Необхідність застосування страховими компаніями Міжнародних стандартів фінансової звітності

Нині український страховий ринок розвивається з великою інтенсивністю.

На сьогодні кількість страхових компаній складає приблизно 482. Для порівняння, в Польщі, яка за видами платежів і якості страхових послуг значно випереджає Україну — всього лише 64, в Угорщині - 26, в Білорусії - 22, в Грузії - 15 страхових компаній. Але така велика кількість страхових компаній ще не свідчить про відсутність проблем на страховому ринку.

Одна з причин, що гальмує розвиток страхової справи та зумовлює недовіру населення, — це недосконалість чинної нормативно-правової бази, що регламентує розвиток страхової галузі. Зокрема, норми чинного законодавства не уніфіковані. В базовому Законі України «Про страхування» відсутні чіткі визначення понять, а натомість вживаються різні назви ідентичних понять. Так, у тексті Закону співіснують поняття «страховик», «страхова компанія» і «страхова організація»; «страховий платіж», «страховий внесок» і «страхова премія»; «страхова виплата» і «страхове відшкодування». Зустрічаються неузгодженості в постановах Кабінету Міністрів України з питань страхування. Водночас, неповна і часом неузгоджена нормативно-правова база призводить до можливості різночитань окремих положень.

Ще одна причина недорозвиненості страхування — відсутність будь-якого стандарту, який би містив основні положення обліку в страхових компаніях. Не так давно Радою з Міжнародних стандартів фінансової звітності було розроблено Міжнародний стандарт фінансової звітності 4 «Страхові контракти», мета якого полягає в тому, щоб визначити фінансову звітність по відношенню до страхових контрактів суб'єкта господарювання, який надає такі контракти. На відміну від ЗУ"Про страхування", який регулює відносини у сфері страхування і спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, МСФЗ 4 «Страхові контракти» містить інформацію про те коли і в яких випадках страховик може змінити свої облікові політики; розкривати інформацію, що визначає та пояснює суми в його фінансових звітах, а також у даному положенні пояснюється різниця між страховим ризиком та іншими ризиками. ЗУ «Про страхування» не визначає за яким принципом має вестися облік у страхових компаніях, а МСФЗ 4 «Страхові контракти» передбачає застосування принципу обачності. До того ж, за МСФЗ 4 «Страхові контракти» страховик повинен на кожну звітну дату оцінювати адекватність своїх страхових зобов’язань, використовуючи для цього поточні оцінки майбутніх рухів грошових коштів за страховими контрактами. Якщо ця оцінка показує, що балансова вартість його страхових зобов’язань є неадекватною в контексті розрахункових показників майбутніх рухів грошових коштів, нестачу необхідно повністю визнавати у звіті про прибутки і збитки. В законодавстві ж України цей момент не прописаний, хоча і є дуже важливим, адже така перевірка на адекватність зобов’язань дасть змогу страховику визначити свою платоспроможність по зобов’язанням. В ЗУ «Про страхування» на відміну від МСФЗ 4 «Страхові контракти» взагалі відсутні такі поняття, як: умова дискреційної участі - контрактне право одержувати, на додаток до гарантованих виплат, додаткові виплати; гарантований елемент — зобов’язання сплатити гарантовані виплати, що входять до контракту, який містить умову дискреційної участі і т.д. Відсутність певних важливих понять в національному законодавстві заважає швидкій інтеграції іноземних страхових компаній на український страховий ринок.

Тому дуже важливо щоб страхові компанії України у своїй діяльності застосовували МСФЗ 4 «Страхові контракти», який виступає ефективним інструментом підвищення прозорості і зрозумілості інформації, яка розкриває діяльність страховиків, створює достовірну базу для визнання доходів і витрат, оцінки активів і зобов’язань, яка надає можливість об'єктивно розкривати і віддзеркалювати існуючі фінансові ризики у звітуючих суб'єктів, а також порівнювати результати їх діяльності в цілях забезпечення адекватної оцінки їх потенціалу та ухвалення відповідних управлінських рішень. Крім того, МСФЗ 4 «Страхові контракти» може якісно вплинути на можливості керівництва в області управління страховою компанією і надати значні переваги перед конкурентами. У страховиків, які складатимуть звітність за МСФЗ 4 «Страхові контракти», значно зростає можливість залучити додаткові джерела капіталу та партнерів по бізнесу, які допоможуть забезпечити економічне зростання і процвітання. У свою чергу суб'єкти, використовуючи МСФЗ 4 «Страхові контракти», матимуть доступ до інформації про фінансовий стан потенційних партнерів, що слугуватиме додатковим інструментарієм при їх виборі.

Позитивними сторонами застосування МСФЗ 4 «Страхові контракти» як для страховиків, які складають фінансову звітність, так і для зовнішніх користувачів являються:

• — можливість отримання необхідної інформації для прийняття управлінських рішень;
• — забезпечення порівнянності звітності з іншими страховими організаціями, незалежно від того, резидентом якої країни вони є і на якій території здійснюють господарську діяльність;
• — можливість залучення іноземних інвестицій і позик, а також виходу на зарубіжні ринки;
• — престижність, забезпечення більшої довіри з боку потенційних партнерів;
• — у багатьох випадках велика надійність інформації;
• — прозорість інформації, що забезпечується шляхом дотримання правил її складання, а також численними поясненнями до звітності.

Отже, переваги використання МСФЗ 4 «Страхові контракти» дійсно є і вони незаперечні для більшості користувачів фінансової звітності страхової компанії. Принципи, закладені в порядок формування звітності згідно МСФЗ 4 «Страхові контракти», роблять її адекватнішою і здатною відобразити істинний майновий стан страхової компанії. Впровадження МСФЗ 4 «Страхові контракти» потребує тривалого часу й значних зусиль. Але перші кроки на шляху до реалізації цього завдання вже зроблені, а саме це є ухвалення розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 р. № 911-р Стратегії застосування Міжнародних стандартів фінансової звітності в Україні, метою якої є удосконалення системи бухгалтерського обліку в Україні з урахуванням вимог міжнародних стандартів та законодавства Європейського Союзу.