Переваги відкритої освіти

ЕСЕ з теорії і практики ВО студентки ОКР «Магістр»

спеціальності «Мова та література (англ.)»

на тему: «ПЕРЕВАГИ ВІДКРИТОЇ ОСВІТИ»

Нова освітня парадигма відображає потреби людської цивілізації у XXI столітті. У світі йдуть глибинні й об'єктивні процеси формування єдиного відкритого освітнього простору. Новим принципом освіти стає управління знаннями, а новими технологіями — формалізація створення знань, передача та поширення знань та доступу до знань і контролю знань. Саме тому, рівноправний доступ до таких технологій слід забезпечити на усіх рівнях системи освіти. З цією метою створюються спеціалізовані освітні структури відкритого типу. навчання освіта класичний Рух відкритої освіти в останні два десятиліття є однією з визначальних тенденцій розвитку системи вищої освіти у багатьох країнах. Про це свідчать як об'єктивні зміни у навчальних закладах і навчальному процесі, так і численні дискусії щодо проблем і перспектив відкритої освіти та дедалі більша увага до відкритої освіти провідних міжнародних установ, зокрема освітніх та наукових інституцій та проектів, благодійних фондів, міжурядових та міждержавних організацій, включно з Організацією Об'єднаних Націй.

Поширення принципів відкритої освіти, напевно, найпомітніше проявляється в тому, що вимоги відкритості дедалі більше стають стандартом діяльності окремих освітніх установ і цілих національних освітніх систем. Щораз більше університетів виставляють у відкритий доступ навчальні курси та інші матеріали. Все більша кількість навчальних модулів та цілісних курсів, що розробляються і використовуються окремими авторами і авторськими колективами освітян, з’являються на відкритих освітніх ресурсах на зразок провідного міжнародного ресурсу освітніх і навчальних матеріалів Connexions. Успішний досвід, загальніші підходи і методики, як і конкретні рішення відкритої освіти, активно переймаються і впроваджуються у країнах, які виявляють реальну зацікавленість у швидкому підвищенні рівня доступності і якості освіти. Найуспішніше це зараз робиться у деяких державах Європейського союзу та Азії.

Для українських фахівців цікавими і корисними у першу чергу можуть бути приклади впровадження на державному рівні стандартів і програм відкритої освіти у Великобританії, створення і використання відкритих навчальних курсів на основі досвіду США (передусім OpenCourse Ware MIT), у вищих навчальних закладах Китайської Народної Республіки, перенесення на всю національну освітню систему тієї ж високопродуктивної моделі OpenCourseWare з використанням конкретних технічних рішень проекту Connesions у В'єтнамі.

Розвиток системи освіти в нинішніх умовах відбувається на засадах парадигми випереджаючої освіти, інструментом якої є технологія відкритого навчання. Подібна система дає можливість кожному учню вибудувати ту освітню траєкторію, що найбільше повно відповідає його освітнім і професійним здатностям

Світ, що змінюється, пред’являє кардинально нові вимоги до змісту освіти: вона має бути гранично насичена основоположними цінностями, знаннями й сенсом. Таким чином, розвиток системи освіти в нинішніх умовах визначається необхідністю безперервної, гнучкої, модульної, самостійної, випереджаючої, розподіленої освіти, що забезпечується реалізацією принципів відкритої освіти. Принципи відкритого навчання передбачають надання студентові широкого вибору можливостей у рамках різних аспектів навчального процесу. Вибір може бути наданий щодо місця й часу навчання, студент може вибирати вміст навчальних програм, їхню інтенсивність, методику, застосовувані мультимедійні матеріали, форму оцінки знань.

Відкрите навчання технічно реалізується на основі дистанційних технологій навчання, однак між відкритим і дистанційним навчанням не можна ставити знак рівності. Дистанційне навчання являє собою сукупність сучасних педагогічних, комп’ютерних і телекомунікаційних технологій, методів і засобів, що забезпечує можливість навчання без відвідування навчального закладу, але з регулярними консультаціями у викладачів навчального закладу. Відкрите навчання являє собою певну філософію, в основі якої лежить розширення доступності й особистого вибору в процесі навчання, у той час як дистанційна освіта зв’язана винятково зі способами передачі знань.

Специфіка відкритої системи освіти, полягає ще й в тому, що освітня система має бути здатна не лише озброювати знаннями, але й, внаслідок постійного і швидкого оновлення знань в нашу епоху, формувати потребу у безперервному самостійному оволодінні ними, стимулювати творчий підхід до отримання знань впродовж усього активного життя людини.

Глобальною метою відкритої освіти є підготовка осіб, що навчаються до повноцінної і ефективної участі в громадській і професійній галузях в умовах інформаційного суспільства. Відкрите навчання включає студента в розгорнуті системи інформаційних баз даних, знімає просторово-часове обмеження в роботі з різними джерелами інформації.

Отже, інформація та її вільне поширення відіграють вирішальну роль. Інформаційні мережі самі по собі не нові. Але об'єднання цифрової обробки даних комп’ютерами, телекомунікацій, сучасних способів аудіо-відео представлення інформації, оптоволоконних каналів передачі інформації значно збільшують можливості таких мереж, призводячи до створення нових інформаційних технологій. У них відео-аудіозасоби, комп’ютерні і телекомунікативні засоби комбінуються новими несподіваними способами. При цьому вимоги для користувачів стають усе більш простими, а інформаційні послуги — більш індивіулізованими. Таким чином, відкрита освіта поступово стає рівноправною альтернативою існуючої класичної системи освіти.

Відкрита освіта — це рух, що вже набув великого поширення і впливу та, цілком можливо, визначатиме розвиток всієї системи освіти, культури викладання і навчання на десятки кроків вперед.

Ідеї і інструменти відкритої освіти передусім спрямовані, поряд із забезпеченням більшої доступності, на поліпшення якості освіти, чого, зрозуміло, сьогодні легше досягти через дистанційне стаціонарне навчання. Напевно, таке становище зберігатиметься ще й завтра, і післязавтра. Звичайно, окреме місце тут посідає надзвичайно важлива для сучасного світу сфера безперервної освіти протягом усього життя людини. Тут можливості дистанційного навчання у поєднанні з іншими складовими відкритої освіти обіцяють вже найближчим часом змінити становище на краще і перетворити безперервну освіту з добрих побажань політиків і посадовців на повсякденну реальність, що поліпшує умови життя мільйонів людей.

Відкрита освіта з допомогою нових технологій має на меті поліпшити традиційний навчальних процес, відкрити для нього нові можливості. Вона з усіма її технічними і організаційними новаціями має цілковито традиційну мету: передавати накопичені і отримувати нові знання в рамках традиційних освітніх соціальних систем, що склалися віками — університету, школи, спільноти колег-викладачів. Відкрита освіта зараз просто дає традиційній освіті діяльності нові, потенційно надзвичайно потужні засоби, інструменти і прийоми іх використання; цей позитивний потенціал у деяких аспектах реалізується вже зараз, інші його елементи для отримання адекватних сподіванням результатів потребують тривалого розвитку і відповідної творчої роботи.

Рух відкритої освіти справді спирається на новітні комп’ютерні і комунікаційні технології (передусім, звичайно, інтернет), він став можливим завдяки цим технологіям і відводить технічним проблемам значне місце. Однак слід пам’ятати, що технології, незважаючи на всю привабливість для багатьох саме цього аспекту явища, — не мета, а засіб відкритої освіти. Передусім відкрита освіта стосується не технологій (хоч вони справді є дуже важливими), а педагогіки вищої освіти і навчального процесу у закладах вищої освіти. І надзвичайно важлива роль інтернету та уможливлених ним відкритих курсів, вільного обміну, колективної роботи з різноманітними матеріалами полягає в тому, що технології зробили сьогодні дійсністю те, що було надзвичайно складним, якщо не взагалі не неможливим ще 20 років тому, — реальний, на конкретному практичному рівні, обмін педагогічним досвідом викладачів, колективний розвиток і впровадження кращих напрацювань без необхідності суворої уніфікації і, зрештою, нівелювання індивідуальності, які гублять вищу освіту.

Надзвичайна складність педагогіки вищої освіти визначається вже самим її предметом: адже якщо в системі середньої освіти, де методика викладання досягла значних успіхів, існують десятки навчальних курсів, то у вищій освіті є тисячі, причому багато з цих навчальних курсів дуже не схожі один на одного. Викладачі ж у більшості випадків раніше просто не мали змоги дізнатися не те що про результати професійної діяльності колег з інших міст чи інших країн, а навіть про саме їхнє існування. Внаслідок величезної різноманітності предметів і підрозділів та їхнього великого навантаження виокремлення і документування педагогічного досвіду у системі вищої освіти до останнього часу становило нерозв’язну проблему. Новітні технології і воля викладачів та адміністрації кількох провідних освітніх закладів докорінно змінили становище.

Зараз із навчальними курсами багатьох університетів можна не тільки ознайомитися, а й використовувати їх у власній практиці та брати участь у їх вдосконаленні. Завдяки ідеям і засобам відкритої освіти сьогодні нарешті вдалося наблизитися до подолання розриву між освітньою і науковою діяльністю принаймні в одному дуже важливому аспекті - педагогічні досягнення та визнання колег стають зараз для викладачів такою необхідністю, як вченого цитування колегами його наукових праць.

Слід також відзначити, що відкрита освіта робить доступними не тільки курси, а й цілісні (одна за найпоширеніших назв таких комплексів — «відкриті порт фоліо») навчальних матеріалів, що дає змогу познайомитися не просто зі змістом того чи іншого курсу певного викладача, а і з ефективністю такого курсу, оскільки до відкритого портфоліо входять і практичні результати роботи студентів та записи про їхню успішність. Крім того, очевидно, що такі відкриті портфоліо можуть використовуватися і вже використовуються як набагато кращий за традиційний, набагато об'єктивніший і повніший звіт про успішність і досягнення студента про прийомі на роботу чи вступі до аспірантури.

Підводячи підсумок розгляду поняття «відкрита освіта», можна констатувати таке: на тлі численних різнопланових дискусій і декларацій морального та «технократичного» змісту, які нерідко можуть створити не зовсім правильне враження про цей процес, відкрита освіта справді здатна надати системі викладання і навчання у вищій школі на всіх рівнях — від окремого вузу о міжнародних фахових спільнот — якісно нового рівня зв’язності. Йдеться про всі типи і різновиди як внутрішніх, так і зовнішніх ліній комунікацій, що вже існують у цій системі і які ще тільки можуть виникнути і розвинутися.

Посилення зв’язності системи освіти, її внутрішньої і зовнішньої мобільності веде до значного поліпшення якості освіти. Певне зростання якості освіти відзначається вже зараз, на першому етапі розвитку відкритої освіти, хоча масове проникнення і втілення в життя її ідей, технологій и прийомів тільки починається. Чи приведе цей процес до по-спражньому революційних змін у фундаментальних способах соціальної взаємодії в системі освіти і за її межами, покаже час. Однак вже є підстави серйозно та з помірним оптимізмом говорити і про такий потенціал — хоча і щодо віддаленішого майбутнього. І, поза сумнівом, вже наявний рівень розвитку відкритої освіти і відповідних організаційних практик, методів і технологій дає змогу суттєво поліпшити деякі важливі аспекти роботи освітньої системи, що веде до підвищення доступності і якості отримуваної освіти.

Відкрита освіта підвищує рівень прозорості системи — те, що відбувається в аудиторіях, адміністративних кабінетах, на лекціях, семінарах і нарадах, завдяки відкритій освіті стає набагато доступнішим як самим освітянам, так і широкій поза аудиторній і поза кабінетній громадськості. Стосовно цього залишається сподіватися, що у випадку країн з унікальним шляхом розвитку, до яких належить і наша, ця особливість не стану фатальною перешкодою для розвитку відкритої освіти, її переваг і значного позитивного потенціалу.

Отже, відкрита освіта — це складна соціальна система, здатна до швидкого реагування у зв’язку з мінливими соціально-економічними ситуаціями, індивідуальними та груповими освітніми потребами і запитами. Вона базується на світоглядних і методологічних засадах відкритості та безперервності процесу пізнання.

Список використаних джерел

1. Відкрита освіта [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/

2. Зарецкая С. Образование в контексте глобализации / С. Зарецкая // Экономика образования.? 2001. — № 4.? с. 34−35.

3. Полат Е. С. Теория и практика дистанционного обучения: учеб. пособие / Е. С. Полат. — М.: Академия, 2004. — 240 с.

4. Стефаненко П. В. Дистанційне навчання у вищій школі: монографія / П. В. Стефаненко. — Донецьк: ДонНТУ, 2002. — 400 с.

5. Тихомирова В. Открытое образование — обьективная парадигма ХХІ в. / В. Тихомирова.? М., 2005. — 170 c.