Третій місяць життя дитини

Одного дня ви зайдете до дитячої кiмнати i будете нагородженi найпрекраснiшим подарунком — щирою посмiшкою вашого малюка, яку випромiнює все його маленьке тiло. Ви зрозумiєте, що це створiння любить ваш образ, голос, тепло вашого тiла. I виснажлива щоденна праця (пелюшки, кухня, прибирання, купання, безсоннi ночi), все-таки, є недаремною. Малюк поступово долає все новi й новi сходинки в становленнi як Homo sapiens.

Ще зовсiм недавно ви боялися, що не зможете самостiйно (без маминої допомоги) впоратися з немовлям. А тепер розумiєте бажання малюка i вражено слiдкуєте за тим, як вiн змiнюється.

Фiзичний розвиток Третiй мiсяць характеризується подальшим всебiчним вдосконаленням. Маса тiла в кiнцi мiсяця збiльшиться порiвняно з попереднiм на 800 г, зрiст — на 3 см, обвiд голови — на 1 см, грудної клiтки — на дещо бiльше 1 см.

У цьому вiцi або ж, у крайньому випадку, в чотиримiсячному, обвiд голови має зрiвнятися з обводом грудної клiтки. Якщо ж голiвка збiльшується надто швидко i далеко до знака рiвностi, проконсультуйтеся з педiатром, щоб не пропустити захворювання головного мозку.

Велике тiм’ячко в малюка ще вiдкрите (тобто, не має кiсткової тканини), в розмiрах зменшується (порiвняно з попереднiми мiсяцями), воно м’яке, не напружене, не пульсує. Не бiйтеся торкатися до тiм’ячка, не обминайте його, доглядаючи дитину. Це така ж дiлянка шкiри, як усi решта, i її треба тримати в чистотi!

Рефлекторна активнiсть Дитя вже чiтко виявляє свої потреби та симпатiї. Поєднання вражень вiд навколишнього i власного темпераменту створить появу особистостi у вашiй сiм'ї. Посмiшка стає основним проявом задоволення вiд спiлкування, їжi, вiдпочинку чи активної гри. Дитина залюбки розглядає людськi обличчя, особливо дiлянку вiд верхiвки носа до чола. В положеннi на животi, з ручками, виставленими вперед, малюк намагається пiдняти свою грудну клiтку, впираючись руками в опору. Якщо ж дитину поставити вертикально на нiжки, ступнi впираються, i малюк нiби намагається вiдштовхнутися вiд землi.

Рухи Рухи руками стають бiльш координованими, i все, що до них потрапляє, вiдразу вiдправляється на «тестування» до ротика. Бiльшiсть батькiв iз шумом реагують на такi смаковi випробування i вирiшують усунути всi бруднi предмети з оточення дитини. З одного боку, вони мають рацiю. Часом забрудненi, а особливо гострокутнi предмети стають небезпечними для малюка. Але пам’ятайте, жоден iз нас не створений жити в стерильному свiтi! Тiло немовляти, його внутрiшнє середовище повиннi адаптуватися до оточуючих мiкроорганiзмiв.

Є сенс почати пiдготовку вашої домiвки до проявiв активного вивчення довкiлля малюком пiд девiзом: «Що це таке?». Навiть, знаходячись у вас на руках, вiн захоче помацати чи покуштувати порцелянову вазу, яку вам подарувала свекруха, чи дорогу вашому серцю пляшечку парфумiв «Fidji». Усi батьки в свiтi мають двоякi погляди на це. Однi вважають за доцiльне залишити все на своїх мiсцях, мотивуючи, що їх чадо з «пелюшок» має засвоїти, що «можна», а що «нi». Iншi радять усi дорогоцiнностi та релiквiї заховати до «кращих» днiв, щоб дитина не знала (поки що) словосполучення «не можна» .

На мою думку, потрiбно обрати щось середнє. Заплануйте здiйснити тимчаcову перестановку тих предметiв, якi можуть бути зiпсованi «надмiрною» цiкавiстю сина чи доньки, i, знаючи смаки малюка, запропонуйте щось iнше. Та все ж, ваше «нi!» рано чи пiзно доведеться застосувати.

Сон Пiд кiнець третього мiсяця життя дитина уже може спати вночi до 10 годин. Сон має нерiвномiрний характер, маля часто прокидається (раптово для вас) i починає кричати або ж смоктати свого пальця. Це не вроки! I не хвороба! Такi прокидання є нормальними явищами для грудного перiоду. Навiть ми, дорослi, спимо, маючи iнколи то глибокий, то поверхневий сон. Малюк iз часом почне спати спокiйнiше, звичайно, якщо ви не створите йому стресову ситуацiю, збудивши остаточно, аби переконатися, що з вашим дитям все гаразд. Це лише призведе до того, що дитина звикне вночi прокидатися, аби «перевiрити», чи є мама поряд. Так, один мiй маленький пацiєнт навiть у дворiчному вiцi щоночi прокидався i робив «перекличку»: «Мамо!», «Бабо!». Тiльки пiсля того, як усi вiдгукувалися на такий заклик, спокiйно продовжував спати далi.

Тож, не проявляйте надмiрного переляку, коли дитина прокинулася. Дайте їй час заспокоїтися самостiйно i заснути, щоб створився умовний рефлекс спокiйного сну.

I ще: зовсiм не потрiбно кричати на малюка, примушуючи його спати. Ви тiльки викличете надмiрне збудження маляти i продовжите перiод неспання.

Якщо маля не проявляє ознак засинання, коли ви його поклали до колиски, подумайте, що до цього могло призвести:

• и достатнiм був активний перiод неспання? Можливо, дитя просто хоче ще погратися з вами.

• и сприяли ви створенню умовного рефлексу на дитячу колиску? Намагайтеся зробити так, щоб весь перiод неспання минав поза колискою (у вiзку, на iншому лiжку тощо). Тодi у дитини сформується установка: «Моя колиска — значить треба спати!». З часом малюк зможе проявляти бажання поспати, вказуючи на колиску.

• и не надмiрно емоцiйно ви гралися з дитиною або займалися гiмнастикою незадовго до сну? Iнодi багато вражень упродовж активних годин надто збуджують малюка i подовжують неспання.

• и усунули ви всi причини дискомфорту, доглядаючи малюка? Тiснi штанцi, сорочечка, крихти на пеленцi, мокрий пiдгузник, незручне положення можуть заважати засинанню.

• и не з’явились у немовляти розлади травлення (здуття живота, кольки, заковтування повiтря)?

Година пробудження малюка, як правило, залежить вiд того, коли i в якому об'ємi було останнє годування. Хоч є «соловейки», якi, незважаючи на маминi хитрощi, завжди прокидаються о 6.00 (або й ранiше). Тодi варто тiльки набратися терпцю та прилаштувати свiй режим до дитини.

Мова Вокальнi данi проявляються частiше, з’являються новi звуки, iнтонацiї. Таким чином малюк проявляє бажання до спiлкування з вами. Звернiть увагу: дитина «вiдповiдає» тiльки пiсля закiнчення вашого звертання, нiби прислуховуючись до вас. Звичайно, сутi вашої мови вона ще не усвiдомлює, але бажання до спiлкування вже є. Вченi провели такий дослiд. Пiсля кожного звуку дитини з’являлася мелодiя дзвоника. Малюк прислухався, однак не «вiдповiдав». Лише коли звучав голос когось iз людей, дитина знову починала «розмовляти» .

Досить часто бажання «поговорити» в дiтей виникає наодинцi. Маля грається своїми руками, супроводжуючи цю гру звуками. Доведено, що такi дiти ростуть спокiйнiшими, нiж тi, якi обмеженi в спiлкуваннi й «голосистостi» .

Доглядаючи малюка, вiзьмiть собi за правило кожну свою дiю супроводжувати словами, начебто пояснювати, що ви робите. I не обов’язково розмовляти по-дитячому. Користуйтеся своєю, дорослою мовою. Маля вас все одно ще не зрозумiє, але це є тренуванням до майбутнього спiлкування.

Якщо ви видiлили час для гри з дитиною, обов’язково розмовляйте з нею при цьому. I не комплексуйте, якщо хтось скаже, що ви говорите самi до себе. Це не так!

Деякi дiти в свiй перiод неспання полюбляють «слухати» спокiйну або ж навiть танцювальну музику. Надайте їм таку можливiсть! Можливо, у вашiй колисцi майбутнiй Вiвальдi!

В полiклiнiку!

Цього разу зустрiч iз вашим лiкарем має вiдбутися в дитячiй полiклiнiцi у встановлений «День здорової дитини». Пiсля бесiди з педiатром та його огляду малюка мають подивитися невролог, окулiст, ортопед, а в разi потреби — iншi спецiалiсти. Педiатр, за необхiдностi, призначає заходи для профiлактики рахiту, анемiї. В цьому вiцi дитинi треба зробити контрольнi аналiзи кровi та сечi. I зрештою, пiдготуватися до щеплення АКДП-вакциною проти кашлюка, дифтерiї, правця та поліомієліту. Вакцинацiя є вкрай необхiдною, аби попередити цiлу низку небезпечних iнфекцiйних захворювань, які спостерігаються в Українi. Тож, якщо маля почуває себе задовiльно, i комісія спецiалiстiв не вiдхилила можливiсть проведення вакцинацiї, то вона виконується в умовах кабiнету щеплень вашої дитячої полiклiнiки у віці трьох місяців.

Будьте уважними до свого малюка, намагайтеся допомогти йому адаптуватися до всього нового в нашому свiтi, зробiть свiй крок для формування особистостi, яка обов’язково в чомусь повторить вас, примноживши i оцiнивши вашу доброзичливiсть!

Мої досягнення.

Iнтелектуальнi.

Демонструю першi прояви пам’ятi. Очiкую на час годування.

Дослiджую своє обличчя, очi та ротик за допомогою руки.

Припиняю смоктати, коли прислуховуюся до чогось цiкавого.

Вiдрiзняю звуки розмови вiд iнших звукiв.

Соцiальнi.

Починаю розпiзнавати рiзних членiв сiм'ї.

Усмiхаюся залюбки з приємного приводу.

Менше плачу.

Реагую, особливо на присутнiсть мами i тата.

Намагаюся привернути увагу до себе.

Сенсорно-моторнi.

Хапальний рефлекс зникає, моя долоня розпрямляється.

Слiдкую поглядом за предметом яскравого кольору, що повiльно рухається.

Повертаю голiвку та погляд у бiк цiкавого або нового звуку.

Проявляю бажання простягнути ручку i захопити iграшку.

Коли лежу на животику, можу майже 10−15 секунд утримувати голiвку («пасти конi»).

Намагаюся сiсти, якщо мене пiдтягнуть за ручки.

Коли мене пiдiймають, можу утримувати голiвку, тулуб.

Намагаюся опертися на лiктi, коли лежу на животi.

Фiзичнi.

Набираю в масi 800 г.

Виростаю в довжину на 3 см.

Обвiд голови збiльшується на 1 см.

Обвiд грудей збiльшується на дещо бiльше 1 см.