Вимоги радіаційної безпеки
Відповідно до вимог ДБН В.1.4−2.04−97 у кар'єроуправлінні може застосовуватись система разових радіаційних обстежень або систематичних радіаційних обстежень. Кожне кар'єроуправління, яке має радіаційний сертифікат, визначає клас продукції та видає паспорт радіаційної якості на кожну партію поставки продукції. Кожне кар'єроуправління повинно щороку одержувати радіаційний сертифікат… Читати ще >
Вимоги радіаційної безпеки (реферат, курсова, диплом, контрольна)
16.1. Кар'єри з видобутку граніту для одержання щебеню або бутового каменю належать до об'єктів радіаційного контролю І категорії відповідно до вимог ДБН В.1.4−2.01−97 Радіаційний контроль будівельних матеріалів і об'єктів будівництва (далі? ДБН В.1.4−2.01−97) і підлягають обов’язковому радіаційному контролю.
16.2. Номенклатура сировини, що видобувається, повинна бути зареєстрована відповідно до вимог ДБН В.1.4−2.01−97.
16.3. Кожне кар'єроуправління відповідно до ДБН В.1.4−2.01−97 самостійно обирає для себе систему радіаційного контролю та розробляє схему її реалізації шляхом: створення власної лабораторії, атестування її в державній установі радіаційного контролю або укладання договору із сторонньою лабораторією, статус якої документально підтверджено.
16.4. Відповідно до вимог ДБН В.1.4−2.04−97 у кар'єроуправлінні може застосовуватись система разових радіаційних обстежень або систематичних радіаційних обстежень.
16.5. Обрана система радіаційного контролю повинна бути зареєстрована в спеціально уповноваженому державному органі з питань гігієни праці.
16.6. Кожне кар'єроуправління повинно щороку одержувати радіаційний сертифікат у територіальних державних санітарно-епідеміологічних станціях.
16.7. Кожне кар'єроуправління, яке має радіаційний сертифікат, визначає клас продукції та видає паспорт радіаційної якості на кожну партію поставки продукції.
16.8. Дози опромінення працівників, зайнятих видобуванням граніту в кар'єрах, можуть бути зумовлені:
16.8.1 зовнішнім гамма-випромінюванням від природних радіонуклідів, що містяться в гранітах;
16.8.2 інгаляцією виробничого пилу, що містить природні радіонукліди;
16.8.3 проковтуванням пилу та дрібних фрагментів;
16.8.4 радіоактивним забрудненням відкритих ділянок шкіри.
16.9. Відповідно до вимог ОСПУ-2005 (z0552−05), якщо на робочих місцях ефективна доза опромінення від природних джерел не перевищує 1 мЗв на рік, здійснення радіаційного контролю, а також ужиття обмежувальних та попереджувальних заходів не обов’язкове.
16.10. Якщо ефективна доза виробничого опромінення перевищує 1 мЗв на рік, радіаційний контроль на робочих місцях повинен здійснюватись не рідше ніж 2 рази на рік. За результатами такого контролю повинні розроблятися заходи, спрямовані на зниження як окремих компонентів, так і сумарної дози виробничого опромінення.
16.11. У випадках, коли доза опромінення працівників на виробництві перевищує 5 мЗв на рік, повинні вживатися всі необхідні заходи щодо зниження виробничого опромінення. Такі роботи повинні бути переведені до категорії «практична діяльність з індустріальними джерелами іонізуючих випромінювань», а працівники мають бути віднесені до персоналу категорії А (відповідно до вимог Державних гігієнічних нормативів «Норми радіаційної безпеки України» (НРБУ-97), затверджені постановою головного державного санітарного лікаря України від 01.12.97 N 62) (v0062282−97) за погодженням з спеціально уповноваженим державним органом з питань гігієни праці [1].