Молодіжна політика в Україні

Молодіжна політика в Україні

Молодь — найбільш енергійна та продуктивна частина суспільства, його стратегічний ресурс. Разом із старшим поколінням вона несе відповідальність за розвиток та майбутнє держави, за історичну та культурну спадщину свого народу.

Перед суспільством і державою завжди стоятимуть завдання оптимального залучення молоді до суспільного життя, організації ефективної передачі їй досвіду старших поколінь, створення сприятливих умов для самореалізації.

Роль молоді у суспільстві визначається характерними рисами цієї соціальної категорії: з однієї сторони — потенційна суспільна енергія; здатність відчувати та гостро сприймати усі негаразди суспільства на кожному етапі його розвитку; потреба у змінах та впевненість у своїх можливостях щодо їх проведення; з іншої - максималізм та неохота до компромісів, відсутність життєвого досвіду; переоцінка власних можливостей; великий діапазон соціальної мобільності тощо.

Впродовж останнього десятиліття молоде покоління України залишилося без надійних соціальних орієнтирів. Порушення традиційних форм соціалізації, відсутність чітких ціннісних орієнтацій збільшило особисту відповідальність молодих людей за власну долю, і разом з тим виявило неготовність молоді включатися до нових суспільних процесів. Вибір життєвого шляху став визначатися не здібностями та переконаннями молодої людини, а випадковими інтересами та конкретними обставинами.

Формування життєздатного молодого покоління є складовою стратегії розвитку України. У цьому розумінні молодь — об'єкт національно-державних інтересів, один із головних факторів розвитку держави і суспільства. Молодь характеризується як специфічна соціально-демографічна група, яка є неоднорідною, має внутрішню диференціацію, визначається специфічними можливостями діяльності, способу життя, динамічності та високим потенціалом.

Сучасна молодь вступає у самостійне життя в складний і динамічний період, який характеризується формуванням нових суспільств на постсоціалістичному просторі, високими темпами розвитку системи масових комунікацій, технологічною революцією, глобалізацією економіки і культури, екологічними проблемами тощо.

Молодіжні проблеми в Україні мають свою специфіку, яка зумовлена швидкими та іноді не прогнозованими змінами, національною та культурною неоднорідністю українського суспільства, політичним плюралізмом тощо. Саме молодь знаходиться у найбільш скрутному стані, оскільки вона перебуває наодинці з проблемами визначення свого призначення і місця в житті. Особливість становища молодих людей полягає в тому, що, з однієї сторони, вони входять у той соціальний простір, який було створено попередніми поколіннями; з іншої, — вони мають бажання кардинально цей простір змінити. Тому факт участі молодого покоління у всіх сферах суспільного життя набуває особливого значення.

Визначальний вплив на формування нового покоління має життєве середовище, яке по-різному визначає роль в цьому процесі молоді в цілому та кожної молодої людини зокрема.

Основною метою молодіжної політики є створення умов та гарантій для всебічного та гармонійного розвитку молодої людини шляхом:

забезпечення справжньої рівності прав, обов’язків та соціальної перспективи молоді поряд з іншими соціальними групами, але не за їх рахунок;

соціальний захист молоді, вирішення соціально-політичних, економічних проблем, створення необхідних стартових можливостей для влаштування власного життя, адаптації у ньому для саморозвитку і самореалізації;

молодіжна політика україна підтримка та стимулювання основних суспільно-корисних ініціатив молоді, її організацій і рухів, що реально вирішують як суто молодіжні, так і загальносуспільні проблеми;

забезпечення становлення особистості та громадянина України;

розвиток і реалізація потенційних можливостей молоді у навчанні, праці та суспільно-корисній діяльності;

правове забезпечення основних політичних, економічних та соціальних гарантій для реалізації молоддю своїх прав і свобод, зокрема стосовно набуття освіти, професії, розвитку самостійності, активності та підприємництва.

Молодіжна політика будується з урахуванням:

мети та конкретних завдань державної політики, визнанні молоді як стратегічного ресурсу стійкого соціально-економічного розвитку, зміцнення демократичної, правової держави та громадського суспільства, національної безпеки України;

реальних можливостей держави, результатів соціально-економічної політики;

актуальності та специфіки соціальних проблем молоді.

Стратегічними напрямами молодіжної політики є:

забезпечення умов для формування індивіда — морально та фізично розвиненого громадянина, який веде здоровий спосіб життя, сім'янина, який піклується про виховання майбутніх поколінь, має освіту, відповідну потребам сучасного матеріального й духовного виробництва, володіє якостями заповзятливості, сумлінності, відповідальності, здатного проявити себе кваліфікованим фахівцем, підприємцем, грамотним споживачем;

сприяння соціальному становленню особистості - громадянина, який знає й збагачує власну історію та культуру, досягнення суспільства в економіці, науці, літературі та мистецтві, бере активну участь у державному й суспільному житті, у функціонуванні інститутів правової держави та громадянського суспільства, у тому числі у роботі молодіжних та дитячих громадських об'єднань;

виховання індивідуальності - неповторної особистості, громадянина держави та світу, який піклується про захист інтересів своєї країни, про матеріальну та духовну стійкість суспільства, про спадкоємність традицій і моральних цінностей, духовну неповторність та багатство власного народу, людину — творця майбутнього.

Молоді люди є неоднорідною верствою населення, яка живе в суспільстві, що постійно змінюється. Тому програми, які пропонує держава повинні відображати цю неоднорідність і різноманітність. Для ефективного формування підходів в галузі проблем молоді необхідно враховувати потреби різних категорій молоді. Також суттєвим є необхідність чітких меж для молодіжної політики, а також українського координуючого органу.

Отже, державна молодіжна політика — це системна діяльність держави щодо конкретної особистості, молоді, молодіжного руху, що має здійснюватися в законодавчій, виконавчі, судовій сферах. Метою державної молодіжної політики є створення соціально-економічних, політичних, організаційних, правових умов та гарантій для життєвого самовизначення, інтелектуального, морального, фізичного розвитку молоді, реалізації її творчого потенціалу як у власних інтересах, так і в інтересах суспільства.

Література

1. Головатий Н. Ф. Соціологія молоді: Курс лекцій. — К.: Академія Наук України, 1999. — С. 200−208.

2. Грузін В. Діалог із студентством // Сільські вісті. — 2007. — 7 вересня. № 101. — С.2.

3. Кравченко А. И. Социология: Учебное пособие для ВУЗ. — К.: Издательский центр «Академия», 2002. — С.29−30.

4. Нечипоренко Є.М. Молодіжна політика в Україні. — К.: ТОВ Імідж Принт, 2007. — С.14−15.

5. Черниш Н. Соціологія. Курс лекцій. — Л.: Кальварія, 2002. — С.169−175.