Вимоги Державної фармакопеї України до сировини полину гіркого

Ідентифікація сировини полину гіркого

A. Листки сіруватого або зеленуватого кольору, густо опушені на обох поверхнях. Прикореневі листки довгочерешкові, із трикутною або овальною, двічі або тричі перисторозсіченою пластинкою із округлими або ланцетними сегментами. Стеблові листки менш розчленовані, верхні листки ланцетні. Стебло у квітконосній частині зеленувато-сірого кольору, повстяне, близько 2.5 мм у діаметрі та, звичайно, із 5 подовжніми сплощеними борозенками. Кошики зібрані у нещільні волоті, що розвиваються у пазухах ланцетних або слабо перисто разчленованих листків; кошики від кулястої до сплощено півкулястої форми, 2−4 мм у діаметрі, вони складаються із сірої, повстяної обгортки, приквітки її зовнішнього ряду лінійні, а внутрішнього — овальні, із тупою верхівкою та тонко плівчастим краєм; ложе кошика із дуже довгими лусками, близько 1 мм завдовжки або довшими, численними жовтими, трубчастими, двостатевими квітками близько 2 мм завдовжки та декількома жовтими крайовими, несправжньоязичковими квітками.

B. Мікроскопічне дослідження.

Порошок зеленувато-сірого кольору. Переглядають під мікроскопом, використовуючи розчин хлоральгідрату Р. У порошку виявляються такі діагностичні структури: численні Т-подібні покривні волоски, що складаються із короткої, однорядної ніжки із 1 — 5 дрібних клітин і розташованої перпендикулярно, дуже довгої, хвилястої верхівкової клітини із загостреними кінцями; фрагменти епідерми із клітин зі звивистими або хвилястими оболонками, продихових апаратів аномоцитного типу, покривних волосків і ефіроолійних залозок із олією або без олії, кожна із них має коротку, дворядну, 2-клітинну ніжку та дворядну голівку із 2−4 клітин; ізольовані ефіроолійні залозки; фрагменти віночків трубчастих і крайових квіток, деякі із дрібними друзами кальцію оксалату; численні лусочки, кожна із них складається із дрібної клітини-ніжки та дуже довгої, циліндричної, тонкостінної, кінцевої клітини близько 1−1.5 мм завдовжки, цілі лусочки або лише їх дистальна частина; кулясті пилкові зерна, близько 30 мкм у діаметрі, із 3 порами та дрібно бородавчастою екзиною; фрагменти судинної тканини листка або стебла із судин зі спіральними або кільчастими потовщеннями або судин із облямованими порами, волокон і паренхіми із клітин із помірно потовщеними та пористими оболонками.

С. Тонкошарова хроматографія Випробовуваний розчин. 2 г здрібненої на порошок сировини поміщають у 50 мл киплячої води Р, витримують протягом 5 хв, струшуючи колбу декілька разів. Після охолодження додають 5 мл розчину 100 г/л свинцю (II) ацетату Р, змішують і фільтрують, обполіскують колбу і залишок на фільтрі 20 мл води Р, струшують фільтр із залишком із 50 мл метиленхлориду Р. Органічний шар відокремлюють, висушують над натрію сульфатом безводним Р, фільтрують і упарюють фільтрат насухо на водяній бані, одержаний залишок розчиняють у 0.5 мл 96% спирту Р.

Розчин порівняння. 2 мг метилового червоного Р 2 мг резорцину Р розчиняють у 10.0 мл метану Р.

Пластинка: ТШХ пластинка із шарам силікагелю Р.

Рухома фаза: ацетон Ркислота оцтова льодяна Р-толуолу, Р-метиленхлориду Р (10:10:30:50).

Об'єм проби, що наноситься: 10 мкл, смугами. Відстань, що має пройти рухома фаза: 15 см від лінії старту.

D. Ефіроолійні залозки при малому збільшенні мікроскопа видимі на фрагментах пластинки листка як світлі плями; при великому збільшенні мікроскопа ефіроолійні залозки трапляються зрідка вздовж краю фрагментів пластинки листка або зав’язі, вони деформовані після висихання сировини: видима кутикула, що оточує зім'яті оболонки секреторних клітин.

Випробування Сторонні домішки. Не більше 5% стебел більше 4 мм у діаметрі; не більше 2% інших сторонніх домішок.

Показник гіркоти. Не менше 10 000.

Втрата в масі при висушуванні. Не менше 10.0%. 1.000 г здрібненої на порошок сировини сушать при температурі 105 °C протягом 2 год.

Загальна зола. Не більше 12.0%.

Зола, не розчинна у хлористоводневій кислоті. Не більше 1.0%. 1].