Розділ 4. Захворюваність населення дніпропетровської області на хвороби сечостатевої системи

Місто спостереження.

Вікові групи, роки.

Стать.

обидві.

чоловіки.

жінки.

Дніпро-петровськ.

0−14.

388,53±5,57*.

274,94±6,77*,**,°°.

510,13±9,10*.

15−17.

1002,16±15,57°.

111,03±7,65**.

1909,63±28,94°.

18 і старші.

1536,07±3,88*,°,°°.

368,85±3,04*,**,°,°°.

2467,17±6,22*,°,°°.

Кривий Ріг.

0−14.

171,04±4,11*.

184,60±5,94**,°°.

156,62±5,64.

15−17.

519,60±13,65°.

36,97±3,69**.

979,84±26,01°.

18 і старші.

826,72±3,66*,°,°°.

351,72±4,21*,**,°,°°.

1069,71±5,05*,°,°°.

Ново-московськ.

0−14.

272,67±16,56.

196,98±19,84**,°°.

350,63±26,97.

15−17.

1521,98±69,66°,°°°.

85,40±24,92**.

3030,61±127,67°,°°°.

18 і старші.

583,31±9,81°.

286,75±10,50**,°,°°.

819,26±15,39°.

Місто спостереження.

Вікові групи, роки.

Стать.

обидві.

чоловіки.

жінки.

Дніпро-петровськ.

0−14.

787,11±7,76*.

535,63±9,04*,**.

1055,95±12,71*.

15−17.

1835,06±20,07°.

524,48±16,27*,**.

3169,77±34,26°.

18 і старші.

2520,05±4,67*,°, °°.

938,43±4,71*,**,°,°°.

3781,66±7,00*,°,°°.

Кривий Ріг.

0−14.

347,68±5,81.

294,43±7,46**,°°.

404,13±8,96.

15−17.

1075,08±19,04 °.

145,91±7,36**.

1886,48±34,23°.

18 і старші.

1564,22±4,83*,°,°°.

1035,76±6,96*,**,°,°°.

1834,48±6,33*,°.

Ново;

московськ.

0−14.

552,95±23,24.

430,48±28,97**,°°.

679,11±36,46.

15−17.

Протягом періоду спостереження (2006;2010 рр.) поширеність сечостатевих хвороб зросла в 1,1−1,2 рази, що практично відповідає даним динаміки в попередній п’ятирічний період (200і-2005 рр.) — у 1,1−1,4 рази (рис. 4.2) [218]. Якщо проаналізувати темп зростання за 10-річний період — 2001;2010 рр., то рівень захворюваності у м. Кривий Ріг збільшився в 1,4 рази (1690,11 випадків у 2010 році проти 1181,2 випадки на 10 тис. населення — у 2000 році), м. Новомосковськ — у 1,5 разів (1077,30 випадків у 2010 році проти 741,4 випадків на 10 тис. населення — у 2000 році), в той час як у м. Дніпропетровськ — у 2,3 рази (2809,6 випадків у 2010 році проти 1229,4 випадків на 10 тис. населення — у 2000 році), що свідчить про тенденцію до хронізації захворювань сечостатевої системи у населення за останні 10 років.

Рис. 4.2. Динаміка поширеності захворюваності населення Дніпропетровської області на хвороби сечостатевої системи за 2000;2010 рр.

Аналізуючи особливості патології репродуктивної системи чоловічого населення, слід відзначити певні вікові особливості окремих нозологічних груп хвороб. Так, гідроцеле та сперматоцеле (табл. 4.3) реєструються зазвичай у дитячому віці (0−14 років), питома вага яких складає 4,3−8,8% випадків звертань за медичною допомогою з приводу хвороб сечостатевої системи, з найвищим рівнем у м. Дніпропетровськ — у 1,3−3,5 разів (р<0,001) порівняно з аналогічними даними інших міст. У підлітковому віці захворювання репродуктивної системи не реєструвались, в той час, як у дорослого населення (18 років і старші) виявлено найвищу їх частоту та поширеність. Найбільш поширеною нозологією є хвороби передміхурової залози, які становлять 25,3−59,7% випадків звертань з приводу хвороб сечостатевої системи, що більш ніж у 3 рази перевищує дані літератури [124]. При цьому привертає на себе увагу той факт, що найвищий рівень захворюваності характерний для контрольного міста, який в 1,1−1,8 разів (р<0,001) перевищує показники промислових міст. Така ситуація, ймовірно, може бути зумовлена гіпердіагностикою даної нозологічної форми в контрольному місті, проте таке припущення потребує більш детального вивчення.

Одним із інтегральних показників стану репродуктивного здоров’я є безпліддя. За даними офіційної статистики, рівень чоловічого безпліддя в Україні є невисоким — 0,5 випадків на 1000 осіб [83]. У той же час, згідно з нашими даними, безпліддя є достатньо поширеною нозологією та реєструється у чоловіків промислових міст Дніпропетровської області у середньому в 9,3−19,53 випадків на 10 тис. населення, що в 1,9−3,9 разів (р<0,001) перевищує дані по Україні та результати досліджень інших вчених [83, 124, 132]. При цьому найвищий показник частоти і поширеності безпліддя характерний для м. Кривий Ріг — 19,53±1,01 та 29,47±1,24 випадків на 10 тис. населення, що, відповідно, у 2,1 та 1,9 разів (р<0,001) вище порівняно з даними м. Дніпропетровська та у 1,3−2,0 рази (р<0,01) перевищує результати досліджень попередніх років [218] за відсутності випадків реєстрації безпліддя у контрольному місті, що може бути зумовлено як впливом етіопатогенетичних факторів, так і недостатньо ефективною діагностикою даної нозоформи у контрольному місті.

Таблиця 4.3

Захворюваність та поширеність хвороб репродуктивної системи у чоловіків Дніпропетровської області (на 10 000 населення).

Примітки: N40-N42 — хвороби передміхурової залози; N40 — з них гіперплазія передміхурової залози; N43 — гідроцеле та сперматоцеле; N46 — чоловіча безплідність; * - р<0,001 порівняно з промисловими містами; ** - р<0,001 — порівняно з м. Кривий Ріг; *** - р<0,001 порівняно з контрольним містом.

Вищенаведене підтверджує надзвичайну актуальність проблеми інфертильності для Дніпропетровської області, оскільки, за даними Державного комітету статистики України, вона відноситься до територій зі стабільно високими показниками дисфункції репродуктивної системи [1]. Що стосується контрольного міста, така ситуація може бути зумовлена як недостатньо ефективною діагностикою, так і більш сприятливою екологічною ситуацією.

У динаміці 2006;2010 рр. спостерігається відносна стабільність первинної захворюваності на гідроцеле та сперматоцеле у хлопчиків (рис. 4.3−4.5), так само як і поширеності даної нозологічної групи захворювань. У той же час спостерігається зростання показників захворюваності на хвороби передміхурової залози, в тому числі її гіперплазії, у дорослого населення м. Дніпропетровськ та м. Новомосковськ — у 1,2−1,8 разів (р<0,001), що на 9,0−12,5% (р<0,05) вище даних попереднього 6-річного періоду дослідження [218]. При цьому частота хвороб передміхурової залози щорічно зростає приблизно на 5−16% і більш виражена в контрольному місті. У той же час у мешканців м. Кривий Ріг спостерігається відносна стабільність хвороб передміхурової залози при вірогідному зниженні у 2,4 рази (р<0,001) її гіперплазії.

Рівень чоловічого безпліддя в динаміці дослідження в промислових містах характеризується тенденцією до зниження, хоча вірогідною вона виявилася лише для м. Дніпропетровськ — в 1,2 рази (р<0,05). На нашу думку, така ситуація певним чином пов’язана як з підвищенням уваги чоловіків до свого здоров’я, так і з недосконалістю обліку даної патології, чому сприяє наявність в промисловому місті різних видів медичних послуг в установах недержавного підпорядкування.

Рис. 4.3. Динаміка первинної захворюваності чоловіків

м. Дніпропетровськ на хвороби репродуктивної системи за 2006;2010 рр.

Що стосується гінекологічних захворювань серед жіночого населення, то найчастіше реєструються такі нозологічні форми, як хвороби молочної залози, запальні хвороби придатків — сальпінгіт, оофорит, запальні хвороби шийки матки, незапальні - ендометріоз, незапальні хвороби шийки матки, розлади менструацій, порушення в менопаузі та після менопаузи, а також жіноча безплідність.

Рис. 4.4. Динаміка первинної захворюваності чоловіків м. Кривий Ріг на хвороби репродуктивної системи за 2006;2010 рр.

Слід детальніше зупинитись на аналізі стану статевої системи у жіночого населення дитячого та підліткового віку. Так, головною патологією статевої системи дівчаток 0−14 років є розлади менструацій (табл. 4.4, додаток З), які реєструються у 8−10% випадків усіх звернень з приводу хвороб сечостатевої системи в цьому віці у промислових містах і у 30% випадків — у контрольному.

Рис. 4.5. Динаміка первинної захворюваності чоловіків м. Новомосковськ на хвороби репродуктивної системи за 2006;2010 рр.

У підлітковому віці, як і в дитячому, найбільша питома вага патології репродуктивної системи належить розладам менструацій — 19,4−24,6% від усіх хвороб цієї системи в промислових містах та 59% - у місті порівняння. Така ситуація, ймовірно, зумовлена віковою нестійкістю системи її регуляції в період статевого дозрівання та високою чутливістю організму до різних екзота ендогенних впливів, що робить дану вікову групу об'єктом особливої уваги, оскільки здоров’я дівчат-підлітків формує здоров’я жінок — майбутніх матерів.

Частота розладів менструацій у дівчат-підлітків контрольного міста становить 1795,92±106,63 на 10 тис. населення, що у 2,5−7,4 рази (р<0,001) вище даних інших досліджень [38, 83, 85, 124, 161, 214, 253] та у 3,8−9,5 разів (р<0,001) перевищує показники в промислових містах. Аналогічна ситуація спостерігається щодо даної патології у віці 0−14 років, а також стосовно сальпінгіту й оофориту у 15−17-річних дівчат, які у контрольному місті реєструються у 2,1−8,3 рази (р<0,001) частіше порівняно з промисловими містами.

Подібні тенденції характерні й для поширеності гінекологічних захворювань (табл. 4.5, додаток З) серед дівчаток віком 0−14 та 15−17 років, які у 2,7−10,3 рази (р<0,001) вищі у м. Новомосковськ порівняно з промисловими містами. Отримані нами результати відрізняються від даних інших авторів [188], за якими проживання дівчат 15−17 років поблизу хімічних підприємств сприяло порушенню становлення менструальної функції. Такі відмінності, можливо, пов’язані з вибором зон спостереження, адже автори в якості екологічно контрастних територій використовували «чисті» та «забруднені» райони одного міста. У наших дослідженнях як зони спостереження обрано міста з різним ступенем техногенного забруднення, що більш інформативно та вірогідно при проведенні епідеміологічних досліджень.

Стосовно динаміки первинної гінекологічної захворюваності у віці 0−17 років, встановлено, що протягом періоду спостереження частота розладів менструацій у дівчаток м. Дніпропетровськ зросла в 1,6 разів (р<0,001) за відсутності вірогідних змін у м. Кривий Ріг. У той же час кількість розладів менструального циклу протягом періоду спостереження в контрольному місті знизилась у 2,6−2,7 разів (р<0,001). Виявлені тенденції покращення показників репродуктивного здоров’я дівчаток контрольного міста — це, можливо, результат підвищення ефективності та якості надання медичної допомоги, профілактичної роботи на фоні кращої екологічної ситуації.

Динаміка поширеності гінекологічних захворювань у віці 0−17 років характеризується їх збільшенням за 5-річний період у 1,2−1,4 рази (р<0,001) як у м. Дніпропетровськ, так і у м. Новомосковськ, що відображає загальну тенденцію щодо погіршення репродуктивного здоров’я жіночого населення як у нашій державі [83, 132], так і за кордоном [85]. Лише поширеність сальпінгіту та оофориту в дівчат 15−17 років, які проживають у промислових містах, характеризується поступовим зниженням у 1,2−2,1 рази (р<0,001), що свідчить про зменшення хронізації цієї патології, а, отже, про покращення медико-соціальної допомоги населенню.

Частота гінекологічних захворювань серед усіх хвороб сечостатевої системи у дорослих жінок Дніпропетровської області коливається від 26,5% (м. Кривий Ріг) до 61,6% (м. Новомосковськ) (табл. 4.6). Основу структури гінекологічних захворювань жінок м. Дніпропетровська становлять запальні хвороби шийки матки — 377,07 випадків на 10 тис. населення, що складає 15,3% від усіх хвороб сечостатевої системи та 32,5% - від гінекологічних захворювань, незапальні хвороби шийки матки — 167,12 випадків на 10 тис. населення (11,3% та 24,0%, відповідно), розлади менструацій — 278,6 випадків на 10 тис. населення (6,8% та 14,4%, відповідно). У м. Кривий Ріг найчастіше реєструються такі захворювання, як незапальні хвороби шийки матки, хвороби молочної залози та запальні хвороби шийки матки — 12,7%, 4,8% та 2,9%, відповідно, від усіх хвороб сечостатевої системи та 48,0%, 18,3%, 11,1% - від гінекологічних захворювань. Домінуючими нозологічними формами в місті порівняння є незапальні хвороби шийки матки, сальпінгіт, оофорит та розлади менструацій, які становлять, відповідно, 20,5%, 12,9% та 11,9% від усіх хвороб сечостатевої системи та 33,3%, 20,9%, 19,3% - від гінекологічних захворювань.

У дорослих жінок, на відміну від дитячого населення, практично усі гінекологічні хвороби реєструються частіше у м. Дніпропетровськ порівняно з контрольним містом (табл. 4.6, додаток З). Так, частота запальних хвороб придатків матки — сальпінгіту і оофориту майже в 1,2 рази (р<0,001) вища у жінок м. Дніпропетровська і складає 125,08±1,60 проти 105,33±5,73 випадків на 10 тис. населення у м. Новомосковську, частота запальних хвороб шийки матки — вища в 23,8 разів (р<0,001) і сягає 377,07±2,75 та 13,34±2,05 випадків на 10 тис. населення, рівень захворюваності на ендометріоз — вищий у 1,9 разів (р<0,001) і становить 10,49±0,47 і 5,67±1,34 випадків на 10 тис. населення, відповідно.

Отримані результати підтверджують думку клініцистів про те, що у жінок, які мешкають в умовах екологічно несприятливих територій, частіше формуються порушення мікробіоценозу піхви, що у сукупності із іншими порушеннями здоров’я може призводити до більшої частоти запальних захворювань органів генеративної системи [11].

Крім того, частота незапальних хвороб шийки матки та розладів менструацій у 1,7 разів, порушень у менопаузі - у 6,4 рази, жіночої безплідності - у 5,5 разів вищі в м. Дніпропетровську порівняно з м. Новомосковськом (р<0,001). На думку вчених [11], такий розподіл порушень менструальної функції, а також незапальних захворювань та жіночого безпліддя у жінок груп порівняння пов’язаний із функціональною неповноцінністю нейроендокринної системи, що розвивається під впливом несприятливих екологічних факторів.

Подібна ситуація спостерігається і стосовно територіальних особливостей поширеності низки гінекологічних захворювань — запальних хвороб шийки матки, ендометріозу та жіночого безпліддя у дорослих жіночок промислових міст — у 1,6−31,5 разів порівняно з контрольним містом (р<0,001) (табл. 4.7, додаток З).

Оцінка динаміки гінекологічних захворювань серед дорослих жінок свідчить, що за період 2006;2010 рр. частота практично усіх нозологічних форм збільшились у 1,1−2,6 разів (р<0,001) як для промислових, так і для контрольного міст, що відповідає загальноукраїнським даним [161, 253], за винятком зниження у 1,1 рази (р<0,05) частоти запальних хвороб шийки матки у м. Дніпропетровськ.

Поширеність гінекологічних захворювань подібно до їх частоти також характеризується чіткою динамікою до збільшення у 1,1−2,1 рази практично для усіх нозологічних груп, за винятком вірогідного зниження у 5,9 та 2,0 рази (р<0,001) незапальних хвороб шийки матки у м. Кривий Ріг та м. Новомосковськ відповідно.

Гігієнічна оцінка захворюваності мешканців сільських адміністративних районів Дніпропетровської області на хвороби сечостатевої системи.

Частота хвороб сечостатевої системи у сільського населення обох статей Дніпропетровської області за 5-річний період дослідження для різних адміністративних районів (табл. 4.8) коливається в межах 140,87−568,19 випадків і становить, у середньому, 326,93 випадки на 10 тис. населення, що у 1,8−4,7 разів нижче (р<0,001), ніж у міських жителів. Поширеність даного класу хвороб знаходиться в межах 471,83−1247,09 випадків на 10 тис. населення при середніх значеннях 869,01 випадків на 10 тис. населення в усіх адміністративних районах області, що, як і у випадку із первинною захворюваністю, у 1,2−2,9 разів (р<0,001) нижче порівняно з міським населенням. Отримані нами дані співпадають з результатами досліджень інших учених [249], згідно з якими захворюваність міських жителів на хвороби сечостатевої системи у 2−3 рази вища порівняно з сільськими мешканцями. При цьому захворюваність жіночого населення, як і у міських мешканців, у 3,1−4,7 разів (р<0,001) вища порівняно з чоловіками.

Що стосується сільських мешканців дитячого віку, то рівень первинної їх захворюваності виявився нижчим порівняно з міським населенням у 1,4−2,1 рази у віковій групі 0−14 років та у 1,2−1,8 разів — у віковій групі 15−17 років (р<0,001), за винятком нижчих у 1,6 разів (р<0,001) показників захворюваності підлітків обох статей у м. Кривий Ріг порівняно із сільськими мешканцями. У той же час показники поширеності хвороб сечостатевої системи у дітей 0−17 років, які проживають у сільській місцевості, виявились в 1,1−2,7 разів (р<0,001) нижчими порівняно із міськими мешканцями, що співпадає з літературними даними [38].

Таблиця 4.8.

Первинна захворюваність сільського населення Дніпропетровської області хворобами сечостатевої системи (на 10 000 населення (Р±mр)).

Примітки: * - р<0,001 порівняно з віковою групою 0−14 років; ** - р<0,001 порівняно з віковою групою 18 років і старші; ° - р<0,001 порівняно з чоловіками.

Найвищі рівні частоти і поширеності хвороб сечостатевої системи у населення обох статей виявились у Криворізькому і Дніпропетровському районах — відповідно 396,28 та 608,3 випадки на 10 тис. населення у віковій групі 0−14 років, 1918,13 та 2430,73 випадки — у віковій групі 15−17 років, 568,19 та 1247,02 випадки на 10 тис. населення — у віковій групі 18 років і старші.

У динаміці досліджень відзначається тенденція до зниження частоти (рис. 4.6) та поширеності хвороб сечостатевої системи у сільського дитячого та дорослого населення в 1,1−1,3 рази (р<0,001), в той час як у підлітковому віці, навпаки, захворюваність даним класом хвороб зросла в 1,1−1,6 разів (р<0,001). Отримані результати відрізняються від динаміки захворюваності у міського дорослого населення, яка характеризується поступовим зростанням за період 2006;2010 рр. Така ситуація може бути зумовлена покращенням рівня діагностики у містах, погіршенням екологічної ситуації, підвищенням рівня соціально-небезпечних захворювань тощо.

Рис. 4.6. Динаміка первинної захворюваності сільського населення на хвороби сечостатевої системи за 2006;2010 рр.

Що стосується хвороб репродуктивної системи у чоловіків, то частота і поширеність гідроцеле та сперматоцеле у віці 0−14 років, у середньому по адміністративних районах області, складає 8,74 та 14, 66 випадків на 10 тис. населення (табл. 4.9, додаток З), що в 1,8−2,9 разів (р<0,001) нижче порівняно з міським населенням.

Для хвороб передміхурової залози ці показники знаходяться на рівні 30,58 та 89,97 випадків на 10 тис. населення, що у 2,4−5,6 разів (р<0,001) нижче порівняно із міським населенням та відповідає показникам захворюваності сільського населення у інших країнах. Частота та поширеність чоловічого безпліддя, відповідно, становить 0,04 та 0,13 випадків на 10 тис. населення, що у десятки разів нижче порівняно із міським населенням та у 3,8 разів (р<0,001) нижче даних літератури [249].

У динаміці досліджень відзначається зростання частоти та поширеності хвороб передміхурової залози, в тому числі її дисплазії, у сільських мешканців Дніпропетровської області в 1,1−1,4 рази (р<0,001), що співпадає з динамікою даної патології у міських жителів. У той же час показники чоловічої безплідності характеризуються поступовим зниженням у 6 разів (р<0,001) при відносній стабільності захворюваності дитячого населення на гідроцеле та сперматоцеле, що може бути зумовлено зниженням рівня діагностики даних нозологічних груп хвороб у сільській місцевості та кращими екологічними умовами проживання.

Гінекологічні хвороби складають 42,1% від усіх випадків первинної захворюваності жіночого населення на хвороби сечостатевої системи (табл. 4.10, 4.11, додаток З), що відповідає середньому рівню по досліджуваних містах.

При цьому домінуючу позицію серед гінекологічних хвороб (рис. 4.7) посідають незапальні хвороби шийки матки (36,6%), сальпінгіт, оофорит (23,5%) та розлади менструацій (12,2%), що відповідає структурі гінекологічної захворюваності у контрольному місті Новомосковськ.

Рис. 4.7. Структура первинної гінекологічної захворюваності сільського жіночого населення за 2006;2010 рр.

Практично усі нозологічні групи захворювань у сільських жінок у 1,1- 17,4 рази (р<0,001) нижчі порівняно з міськими, що співпадає з результатами досліджень інших учених [249]. Виняток складають нижчі рівні захворюваності на сальпінгіт, оофорит та розлади менструацій у жінок м. Кривий Ріг, на запальні хвороби шийки матки у жінок м. Новомосковськ порівняно із сільськими мешканками — в 1,5−2,3 рази (р<0,001).

За досліджуваний період динаміка частоти та поширеності гінекологічних захворювань серед сільських жінок Дніпропетровської області не мала чіткої закономірності до зростання, як у міських мешканок. Практично усі форми гінекологічних захворювань залишались відносно стабільними за винятком зниження у 1,1−2,6 разів (р<0,001) захворюваності на хвороби молочної залози, сальпінгіт та оофорит, жіноче безпліддя. Лише частота та поширеність ендометріозу поступово зростали у 1,5−1,6 разів (р<0,001).

Таким чином, частота та поширеність хвороб сечостатевої системи в цілому і за окремими нозологічними групами — гідроцеле та сперматоцеле, хвороби передміхурової залози, чоловіче та жіноче безпліддя, гінекологічні захворювання у сільського населення Дніпропетровської області в 1,1−17,4 рази (р<0,05-р<0,001) нижчі порівняно з мешканцями міст.

Основу структури хвороб репродуктивної сфери чоловіків, які проживають у адміністративних районах області, подібно до міських мешканців, становлять хвороби передміхурової залози 41,3%, жінок — незапальні хвороби шийки матки (36,6%), сальпінгіт, оофорит (23,5%) та розлади менструацій (12,2%).

На відміну від міського населення, у динаміці часу спостерігається зниження показників захворюваності дорослого сільського населення на хвороби сечостатевої системи, чоловіче та жіноче безпліддя, хвороби молочної залози, сальпінгіт та оофорит — 1,1−6,0 разів (р<0,0-р<0,001). У той же час динаміка хвороб передміхурової залози та ендометріозу аналогічна даним для міських мешканців та характеризується зростанням у 1,1−1,6 разів (р<0,001) при відносній стабільності захворюваності сільського населення іншими групами гінекологічних хвороб, а також гідроцеле та сперматоцеле.

Ризик та ступінь екологічної детермінованості виникнення хвороб репродуктивної сфери у населення промислового регіону.

Для вивчення ймовірності причинно-наслідкових зв’язків рівнів захворюваності населення області на хвороби сечостатевої системи із вмістом техногенних забруднювачів в об'єктах довкілля та організмі людини, визначення ризику їх виникнення та прогнозування можливих змін на останньому етапі даного блоку досліджень нами застосовані методи кореляційного, регресійного аналізів, оцінки ризику.

За допомогою кореляційного аналізу визначено вплив факторів довкілля на частоту захворюваності населення досліджуваних міст. Усього проаналізовано 4 674 детермінуючі системи «фактор-захворюваність». Встановлено, що низка ксенобіотиків із різних середовищ довкілля спричиняє виражену негативну дію на генеративну сферу, оскільки підвищення їх концентрацій зумовлює зростання частоти виникнення хвороб сечостатевої системи. Так, вміст фенолу у воді прямо пропорційно корелює із частотою і поширеністю чоловічого безпліддя (r=0,78−1,0; р<0,05), алюмінію — з частотою і поширеністю запальних хвороб матки, порушень у менопаузі, жіночого безпліддя (r=0,85−0,99; р<0,01), кадмію — з частотою жіночого безпліддя, ртуті - з поширеністю ендометріозу, жіночого безпліддя (r=0,98−1,0; р<0,05).

У той же час, підвищення вмісту заліза та мангану у воді, з певною мірою вірогідності, впливає на зниження частоти та поширеності запальних хвороб матки, ендометріозу, порушень у менопаузі (r=-0,93−0,99; р<0,001).

Підвищення вмісту пилу, двоокису сірки, окису вуглецю, аміаку, сірководню у атмосферному повітрі, а також сумарного індекса забруднення атмосферного повітря, з певною мірою вірогідності, призводить до збільшення частоти та поширеності чоловічого безпліддя (r=0,89−1,0; р<0,001), фенолу та формальдегіду — до збільшення поширеності чоловічого безпліддя (r=0,79−1,0; р<0,05), свинцю — до зростання поширеності ендометріозу, жіночого безпліддя (r=0,92−0,99; р<0,01).

Встановлено від'ємну кореляцію між вмістом в атмосферному повітрі заліза та мангану з однієї сторони і частотою виникнення гіперплазії простати у чоловіків, частотою незапальних хвороб матки — з іншої (r=-0,99; р<0,01).

Стосовно вмісту ксенобіотиків у ґрунті, встановлено відносно мало кореляційних зв’язків, що, ймовірно, зумовлено переважно опосередкованим його впливом на організм людини. Виявлено від'ємну залежність вмісту цинку, нікелю та заліза у ґрунті з частотою і поширеністю менструальних розладів у дівчаток 0−17 років, сальпінгооофориту (r= -0,76 — -0,99; р<0,05), заліза — з поширеністю гідроцеле у хлопчиків 0−14 років (r=-0,85 — -1,0; р<0,05). Підвищення сумарного індексу його забруднення, з певною мірою вірогідності, впливає на збільшення частоти чоловічого безпліддя (r=0,83−0,99; р<0,05).

Стосовно вмісту ксенобіотиків, зокрема ВМ, у основних групах харчових продуктів помітно більш виражений зв’язок з частотою та поширеністю хвороб сечостатевої системи. Так, збільшення вмісту свинцю у харчових продуктах, здебільшого у хлібі, молоці, м’ясі, жирових продуктах, овочах та фруктах, рибі, цукрі зумовлює зростання частоти чоловічого безпліддя, поширеності ендометріозу, жіночого безпліддя (r=0,78−0,97; р<0,05).

Зростання вмісту кадмію у цукрі, жирових продуктах, рибі призводить до збільшення частоти незапальних хвороб матки, порушень у менопаузі, частоти сальпінгіту, поширеності чоловічого безпліддя, гідроцеле, частоти жіночого безпліддя, порушень у менопаузі (r=0,87−0,99; р<0,05).

Збільшення концентрації миш’яку і ртуті в хлібі та м’ясі зумовлює зростання рівня ендометріозу, безпліддя (r=0,76−0,97; р<0,05).

У той же час оцінка взаємозв'язків між есенціальними металами — цинком та міддю виявила наявність від'ємного зв’язку із частотою та поширеністю хвороб генеративної сфери населення промислового регіону. Так, зростання вмісту цинку практично в усіх групах харчових продуктів зумовлює зниження частоти та поширеності сальпінгіту, ендометріозу, незапальних хвороб матки, порушень у менопаузі, чоловічого і жіночого безпліддя (r=-0,88 — -1,0; р<0,05).

Зниження вмісту міді в хлібі, молоці, овочах і фруктах, м’ясі, жирових продуктах, рибі призводить до зростання частоти та поширеності сальпінгіту, гіперплазії простати, ендометріозу, запальних і незапальних хвороб матки, порушень у менопаузі, чоловічого та жіночого безпліддя (r=-0,77 — -0,96; р<0,05).

Шляхом ранжування виявлено, що на 1-му місці за впливом на частоту хвороб репродуктивної сфери як у чоловіків, так і у жінок продукти харчування — 36,4% від усіх виявлених зв’язків, на 2-му — повітря (30,9%), на 3-му — питна вода (19,4%), на останньому — ґрунт (13,3%).

Найбільш небезпечними ксенобіотиками води за характером впливу на генеративну сферу людини є фенол, залізо, манган — по 17,2% від виявлених кореляційних зв’язків, руть — 13,8%, кадмій та нафтопродукти — по 6,9%.

Серед забруднюючих речовин повітря найбільшу питому вагу впливу на показники первинної захворюваності генеративної сфери мали пил, формальдегід та свинець — по 11,6%, дещо менше — двоокис вуглецю, аміак, сірководень — по 9,3%, залізо та двоокис сірки — по 7,0%, фенол та манган — по 4,7%, меншою мірою впливав БП — 2,3%.

Найбільша питома вага внеску ВМ харчових продуктів у частоту виникнення досліджуваної патології належить свинцю — 29,2% від усієї кількості кореляційних зв’язків, меншою мірою — кадмію (12,7%), ртуті та миш’яку (по 6%). При цьому питома вага внеску забруднення окремих харчових продуктів у виникнення хвороб репродуктивної сфери згідно з результатами ранжування наступна. На першому місці - м’ясо та м’ясопродукти — 16,4%, на другому місці - хліб та хлібобулочні вироби — 14,9%, третє і четверте місця розділили молоко та жирові продукти — по 13,4%, далі - цукор (11,9%), овочі та фрукти (10,6%), риба і напої (по 9,7%).

Регресивні моделі, параметри яких є вірогідними (р<0,0-р<0,001), наведені в таблицях 4.12−4.14. Згідно з наведеними математичними моделями можна розрахувати частоту та поширеність різних нозологічних форм захворювань сечостатевої системи у населення промислового регіону.

Так, наприклад, порогова величина вмісту свинцю у жирах складає 0,03 мг/кг. Вміст металу в даній групі харчових продуктів м. Дніпропетровська вищий — 0,048 мг/кг, рівень прогнозованої поширеності хвороб сечостатевої системи у населення міста становить 2 377,21 випадок на 10 тис. населення, тобто практично співпадає з реально отриманими даними в межах їх похибки.

Таблиця 4.12.

Параметри регресивних моделей впливу свинцю і ртуті на показники захворюваності дорослого населення Дніпропетровської області на хвороби сечостатевої системи.

Примітки: a та b — параметри моделі; ma і mb — похибки параметрів моделі; х* - критичні рівні впливу вмісту ВМ у харчових продуктах.

Аналогічні можливості прогнозування рівня захворюваності населення промислового регіону на хвороби сечостатевої системи отримані на основі аналізу вмісту біотичних мікроелементів у харчових продуктах. Так, наприклад, порогова величина вмісту міді в хлібі складає 1,68 мг/кг. Вміст міді у хлібі м. Кривий Ріг нижчий і становить 1,36 мг/кг, рівень прогнозованої частоти чоловічого безпліддя з рівняння — 19,86 випадків, поширеності - 30,25 випадків на 10 тис. населення, тобто співпадає з реально отриманими даними в межах їх похибки і доводить ефективність запропонованих прогнозних моделей.

Порогова величина вмісту цинку в м’ясі складає 10,43 мг/кг. Вміст мікроелемента у м’ясі м. Дніпропетровськ та м. Кривий Ріг нижчий і становить 6,38 і 8,16 мг/кг, рівень прогнозованої величини поширеності жіночого безпліддя з рівняння складає 30,7 і 19,8 випадків на 10 тис. населення відповідно, що співпадає із реально отриманими даними в межах їх похибки — 30,29 та 20,64 випадки на 10 тис. населення. Пороговий рівень цинку у молоці складає 1,62 мг/л. У цій групі харчових продуктів м. Дніпропетровська виявлено нижчі рівні металу — 1,39 мг/л. Згідно з моделями, розрахунковий рівень частоти ендометріозу становить 10,47 випадків на 10 тис. населення при реальному — 10,49, що доводить ефективність запропонованих прогнозних моделей.

Таблиця 4.13.

Параметри регресивних моделей впливу міді у харчових продуктах на захворюваність населення області на хвороби сечостатевої системи.

Примітки: a та b — параметри моделі; ma і mb — похибки параметрів моделі; х* - критичні рівні впливу вмісту ВМ у харчових продуктах.

Таблиця 4.14.

Параметри регресивних моделей впливу цинку у харчових продуктах на захворюваність населення області на хвороби сечостатевої системи.

Примітки: a та b — параметри моделі; ma і mb — похибки параметрів моделі; х* - критичні рівні впливу вмісту ВМ у харчових продуктах.

Отже, побудовані регресивні моделі, з певною мірою вірогідності, можна використовувати для своєчасного прогнозування рівня захворюваності населення області на хвороби сечостатевої системи за даними вмісту абіотичних і біотичних мікроелементів у харчових продуктах задля ефективного використання комплексу лікувально-профілактичних заходів з метою попередження виникнення та хронізації даного класу хвороб в цілому та окремих його нозологічних форм.

Для оцінки ризику виникнення хвороб сечостатевої системи та ступеня екологічної обумовленості даної патології у населення промислового регіону проведено розрахунок відносного та атрибутивного ризиків з наступною оцінкою отриманих результатів за модифікованими нами критеріями [104, 105, 207] для неекспонованого в професійному плані населення (табл. 4.15).

Таблиця 4.15.

Ризик виникнення патології репродуктивної сфери.

внаслідок впливу техногенно забрудненого довкілля.

До екологічно залежної патології, згідно з результатами досліджень, можна віднести загальний рівень захворюваності хворобами сечостатевої системи (RR=2,6; ДІ = 2,5−2,7; EF=61,5%). Екологічно детермінованою патологією за величиною відносного і атрибутивного ризиків є чоловіча та жіноча безплідність, порушення в менопаузі та запальні хвороби шийки матки (RR=5,9−47,1; EF=83,1−87,9%).

Висновки до розділу:

Встановлено, що частота та поширеність хвороб сечостатевої системи, гінекологічних захворювань, безпліддя серед дорослого населення промислових міст коливається в межах 7,71−3030 випадків на 10 тис. населення, що в 1,2- 31,5 разів вище порівняно з населенням контрольного міста, в 1,2−3,9 разів перевищує загальнодержавний рівень та дані літератури (р<0,001), що дає підставу віднести Дніпропетровську область до територій зі стабільно високими показниками патології репродуктивної системи.

Виявлено статево-вікові відмінності у захворюваності населення області на хвороби сечостатевої системи в цілому та окремі її нозологічні форми, які у 2,9−6,7 разів вищі серед жіночого населення порівняно з чоловіками (р<0,001). При цьому в чоловіків, на відміну від жінок, найнижчий рівень захворюваності характерний для підліткового віку.

Визначено, що основу структури захворюваності репродуктивної системи дорослих чоловіків становлять хвороби передміхурової залози — 23,0−59,7%, жінок — запальні і незапальні хвороби шийки матки, сальпінгіт та оофорит — відповідно 11,1−32,5%, 24,0−48,0% і 20,9%. Частота та поширеність безпліддя у промислових містах коливається в межах 7,71−30,29 на 10 тис. населення, що у 2,1−5,5 разів вище порівняно з контрольним містом та в 1,1−3,9 разів (р<0,001) перевищує дані по Україні і результати досліджень інших вчених.

Доведено поступове погіршення репродуктивного здоровґя дорослого міського населення промислового регіону, що проявляється зростанням в динаміці часу в 1,1−2,6 разів (р<0,001) частоти хвороб сечостатевої системи в цілому, хвороб передміхурової залози, більшості гінекологічних захворювань та супроводжується поступовою їх хронізацією.

Встановлено територіальні особливості захворюваності населення області на хвороби сечостатевої системи, що проявляються нижчими в 1,1−17,4 рази (р<0,05-р<0,001) рівнями частоти та поширеності даного класу хвороб у сільського населення порівняно з міськими жителями за відсутності чіткої динаміки до їх зростання.

Доведено детермінованість патології репродуктивної системи мешканців промислового регіону техногенним забрудненням навколишнього середовища хімічної етіології, характер і ступінь впливу якого залежить від виду забруднюючої речовини, шляху її надходження та нозологічної форми патології. Розроблено математичні моделі для прогнозування рівня захворюваності населення регіону на хвороби репродуктивної системи.

Встановлено, що хвороби сечостатевої системи є екологічно залежною патологією (RR=2,6; ДІ = 2,5−2,7; EF=61,5%). Екологічно детермінованими нозологічними формами є чоловіча та жіноча безплідність, порушення в менопаузі та запальні хвороби шийки матки (RR=5,9−47,1; EF=83,1−87,9%).