Вплив соціальних мереж на зміст ціннісних орієнтацій у підлітковому віці

ВСТУП З розвитком Інтернету, з’явилася можливість використовувати досягнення Інтернету в різних його проявах. Одним з таких проявів стали соціальні мережі. Під соціальною мережею розуміється інтерактивний багатокористувацький веб-сайт, зміст якого наповнюється самими учасниками мережі. У 1995 році Ренді Конрадом була створена перша соціальна мережа (у сучасному розумінні) — Classmates.com.

У наступні кілька років з’явився не один десяток аналогічних сервісів, які отримали назву соціальні мережі. Творці таких мереж орієнтувалися, в першу чергу, на задоволення людської потреби в самовираженні.

Актуальність роботи полягає у тому, що соціальні мережі об'єднують мільйони підлітків, які спілкуються між собою. Тому є важливим дослідити вплив соціальних мереж на формування ціннісних орієнтацій підлітків.

Дослідженням проблеми цінностей займались такі філософи Сократ, Арістотель, Т. Гоббс, Р. Г. Лотце, І. Кант, М. О. Лоський, В. П. Тугаринов, О. Г. Дробницкий та ін.

У психології проблемами цінностей приділялось досить багато уваги. У класичному психоаналізі 3. Фрейда для ціннісно-нормативної регуляції поведінки людини служить «Супер-его». Він вказує на три функції Суперего: совість, самоспостереження і формування ідеалів [14, с. 22].

У сучасних психологічних дослідженнях відзначено кілька підходів до формування ціннісних орієнтації. (Е.В.Бурмістрова, Т.Е.Резнік, І.А.Суріна, Н.А.Чуркіна і ін.). Відомі роботи з формування ціннісних орієнтації особистості (Д.В.Григор'єв, В. В. Додуров, Е.А.Новікова, А. Д. Шестоков та ін.). В. П. Тугарінов використовує поняття «Ціннісні орієнтації», які він визначав, як спрямованість особистості на ті або інші цінності [17, с 37].

Дослідженнями ціннісних («смисложиттєвих» по Д.А. Леонтьєву) орієнтацій проводили радянські вчені (AC Ваторпін, H.A. Журавльова, І.Є. Задорожнюк, Є.В. Купріянова, Д.А. Леонтьєв, Н.І. Лапін, О.Е. Шотіна та ін.).

Дослідження особливостей психології підліткового віку викладені в працях Л. С. Виготського, І.С. Кона, В. Мудрика, Д.І. Фельдштейна, Е. Еріксона та ін. Для того, щоб виявити вплив соціальних мереж на формування ціннісних орієнтацій корисно знати особливості розвитку особистості у підлітковому віці.

Обєкт дослідження — зміст ціннісних орієнтацій.

Предмет дослідження — соціальні мережі як фактор психологічного впливу на зміст ціннісних орієнтації підлітків.

Мета дослідження: дослідити соціальні мережі як фактор психологічного впливу на зміст ціннісних орієнтацій у підлітковому віці.

Гіпотеза дослідження: соціальні мережі впливають на зміст ціннісних орієнтацій підлітків.

Для досягнення даної мети необхідно вирішити ряд завдань:

— вивчити теоретичні аспекти проблеми ціннісних орієнтацій;

— виділити особливості змісту ціннісних орієнтацій в підлітковому віці;

— дослідити вплив соціальних мереж на ціннісну орієнтацію в підлітковому віці;

— провести психодіагностичне тестування і проаналізувати результати.

Методики дослідження: особисто розроблена анкета, методика ціннісних орієнтацій М. Рокича, тест на рівень інтрернет залежності Кімберлі-Янг.

Розділ І. ТЕОРИТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ ДОСЛІДЖЕННЯ

1.1 Поняття цінність та ціннісні орієнтації

Сучасне суспільство багато століть перебуває в стані постійного конфлікту поколінь. Сьогоднішнє молоде покоління опиняється в складній ситуації: різні перевороти в соціально-економічному устрої супроводжується кризою ціннісної свідомості. Соціальні цінності, якими жили «батьки», в даний час втратили практичне значення для «дітей». [32, c. 50]

Ціннісна орієнтація формується на підґрунті базових (основних, ключових) цінностей, зміст і співвідношення яких в історії як окремої людини, так і людства в цілому надзвичайно різноманітні. Ціннісні орієнтації визначають смисл життя людини. У різні часи (епохи) у різних адресатів цінностей — окремої людини чи соціальних спільностей орієнтації були різними. Вони спрямовували свого адресата або на потойбічний світ, або на особисте життя, або ж на суспільство, до якого він належав. 46, c. 97]

З поняттям цінність тісно пов’язане поняття «ціннісна орієнтація», яке вперше стало вживатися в американській соціології, зокрема, Т. Парсонсом. Ціннісна орієнтація — це індивідуальне та групове ранжування цінностей, в якому одним надається велика значущість, ніж іншим, що впливає на вибір цілей діяльності та засобів їх досягнення. Ціннісні орієнтації є найважливішим елементом свідомості особистості, в них переломлюються моральні, естетичні, правові, політичні, екологічні, економічні, світоглядні знання, уявлення і переконання [3, c. 53].

Ціннісні орієнтації - це система відносно стійких, соціально обумовлених уявлень про переважаючі, вибрані особистістю чи якоюсь людською спільнотою в якості важливих, необхідних, корисних для себе матеріальних і духовних благ і ідеалів, і найбільш сприйнятливих, достойних способів їх одержання. Цінності тісно пов’язані з потребами.

С. Тасаєв вважає, що цінності - це всі важливі для людини реальні або уявні предмети і явища (у тому числі сама людина як вища цінність), які вона оцінює, обирає і використовує для прогресу суспільства і розвитку людської особистості. 28, c. 43]

В.А. Василенко зазначає, що цінність є нічим іншим, як моментом значення якого-небудь явища, речі, вчинку, взагалі сущого для життєдіяльності певної людини, класу, суспільства; та вказує на роль цього сущого в її житті. 33, c. 102]

Цінності - це специфічні утворення свідомості, в структурі суспільної та індивідуальної свідомості вони є ідеалами, узагальненими уявленнями про блага, яким віддається перевага, і прийнятні способи їх здобуття, також вони є ідеальними критеріями оцінки й орієнтаціями особистості та суспільства.

Ціннісні орієнтації - це елементи внутрішньої структури особистості, які формуються і закріпляються життєвим досвідом індивіда у процесах соціальної адаптації та соціалізації. Вони відділяють значуще для окремо взятої особистості від несуттєвого через сприйняття чи не сприйняття певних цінностей. Цінності ж, у свою чергу, усвідомлюються як певна основа для сенсу та мети життя, а також визначають засоби реалізації останніх.

Ціннісні орієнтації - найважливіший компонент свідомості особистості, істотно впливає на сприйняття навколишнього середовища, ставлення до суспільства, соціальної групи, на уявлення людини про саму себе. Як елемент структури особистості вони відображають її внутрішню готовність до дій по задоволенню потреб і цілей, дають напрям її поведінки у всіх сферах діяльності. Специфіка ціннісних орієнтації полягає в тому, що ця категорія найбільш тісно пов’язана з поведінкою суб'єкта, управляє цим процесом як усвідомленою дією. Ціннісні орієнтації являють собою особливим чином структуровану і ієрархізовану систему ціннісних уявлень, що виражають суб'єктивне ставлення особистості до об'єктивних умов життя, реально детермінують вчинки і дії людини, виявляють і виявляють себе в практичній поведінці. Ціннісні орієнтації є стрижневою, базисною характеристикою особистості, соціальним властивістю особистості.

В сучасній психології поняття ціннісні орієнтації та цінності не ототожнюють. Більшість дослідників вважають, що цінності є складовою ціннісних орієнтацій. Аналіз теоретичних концепцій, присвячених проблемі цінностей, показав наявність двох тотожних понять «ціннісні орієнтації особистості», та «особисті цінності». 73, c. 29]

Ціннісна орієнтація включає в себе три компоненти:

1. когнітивний, або смисловий, в якому зосереджений соціальний досвід особистості. На його основі здійснюється наукове пізнання дійсності, що сприяє становленню ціннісного ставлення;

2. емоційний, який передбачає переживання індивідом свого ставлення до даних цінностей і визначає особистісний зміст цього відношення;

3. поведінковий, який базується на результатах взаємодії перших двох компонентів. Завдяки пізнання дійсності і її ціннісному переживанню суб'єктом формується готовність діяти, здійснювати задумане відповідно до продуманим планом.

Ціннісні орієнтації є результатом внутрішнього і зовнішнього взаємодії в процесі розвитку особистості, суб'єктивним відображенням об'єктивного світу в свідомості конкретного індивіда. Будучи усвідомленими, цінності відіграють величезну роль для визначення спрямованості індивіда, його орієнтації в соціальному середовищі.

Таким чином, ціннісні орієнтаці це ті стани, явища і процеси в довколишньому житті, які стають орієнтирами для людини, спрямовують формування її цілей, а також способи їх досягнення. Представленість життєвих цінностей у свідомості особистості залежить від вікових особливостей, психологічних новоутворень, загального розвитку людини.

Цінності суспільства, заломлені через індивідуальну життєдіяльність, відбиваються в психологічній структурі людини у формі особистих цінностей. Чим більше цінність пов’язана із задоволенням якихось суттєвих особистих потреб, тим вона значиміша, тим більш стійкий її сенс для людини.

Ціннісні орієнтації особистості виконують ряд важливих функцій:

— гармонізують і інтегрують духовний світ індивіда, визначаючи його соціальну значущість;

— визначають цілісність, унікальність і неповторність особистості;

— регулюють поведінку і діяльність людини в суспільстві, визначаючи її дії і вчинки.

Ціннісні орієнтації діють як на рівні свідомості, так і на підсвідомому рівні, визначаючи спрямованість вольових зусиль, уваги, інтелекту. 35, c. 43]

Ціннісні орієнтації визначаються свідомістю або підсвідомістю, формуються в ході набуття особистого досвіду. У сформованому стані вони представляють індивідуальну ієрархічну сукупність цінностей, що визначають спрямованість особистості і вибірковість її поведінки.

Ціннісні орієнтації проявляються і розкриваються через оцінювання себе, інших, життєвих обставин, через уміння структурувати життєві ситуації, приймати рішення в конфліктних ситуаціях та знаходити вихід у проблемних. Вони визначають загальну лінію поведінки в умовах екзистенційного та морального вибору через уміння задавати і змінювати домінанти власної життєдіяльності. [42, c. 15]

Процес формування ціннісних орієнтацій.

Ціннісні орієнтації підлітка формуються поступово в процесі його соціалізації шляхом проникнення соціальної інформації в індивідуально-психологічний світ дитини. Формування системи ціннісних орієнтації являє собою процес становлення особистості, і ця система є засобом реалізації певних суспільних цілей. 12, c. 90]

Таким чином, ціннісні орієнтації - це перш за все вибір чи відкидання певних життєвих сенсів, та готовність, чи неготовність вести себе у відповідності з ними. Вони задають загальну спрямованість інтересам та прагненням особистості, вибудовують ієрархію індивідуального вибору у будь-якій сфері, формують цільову й мотиваційну програму поведінки, визначають рівень домагань та міру рішучості для реалізації власного плану життя.

Механізм ціннісної орієнтації реалізується наступним чином: потреба — інтерес — установка — ціннісна орієнтація. Інтерес — це усвідомлена потреба, установка — схильність до певної оцінки на основі соціального досвіду, придбаного особою по відношенню до тих чи інших соціальних явищ, і готовність діяти у відповідності з даною оцінкою. Ціннісна орієнтація сприймається як загальна спрямованість свідомості і веління особистості.

А тому, ціннісні орієнтації є системою гнучкою, в якій закладений вільний вибір, а відповідно і всебічне врахування індивідуальних інтересів та потреб особистості. Вони включають суспільні цінності у механізми діяльності і поведінки особистості. Тобто, в них реалізується вибірковість людської поведінки, уявлення індивіда про сенс життя.

На підставі ціннісних орієнтації формуються переконання особистості, які об'єднуються в систему і складають її духовну культуру. Тому ціннісні орієнтації є віддзеркаленням єства конкретної людини, як соціального суб'єкта. У ціннісних орієнтаціях виражається самоствердження особистості, її самореалізація. 29, c. 84]

Ряд дослідників відзначає, що основною функцією ціннісних орієнтації є регулювання поведінки людей. Виробляючи систему ціннісних орієнтації, особистість активно включається в систему суспільних стосунків, причому ціннісні орієнтації визначають тип поведінки і діяльності [2, 6].

Ціннісні орієнтації визначають цілі діяльності і засоби їх досягнення: від змісту ціннісних орієнтації індивіда залежить, як він сприймає ту або іншу ситуацію, які завдання ставить перед собою, який спосіб дії обере. Таким чином, ціннісні орієнтації - це динамічна, ієрархічна система цінностей, яка постійно розвивається і віддзеркалює ті, які склалися в результаті взаємодії особистості і суспільства.

Характерною особливістю підліткового віку є формування особливого типу молодіжної субкультури, на яку впливають фундаментальні механізми культурної трансформації нового типу ціннісно-нормативних моделей.

Психолог Б. Бітінас при аналізі механізмів формування ціннісних орієнтації показує роль вільного виховання, фіксованих соціальних установок, переконань. Під інтеріорізацією розуміється процес перетворення соціальних ідей як специфічного досвіду людства що спонукають його до позитивних вчинків і стримують від негативних. Отже, інтеріоризація — це не лише засвоєння соціальних норм, але і становлення цих ідей домінантами, регуляторами життя людини. Соціальні ідеї вважаються інтеріорізованими, коли опановуються людиною. Таким чином, процес формування ціннісних орієнтації являє собою процес переведення об'єктивних цінностей на суб'єктивні, особистісно значущі.

Для визначення ефективності формування ціннісних орієнтації М. М. Ушакова виділяє наступні критерії:

1. Знання цінностей. Результатом тут є вміння формувати ціннісні орієнтації. Поняття цінностей вважається засвоєним, якщо підліток повністю опанував зміст поняття, його обсяг, знання його зв’язків, відносин з іншими поняттями, а також уміння оперувати поняттям у вирішенні практичних завдань.

2. Диференціація цінностей — вміння підлітків робити ціннісний вибір.

3. Дієвість ціннісних орієнтації [6, С. 27].

Розвинені ціннісні орієнтації - це ознака зрілості особистості, показник міри її соціальності. Стійка і несуперечлива структура ціннісних орієнтацій зумовлює розвиток таких якостей особистості, як цілісність, надійність, вірність певним принципам та ідеалам, активність життєвої позиції. Суперечливість породжує непослідовність у поведінці. Нерозвиненість ціннісних орієнтацій є ознакою інфантилізму, що особливо помітно у молодого покоління [3, с. 54].

Сьогодні, в умовах відсутності чітко окреслених ціннісних орієнтирів, сучасне суспільство переживає духовну кризу, яка, в першу чергу, позначається на стані моральної свідомості молоді. Плюралістичний підхід загальної культури та сучасної філософської думки, що ставить головні акценти на прагматичні, гедоністичні та економічні цінності (матеріальний комфорт, гроші, розваги, «крутизна» тощо), небезпечним чином впливає на становлення особистості юнацтва та підлітків.

Цей вік є сенситивним щодо формування моральних переконань, ціннісних пріоритетів, що визначають головний напрямок розвитку особистості, її стосунки з оточуючими та моральну поведінку. Найбільш поширені заклики рекламних лозунгів нашого часу: «Розслабся!», «Задовольняй себе!», «Час витрачати гроші!», «Якщо ти розумний, то чому такий бідний?!», «Що природне — то не погане!», «Користуйтесь протизаплідними засобами!», «Перемагає сильніший!» і т. п. Врешті-решт така розвинена рекламна індустрія формує у молодого покоління індиферентність в сприйнятті морально-духовних цінностей, нечутливість до етичних та загальнолюдських норм, прагматично-гедоністичну ціннісну спрямованість. Це, безумовно, впливає на міжособистісні стосунки серед молоді і на сферу спілкування в цілому, яка є провідною діяльністю підліткового і юнацького віку.

Низький ступінь сформованості моральних ставлень до оточуючих сприяє виникненню внутрішньоособистісного конфлікту, який викликає невротичність, дисгармонію особистості, що позначається на її дезадаптованості в соціумі. В свою чергу, не прийнятність такого підлітка однолітками підштовхує його шукати визнання в референтній групі з низьким рівнем культури на ґрунті кримінальних розваг. Коло замикається як в євангельській притчі, де мова іде про морально-духовні якості людини: кому багато дано — тому ще дасться, а кому мало — то ще й забереться. Справа в тому, що морально-духовні цінності може засвоїти людина, яка «відчуває їх смак», тобто яка переконана в тому, що любов, краса, мудрість, терпіння — це добре, а егоїзм, нестриманість, похітливість — це погане. 26, c 38]

Руйнування старої системи цінностей без заміни на нову породжує безліч соціальних проблем: криза моральності, соціальна нестабільність, падіння цінності людського життя й багато чого іншого.

Л. Орбан-Лембрик визначає ціннісні орієнтації як спрямованість інтересів і потреб особистості на певну ієрархію життєвих цінностей, схильність надавати перевагу одним цінностям і заперечувати інші, спосіб диференціації особистісних об'єктів і явищ за їх особистісною значущістю. Категорія «цінність», за висновками Д. Лєонтьєва, М. Рокіча, М. Тейлора, В. Тугарінова, Д. Холстеда, є неоднозначною та багаторівневою. Це поняття визначається як належне та бажане на відміну від реального, дійсного; цінності належать до психічних утворень (їх джерелом є бажання, інтереси, почуття, ставлення) [3, c. 18].

Соціальна психологія розглядає цінність як феномен, який має для людини велике значення і відповідає її актуальним потребам та ідеалам; опосередковане культурою поняття, яке є еталоном належного у досягненні потреб [2, c. 59].

Ціннісні орієнтації відображають позитивну або негативну значущість для особистості предметів або явищ соціальної дійсності [4, c. 104]. Розглядають цінності загальнолюдські, цінності моральні, гуманістичні тощо. Необхідно враховувати, що цінності особистості змінюються з віком. Наприклад, у підлітковому віці зростає цінність успішного майбутнього, особистих стосунків з однолітками тощо.

Серед узагальнених людських цінностей розглядають наступні: благополуччя, здоров’я, комфорт, пізнання, громадянські свободи, творчість, праця тощо [1, c. 44].

Концепція виховання гуманістичних цінностей учнів визначає базовими гуманістичними цінностями, що характеризують індивідуальну культуру особистості, рівень її вихованості, добро, відповідальність, совість.

Серед гуманістичних цінностей розглядають також чуйність, справедливість, самоповагу, бережливість, а також доброзичливість, уважність, повагу, довіру, співчуття, співпереживання, тактовність, делікатність, великодушність, милосердя, чесність, вимогливість, принциповість, скромність, простота, людяність, працелюбність, почуття власної гідності, самокритичність та ін. [3, c. 49].

Основними моральними цінностями, на думку Н. П. Капустіна, є чесність, справедливість, людяність, які виступають основними показниками у відношеннях людини зі світом. (Серед цих відношень виділяють: відношення до праці, суспільства, прекрасного, природи, себе) [6, c. 48].

Отже, особливо значущим регулятором життєдіяльності й поведінки людини є цінності та ціннісні орієнтації. Вони виконують подвійну функцію: з одного боку, вони є елементами когнітивної структури особистості, з іншого боку — елементами її мотиваційно-потребової сфери, що спричинено двоїстим характером системи цінностей, які зумовлюються одночасно індивідуальним і соціальним досвідом.

Таким чином, у психології особистості проблема цінностей та ціннісних орієнтацій розглядається у зв’язку із соціалізацією особистості, процес якої залежить як від зовнішніх соціальних, так і від внутрішніх особистісних факторів. Крім того, у процесі соціалізації людина активно засвоює соціальний досвід і перетворює його у власні цінності, установки, орієнтири.

Ціннісно-орієнтаційна (аксіологічна) функція світогляду є однією з провідних серед інших його функцій. У світогляді людини навколишній світ відображається не сам по собі, поза залежністю від людини, а через призму її інтересів, завдяки чому вона стає реальною силою, здатною перетворювати дійсність у бажаному для себе напрямі. Розуміння суб'єкта пізнання як суспільного індивіда передбачає не пасивно-споглядальне відображення світу, а критично-творче його перетворення в процесі суспільної практики. При світоглядному відображенні людина не просто споглядає, пояснює дійсність у чистому її бутті, а оцінює через призму індивідуального і соціального (можливо, навіть історичного) досвіду, з позиції суспільних і особистих потреб та інтересів, виражаючи при цьому відповідне ставлення до неї, мотивуючи певним чином необхідність її перетворення.

Це пояснюється насамперед тим, що в процесі трансформації знань у світогляді беруть участь не тільки розум (тобто раціональна сфера духовного світогляду особи), а чуттєво-емоціональна й вольова сфери. Те чи інше явище суспільного життя — як і особистого — сприймається людиною через призму її почуттів, що стає можливим лише при суб'єктивному переживанні актуальних подій, при особистій зацікавленості в тому, що відбувається. Людина оцінює навколишню дійсність, формує своє ціннісне відношення до неї. 38, c. 56]

Відбувається процес, у якому формується соціальна установка, внутрішня готовність людини до дії відповідно до засвоєних знаннь. Такі знання перетворюються в переконання людини, стають її життєвими правилами, виступають духовною основою життєвої позиції. Таким чином, переконання людини (на особистому рівні вони синтезуються у світогляд) є своєрідним сплавом раціонального, чуттєвого, емоціонального і вольового. Проявляються вони як ціннісні орієнтації особи і як такі, що регулюють її свідомість, поведінку і діяльність.

Світоглядна позиція завжди виступає як діалектична єдність гносеологічного і оціночного моментів, пізнання і тлумачення, знання й усвідомлення навколишнього світу. Ця специфічна риса світоглядного відображення є загальною. Вона відрізняє світогляд від наукового пізнання, хоч і не може бути основою для їх принципового протиставлення, бо наукове пізнання теж супроводжується ціннісними судженнями і доповнюється ними. 50, c. 19]

1.2 Соціальні мережі. Їх позитивний та негативний вплив на підлітків Сьогодні поряд з відеоіграми популярним проведенням часу є комп’ютерна мережа Інтернет. Досвід розвитку світових відкритих мереж, особливо Інтернету, дозволяють говорити про початок нової ери в розвитку засобів і систем переробки інформації. У таких мережах користувач сприймає себе і сприймається іншими як невід'ємний компонент єдиного інформаційного співтовариства. [36, c. 15]

Соціальна мережа — це віртуальне об'єднання людей, де обмінюються певною інформацією, що в широкому сенсі є характеристикою самого поняття «інтернет». Причини її існування очевидні: сьогодні люди проводять величезну кількість часу за комп’ютером і звикли обмінюватися інформацією одне з одним насамперед в електронному вигляді, адже це, як мінімум, економить час.

Однак, якщо раніше інтернет був зорієнтований переважно на те, щоб через нього можна було дістати певну інформацію, переслати документи по пошті і т.д., то тепер постав новий аспект — життя у віртуальному світі через такі сайти, як Вконтакте.ру, Facebook.com, Formspring. me і багато інших. З’явившись буквально років 5−6 тому, ці сайти охопили всіх, насамперед молодь, а згодом і представників старшого покоління. Люди стали проводити там величезну частину свого часу, спілкуючись, завантажуючи і розглядаючи фотографії чи відео і т.д.

Події на цих сайтах стали настільки важливими для кожного, що навіть зустрівшись у житті, всі обговорюють події віртуального, а не справжнього життя, що, як мінімум, виглядає дивно. Адже коли цих сайтів не було, не виникало таких «трагічних» проблем, як проблема, «а чого він не відповів на мій коментар під фоткою» чи «а чого вона не прочитала моє повідомлення» або найстрашніший варіант «видалила/видалив із друзів» і тому подібне. Без перебільшення соціальна мережа стала вагомим елементом буденного життя.

Привабливість комп’ютерного світу для підлітків обумовлена: наявністю «власної території», яку складно контролювати дорослим; можливістю самостійно приймати рішення. Зворотна сторона тривалого перебування у віртуальних обставинах — психологічний інфантилізм із відсутністю відповідальності за свої вчинки, агресивність або емоційна холодність, певне звуження кругозору, ризик асоціальної поведінки.

Зустріч з небезпечними людьми в чатах або інших областях. За статистикою, це найбільший ризик. Підлітки можуть увійти в такі не бажані для них компанії, як радикальні політичні групи, сатанинські культи, мережні «оргії». Ці групи існують і в реальному світі, але брати участь у їх зборищах підлітку набагато легше, сидячи за комп’ютером у себе вдома.

Підлітки самі можуть становити небезпеку, почавши через Інтернет загрожувати людям і порушувати закон.

Неможливо заборонити дитині виходити в Інтернет, але запобігти негативним наслідкам неписьменного і нерозумного користування нею в наших силах, для цього потрібно навчити його правильно вести себе в мережі.

В даний час Інтернет є «світ» паралельний нашому, в якому досить багато корисного для користувачів, але також в мережі дуже багато негативного. Людина, «вхідний» у перший раз в мережу зазвичай отримує хороше враження про Інтернет. Але перше враження оманливе! І розумієш це з часом. Чим більше працюєш в Інтернеті, тим більше бачиш у ньому не тільки плюси, а й мінуси. Але, на жаль не всі можуть зрозуміти і усвідомити, як Інтернет заповнює нашу свідомість. І відрізнити те, що добре, а те, що погано, вже не можемо.

Надягання маски пов’язано з бажанням більш глибокого осягнення іншої людини. Сам феномен надягання маски вказує на труднощі комунікації у людини, наявність розщеплення, неможливості відкриття надсильних почуттів іншому на тлі диктуємої мережами поведінки без можливості «піти назад». Наявність маски особливо підкреслює опозицію «зовнішнього — внутрішнього» з етичної забарвленням того, що приховане набагато більш важливо, ніж видиме. Маска, як завіса, приховує щось. Швидше за все, — те, що є потаємним, душевним, інтимним — не для всіх, і те, що страшно, нестерпно. Невипадково в російських чарівних казках дострокове самовільне знищення маски призводило до того, що «викритий» герой зникав, і повернення його вимагало ретельного подвигу, подорожі в інший світ і боротьбу з ним. Цей інший світ володіє іншою мовою, незнайомим мандрівникові. Для оволодіння цією мовою герой часто розгадує загадки, тобто вчиться говорити мовою метафор. Часто він зазнає символічну смерть, бо для народження в новій якості потрібно забути себе колишнього. Цей інший світ — незнайомий, тому сприймається як моторошна, страшна, неоформленная безодня, як той простір Реального, де знаходяться наші травматичні переживання. Маску одягають у прикордонній ситуації, коли змінюються цінності, лики, смисли. Часто маску пов’язують з брехнею, бездуховністю — відсутність відкритості характеризує дурня або лицеміра. Маска пов’язується і з святом, розвагою, що, безумовно, надає її герою статус неглибокого, неістинного, несправжнього, почасти карнавального персонажа, занижується образи, переворачивающего все навиворіт, утрирую і висміює проблеми. Дійсно, у героя в масці завжди є дорога до відступу: в?? разі неможливості виграшу він просто говорить: «а мене тут і не було», «це образ», «я лише грав цю роль». В іншому ж випадку герой зриває ммаску, відкриваючи своє справжнє обличчя, коли знаходить силу відкритися, коли сформувався новий лик і сили для відкриття справжнього обличчя.

У наш час як продовження, як новий вигляд простору чарівної казки приходить простір Інтернету та ЗМІ. Тут мови офіційний і неофіційний вступають у діалог, а ступінь «правдивості» дуже відносна. Як політичні лідери, так і герої в Мережі надягають і знімають різні маски, грають різні ролі. Простір приватне і простір публічне часто змішуються. Радіоведучі на суд слухачів виносять свої інтимні історії; політики, ображаючи один одного, розігрують карнавальну історію зі зміною «верху» і «низу». Маса віртуальних друзів, з більшістю з яких людина ніколи не зустрічався і не зустрінеться, перетворюється в натовп безликих шанувальників, необхідних для одержання більш високого статусу, підняття низької самооцінки, для підживлення власного нарцисизму. Віртуальні друзі, стаючи «референтною групою» людини, здатні замінити навіть Бога, у підтримці якого потребує розщеплений, ослаблений суб'єкт. Світ реальних людей часом стає не настільки значущий, адже там суб'єкт розчинений у побуті, в дрібницях, в житті, де не настільки актуальні «вічні питання» і цінності. Часто люди і не хочуть зустрічатися в реальності, щоб не розчаруватися в одному. Це говорить про високий, інтимний, значимий обмін фільмами, музикою, візуальної продукцією, фантазіями, переживаннями і бажаними для нього образами. І якщо цей світ ми можемо порівняти з «чарівним» світом казки, де навчаємося говорити іншою мовою і думаємо про вічне, то світ реальності інший, він більш «розріджений». Гіперреальність мережі робить реальність недо-світом, який не дає бажаного градуса насолоди. 51, c. 47]

Психологічні аспекти соціальних мереж.

Те, що соціальна мережа дійсно поглинула багатьох людей — це факт, але виникає логічне запитання: чому? Причин знову ж таки багато і вони стосуються не тільки економії часу, а насамперед таких психологічних механізмів, які стосуються відповідальності, самовпевненості та самозахисту.

Із психологічної точки зору інтернет сприймається людиною, чимось на рівні натовпу. А в натовпі, як відомо, обличчя і індивідуальність зникає, а із нею і відповідальність. Не даремно закон жорсткіше карає тих, хто бере участь у груповому злочині. Коли ж ми потрапляємо в інтернет, ми, як і в натовпі, нібито зникаємо, відчуваємо себе анонімними та недоторканними, із легкістю можемо «качати» піратську продукцію, хоча, якщо задуматися, це те саме, що украсти річ у магазині, але ж в житті ми такого не зробимо — ну принаймні переважна більшість із нас.

У мережі ми можемо легко написати будь-яку образу. Ми можемо принизити людину. Можемо влаштувати скандал, який затягне всіх, хто в цей час опинився на злощасному сайті і т.д. Нас по суті не цікавить навіть те, що ми цей скандал влаштуємо під своєю сторінкою Вконтакті чи просто в звичайному чаті і всі будуть знати, хто ми, адже це віртуальний світ і те, що там відбувається — там і залишається, а якщо ми зустрінемо людину, яку ми образили під фоткою/в форумі/будь-де, в житті - якщо взагалі її зустрінемо — то ми просто включимо кнопку «мороз» і обійдемо стороною. І знову ж таки — ніякої відповідальності. [18,c. 49]

Але відсутність відповідальності — не єдина причина. Сьогодні, особливо це стосується молоді, сторінка Вконтакті, Facebook чи деінде сприймається чимось на кшталт свого другого Я. Але тільки на відміну від життя, цю віртуальну особистість можна редагувати за мить, чим підвищити свою самовпевненість: покращити світлину в фотошопі, написати драматичні цитати «Страдая, я развлекаюсь», зробити декілька альбомів «Моя любовь», створити статус «вокруг одни дебилы», послати всім кому треба і не треба «привет!))))))как дела?))))», намалювати графіті із купою сердечків та цьомиків, підняти свій рейтинг до 100 000 і написати я «VIP-чіка» або «Мажорчик с района» і відчувати себе найкрутішим із всіх. Останнім писком моди інтернет-покоління стали відеозвернення по типу «Вы все …, а я такая популярная, и даже не пробуйте добавляться ко мне в друзья».

Звичайно, зрозуміло, що така поведінка в інтернеті притаманна переважно молодому поколінню і підліткам. І це змушує замислиттися над тим, як це вплине на майбутнє його представників, і його психологічний стан, адже, як правило, більшість із тих «VIP-чіка» і «Мажорчиків із району», коли виходить із інтернету, виявляються, так би мовити, «сірими мишками», яких ніхто не любить і не помічає, а їхня сторінка на сайті виявляється своєрідним «самозахистом» перед високою загальною конкуренцією, яку диктує суспільство. Цілком зрозуміло, що сказати в очі образливе слово, збрехати і т.д., особливо тому, кого ти психологічно сприймаєш як кращого за себе — набагато важче, ніж це написати в електронному вигляді і натиснути кнопку «вийти».

На Заході залежність від соціальних мереж останнім часом досягла апогею: згідно із опитуванням проведеним у Сполученому Королівстві, із 2,300 респондентів віком від 11 до 18 років, 45% заявили, що у віртуальному світі вони почуваються щасливішими, ніж в житті, переважно через причини вказані вище та страх перед живим спілкуванням — очі в очі, адже в такому разі тобі недоступна функція все виправити, як це можна зробити за кілька секунд в інтернеті. ]

Така ситуація не на жарт схвилювала західних психіатрів, адже це перш за все означає, що діти виростають із таким світосприйняттям, яке не зможе адекватно адаптуватися до реального життя, що означає, що вони не зможуть ефективно вирішувати нагальні проблеми, вдаватися до серйозних і головне правильних рішень і т.д. Годі і казати, що дитинство та період статевого дозрівання формує людину на всю решту її життя. І якщо дитина проводить його в віртуальному світі, формуючи, по суті, саме в ньому свою особистість та відчуваючи себе щасливішим саме там, то ні до чого хорошого це згодом не призведе, окрім суттєвого послаблення західного суспільства. До того ж слід не забувати, що питання відсутності відповідальності у масі, хиткої самовпевненості та спроби самозахисту через створення фальшивого образу, рано чи пізно може призвести до побудови соціуму схильного до авторитаризму та жорстокості. 52, c. 64]

Вчена і письменниця з Великобританії Сюзан Грінфілд, дослідниця впливу сучасних технологій на роботу головного мозку людини, вважає, що в сучасного покоління, яке виростає на соціальних мережах, зникає емпатія — здатність до співпереживання та розуміння інших. Дуже важко «через Інтернет» навчитися міжособистісного спілкування: піклуватися про когось, дивитися у вічі, спонтанно емоційно реагувати, і практично неможливо відразу отримати відповідь від співрозмовника, тобто важко вести реальний діалог. Людський мозок побудований так, що близько 70% інформації про людину (підсвідомо чи свідомо) ми отримуємо з невербальної поведінки. А віртуал практично не дає нам такої інформації. Тому віддавати перевагу «інтернет-спілкуванню» перед реальним — означає обмежувати себе в тому, чого справді потребує людина. Дружба в соціальних мережах досить поверхова, і деякі молоді люди, а особливо діти, намагаються «додати» до свого профілю якнайбільше друзів — цифри коливаються від кількасот до кількох тисяч. Із такою кількістю «друзів» не лише нереально спілкуватися, а й неможливо привітати кожного хоча б із днем народженням.

І зрозуміло, що переважно це незнайомі люди. Інколи підлітки створюють ще й по кілька різних профілів (із різними іменами) на одній і тій самій соціальній мережі. Що коїться з самоідентифікацією дитини, котра має кілька профілів, важко уявити.

Згідно з опитуванням маркетингової компанії AWeber американських школярів та студентів, 90% підлітків постійно проводять час у Facebook (рідше — Email), часто використовуючи для цього і стільникові телефони. Молоді люди заходять у соціальні мережі, щойно прокинувшись зранку. Вони перебувають там дорогою на навчання (чи повертаючись додому), у школі, не можуть відірватися від он-лайн спілкування навіть на відпочинку. 18% опитуваних підлітків заявили, що взагалі перестануть спілкуватися, коли раптом зникнуть соціальні мережі. [42, 84]

Міжнародне дослідження впливу інтернет мереж на цінності сучасної молоді та підлітків Компанія Cisco опублікувала результати міжнародного дослідження, що показало зростаючу роль комп’ютерних мереж в житті людей. Це дослідження за замовленням Cisco провела незалежна аналітична компанія InsightExpress. Її фахівці організували опитування 2.800 студентів коледжів і фахівців не старше 30 років в Австралії, Бразилії, Великобританії, Німеччини, Індії, Іспанії, Італії, Канаді, Китаї, Мексиці, Росії, США, Франції та Японії (по 200 респондентів у кожній з 14 країн) .

Згідно з результатами дослідження, кожен третій студент коледжу і молодий спеціаліст вважає Інтернет найважливішою для людини потребою нарівні з повітрям, водою, їжею і житлом. Крім того, в опублікованому з цього приводу звіті компанії Cisco стверджується, що більше половини опитаних вже не можуть без Інтернету жити і вважають Всесвітню мережу «невід'ємною частиною» свого життя, причому більш важливою, ніж автомобілі, побачення і вечірки.

Інтернет — наші повітря і вода. Як вже говорилося, 33 відсотки опитаних вважають Інтернет такий же фундаментальною потребою людини, як повітря, вода, їжа і житло. Практично половина респондентів (49 відсотків студентів коледжів і 47 відсотків молодих співробітників) відповіла, що Інтернет «майже так само важливий», як перераховані вище ресурси. Таким чином, четверо з кожних п’яти студентів коледжів і молодих співробітників вважають Інтернет одним зі своїх найважливіших потреб.

Ні дня без Інтернету. Більше половини респондентів (55 відсотків студентів коледжів і 62 відсотки співробітників) не мислять собі життя без Інтернету, бо той став" невід'ємною частиною" їх життя.

Інтернет як засіб пересування. Якби студентам коледжів довелося робити вибір між автомобілем та Інтернетом, то дві третини (64 відсотки) воліли б Інтернет.

Інтернет цінніше любові і дружби. Перша любов. 40 відсотків опитаних студентів коледжів заявили, що Інтернет для них важливіше побачень, зустрічей з друзями та захоплення музикою.

Соціальне життя 2.0. Якщо колишні покоління воліли особисте спілкування, то нове покоління більш схильне до спілкування в режимі онлайн. 27 відсотків опитаних студентів коледжів вважають взаємодію через Facebook більш цінним, ніж вечірки, побачення, музика та прогулянки з друзями.

Взаємодія через Facebook. 91 відсоток опитаних студентів коледжів і 88 відсотків молодих співробітників мають обліковий запис в «Фейсбуці». З них 81 відсоток студентів коледжів перевіряють свою сторінку в «Фейсбуці «не рідше одного разу на день, причому кожен третій (33 відсотка) робить це як мінімум п’ять разів на день. 32, c 42−45]

Дослідження впсиву сучасних засобів комунікації на цінності підлітків.

Катерина Мурашова — сімейний психолог в Петербурзі провела дослідження. В експерименті взяли участь 68 підлітків у віці від 12 до 18 років: 31 хлопчик і 37 дівчаток.

За умовами експерименту учасник погоджувався провести 8:00 (безперервно) на самоті, сам з собою, не користуючись ніякими засобами комунікації (телефоном, інтернетом), не включаючи комп’ютер або інші гаджети, а також радіо і телевізор. Всі інші людські заняття — гра, читання, письмо, ремесло, малювання, ліплення, спів, музикування, прогулянки і т. д. — були дозволені.

Під час експерименту учасники за бажанням могли робити записи про свій стан, діях, про що приходять в голову думках.

Строго на наступний після експерименту день вони повинні були прийти до мене в кабінет і розповісти, як все пройшло.

При виникненні сильного напруги або інших тривожних симптомів експеримент слід було негайно припинити і записати час і, по можливості, причину його припинення.

В експерименті взяли участь 68 підлітків у віці від 12 до 18 років: 31 хлопчик і 37 дівчаток. Довели експеримент до кінця (тобто 8:00 пробули наодинці з собою) ТРОЄ підлітків: два хлопчика і дівчинка.

Семеро витримали п’ять (і більше) годин. Решта — менше.

Причини переривання експерименту підлітки пояснювали вельми одноманітно: «Я більше не міг», «Мені здавалося, що я зараз вибухну», «У мене голова лопне».

У двадцяти дівчаток і семи хлопчиків спостерігалися прямі вегетативні симптоми: приливи жару або озноб, запаморочення, нудота, пітливість, сухість у роті, тремор рук або губ, біль у животі або грудей, відчуття «ворушіння» волосся на голові.

Майже всі відчували занепокоєння, страх, у п’ятьох дійшов практично до гостроти «панічної атаки». У трьох виникли суїцидальні думки.

Новизна ситуації, інтерес і радість від зустрічі з собою зникла практично у всіх до початку другого — третього години. Тільки десять чоловік з перервали експеримент відчули занепокоєння через три (і більше) години самотності.

Героїчна дівчинка, що довела експеримент до кінця, принесла мені щоденник, в якому вона все 8:00 детально описувала свій стан.

Що робили підлітки під час експерименту ?

Готували їжу, їли; читали або намагалися читати, робили якісь шкільні завдання (справа була в канікули, але від розпачу багато схопилися за підручники); дивилися у вікно або вешталися по квартирі; вийшли на вулицю і відправилися в магазин або кафе (спілкуватися було заборонено умовами експерименту, але вони вирішили, що продавці або касирки — не в рахунок); складали головоломки або конструктор «Лего»; малювали або намагалися малювати; милися; забиралися в кімнаті чи квартирі; грали з собакою чи кішкою; займалися на тренажерах або робили гімнастику; записували свої відчуття чи думки, писали лист на папері; грали на гітарі, піаніно (один — на флейті); троє писали вірші або прозу; один хлопчик майже п’ять годин їздив містом на автобусах і тролейбусах; одна дівчинка вишивала по канві; один хлопчик відправився в парк атракціонів і за три години докаталися до того, що його початок рвати; один юнак пройшов Петербург з кінця в кінець, порядку 25 км; одна дівчинка пішла в Музей політичної історії і ще один хлопчик — в зоопарк; одна дівчинка молилася. Практично всі в якийсь момент намагалися заснути, але ні у кого не вийшло, в голові нав’язливо крутилися «дурні» думки.

Припинивши експеримент, 14 підлітків полізли в соціальні мережі, 20 подзвонили приятелям по мобільнику, троє подзвонили батькам, п’ятеро пішли до друзів додому або в двір. Решта включили телевізор або занурилися в комп’ютерні ігри. Крім того, майже всі і майже відразу включили музику або сунули у вуха навушники. Всі страхи і симптоми зникли відразу після припинення експерименту .

При аналізі того, що відбувалося з ними під час експерименту 51 чоловік вживав словосполучення «залежність», «виходить, я не можу жити без…», «доза», «ломка», «синдром відміни», «мені весь час потрібно…», «злізти з голки» і т. д. Усі без винятку говорили про те, що були страшенно здивовані тими думками, які приходили їм в голову в процесі експерименту, але не зуміли їх уважно «розглянути» через погіршення загального стану.

Один з двох хлопчиків, успішно закінчили експеримент, все 8:00 клеїв модель парусного корабля, з перервою на їжу та прогулянку з собакою. Інший спочатку розбирав і систематизував свої колекції, а потім пересаджував квіти. Ні той, ні інший не випробували в процесі експерименту ніяких негативних емоцій і не відзначали виникнення «дивних «думок.

Соціальні мережі в Україні.

Звичайно, ситуація із соціальними мережами в Україні не настільки гостра, як в тій же Великобританії, перш за все тому, що в нашій країні у людей значно менший доступ до інтернету, через що вони автоматично стають менш залежними від віртуального світу. Але із поступово кількість відвідувачів сайтів соціальних мереж зростає, а згідно із рейтингом найпопулярнішою мережею є Вконтакте.ру.

Але вже сьогодні важливо враховувати те, наскільки потужним є вплив цих сайтів на психологію людини, перш за все, що стосується молоді, але не тільки. У дорослих в інтернеті також спрацьовують аналогічні психологічні механізми: що може бути простіше, ніж зайти на який-небудь сайт і написати будь-яку найгрубішу образу, але із політичним, націоналістичним чи іншим контекстом — все одно ж ніхто не покарає за це, навіть якщо ви пишете дійсно від свого імені. І такий підхід має масовий характер, що не може не позначитися на соціумі в цілому: рівень агресії зростає, ризик заворушень підвищується, конфлікти в суспільстві нарощуються і т. д Знайдено зв’язок між порушенням поведінки підлітків, когнітивними змінами та частотою і тривалістю використання МТ. Описано адикцію до МТ, що проявляється потребою у спілкуванні за допомогою дзвінків або SMSповідомлень. Такому зв’язку віддається перевага перед реальним спілкуванням, а відсутність повідомлень викликає тривожність та напруження, дратівливість та зниження настрою [10, 92]. Читання з екрану та мобільна ігроманія призводять до напруження очей і можуть передувати порушенням зору.

Facebook Facebook (facebook.com) — найбільша і найпопулярніша у світі соціальна мережа. Ідея створення цієї мережі - об'єднати людей, які навчаються або навчалися разом в одному навчальному закладі. З часом розрослася до неймовірних масштабів. Маса функцій і можливостей, постійне вдосконалення, зручний і зрозумілий інтерфейс і багато іншого. На початок 2011 року кількість користувачів быльше 3 401 000 .

Інших, більш дрібних, соціальних мереж дуже багато. Практично в кожній країні є своя популярна соціальна мережа. Зазвичай — це клон Facebook з деякими відмінностями. Причому, дивно те, що Facebook.com переведений практично на всі мови світу і функціонує також по всьому світу, але в кожній країні, як правило, є свій суперпопулярний клон Facebook.

Odnoklassniki.ru Однокласники (odnoklassniki.ru) — назва говорить сама за себе. Про цієї соціальної мережі знають навіть ті, хто не користується Інтернетом. Спочатку створена для пошуку і спілкування з однокласниками, але, як і інші соціальні мереж, з часом розрослася і обзавелася додатковими функціями і можливостями. Так уже склалося, що ця мережа отримала поширення в основному серед людей середнього і старшого віку.

В контакті (vkontakte.ru) — найбільша і найпопулярніша соціальна мережа серед російськомовних користувачів Інтернету. Клон Facebook, тільки зі своїми особливостями. Спочатку Вконтакте була створена як соціальна мережа для студентів і випускників російських вузів, але з часом розрослася до неймовірних масштабів. За даними Вікіпедії, в лютому 2011 року щоденна аудиторія Вконтакте перевищила 23 мільйони чоловік. Набула поширення в основному серед молодої частини Интернетчикыв (до тридцяти років).

Мій світ (my.mail.ru) — соціальна мережа сайту Mail.ru. Крім пошти цей сайт надає масу інших можливостей: додавання фотографій, музики і відео, пошук знайомих і друзів і так далі. Для цього Вам необхідно зареєструватися на цьому сайті, тобто створити поштовий ящик, і налаштувати Мій Світ .

Негативний вплив соціальних мереж на підлітків Его — розпад: «Я віртуальне» та «Я реальне» (дихотомія) Комп’ютерні ігри і мережа інтернет призводять до порушення психічних станів у ігрових адиктів. Проведені в Росії дослідження показали деякі стійкі відхилення від норми показників психічного стану у ігрових адиктів: зниження настрою, самопочуття, активності…

Це свідчить про дезадаптації, неадекватному сприйнятті аддикта себе і навколишнього світу. Тривога наростає з наростанням свого роду дисонансу між «Я віртуальним», який безсмертний і може все у віртуальному світі, і «Я реальним», який є простим смертним людиною. Крім цього, тривога служить каталізатором формування залежності: зі збільшенням тривоги збільшується залежність, що, в свою чергу, збільшує тривогу і т.д.

Виникнення свого роду роздвоєння особистості призводить не тільки до погіршення настрою і морального стану дитини чи підлітка, а й до появи психологічних розладів у взаєминах з батьками і друзями, до зниження шкільних показників, до нервових зривів і безпричинної агресії.

Для відновлення психологічного стану дитині або підлітку потрібно набагато більше часу, ніж сформованій людині. Кіберпростір величезне, але реальне життя. Заохочення дій підлітка в реальному світі може сприяти реабілітації та відновленню психіки дитини. З досвіду американських дослідників у даній області, ні в якому разі при виникненні подібних випадків не можна забороняти дитині або підлітку користуватися комп’ютером, в першу чергу необхідно знайти спосіб поєднати віртуальний і реальний світи підлітка. Мережеві та комп’ютерні інтереси повинні знайти відображення в реальному житті, наприклад використання комп’ютера для виконання шкільних завдань. Якщо дитині подобаються рольові ігри у віртуальній реальності, можна спробувати залучити його до участі у шкільних театральних постановках.

Основна мета, яка ставиться в подібних випадках перед батьками, полягає в тому, щоб уникнути замикання підлітка в кіберпросторі, оскільки саме це призводить до несоотношенію віртуального і реального світів в його свідомості.

Інтернет залежність.

Термін «залежність» (addiction) був запозичений з лексикона психіатрів для полегшення ідентифікації проблеми Інтернету шляхом асоціації її з характерними соціальними і психологічними проблемами. Усього може спостерігатися від 1 до 10 симптомів, у які входять надмірний час, проведений в мережі, що збільшується занепокоєнням при перебуванні в реальному світі, неправді або прихованій кількості часу, проведеного в кіберпросторі або ж мляве функціонування в реальному світі. Зловживання Інтернетом веде до соціальної ізоляції, збільшується депресія, призводить до розпаду родини, невдачам у навчанні, фінансовому неблагополуччю і до втрати роботи.

" Інтернет-залежність" - це широкий термін, що позначає велику кількість проблем поводження і контролю над потягами. Основні п’ять типів, що були виділені в процесі дослідження, характеризуються в такий спосіб:

1. Кіберсексуальна залежність — нездоланний потяг до відвідування порносайтів і заняттю кіберсексом.

2. Пристрасть до віртуальних знайомств — надмірність знайомих і друзів у Мережі.

3. Нав’язлива потреба в Мережі - гра в онлайнові азартні ігри, постійні покупки або участі в аукціонах.

4. Інформаційне перевантаження (нав'язливий web-серфінг) — нескінченні подорожі по Мережі, пошук інформації з баз даних і пошуковим сайтам.

5. Комп’ютерна залежність — нав’язлива гра в комп’ютерні ігри (стрілялки — Doom, Quake, Unreal і ін., стратегії типу Star Craft, квести).

Чільним фактором, завдяки якому всі ці явища одержали широке поширення, є анонімність особистості в Мережі. Особливо анонімність пов’язана з чотирма головними розладами:

1. Посилення різних відхилень від норми, неправда і навіть здійснення кримінальних дій типу перегляду і скачування непристойних або ж зовсім заборонених картинок (дитяча порнографія), що широко поширені на багатьох сайтах. Важливо щоб люди, що розважаються переглядом подібних зображень, тим самим задовольняючи свої сексуальні фантазії, не намагалися контактувати з дітьми в реальному житті. Таке поводження дуже часто починається як цікавість і закінчується як потяг. У таких випадках показана психотерапія, спрямована на нормалізацію сексуальних потягів з метою зменшення потенційного ризику.