Типи зв"язку у складному англійському реченні

Вступ За останні півстоліття питання синтаксису складного речення в англійській мові привертають особливу увагу багатьох дослідників. Серед цих питань є велика кількість тих, що й досі вимагають подальшої наукової розглядання. Важливе місце займає питання про складне речення, як особливої одиниці синтаксису та існуючого зв’язку між його компонентами. На на сучасному етапі розвитку мовознавства, можна сказати, що основні поняття є визначеними й уточненими, досліджено структуру складного англійського речення, але все ще в центрі уваги лінгвістів досі залишаються типи зв’язку у сучасному англійському реченні.

Саме той факт, що в основі поділу зв’язків між частинами складного речення є змістові, а не формально-граматичні аспекти, призводить на практиці до того, що, як і весь синтаксис, сурядно-підрядна схема у всіх індоєвропейських мовах схожа: з огляду на те, що людське мислення розвивається загалом однаковими шляхами в усіх країнах, мови, безпосередньо реалізують думку, відрізняються один від одного насамперед лексикою і мало різняться структурою граматичних категорій.

Подібність мов в даному випадку дає можливість лінгвістам, працюючим над вивченням однієї мови, враховувати досягнення лінгвістів, які вивчають мову іншого народу. При визначенні зв’язку між частинами складного речення не можна виходити тільки з формальних ознак, тому що число цих ознак у всіх мовах є надзвичайно обмеженим і жодним чином не відповідає числу змістових відносин, що можуть знайти відображення у реченні.

Питання про складне речення, підрядний та сурядний зв’язок між його частинами та сполучники, що поєднують ці частини, розглядали такі видатні вчені, як: В.І. Жельвис «Существуют ли в языке сочинительные и подчинительные сполучникы? (на материале английского языка)» (1962), Б. А. Ильиш «Структура сложноподчиненного предложения в современном английском языке» (1962), Я. Г. Биренбаум «Сопоставление сложноподчиненных предложений русского и английского языков» (1977), І.П. Конькова «Сложносочиненное сполучникное предложение в современном английском языке» (1969), І.П. Верховська «К вопросу о классификации сложноподчиненных предложений в современном английском языке"(1981).

Деякі з вищеназваних робіт відомих вчених використані в курсовій роботі. В роботі також використані роботи, що стосуються синтаксису російської мови, порівняння її з англійською та українською мовами.

Актуальність даної роботи полягає в тому, що складне речення є важливим аспектом синтаксису англійської мови. Складне речення — інтенсивно використовується в якості засобу комунікації в усній та письмових формах. Дуже важливо враховувати особливості перекладу складних речень, включаючи усі їх різновиди та типи зв’язку.

Метою даної роботи є виявлення особливостей складного речення, розгляд сурядного та підрядного зв’язку між частинами складного речення, а також практичне дослідження особливостей перекладу даних речень.

Розділ 1. Складне речення. Поняття про складне речення, його ознаки

1.1 Поняття складного речення. Типи синтаксичного зв’язку в складному реченні

Людська потреба в мисленні та комунікації створила особливі синтаксичні утворення в мові, які складаються з поєднання декількох речень. Ці утворення отримали назву складні речення. Для того, щоб пояснити поняття складного речення необхідно зазначити, що складне речення складається з двох або більше граматичних одиниць.

Синтаксис є розділом граматики, галуззю мовознавства, яка вивчає закономірності сполучення слів і предикативних одиниць у реченні, будову, ознаки й типи речень і висловлень. Вивчення синтаксису сягає часів античності, коли було здійснено першу класифікацію речень за комунікативною метою (Протагор, Аристотель) і поділ речення на дві частини — ім'я і дієслово (Платон). Термін «синтаксис» уперше використаний стоїками (ІІІ ст. до н. е.), учення яких покладено в основу європейської синтаксичної традиції й застосовується при аналізі логічного змісту речень [1, 453]

«Складне речення являє собою об'єднання декількох речень за допомогою тих чи інших синтаксичних засобів в граматичне ціле, що виражає закінчену думку. Як і будь-яке речення, складне речення в цілому характеризується інтонацією кінця. Речення, що входять до складу складного речення, не є самостійними та не мають закінченої думки, а являють собою взаємопов'язані елементи цілого складного речення, що доповнюють один одного» [7,172].

Складне речення характеризується сукупністю ознак, серед яких найістотнішими є такі, 1) поліпредикативнісгь; 2) особлива структурна схема; 3) семантична й інто наційна цілісність, завершеність та єдність його частин за комунікативною метою. Поліпредикативність складного речення полягає в тому, що воно складається із двох чи кількох предикативних одиниць, центрів, які співвідносяться з моделями простих речень, поєднаних в одне ціле. Складне речення, що складається з двох предикативних одиниць, називається двокомпонентним.

Окремі речення, що утворюють складне речення з одного боку схожі з простими реченнями, а з іншого боку відрізняються від них. Схожість окремих речень, які є елементами складного речення, з простими реченнями полягає в їх граматичній структурі, як ті, так і інші мають головні члени, які виражають предикативність — підмет та присудок у двоскладовому реченні чи головній член в односкладовому реченні, та можуть мати другорядні члени, що утворюють довгу, необмежену низку підрядних словосполук, які залежать від головних членів.

Традиційно складові частини складного речення розглядаються як речення, але існують суперечки з приводу цього.

Переважна більшість дослідників, які працюють на пострадянському просторі, визначають складне речення за принципом наявності N-кількості предикативних ліній (М.Н. Вєзєрова, О. С. Диденко, О. О. Крилова, Ю. А. Левицький, Г. Г. Почепцов). Традиційно складне речення інтерпретують як структурну та семантичну єдність двох або більше синтаксичних конструкцій, кожної зі своїм предикативним центром, котра виникає на основі синтаксичного зв’язку та використовується у мовленнєвій комунікації як одиниця одного порядку з простим реченням. Інший підхід, якого дотримуються мовознавці при визначенні складного речення, — це тлумачення його через поняття простого речення (Л.І. Астахова, В.А. Бєлошапкова, С.Я. Єрмоленко, Д. Е. Розенталь, Н.Ю. Шведова). В англістиці за конвенціональну основу розрізнення простих і складних речень приймають клаузу, тобто предикативну конструкцію, яка входить до складу речення, але не дорівнює йому (L. Alexander, D. Biber, D. Crystal, S. Greenbaum, R. Quirk). Оскільки термін «клауза» диференціює предикативні конструкції з погляду їхнього функціонування, ми, на противагу думці деяких лінгвістів, наприклад, Л. С. Бархударова, уважаємо його використання не тільки правомірним, а й доречним.

«Підрядне — не є реченням хоча б тому, що воно позбавлено самостійної комунікативної значущості. Воно використовується в процесі та з метою мовної комунікації тільки як складова частина більшої синтаксичної одиниці - складного речення. Навіть частини складносурядного речення не можуть бути сприйнятими як одиниці комунікації. Частіше всього їх стосунки пов’язані з семантичними стосунками причини-наслідку, часу та ін., та розірвати їх, виділяючи при цьому кожну з частин складносурядного речення в окреме речення, означає послабити чи розірвати існуючу між ними семантичний або синтаксичний зв’язок, до того ж вони пов’язані інтонаційно.» … 2, 232]

Складне речення — це поліпредикативне речення. Поліпредикативність означає не тільки представлення в реченні декількох предикативних відношень.

В реченні, Не waved his hand in the direction of the house and was silent (A. Huxley) предикативні відношення виникають двічі, у зв’язку з waved his hand і т.д. та у зв’язку з was silent. Кожна з названих груп має зв’язок з he, але не є складним реченням. Важливим є зазначити те, що в складному реченні обов’язково повинно бути декілька предикативних центрів, які складаються з підмета та присудка.

Частини складного речення утворюють речення на основі синтаксичного зв’язку.

«Тож, складне речення — це структурна та семантична єдність двох або більше синтаксичних конструкцій, кожна має свій предикативний центр та складається на основі синтаксичного зв’язку, яка використовується в мовній комунікації так само як і просте речення.

Складне речення може бути безкінечно довгим, так само як і просте.

Then he put the paper in the bottle, and he corked the bottle up as tightly as he could, and he leant out of his window as far as he could lean without falling in, and he threw the bottle as far as he could throw — splash' — and in a little while it bobbed up again on the water; and he watched it floating slowly away in the distance, until his eyes ached with looking, and sometimes he thought it was the bottle, and sometimes he thought it was just a ripple on the water which he was following, and then suddenly he knew that he would never see it again and that he had done all that he could do to save himself. («Winnie-the-Pooh» A.A. Milne) — ілюстрація довгого, але не найдовшого складного речення. Прикладом речення з багатократним зв’язком підрядності є останнє речення відомого вірша «The House That Jack Built». ." [2, 232]

Традиційно виділяють три типи зв’язків між компонентами складного речення, безсполучниковий, сурядний і підрядний зв’язок. Три типи зв’язків утворюють три типи складних речень. Насамперед протиставляються безсполучникові і сполучникові речення. У безсполучниковому складному реченні компоненти зв’язані шляхом розташування поруч, без будь-яких додаткових засобів. Усередині сполучникового зв’язку протиставляються сурядність і підрядність і виділяються два типи складних речень с складносурядні і складнопідрядні, що розрізняються як по характеру відношень, так і по засобах їхнього вираження, сурядним і підрядним сполучникам.

За останні 70−80 років багато дослідників висловлювали свою думку стосовно зберігання в науці традиційного терміна поділу зв’язків у складному реченні на сурядний та підрядний. «Наш погляд на сутність сурядності і підрядності, — писав В.І. Жельвіс, — наведений в статті „К вопросу о видах синтаксической связи между частями сложного сполучникного предложения“. Мі вважаємо, що сурядність та підрядність об'єктивно існують у мові і являють собою смислові категорії, які знаходять певне формальне вираження у мові. Смислове розрізнення сурядності та підрядності полягає в тому, що якщо зв’язок сурядний, то частини речення поєднані сполучником, рівноправні, коли підрядний зв’язок означає залежність однієї частини від іншої. В обох випадках частини дуже пов’язані одна з одною.» [11,254].

Що собою являє сурядний та підрядний зв’язок у складному реченні? Як зазначив Жельвіс, під сурядним зв’язком у реченні «слід мати на увазі такий зв’язок, при якому частини однаково залежать одна від одної у смисловому, граматичному та ритмомелодичному відношенні. При підрядному зв’язку одна з частин складного речення (головна) більш незалежна у смисловому, граматичному, ритмомелодичному відношенні ніж друга (підрядна частина)» [10,344].

В цілому, якщо розглядати підрядний зв’язок, то можна виділити те, що частини складного речення більш пов’язані між собою ніж при сурядному зв’язку.

У складносурядному реченні предикативні конструкції вищого рангу (Ранг — це місце, яке займає предикативна конструкція в ієрархії складових певного речення) пов’язані сурядним зв’язком (A little boy with oblique dark eyes was shepherding a pig, and by the house door stood a woman, who came towards them. (J. Galsworthy), у складнопідрядному реченні - підрядним (Не was the only boy on the island whose hair never seemed to grow. (W. Golding).

Поєднання речень всередині складного та встановлення між ними різноманітних стосунків відбувається за допомогою низки синтаксичних засобів. До них можна віднести, інтонація, сполучники, сполучні слова, порядок речень, вживання часу та способу, лексичні та фразеологічні елементи. [7,175]

Найбільш розповсюдженим з'єднувальним засобом між частинами складного речення можна назвати сполучник.

Сполумчник — це службова частина мови, яка служить для зв’язку однорідних членів речення та частин складного речення. Сполучники не мають власного лексичного значення і не виконують у реченні граматичну роль. [6]

Сполучники зв’язують слова (father and mother), словосполуки (long streets and high buildings), сурядні речення (The teacher is reading and the students are listening) та складники складнопідрядних речень (If the teacher allows, student can come out). Залежно від синтаксичної функції сполучники поділяються на сурядні та підрядні.

«Сполучники — це слова, що служать для з'єднання між собою членів речення та цілих речень. Зв’язки між членами речення та між реченнями можуть бути різного характеру. Відповідно сполучники теж бувають різного характеру» [12,245].

Сполучники за їх роллю у реченні можна розділити на два розряди, одні сполучники висловлюють смислові відносини між окремими словами в реченні, інші сполучники виражають смислові відносини між частинами складного речення. Між тими і іншими сполучниками є подібність і відмінність. Існує багато сполучників, що вживаються тільки для вираження смислових відносин між частинами складного речення. І ці сполучники, писав професор Петерсон, «…пізнішого походження. Разом із зростанням вживаності складних речень, що обумовлює потребу вираження все більш складних відносин між явищами, кількість сполучників все збільшується, а їх значення стає різноманітнішим «[20,29].

Таким чином, сполучники виконують найважливішу комунікативно-мовленнєву функцію. «З їх допомогою мовець (або пише) і той, що слухає (взагалі сприймає мову) встановлюють різні смислові та емоційні зв’язки між компонентами мови, здійснюють логічне членування мовних уривків, передають і сприймають значення цілого і відношення до нього його частин. У цьому виявляються виключно важливі для сполучникування логічні і виразні функції сполучників. Тому про сполучник не можна говорити лише як про формальний показник синтаксичних (граматичних) зв’язків між компонентами зв’язного мовлення «[18,36−37]. Отже, і зв’язки між членами речення і між реченнями можуть бути різного характеру. Сполучники, що з'єднують члени речення, пов’язують їх як рівноправні елементи. У цій функції вони завжди будуть сурядними. Сполучники, що з'єднують між собою цілі речення, можуть пов’язувати їх і рівноправно — в такому випадку це будуть сурядні сполучники — і з виникненням залежності одного речення від іншого — в такому випадку це будуть підрядні сполучники. Таким чином, у підрядних сполучників є щось спільне з прийменниками, з якими деякі з них пов’язані і за походженням, наприклад, before, after, till і т.п.

Межі класів сполучників не є всюди цілком виразними. Нові сполучники підрядного характеру виникають з інших частин мови. Наприклад, дієприслівник seeing набуває характеру сполучника в тих випадках, коли в реченні немає такого іменника, який можна було б сприймати як підмет до цього дієприслівника.Зіставимо два речення, seeing that he was tired, I stopped talking і seeing thal little time is left, it is necessary to hurry up. У першому випадку ми маємо справу з дієприслівниковим зворотом звичайного типу, відповідником є український дієприслівниковий зворот, Побачивши, що він втомився, я перестав говорити. У другому випадку справа йде інакше, слово seeing як би висить в повітрі, оскільки в реченні немає слова, яке могло б бути осмислено як його підмет. Цей зворот не можна передати українським дієприслівниковими зворотом. У такій ситуації дієслівні властивості слова seeing дуже послаблюються. Воно відривається від дієслова to see та перетворюється в сполучник, що означає 'з огляду на те що'.

Також існують інші джерела утворення сполучників. Наприклад, слово directly, спочатку розглянемо як прислівник (наприклад, I went there directly after breakfast), перетворюється в сполучник в реченні такого типу, directly he arrived, he was ushered into the room. Тут слово directly означає 'одразу як',' як тільки '. Подібним чином трактується слово once (спочатку теж прислівник) в такому реченні, once you are here, let us start 'якщо ви тут, давайте почнемо) '.

Нарешті, арсенал англійських сполучників поповнюється і за рахунок поєднань. Наприклад, у реченні in case he comes tell him to wait поєднання in case фактично рівнозначно сполучнику if 'якщо'. Походження цього обороту цілком ясно, case первісно є іменником, а he comes — визначальне речення. Однак до сучасного стану мови цей аналіз вже непридатний. Поєднання in case стало чимось на зразок сполучника, що вводить умовне речення.

Інший новий умовний сполучник виник з дієприслівника provided, наприклад, в такому реченні, he will come, provided you warn him in time.

«Так на наших очах, — пише Б.А. Ільіш, — продовжується створення нових сполучників з різноманітних джерел «[12,247].

Число сполучників, що з'єднують між собою члени речення, дуже незначне. Так, сполучник and має чисто сполучникове значення, both — and теж значення, але більш підкреслено, і повний сполучник neither — nor має негативно-сполучникове значення.

Кількість сурядних сполучників, що поєднують частини складного речення не є великою, and, as well as, both … and, not only … but also, but, or, either … or. Грунтуючись на визначенні сполучників, яке дає В.В.Віноградов, у сучасній англійській мові можна виділити наступні групи суряднихсполучників, з'єднувальні, роз'єднувальні, протиставні, слідчо-результативні, причинні. Всі перераховані групи сполучників входять в межі складносурядного речення, висловлюючи певні відносини між частинами складного речення. «Але незважаючи на те, що ми виділяємо тільки п’ять груп сурядних сполучників, не слід думати, — писала

І.П. Конькова, — що коло смислових відносин обмежується тільки перерахованими відносинами, з'єднання, протиставлення, роз'єднання й т.д. Смислові відтінки, що виражаються як за допомогою сполучників, так і за допомогою семантико-синтаксичних засобів, представляють велику різноманітність для кожного виду зв’язку «[17,43−44].

Підрядні сполучники на відміну від сполучників сурядності поділяються на багато видів. Підрядні сполучники служать для приєднання підрядного речення до головного і поділяються на сполучники, що вводять підрядні речення підмет і присудок і додаткові, that, if, whether; обставинні підрядні речення, часом (after, as, as long as, as soon as, before, singeuntil (till), while, підрядні причини (as, because, singe, for, seeing (that), підрядні умови (if, on condition (that), provided (That), providing (that), supposing (that), unless, мети (lest, so that, in order that, that, способу дії (as, as if (as though), so … that, such … that), порівняння (as.. as, (not) so … as, than), наслідки (so that), підрядні речення допусту (in spite of the fact that, though (although).

1.2 Характеристика складносурядних та складнопідрядних речень Складні речення традиційно поділяють на дві широкі групи — складносурядні та складнопідрядні. В основу цього полягла відмінність у смислових відносинах речень, які поєднані в складне речення. Складносурядне речення поєднує в собі рівноправні, однорідні речення;складнопідрядне речення поєднує в собі нерівноправні речення, одне з яких виконує функцію пояснення, доповнення, розкриття змісту другого та підрядності.

Як стверджує А. Н. Гвоздьов, вчення про сурядність та підрядність існує вже давно, та вже в ХІХ сторіччі проводився поділ складних речень на складносурядні та складнопідрядні, але детально не досліджували особливості його розрядів.

Та час від часу такий поділ ставився під сумнів. Професор М. Н. Петерсон цілком заперечував існування в мові такого поняття як сурядність і підрядність, доводячи, що «немає об'єктивної відмінності між ними та немає потреби зберігати цю спадщину теорії речення» [7,179]. Особливо він підкреслював відсутність самостійності головного речення, що є достатньо обумовленим.

Важливо зазначити те, що як правило послідовність частин складного речення з сурядним зв’язком відповідає послідовності явищ, а при підрядному зв’язку — послідовність думок.

У складних реченнях, що поєднані одним й тим же сполучником, інтонація змінюється в залежності від ступеня смислової самостійності частин складного речення. Це положення доведено на матеріалі складних речень з сполучником and в роботі О.В. Камінської «Интонация сложносочиненных предложений с сполучником and в современном английском языке в сопоставлении с интонацией аналогичных предложений в русском языке» (1956)та в роботі І.П. Григор'євої «Интонация сложноподчиненных предложений с придаточными определительными в современном английском языке» (1956).

Логічний характер зв’язку краще видно коли речення з'єднані безсполучниковим способом, тобто коли відносини між реченнями можна виявити безпосередньо за їх змістом. Між реченнями у складному реченні існує тісний зв’язок, у складнопідрядному реченні можна виявити головне речення, ставити питання до частин складного речення. Інколи зв’язок у складносурядному реченні може нагадувати зв’язок у складнопідрядному реченні. На прикладі розглянемо відносини причина-наслідок у складносурядному реченні, The March afternoon was cloudy; I turned the gas-fire full on (C.P. Snow) часові відносини, Next day some new officers arrived, and one of them took the place of the silent civil engineer in my room. (S. Sassoon). Існує можливість перетворення на, When next day some new officers arrived, one of them … також можна взагалі уникнути вживання сполучників та поєднувати речення безсполучниковим зв’язком.

Як виходить з поняття сурядності та підрядності, кожне складне речення являє собою єдність змісту, синтаксису, мелодики, части якої нагадують прості речення.

Складносурядне речення — складне речення, в якому прості (сурядні) речення рівноправні за смислом і пов’язані сурядними сполучниками.

Смислова та граматична самостійність частин складносурядного речення має відносний характер, оскільки часто лише перша частина будується вільно, а друга певною мірою залежить від її змісту та структури. [6]

" It was a bright cold day in April, and the clocks were striking thirteen." (George Orwell, Nineteen Eighty-Four, 1949)

" Always go to other people’s funerals; otherwise, they won’t go to yours." (Yogi Berra)

" Arguments are to be avoided, they are always vulgar and often convincing." (Oscar Wilde)

" The drought had lasted now for ten million years, and the reign of the terrible lizards had long since ended." (Arthur C. Clarke, 2001, A Space Odyssey, 1968)

" Feasts must be solemn and rare, or else they cease to be feasts." (Aldous Huxley)

Складнопідрямдне ремчення — складне речення, в якому одне просте речення є головним, а інше (підрядне) граматично залежить від головного і з'єднується з ним за допомогою підрядного сполучника або сполучного слова. Підрядне речення може розташовуватись до, всередині або після головного речення [6]

" Although volume upon volume is written to prove slavery a very good thing, we never hear of the man who wishes to take the good of it by being a slave himself." (Abraham Lincoln)

" When we remember we are all mad, the mysteries disappear and life stands explained." (Mark Twain)

" Courage is rightly esteemed the first of human qualities because it is the quality which guarantees all others." (Winston Churchill)

Різницю між сурядним та підрядним зв’язком можна аргументувати такими критеріями, можливість постановки питання до частин складного речення. Залежна частина розширює, доповнює, пояснює головну частину, тому вона обов’язково відповідає на якесь питання. Питання залежить від типу інформації, яка подана у залежному реченні, та від того якого змісту не вистачає у головному реченні. Тому до підрядного речення завжди можно поставити питання. В англійській мові це

why? when? in spite what? during what time? Та ін.

Наприклад,

Charlotte treated him ill (WHY?) because Noah did; and Mrs. Sowerbeery was his decided enemy (WHY?) because Mr. Sowerberry was disposed to be his friend. It was in fact quarter past nine (WHEN?) when Andrew finished his last consultation. There was a silence (DURING WHAT TIME?) while the black-and-tan mongrel squatted on its muddy haunches. He was kissed her in the porch (IN SPITE OF WHAT FACT?) though she was going to the station with him.

Наявність сполучника визначає тип зв’язку між частинами складного речення.

Небагато сполучників виражають підрядний чи сурядний зв’язок. Але в се ж такі сполучники існують. До суто сурядних сполучників можна віднести so, or, nor та ін. (наприклад, And as each and all of them were warmed without by the sun, SO each had a private little sun for her soul to bask in; You ought to make him OR he won`t came back; He did not speak NOR did the image.), до суто підрядних — сполучники that, after, until та ін.(наприклад, He had found THAT it would have to live a preliminary life; AFTER he got back it was time for evening surgery; He kept on singing UNTIL he came downstairs.)

Крім того, можна виділити сполучники, що частіше всього поєднують частини складносурядного речення, чи які частіше вживаються у складнопідрядному реченні.

Такими сполучниками можна вважати, наприклад, when, if, though та ін. (наприклад, Dai Jenkens was already in the wooden shantry WHEN Andrew reached it; IF Soames thought this or that, one had better save oneself the bother of thinking too; THOUGH Christine now occupied his mind more than ever, the whole complexion of his thoughts was altered.)

Є можливість замінити один сполучник на інший, при цьому зв’язок між частинами складного речення буде той самий. Наприклад сполучник though не завжди виступає як підрядний, хоча зв’язок який виникає при цьому у реченні можна назвати підрядним, якщо буде замінити though на сполучник although, який завжди виражає підрядний зв’язок. Though (= although) he made the attempt, he could not so easily dismiss Christine Barlow from his mind.

Місце підрядного речення в складі складного буває різним, це залежить від типу речення та думок, які він висловлює. Якщо речення складносурядне, то порядок розташування його частин є наступний, частина без сполучника + частина, яка приєднується за допомогою сполучника. Якщо речення складнопідрядне то частина, яка вводиться сполучником відображає послідовність не подій, а думок, вислів, якому надається велике значення, навіть якщо воно виражено в додаткові частини, може починати речення (наприклад, If you laugh at me I `ve done with you forever.); за бажанням мовця, згідно його прагненню виділити певні частини висловлювання, підрядна частина може ставитися і в кінець усього складного речення (наприклад,

I turned to go indoors when I saw a girl waiting in the next doorway.) і навіть уклинюватися в головну частину (наприклад, For his benefit, though he suspected that she also got something out of it, she assembled the Age.).

Можливість формального поділу частин складного речення.

В англійській мові існують прості речення, що починаються зі сполучника, і пов’язані за змістом з попереднім реченням. При всій їх самостійності за змістом вони ближче всього до складносурядного речення. Наприклад, It fell short, but the action dib her good. Навпаки, якщо такий поділ неможливий, зв’язок має підрядні властивості. Наприклад, He waited until he was called from the outside, — не можна було розділити на два прості речення. Порівняйте, He waited. Until he was called from the outside.

Можливість віднесення однієї з частин складного речення до групи присудка другої частини. Неодмінною умовою сурядності є рівноправне взаємне співвіднесення частин складного речення. При підпорядкуванні найчастіше підрядна частина пояснює не всю головну частину, а, наприклад, групу присудка або частину цієї групи — обставину, доповнення і т.д. Наприклад, Erasmus lived at a time when a knowledge of the classics was an essential weapon of the creative artist in his fight for the truth of life. Тут підрядна частина пояснює обставину часу у головній частині («at a time»).

Такі основні формальні критерії розрізнення сурядності та підрядності. Підкреслимо, що всі вони виходять з об'єктивно існуючої смислової відмінності цих зв’язків. Однак саме це смислове розходження зв’язків дає підставу мати сумніви щодо повноти сурядно-підрядної схеми. «За свідченням цілого ряду авторів — наприклад, Дж. О. Керма і Б.А. Ільіша у відношенні англійської мови, авторів Граматики російської мови Н. С. Поспелова, І.А. Попової та інших щодо російської мови, пише В. И. Жельвис, — сурядністью та підрядністью аж ніяк не вичерпується різноманіття зв’язків між частинами складного речення. Часто зв’язок носить двоїстий характер, виявляючи ознаки як сурядності, так і підрядності. З одного боку, це спостереження доводить, що сурядний та підрядний зв’язки перебувають в діалектичному зв’язку і взаємодії, а з іншого, — неминуче приводить до висновку, що в мові повинен існувати цілий ряд типів зв’язку, що займає проміжне положення між сурядністю та підрядністю. Подібне явище аж ніяк не є особливістю тільки англійської мови. Воно має місце і в багатьох інших мовах і свідчить про паралелізм розвитку складного речення в індоєвропейських мовах «[10,349].

Відмінності між складносурядними і складнопідрядними реченнями в їх структурі і використовуваних в них граматичних засобах відносяться, на думку А. Н. Гвоздьова, до наступних пунктів, до складу сполучників, до функцій і положенню сполучників, до вживання сполучних слів, до вживання вказівних (співвідносних) слів, до вживання часів дієслів, до розташування речень, до кількості речень, що поєднуються; до вживання неповних речень, до типів інтонацій.

«Розмежування сурядності та підрядності підтверджується історичним розвитком синтаксису. Підрядність сформувалася набагато пізніше, ніж сурядність; з цим пов’язано те, що підрядні сполучники та сполучні слова, на відміну від сполучників сурядності, здебільшого зберігають сліди свого походження із знаменних слів. Звісно, що і сурядний зв’язок отримував своє оформлення, розвивався так само як і підрядний."[7,184].

Розділ 2. Складнопідрядні та складнопідрядні речення

2.1 Складносурядне речення Найбільш виразно усі суперечності лінгвістів щодо сурядності проступають крізь призму визначень складносурядного речення. Передусім слід відзначити, що деякі лінгвісти взагалі не визнають такого явища, як складносурядне речення. На це, зокрема, вказує М. Я. Блох, хоча сам не поділяє цієї точки зору. Аргументом проти наявності у мові складносурядного речення є, як вказує вчений, «штучність» самого поняття «складносурядне речення», «розробленого під шкільним впливом письмового мовлення» [5, 334].

Сурядність (паратаксис) — це синтаксичний зв’язок між синтаксично рівнофункціональними предикативними частинами складного речення, який реалізується інтонацією, сурядними сполучниками, а також деякими іншими граматичними і лексичними засобами. Сурядний зв’язок у складному реченні формує структурну схему речення. Сурядний і підрядний зв’язки у складному реченні відрізняються Насамперед за напрямом синтаксичної залежності. Важливою диференційною ознакою сурядності є відсутність граматичної залежності між предикативними частинами. Поєднані сурядним зв’язком частини є рівнофункціональними. Основними показниками синтаксичної рівноправності предикативних одиниць у складносурядному реченні є сполучники сурядності, які вживаються біля кожної з частин або між частинами.

Хоча більшість лінгвістів визнають правомірність існування складносурядного речення, одностайності у розумінні сутності цього явища серед них не спостерігається. Розбіжності починаються вже зі спроб дати назву самому явищу. Більшість авторів, як ми переконалися в результаті вивчення теоретичних джерел, все ж схиляється до назви «складносурядне речення» (Т.А. Барабаш, О. А. Солопова, В. Н. Жигадло, О.І. Федоренко та ін.), хоча у поодиноких випадках можна зустріти також і такі назви, як «паралельні клаузи» («parallel clauses») або «подвійне речення» («double sentence») (Дж. Колерсон, Дж. Ленган, відповідно). Наступним дискусійним аспектом, який стосується розбіжностей у термінології, є назва складових частин складносурядного речення. Найпоширенішою назвою є термін «клауза» (Л.В. Каушанська [13, 279], Н.М. Раєвська [19, 253], Л. А. Козлова, В. Н. Жигадло, Дж. Ленган та ін.). Зустрічаються в цьому значенні також такі терміни, як «речення» (Л.С.Бархударов)"просте речення" («simple sentence») (В.Ю. Паращук, Дж. Ленган), «базове речення» («base sentence») (М.Я. Блох), «компоненти» (В.Н. Ярцева, Л.Ю. Левицький), «безпосередньо-складові» («immediate constituents») (Н.М. Раєвська), «предикативні одиниці» (Н.А. Кобріна) «предикативні синтагми» (Т.А. Барабаш) тощо. Однак, найбільш суттєві відмінності у поглядах лінгвістів на складносурядне речення виявляються у визначеннях останнього, які умовно можна згрупувати наступним чином: формальні, семантичні, та «змішані».

Група формальних визначень речення є найчастотнішою. До цієї групи належать, зокрема, визначення Дж. Делаганті, Л. С. Бархударова, А. С. Саакян та ін. Проте, незважаючи на перевагу у кількості, значна частина визначень цієї групи містять «порочне коло», а отже взагалі виникає питання стосовно доцільності їх наведення. Прикладом такого визначення може слугувати визначення О.В. Александрової, згідно з яким «складносурядне речення» це речення, «що містить дві чи більше клаузи, поєднані сурядним зв’язком» [3, 186]. Аналогічні визначення зустрілися у таких авторів, як Дж. Делаганті, В. Л. Каушанська, О.В. Ємельянова. При цьому, що саме слід розуміти під «сурядним зв’язком», ці автори не роз’ясняють, що теж не сприяє розумінню цих визначень. На цьому тлі вигідно виділяється визначення Л. С. Бархударова, який не просто вказує на наявність між «двома чи більше реченнями» «сурядного зв’язку», а й конкретизує поняття «сурядність». «Складносурядним реченням, — вказує цей лінгвіст, — є складне речення, яке складається з двох чи більше речень, які знаходяться між собою у сурядному зв’язку, тобто граматично рівноправних» [4, 387−388]. Ще більшою конкретністю вирізняються й визначення А. С. Саакян та Н.М. Раєвської, які роблять наголос на таких формальних ознаках складносурядного речення, як «еквівалентність безпосередніх конституентів», «синтаксична незалежність» та, як наслідок, —- «рівність за рангом», хоча що означає «рівність за рангом» вони не пояснують [8, 188; 19, 252 відповідно]. Невелика група граматистів вважають визначальною рисою сурядного речення наявність сполучника. Це такі лінгвісти як Дж. Делаганті та Дж. Іствуд. Усі визначення так званого змішаного типу вказують як на синтаксичні, так і на семантичні ознаки складносурядного речення.

При цьому деякі науковці не розкривають сутності семантичного аспекту, обмежуючись констатацією останнього. Для цих визначень характерні фрази на кшталт: «структурно-семантична єдність» (Т.А. Барабаш, В.Н. Жигадло), «тісний смисловий зв’язок складових одиниць складносурядного речення» (В.Н. Ярцева). Що стосується формального аспекту т.зв. «змішаних визначень», то тут точки зору лінгвістів не відзначаються особливою оригінальністю: усі, без винятку, дослідники роблять наголос на ідеї синтаксичної єдності складносурядного речення, водночас тлумачачи її по-різному. Досить розповсюдженим є погляд, згідно з яким чільна та наступні клаузи є нерівними за синтаксичним статусом.

Провідником цієї точки зору є, зокрема, О. А. Солопова, на думку якої складносурядне речення має дві основні синтаксичні ознаки: по-перше, чільна клауза відіграє лідируючу роль, кожна ж наступна клауза приєднується до попередньої; по-друге, клаузи послідовно зафіксовані [8, 185]. На відміну від О.А. Солопової, М. Я. Блох під формальним аспектом складносурядного речення розуміє, передусім, те, що воно утворює «поліпредикативну єдність». Однак це не виключає, на думку дослідника, лідируючої ролі у складносурядному реченні чільної клаузи. Більше того, підкреслює М. Я. Блох, «поділ на „чільну“ та „наступні“ клаузи є сутнісним не лише з точки зору поверхневої структури речення (порядку клауз), але з точки зору семантико-синтаксичного змісту: саме наступна клауза містить у своєму складі сполучникові слова, що, певною мірою, робить її певною мірою залежною, хоча й в іншому сенсі, ніж підрядна залежність» [5, 335]. Аналогічної точки зору дотримується й Л. М. Волкова, яка, підкреслюючи «більшу структурну незалежність чільної клаузи» по відношенню до «наступних», на відміну від інших лінгвістів, аргументує це таким структурним чинником, як наявність у складі останніх «анафоричних займенників, які вказують на попередню клаузу чи її складові». Окрім цього, залежність наступних клаузможе виявлятися в тому, що вони «можуть бути еліптованими», а також «можуть також містити у собі слова-замісники» [15, 174]. Деякі лінгвісти, однак, не визнають лідируючої ролі першої клаузи. О. С. Ахаманова та Т. А. Барабаш основною формальною ознакою складносурядного речення вважають синтаксичну «рівноправність», синтаксичну «незалежність» [16, 229, відповідно].

До цієї групи лінгвістів умовно можна віднести В. Н. Жигадло, який, говорячи про «незалежність» складових частин складносурядного речення, все ж застерігає проти того, щоб називати їх «абсолютно рівноправними». На думку цього вченого, клаузи складносурядного речення відзначаються саме граматичною незалежністю (попри наявність сполучників та сполучникових слів у другій та наступних клаузах). Що ж стосується «абсолютної рівноправності», то клаузи не можуть бути такими, оскільки «зміст і структура другої частини, приєднаної сполучниковим чи безсполучниковим зв’язком до першої частини, зумовлені змістом останньої» [14, 305]. Як бачимо, проаналізовані вище визначення не лише суперечать одне одному, але й містять внутрішні протиріччя, зокрема, порушення такого закону формальної логіки, як закон тотожності та закон несуперечливості. У світлі вищезгаданого стає очевидним, що проблема визначення складносурядного речення не є вирішеною та потребує подальшого поглибленого дослідження.

2.2 Сполучники сурядності

Питання про диференціацію сурядних і підрядних сполучників на синтаксичній основі Ширяєв пояснює наступним чином. «Опозиція сурядні / підрядні сполучники тісно пов’язана з опозицією сурядний / підрядний зв’язок в складному реченні, де сполучники та сполучні слова — найважливіший формальний виразник зв’язку. Добре відома полеміка про сурядність / підрядність в складному реченні між М. Н. Петерсоном і А. М. Пешковським. М. Н. Петерсон показав, що нікому ще не вдалося знайти чіткі підстави протиставлення сурядності / підрядності, і прийшов до висновку, що таких підстав об'єктивно взагалі не існує.

А.М. Пешковський, зазначивши, що протиставлення сурядності / підрядності настільки очевидно, що приймалося «мовчазно і майже без доказів», поставив перед собою мету знайти ці докази. Сурядними у нього названі такі сполучники, які, залишаючись на місці, дозволяють міняти місцями предикативні конструкції в складному реченні, і при цьому сенс складного речення в цілому не змінюється: Було пізно, і йшов дощ — Ішов дощ, і було пізно. На цій підставі вважається, що сурядний сполучник не входить ні в одну з предикативних конструкцій, а стоїть між ними.

Підрядними названі такі сполучники і сполучникні слова, при яких міняти місцями предикативні конструкції, залишаючи сполучник на місці, не можна, не змінивши при цьому сенс складного речення в цілому або взагалі не зруйнувавши його: Я побачив, що пішов дощ. На цій підставі вважається, що сполучник входить в одну з предикативних конструкцій, маркуючи її як підрядну по відношенню до головної.

Відомо, що об'єднані сполучником одиниці перебувають між собою в різних відносинах. Саме в характері відносин між об'єднаними мовними одиницями до цілого, яке вони становлять, і полягає, на їх думку, основна особливість сурядних і підрядних сполучників.

Кількість сурядних сполучників не залишається незмінною, вона збільшується, а значення сполучників стає різноманітнішим. Розширення складу сурядних сполучників відбувається за рахунок залучення в їх середовище «Змішаних, гібридних слів, що поєднують, які суміщають, як вказує академік В.В. Віноградов, форми і функції сполучників зі значенням інших граматичних категорій [18, 96].

Вивченню відносин, здійснених за участю ряду найбільш поширених з так званих сурядних сполучників, присвячене «Кілька вельми цікавих робіт, — як вважає В.И. Жельвіс [11, 268], — З’явилися в нашій країні і за кордоном «. До їх числа він відніс наступні роботи: «Интонация сложносочиненных предложений сполучником and в современном английском языке в сопоставлении с интонацией аналогичных предложений в русском языке» О. В. Каминской (1956), «Функции и значение английского сполучника and (1962), «The Classification of the Conjunction For, American Speech» V.S. Peeling (1950).

Коли в граматиках перераховуються сурядні сполучники, and зазвичай ставиться на перше місце як найбільш типовий. У більшості випадків and дійсно поєднує частини складного речення, наприклад:

His ambition, he confined to me, was to become «a dead shot», and the marvel of it is that he did not succed. The setting sun was flaming upon it, a summer shower was falling, and it was spanned by two magnificent rainbows. [11, 268].

«В даний час один з найдавніших у всіх мовах сполучник, сполучник „І“ бере участь у вираженні настільки великої кількості відносин, що підводити їх під одну планку на підставі тільки наявності цього воістину універсального сполучника означало б недозволено спрощувати справу» [11, 269].

Спираючись на матеріали ретельно проведеного дослідження інтонації, автор дисертації О.В. Камінська знаходить можливим розділити складні речення з and в англійській мові на дві основні групи:

а) речення, що складаються з частин з однорідними висловлюваннями,

б) речення, що складаються з частин з неоднорідними висловлюваннями.

Ці дві групи О.В. Камінска розуміє так: під однорідними розуміються такі, які з точки зору семантико-синтаксичних відносин однаково відносяться до цілого, що вони виражають. Зміст одного висловлювання не залежить від змісту іншого, але вони разом залежать від цілого, рівноправними частинами якого вони є.

Наприклад: Your English language is quite elusive, and the grammar is too cunning.

Неоднорідні висловлювання характеризуються тим, що вони залежать не тільки від того цілого, яке вони становлять, а й один від одного. При цьому зміст одного висловлювання виявляється по відношенню до цілого більш важливим, ніж зміст іншого висловлювання.

Як видно вже з цих визначень. однорідні висловлювання є, без сумніву, складносурядними реченнями, в той час як неоднорідні висловлювання надзвичайно близько стоять до складнопідрядних. О.В.Камінска, наприклад, відносить складні речення, між частинами яких присутні відносини причининаслідку, наприклад: The men were on the trial now, and they urged their orses.

Умови і наслідку, наприклад: Tell them to do this, and they will do that.

Крім перерахованих, О.В.Камінска називає відносини пояснення: Scrooge signed the paper, and Scrooge’s name was good upon «Change» — і приєднання: You’ve got such nice clothes now, and you’re getting taller [11, 270].

Різниця між ними не настільки велика і тому два останні типи речення близькі за змістом вставним реченням. Включення цього типу в групу неоднорідних висловлювань анітрохи не міняє суті справи: залишається в силі той факт, що інтонація в складному реченні змінюється залежно від ступеня рівноправності складових частин цього речення.

Складні речення зі сполучником for

Приклади випадків зв’язку частин складного речення сполучником for є чи не найпереконливішим доказом марності всіх спроб розділити сполучники тільки на сурядні і підрядні. Так, за підрахунками В.С.Пілінг, з 46 підручників для коледжів, виданих за період між 1892 і 1949 рр., 33 підручника називають сполучник for сурядним, 6 — підрядним, а 7 взагалі уникають згадувати про нього [11, 270]. Сама В.С.Пілінг після довгих сумнівів зупиняється на думці, що сполучник for — сурядний, що не є випадком because, оскільки він може бути вжитий тільки на початку другої частини складного речення. У найбільш поширених випадках так воно і є: там, де друга частина складного речення виражає причину, сполучник for можна замінити сполучником because і тільки потім перенести другу частину на місце першої. Наприклад: I paused, for was thinking of something else now.

Можна змінити на I paused because I was thinking of something else now, а потім, мабуть, і в Because I was thinking of something else now, I paused.

Такі речення в мові зустрічаються. Порівняйте: Because Mrs. Howdershell wished to talk about New York and my work there, I was squeezed in between her and Rella. Однак не можна було б сказати For I was thinking of somenthing else now; I paused. Таким чином, частина речення з for дійсно виявляє одну ознаку сурядності: вона не може відкривати все речення.

До цієї ознаки можна було б додати й іншу: у мові можна зустріти прості речення, що починаються з for та пов’язані причинними відносинами з попереднім реченням. Якщо не враховувати інтонацію, такі речення сильно нагадують частини складного речення з for. Вони являють собою як би розірване складне речення з for. Сама ж можливість такого розриву говорить про порівняльну рівноправність і більшу, ніж у випадку з because, самостійність частин з for. Адже прості розповідні речення з because практично не зустрічаються у мові, у всякому разі - в неемоційній мові. Порівняйте: Even then I might not have been heard. For something happened, I know not what that must have gripped the attention of everyone. Сказати: Even then I might not have been heard. Because something happened … etc. було б, мабуть, не можна, в усякому разі, в авторській, найбільш нормалізованій мові таких випадків не буває. [11,271].

Частина складного речення з for явно обслуговує іншу, першу частину. Це видно хоча б з того, що друга частина, висловлюючи причину, завжди відповідає на питання why? Тож, частини складного речення тут нерівноправні і не можуть вважатися сурядними.

Набагато доречніше було б говорити про сурядний характер сполучника for в іншій його функції - участі у приєднанні частини, що виражає обгрунтування якогось положення. Крім того, і в цьому випадку частина складно речення, приєднана за допомогою for, має ті ж сурядні властивості, що й проаналізована вище причинна частина. Можна сказати: She would certainly pass by, for that way led home.

(… Because that way led home, … as that way led home). Але не можна: For that way led home, she would certainly pass by. Можно зустріти і такі прості речення, друге з яких за змістом нагадує частину, яка виражає наслідок: But all the same, some of his nonsence must have stuck in my head. For, all the way down to Andorida, I kept noticing little things.

«За нашою термінологією, — пише Жельвіс, — частини складного речення з for з'єднані за способом двоїстого зв’язку» [11, 272].

«Принаймні, в даний час, — писав Жельвіс в 1962 р., — немає достатніх доказів, що, наприклад, сполучник although може здійснювати інший зв’язок, крім підрядного, так само як і сполучники after, before або until. Точно так, мабуть, чисто сурядними є сполучники so, (N) either — (n) or та інші сполучники з дуже вузьким значенням, а чисто двоїстими — сполучники hardly (scarcely) … when. Однак таких сполучників надзвичайно мало, і вживаються вони в мові досить рідко. Переважна більшість найбільш уживаних сполучників може брати участь у здійсненні різних відносин. Інша справа, що той чи інший сполучник може вживатися переважно для вираження тільки сурядних або тільки підрядних зв’язків; але в такому випадку набагато справедливіше було б називати такі сполучники переважно сурядними або переважно підрядними. Суть тут аж ніяк не тільки в термінології. Називаючи сполучники таким чином, ми менше будемо схильні вважати їх мало не єдиним критерієм розрізнення зв’язків між частинами складного речення, коли вони не є навіть одним з головних засобів цього розрізнення «(11, 273).

І дійсно, як пишуть Л. С. Бархударов, Д.А. Штелінг: «Залежно від характеру зв’язку між частинами складносурядного речення різняться два основні різновиди складносурядних речень: власне сурядне і співвідносне складне речення. Між складовими частинами власне складного речення можуть бути наступні смислові відносини — узгодженість, протиставлення, вибір, альтернатива, причина та наслідок — і з'єднуються частини такого речення типовими сполучниками відповідно смисловим відносинам речень: and, nor, neither; but, yet; or, else; for і so, hence [25, 388].

При співвідносному зв’язку складне речення складається з двох взаємозалежних, співвіднесених один з одним речень, що вводяться співвідносними сполучниками або сполучникними фразеологічним поєднаннями, при цьому друге речення часто виділяється, акцентується як семантичне головне. У першій частині співвідносного складного речення з наступними сполучниками має місце часткова інверсія: not only … but, not merely… but; scarcely … when, hardly … when; no sooner … than. Інверсії немає в співвідносних складних реченнях з наступними сполучниками: either … or; the … the [25, 390−391].

Професор В. В. Виноградов вважає, що в сучасній англійській мові можна виділити наступні групи сурядних сполучників: Єднальні. 2. Розділові. 3. Протиставні. 4. Слідчо-результативні. 5. Причинні. Всі перераховані групи сполучників вживаються в межах Складносурядного речення, висловлюючи певні відносини між сурядними реченнями [17, 43].

Єднальні сполучники:

Це найбільш численна група сполучників, до розряду яких в англійській мові належать такі: and; not only … but; not only… but also; as well … as; neither … nor; both … and; nor; сполучник neither, із запереченням, що відноситься до нього; сполучник nor із запереченням, що відноситься до нього; поєднання сполучника and і сполучника so; поєднання сполучника and і сполучника yet. Наприклад:

They spoke little, AND much of what they said was in the Welsh tonger.

There was NEITHER fire NOR candle was lit; she diedin the dark. That same evening, the gentlemen in the white waistcoat most positively and decidedly affirmed, NOT ONLY that Oliver would be hung, BUT that he would be drawn and quatered into the bargain.

She rushed excitedly into the field they were about to cross, and flinging herself flat on her back upon to grass, began to wipe her gown AS WELL AS she could by spinning horizontally on the herbage and dragging herself over it upon her elbows. To leave her alone with them was strange AND YET, as no doubt his mother had foreseen at least of evils at the moment, he run up into the house.

Розділові сполучники:

До розряду розділових сполучників в сучасній англійській мові слід відносити сполучники or either … or. Деякі граматисти в розряд розділових сполучників включають і сполучники neither … nor; not only … but also; neither; nor. Але як було показано в розділі «Єднальні сполучники» [17, 44−94], ці сполучники висловлюють ідею з'єднання і ніякого розділового значення не мають. Наприклад:

You ought to make him OR he won `t come back.

Протиставні сполучники та сполучні слова:

Протиставні сполучники та сполучні слова представляють найбільш численну групу з розряду сурядних сполучників і сполучних слів. До протиставних в сучасній англійській мові сполучників слід відносити сполучники: but, whereas, while, or (протиставно-наслідковий), сполучні слова і сполучні прислівники: yet, still, nevertheless, only, else, however, otherwise.

Наприклад:

Sorry to bother you with all this, BUT I had to say it.

His eyes snapped vindictively, WHILE his ears joyed in the sniffles she emitted.

He was not slow, HOWEVER, in perceiving that he had now his excuse for going home.

A few lads hung about old Thomas `fish shop at the top end, but OTHERWISE the street was deserted.

She was a pale, slender spirit, exalted far beyond the flesh, but NEVERTHE LESS the softness of her palm persisted in his thougts.

Слідчо-результативні сполучники.

Причинно-наслідкові відносини широко представлені в мові.

Конкретне їх вираз втілено в певних мовних формах, у певних сполучниках і сполучних словах: for, so, thus, therefore. Наприклад:

She had walked some distance, FOR her shoes were worn to pieces; but where she came from or where she was going to, nobody knows.

She was not unfrequently the victim of this disorder, THUS she called it, in familiar conversation, 'a fit of the jerks'.

Wine had brought no transitory gladness to him, THEREFORE many a night he vaguely and unhappily wandered there, many a dreary daybreak revealed his solitary figure lingering there.

Причинні сполучники:

Причина і наслідок, як відомо, знаходяться в тісному взаємозв'язку.

Наслідок проявляється як породження іншого явища, дії, яке є причиною. За певних умов дії можуть розглядатися як причинно-наслідкового, причинно-результативного зв’язку один з одним, де перше явище є причина, а друге — наслідок. При такому слідуванні дій, явищ в мові це відбивається за допомогою з'єднання реченняй сполучником so, тобто цей сполучник вводить речення, що містить наслідок, з попереднього висловлювання. Наприклад:

The more the case presented itself to the board, in the step appeared, SO they came to the conclusion that the only way of providing for Oliver effectually was to send him to sea without delay.

2.3 Складнопідрядне речення Підрядність (гіпотаксис) — це синтаксичний зв’язок, який поєднує дві синтаксично нерівноправні (різнофункціональні) предикативні частини, одна з яких (підрядна) синтаксично залежить від іншої (головної). У складнопідрядному реченні цей зв’язок формує структурну схему речення, є односпрямованим і закритим. Основними засобами вираження однобічної залежності є сполучники підрядності та сполучні (відносні) слова в підрядній частині, співвідносні (вказівні) слова в головній частині, порядок розташування предикативних частин, співвідношення форм присудків, почасти — лексико-граматичні засоби (дієслова, прислівники, частки та ін.). При підрядності сполучний засіб є «формальною належністю» підрядної частини. Зміна порядку розташування частин може спричинити зміну семантичних відношень.

Складнопідрядне речення передбачає наявність головної і залежної частин. «Головна» і «залежна» — тут вельми умовні найменування, оскільки можливі такі побудови, в яких «головна» частина представлена?? навіть не членом речення, а його компонентом: What he learnt was that they had never arrived. Складнопідрядні речення, побудовані на основі підрядного зв’язку, чітко співвідносяться з простим реченням і будуються за єдиною структурною схемою.

Підрядні речення («підрядне речення» у такому вживанні відповідає англійському clause, тобто «Предикативна конструкція / одиниця») співвідносні з членами речення — словами, але на відміну від останніх передають ідею предмета, якісної або обставинної ознаки через деяку ситуацію, думка про яку має розчленовану суб'єктно-предикатну структуру. Остання ознака досить важлива, порівн.: Підрядні речення ніколи не бувають називними (Night), головні - можуть бути. Словосполучення the doctor’s arrival теж позначає ситуацію, але думка про неї не фіксується в мові як суб'єктно-предикатно структурована. [2,237]

Засобом зв’язку підрядного речення з головним виступають підрядні сполучники та сполучні слова. На відміну від складносурядних речень, у складнопідрядних сполучники і сполучні слова належать до підрядної частини речення. Підрядні сполучники не бувають членами речення. За будовою вони поділяються на прості і складені. Сполучні слова Ї це повнозначні слова; вони, на відміну від сполучників, є членами речення. У ролі сполучних слів виступають відносні займенники і прислівники.

Різниця між сполучниками та сполучними словами полягає в тому, що: 1) сполучники не відповідають на питання, а сполучні слова відповідають; 2) підрядне речення зі сполучним словом можна перетворити на питальне речення, а зі сполучником — не можна 3) сполучник можна замінити лише сполучником, а сполучне слово — тільки іншим сполучним словом.

У головних реченнях часто вживаються вказівні слова (займенники та прислівники), що пояснюються підрядним реченням. Вказівні слова є членами головного речення .

Складнопідрядні речення бувають:

· Складнопідрядні речення з підрядними з’ясувальними

· Складнопідрядні речення з підрядними означальними

· Складнопідрядні речення з підрядними обставинними

2.4 Сполучники підрядності

Я.Г. Біренбаум пише, що англійські сполучники, і відносні слова у складі підрядного реченняї відповідають російським [4, 32]. У більшості відомих нам граматик сполучник while відноситься до підрядних, а складні речення, частини яких з'єднані з його допомогою, — до складнопідрядних. Дійсно, у ряді випадків підрядний характер частини речення, введеної сполучником while, не викликає сумнівів, наприклад:

While he was in gaol, Dickens, Macready, and Habbot Browne came across him by chance. Alva, unable to pursue while Louis threatened his rear bought the surrender of Moks on good terms. While these, and many other encomiums, werw bring passed on the accomplished Nancy, that young lady made the best of her way to the police-office.

Частина речення, введена тут сполучником, виражає дію, протягом якої відбувається дія іншої частини — без сполучнику; таким чином, частина з сполучником грає, обслуговуючу роль стосовно до головної частини. Віднесення речення цього типу до складнопідрядних доводиться в першу чергу тим, що підрядних частина в даному випадку відповідає на питання when або during what time? і може стояти перед іншою частиною, після неї, бути вставленої в її середину. Розділити складнопідрядне речення такого типу на дві частини і зробити їх самостійними простими реченнями в правильній неемоційній мові не можна. Нерідко сполучник while з'єднує частини речення, жодна з яких не обслуговує іншу, точніше, — такі частини, які рівною мірою обслуговують один одного. Відносини між частинами такого складного речення носять яскраво виражений характер зіставлення або навіть протиставлення.

Наприклад: In the North the nobility had dropped into the background, while the burgher class, merging with small landowners, ruled unchallenged. Now the child loved kippers with an affection that amounted almost to passion, while she loathedkidneys worse than powder. Іноді сполучник while може не зіставляти, а тільки приєднувати одну частинуречення до іншої, наприклад: My general called me in and told them who I was, while I stood at attention and Agathocles coughed. «Now good women are», he said, while the tears came into his eyes. … it was even thought necessary to introduce the Count Casimir and his more — aristocratic supporters to members of the British royal family, while articles and paid advertisement to popularize his movements appeared in the British Press.

І в цьому випадку, як і в попередньому, частини складного речення з'єднані сурядним способом. Отже, треба говорити не про підрядні сполучники while, а чи про два омонімічних сполучниках while, один з яких сурядний, а інший — підрядний (так чинять Несфільд і Бейн) або про один сполучник while, здатному з'єднувати частини складного речення як сурядним так і підрядним способом. Через надзвичайно великого числа і складності відносин між частинами складного реченняї з while ця точка зору представляється найбільш переконливою, вважає Жельвіс. Крім реченнь цього типу, в мові існують складні речення з while, зв’язок між частинами яких не є ні сурядним, ні підрядним, такий зв’язок називають двоїстим. Відносини між частинами такого речення носять порівняльний (або протиставний) характер, але частина, яка введена while, знаходиться перед іншою частиною, що абсолютно не властиво сурядному зв’язку.

Наприклад: The contrast of these two eternal beings is very marked; while the Deity, veiled and almost hidden in light, with his hair like wool and his eyes like the blue of infinite space, conveys the effect of stable, remote, and mountainous grandeur, Satan has the compact alertness of habitual travel. While the Catholics tacitly dropped away, the Calvinists continued restive and critical. Сполучник while може приєднувати і означальні частини складногоречення, наприклад: These were bare, hard, grinding times for the Netherlands, while apathy changed to anger, and anger to hope. Частина складного речення з while визначає тут слово times першої, головної, частини. Відносини між частинами такого складного речення носять поступовий (а стало бути, підрядний) характер, наприклад: While these simpler constructions are, in general, characteristic of colloquial speech, they are not at all confined to it.

Нарешті, зустрічаються речення, допускають двояке тлумачення, або речення, між частинами яких одночасно присутні два відношення, причому одне з них сурядне, а інше — підрядне. Такі випадки вважаються перехідними і немає сенсу втискувати їх в рамку якоїсь класифікації. While the King of France unburdened his mind, the Prince of Orange had remained — metaphorically speaking — silent. He talked with his squires while his lady took her ease on a cot in the corner of the tent. З одного боку, дії в цих прикладах зіставляються, з іншого, між частинами речення простежується і відношення часу: так, в частині, приєднаної за допомогою сполучника, припустимо, питання during what time? (While the King of France unburdened his mind; while his his lady took her ease on a cot in the corner of the tent). I could work all the morning on the roof with an awning over me to keep off the sun, while Ethelbertha trimmed the roses and made cakes for tea. Тут, крім приєднання частин, зберігаються і тимчасові відносини.

(During what time could I work all the morning on the roof etc. — While Ethelbertha trimmed the roses and made cakes for tea.) Зіставлення і протиставлення можна одночасно спостерігати в реченнях наступного типу, наприклад: While it pleased me it also made me sad. I remembered his name as of an amiable person while my own still eluded me. Відношення часу та відношення зіставлення поєднуються в наступному прикладі: While she was twisting and protesting, he carried her down the stairs again into the living-room, and seated himself in the great armchair still holding her tight in his arms. Часовіі і причинні відносини з'єдналися в наступному прикладі: Summoned to Brussels, William was unwilling to leave Antwerp while its continued order depended on his presence. Таким чином, ми можемо на повній підставі зробити висновок, що сполучник while не може вважатися сполучником, що здійснює якийсь певний один зв’язок.

Складні речення з сполучником when

Найбільш поширена функція сполучнику when — приєднання частини складного речення, що виражає час вчинення дії, вираженого в головної частини. Наприклад: Later, whem the Carthaginians began to die from an epidemic, the Romans reconquered the rest of Sicily. When I was at St. Ives, in Huntingdowshire, an open country, I sat with the farmers and smoked a pipe by way of preparation for evening service. Речення цього типу — типово складнопідрядні. Проте в англійській мові можна спостерігати і такі речення з when, де частини речення рівноправні і, як це мало місце у випадку з while, зіставляються або протиставляються. Наприклад: Curious that Fleur should have dark eyes, when his own were grey. They do not think so, and their bent is to glean hurriediy and form conclusions as hasty, when their business should be sift at each step, and question. Немає жодних підстав вважати, що в даному випадку ми маємо складнопідрядні речення з підрядними часу, як це було в попередньому випадку; на цей раз перед нами складносурядне речення. Складне речення з when може бути і складнопідряднихм з ідрядним, які мають відтінок зіставлення, наприклад:

He sent her to the academy over at Birdstail for two years when it took nearly every pound of wool to pay the expenses. When he admitted them to his presence, he did not suffer them to sit, and treated them with the most contemptuous reserve and haughtiness. Зустрічаються і підрядні частини з when, що мають умовний відтінок. Наприклад: Prison is the most regenerating and civilizing force, when it’s handled by a fine gentlemaniy man like Dr. Slenk. Sentences are said to be of coordinate or equal rank, when one is not dependent on the other, nor enters in any way into its construction. Сполучник when може приєднувати до головної частини підрядну з відтінком причини: Can’t you see that I like you, when I tell you so much? Як і у випадку з while, відносини між частинами складного речення з when можуть носити перехідний характер: тут можуть об'єднуватися, наприклад, часові і зіставні відносини: Heaven know’s they’re so improvident buying autos and washing-machines and so on and so forth when they can’t pay the interest. «Young Oliver here is pinned down to his breakfast when he ought to be ranging the meadows after botanical phenomenaof all Kinds «. Таким чином, як бачимо, і складні речення з сполучником when можуть бути аж ніяк не тільки складнопідрядними.

Складні речення з сполучником if.

Сполучник if завжди вважався основним засобом вираження відносин умови. Саме в цій функції він найбільш поширений, наприклад: If he could reach a table in the restaurant unsuspected success would be his. If she were really innocent, he knew she would have jumped to her feet in her defiant way. If it’s good enough for an ordinary seaman … Однак ретельне вивчення відносин, здійснюваних за участю if (Бере участь, але жодним чином не грає тут чільну роль), показує, що ці відносини можуть бути дуже різноманітними. Так, речення з if може бути складнопідрядним, між частинами якого має місце одночасно часовіі й умовні відтінки відносин: «You're overyoung to smoke «. «I find it soothing», he said with much bravity, «if I get overworked or worried «. Сполучник if може вводити підрядну додаткову частину: ask if it is locked. Ще більш цікавим видається, що if може виступати у реченні, яке можна було б назвати складносурядним, якби if не стояв на початку першої частини, що абсолютно неможливо при сурядному зв’язку. Даний тип зв’язку називається двоїстим. Наприклад: It Shakespeare could sing with myriad lips, Browning could stammer through a trousand mouths. If God is omnipresent by a calm necessity, Satan is everywhere by an infinite activity. Але якщо речення такого типу досить рідкісні, то перехідні випадки зв’язку з if вельми часто зустрічаються, насамперед це речення, між частинами яких присутні одночасно порівняльні і зіставні відносини. Наприклад: If Ann got used to the unpleasantnesses as one does tocancer, she never did get used to the fact that … If I add, to the little list of her accomplishments, that she rouged a little, I do not mean that there was any harm in it. Як видно з прикладів, і речення з if не завжди можуть бути віднесені до складнопідрядних.

Складні речення з сполучником though.

Основна функція сполучнику though — здійснення допустових відносин між частинами складнопідрядного речення. Наприклад: And the, one day, without warning, the gulf between them was bridged for a moment, and thereafter, though the gulf remained, it was ever narrower. Nor can this language ever be said to have died, though if constantiy modifies itself. Однак ця функція — не єдина. Іноді сполучник though приєднує частину складного речення, що не виражає ніякої поступки. Відносини вданому випадку найправильніше було б охарактеризувати як протиставні, аналогічні відносинам з сполучником but, наприклад: There was no liquor, though the guests did one by one disappear to the room of the rich young ruler, who was also in uniform. We never felt any special need for a university degree, though we had acquired a species of intrinsic intelligence in knocking around the world that we could use in emergencies. Сполучник though найближче стоїть тут до українського однак, втім, тим, проте. Наприклад: «Алкогольних напоїв до столу подано не було, проте (втім) гості по одному зникали в кімнаті багатого молодого члена керівництва … «(мається на увазі, що в цій кімнаті бажаючі могли крадькома випити). Або «Ми ніколи не відчували якої б то не було необхідності у вченому званні, тим не менше ми отримали деяке почуття … «і т.д. «Зважаючи на те, що інтонація складних речень з сполучником though НЕ досліджена, можна сказати, що єдиним відомим нам доводом проти визнання речень такого типу складносурядними є традиційне сприйняття даного сполучнику як підрядного. В принципі сприйняття традиційно представляється нам важливим чинником, який доводиться враховувати, і в силу цього зв’язок в реченнях, подібних щойно процитованим, ми пропонуємо вважати двоїстої зв’язком, — пише Жельвіс [11, 266].

Нерідко відносини з though носять перехідний характер — вони можуть представляти собою з'єднання уступітельнихдопустових і протиставних відносин. Наприклад: He had nod found what he wanted, though he had found that it would take all of a man’s time to be polite, and that he would have to live a preliminary life in which to learn how to be polite. He was exactly like one of Murillo’s children, though of course I did not know that then. Таким чином, і сполучник though не завжди підпорядковує частини складного речення.

Складні речення з сполучником so that.

Якщо сполучник so … that завжди з'єднує частини складнопідрядного речення, то про сполучник so that цього сказати не можна. У ряді випадків це дійсно так: so that може приєднувати частини, які виражають мету вчинення дії. Особливо характерно це для складних речень, де друга частина містить модальне дієслово, наприклад: I rang up Llewellyn, asked him to see the case with me, so that I could get it into the ward. Meanwhile I felt like a sacrificial victim awaiting the priestly knife. Had my hosts spared me only so that I might serve as an offering to some pagan god? Проте вже в цьому випадку неможливо таке положення, коли навіть при наявності модального дієслова у другій частині воно буде сприйматися як слідуюча, а не цільова частина: A pair of knee duck trousers and an old sweater made him a presentable wheel costume, so that he could go with Ruth or afternoon rides. Now, this back-room was immediately behind the bar, so that any person connected with the house … could not only look down upon any guests in the back room ., but could ascertain … the sudject of conversation.

«З парусинових штанів до колін і старого светра вийшов пристойний велосипедний костюм, в результаті чого він міг (тепер) виїжджати з Рут на велосипедні прогулянки «. «Крім того, ця задня кімната знаходилася безпосередньо за прилавком, в результаті чого (так що) будь-який з домашніх міг не тільки стежити за відвідувачами, які перебували в задній кімнаті, а й почути, про що вони розмовляють «. Однак набагато частіше друга частина складного речення не містить модального дієслова і є часто слідчою частиною, наприклад: I should tell you, by the way, that the story was translated from some dead Russian writer, so that the author had not taken his tyre from my friend. Among modern writers, Faulkner, for example, is a master in the creation of atmosphere, so that the atmospere of terror, madness, or fear, will sometimes compeletely dominate his books, almost overvhelming the characters. «Що ж до слідчої частини, — пише Жельвіс, — то нам представляється абсолютно справедливою думка А.М. Зємського, С. Е. Крючкова і М.В. Светлаєва, які стверджують, що відносини між частинами складного речення в «так що» — сполучником, аналогічним сполучнику so that, близькі приєднувальним, останні ж відносини, як справедливо стверджують ті ж автори, можна тільки умовно віднести до сурядних [11, 267].

Точка зору вищеназваних авторів на природу сполучнику цього типу поділяється багатьма лінгвістами. Перешкода до того, щоб віднести речення цього типу до складносурядних (інтонація речень цього типу ще ніким не вивчена, писав Жельвіс в 1962 р.), є присутність у цьому складеному сполучникі сполучнику that, який у переважній більшості випадків вживається в складнопідрядних реченнях. Відповідно до класифікації, даної Жельвісом, слідчі речення з so that слід віднести до випадкам двоїстої зв’язку, значить і речення з сполучником so that не завжди є складнопідрядними.

2.5 Безсполучникові речення Вивчаючи можливість відповідності, тобто співвідношення елементів різних мов у реалізації певної ознаки, дослідник відбирає той мовний матеріал, який потребує детального і глибокого вивчення за допомогою контрастивного аналізу [21,7]. Безсполучникові складні речення в англійській та українській мовах є компарабельними. І в англійській, і в українській мові безсполучникові складні речення трактуються як діачи поліпредикативні синтаксичні утворення, що характеризуються семантичною цілісністю, граматичною єдністю та інтонаційною завершеністю [22, 2]. Ці речення характеризуються тим, що їх частини поєднуються між собою без допомоги сполучників і сполучних слів, як це маємо у сполучникових складних реченнях.

Об'єднання предикативних одиниць, тобто частин безсполучникових складних речень, в одне діачи поліпредикативне складне речення здійснюється за допомогою сукупності таких синтаксичних засобів, як порядок розташування предикативних частин, співвідношення граматичних форм діє-слів-присудків, неповнота однієї з предикативних частин, лексичні елементи на стику частин, порядок слів у кожній частині складної конструкції та інтонація. Всі перелічені засоби належать до формально-граматичної організації безсполучникового складного речення, тобто до плану вираження. Крім цього плану є ще й план змісту, тобто семантична структура безсполучникового складного речення.

Смислові відношення між частинами безсполучникового складного речення спираються на конкретний зміст, що визначається лексичним складом його частин. Тому важливість семантичного аспекту при описові безсполучникових складних речень як синтаксичної одиниці є беззаперечна. Значенням складного речення як синтаксичної одиниці є певні смислові відношення між предикативними одиницями, які входять у його склад [23,166], а смислові відношення між частинами безсполучникових складних речень регулюються реальним змістом об'єднаних частин [24, 297]. Ось чому аналіз безсполучникових складних речень вимагає врахування і формальної структури синтаксичної одиниці, і її семантичної організації. Синтаксична і семантична структури речень мають складні взаємозв'язки: вивчення першої допомагає пізнанню другої [26, 8]. Серед безсполучникових складних речень з різними типовими смисловими відношеннями між предикативними частинами в англійській та українській мовах особливе місце посідають реченя з казуальними відношеннями.

Причиново-наслідкові відношення привертають до себе увагу філософів, лінгвістів, логіків, оскільки причина і наслідок мають всезагальний, об'єктивний характер. У світі немає речей, явищ, подій, які б не мали причини. Постійний взаємозв'язок між явищами/предметами здатний породжувати нові явища/предмети, а ці, своєю чергою, породжують інші і т. д. Каузальний зв’язок існує не лише між явищами об'єктивного світу, але й між думками про них. Завдання полягає в тому, щоб дати логіко-семантичну характеристику каузальних зв’язків між частинами безсполучникового складного речення і показати, які синтаксичні засоби використовуються для вираження цих синтаксичних зв’язків між предикативними частинами.

Окрім контрастивного аналізу використовується також метод трансформаційного аналізу.

Безсполучникові складні речення каузальної семантики в англійській та українській мовах можна поділити на речення, що виражають власне-причинові та невласне-причинові (причиново-аргументуючі) відношення [27, 32]. До речень з власне-причиновими відношеннями належать такі конструкції: 1) у першій предикативній частині виражається причина, а в другій — наслідок; 2) у першій предикативній частині називається дія/стан, а в другій — причина:

Таблиця 1

Серед формальних засобів для аналізу смислової організації безсполучникових складних речень важливими є порядок розміщення предикативних частин і їхнє лексичне наповнення. Речення з відношеннями «причина — наслідок» і «дія/стан — причина» мають фіксований порядок предикативних одиниць. Вони відносяться до негнучких структур. У першій парі речень виражені причиново-наслідкові зв’язки, а в другій — причинові, оскільки наслідок не може передувати причині. Якщо в другій парі речень предикативні частини поміняти місцями, друга частина не втратить своє причинне значення. Зміниться лише характер смислових відношень між компонентами безсполучникового складного речення: коли у першому випадку виражаються відношення «дія/стан — причина», то в трансформованому реченні виражаються відношення «причина — наслідок». Пор.:

Таблиця 2

У безсполучникових реченнях з невласне-причиновими (причиново-аргументуючими) відношеннями у другій предикативній частині виражається не причина, а аргумент/підстава для умовиводу в першій предикативній частині. Логічну підставу слід відрізняти від реальної підстави, як слід розрізняти сам предмет і думку про нього. У цьому полягає субстанційна різниця між видами каузального зв’язку [28, c. 5].

Таблиця 3

У другій предикативній частині цих речень вказується не причина, а міркування (Ніколас не виглядав щасливою людиною; у дочки суворо зведені брови, зморщечка перетнула високе чоло), на підставі яких мовець доходить висновків у першій предикативній частині (Ніколас також не був щасливий; дочка ніби постаршала). Для безсполучникових складних речень з невласне-причиновими відношеннями характерне слідування предикативної частини, що виражає аргумент, за предикативною частиною з умовиводом. Це логічно, оскільки спочатку називається судження, а далі пояснюється, що його викликало.

В оформленні невласне-причинових відношень у першій предикативній частині в англійській мові можуть вживатися лексичні актуалізатори to suppose, to believe, perhaps, maybe та ін., або граматичні форми сould/would/should/might) + infinitive, а в українській мові актуалізатори та модально-оцінні слова очевидно, виявляється, мабуть, явно, безумовно та ін.:

Таблиця 4

Безсполучникові складні речення з власнеі невласне-причиновими зв’язками належать до конструкцій з диференційованими відношеннями, оскільки вони не ускладнені ніякими іншими відношеннями. Серед речень, що виражають власнеі невласне-причинові відношення, в англійській і українській мовах найчастіше зустрічаються конструкції з власне-причиновим зв’язком, між предикативними частинами яких існують відношення «дія/стан — причина», що не ускладнені ніякими іншими нашаруваннями. Ці речення можна поділити на такі підвиди, коли друга предикативна частина належить до всієї першої предикативної частини та пояснює її (1), або коли друга предикативна частина належить до актуально значущого компонента в першій, який, як правило, стоїть у кінці першої предикативної частини (2):

Таблиця 5

Серед безсполучникових складних речень, у яких друга частина виражає причину, зустрічаються такі, які є внутрішньо неоднорідним типом. Вони включають конструкції різних семантичних відтінків, тобто смислові відношення між частинами можуть ускладнюватися додатковими семантичними відтінками, зокрема, пояснювальними, з’ясувальними, знаковими та протиставними. Категорія причини тісно пов’язана з іншими категоріями (умови, часу, мети тощо), тому існування речень з синкретичною єдністю причини і пояснення, причини і протиставлення, причини і мети тощо цілком закономірне. Смислові відношення між частинами безсполучникового складного речення дуже різноманітні, мають різну природу, і деякі їх ланки є перехресними [29, 57]. Ці речення належать до конструкцій з недиференційованими відношеннями. У причиново-пояснювальних реченнях пояснення певної дії, стану, оцінки може одночасно бути й їх причиною:

Таблиця 6

У безсполучниковому складному реченні з причиново-протиставними відношеннями в першій предикативній частині дещо заперечується, а друга предикативна частина протиставляє дещо тому, що заперечується, але це протиставлення одночасно є і причиною:

Таблиця 7

У системі недиференційованих відношень з причиновим компонентом існують знаково-причинові типи безсполучникових складних речень. Знакове значення експлікується спеціальними показниками it means в англійській мові та це значить в українській. Коли немає такого показника в складному реченні, то з’являється знаково-причинове значення:

Таблиця 8

У реченнях із з’ясувально-причиновими відношеннями вказується не тільки причина, але й з’ясовується дія/стан у першій предикативній одиниці:

Таблиця 9

Отже, аналізуючи безсполучникові складні речення в англійській та українській мовах необхідно враховувати формальну структуру і логіко-семантичну організацію цих синтаксичних одиниць. І в англійській, і в українській мовах безсполучникові складні речення з каузальною семантикою належать до структур з диференційованими відношеннями. У них виражаються або власне-причинові, або невласне-причинові відношення. Порядок розміщення предикативних частин у цих реченнях фіксований. У реченнях з власне-причиновими відношеннями може виражатися такий зв’язок, як «причина — наслідок» або «дія/стан — причина». У реченнях з невласне-причиновими відношеннями виражається зв’язок «умовивід — аргумент». У реченнях із зв’язком «дія/стан — причина», окрім чисто причинових відношень, можуть виражатися причиново-пояснювальні, причиново-протиставні, знаково-причинові та з’ясувально-причинові відношення. Такі конструкції належать до речень з недиференційованими відношеннями.

речення синтаксичний складносурядний сполучник

Висновки Розкриття і характеристика складних речень англійської мови мають досить велике значення для вивчення англійської мови. Це питання має важливе наукове методологічне значення, маючи основним завданням — описання, вивчення, пояснення використання речень у сучасній англійській мові.

На сьогоднішній день англійська мова набуває все більш поширеного статусу у світі, і метою кожної країни є володіння не тільки своєю рідною, проте і англійською мовою також.

Питання про складне речення, підрядний та сурядний зв’язок між його частинами та сполучники, що поєднують ці частини, розглядали видатні вчені, чиї праці мали своє відображення в курсовій роботі.

Складне речення — інтенсивно використовується в якості засобу комунікації в усній та письмових формах. Дуже важливо враховувати особливості перекладу складних речень, включаючи усі їх різновиди та типи зв’язку.

В крсовій роботі відображені особливості складного речення, розгляд сурядного та підрядного зв’язку між частинами складного речення, а також переклад даних речень.

Список використаних джерел

1. Селіванова О. Сучасна лінгвістика, напрями та проблеми, Підручник / О. Селіванова. — Полтава, Довкілля-К, 2008. — 712 с.

2. Иванова И. П., Бурлакова В. В., Почепцов Г. Г. Теоретическая грамматика современного английского языка: Учебник./ — М.: Высш. школа, 1981. —285 с. 90 к.

3. Александрова О. В. Современный английский язык. Морфология и синтаксис = Modern English grammar. Morphology and syntax: учебное пособие для студентов высших учебных заведений, обучающихся по направлению 31 000 и специальности 31 001 — Филология / О. В. Александрова, Т. А. Комова — М., 2007. — 224 с.

4. Бархударов Л. С. Грамматика английского языка / Л. С. Бархударов, Д. А. Штелинг. — М.: Высш. школа, 1981. — 423 с.

5. Блох М. Я. Теоретическая грамматика английского языка English grammar = A course in theoretical English grammar: учеб. для студентов, обучающихся по направлению подгот. дипломир. специалистов «Лингвистика и межкультур. коммуникация» / М. Я. Блох — 4-е изд. испр. — М.: Высш. шк., 2003. — 423 с.

6. Изаренков Д. И. Бессполучникные сложные предложения. Москва, 1990.

7. Гвоздев А. Н. Современный русский литературный язык. Ч.2: Синтаксис. — М.:Просвещение, 1958. — 301 с.

8.. Саакян А. С. Английская грамматика для всех = All about English grammar / А. С. Саакян. — М.: Менеджер, 2009. — 239 с.

9. Барабаш Т. А. Грамматика английского языка / Т. А. Барабаш. — М.: ЮНВЕС, Лист, 2001. — 256 с.

10. Жельвис В. И. К вопросу о видах синтаксической связи между частями сложного сполучникного предложения (На материале английского языка) // Ученые записки Ленинградского государственного педагогического института. Кафедра английского языка. — 1958. — Т.181, вып.3. — С.343−366.

11. Жельвис В. И. Существуют ли в языке сочинительные и подчинительные сполучникы? (На материале английского языка) // Ученые записки Ленинградского государственного педагогического института. Вопросы английской филологии.-1962. — Т.226. — С.253−273.

12. Ильиш Б. А. Современный английский язык: Теорет. курс.: Учеб. пособие для вузов. -2-е изд., испр. и доп. — М., 1948. — 347 с.

13. Каушанская В. Л., Ковнер Р. Л. Грамматика английского языка: A grammar of the English language: пособие для студентов педагогических институтов / В. Л. Каушанская [и др.]. — 7-е изд. — М.: Страт, 2000. — 319 с.

14. Жигадло В. Н. Современный английский язык. Теоретический крус грамматики: учебник для спец. языковых высш. учебных заведений / В. Н. Жигадло. — М.: Изд. лит. на иностр. яз., 1956. — 350 с.

15. Волкова Л. М. Теоретична граматика англійської мови. Сучасний підхід: навчальний посібник = Theoretical grammar of English: Modern approach / Л. М. Волкова. — К.: Освіта України, 2009. — 253 с.

16. Раєвська Н. М. Теоретична граматика сучасної англійської мови: підручник для студ. фак. романо-германської філології ун-тів і пед. ін-тів іноземни мов / Н.М. Раєвська. — К.: Вища школа, 1976. — 304 с.

17. Конькова И. П. Сложносочиненное сполучникное предложение в современном английском языке. Душанбе, 1969. — 240 с.

18. Леденев Ю. И. О наиболее существенных свойствах русских сполучников // Русский язык: Материалы и исследования — Ставрополь, 1971. — Вып.3. — С.36−42.

19. Оганесова Р. Д., Скорлуповская Е. В. О выделении сочинительных сполучников //Материалы IX и X конференций Северо-Кавказского зонального объединения кафедр русского языка. — Ростов н/Д: Изд-во Рост. ун-та, 1971. — С.94−102.

20. Петерсон М. Н. Сполучникы в русском языке // Русский язык в школе. — 1952. — N5. С.28−34.Хаймович Б. С., Роговская Б. И. Теоретическая грамматика английскогоязыка: Учеб. пособие для вузов. — М.: Высшая школа, 1967. — 297с.

21. Жлуктенко Ю. О. Контрастивний аналіз як прийом дослідження//Нариси з контрастивної лінгвістики. К., 1979.

22. Дорошенко С. И. Бессполучникные сложные синтаксические конструкции в современном украинском языке: Автореф. дис. … д-ра филол. наук. К., 1981.

23. Белошапкова В. А. Синтаксис//Современный русский язык. Москва, 1981

24. Зильберт Б. А. К вопросу о принципах классификации бессполучникных предложений//Очерки по русскому языку и стилистике. Саратов, 1967.

25. Cronin A.J. The Citadel. — М., 1966

26. Мостовий М.І. Вивчення семантики речення//Іноземна філологія, 1986. № 84.

27. Зеленська О. П. Безсполучникові складні речення з каузальним значенням у сучасній англійській мові// Іноземна філологія. 1993. № 106.

28. Комаров А. П. Система средств выражения причинно-следственных отношений в современном немецком языке: автореф. дис. … д-ра филол. наук. Алма-Ата, 1973.

Додаток А

Структурно-семантичний аналіз речень зі сполучниками підрядності та сурядності

Практична частина цієї роботи грунтується на прикладах, взятих з англійської та американської художньої літератури. Спочатку проаналізуємо речення з сурядними сполучниками. У сучасній англійській мові виділяють наступні групи сурядних сполучників:

Єднальні. 2. Розділові. 3. Протиставні. 4. Слідчо-результативні. 5. Причинні.

Єднальні сполучники — це численна група сполучників, до розряду яких в англійській мові належать такі: and, not onky … but …

Розглянемо конкретні приклади.

Єднальний сполучник сполучник and

They spoke little, and much of what they said was in the Welsh tongue. (Cronin, p.55).

У даному реченні єднальний сполучник and служить для передачі єднально-росповсюджуючого значення. Це речення неоднорідного складу, в якому друга предикативна частина поширює першу. Додатковим засобом зв’язку є анафоричний підмет другої частини речення, що відсилає до першої частини і виконує функцію теми висловлювання.

He loved his work and he counted himself fortunate to have such an opportunity so early in his career. (Cronin, p.43).

У цьому прикладі сполучник and є безпосереднім носієм власнез'єднувального значення і висловлює зв’язок однотипних ситуацій. Додатковими засобами зв’язку є однотипність лексичного наповнення предикативних частин (використання слів одного тематичного ряду: work, career), співвіднесеність видо-часових форм присудків.

Власне сполучна функція сполучнику and в контексті підтримується засобами, що сигналізують про відносини спільності, відповідності, що вказують на змістовну близькість частин. Наприклад: Bramwell beamed fondly on his wife and led her to the piano. (Cronin, p.67).

В речення He adored his mother and it was his first travel. (Golsworthy, p.130) сполучник and передає невласне сполучно-результативне значення. Друга частина висловлює результат, висновок зі змісту першої частини.

Часто слідчо-результативне значення сполучника and доповнюється лексичними конкретизаторами слідчого значення. Наприклад, в реченні Andrew focused a slide and immediatly picked. up the redshaped clusters of the bacreria. (Cronin, p.41) — прислівник immediately посилює значення наслідку, вираженого сполучником and.

Єднальний сполучник nor з запереченням, neither з запереченням.

There was neither fire nor candle was lit; she died in the dark — in the dark! (Dickens, p.72). Цей сполучник оформляє семантичні однотипні частини складного речення.

Одиночний сполучник nor часто вказує на зв’язок двох альтернативних ситуацій. Наприклад:

He laughed at his bronze facein the grass at the thought that it was once as white as the underside of his arm, nor did he dream that in the world there were few pale spirits of women who could boast fairer or smoother skins … (London, p.53).

Загальне сполучне значення тут ускладнюється суб'єктивною оцінкою мовця. Складне речення, що оформляється одиночним сполучником nor, зазвичай є складовою частиною контексту, що включає передумову, яка вимагає мотивування, роз’яснення:

But it had not been in Tess `s power — nor it is in anybody` s power to feel the whole truth of golden opinions while it `s possible to profit by them. (Hardy, p.111).

Сполучник not only … but.

That same evening, the gentlemen in the white waistcoat most positively and decidedly affirmed, NOT ONLY that Oliver would be hung, BUT that he would be drawn and quatered into the bargain. (Dickens, p.54).

У цьому прикладі not only … but висловлює ставлення одночасного тотожності двох різних ситуацій. Більше того, речення ускладнено градаційними відносинами: думка другої частини речення є більш точною.

Сполучник as well as.

She rushed excitedly into the field they were about to cross, and flinging herself flat on her back upon to grass, began to wipe her gown AS WELL AS she could by spinning horizontally on the herbage and dragging herself over it upon her elbows. (Hardy, p.77).

Єднальне значення даногоречення зливається з порівняльним відтінком, який підтримується узагальнюючою семантикою часових форм груп присудків.

Поєднання сполучників and і yet.

To leave her alone with them was strange AND YET, as no doubt his mother had foreseen at least of evils at the moment, he run up into the house. (Galsworthy, p.156).

У цьому прикладі сполучник and передає власне єднальне значення, сполучник yet виступає в якості семантичного конкретизатора значення, поширення першої частини речення.

Розділові сполучника вказують на те, що можливо кожне з описуваних подій. Власне розділові відносини в реченні найбільш часто передаються сполучником or.

You ought to make him or he won `t come back. (Green, p.27).

У даному реченні розділову значення сполучнику or ускладнено ставленням прямий (безпосередньої) мотивації. Протиставні сполучники пов’язані зі значенням зіставлення ситуацій або же значенням невідповідності - протиставності якоїсь норми як точки відліку. До протиставних сполучників в сучасній англійській мові відносяться: but, whereas, while, а також сполучникні слова і прислівники: yet, still, nevertheless, only, however, otherwise.

Сполучник but.

У реченнях з сполучником but зіставлення конкретизується як протиставлення; сполучник but акцентує протилежність, протиріччя, і функціонально співвідноситься з сполучниками допустого значення. Аналіз реченняй з сполучником but дозволяє розділити їх на чотири групи:

1. Речення з протиставно-обмежувальним значенням: Sorry to bother you with all this, but I had to say it. (Cronin, p.69).

2. Речення з протиставно-відшкодувальній значенням: His face was pale, but his chin had a firm line. (Cronin, p.69).

3. Речення з протиставно-допустовим значенням: It might not be orthodox medicine, butit was the best momenthe had ever known. (Cronin, p.53).

4. Речення з распространительно-приєднувальних значенням. Необхідно відзначити, що це найчисленніша група.

He did not turn at the sound of the door, but she knew he had heard, and she knew he was hurt. (Galsworthy, p.124). He was early and he knew it, but he could not wait a moment longer. (Cronin, p.75). He saw the glance, but he gave no sign, for among the things he had learned was discipline. (London, p.19).

Сполучник while.

Як було зазначено в теоретичній частині сполучник while можна співвіднести по функції, з одного боку, до підрядних сполучників, з іншого боку, — до сполучників протиставної семантики. Протиставне значення сполучника while в більшості випадків спирається на контекст: His eyes snapped vindictively, WHILE his ears joyed in the sniffles she emitted. (London, p.51).

Слід також відзначити, що засобом вираження протиставного значення часто є сполучнині слова. Найбільш численну групу складають речення із сполучникним словом however:

He was not slow, however, in perceiving that he he had now his excuse for going home. (Galsworthy, p.133). There are people, however, of so refinedand delicate nature, that they cannotbear the contemplation of such horrors. (Dickens, p.25).

Протиставне значення даних реченнь має більше уточнюючий характер, тому можна говорити про синкретичне значення сполучнного слова however. Власне ж протиставне значення підкреслюється коли дане сполучне слово знаходиться в препозиції (тобто на початку всієї конструкції): However he decided to deal with this matter — and it required the most far-sighted and careful consideration — he would do nothing that might injure Fleur. (Galsworthy, p.171). However it could not be helped, and turning, and bending himself to a rapid walk, he dismissed the subject from his mind. (Hardy, p.25).

Сполучні слова nevetheles і otherwise також є носіями протиставного значення. Часто вони актуалізують протиставну семантику сполучнику but, виступаючи його лексичними конкретизаторами. Наприклад: A few lads hung about old Thomas `fish shop at the top end, but OTHERWISE the street was deserted. (Cronin, p.51). She was a pale, slender spirit, exalted far beyond the flesh, but NEVERTHE LESS the softness of her palm persisted in his thougts. (London, p.54). Єднально-результативне значення найбільш яскраво виражається сполучником for: His ardour was nettled at the sight, for the act on her part had been unconsciouly done. (Hardy, p.63). She had walked some distance, FOR her shoes were worn to pieces; but where she came from or where she was going to, nobody knows. (Dickens, p.29). Значення, яке виражається в реченнях з сполучником for, припускає, що одна з співставні ситуацій є потенційним або реальним результатом іншої ситуації, причому, друга частина речення не ускладнена стимулюючим значенням: вказівка на те, що результат очікується, передбачений або бажаний, в них факультативно.

Причинні сполучники.

Причина і наслідок, як було зазначено, знаходяться в тісному взаємозв'язку. Причинне значення конкретизується як необхідну основу, підтвердження, довід, передумова, стимул. Всі ці окремі значення сконцентровані в конструкціях сполучником so: The more the case presented itself to the board, in the step appeared, so they came to the conclusion that the onlt way or providing for Oliver effectually was to send him to sea without delay. (Dickens, p.55). No, Mr. Bumble was a fat man, and a choleric, so, instead of responding to this open-heartedsalutation in a kindred spirit, he gave the little wicket a tremendous shake. (Dickens, p.33). And as each and all of them were warmed without by the sun, so each had a private little sun for her soul to bask in. (Hardy, p.20).

У цих реченнях сполучник so є функціонально-однозначним, то тобто служить для вираження тільки причинних відносин. Конкретизація характеру причинної залежності здійснюється на основі контексту. Додатковими засобами зв’язку в цих реченнях є співвіднесеність модально-часових планів частин і фіксований порядок частин. Наявність у другій частині анафоричних займенників (наприклад, Mr. Bumble — he) повторів sun (3) — показників сінсемантічності тій частині, в якій вони перебувають, — надзвичайно зближує сурядний сполучник so з підрядними сполучниками.

Додаток Б

Структурно-семантичний аналіз речень зі сполучниками підрядності

Розгляд мовного матеріалу з підрядними сполучниками проводився на основі класифікації Жельвіса. Аналіз прикладів з підрядними сполучникми почнемо з характеристики складних речень з сполучником while. Як підрядний сполучник, while (Сурядна природа цього сполучника була розглянута в частині, про сурядні сполучників) висловлює часові відносини, конкретизуючи основний часової ознака — повний або частковий збіг у часі:

Coming into the room while Andrew sat with the sick man, she would advance, smiling apparently, yet with a queer jealous sense of exclusion, exclaiming: 'Hey, what are you talkin `about?". (Cronin, p.56). Glancing round it while her black button eyes searched his face, he said with anxious politeness: «This looks very comfortable, Mrs. Page. «. (Cronin, p.24).

Значення збігу в часі виражається семантикою самого сполучнику while; характер протікання ситуацій уточнюються засобами контексту. Іноді сполучник while знаходиться в препозиції. While he was eating his jam beneath the oak-tree, he noticed things about his mother that he had never seemed to see before. (Galsworthy, p.27).

Зміна порядку частин в цих реченнях відображає зміну співвідношення теми і реми (перша частина зазвичай становить тему, друга — РЕМу). Таким чином, можна говорити про участь підрядного сполучнику while в актуальному членуванні речення.

Чачасові відносини також виражаються за допомогою підрядного сполучнику when: When he got back it was time for evening surgery. (Cronin, p.39). It was in fact quater past nine when Andrew finished his last consultation. (Cronin, p.65). When he turned round again he saw Fleur standing near the door, holding a handkerchief which the boy had evidently just handed to her. (Galsworthy, p.54).

Речення з сполучником when можна розділити на три групи:

1. речення, в яких сполучник when передає значення одночасності дій головної і підрядної частини: When she saw him coming out of the station with a kit bag in either hand, she was confirmed in her predisposition. (Galsworthy, p.87).

I turned to go indoors when I saw a girl waiting in the next doorway. (Green, p.523).

A fortnight later he was walking down Chapel Street in a fit of abstraction when he almost bumped into Mrs. Bramwell. (Cronin, p.64).

2. Речення зі значенням передування підрядної частини: The climax came when he was called two miles down the valley by an old woman who asked him to out her corns. (Cronin, p.82). When I opened my eyes she had lit the lamp and the tray was already prepared. (Green, p.26). When he reached Andrew, whom he had seen from halfway down the street, he gave a theatricalstart of recognition. (Cronin, p.47).

3. Речення зі значенням слідування підрядної частини:

Dai Jehkins was already in the wooden shantry when Andrew reached it, running water from the tap into a large earthenware pipkin. (Cronin, p.36).

Підрядний сполучник if бере участь в оформленні умовних відносин. Аналіз реченняй з сполучником if дозволив виділити:

1. Речення зі значенням потенційної зумовленості:

But you know if the is really in love, he won `t forget, even if he goes to Italy. (Galsworthy, p.114).

2. Речення зі значенням нереальної зумовленості:

By the way, I should look out for enteric in Glydar Place, if I were you. (Cronin, p.34).

З граматичної точки зору, дієслово-присудок стоїть у формі Subjunctive Mood (умовного способу). Такі речення часто називають реченнями з нереальною умовою. В умовних реченнях присудок головної частини іноді виражається у формі індикатива (наказового способу): If you should run into anything very nasty, ring up Griffiths at Toniglan. (Cronin, p.38).

Підрядний сполучник though оформляє допустові відносини, які побудовані на взаємодії значень внутрішньої обумовленості і протиставлення. Речення з сполучником though можуть бути розділені на дві групи:

1. Речення, які виражають власне-допустові відносини: Though he made the attempt, he could not so easily dismiss Christine Barlow from his mind. (Cronin, p.64).

2. Речення, які виражають допустово-порівняльні відносини: He occasionally gave a smart nod, as if in confirmation of some opinion, though he was not thinking of anything in particular. (Hardy, p.13).

Аналіз прикладів з сполучником so, that підтвердив положення, висловлені в теоретичної частини роботи. Дійсно, в реченнях з цим сполучником, наприклад: It was quiet in the big hall open to its East end so thathe could see one of his trees, a brig sailing very slowly across the upper lawn. (Galsworthy, p.26)

На додаток до класифікації Жельвіс, слід зазначити широко представлені конструкції зі стилістично нейтральним і найменш спеціалізованим семантичним сполучником as в реченнях, які виражають порівняльні відносини. Наприклад: She felt a little as she had used to feel when she sat by her now wedded husband in the same spot during his wooling, snutting her eyes to his defects of charecter, and regarding him only in the his ideal presentation as lover. (Hardy, p.30).

Підрядний характер порівняльних конструкцій дозволяє віднести сполучник as до розряду підрядних сполучників. Особливий інтерес представляють речення з орієнтованою відносної зв’язком, основним засобом зв’язку в яких є сполучник ні слова who і which. Наприклад: That innate love of melody, which she had inherited from her balladsinging mother, gave the simplest music a power over her. (Hardy, p.97). This was the cheerful servant of that establishment who, in her part of factofum, turned groom and ostler at times. (Hardy, p.21).

Розгляд представленого мовного матеріалу дозволяє зробити наступні висновки:

1. За допомогою більшості сполучників розмежовуються сурядний і підрядний зв’язок.

2. Сполучники розрізняються за ступенем їх семантичної залежності від контексту; одні з них вузько спеціалізовані, однозначні, тобто мінімально залежать від контексту (наприклад, if, when) інші багатозначні, тобто здатні оформляти різні види смислових відносин (наприклад, and, while).

3. Значення сполучників може уточнюватися за допомогою додаткових засобів зв’язку (лексичні засоби, співвідношення модально-часових планів, порядок розташування частин та ін.)

«Практика використання сурядності та підрядності не завжди слідує цим правилам логічної побудови висловлювання. Відносини між частинами висловлювання часто ускладнюються додатковими міркуваннями. У цьому випадку сполучники починають обростати новими значеннями, визначають більш тонкі і різноманітні зв’язки між частинами висловлювання «[26, 245].