Реченнєва спеціалізація одновалентних дієслівних предикатів

Реферат на тему:

Реченнєва спеціалізація одновалентних дієслівних предикатів Предикат є центральною синтаксемою, що формує семантико-синтаксичну структуру простого елементарного речення, указуючи на кількість субстанціальних синтаксем та їх функції. Таку властивість предиката кваліфікують як його валентність. Головним носієм валентності, за переконанням більшості граматистів (І.Р. Вихованця, К.Г. Городенської, А.П. Загнітка, Н.Л. Іваницької, М.В. Мірченка й ін.), є дієслово, яке реалізує свій валентний потенціал у ролі предикатів. Категоріальна семантика дієслівного предиката впливає на його здатність прогнозувати обов’язкові валентні позиції для заповнення їх семантично сумісними словоформами.

На тлі багатовалентних виокремлюємо одновалентні дієслівні предикати. Специфічною ознакою таких предикатів є одномісність їхньої валентної рамки. Єдиною валентно зумовленою предикатом є позиція суб'єкта, разом із якою формують семантично елементарне речення й утворюють інформативно завершене висловлення. Реченнєву автосемантичність об'єктивують абсолютивні дієслова (зеленіти, кипіти, танути, сяяти, гудіти, шуміти, ревіти, цвісти, достигати, спати, хворіти, сумувати, мовчати тощо) у функції одновалентних дієслівних предикатів. Такі конструктивні компоненти, будучи семантично насиченими, актуалізують своє значення, реалізуючи тільки суб'єктну валентність у контекстно вільних умовах.

Одновалентні дієслівні предикати містять у собі достатню семантичну інформацію про суб'єкти й не потребують інших обов’язкових поширювачів для надання реченнєвим конструкціям структурно-семантичної завершеності: Олекса зітхнув (Б. Лепкий) — Анастасія мовчала (П. Загребельний) — Гудуть джмелі (З. Тулуб) — Синіло небо (Б. Харчук) — Горів нічник (А. Дімаров) — Малина спіє… (Л. Костенко). Одновалентні дієслівні предикати зітхнув, мовчала, гудуть, синіло, горів, спіє відображають автосемантичні властивості дієслів, які є семантично насиченими й реалізують своє значення лише у сполученні з іменниками — назвами суб'єктів.

Одновалентні дієслівні предикати структурують двокомпонентні семантично елементарні речення, у яких валентно зумовлену позицію займає суб'єкт. Проте таким предикатам властива неоднорідність у проекції їх на формально-граматичний рівень, що пов’язано з виявом предикативної ознаки й репрезентацією суб'єкта в семантично елементарному реченні.

Одновалентні дієслівні предикати функціонують у двоскладних реченнях з дієслівним присудком і в реченнях односкладної будови. Сукупність речень першого типу утворює двокомпонентну модель, у якій суб'єкт виражений називним відмінком іменника і репрезентує активного діяча або носія процесу, стану: Хлопці бешкетуютьСобака гарчитьТрава буялаГорить багаттяБіліли ромашкиБлиснуло сонцеНастя хворієЖінка сумує. Суб'єктно-предикатна конструкція семантично елементарного речення, породженого одновалентним дієслівним предикатом, корелює із підметово-присудковою моделлю формально-граматичної структури двоскладного речення.

Односкладні речення реалізують двокомпонентну модель, яку формують одновалентні дієслівні предикати, виражені семантично обмеженою групою дієслів на позначення фізичного стану істот (морозити, лихоманити, нудити й ін.) і співвідношення людини із зовнішніми обставинами щодо успіху або неуспіху в різних сферах діяльності: Дитину морозитьТебе нудить?- Його лихоманилоДівчині щастилоЮркові таланить. У традиційній граматиці такі речення інтерпретують як безособові - з предикативним центром, вираженим головним членом, лексико-семантична і формальна специфіка якого виключає наявність підмета як виразника суб'єкта дії чи стану. У реченнях з означеними одновалентними дієслівними предикатами суб'єкт виражений давальним або знахідним відмінками, що вказують на пасивну спрямованість стану на істоту, як правило, особу. Значення суб'єкта стану є вторинною семантико-синтаксичною функцією давального і знахідного відмінків. На відміну від двоскладних речень з одновалентними дієслівними предикатами, у яких основним синтаксичним зв’язком є предикативний, в односкладних реченнях одновалентний дієслівний предикат і валентно залежний суб'єкт поєднані підрядним зв’язком (формою керування). Такі ознаки дають підстави віднести їх до специфічних явищ реалізації реченнєвотвірного потенціалу одновалентних дієслівних предикатів.

Як синтаксичний варіант одновалентних дієслівних предикатів кваліфікують предикати з нульовою валентністю розвидняється, світає, вечоріє, смеркає, при яких немає лексично вираженого суб'єкта. Функцію таких предикатів виконують дієслова, що становлять обмежену семантичну групу і позначають стани природи, атмосферно-метеорологічні явища: весніти, випогодитися, вітрити, віхолити, дніти, дощити, занегодитися, морозити, мрячити, осеніти, розпогодитися, світати, сніжити, сутеніти, хмаритися, хурделити тощо. Структурно-семантична особливість цих лексем полягає в тому, що вони виражають незалежну ознаку, не співвідносну з діячем, і утворюють реченнєві конструкції з нереалізованою позицією суб'єкта.

Лексична невираженість суб'єкта при дієслівних предикатах такої семантики пов’язана, на нашу думку, із високим ступенем їхньої автосемантичності. Відсутність суб'єктної позиції пояснюється тим, що стан природи стосується всього середовища, а не конкретного предмета в ньому. У деяких дієслівних предикатів потенційний суб'єкт стану містить основа дієслів: дощить — дощморозить — морозсвітає - світаноквечоріє - вечірвесніє - весна й ін. Експлікація суб'єкта при таких предикатах комунікативно надлишкова.

Семантична обмеженість дієслів цієї групи зумовлює їхню граматичну обмеженість. Такі дієслова у функції предикатів марковані лише формою третьої особи однини й утворюють односкладні з формально-синтаксичного погляду безособові речення: Заосеніло (І. Сенченко) — Світало (О. Дмитренко) — Вечоріє (Б. Лепкий) — От і розпогоджується (І. Ле) — А вже сутеніло (О. Іваненко). Іноді співвіднесеність семантики дієслів з певним природним явищем реалізують двоскладні речення, у яких дієслова функціонують як одновалентні предикати, а позицію суб'єкта займають іменники, що позначають відповідні реалії природи, пор.: Моросить — І дощик моросить (Л. Костенко) — Сіріє - Сіріє за вікном зимовий ранок (Н. Забіла).

Речення, породжені одновалентними дієслівними предикатами, можуть поширювати валентно непов’язані компоненти, які не є зумовлені предикатом, а лише інформативно доповнюють зміст висловлення: Дотліває ясна свіча (В. Стус) — Праве плече нестерпно нило (І. Цюпа) — Останні роки мама часто хворіє (О. Іваненко) — Голуби голосно туркотіли на карнизах (Ю. Щербак). Автосемантична природа дієслів у функції одновалентних дієслівних предикатів, слабкий підрядний і детермінантний зв’язок уможливлює елімінування таких поширювачів, що не призводить до структурної і смислової незавершеності елементарної реченнєвої конструкції, пор.: Дотліває ясна свіча — Дотліває свічаПраве плече нестерпно нило — Плече нилоОстанні роки мама часто хворіє - Мама хворієГолуби голосно туркотіли на карнизах — Голуби туркотіли.

Отже, реченнєва специфіка одновалентних дієслівних предикатів виявляється у здатності моделювати семантично елементарні речення двокомпонентної будови, які у формально-граматичних вимірах вирізняються двоскладністю й односкладністю. Основний масив речень, породжених одновалентними дієслівними предикатами, становлять двоскладні речення. Своєрідним явищем вияву предикативної ознаки одновалентних дієслівних предикатів є односкладні речення, у яких предикати репрезентують пасивну зорієнтованість на суб'єкта-особу. За структурно-семантичними особливостями з одновалентними дієслівними предикатами межують предикати з нереалізованою суб'єктною позицією, що позначають різні стани навколишнього середовища й породжують односкладні речення.