Некоторые аспекти співробітництва Росії із МВФ

Некоторые аспекти співробітництва Росії із МВФ

И.О. Горін, випускник Інституту МЭО.

МВФ в світі

Оценка ролі Міжнародного валютного фонду економіки сучасного світу, як показують останні публікації у вітчизняної і закордонної друку, є неабияк актуальною і злободенної. Міжнародний кредитно-фінансовий криза 1997;1999 рр., не що обійшов стороною, і Росію, показав певну суперечливість і неоднозначність рецептів, запропонованих міжнародними фінансовими організаціями взагалі, і занесені Міжнародним валютним фондом зокрема, на вирішення насущних економічних труднощів у країнах, претендували, та й претендують отримання кредитів із боку МВФ.

Почему при однаковості рецептів і часто тотожності вихідних економічних показників за кордоном було отримано різний результат? Адже якщо абстрагуватися від якихось конкретних цифр і згрупувати країни, реформировавшие економіку за рецептами МВФ, за ознакою й у певної міри, по тотожності вихідних економічних показників, ми побачимо, що результати у принципі подібний. Так, темпи зростання Угорщині та Польщі різні, але у обидві країни, незважаючи на що, зберігається позитивна динаміка економічної кон’юнктури, національні валюти досить стабільна, спад ділову активність, викликаний кризою, среднестатистичен стосовно іншого світу тощо. У той самий час значно більше динамічно развивавшиеся всі роки «азіатські тигри », також формально грали за правилами МВФ, з’явилися як винуватцями нинішнього міжнародного кредитно-фінансового кризи, але його першими жертвами, і навіть надзвичайна, надана в небачених доти масштабах допомога з боку Міжнародного валютного фонду окремо не змогла врятувати від краху ні південнокорейську вону, ні індонезійську рупію, ні таїландський бат.

Так чим був викликаний азіатську кризу, переросла потім у міжнародний? Можливо, внутрішньодержавної корупцією, надмірним срастанием влади й бізнесу, завжди у довгостроковому періоді породжують малоконкурентную і слабоустойчивую економіку, навпаки, сліпим проходженням рецептам Міжнародного валютного фонду, актуальними протиріччями всередині Ямайської валютної системи, у першовитоків створення якої стояли експерти Фонду, чи простий службової халатністю, неуважністю фахівців Фонду стосовно своїм азіатським клієнтам? На всі ці запитання світова економічна громадськість доки готова дати відвертий і чіткий ответ.

В цьому разі буде актуально розглянути проблему взаємовідносин Міжнародного валютного фонду, й Росії на етапі - адже які вже разів на кілька років проблема отримання чи неотримання Росією грошей Фонду, прямування його рецептам стає ключовим чинником російської, та й, як свідчать останні скандали, американської, політичної інтриги. А тим дуже цікавою видається той факт, що став саме Україна (від імені СРСР) стояла біля витоків МВФ.

Международный валютний фонд, освічений в 1946 року, був результатом Бреттон-Вудської конференції. Радянський Союз перед також брав активну участь у створенні МВФ, квота СРСР становила 1 200 млн дол. при початковому статутний капітал в 8,8 млрд дол. і була третьої після американської та англійською, оскільки розраховувалася по особливої формулі, яка враховувала ні обсягу зовнішньої торгівлі, ні національного доходу, ні золотовалютних запасів. Однак у остаточному підсумку установчі документи Фонду були підписано Україною. Це було насамперед через небажання СРСР дотримуватися проголошений МВФ принцип розкриття внутристрановой економічної інформації, і навіть за цілою низкою інших, швидше за все політичних причин.

МВФ и Россия: per aspera ad astra.

Российская Федерація вступив у Міжнародний фонд у червні 1992 р., нашу країну представляє окремий виконавчого директора в Виконавчому раді, що говорить про визнання МВФ статусу Російської Федерації як правонаступниці колишнього СССР.

В час МВФ є офіційним кредитором РФ. Позичальником виступає Уряд РФ чи Центральний банк Росії. За офіційною лінії надаються також кредити регіональним адміністраціям, підприємствам, і організаціям під гарантії державних без гарантій (тобто. несуверенные займы).

За останні вісім років надійшло Фонд надав Російської Федерації цілу низку кредитів, й, оскільки резервна квота була відразу ж обрано нашої країною, то подальшому кредитування здійснювалося у різних кредитних механізмів Фонду, насамперед механізму кредитування системних перетворень (МКСП). Цей механізм покликаний забезпечувати допомогу державам-членам, сталкивающимся з труднощами у виконанні зовнішніх платежів до результаті глибоких порушень традиційних торгових зв’язків і структури платежів, викликаних переходом від державної торгівлі за цінами, не що з ринком, до багатосторонній торгівлі за ринковими ценам.

Базовые принципи виділення ресурсів МВФ

Чтобы краще зрозуміти, яких умов Російської Федерації виділялися кредити, варто згадати перебіг базові принципи надання кредитів МВФ. Будь-яка країна, претендує на кредити Фонду, повинна слідувати радам його експертів. Ці поради мають досить одностороння і передано на зниження претендентом на кредит рівня інфляції, підвищення ефективності податкової системи, зокрема рахунок збільшення податкового навантаження на самі різні суб'єкти економічної діяльності, лібералізацію рахунків капіталу, скасування експортного мита, підвищення митних тарифів (на шкоду інтересам національного приозводителя). Всі ці вимоги стільки років пред’являються також Російської Федерації.

Важность конструктивних взаємовідносин же Росії та МВФ теперішньому етапі російських реформ

На цьому етапі співробітництво з МВФ залишається однією з важливих напрямів російської зовнішньоекономічної політики так і безпосередньо пов’язано як із специфічними проблемами фінансової складової діяльності, і зі створенням передумов для стабільного зростання у майбутньому виробництва, у умовах економіки перехідного типу. Особливо важливі кредити Міжнародного валютного фонду для Російської Федерації за нинішньої ситуації, адже співробітництво з Фондом є гарантією кредитоспроможності країни у очах іноземних інвесторів, чиє присутність життєво необхідно Росії. Одержання кредитів допоможе Росії реструктурувати борги Паризькому і Лондонському клубам. Також вельми важливо помітити, що кредити МВФ є дешевими і довгостроковими з доступних ресурсів. Так, для Росії у 1992;1998 рр. відсоткові ставки коливалися не більше 3,68−5,8% річних, сама ж середня ставка була 4,69% (* Див.: БИКИ. 1999. 25 лютого. № 22 (7912). З. 3). МВФ надає кредити терміном від 5 до 10 років, з пільговими періодами, коли виробляється виплата основного боргу (від 3,3 до 5 років) (* Див. там же.).

Если казати про суто прикладної боці питання, то тема стає більш актуальною: не слід забувати, що поточного року Росії доведеться виплатити по своїм зовнішніх зобов’язаннях приблизно 16 млрд дол. За певного розвитку подій ця сума буде близька до 10% ВВП. І при тому, що, з платіжного балансу країни, Росія 1999 р. окремо не змогла консолідувати ресурси, перевищують 5 млрд дол. Випадків дефолту за борги МВФ і банку серед респектабельних країн не було. Дефолт, безумовно, ускладнить взаємодія із будь-якими міжнародними фінансовими інститутами. До того ж, за одним зі прогнозів Мінекономіки РФ, платіжний баланс у Росії не вдасться зводити до позитивному сальдо без значних фінансових вливань іззовні ще 10−12.

Хотелось би підкреслити, що тривожні сигнали економіки Росії було помічені МВФ досить давно, і це невипадково у липні 1998 р. було досягнуто домовленості про виділенні Росії двадцатимиллиардного кредиту на рамках механізму надзвичайного фінансування зі спеціального додаткового резервного фонду. Додатковий резервний фонд (ДРФ) призначений від використання країнами-членами при наявності виняткових проблеми з платіжним балансом, обумовлених необхідністю одномоментного погашення великої кількості короткострокових зобов’язань, і через тотальної втрати довір'я з боку учасників ринку. Росія навряд чи отримає найближчим часом ці гроші, оскільки подальші пертурбації російському політичному олімпі, зміна уряду та інше поставили під сумнів як цей кредит, а й співробітництво з Фондом в целом.

И невипадково, повертаючись до поточним відносинам Міжнародного валютного фонду, й Російської Федерації, ми можемо говорити, що, домагаючись життєво який буде необхідний країни кредиту, виділення якої через скандал з «Bank of New York «знову опинився під загрозою, Уряд проводило складні переговори з МВФ. Знадобився значний період задля подолання розбіжності з багатьом з принципових питань грошової й податкової політики. МВФ вимагав профіциту 3,5% у першому кварталі проти 2%, запропонованих Урядом Росії (* Однак у проекті бюджету-2000 р. було зроблено значна поступка, і первинний профіцит бюджету збільшили з 2,8% до 3,2% ВВП). Це вимога був у остаточному підсумку знято. Натомість, Банк Росії скасував або прийняв низку постанов, що порушують 3-й розділ 8-ї статті статуту МВФ і обмежують ходіння долара.

К жалю, ми можемо на констатацію факту певної політизації взаємовідносин Росії із Фондом за умов, сама ж ймовірність отримання кредитів Фонду істотно зросла після подій не Балканах, коли загроза повернення Росії до мобілізаційної економіці планового характеру змусила Фонд вдатися до певні поступки і переглянути свої гранично жорсткі вимоги. Сьогодні ж можливість отримання грошей Фонду знижується через майбутніх виборів у США — республіканська преса для завдання удару по демократичної адміністрації піднімає проблему нецільового використання Росією кредитів МВФ і перекачування в західний бік через «Bank of New York ». Насправді цю інформацію ні з жодному разі, поза тим що її достовірність все-таки під величезним сумнівом, не вважається сенсаційною, адже навіть у самої Російської Федерації нікого відомо, що чимало позики міжнародних організацій безслідно зникали на безкраїх російських теренах, тому виникають сумніви у щирості турботи американських журналістів і про чесності російських властей.

Таким чином, Україна стає заручницею цього разу внутриамериканской політичної інтриги, наслідки якої явно суперечать нашим державним інтересам. Також треба сказати відсутність узгодженого законодавства із питання відмивання грошей. По американським законам, практично весь капітал, який російські компанії за тими або іншим суб'єктам причин вивозять в західний бік, є незаконними, і експерти МВФ, вирішуючи питання наданні Росії чергового траншу кредиту, опиняються у дуже складним ситуації практично нерозв’язною правової колізії. Результатом вищезгаданого скандалу висока ймовірність дезавуювання останніх результатів переговорів із МВФ і клубами кредиторів. Рейтингові агентства різко понизять інвестиційний рейтинг Росії, внаслідок через нових стандартів резервування під російські ризики ціна прямих інвестицій стане неприйнятно високої для російських банків та фирм.

Серьезный удару репутації одержала начебто і банківсько системо Російської Федерації. Повторної перевірці аудиторської фірмою «PriceWaterhouseCoopers «піддається Банк Росії. Хоча представники Мінфіну й самі чиновники МВФ заперечують, що перевірка прямо пов’язана частиною і скандально навколо рахунків російської мафії в «Bank of New York », видається він у такий спосіб. Аудитори фірми отримали від Фонду чітке завдання з’ясувати, чи міг Банк Росії якимось чином вживати свої дочірні (тепер можна сказати, як і унучаті) загранбанки з метою незаконних операцій. З огляду на вже що мав місце скандал з утайкой від МВФ розміщення компанією «Фимако «активів Банку Росії, наслідки даної перевірки видаються непередбачуваними для іміджу російської банківської системи у власних очах світового банківського сообщества.

Совет директорів МВФ, що й розглядав питання про кредитування Росії, відбувся у вересні 1999 р., проте там, і наступних засіданнях такого рівня було прийняте будь-яких глобальних рішень, отже, Україна продовжує перебувати у «підвішеному стані «, і у світлі загального сприйняття Росії у світі стає зрозуміло, що у найближчим часом країна може одержання кредиту МВФ. Якоюсь мірою винуватцями летне-осенней істерії 1999 р. є і політичні влади Росії. Рахункова палата РФ свого часу доклала зусиль, щоб погіршити репутацію ЦБ, забуваючи, на відміну МВФ та Міжнародних аудиторських фірм, що до рубаю великою мірою залежить від цього, хто друкує.

Очень важливим моментом у відносинах Міжнародним валютним фондом є позиція нашої країни у питанні боротьби з «відпливом капіталу. Як уже відзначалося вище, МВФ має наміру кредитувати рахунки російських комерційних банків США. Цілком справедливо обгрунтовується необхідність контролю над вхідними і що виходять грошовими потоками, вимушені припинення незаконного вивезення капіталу, бо ані про яких іноземних інвестицій може бути мови, навіть національний капітал «біжить «з Російської Федерації. Хоча очевидно, що кон’юнктура ринку мінлива і саме заяву про затримки чергового траншу кредиту здатне значно погіршити політичну й економічну ситуації у Росії, Міжнародний фонд все-таки продовжує жорстко пов’язувати виділення кредиту з активізацією зусиль, вкладених у боротьбу з корупцією, відмиванням грошей, незаконним вивезенням капіталу, нецільовим використанням коштів міжнародних организаций.

К жалю, внаслідок скандалу МВФ може зовсім перестати сприяти Росії у переговори з поверненню російських боргів країнами «третього світу », що позбавляє Росію одержання коштів, здатних значно полегшити борговий тягар країни. Така ситуація неспроможна розвиватися позитивно навіть у середньостроковому періоді. Тому необхідно перевести відносини з Фондом на якусь «економічну основу », коли програма розвитку та ринкові індикатори, а чи не жорсткі заяви політичних влади забезпечують отримання кредитов.

Наряду з цим досі тут дискусії тривають доцільність отримання кредитів МВФ. Адже рецептура, запропонована Фондом, дуже стандартизована і часто не враховує особливостей розвитку тій чи іншій країни. На думку ряду експертів, вимоги МВФ зі встановлення жорсткішого бюджетної системи і Грошової Політики часто лише посилювали тяжкість кризи, наводячи до дефляції і рецесії. З іншого боку, стандартні процедури МВФ неможливо перешкоджали поширенню «азійської кризи «країнами та континентами.

МВФ і Росія як невід'ємні частини світового економічного простору

В висновок хотілося сказати, що ті проблеми, що має Росія у своїх взаєминах із Міжнародним валютним валютним фондом, типові як для нього і вже невіддільні проблеми світової економіки. Дедалі частіше чуються голоси про неспроможності Ямайської валютної системи, біля якої стояв МВФ. На економічному форумі у Давосі 1999 р. глави багатьох та розвитку держав і із перехідною економікою, зокрема й Росії, висловлювали обгрунтовані побоювання з приводу ефективності діючої системи. Президент Єгипту Мубарак, наприклад, заявив, нинішня система відповідає лише інтересам розвинених стран.

Очевидно, у межах Ямайської валютної системи МВФ проводить активну політику на лібералізацію фінансових та ринків позичкових капіталів, і часто зняття обмежень на рух капіталу є умовою отримання тих чи інших кредитів Фонду. З одного боку, зняття обмежень на приплив капіталу здатне започаткувати нові робочі місця у країні, але водночас дослідження групи економістів Гарвардської школи бізнесу свідчать, що з та розвитку країн немає позитивної кореляції між лібералізацією операцій, що з рухом іноземного капіталу, і наявністю економічного зростання, зростанням інвестицій і зниженням інфляції. До того ж заслуговує самого глибокого аналізу наступний факт: за цілковитої лібералізації перші економіку країни у у великих кількостях приходять высокомобильные «гарячі гроші «, що дестабілізує і так складну ситуацію у цих країнах. Кризи у Кореї, Таїланді, та й боргової криза у Росії з всієї очевидністю це доказывают.

Не випадково, коли восени 1998 р. вперше зайшла мова зниженні рівня ліквідності МВФ через останніх криз і необхідності її підтримки на достатньому рівні, основні фінансові донори МВФ — Сполучені Штати Америки були дуже обережні у своїх оцінках. Американські конгресмени несхильні даремно і безрозсудно витрачати кошти своїх платників податків, і з їх погляду Фонд неефективна і невчасно витрачав під час кризи наявні в нього кошти (* Тут було б цікаво згадати про можливість запропонувати віце-президента США Альберта Гора про необходи-мости вибачення світовими кредиторами, включаючи МВФ, частини боргу найбіднішим країн світу). Постає питання універсальності рецептів, запропонованих МВФ. Експерти Фонду, будучи висококласних фахівців, все-таки найчастіше схильні пропонувати одноманітні методи розв’язання різноманітних економічних труднощів, що найчастіше не враховують географічної й економічної специфіки тій чи іншій країни. І тут, як слідство, з’являється проблема вироблення Фондом нових ідей, що потенційно можуть навіть виходити далеко за межі загальноприйнятої концепції, але бути направлені влади на рішення що стоять державами — членами проблем.

Но треба говорити, що економічні причини кризи лежать як, та й стільки у політиці, проведеної Фондом, як у непроработанности законодавства самих країн. Наприклад, США за атаку спекулятивного характеру проти акцій який-небудь американської корпорації «атакуючої «боці можуть бути пред’явлені обвинувачення спробі маніпулювання ринком, що може викликати в відповідальних компанії найсерйознішими наслідками, включаючи тюремне ув’язнення. Проте аналогічні дії американського інвестиційного фонду у Південно-Східній Азії як не розглядаються як злочинні, але найчастіше є приводом для обвинувачення постраждалої боку в некомпетентности.

Конечно, було неправильним списувати на спекулянтів все прорахунки у Раді національної економічну політику. Криза немає країни з динамічно що розвивається економікою й участі стабільної національної валютою. Криза з’являється у країнах, де існує неефективне, найчастіше пронизане корупцією управління економікою. Приклад цього є і практика державного примусу банків для пільгового кредитування «чеболей «бегемотів у Південній Кореї, і використання державних фінансів з метою сімейних кланів Індонезії. І дедалі частіше й частіше йдеться про нагальність створення механізмів регулювання міжнародних та ринків капіталу. Уряди багатьох країн заявляють про необхідність створення для припинення недобросовісної ігри та зовсім відмивання грошей на міжнародних ринках потужної міжнародної організації, уповноваженою вести розслідування з всьому світу, зокрема і території розвинутих країн, що поки маловероятно.

И тут постає запитання про те, які шляху пропонують аналітики Фонду на вирішення боргових проблем країн, зокрема й Росії. Експерти МВФ цілком слушно вважають, що треба позичати там, де це дешевше, і витрачати його з найбільшої ефективністю. Отже, потрібен свого роду світової контрольний інститут, світової арбітраж, який розглядати претензії країн щодо спекуляцій на фінансовому ринку і ринку капіталів стосовно друг до друга і інвестиційним інститутам. Необхідно також виготовити нові критерії і складні процедури реструктуризації боргу. Тут було б корисно звернутися до американського законодавству, регулюючому процедуру банкрутства. Тобто можливий варіант, коли кредитори надання кредитів для реабілітації боржника про те, щоб було надалі кредитоспособен. Такий їхній підхід важливий ще й тому, що інвесторів ретельніше оцінювати ризики власні гроші, тоді як стандартна практика МВФ означала кредитування або грошима держави, або засобами Фонду як завгодно ризикованою політики фінансових спекулянтів на ринках. Запропонований метод означає зменшення боргового тягаря котрі переживають фінансову кризу країн, бо значна частина витрат лягає на його плечі самих інвесторів і вони стають кровно зацікавлені у якнайшвидшому видужанні стран-должников.

Во цьому дуже важливий позиція МВФ, роль яку слід принижувати, оскільки на плечі цієї організації зрештою ляже основне тягар глобальної санації постраждалих економік, і південь від того, впорається чи Міжнародний фонд з цим завданням, великою мірою залежить майбутнє світової економіки загалом, отже, певною мірою і майбутнє России.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.