Застосування непрямих методів визначення податкових зобов"язань платників податків (реферат)

Реферат на тему:

Застосування непрямих методів визначення податкових зобов’язань платників податків У більшості країн світу органам податкової служби надані повноваження щодо здійснення контролю за дотриманням платниками податків вимог податкового законодавства. Платники самостійно визначають свої зобов’язання i справляють платежі до бюджетів. Кожний податковий орган має програму аудиторських перевірок для визначення правомірності сплати платниками податків за своїми зобов’язаннями. У більшості випадків перевірка обмежується бухгалтерськими книгами, звітами та інтерпретацією податкового законодавства. Однак, якщо, на думку iнспекторiв-ревiзорiв (аудиторів) звіти, бухгалтерські книги i облікові записи платника не є відповідним документом для відображення господарчої діяльності платника, то доцільно застосування непрямих методів для відстеження правильного розміру доходу, що оподатковується, i відповідних донарахувань.

Непрямі методи використовуються у США, Німеччині, Франції, Великобританії, Індії, Данії, Аргентині, Чилі, Уругваї, Австралії, Новій Зеландії i багатьох інших країнах — членах Організації економічного співробітництва i розвитку (далі - ОЕСD). Зрозуміло, що податкові законодавства країн значно вiдрiзняються, однак непрямi методи широко використовуються, навiть якщо вони спецiально не вiдзначенi у законодавствi [6].

У бiльшостi податкових органiв розвинених країн свiту під час проведення перевiрок широко використовуються рiзнi форми непрямих методiв для визначення доходу платника, що пiдлягає оподаткуванню, в разi, коли перевiрки бухгалтерських книг i журналiв платника податку не достатньо. Не завжди до податкового законодавства включені спеціальні положення про застосування таких методів, однак вони використовуються згідно з повноваженнями, наданими податковим органам для визначення правильної суми оподаткованого доходу платника податку.

На Україні також робилися певні кроки щодо застосування непрямих методів.

Перша і невдала спроба використовувати непрямі методи донарахування податків була почата з виданням у 1998 р. Указу Президента «Про деякі зміни в оподатковуванні». Цим Указом, серед багатьох інших змін, було надано право Кабінету Міністрів затвердити методику застосування непрямих методів (але тільки з ПДВ). Кабінет Міністрів скористався цим правом і в грудні 1998 р. затвердив порядок застосування непрямих методів для визначення обсягу операцій, оподатковуваних ПДВ — постанова КМУ від 18.12.1998 р. № 1997. Однак у зв’язку з великим опором підприємців дію цього порядку вже в червні 1999 р. було припинено постановою КМУ від 01.06.1999 р. № 937.

Знову використання непрямих методів було передбачено прийнятим наприкінці 2000 р. Законом «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» (далі - Закон 2181). Цей закон, як відомо, почасти звузив повноваження податкової служби щодо призупинення операцій на рахунках платників податків, скасував картотеку. Але разом з тим, як компроміс, він передбачив і положення, у перспективі широкі повноваження, що надаються податковій службі. Не в останню чергу це стосується і непрямих методів.

Методика № 697 затверджена КМУ відповідно до доручення, що міститься в Законі № 2181, причому, з одного боку, вона в деяких випадках куди більш ліберальна, чим основний законодавчий акт, але з іншого — у ній відсутній чіткий алгоритм застосування встановлених законом непрямих методів.

Непрямі методи можуть бути використані винятково податковою службою і не можуть застосовуватися іншими контролюючими органами.

Для застосування непрямих методів необхідний формальний привід. Без такого приводу інформація, добута «непрямим» шляхом не може бути застосована для встановлення податкових зобов’язань платників податків. Перелік приводів подано у п. 4.3.1 ст. 4 Закону 2181:

— невстановлення фактичного місцезнаходження підприємства чи його відділених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи;

— відхилення платника податків чи його посадових осіб від надання зведень, передбачених законодавством;

— неможливо встановити суму податкових зобов’язань у зв’язку з неведенням платником податків податкового обліку чи відсутністю встановлених законодавством первинних документів;

— наведені в декларації зведення не підтверджуються наявними документами обліку;

Порівняно з переліком основ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів у 1998 р., перелік із закону виглядає досить скромно. Наприклад, згідно з постановою рішення про застосування непрямих методів могло бути прийняте у випадку «постійних звітів платника податків про збитковість чи про неведення господарської діяльностіневідповідності рівня життя керівників, засновників підприємств і членів їхніх родин задекларованим доходамнаявності відносин з фіктивними структураминадання, одержання, погашення кредитів (позичок) — безпідставного збільшення обсягу здійснення операцій за наявні кошти тощо» .

Головною особливістю непрямих методів є те, що оцінка елементів податкових баз з конкретних податків і зборів здійснюється за допомогою інформації, отриманої з джерел інших, відмінних від звітності чи первинних документів (п. 2 Методики № 697). У зв’язку з цим доцільно нагадати, що єдиним законодавчим визначенням терміна «первинний документ» є визначення, подане в ст. 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», відповідно до якого первинний документ — це «документ, що містить зведення про господарську операцію і підтверджуючий її здійснення». Переліки такої інформації, а також джерела її одержання, подані в п. 6 і 7 Методики № 697 [7].

По непрямих методах, визначених п. 8 Методики (методи економічного аналізу, розрахунку грошових надходжень, контролю доходів і витрат суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб, методи аналізу інформації про доходи і витрати платників податків), можуть бути визначені винятково суми податкового зобов’язання з:

— податку на додаткову вартість;

— податку на прибуток підприємств;

— рентним платежам;

— збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;

— збору за спеціальне використання природних ресурсів;

— збору за забруднення навколишнього природного середовища;

— податку з реклами;

— готельного збору;

— податку на доходи фізичних осіб (щодо суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб);

— акцизного збору.

Як не дивно, у даний перелік не потрапили соціальні збори, комунальний податок, збір за використання місцевої символіки, ринковий збір, збір за паркування автотранспорту, земельний і фіксований сільськогосподарський податки, за якими (в основному) спрямовуються податкові розрахунки. Більше того, у пункті 6 Методики передбачається одержання від виконавчих органів місцевих рад зведень про площі земель, що є об'єктом обкладання земельним і фіксованої сільськогосподарським податками.

Незважаючи на певні недоліки, в Україні почали працювати непрямі методи й давати певні результати, але Законом України від 22.06.2004 р. № 1830-IV були внесені зміни до Закону 2181-III, згідно з яким підпункт 4.3.3 було викладено у такій редакції: «4.3.3. Методика визначення суми податкових зобов’язань за непрямими методами затверджується законом і є загальною для всіх платників податків». Прикінцеві положення передбачали, що Кабінет Міністрів України забезпечує перегляд і скасування центральними органами виконавчої влади прийнятих ними нормативно-правових актів, а це суперечить даному Закону. Так, застосування непрямих методів в Україні знов зупинено.

За офіційними даними, існуючий рівень тінізації української економіки залишається занадто високим (55%), що суттєво перевищує рівень тінізації економіки країн Центральної Європи. У цій ситуації необхідно забезпечити створення чіткого механізму міжвідомчої координації, ефективне і комплексне використання всіх наявних сил і засобів правоохоронних, контролюючих, фінансових та інших державних органів.

На сьогодні «тіньовому» сектору економіки притаманне перекручування звітності, неоформлення операцій документально або приховування документів про проведені господарські операції, невідображення їх у бухгалтерській та податковій звітності.

Під час проведення аналізу статистичної звітності було встановлено, що на внутрішньо-му ринку України у 2003 році підприємствами, установами, організаціями (крім бюджетних) було реалізовано товарів (робіт, послуг) на суму 686,5 млрд грн.

Як відомо, споживання товарів (робіт, послуг) на ринку будь-якої країни світу прямопропорційне доходам її населення, яке і є базою оподаткування податком з доходів фізичних осіб.

Сума доходів населення, яка підлягала оподаткуванню у 2003 році, з урахуванням економічних показників, становила 226,9 млрд грн (при розрахунку не враховані статистичні дані по доходах суб'єктів господарювання — підприємців і громадян).

За даними ДПАУ, обсяг операцій з офшорами у 2005 році становив 20 млрд грн. Через офшорні компанії Британських Віргінських островів пройшло 56,1% усіх операцій, Кіпру — 17,2%, островів Мен — 9,7%, Беліза — 4%, Сейшельських островів — 3%, Панами — 1,8%, Багамських островів — 1,8%, решта офшорів — 6,4%.

Діюча система оподаткування доходів фізичних осіб, починаючи з 2004 року, передбачає ставку податку 13%, при застосуванні якої бюджет України, не враховуючи фактор «тіньового» сектора економіки (55%), повинен був у 2003 році отримати податку з доходів фізичних осіб у сумі 29,5 млрд грн. Фактично ж надійшло лише 13,5 млрд грн.

Враховуючи зростання валового внутрішнього продукту у 2004 році на 13% надходження податку з доходів фізичних осіб повинні були лише збільшитися, але фактично надійшло 13,2 млрд грн.

Крім того, тінізація значних фінансових ресурсів юридичними особами, які використовують схеми ухилення від оподаткування або більш сучасно мінімізують свої доходи, має тільки одну мету — отримання доходів фізичними особами. Внаслідок цього бюджет втрачає надходження податків як від юридичних, так і від фізичних осіб.

Отже, питання оподаткування реальних доходів фізичних і прибутків юридичних осіб є дуже актуальним.

Але згідно з діючим законодавством виявити реальні доходи та прибутки традиційними методами перевірок не можна.

Досягнення ж цієї мети можливе тільки у разі запровадження механізму визначення сум податкових зобов’язань із застосуванням непрямих методів до усіх без винятку платників податків з одночасним проведенням загального декларування громадянами України своїх доходів і майнового стану. Ця процедура повинна стати основою для визначення податковими органами реальної бази оподаткування щодо податку з доходів фізичних осіб у майбутньому.

Очевидним фактом є й те, що подальше обмеження впливу чинників тінізації економіки не може базуватися лише на силових методах, що дають тимчасовий ефект. Це повинна бути цілісна система дій, спрямована передусім на подолання та викорінення причин і передумов цих явищ і процесів. Потрібна нова стратегія детінізації економіки. Вона повинна полягати у першочерговому створенні сприятливих умов для легальної економічної діяльності на основі максимального врахування інтересів платників податків.

Таким чином, виключно законом з питань оподаткування повинен регулюватися механізм визначення сум податкових зобов’язань платників податків із застосуванням непрямих методів.

Застосування непрямих методів визначення сум податкових зобов’язань платників податків є одним із основних дієвих механізмів виведення із тінізації значних фінансових ресурсів, протидії вимиванню грошових коштів за межі України, що негативно впливає на економіку держави та її міжнародний імідж.

Так, протягом 2004 року донараховано 691,5 млн грн, що становить 6,6% від загальної суми донарахованих сум до бюджету.

Нещодавно голова Державної податкової адміністрації України (далі - ДПАУ) Олександр Кірєєв на засіданні Кабінету Міністрів звернувся до уряду з проханням дозволити податковим органам використовувати непрямі методи для оцінки фінансової діяльності підприємств і визначення їхніх податкових зобов’язань перед бюджетом. Введення подібних заходів підсилить контроль над експортними операціями, зменшить можливості використовування офшорних компаній у схемах з мінімізації оподаткування і збільшить надходження до бюджету. Оскільки вдалося ліквідовувати внутрішні схеми мінімізації оподаткування, експортери перемістили основні фінансові потоки за рубіж. Тому склалися сприятливі умови перейти до непрямих методів оцінки бази оподаткування, що дозволить донараховувати приховувані суми податків.

Ініціативу податкової реформи підтримав і міністр фінансів В. Пинзеник. Він заявив, що саме через експортні операції компаній через офшори в першому кварталі 2006 року значно впали надходження від податку на прибуток підприємств, а втрати держбюджетів усіх рівнів уже перевищили 2,5 млрд грн. Через офшорні зони пройшов 41 відсоток експорту.

Але питання щодо застосуванню непрямих методів було сприйнято не однозначно, деякі політичні діячі почали шукати в цьому політичні та інші мотиви. Певний час непрямі методи існували лише в уяві.

Проведений аналіз застосування непрямих методів визначення розміру податкових зобов’язань платників податків, а також практики застосування даного інституту у інших країнах дозволяє зробити такі висновки.

По-перше, із введенням непрямих методів податківці зробили перші кроки щодо їхнього застосування. Ці кроки принесли певні плоди у вигляді додатково донарахованих податкових зобов’язань. Але виникли і певні проблеми. Не завжди непрямі методи використовують згідно з Законом 2181. Недотримання формальних привидів для застосування непрямих методів призводить до оскарження і скасування результатів перевірок у судах.

По-друге, законодавством не вирішено питання правомірності посилання фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності - під час застосування непрямих методів на те, що їхній дохід був накопичений у минулому, в тому числі і до періоду початку декларування доходів (до 1993 року), або що кошти були позичені у родичів, які не є підприємцями. Перевірити цю інформацію практично неможливо, тому що на момент введення непрямих методів не було проведено суцільного декларування майнового стану фізичних осіб.

По-третє, відсутність достатньої судової практики та реальної можливості притягнення посадових осіб органів державної податкової служби до відповідальності за необґрунтоване застосування непрямих методів на практиці створює додаткові проблеми як платникам, так і податковим органам. Основною гарантією захисту прав і законних інтересів платників податків повинно стати законодавче закріплення чіткого та дієвого механізму відповідальності посадових осіб податкових органів. Наявність такого механізму буде стримуючим фактором для необґрунтованого застосування до платників податків заходів, у законності або результативності яких у податкових органів є сумніви. Дане питання потребує вирішення у першу чергу.

По-четверте, подальше застосування непрямих методів неможливе без прийняття Закону про методику визначення сум податкових зобов’язань за непрямими методами, який очікує податкова служба з червня 2004 року.

Таким чином, у цілому застосування непрямих методів в Україні є доцільним і виправданим, але без вирішення викладених вище проблем буде малоефективним, може супроводжуватися зловживаннями з боку податкових органів і порушенням прав платників податків.

Література:

1. Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами: Закон України від 21.12.2000 р. № 2181-ІЙ // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 10.

2. Методика визначення сум податкових зобов’язань за непрямими методами: Постанова Кабінету Міністрів України від 27.05.2002 р. № 697 // Офіційний вісник України. — 2002. — № 22 (14.06). — Ст. 1066.

3. Методичні рекомендації визначення сум податкових зобов’язань за непрямими методами: Наказ Державної податкової адміністрації України від 5 липня 2002 р. № 312 // Збірник поточного законодавства, нормативних актів, арбітражної та судової практики. — 2002. — № 41. — жовтень.

4. Вахітов Р., Репа А. Непрямі методи визначення податкових зобов’язань. Дебет-кредит // Школа бухгалтера. — 2002. — № 36. — С. 38−40.

5. Воловик Е. М. Метод косвенного определения доходов налогоплательщиков на основе расчета выхода продукции по обьему использованного сырья или метод процентго содержания // Налоговый вестник. — 2000. — 21 апреля.

6. Дорнберг Р. Міжнародне оподаткування: Переклад 2-го англ. вид. — К.: Абрис, 1997. — С. 237.

7. Іванов Ю. Непрямі методи: побоювання були недаремні // Бухгалтерія. — 2002. -№ 24/1−2 (491/1−2). — С. 30−35.

8. Проблемы налоговой системы России: теория, опыт, реформа: Сборник научных трудов / Под ред. М. Алексеева, С. Синельникова. — М.: Институт зкономики переходного периода, 2000.

9. http// www. tax — nalog .km. ru («Енциклопедія податків»).

10. http// www. loc. gov (Бібліотека Конгресу США).

11. http// www. гаda kiev.ua (Офіційний сайт Верховної Ради України).