Театральне мистецтво. 
Культурне життя на Донбасі під час нацистської окупації

Вагому роль серед установ культури, що здійснювали свою роботу на окупованій території, відіграли театри — як ті, котрі існували до війни, так і новостворені. На підставі аналізу доступного кола джерел з українських та німецьких архівів можна встановити, що професійні й аматорські театральні колективи під час окупації Донбасу функціонували в Юзівці, Маріуполі, Ворошиловграді (Луганськ), Бахмуті (Артемівськ), Дружківці, Макіївці, Горлівці, Красноармійську, Краматорську, Риковому (Єнакієвому), Слов’янську, Ясинуватій, Попасній, Красному Лучі, низці сіл і робітничих селищ.

Театральні колективи об'єднали широке коло людей, як професійних акторів, так і аматорів, котрі, працюючи в театрі, реалізовували власну стратегію виживання або прагнули творчої самореалізації. У жанровому плані театри практикували в основному постановку драматичних творів і музичних номерів. Поєднання декількох жанрів театрального мистецтва мало місце лише у провідних театрах реґіону, зокрема в Юзівці та Маріуполі. Репертуар складався з творів українських, російських і зарубіжних драматургів, при цьому німецька адміністрація орієнтувала театральні установи на суто розважальний репертуар, без політико-ідеологічного спрямування. У звіті відділу пропаґанди «У» станом на 1 вересня 1942 р. наголошувалося на необхідності здійснення нагляду за театрами «з метою недопущення використання їх у реакційно-царистських, великоросійських, українсько-націоналістичних та більшовицьких цілях» ВА-МА. — RH 22/33. — Bl.35. Водночас (це, очевидно, було все ж таки другорядною функцією з огляду на брак ресурсів і часу) театри мали виконувати «культурно-політичну місію» для забезпечення «керівної ролі» німецької націїDrewniak B. Das Theater im NS-Staat: Szenarium deutscher Zeitgeschichte 1933;1945. — Dьsseldorf, 1983. — S.86. Загалом за період діяльності в умовах окупації до репертуару Маріупольського імені Т. Шевченка, Юзівського, Ворошиловградського музично-драматичних театрів увійшло, відповідно, 18, 17, 4 вистави (та декілька концертних програм) Гайдабура В. М. Театр, захований в архівах: сценічне мистецтво в Україні періоду німець-ко-фашистської окупації (1941;1944). — К., 1998. — С.12, 34−35, 61−62. Серед творів, які ставили на театральних підмостках, були «Безталанна» й «Наймичка» І.Карпенка-Карого, «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського, «Сватання на Гончарівці» Г. Квітки-Основ'яненка, «Циганка Аза» М. Старицького, «Наталка-Полтавка» І. Котляревського, «Євген Онєгін» О. Пушкіна, «Безприданниця» О. Островського, «Весілля Фіґаро» Ф. Леґара, «Кармен» Ж. Бізе, «Мадам Батерфляй» Дж. Пуччіні, «Підступність і кохання» Ф. Шиллера, «Циганський барон» Й. Штрауса тощо. Окремі з цих вистав ставили декілька десятків разів.

Хоча робота в напрямі обслуговування військовослужбовців вермахту, яка була пріоритетом, не завжди давала можливість для постановки складних, важкодоступних для сприйняття іноземців творів, у цілому театри на окупованій території знайомили їх із духовним світом місцевого населення. Натомість там, де в ролі художніх керівників та акторів виступали німці, місцеві артисти могли скласти певне уявлення про культурні цінності Німеччини, хоча й спотворені нацизмом, рівень розвитку у цій державі театрального й музичного мистецтва.