Емоції людини в нормальних умовах та при надзвичайних ситуаціях

Зміст

Вступ Розділ 1. Теоретичні основи поняття емоцій

1.1 Історичний аспект розвитку вчень про емоції

1.2 Теоретичні основи поняття емоцій в психології

Розділ 2. Дослідження емоційного стану в нормальних умовах та при надзвичайних ситуаціях

2.1 Емоційний стан людини в нормальних умовах

2.2 Емоційний стан людини при надзвичайних ситуаціях Розділ 3. Експериментальне дослідження емоційного стану в нормальних умовах та при надзвичайних ситуаціях

3.1 Характеристика бази дослідження

3.2 Застосування методів дослідження емоційного стану в нормальних умовах та при надзвичайних ситуаціях

3.3 Характеристика результатів дослідження емоційного стану Висновки Список використаної літератури Додатки

Вступ

Актуальність теми. Емоції, як і ряд інших явищ, стають предметом уваги людини перш за все тоді, коли в чомусь їй перешкоджають. Прагнучи все більш ефективно контролювати навколишній світ, людина не хоче миритися з тим, що в ньому самому може існувати щось таке, що зводить нанівець зусилля, які докладаються, заважає здійсненню його намірів. А коли верх беруть емоції, дуже часто все відбувається саме так.

Аж до теперішнього часу люди були здатні лише констатувати розбіжність між «покликом серця і покликом розуму», але не могли його ні зрозуміти, ні усунути.

У факторах емоційної природи ми бачимо причини труднощів у встановленні нормальних відносин між індивідом і групою — про такі випадки кажуть, що виною служать людська заздрість, ревнощі, недолік сміливості, ворожість, недоброзичливість, байдужість і т.п.

В особистому житті емоційний стан набуває першорядного значення. Раптова зміна емоційного ставлення особи, з яким пов’язувалися життєві умови, зміну власного емоційного ставлення до того, з ким був зв’язаний впродовж багатьох років, є для людини найсерйознішим випробуванням у житті.

Вийшовши з-під контролю свідомості, емоції людей заважають здійсненню намірів, порушують міжособистісні відносини, не дозволяють належним чином виконувати службові та сімейні обов’язки, ускладнюють життєдіяльність і погіршують здоров’я.

В усіх наведених прикладах безпосередні причини ускладнень були не поза людиною, а в ньому самому і визначалися не обмеженістю знань, не недоліками фізичного або психічного розвитку, або ж відсутністю відповідних здібностей, а небажаним, незрозумілим і не керованим контролям емоцій.

Щоб зрозуміти такого роду труднощі, необхідно пізнати ті явища, якими вони зумовлені, встановити закони їх розвитку в людині в нормальних умовах та при надзвичайних ситуаціях. Саме тому дана проблема має велике практичне і соціальне значення.

Мета роботи — проаналізувати особливості емоцій в звичайних умовах та екстремальних ситуаціях.

Основні завдання роботи:

— провести історично-теоретичний аналіз поняття емоцій;

— визначити особливості наукових думок в аспекті поняття емоцій вітчизняних та зарубіжних вчених у галузі психології;

— дослідити емоційний стан людини в нормальних умовах та при надзвичайних ситуаціях;

— охарактеризувати методи дослідження емоційного стану;

— здійснити експериментальне дослідження емоцій людини в нормальних умовах та при надзвичайних ситуаціях;

— охарактеризувати результати експериментального дослідження.

Практичне значення даної роботи полягає у можливості їх використання в повсякденному житті і діяльності та застосуванні під час різних наукових досліджень.

Структура роботи складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури, додатків. Загальний обсяг роботи — 30 сторінок.

Розділ 1. Теоретичні основи поняття емоцій

1.1 Історичний аспект розвитку вчень про емоції

З давніх часів емоції привертали до себе увагу. Давньогрецький філософ Аристотель (IV століття до н.е.) говорив, що там, де в наявності відчуття, з’являються і емоції - задоволення, страждання, лють, безстрашність і т.п. Римський філософ Кар Лукрецій (I століття до н.е.) вважав, що почуття грають велику роль в житті людини, в його пізнанні природи. Вони служать як би знаряддям думки, без них неможливе пізнання навколишнього світу. Втім, під почуттями він мав на увазі не тільки емоції та почуття у сучасному розумінні, але також відчуття і сприйняття людини[1, с. 31].

Частіше, однак, зустрічаються висловлювання античних філософів, які свідчать про те, що вони різко розмежовували вищі прояви психіки (гносеологію) і емоції. Так, наприклад, Платон стверджував, що емоції поміщаються в «тваринній душі», що знаходиться нижче пізнання «безсмертної душі». Навіть Гіппократ, що зв’язував психічну діяльність з мозком і визнавав велику роль емоцій у патогенезі хвороб і їх лікування, «осередком» почуттів обрав серце.

Потім протягом багатьох століть, особливо в похмурий період європейського середньовіччя, наукове дослідження емоцій було підмінене церковно-релігійними вченнями про «смиренні душі».

Людські емоції детально вивчалися іншими філософами (Локк, Гельвецій, Спіноза, Руссо та ін.). У психологічному вченні Б. Спінози (зокрема, в його працях «Етика» та «Естетика») значна увага приділяється розбору понять, що відносяться до емоційних станів. Він виділяє п’ять головних видів емоцій: жадання, радість, смуток, здивування, презирство. Спіноза розробив так звану теорію афектів (по суті - емоцій). Будучи усвідомленими, афекти перетворюються на бажання. Людина безсила їх обмежити, приборкати. Спіноза називає це рабством. Навпаки, панування над афектом є свобода. Згідно з його вченням, «афект розуму» має взяти верх над усіма іншими афектами[1, с. 39].

У XIX ст. вивчення емоцій стає на природничо-наукову основу. Багато великих фізіологів, біологів і філософів — Чарльз Дарвін, Клод Бернард, Герберт Спенсер, Чарльз Шерингтон та ін. — присвячують цій проблемі свої праці.

Великий внесок у справу вивчення емоцій вніс Ч. Дарвін. У своєму науково-природничому трактаті «Вираз відчуттів у людини і тварин», що вийшов в 1872 р., він розглядає широке коло зовнішніх (видимих) емоційних проявів у вигляді міміки і пантоміміки, вазомоторних реакцій, серцевої діяльності, зовнішнього дихання, екскреції ряду залоз зовнішньої секреції. На підставі великого числа особистих спостережень, проведених за його завданням натуралістами в багатьох країнах світу, Ч. Дарвін робить дуже важливий висновок про те, що результатом найрізноманітніших емоцій є рухова діяльність у різних її проявах. Крім того, самі емоційні реакції, як правило, супроводжуються посиленою м’язової діяльністю, збільшенням швидкості пересування тварин. Так, страх, гнів і інші сильні емоції спонукають до втечі або сутички. Під час сильного болю майже кожен м’яз тіла приходить в стан посиленої діяльності. Значна біль, збуджуючи тварин і фіксуючись на генному рівні, робить їх більш сильними і верткими.

Емоційно зумовлені рухи людини і тварин Дарвін пояснює трьома «засадами». Перше — корисні рухи, слугують для задоволення бажань чи звільняють нас від неприємних відчуттів. Внаслідок частого повторення вони стають настільки звичними, що відтворюються незалежно від того, корисні вони чи ні, щоразу, коли ми відчуваємо те ж бажання або відчуття (навіть дуже слабке). Друге — протилежні руху у людини виникають при наявності негативних настроїв і бажань, що Дарвін назвав антитезою. Третє - пряма дія збудження на тіло, що протікає незалежно від волі і значною мірою від звички[1, с. 42].

Таким чином, теорія позитивістського еволюціонізму, після роботи Ч. Дарвіна (1872) відкрила генетичний шлях розгляду емоцій, хоч і обмежила цей розгляд у основну область філогенезу. Емоції цивілізованої людини Ч. Дарвін розглядав як рудимент доцільних реакцій первісних людей в їх боротьбі за життя і збереження роду.

Робота Ч. Дарвіна справила величезний вплив на натуралістів останньої чверті XIX століття. Зокрема, один з найважливіших тез про взаємний вплив емоцій (відчуттів, почуттів) на тілесні прояви (виразні рухи), в яких ведучими та первинними є не душевні переживання, а фізіологічні процеси, послужив надалі основою для побудови ряду теорій матеріалістичного напряму. Це слід особливо підкреслити, бо в другій половині XIX століття поряд з розвитком матеріалістичної біології та фізіології з’явилися і теорії ідеалістичного (дуалістичного) толкування, такі, наприклад, як психофізіологічна теорія емоцій Вундта.

Багатьма психологами та психіатрами того часу емоції розглядалися лише у рамках душевних переживань. Ось чому, незважаючи на деяку однобічність і парадоксальність, теорія американського психолога У. Джемса і близька до неї теорія датського вченого К. Ланге (професора кафедри патологічної анатомії Копенгагенського університету) були, безсумнівно, прогресивними. Досліджуючи емоції, Ланге і Джемс створили теорію, в якій примат віддавався судинним, секреторним і руховим актам. За теорією Джемса-Ланге, первинне в емоціях — не душевні переживання, а фізіологічні процеси.

Найбільш виразно позиція Джемса представлена в його «Підставах психології» (американське видання — 1884 р., російський переклад — 1890 р.), де він писав: «Моя теорія полягає в тому, що тілесні зміни йдуть безпосередньо за сприйняттям збудливого організм факту і що наше відчуття цих самих змін, оскільки вони відбуваються, і є емоції... всяка тілесна зміна, яка б вона не була ясна або невиразна відчувається зараз же, як вона відбувається» [1, с. 56].

Причиною емоції, за У. Джемс, є незліченні рефлекторні акти, що виникають під впливом зовнішніх об'єктів (тобто подразників, що виходять із зовнішнього середовища), і негайно створювані нами. Будь-яка емоція, в кінцевому рахунку, виражається в руховому акті («тілесне збудження»). У цьому відношенні У. Джемс повністю стоїть на точці зору Ч. Дарвіна та Г. Спенсера і детально цитує дарвінівський опис симптомів страху, що полягають в основному в рухових реакціях.

Дуже близькою є і теорія емоцій К. Ланге (датське видання 1885 р., російський переклад — 1890 і 1896 р.). Створена незалежно від У. Джемса, теорія К. Ланге виходить з того, що будь-які зовнішні подразники викликають насамперед вазомоторні зміни у всіх органах і тканинах організму. Вторинні зміни, що відбуваються в тканинах під впливом зміненого кровообігу, дають відчуття, які сприймаються корою головного мозку і являють собою емоцію. Сутність цього положення полягає у підкресленні того факту, що психологічні переживання («душевні рухи») і фізіологічні процеси виявляються у відносинах взаємного впливу один на одного. Це ж, як відомо, підкреслював і Ч. Дарвін, кажучи: «Радість прискорює кровообіг, яке збуджує мозок, що реагує, у свою чергу, на все тіло» (Ч. Дарвін, 1896).

Експериментальні роботи В. Кеннона, що дозволили сформулювати «адренало-таламічна» теорію емоцій, підходять впритул до сучасного етапу вивчення механізмів емоцій, коли найбільш повно були розкриті центрально-нервові та ендокринні механізми емоційних станів. Розробці сучасної теорії емоцій в значній мірі сприяли праці вітчизняних фізіологів І. М. Сєченова, І.П. Павлова, П. К. Анохіна, С. І. Берріташвілі, П. В. Симонова та інших.

1.2 Теоретичні основи поняття емоцій в психології

Термін емоція з латинського слова «emoveo» означає - вражаю, хвилюю, у французькому «emotion» перекладається як «хвилювання, збудження» [1, с. 87].

Коли в душі та тілі спокій, про емоції не говорять. Емоція — це завжди рух: динаміка, перехід, клекіт. Той чи інший стан, якщо він не супроводжується виразною мімікою обличчя — ще не емоція, але швидкий перехід між станами, рух і перемикання між станами — вже може бути емоцією. Емоції - це рухи, але — не всякі, а обов’язково виразні, передають те чи інше ставлення, що несуть інформацію про стан людини.

Американський психолог Керрол Ізард наполягає, що з емоцією пов’язано тільки одне — мімічний вираз, який неможливо сплутати з іншим.

Емоції можна спостерігати зовні, емоції можна переживати зсередини. Люди говорять про емоції людини, спостерігаючи одні лише виразні рухи його особи — радість чи сумнів, нудьгу або зацікавленість. Зрозуміло, що насправді, цієї емоції може в цьому випадку і не бути: емоцію можна тільки показати. Уважний дослідник знає, що справжня жива емоція доповнюється станом тіла, точніше — рухами, швидким перемиканням між функціональними станами.

Емоційний стан — наприклад, стан гніву, — окремо взятий емоційний процес обмеженої тривалості.

Відносно емоцій особливо важливо говорити не про «емоції взагалі», а кожного разу уточнювати, про який вид емоцій у даному випадку йде мова, про які конкретно емоції ми говоримо. Це — принципово важливо.

Емоції поділяються на базові емоції, які однаково проявляються у представників самих різних культур, що проживають на різних континентах. Критерій — зовнішня схожість. Протилежність базовим — варіативні емоції, зовнішній прояв яких культурно та особистісно обумовлено і нерідко носить конвенціональний (договірної) або суто індивідуальний характер.

Спроби визначити набір «фундаментальних», або «базових», емоцій мають на Заході давню традицію. Цим займалися багато психологів. У всіх випадках пропонувалося і різне число емоцій, і самі різні критерії їх класифікації. Автори класифікацій: М. Арнольд, П. Екман, Н. Фріжда, ??Дж. Грей, К. Ізард, У. Джеймс, У. Макдауелл, О. Морер, К. Отлі, П. Джонсон-Лерд, Дж. Панксепп, Р. Плучік, С. Томкінс, Дж. Уатсон, Б. Уейнер[24, с. 410].

Емоції поділяються на елементарні, складові емоції (що складаються з елементарних емоцій) і складні (не зводяться до елементарних емоцій).

Емоції, що виникають як реакція на елементарний стимул, є когнітивно простими. Емоції, що виникають в результаті складної діяльності розуміння того, що сталося, тим більше з урахуванням розрахунку наявних інтересів і можливих наслідків, є когнітивно складними.

Найголовніше розподіл емоцій, це поділ їх на емоційні акції та емоційні реакції.

Емоційна акція — це емоції, які людина запустила сама, в тій чи іншій мірі навмисно. Емоційні акції відрізняються від емоційних реакцій — процесів, що виникли в організмі як відповідь на зовнішній вплив. Вас обрадували — ви зраділи. Вас злякали — ви боїтеся.

Співвідношення емоційних акцій і реакцій у розвиненої особистості - 50/50, у масової особистості - 20/80. У творчих дітей та розвинених дорослих значна частина емоцій — це емоційні акції. Емоції у шаблонних дорослих — як правило, мимовільна і не піддається контролю емоційна реакція організму на що відбуваються навколо події.

Емоційні реакції можуть бути в різній мірі як уродженими, так і вивченими. Як правило, емоційні реакції протікають як автоматизми та відчуваються як природні.

Емоційні реакції, у свою чергу, мають різну природу. Частина емоційних реакцій — оперативні емоції, придбані та використовуються людиною у зв’язку з реальною або умовною вигодою. Оперативні емоції - або усвідомлені, або звичні реакції людини на навколишній світ, які коли-небудь були освоєні для вирішення тих чи інших життєвих завдань, в яких є реальна або умовна вигода. Інша частина — реактивні емоції, що виникають автоматично, без будь-якої мети і без будь-якої вигоди.

Співвідношення оперативних і реактивних емоцій у розвиненої особистості - 60/40, у масової особистості - 10/90.

Отже, в історично-теоретичному розумінні поняття емоцій та емоційних станів сягає своїми коренями ще за часів наукового осмислення Дарвіністської теорії, що має значення на рівні вивчення цього питання як у людському так і тваринному характері. На даний час психологічна наука вивчає це питання на біологічному, хімічному та фізіологічному рівнях, щоб досягти суті розуміння даного терміну.

Розділ 2. Дослідження емоційного стану в нормальних умовах та при надзвичайних ситуаціях

2.1 Емоційний стан людини в нормальних умовах

Роль емоцій у житті людини вкрай важлива. Емоції являють собою специфічну групу станів психіки суб'єктивного характеру, які знаходять вираз у формі переживань і відчуттів позитивного або негативного характеру, сприйняття людиною навколишнього світу і людей, власних вчинків і результатів дій. До групи емоцій входять почуття та пристрасті, настрою і афекти, а також стреси. Всі процеси психіки протікають у супроводі даних станів. Іншими словами, будь-який прояв людської активності забарвлюється будь-якими емоціями. Основна роль емоцій в житті людини полягає в тому, що через них люди краще знаходять мову з навколишніми, виявляються здатними, не використовуючи вербальні сигнали, робити висновки про стан свого середовища.

Емоційний стан людини в нормальних умовах супроводжується характером спокою, врівноваження, умиротворення, фіксованості психіки та темпераменту, що проявляється мотивацією організму в напрямку інтересу до того чи іншого об'єкту (суб'єкту) із відчуттям задоволення або емоційної радості позитивного стану організму[3, с. 68].

Інтерес — найбільш часто випробовувана позитивна емоція. Він є виключно важливим видом мотивації в розвитку знань, навичок, інтелекту. Інтерес — це єдина мотивація, яка може підтримувати повсякденну роботу нормальним чином. Інтерес може збуджуватися уявою і пам’яттю за відсутності зовнішньої стимуляції.

Поширеною причиною емоції інтересу є генерування індивідом уявного образу, пов’язаного з досягненням цілей, які ставить перед собою індивід.

З точки зору зовнішніх проявів інтерес важко визначити точно, оскільки вираз обличчя при інтересі не настільки певний, як при багатьох інших емоціях. Інстинктивним при цьому може бути легке підведення або опускання брів, невелике розширення чи звуження обличчя, легкий нахил голови. У цілому зацікавлена ??людина виглядає так, як ніби вона придивляється чи дослухається. Людина виявляє ознаки цікавості і захвату. Саме це пожвавлення забезпечує зв’язок інтересу з пізнавальної та рухової активності.

Значення емоції інтересу в еволюційному розвитку цивілізації і в індивідуальному розвитку індивіда важко переоцінити. На думку С.С. Томкінса «Без інтересу розвиток мислення та концептуального апарату було б серйозно порушено. Взаємовідносини між інтересом і функціями мислення і пам’яті настільки великі, що відсутність афективної підтримки з боку інтересу загрожує розвитку інтелекту не в меншій мірі, ніж руйнування тканини мозку. Щоб думати потрібно переживати, постійно отримувати підкріплення».

Інтерес розглядається як одна з фундаментальних вроджених емоцій і вважається домінуючою з усіх емоцій у нормальної, здорової людини.

Передбачається, що саме емоція інтересу постійно присутня у свідомості і що саме вона разом з пізнавальними структурами і орієнтаціями направляє сприйняття, пізнання і дію. На свідомому рівні ключовими детермінантами інтересу є новизна і зміна. Джерелом змін і новизни можуть бути як навколишнє середовище, так і уява, пам’ять і мислення. Емоція інтересу підтримує дослідження, вивчення і конструктивну діяльність, міжособистісні та сімейні відносини, важливий для розвитку умінь і інтелекту індивіда, відіграє провідну роль у розвитку та формуванні особистості.

Радість — позитивна емоція, що характеризується відчуттям впевненості, задоволеності та особистої значущості. У зв’язку з тим, що почуття радості гармонізує стан людини, насичуючи його самовдоволення, задоволеністю навколишнім світом і світотворення в цілому, емоція ця, з об'єктивних причин, є відносно короткочасною, схильною зміні іншими емоційними станами[3, с. 79].

Вираз радості універсально, супроводжується характерним розтягуванням і викривленням губ (посмішкою), мімічним звуженням очей з утворенням променистих зморшок.

Дослідники сходяться на думці, що досить непросто говорити про причини радості, оскільки її переживання необов’язково випливає з специфічної ситуації або дії. Швидше, це побічний результат сприйняття, мислення або дії. Радість може виникнути на різній стадії роботи, від задоволення досягнутим результатом, від фізичних вправ, від задоволення фізіологічних потреб, або внаслідок процесів, зменшують або нівелюють негативні особистісні стани, при впізнаванні чогось знайомого, під час мрій або інших форм уяви і пізнання.

Радість має велике значення в життєдіяльності людини, полегшуючи і посилюючи соціальні зв’язки, тим самим збільшуючи адаптаційні характеристики особистості, і позначаючи звільнення від негативної стимуляції і напружених станів. Випробовувана людиною, ця емоція полегшує повсякденне життя, повторюючись, радість привносить здатність справлятися з труднощами, досягати цілей, сприяє впевненості і, що важливо, заспокоює людину, знижуючи його напружений або надзвичайний (екстремальний) стан.

2.2 Емоційний стан людини при надзвичайних ситуаціях

емоція психологія звичайний екстремальний Надзвичайна ситуація — це положення, яке склалося в результаті аварії, природного явища чи іншого лиха, які супроводжуються людськими жертвами, матеріальними втратами або збитком для природного середовища[6, с. 106].

Питання психології людини в надзвичайних ситуаціях необхідно розглядати з метою підготовки емоційного стану населення до дій в екстремальних ситуаціях.

При розгляді питань поведінки людини в умовах НС велика увага приділяється психології страху. У повсякденному житті, в екстремальних умовах людині постійно доводиться долати небезпеки, що загрожують його існуванню, що викликає (породжує) страх, тобто короткочасний або тривалий емоційний процес, породжуваний дійсною чи уявною небезпекою. Страх — це сигнал тривоги, але не просто тривоги, а сигнал, що викликає ймовірні захисні дії людини.

Страх викликає у людини неприємні відчуття — це негативна дія страху, але страх — це і сигнал, команда до індивідуальної чи колективного захисту, так як головна мета, що стоїть перед людиною — це залишитися живим, продовжити своє існування[1, с. 144].

Слід враховувати, що найбільш частими, значними і динамічними є необдумані, несвідомі дії людини як результат його реакції на небезпеку.

Найбільшу небезпеку для людини становлять фактори, які можуть викликати його загибель в результаті різних агресивних впливів — це різні фізичні, хімічні, біологічні фактори, високі і низькі температури, іонізуючі (радіоактивні) випромінювання. Всі ці фактори вимагають різних способів захисту людини і групи людей, тобто індивідуальних і колективних засобів захисту до яких можна віднести: прагнення людини піти за межі дії вражаючих факторів (втекти від небезпеки, захиститися екраном і т. д.); енергійна атака людиною джерела можливих вражаючих факторів для послаблення їх дії або знищення джерела можливих вражаючих факторів.

Особливі умови, в яких може опинитися людина, як правило, викликають у нього психологічну та емоційну напруженість. Як наслідок, у одних це супроводжується мобілізацією внутрішніх життєвих ресурсів; в інших — зниження або навіть зривом працездатності, погіршенням здоров’я, фізіологічними і психологічними стресовими явищами. Залежить це від індивідуальних особливостей організму, умов праці та виховання, обізнаності про події, що відбуваються і розуміння ступеня небезпеки.

У всіх важких ситуаціях вирішальну роль відіграє моральний гарт і психічний стан людини. Вони визначають готовність до усвідомлених, впевненим і розважливим дій у будь-яких критичних моментах.

Психологія станів об'єднує величезний досвід світової психологічної науки в галузі дослідження психічних станів. Проблему оптимальних станів людини розглядав Є.П. Ільїн. А. О. Прохоров займається розробкою психології нерівноважних станів. Психологія станів включає і розгляд окремих видів станів, в тому числі, що виникають у надзвичайних ситуаціях. Стану напруги вивчали Т. А. Немчин, Л. П. Гримак В.І. Лебедєв. Емоційні стани, що виникають у надзвичайних ситуаціях, досліджував А. О. Прохоров, А Кемпінські та ін.

Серед психічних явищ психічним станам належить одне з основних місць. У той же час, незважаючи на інтенсивне вивчення проблеми психічних станів, дуже багато чого в ній залишається неясним. На думку Т. А. Немчина, «необхідна успішна розробка цієї проблеми, тому, що психічні стани істотно визначають характер діяльності людини» [1, с. 123].

І.П. Павлов вважав, що психологія є наукою по наших станах, і що завдяки їй можна уявити всю складність суб'єктивного.

На тлі розбіжностей і великого розмаїття думок з приводу визначення, складу, структур, функцій, механізмів, класифікацій та інших проблем, пов’язаних із психічним станом, багато авторів залишаються, єдині в думці про великий, якщо не вирішальному, значення досліджень даного психічного явища для психології. Так, Н.Д. Левітів, вперше поставив поняття «психічний стан» у статус психологічної категорії, вважав, що рішення даної проблеми заповнює наявну прогалину в психології - розрив між вченням про психічних процесах і психічних властивостях особистості. З цього приводу Ю.Є. Сосновікова пише: «Не можна зрозуміти психіку в цілому, не досліджуючи її конкретних інтегральних проявів у формі емоційних станів» [1, с. 131].

Українські вчені М.І. Дьяченко, Л.А. Кандибовіч, В. А. Пономаренко також вказують на важливість суб'єктивного сприйняття надзвичайної (у їхньому тезаурусі складної) ситуації: «Напружена ситуація — це таке ускладнення умов діяльності, що набула для особистості особливу значимість. Іншими словами, складні об'єктивні умови діяльності стають напруженою ситуацією тоді, коли вони сприймаються, розуміються, оцінюються людьми як важкі, небезпечні і т.д. Будь-яка ситуація передбачає включеність у неї суб'єкта. Це тим більше відноситься до напруженої ситуації, що об'єднує певний зміст об'єктивної діяльності з потребами, мотивами, цілями, відносинами людини. Отже, напружена ситуація, як і будь-яка ситуація втілює в собі єдність об'єктивного і суб'єктивного. Об'єктивне — це ускладнені умови і процес діяльності; суб'єктивне — стан, установки, способи дій в різко змінених умовах. Загальне, що характеризує напружені ситуації, — це виникнення досить складною для суб'єкта завдання, «важкого» психічного стану «.

В.Г. Андросюк у своїй книзі «Педагогіка і психологія» приходить до такого висновку: «надзвичайна ситуація — це такий стан системи життєдіяльності, яке небезпечне для життя і здоров’я, несприятливо для функціонування психіки людини і може викликати напруженість» [1, с. 153].

Виходячи з усього вищесказаного, перерахуємо основні характеристики надзвичайної ситуації:

— це ситуація крайня, з дуже великим за силою впливом, що виходить за межі діапазону можливостей людини;

— це ускладнені умови діяльності, які суб'єктивно сприймаються, розуміються і оцінюються людиною як важкі, небезпечні і т.д.;

— ситуація викликає виникнення досить складною для суб'єкта завдання, «важкого» психічного стану;

— надзвичайна ситуація веде до появи стану динамічної неузгодженості і вимагає максимальної мобілізації ресурсів організму;

— така ситуація викликає негативні функціональні стани, порушення психологічної регуляції діяльності, і, тим самим знижує ефективність і надійність діяльності;

— людина стикається з неможливістю реалізації своїх мотивів, прагнень, цінностей, інтересів.

Надзвичайна ситуація небезпечна для життя і здоров’я, несприятлива для функціонування психіки людини. Фактори, які породжують психічну напруженість, можуть в одних випадках надавати позитивний мобілізуючий вплив на людину, а в інших — негативне, дезорганізують вплив. Нас цікавить ресурсний стан в екстремальних ситуаціях, тому розглянемо позитивні, мобілізують зміни в емоційній сфері особистості, що викликаються дією таких ситуацій.

На думку В. Г. Андросюк, до таких змін належать[1, с. 179]:

— зниження порогів відчуттів, прискорення чутливих і рухових реакцій. Людина виявляє здатність до більш точної оцінки подразників, швидко реагує на всі зміни умов навколишнього оточення;

— зниження стомлюваності, зникнення або притуплення почуття втоми. У людини підвищується витривалість і працездатність, виявляється невибагливість в дискомфортних ситуативних умовах;

— підвищення готовності до рішучих і сміливим діям. Виявляються вольові якості, етап прийняття рішення скорочується, прогнозування розвитку ситуації оптимально поєднується зі здоровим ризиком;

— активізація ділових мотивів, почуттів боргу. У людини виникає ділове збудження, кінцева і проміжна мети діяльності визначаються чітко й однозначно;

— активізація пізнавальної діяльності. Людина проявляє гостроту сприйняття, активно включає резерви оперативної та довготривалої пам’яті. Актуалізуються творчі здібності, мислення характеризується динамічністю, гнучкістю, гнучкістю, активним і успішним пошуком нестандартних рішень. Широко застосовується інтуїція.

— прояв інтересу, ентузіазму. У рішенні завдань людиною мобілізуються його психологічні можливості і спеціальні здібності).

Можливість протистояти надзвичайної ситуації включає три складові:

1. фізіологічну стійкість, обумовлену станом фізичних і фізіологічних якостей організму (конституційні особливості, тип нервової системи, вегетативна пластичність);

2. психічну стійкість, обумовлену підготовкою та загальним рівнем якостей особистості (спеціальні навички дій в екстремальній ситуації, наявність позитивної мотивації та ін.);

3. психологічну готовність (активнодіяльнісний стан, мобілізованість всіх сил і можливостей на майбутні дії) [1, с. 187].

Різні автори дають різні визначення поняття «емоційний стан». Деякі з них, наприклад, Джемс, ідентифікують поняття «стан» і «процес», інші зводять поняття «емоційний стан» до поняття «стан свідомості», треті, так чи інакше, пов’язують психічний стан з характеристиками емоційної сфери.

Нам видається найбільш повним визначення емоційного стану Д.М. Левітова: «це цілісна характеристика психічної діяльності за певний період часу, що показує своєрідність перебігу психічних процесів залежно від розкритих предметів і явищ дійсності, що передують стану і психічних властивостей особистості». Аналіз поведінки і стану людини в екстремальній ситуації показує, що найбільш сильним подразником, що призводить до помилкових дій, є неповнота інформації[1, с. 201].

П.В. Симонов розробив інформаційну теорію емоцій, згідно з якою, при дефіциті готівкової інформації з’являється негативна емоція, що досягає максимуму у випадку повної відсутності інформації. Позитивна емоція виникає, коли наявна інформація перевищує інформацію, необхідну для задоволення даної потреби. Таким чином, в ряді випадків знання, інформованість особистості знімають емоції, змінюють емоційний настрій і психічний стан особистості, відкривають доступ до внутрішніх ресурсів людини.

«Воля є свідоме регулювання людиною своєї поведінки і діяльності, пов’язаний з подоланням внутрішніх і зовнішніх перешкод». Подолання людиною перешкод вимагає вольового зусилля — особливого стану нервово — психічної напруги, мобілізуючого його фізичні, інтелектуальні та моральні сили. Воля проявляється як впевненість людини у своїх силах, як рішучість зробити той вчинок, який вважає доцільним і необхідним в конкретній ситуації.

Оскільки стан — багатовимірне явище, то будь-який стан може бути описано широким спектром параметрів. Той чи інший параметр може бути провідним. Які параметри стану виходять на перший план у надзвичайній ситуації? Перш за все — напруга.

Напруга в словнику психології Дж. Древера визначено як почуття натягу, напруги, загальне відчуття порушення рівноваги і готовність змінити поведінку при зустрічі з яким-небудь загрозливим ситуативним фактором. Такими факторами може бути підвищена навантаження, дефіцит часу, брак інформації та ін. На думку Л. В. Куликова саме ці чинники є дійсною причиною напруги, а не викликані ними переживання, що є закономірною реакцією на ситуацію. Тому з трактуванням емоцій як причини напруги, на думку Л. В. Куликова, важко повністю погодитися. Роль емоції досить точно визначена А. В. Запорожцем, який писав, що емоція є не самий процес активації, а особливу форму відображення дійсності, за допомогою якого здійснюється психічне управління активацією або, вірніше було б сказати, здійснюється психічна регуляція загальної спрямованості та динаміки поведінки[1, с. 207].

Як правило, подолання страху сприяє, перш за все, почуття особистої відповідальності, усвідомлення значущості справи, яку роблять. Небезпека та ризик для здоров’я, важливість виконуваних робіт — все це піднімає значимість скоєного у власних очах і в думці суспільства в цілому. У непідготовлених психологічно, не загартованих людей з’являється відчуття страху і прагнення втекти з небезпечного місця, в інших — психологічний шок, супроводжуваний заціпенінням м’язів. У цей момент порушується процес нормального мислення, слабшає або повністю втрачається контроль свідомості над почуттями і волею. Нервові процеси (збудження або гальмування) проявляються по-різному. Наприклад, у деяких розширюються зіниці - кажуть, «у страху очі великі», порушується дихання, починається серцебиття «серце готове вирватися з грудей», спазми периферичних кровоносних судин — «побілів, як крейда», з’являється холодний піт, слабшають м’язи — «опустилися руки або коліна підігнулися», змінюється тембр голосу, а іноді втрачається дар мови. Відомі навіть випадки смерті при раптовому страху від різкого порушення роботи серцево-судинної системи[1, с. 254].

Несподіване виникнення небезпеки, незнання характеру і можливих наслідків стихійного лиха або аварії, правил поведінки в цій обстановці, відсутність досвіду і навичок у боротьбі зі стихією, слабка морально-психологічна підготовка — все це причини збудженої емоційної поведінки людей.

Розділ 3. Експериментальне дослідження емоційного стану в нормальних умовах та при надзвичайних ситуаціях

3.1 Характеристика бази дослідження

Загальноосвітня гімназія № 2 знаходиться за адресою: м. Хмельницький, проспект Миру, 84/2. Будівля гімназії має 3 поверхи, 1 навчальний корпус.

За сучасними технологіями формування інтелектуального потенціалу особистості в гімназії № 2 працюють 63 учителя з вищою освітою, з них:

— 47 мають вищу категорію;

— 21 учителів-методистів;

— 11 старших вчителів;

— 8 вчителів закінчили магістратуру;

— 2 навчаються в аспірантурі;

— 3 вчителі стали лауреатами Всеукраїнського конкурсу «Вчитель року», 1 — лауреатом конкурсу «Класний керівник року»;

— 8 нагороджені нагрудним знаком «Відмінник освіти України» ;

— 6 нагороджені нагрудним знаком «Василь Сухомлинський» .

Всього в школі навчається 1200 гімназистів по економічному, філологічному, інформаційно-технологічному, природничому та суспільно-гуманітарному напрямку.

До адміністрації школи входять 4 особи: директор, заступники, секретар.

До послуг гімназистів входять: науково-практичні студії; індивідуально-групові консультації; профільно-предметні гуртки; спецкурси; курси за вибором; тренінгові заняття; гімназійне наукове товариство «ЕРУДИТ»; понад 20 гуртків; психологічна служба; комп’ютерні класи; мультимедійний центр; майстерня по обробці деревини; майстерня по обробці металу; бібліотека; зал історії української культури; зал історії школи; зал і кабінет ЮНЕСКО; зразковий музей-театр Подільських звичаїв та обрядів; зразковий музей Бойової Слави; три дитячо-юнацьких об`єднання з різними напрямками діяльності; учнівський парламент; дискусійний клуб для старшокласників; гімназійна газета «Віч-на-віч»; цікаві виховні години, побудовані за методикою практичних вправ, тренінгів, ігор, конкурсів тощо; спортивний зал; медичний кабінет; їдальня.

Основою бази дослідження емоційного стану в нормальних умовах та при надзвичайних ситуаціях здійснено на пізнавальному уроці проведеного кваліфікованим психологом у 10 класі, в якому навчається 32 гімназиста І групи.

3.2 Застосування методів дослідження емоційного стану в нормальних умовах та при надзвичайних ситуаціях

Метод визначення коефіцієнту проявлення емоційного стану в спокої.

Метод запропонований трьома авторами: Д. Расселом, М. Фергюсоном, Л. Попелу[4, с. 231].

Мета: дослідження рівня суб'єктивного відчуття емоцій людиною у стані спокою. Виявляється стан спокою з допомогою визначення середнього коефіцієнта між опитуваними критеріїв байдужості, радості, врівноваженості, умиротвореності.

Інструкція: Пропонується ряд тверджень. По кожному з них оцінюється точка зору кожного опитуваного. Обраний варіант відзначається знаком «+». Необхідний матеріал: таблиця з твердженнями (Додаток А).

Метод визначення почуттів емоційного інтересу у стані спокою.

Мета: вивчити особливості почуттів інтересу.

Необхідний матеріал: картина «Пейзаж на берегу Лез» Ф. Базиль (Додаток Б).

Методика виконання: Учням демонструється картина «Пейзаж на берегу Лез» Ф. Базиль і пропонується описати своє ставлення до картини, описати, що на ній зображено, який об'єкт найбільше проявляє відчуття спокою. Після аналізу на підставі отриманих результатів, естетичних, моральних і пізнавальних почуттів, що виникають під впливом цієї картини експериментатор порівнює їх, пояснює, в чому їх відмінність.

Метод визначення проявів тривоги Мета: методика адаптована Немчіновим Т.А., призначена для вимірювання рівня тривожності[5, с. 269].

Тест складається з 8 тверджень емоційних симптомо-комплексів. Він може пред’являтися опитуваному або списком, або як набір карток з твердженнями.

Інструкція: за допомогою уяви опитуваним пропонується видумана надзвичайна ситуація створена на Хмельницькій АЕС. Обраний варіант відзначається знаком «+» .

Необхідний матеріал: тестовий матеріал (Додаток В).

3.3 Характеристика результатів дослідження емоційного стану

В результаті проведення методу визначення коефіцієнту проявлення емоційного стану в спокої було визначено, що 5 гімназистів проявили байдужість до оточеного середовища, 7 — умиротвореність до складеної ситуації, 10 — радість, 10 — врівноваженість стану (Рис. 3.1).

Рисунок 3.1. Графік визначення кількості учнів у проявленні критеріїв стану спокою Середній коефіцієнт визначення критеріїв емоційного стану в нормальних умовах становить для гімназистів, які визначили:

— стан байдужості - 6,4;

— стан умиротвореності - 4,6;

— стан радості - 3,2;

— стан врівноваженості - 3,2.

Зазначені коефіцієнти, які проявляють низький показник вказують на високий рівень зосередженості критеріїв певного стану.

Тобто стан радості та врівноваженості присутній більшості гімназистів, що характерно їх сприйняттю події зі спокійним серцем, безтурботності, не відчувається поганий настрій. З психологічної точки зору є відсутність запальності та дратівливості.

В результаті проведеного методу визначення почуттів емоційного інтересу у нормальних умовах перебування у опитуваних зображено інтерес до відпочину, проявлення стану ейфорії та спокою, відсутності турбот із навколишнім середовищем.

У більшості гімназистів проявлено інтерес до світло голубого неба, що з психологічної точки зору означає символом вірності, вразливості і прихильності. Про тих людей, які люблять цей колір, можна з упевненістю сказати, що вони з легкістю, піддаються смутку під час невдач. Любителі блакитного кольору віддають перевагу спокою, прагнуть до гармонії з людьми і з собою, вони мають здатність до досить глибокодумних роздумів і естетичних переживань.

У результаті проведеного методу визначення проявів тривоги у гімназистів простежується наявність таких негативно забарвлених емоційних симптомокомплексів:

— незахищеність — 32;

— тривожність — 32;

— недовіра до себе — 6;

— відчуття неповноцінності - 11;

— ворожість — 9.

Дещо нищими показниками вирізняється конфліктність — 4 та депресивність — 5, хоча результат не досягає статистично значущого рівня. В той же час простежується високий показник симптомокомплексу, пов`язаного із труднощами спілкування у контрольній групі - 15. Таке явище, на наш погляд, може бути зумовлене соціальними факторами і не пов`язане із впливом навколишньго середовища.

Якщо прослідкувати динаміку розвитку симптомокомплексів, то побачимо, що показники по таких симптомокомплексах як незахищеність, тривожність, відчуття неповноцінності залишаються відносно стабільними в шкільному віці. Виходячи з цього, можна зробити попередній висновок про те, що дані негативно забарвлені симптомокомплекси виникли під впливом несприятливої екологічної ситуації, тобто підвищеного радіаційного фону і є результатом реагування психічної сфери гімназистів у відповідь на забруднене довкілля.

В той же час такі симптомокомплекси як відчуття неповноцінності, конфліктність, труднощі спілкування і депресивність в шкільному віці достовірно зменшуються. На нашу думку, таке явище пов`язано із психологічними особливостями дітей шкільного віку.

З іншого боку, наявність недовіри до себе у шкільному віці може свідчити про відсутність впевненості у своїх силах. На наш погляд, це спричинено відсутністю позитивної життєвої перспективи, яка породжується перебуванням у ситуації хронічного стресу.

Висновки

Отже, емоції являють собою специфічну групу станів психіки суб'єктивного характеру, які знаходять вираз у формі переживань і відчуттів позитивного або негативного характеру, сприйняття людиною навколишнього світу і людей, власних вчинків і результатів дій. До групи емоцій входять почуття та пристрасті, настрою і афекти, а також стреси. Всі процеси психіки протікають у супроводі даних станів. Іншими словами, будь-який прояв людської активності забарвлюється будь-якими емоціями. Основна роль емоцій в житті людини полягає в тому, що через них люди краще знаходять мову з навколишніми, виявляються здатними, не використовуючи вербальні сигнали, робити висновки про стан свого середовища.

Емоційний стан людини в нормальних умовах супроводжується характером спокою, врівноваження, умиротворення, фіксованості психіки та темпераменту, що проявляється мотивацією організму в напрямку інтересу до того чи іншого об'єкту (суб'єкту) із відчуттям задоволення або емоційної радості позитивного стану організму.

При розгляді питань поведінки людини в умовах НС велика увага приділяється психології страху. У повсякденному житті, в екстремальних умовах людині постійно доводиться долати небезпеки, що загрожують його існуванню, що викликає (породжує) страх, тобто короткочасний або тривалий емоційний процес, породжуваний дійсною чи уявною небезпекою. Страх — це сигнал тривоги, але не просто тривоги, а сигнал, що викликає ймовірні захисні дії людини.

Результати проведених досліджень по методах визначення коефіцієнту проявлення емоційного стану в спокої, визначення почуттів емоційного інтересу у стані спокою показали на високий рівень зосередженості критеріїв радості та врівноваженості емоційного стану нормальних умов перебування. В свою чергу третій метод визначення проявів тривоги свідчить про відсутність впевненості у своїх силах при виникненні надзвичайних ситуацій.

Список використаної літератури

1. Батурина Г. И. Эмоции и чувства как специфическая форма отражения действительности. — В кн. Диалектика познания и сознания. Учёные записки Ивановского пед. ин-та Иваново: Изд-во пед. ин-та, 2003. с. 31 — 295

2.

Введение

в психологию: [Учеб. пособие для высш. пед. учеб. заведений/ А. В. Брушлинский и др.; Под общ. ред. А. В. Петровского]. -М.: Академия, 1995. -493 с.

3. Виленская Г. А. Роль эмоций в развитии регуляции поведения в раннем возрасте // Психологический журнал. -2001. -№ 3: Том 22. — С. 68−85

4. Вилюнас В. К. Психология переживаний. М.: Владос, 1990 -С. 231

5. Вікова психологія // за ред. дійсного члена АПН СРСР Г. С. Костюка. — Київ: Радянська школа, 1976. — 269 с

6. Выготский Л. Эмоции/ Лев Выготский,. -М.: Апрель Пресс; М.: ЭКСМО-Пресс, 2000. -106 с.

7. Киричук О. В. Основи эмоций. — К.: Либідь, 2006. — 632с.

8. Ковалев А. Г., Мясищев В. Н. Психологические особенности человека, т. 1. Л., 1957.

9. Ковалев А. Г., Мясищев В. Н. Психические особенности человека. Характер. — Л.: Издательство Ленинградского университета, 1957. — С. 155—160.

10. Коваль М. А., Коваль А. М. Основи психології та педагогіки. — К.: ВІТІ НТУУ «КПІ», 2005. — 230с.

11. Козляковський П. А. Загальна психологія. — Миколаїв, 2005. — 468с.

12. Кон И. С. Психология юношеского возраста. — М., 1979.

13. Крутецкий В. Психология: В. А. Крутецкий. — М.: Просвещение, 1980. -352 с.

14. Кузин В. Психология: [Учебник для худож. уч-щ]/ В. С. Кузин,; Под ред. Б. Ф. Ломова. -2-е изд., перераб. и доп. — М.: Высш. школа, 1982. -256 с.

15. Леонтьев А. Н. Деятельность. Сознание. Личность. — М.: Политиздат, 1975. — 210 с.

16. Ломов Б. Ф. Методологические и теоретические проблемы психологии / Отв. ред. Ю. М. Забродин, Е. В. Шорохова. — М.: Наука (Институт психологии АН СССР), 1984. — 446 с

17. Мясищев В. Н. Личность и эмоции. Л., 1960.

18. Небылицин В. Д. Основные свойства нервной системы человека. М., 1966.

19. Основы психологических знаний: Учеб. пособ./ Авт.-сост. Г. В. Щекин; МАУП. -3-е изд., стереотип. -К.: МАУП, 1999. -122 с.

20. Павлов И. П. Полное собрание сочинений. Изд. 2-е. Т. 3 — 4. М.; Л., 1951.

21. Павлов И. П., Общие типы высшей нервной деятельности животных и человека. Полное собрание трудов, т. Ill, M.—Л., изд-во АН СССР, 1964.

22. Панок В. Г. Основи практичної психології. — К.: Либідь, 2006. — 536с.

23. Психология эмоций: Тексты. / Под ред. В. К. Вилюнаса, Ю.Б., Гиппенрейтер. М. Просвещение, 1993.

24. Сімчук А.І. Емоції в житті людини. Наукові записки НУ «Острозька академія» — Острог.: Острозька друкарня, 2008. — 410 с.

25. Теплов Б. М. Проблемы индивидуальных различий. М., 1961.

26. Чудина Е. А. Представления психологов и психотерапевтов об эмоционально зрелой личности // Потенциал личности: комплексная проблема. Материалы второй всероссийской интернет-конференции. Тамбов, 2003. С.93−97.

Додатки

Додаток А

Таблиця визначення коефіцієнту проявлення емоційного стану в спокої

Додаток Б

Ф. Базиль «Пейзаж на берегу Лез»

Додаток В

Таблиця визначення проявів тривоги