Реакції, що відображають вегето-судинну дистонію

Найбільш характерні реакції відображають прояви вегето-судинної дистонії з боку серцево-судинної системи можуть бути пов’язані з коливаннями артеріального тиску, періодично виникає тахі-і / або брадикардія, болями в області лівої половини грудної клітки. Для шлунково-кишкового тракту: це різні диспепсичні прояви, і можливість появи періодично виникаючих болів. З боку дихальної системи це найчастіше пов’язане з несподівано виникаючим відчуттям нестачі повітря, з утрудненим вдихом. Всі ці прояви можуть носити як постійний характер, так і відбиватися у вигляді кризів: симпатоадреналових або вагоінсулярних, або у вигляді кризів змішаного характеру. І хоча дані синдроми в більшості своїй не є небезпечними для життєдіяльності ор-ганізму, вони отруюють повсякденне життя, змінюють її звичний плин.

Етіологія та патогенез

У структурі вегетативної нервової системи (ВНС) розрізняють сегментарний і надсегментарний відділи. До першого належать вегетативні центри стовбура головного та спинного мозку:

• 1. мезенцефалічний (парасимпатичний),
• 2. бульбарний (парасимпатичний),
• 3. тораколюмбальний (симпатичний),
• 4. сакральний (парасимпатичний).

Вищий вегетативний центр організму — гіпоталамус. Лімбіко-гіпоталамо-ретикулярний комплекс забезпечує ерготропні (пристосування до мінливих умов зовнішнього середовища — холоду, голоду, енергетичне забезпечення психічної та фізичної діяльності, контроль за перебігом ката-болічних процесів) і трофотропні дії (регуляція анаболічних процесів, ана-філактичні реакції, підтримка гомеостатичної рівноваги).

Виникненню ВСД сприяють деякі спадкові та набуті фактори. До го-ловних спадкових факторів належать:

• 1. спадкова схильність до ВСД: конституційні особливості діяльності ВНС, спадкова дизавтономія, підвищена чутливість судин до гумо-ральних впливів;
• 2. несприятливий перебіг вагітності; внутрішньочеревна гіпоксія при токсикозах вагітних, нефропатіях, загроза переривання вагітності призводять до підвищення тиску спинномозкової рідини у ділянці третього шлуночка, де локалізовані основні центри надсегментарного рівня регуляції та судинні сплетення;
• 3. вади розвитку центральної нервової системи;
• 4. вади розвитку залоз внутрішньої секреції;
• 5. характерологічні особливості, пов’язані з типом реагування на стрес.

Набутими факторами, які впливають на стан надсегментарних вегета-тивних центрів є:

• 1. асфіксія або пологова травма, за яких ушкоджуються вегетативні центри кори головного мозку, гіпоталамуса, судинні сплетення; пологові ушкодження шийного відділу хребта;
• 2. травми черепа, інфекції, інтоксикації;
• 3. психоемоційне перевантаження (емоційний дискомфорт у сім' ї та школі тощо);
• 4. гормональний дисбаланс в організмі під час прета пубертатного періодів;
• 5. порушення режиму дня (гіподинамія, невисипання), тривалий перегляд телепередач, неповноцінне харчування тощо;
• 6. часті інфекційні захворювання, осередки хронічної інфекції (тонзиліт, гайморит, карієс);
• 7. метеорологічні впливи.

Етіологічні фактори можуть призводити до ушкоджень ВНС на органному, тканинному, клітинному та внутрішньоклітинному рівнях, що є морфологічним субстратом вегетативної дисфункції. Внаслідок вегетативної дисфункції порушується іннервація внутрішніх органів, що обумовлює дискінезії шлунково-кишкового тракту, функціональні кардіопатії, судинні дистонії. При ушкодженні структур ВНС виникають морфологічні зміни (спазм судин), які пов’язані з виділенням медіаторів (норадреналін, ацетилхолін, серотонін), гормонів кори надниркових залоз.

судинний вегетативний етіологія лікування.