Оцінювання кредитоспроможності підприємства

Реферат на тему:

Оцінювання кредитоспроможності підприємства

Кредитоспроможність — наявність передумов для отримання кредиту і здатність повернути його. Кредитоспроможність позичальника визначається показниками, які характеризують його акуратність при розрахунках за раніше отриманими кредитами, його поточне фінансове становище, здатність забезпечити оперативне перетворення активів на ліквідні кошти, спроможність у разі потреби мобілізувати додаткові кошти.

При проведенні оцінювання кредитоспроможності позичальників вітчизняні комерційні банки розрізняють три категорії позичальників: юридичні особи (крім комерційних банків), комерційні банки та фізичні особи. Відповідно до українського законодавства комерційні банки мають щокварталу проводити оцінювання фінансового становища позичальників із тим, щоб вчасно виявляти проблемні кредити та вживати відповідних заходів по них.

Для проведення оцінювання фінансового становища підприємства-позичальника аналізують такі показники його діяльності:

• обсяги реалізації;

• прибутки та збитки;

• рентабельність;

• коефіцієнти ліквідності;

• грошові потоки;

• склад і динаміку дебіторсько-кредиторської заборгованості;

• конкурентну позицію підприємства-позичальника на ринку;

• історію погашення кредитної заборгованості в минулому;

• ефективність менеджменту.

Крім того, враховується макроекономічна ситуація в економіці та наявність державної підтримки підприємства. Постановою Правління НБУ затверджено Рекомендації щодо оцінки кредитоспроможності позичальників, де наведено групи фінансових показників, які доцільно використовувати для аналізу кредитоспроможності позичальників, а також орієнтовні значення, які вони мають приймати.

Групи фінансових показників, які використовуються в міжнародній практиці для оцінювання кредитоспроможності як фінансових, так і нефінансових установ, однакові. Це показники ліквідності, структури капіталу, ефективності та коефіцієнти прибутковості покриття. Для підприємств-позичальників показники з названих груп визначаються так.

1. Показники ліквідності. Показник поточної ліквідності Клп характеризує спроможність фірми погашати свої поточні короткострокові зобов’язання за рахунок грошових коштів та інших ліквідних активів: товарно-матеріальних запасів, дебіторської заборгованості:

Клп = Оборотні активи: Поточні пасиви.

Цей показник не має перевищувати 1. При обчисленні цього показника важливо правильно оцінити якість дебіторської заборгованості та товарно-матеріальних запасів. При невисокій якості ТМЗ та дебіторській заборгованості потрібно використовувати їх скориговані величини.

Показник миттєвої ліквідності Кям часто вважають більш ефективним показником ліквідності, оскільки він не враховує ТМЗ — найменш ліквідні з оборотних активів:

Кля = (Оборотні активи — ТМЗ): Поточні пасиви.

Чистий оборотний капітал (ЧК) тісно пов’язаний із попередніми показниками і відображає більш стійку частину оборотних активів, що фінансується за рахунок довгострокового боргу чи власного капіталу:

ЧК = Оборотні активи — Поточні пасиви.

Від'ємне значення ЧК, як і значення Кла < 1, свідчить про неспроможність фірми розраховуватись за своїми поточними зобов’язаннями та про фінансування певної частки необоротних активів за рахунок поточних зобов’язань.

2. Показники структури капіталу. Показник фінансового левериджу відображає структуру капіталу фірми:

К = Зобов’язання: Власний капітал.

Більше значення показника фінансового левериджу відповідає більшій частці боргового капіталу в структурі капіталу, а отже, більшому ризику структури капіталу. При оцінюванні кредитоспроможності вітчизняних позичальників цей показник вважається задовільним, якщо не перевищує значення 1 незалежно від галузевої ознаки позичальника. В світовій практиці і більші значення показника (Кфл > 2) є допустимими.

Коефіцієнт заборгованості Кв1 відображає співвідношення довгострокового боргу та власного капіталу:

Кеі = Довгостроковий борг: Власний капітал.

Коефіцієнт заборгованості Км також відображає співвідношення довгострокового боргу та власного капіталу, але враховує субординований борг як частку капіталізації фірми:

Kt2 = Довгостроковий борг: (Власний капітал + + Субординований борг).

Коефіцієнт самофінансування характеризує ступінь фінансування необоротних активів за рахунок власного капіталу Ксф = Необоротні активи: Власний капітал.

Певною мірою цей коефіцієнт відображає ступінь фінансової стійкості підприємства. Проте його не можна вважати абсолютним за інформативністю показником фінансової стійкості, оскільки фінансування необоротних активів може здійснюватись не тільки за рахунок власного капіталу, а й за рахунок довгострокового боргу. Більш інформативним з цього погляду є коефіцієнт фінансової стійкості:

К = Необоротні активи: (Власний капітал + Довгостроковий борг).

Для забезпечення фінансової стійкості підприємство має підтримувати цей показник на рівні, що не перевищує 1. Це означає, що капітальні вкладення в необоротні активи не можуть фінансуватися за рахунок короткострокового боргу, оскільки постійне заміщення короткострокових позик пов’язано з невизначеністю майбутнього доступу до ринку позик та з невизначеністю їх майбутньої вартості.

3. Показники ефективності. Ефективність використання оборотного капіталу відображають коефіцієнти оборотності ТМЗ, дебіторської та кредиторської заборгованості. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості Кю відображає середній період у днях, необхідний для отримання коштів від продажу в кредит:

Якщо продаж у кредит становить тільки частину загального обсягу реалізації, то в показнику Кяз використовують не всю суму виручки, а тільки виручку від реалізації в кредит.

Коефіцієнт оборотності товарно-матеріальних запасів Кгш відображає період часу, необхідний для продажу запасів. Чим менший цей коефіцієнт, тим більша оборотність запасів, тим вища ефективність фірми в управлінні запасами:

Кгт = Середня величина ТМЗ • 365: Собівартість проданих товарів.

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості Кы відповідає на запитання, наскільки швидко розраховується фірма з кредиторами, вимірюється в днях і дорівнює середньому терміну розрахунків з кредиторами підприємства:

Коефіцієнт Км характеризує ефективність використання всього майна підприємства. Його розраховують за формулою Км = Виручка від реалізації: Середня величина активів.

Для розрахунку Км, як і для розрахунку попередніх коефіцієнтів, використовують дані річної фінансової звітності. Середні величини дебіторської, кредиторської заборгованості та ТМЗ бажано розраховувати на основі усереднених даних квартальної чи місячної звітності.

4. Коефіцієнти прибутковості. Коефіцієнти прибутковості є найважливішим як для акціонерів, так і для кредиторів корпорації, оскільки говорять не тільки про загальну ефективність фінансово-господарської діяльності корпорації, а й про можливості її подальшого зростання. Нерозподілений серед власників прибуток збільшує як власний капітал, так і загальну вартість майна та фінансову могутність корпорації.

Коефіцієнт прибутковості продажу Кпп (Return over Sales, або ROS) відображає ефективність основної (операційної) діяльності корпорації. При його розрахунку використовується прибуток, отриманий від реалізації продукції, який разом з прибутком від іншої реалізації та позареалізаційними доходами становить весь прибуток корпорації:

Кпп = Прибуток від реалізації: Виручка від реалізації.

Коефіцієнт прибутковості власного капіталу К (ROE) характеризує прибуток, отриманий на одиницю капіталу власників корпорації, і відображає прибутковість всього власного капіталу корпорації, а не тільки інвестованого в акції. Його розраховують так:

Кпк = Чистий прибуток: Середня величина власного капіталу.

Значення Кпк залежить від структури капіталу. Тому коефіцієнт слід порівнювати з такими самими для інших фірм і аналізувати в комплексі з іншими показниками прибутковості.

Коефіцієнт прибутковості активів Кпл (ROA) не залежить від структури капіталу і характеризує прибуток, отриманий на одиницю активів корпорації:

Кпа = Чистий прибуток: Середня величина активів.

Чим ефективніше використовуються основні та оборотні засоби корпорації, тим більшим буде отриманий прибуток, а отже прибутковість активів.

При обчисленні коефіцієнтів Кпк та Кт середня величина власного капіталу та середня величина активів розраховуються як середні арифметичні відповідних статей балансу на початок та на кінець періоду.

5. Коефіцієнти покриття. Коефіцієнти покриття Ка1 і Ка2 характеризують спроможність фірми розраховуватись за своїми зобов’язаннями за рахунок отриманого від операційної діяльності грошового потоку та прибутку. Коефіцієнт Knl визначає одну з основних узагальнених вимог до грошового потоку позичальника. Саме цей грошовий потік має бути достатнім для обслуговування боргу (здійснення процентних виплат та погашення основної суми боргу). Незважаючи на докладні прогнози грошових потоків, що надаються позичальником до кредитного відділу банку при довгостроковому кредитуванні, коефіцієнт Knl часто використовують для попередньої оцінки кредитоспроможності позичальника:

Kal = (Чистий грошовий потік — Дивіденди): (Довгостроковий борг з поточними термінами погашення + Процентні виплати),.

де чистий грошовий потік є сумою чистого прибутку та амортизації.

Коефіцієнт Кп2 показує, у скільки раз величина доходу перевищує процентні виплати за боргом, і визначається за формулою Кп2 = Дохід до виплати процентів та податків: Процентні виплати.

При оцінюванні кредитоспроможності позичальника критичним, незалежно від галузевої ознаки підприємства, вважається значення #п2= 3. Якщо Кп2= 1, то це означає, що отриманого в результаті діяльності доходу вистачає лише на сплату процентів за боргом, а прибуток до оподаткування дорівнює нулю.

Рекомендована література.

1. Положення про порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за позиками комерційних банків. Затверджено постановою Правління НБУ від 29 вересня 1997р, JV5 323.

2. Інструкція про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків. Затверджено постановою Правління НБУ від 28 серпня 2001 р. № 368.

3. Банковское дело / Под ред. ОЛ. Лаврушина. — М., 1998.

4. Вступ до банківської справи / За ред. MJ. Савлука. — К., 1998.

5. Кредитование / Под ред. МЛ. Гольцберга. — К., 1994.

6. Мак Нотон. Банковские учреждения в развивающихся странах. — Вашингтон, 1994.

7. Опарін ВМ. Фінанси (загальна теорія). — К., 1999.

8. Роуз П. С. Банковский менеджмент. — М., 1997.

9. Финансовое управление компанией / Под ред. Е. В. Кузнецовой. — М., 1996.

10. Черкасов Е. Финансовый анализ в коммерческом банке. — М., 1995.