Вольова сфера учнів та її прояв у тренінгу

Вольова сфера учнів та її прояв у тренінгу

Вступ

На сучасному етапі розвитку суспільства стає очевидним необхідність соціальних вимог до системи української освіти по вихованню особи, важливою властивістю якої є здатність долати різного роду труднощі соціального характеру. Здатність долати труднощі у вирішенні складних життєвих проблем, пов’язана з наявністю у людини розвиненої системи вольових якостей.

Багато учених, що досліджують психологію школяра, звертають увагу на переважання в неповнолітніх емоційної сфери над волею, що виявляється, наприклад, в емоційній нестійкості, дратівливості і навіть агресивності. Оскільки життєвий досвід дітей недостатній, то їм властиве прагнення до самоствердження, до показу своїй самостійності. У крузі своїх однолітків вони часто прагнуть затвердити своє положення, показати себе людьми, що знають життя. Таке твердження пов’язане частіше з наслідуванням асоціальним формам поведінки (неприйняття виховних заходів).

Важко уявити собі ту кількість зовнішніх і внутрішніх чинників, які впливають на учня і кожного разу змінюють світ його переживань. Далеко не всі діти володіють своїми думками, відчуттями і вчинками.

Для учня воля, як риса вдачі, стоїть на одному з перших місць. Вольові люди стають для нього ідеалом, на який він хотів би бути схожим. Проте якраз про підлітків прийнято говорити, що воля у них слабка.

У учнів дуже яскраво виражено прагнення підбирати аргументи емоційний привабливішої поведінки, за рахунок поведінки необхідного, потрібного. Інакше кажучи, в учнів сильні емоції набагато частіші, ніж у дорослих, блокують розумне рішення. Вчителі роблять вплив на формування особи підлітка і саме тому пильна увага до питань формування і виховання волі в підлітковому віці - важлива умова ефективності індивідуального підходу в учбово-виховній роботі.

1. Загальне уявлення про волю у вітчизняній і зарубіжній психології

Воля — це свідоме управління людини своїми діями і вчинками. Вольову активність характеризують як навмисну, довільну. Така активність людини відрізняється вживанням вольових зусиль. Під вольовим зусиллям І. З. Глікман [1, 107] розуміє свідомо здійснюване зусилля над собою, яке є поштовхом до безпосереднього здійснення якої-небудь дії. В наявності вольового зусилля людина переконується тоді, коли необхідно здолати значні труднощі.

Є.І. Рогов [2, 186] визначаючи волю, відзначає, що воля — це свідоме регулювання людиною своєї поведінки і діяльності, виражене в умінні долати внутрішні і зовнішні труднощі при здійсненні цілеспрямованих дій і вчинків". На схемі це виглядає таким чином:

Воля як свідома організація і саморегуляція діяльності, направлена на подолання внутрішніх труднощів, — це, перш за все, влада над собою, над своїми відчуттями, діями. Загальновідомо, що у різних людей ця влада володіє різною мірою вираженості. Буденну свідомість фіксує величезний спектр індивідуальних особливостей волі, що розрізняються по інтенсивності своїх проявів, що характеризуються на одному полюсі як сила, а на іншому як слабкість волі. Людина, що володіє сильною волею, уміє долати будь-які труднощі, що зустрічаються на шляху до досягнення поставленої мети, при цьому виявляє такі вольові якості, як рішучість, мужність, сміливість, витривалість і так далі Слабовільні люди пасують перед труднощами, не проявляють рішучості, наполегливості, не уміють стримувати себе, пригнічувати миттєві спонуки в ім'я вищих, етично виправданих мотивів поведінки і діяльності.

Підлітковий вік: властиве цьому віку статеве дозрівання істотно змінює (збільшує) рухливість нервових процесів. Це приводить до певних змін у вольовій сфері. У підлітків зростає сміливість, але знижується витримка. Наполегливість може виявлятися лише в цікавій для них роботі. Знижується дисциплінованість, посилюється упертість. У вольових зусиллях процеси збудження переважають над гальмуванням. Починається формування переходу організації вольової активності від зовнішньої стимуляції до внутрішньої (самостимуляціі).

Воля, визначувана підпорядкуванням особистих цілей інтересам колективу, народу, називається морально вихованою волею. Вона формується разом зі всіма моральними якостями особи що вчиться, в першу чергу з комуністичною ідеологією, високим розвитком почуття обов’язку, свідомості і совісті. Дисциплінованість — вольова якість, завдяки якій людина діє відповідно до законів, правил і норм. У дисциплінованість входять і добросовісне відношення до виконання своїх обов’язків, і точне виконання вказівок і розпоряджень керівників, що визначає старанність. «Дисципліна виявляється не тоді, коли людина робить що-небудь для себе приємне, а тоді, коли людина робить що-небудь важче, несподіване, що вимагає значної напруги. Це він робить тому, що переконаний в необхідності і корисності цієї справи для всього колективу і для всього радянського суспільства і держави». [3, 37]

Розвиваючи і формуючи вольову сферу особи школяра, треба пам’ятати, що він проявлятиме волю лише для досягнення значимої для нього мети. І лише тоді зовнішні спонуки вчителя нададуть дію на учнях [4,58].

Найголовнішими дорогами виховання в учнів волі мають бути: розвиток корисних суспільству потреб і мотивів поведінки шляхом політичної освіти, добросовісної і успішної учбової і продуктивної праці в колективі і активної участі в суспільній роботі; розвиток упевненості в діях шляхом здобуття міцних знань, доведення навиків і умінь до рівня майстерності за допомогою раціонального використання форм і методів теоретичного і виробничого вчення; створення всіляких проблемних ситуацій на учбових заняттях і під час виробничих робіт для самостійного прийняття учнів раціональних рішень. Викладач, який прагне виховати в учнів сильну волю, повинен дотримувати в повсякденній учбовій роботі з ними наступні педагогічні правила:

1) не робити за учня те, чому він повинен навчитися, а лише забезпечувати успішність його учбової діяльності;

2) активізувати самостійну учбову і виробничу роботу учня і викликати у нього відчуття радості від досягнутого;

3) нічого не вирішувати за учня, а лише підводити його до раціональних рішень і добиватися від нього неодмінного здійснення прийнятих ним рішень.

2. Тренінг як метод розвитку волі

Формування професійних здібностей, як і всіх інших якостей особи що вчиться, повинне починатися з систематичних вправ його волі, особливостей його вольових якостей, що спираються на вивчення, в різних видах діяльності.

Для розвитку волі у дітей у процесі навчання найбільш підходять рольові ігри, такі як: ділові ігри, навчальні тренінги та кейс-технології. В нашому випадку ми використовуємо навчальний тренінг.

Виховне значення тренінгів, її усесторонній вплив на розвиток учня важко переоцінити. Тренінг при умілому керівництві з боку педагогів здатна творити дива. Ледачого вона може зробити працелюбним, незнайку — що знає, невмілого — умільцем. Немов чарівна паличка, тренінг може змінити відношення учня до того, що здається їм деколи дуже звичайним, нудним, обридлим. Тренінг допоможе вихователеві згуртувати колектив, включити в активну діяльність дітей замкнутих і соромливих. У тренінгах виховується свідома дисципліна, діти привчаються до дотримання правил, справедливості, умінню контролювати свої вчинки, правильно і об'єктивно оцінювати вчинки інших. Тренінг для дітей — важливий засіб самовираження, проба сил [4, с. 233].

В тренінгах педагог може краще взнати своїх вихованців, їх характер, звички, організаторські здібності, творчі можливості, що дозволить йому знайти найбільш правильні дороги дії на кожного з дітей. І, що теж дуже важливе, тренінги зближують педагогів з учнями, допомагають встановити з ними тісніший контакт.

У тренінгу присутнє спілкування як діяльність і ціннісна орієнтація. Тренінг — завжди фізичне або духовне діяння, яке тренує сили людини. У тренінгу незмінно є об'єкт додатка сил. Тому тренінг завжди стає проекцією якогось виду людської діяльності.

Різноманітність тренінгу виконує чудову функцію — сприяє різносторонньому приготуванню учня до всілякої наочної діяльності. Завдяки сутнісним межам тренінгу як базовій активності для майбутньої наочної діяльності, ігрові методики дуже ефективні в роботі з групою, особливо в первинний етап роботи, коли педагог задумав розвинути у них якесь ціннісне відношення, а дітям воно не властиве.

Тренінг залучає учасників до мешкання відношення, даючи перший досвід такого мешкання. Інтерес до тренінгу, закладений природою, підтримує активність учня і інтенсивність його духовних і фізичних зусиль. Тому тренінг, наділивши її гострою фабулою, можна використовувати як соціально-психологічний метод [15, с. 122].

Розглянемо умови ефективності тренінгу як виховного засобу. Всякий засіб, навіть самий здійснений, можна використовувати на благо і в шкоду. І навіть благі наміри не забезпечують корисності вживання засобів: потрібні ще знання і уміння використовувати засіб відповідним чином, щоб його вживання приносило безумовну користь. Так само використання тренінгу у вихованні вимагає дотримання деяких правил.

Вивчення сучасної педагогічної літератури про тренінги дозволяє сформулювати наступні вимоги, які вихователь, вчитель обов’язково повинні враховувати при організації тренінгів на уроках і в позаурочний час.

1. Вільне і добровільне включення дітей тренінг.

2. Учні повинні добре розуміти сенс і вміст тренінгу, його правила, ідею кожної ролі.

3. Сенс тренінгових дій повинен збігатися з сенсом і вмістом поведінки в реальних ситуаціях з тим, щоб основний сенс тренінгових дій переносився в реальну життєдіяльність.

4. У тренінгу діти повинні керуватися прийнятими в суспільстві нормами моральності, заснованими на гуманізмі, загальнолюдських цінностях.

5. У тренінгу не повинна принижуватися гідність її учасників, у тому числі і програвших.

6. Тренінг повинен позитивно впливати на розвиток емоційно-вольової, інтелектуальної і раціонально-фізичної сфер її учасників.

7. Тренінг потрібно організовувати і направляти, при необхідності стримувати, але не пригнічувати, забезпечувати кожному учасникові можливість прояву ініціативи.

8. У підліткових і особливо в старших класах необхідно спонукати до аналізу проведеного тренінгу, до зіставлення імітації з відповідною областю реального світу, надавати допомогу у встановленні зв’язку вмісту тренінгу з вмістом практичної життєвої діяльності або з вмістом учбового курсу. Результатом обговорення тренінгу може бути той, що передивляється її вмісту, правив і ін.

воля тренінг вчитель учень

Висновок

В процесі роботи над проблемою було поважно ознайомитися з досвідом роботи вчителів по виявленню волі у учнів в позаурочній діяльності.

Вважається, що важлива складова і одночасно індикатор особового розвитку дитини — його поведінка. Будь-які порушення в розвитку особи учня (неадекватна самооцінка, слабкий самоконтроль, спотворені уявлення про себе і свої можливості) закономірно виявляються в його поведінці. Для корекції типових форм неконструктивної поведінки у розпорядженні вчителя є учбова і ігрова діяльності.

У ігровій діяльності діти легше вирішують міжособові проблеми, набувають досвіду терпимості, сумісності, дружби, а також навик орієнтації у власних вчинках і в поведінці інших.

Ігри з правилами, такі як тренінги, хороші тим, що в них чітко передбачені вимоги до поведінки дітей. Учень вимушене підкорятися цим вимогам (тобто не порушувати правила), якщо він бажає грати і не хоче зруйнувати гру. До тренінгів доцільно також залучати і недисциплінованих учнів. Під впливом правил безвідповідальність, неохайність, егоїстичність поступово нівелюються, а їх місце займають нові, бажані якості: витримка, організованість, відповідальність.

Література

1. Гликман И. З. Теория и методика воспитания [Текст] / И.3. Гликман. — М: ВЛАДОС, 2003, — с. 176.

2. Рогов Е. И. Эмоции и воля [Текст]: азбука психологии. — / Е. И. Рогов. — М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2001, — 240 с.

3. Макаренко А. С. Соч., т. 5. М., Изд-во АПН РСФСР, 1958.

4. Высоцкий А. И. Волевая активность школьников и методы ее изучения. Рязань, 1979.