Загальноекономічна характеристика діяльності ТОВ «Агротранссервіс»

Вступ

Зорієнтованість України на досягнення до 2020 року економічних показників розвинених європейських країн вимагає забезпечення щорічного зростання ВВП в розмірі 6−8 відсотків. Уже сьогодні зрозуміло, що активізація реального сектора економіки, вступ до СОТ, євро інтеграційні процеси, зростаючи потреби внутрішнього ринку зумовлюватимуть потребу у підвищенні ефективності діяльності підприємств і в першу чергу у сфері промисловості.

В сучасний період трансформації умов господарювання відбувається зміна концепцій, парадигм управління, що передбачає зміну цілей і завдань промислового підприємства, систем забезпечення прийняття ефективних рішень. Сучасне промислове підприємство є складною динамічною системою, орієнтовану на досягнення конкретних цілей, ступінь досягнення яких, в першу чергу характеризує ефективність функціонування його системи управління та всієї економічної діяльності.

Сьогодні основними призначенням організаційних механізмів у складі комплексного механізму, що впливає на ефективність діяльності будь-якого підприємства пов’язано з впливом факторів виробництва, які потрібно уникати можливим формуванням організаційного потенціалу.

Формування організаційного потенціалу досягається:

— проектуванням структури підприємства й формуванням підприємства як цілеспрямованої виробничо-господарської соціотехнічної системи;

— організацією діяльності підприємства відповідно до встановлених цілей діяльності;

— організацією управління діяльністю підприємства, у тому числі плануванням та інформаційним забезпеченням діяльності;

— розвитком мотивації раціоналізації організаційних структур і систем управління.

По природі основних параметрів організаційного процесу конкретні організаційні механізмі можуть бути:

— організаційно-структурні, які здійснюють керуючи впливи шляхом формування організаційних структур та їхньої реструктуризації;

— організаційно-технічний, який здійснює вплив на технічні й технологічні параметри виробничого процесу;

— організаційно-економічний, якій здійснює вплив на економічні параметри виробничо-господарської діяльності;

— організаційно-адміністративний вплив на діяльність персоналу;

— комплексними, що володіють усіма або декількома названими ознаками.

Тому, цілями мого дослідження при написанні звіту є розробка шляхів підвищення ефективності організаційно-економічного механізму щодо забезпечення ефективності діяльності підприємства «Агротранссервіс» у м. Хмельницький, а саме: розробка рекомендацій з використання зарубіжного досвіду щодо структурних механізмів що забезпечують ефективність діяльності підприємства; розробка системи заходів з підвищення ефективності використання праці на підприємстві; розробка пропозицій з підвищення ефективності економічних параметрів підприємства.

Завданнями дослідження у ході написання звіту є:

— дослідження організаційної характеристики підприємства, виду і форми підприємницької діяльності, організаційно-правової форми підприємства;

— аналізу економічної діяльності підприємства «Агротранссервіс»;

— аналіз основних показників діяльності підприємства;

— аналіз фінансового стану підприємства;

— оцінка продукції підприємства та можливих ризиків його діяльності.

1. Загальноекономічна характеристика діяльності ТОВ «Агротранссервіс» за 2010-2012 роки

ТОВ «Агротранссервіс» характеризується рядом техніко-економічних показників, що представлені в таблиці 1.

Протягом періоду, що аналізується (2012;2012 роки) виручка від реалізації за 2011 рік збільшилася на 5459,2 тис. грн. (171,31%) порівняно з 2010 роком і становила 13 114,7 тис. грн., а в 2012 році цей показник зменшився на 10 147,3 тис. грн. (22,63%) в порівнянні з 2011 роком і склав 2967,4 тис. грн.

Основним показником, який визначає ефективність та прибутковість підприємства є собівартість реалізованої продукції. Так, у 2011 році порівняно з 2010 роком собівартість зросла на 64,01%, а у 2012 році порівняно з 2011 роком зменшилася на 76,49%.

Більш конкретно про стан витрат можна сказати, проаналізувавши витратомісткість продукції. Дещо покращилася ситуація з витратами на 1 грн. готової продукції у 2011 році - вони зменшилися на 3 копійки, проте в 2012 році цей показник збільшився та становив 0,79 грн. порівняно з 2011 роком. Від проаналізованих вище показників залежать такі показники як чистий прибуток, рентабельність, фондомісткість, фондовіддача та середньорічна вартість основних фондів.

Таблиця 1 — Основні техніко-економічні показники ТОВ «Агротранссервіс» за 2010;2012 роки

Збиток ТОВ «Агротранссервіс» за 2010 рік склав 39 тис. грн., в 2011 році підприємство отримало прибуток у розмірі 334,8 тис. грн., а у 2012 році збиток підприємства становив 45,2 тис. грн. Рентабельність підприємства за аналізований період змінювалась наступним чином: у 2011 році зросла на 3,98% порівняно з 2010 роком і становила 3,34%, у 2012 році цей показник складав (-1,92%) або зменшився на 5,26% у порівнянні з 2011 роком.

Середньорічна вартість основних фондів в 2010 році становила 2,45 тис. грн., у 2011 році вона зменшилися на 0,3 тис. грн. порівняно з 2010 роком і склала 2,15 тис. грн., у 2012 році спостерігається її зменшення на 39,53% і вона становила 1,3 тис. грн.

Показник фондовіддачі характеризує частку отриманої виручки на одну гривню вартості основних фондів. В 2010 році фондовіддача на ТОВ «Агротранссервіс» становила 3124,69 грн., в 2011 році вона збільшилася (на 2975,17 грн.) і склала 6099,86 грн., а в 2012 році фондовіддача зменшилася на 3817,25 грн. в порівнянні з попереднім роком і становила 2282,62 грн.

Фондомісткість показує, яка частина вартості основних фондів припадає на одну гривню виручки. Фондомісткість — це обернений показник до фондовіддачі, який у нашому випадку у 2011 році зменшився на -0,16 грн. порівняно з 2010 роком і становив 0,16, у 2012 році фондомісткість збільшилась на 0,27 і становила 0,44 грн.

Основним джерелом інформації для аналізу фінансового стану служить бухгалтерський баланс підприємства. Його значення настільки велике, що аналіз фінансового стану нерідко називають аналізом балансу. Для оцінки діяльності ТОВ «Агротранссервіс» проведемо вертикальний та горизонтальний аналіз аналітичного балансу за 2010;2012 роки (таблиця 2).

Таблиця 2 — Аналітичний баланс ТОВ «Агротранссервіс» за 2009 — 2012 роки

В таблиці 2 проаналізовано зміни, що відбулися в оборотних та необоротних активах підприємства.

Основні засоби змінилися наступним чином: в 2010 році залишкова вартість становила 1,7 тис. грн., що на 46,87% менше минулого року, в 2011 році вартість основних фондів збільшилась до 2,6 тис. грн. і в 2012 році спостерігаємо зменшення залишкової вартості до 0. Знос основних засобів зростає протягом 2009;2011 років: в 2009 році - 5,3 тис. грн., в 2010 році - 6,8 тис. грн., в 2011 році - 8,5 тис. грн. і в 2012 році - 0. Підсумовуючи динаміку необоротних активів ТОВ «Агротранссервіс» за 2009;2012 роки, відмітимо їх повне списання у 2012 році.

Оборотні активи ТОВ «Агротранссервіс» за 2009;2012 роки не мають чітко вираженої тенденції: в 2010 році вони складали 2702,3 тис. грн., що менше на 47,31% від попереднього року, в 2011 році вони зросли на 148,55% і склали 6716,5 тис. грн., а в 2012 році сума оборотних активів зменшилася на 88,35% і становила 782,3 тис. грн.

Аналізуючи зміни у власному капіталі ТОВ «Агротранссервіс» варто відзначити, що протягом чотирьох останніх років його значення, то збільшувалося то зменшувалося. В 2010 році власний капітал складав (-1687,5) тис. грн., що на 2,37% більше ніж у 2009 році, в 2011 році - (-1352,7) тис. грн., що на 19,84% менше попереднього року, в 2012 році власний капітал зріс на 3,34% відносно 2011 року і становив (-1397,9) тис. грн. Розглядаючи детальніше складові власного капіталу відмітимо, що статутний капітал ТОВ «Агротранссервіс» усі чотири роки залишався незмінним і становив 7,4 тис. грн. Непокритий збиток в 2009 році становив 1655,9 тис. грн., в 2010 році зазначений показник збільшився і склав 1694,9 тис. грн., в 2011 році непокритий збиток зменшився на 19,75% і становив 1360,1 тис. грн., а в 2012 році збільшився на 3,32% і становив 1405,3 тис. грн.

Поточні зобов’язання ТОВ «Агротранссервіс» в 2009 році становили 6780,5 тис. грн., в 2010 році вони зменшились на 35,24% і складали 4391,1 тис. грн., в 2011 році вони збільшилися на 83,82% і становили 8071,8 тис. грн., а в 2012 році поточні зобов’язання порівняно з попереднім роком зменшилися на 72,99% і становили 2180,2 тис. грн. Відзначаючи поточні зобов’язання варто відмітити зменшення у 2012 році до 0 заборгованості перед бюджетом, зі страхування і з оплати праці.

Вертикальний аналіз балансу ТОВ «Агротранссервіс» дає можливість визначити структуру коштів та джерела їх формування (таблиця 3).

Таблиця 3 — Вертикальний аналіз балансу ТОВ «Агротранссервіс» за 2009 — 2012 роки

Таблиця 3 дозволяє проаналізувати структуру балансу ТОВ «Агротранссервіс» за 2009 — 2012 роки.

Аналізуючи склад активів підприємства відмітимо, що оборотні активи займають набагато більшу питому вагу, ніж необоротні. Необоротні активи найбільше значення мали у 2010 році - 0,063%, в 2009 році частка необоротних активів становила 0,062%, в 2011 році - 0,04% і в 2012 році - 0% - що є найменшим за аналізований період. Щодо оборотних активів, то ситуація обернена — найбільша вага оборотних активів — в 2012 році - 100%, найменша — в 2010 році - 99,937%.

З таблиці 3 бачимо структуру пасивів ТОВ «Агротранссервіс». Найбільшу частку пасивів складають поточні зобов’язання: в 2009 році вони становили 132,12%, в 2010 році - 162,41%, що на 30,29% більше, ніж в минулому періоді, в 2011 році - 120,13% і в 2012 році - 278,69%.

Власний капітал змінюється наступним чином: в 2007 році він становив 87,45%, в 2012 році власний капітал становить 91,78%, що на 4,95% більше, ніж в минулому періоді, в 2011 році власний капітал становить 91,52% і в 2012 році - 91,08%.

Власний капітал за всі періоди, що аналізуються має від'ємне значення, оскільки підприємство усі чотири роки мало непокриті збитки.

В таблиці 5 проведемо оцінку майнового стану підприємства, що аналізується. Робочий капітал підприємства показує різницю між його оборотними активами та поточними зобов’язаннями. Наявність робочого капіталу свідчить, що підприємство має фінансові ресурси для розширення діяльності та інвестування. Усі чотири роки підприємство мало від'ємне значення робочого капіталу, оскільки поточні зобов’язання були більші за оборотні активи.

Таблиця 4 — Оцінка майнового стану ТОВ «Агротранссервіс» за 2009 — 2012 роки

Досить важливими для ефективної роботи підприємства є фінансовий стан його основних засобів, який характеризують коефіцієнти зносу та придатності основних засобів.

Коефіцієнт зносу основних засобів розраховується як відношення суми зносу до первісної вартості основних засобів та характеризує фізичний стан основних засобів. Ми бачимо, що коефіцієнт зносу не має тенденції: в 2009 році він становив 0,62, в 2010 році - 0,80, у 2011 році - 0,77, в 2012 році - 0.

Коефіцієнт придатності основних засобів розраховується як відношення залишкової вартості основних засобів до їх первісної вартості. Чим більший даний показник, тим кращий технічний стан основних засобів. Коефіцієнт придатності в 2009 становив 0,38, в 2010 році - 0,20, у 2011 році - 0,23, а в 2012 році коефіцієнт придатності основних фондів дорівнював 0.

В умовах нестабільного економічного середовища, аналіз фінансової стійкості підприємства є актуальним завданням для підприємств, що вимагає ретельного і глибокого дослідження. Коефіцієнт автономії визначає частку власних коштів у сумі підсумку балансу. Чим більший коефіцієнт автономії, тим самостійнішим та незалежнішим від зовнішніх джерел фінансування є підприємство. На ТОВ «Агротранссервіс» коефіцієнт автономії усі чотири роки є від'ємним. В 2009 році коефіцієнт автономії становив (-0,32), в 2010 році він зменшився і становив — (-0,62), у 2011 році він зріс на 0,42 і становив (-0,20), а в 2012 році коефіцієнт автономії зменшився і становив (-1,79). Зважаючи на те, що нормативне значення коефіцієнта автономії - більше 0,5, ТОВ «Агротранссервіс» є досить залежним підприємством.

Таблиця 5 — Оцінка фінансової стійкості ТОВ «Агротранссервіс» за 2009 — 2012 роки

Коефіцієнт фінансової залежності розраховується діленням суми активу на власний капітал підприємства і показує, яка сума загальної вартості майна підприємства припадає на 1 грн. власного капіталу. Оскільки цей показник є оберненим до коефіцієнта автономії, то він змінюється відповідно коефіцієнту автономії. В 2009 році коефіцієнт фінансової залежності дорівнює (-3,11), в 2010 -(-1,60), в 2011 році - (-4,97), в 2012 році - (0,56).

Коефіцієнт маневреності власних засобів розраховується як відношення власних оборотних коштів до власного капіталу і характеризує частку власних обігових коштів у власному капіталі. В 2009 році коефіцієнт маневреності власних засобів становить 1,002. В 2010 році коефіцієнт маневреності власних засобів незначно зменшився і становив 1,001, в 2011 році значення коефіцієнта зросло на 0,001 порівняно з попереднім роком і становило 1,002, а в 2012 році коефіцієнт маневреності власних засобів становив 1.

Коефіцієнт фінансової стабільності розраховується як відношення власного капіталу та залученого. В 2009 році коефіцієнт фінансової стабільності становив (-0,24). В 2010 році зазначений показник зменшився до (-0,38), в 2011 році значення показника зросло і становило (-0,17), а в 2012 році аналізований показник становив (-0,64).

Коефіцієнт співвідношення залученого і власного капіталу є оберненим показником до коефіцієнта фінансової стабільності і розраховується як відношення всієї суми зобов’язань по залучених коштах та суми власних коштів. В 2009 році коефіцієнт співвідношення залученого і власного капіталу становить (-4,11). В 2010 році коефіцієнт співвідношення залученого і власного капіталу збільшився і становив (-2,6), в 2011 році значення коефіцієнта зменшилося на 3,36 порівняно з попереднім роком і становило (-5,96), а в 2012 році коефіцієнт співвідношення залученого і власного капіталу становив (-1,56).

Коефіцієнт концентрації позикового капіталу та коефіцієнт автономії є взаємодоповнюючими коефіцієнтами і в сумі дорівнюють одиниці або 100%.

Отже, проаналізувавши фінансову стійкість підприємства можемо стверджувати, що воно є нестійким та залежним від зовнішніх джерел фінансування, та має високий відсоток запозиченого капіталу.

Для оцінки ефективності та прибутковості роботи підприємства необхідно визначити та проаналізувати показники рентабельності підприємства. Підприємство є рентабельним, якщо результати від його діяльності покривають витрати та утворюють суму прибутку, достатню для нормального функціонування підприємства.

Рентабельність активів розраховується діленням прибутку підприємства на загальний підсумок балансу і показує, скільки прибутку припадає на 1 грн. активів, тобто характеризує ефективність управління підприємством.

Рентабельність власного капіталу розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до середньорічної вартості власного капіталу і характеризує ефективність вкладення засобів в дане підприємство, а також показує, скільки прибутку припадає на 1 грн. власного капіталу.

Коефіцієнт прибутковості показує величину чистого прибутку, одержаного підприємством на грошову одиницю чистої виручки від реалізації продукції. Коефіцієнт прибутковості (коефіцієнт чистого прибутку) належить до показників прибутковості, які зумовлюються всією діяльністю підприємства. Як правило, підприємства, де менеджмент на високому рівні, мають вищі прибутки, оскільки вони краще розпоряджаються своїми ресурсами. Зазначений коефіцієнт буде підвищуватись, коли підприємство зменшуватиме свої витрати за будь-якого обсягу товарообігу.

Прибуток на активи розраховується як відношення чистого прибутку до середньорічної суми активів підприємства.

Оскільки, усі чотири роки, що аналізуються дане підприємство отримало збитки, то вищезазначені показники не розраховуємо — підприємство є нерентабельним, що свідчить про неефективність діяльності підприємства.

2. Дослідження ймовірності банкрутства ТОВ «Агротранссервіс» за 2010;2012 роки

Для діагностики імовірності банкрутства використовується кілька підходів, заснованих на застосуванні: трендового аналізу великої системи критеріїв і ознак; обмеженого кола показників; інтегральних показників; рейтингових оцінок на базі ринкових критеріїв фінансової стійкості підприємств і ін.; факторних регресійних і дискримінантних моделей.

Передусім проаналізуємо формування чистого прибутку на ТОВ «Агротранссервіс». За даними звіту про фінансові результати проаналізуємо динаміку діяльності ТОВ «Агротранссервіс» за 2010 — 2012 роки (таблиця 4).

Таблиця 6 — Динаміка показників звіту про фінансові результати ТОВ «Агротранссервіс» за 2010 — 2012 роки

Як бачимо з таблиці 4, в 2010 році дохід (виручка) від реалізації продукції становив 7655,5 тис. грн., в 2011 році він збільшився на 5459,2 тис. грн. (71,31%) і складав 13 114,7 тис. грн., а в 2012 році зазначений показник зменшився на 77,37% або на 10 147,3 тис. грн. і становив 2967,4 тис. грн. Податок на додану вартість змінюється пропорційно виручці від реалізованої продукції.

Чистий дохід ТОВ «Агротранссервіс» протягом аналізованого періоду змінюється аналогічно виручці від реалізації продукції: в 2010 році він становив 6379,6 тис. грн., в 2011 році - 10 928,9 тис. грн. і в 2012 році - 2472,8 тис. грн.

Інші операційні доходи в 2010 році становили 0,9 тис. грн, в 2011 році вони зменшилися до 0, в 2012 році інші операційні доходи становили 2,5 тис. грн.

Разом чисті доходи ТОВ «Агротранссервіс» в 2010 році були на рівні 6380,5 тис. грн, у 2011 році вони зросли на 4548,4 тис. грн. і становили 10 928,9 тис. грн. і в 2012 році - зменшилися на 8453,6 і дорівнювали 2475,3 тис. грн.

Собівартість реалізованої продукції у 2010 році становила 6116,4 тис. грн., в 2011 році вона зросла на 3915,2 тис. грн. в порівняні з попереднім роком і становила 10 031,6 тис. грн., а в 2012 році зменшилася на 76,49% і становила 2358,7 тис. грн.

Інші операційні витрати за 2010;2012 роки не мають чітко вираженої тенденції: в 2010 році вони становлять 266,7 тис. грн., в 2011 році - збільшились на 132,9 тис. грн. і становили 399,6 тис. грн., а в 2012 році зменшилися на 246,3 тис. грн. та дорівнювали 153,3 тис. грн.

В результаті проведених операцій, на підприємстві отримано у 2010 році збиток у розмірі 39,0 тис. грн., у 2011 році - чистий прибуток, який становив 334,8 тис. грн., у 2012 році - збиток — 45,2 тис. грн.

Ознаки банкрутства можна розділити на дві групи.

До першої групи відносяться показники, що свідчать про можливі фінансові утруднення й імовірність банкрутства в недалекому майбутньому:

повторювані істотні втрати в основній діяльності, що виражаються в хронічному спаді виробництва, скороченні обсягів продажів і хронічної збитковості;

наявність хронічно простроченої кредиторської і дебіторської заборгованості;

низькі значення коефіцієнтів ліквідності і тенденція їх до зниження;

збільшення до небезпечних меж частки позикового капіталу в загальній його сумі;

дефіцит власного оборотного капіталу, систематичне збільшення тривалості обороту капіталу;

наявність наднормативних запасів сировини і готової продукції;

використання нових джерел фінансових ресурсів на невигідних умовах;

несприятливі зміни в портфелі замовлень;

падіння ринкової вартості акцій підприємства;

зниження виробничого потенціалу.

В другу групу входять показники, несприятливі значення яких не дають підстави розглядати поточний фінансовий стан як критичний, але сигналізують про можливості різкого його погіршення в майбутньому при неприйнятті дійових заходів. До них відносяться:

надмірна залежність підприємства від якого-небудь одного конкретного проекту, типу устаткування, виду активу, ринку сировини або ринку збуту;

втрата ключовихф контрагентів;

недооцінка відновлення техніки і технології;

втрата досвідчених співробітників апарата управління;

вимушені простої, неритмічна робота;

неефективні довгострокові угоди;

недостатність капітальних вкладень і т.д.

До переваг цієї системи індикаторів можливого банкрутства можна віднести системний і комплексний підходи, а до недоліків — більш високий ступінь складності ухвалення рішення в умовах багатокритеріальної задачі, інформативний характер розрахованих показників, суб'єктивність прогнозного рішення.

У закордонних країнах для оцінки ризику банкрутства і кредитоспроможності підприємств широко використовуються дискримінантні факторні моделі відомих західних економістів Альтмана, Ліса, Таффлера, Тішоу й ін., розроблені за допомогою багатомірного дискримінантного аналізу. Вперше в 1968 році професор Нью-Йорского університету Альтман досліджував 22 фінансових коефіцієнта і вибрав з них 5 для включення в остаточну модель визначення кредитоспроможності суб'єктів господарювання:

де — власний оборотний капітал / сума активів;

— нерозподілений (реінвестований) прибуток / сума активів;

— прибуток до сплати відсотків / сума активів;

— ринкова вартість власного капіталу / позиковий капітал;

— обсяг продажів (виторг) / сума активів.

Якщо значення Z<1,81, то це ознака високої імовірності банкрутства, тоді як значення Z>2,7 і більше свідчить про малу його імовірність.

У 1997 році Таффлер запропонував наступну формулу:

де — прибуток від реалізації/короткострокові зобов’язання;

— оборотні активи/ сума зобов’язань;

— короткострокові зобов’язання / сума активів;

— виторг / сума активів.

Якщо величина Z-рахунка більше 0,3, це говорить про те, що у фірми непогані довгострокові перспективи, якщо менше 0,2, то банкрутство більш ніж ймовірне.

Однак необхідно відзначити, що використання таких моделей вимагає великих обережностей. Тестування підприємств за даними моделям показало, що вони не зовсім підходять для оцінки ризику банкрутства наших суб'єктів господарювання, тому що не враховують специфіку структури капіталу в різних галузях.

По моделі Альтмана неспроможні підприємства, що мають високий рівень четвертого показника (власний капітал / позиковий капітал), одержують дуже високу оцінку, що не відповідає дійсності. У зв’язку з недосконалістю діючої методики переоцінки основних фондів, коли старим зношеним фондам надається таке ж значення, як і новим, необґрунтовано збільшується частка власного капіталу за рахунок фонду переоцінки. У підсумку склалося нереальне співвідношення власного і позикового капіталу. Тому моделі, у яких є присутнім даний показник, можуть спотворити реальну картину. Вихід з положення, що створилося, ми бачимо в розробці власних моделей для кожної галузі за методикою дискримінантного аналізу, які б враховували специфіку нашої дійсності. Більш того, ці функції повинні тестуватися щороку на нових вибірках з метою уточнення їх дискримінантної сили.

Найбільш важливою на практиці є 5-факторна модель Альтмана. При її застосуванні визначається функція показників, що характеризують потенціал підприємства і результати його росту. Дану модель Альтмана можна відобразити за формою:

Розрахуємо можливість банкрутства ТОВ «Агротранссервіс» за допомогою моделі Альтмана у 2010 році.

=

=

;

=

;

=

.

=

Таким чином, зробимо висновок, що у 2010 році у підприємства, що аналізується дуже висока ймовірність банкрутства. Далі розрахуємо можливість банкрутства ТОВ «Агротранссервіс» за допомогою моделі Альтмана у 2011 році.

;

;

.

Як бачимо з проведених розрахунків, ситуація дещо покращилася, проте ймовірність банкрутства залишається все ще високою. Розрахуємо ймовірність банкрутства ТОВ «Агротранссервіс» у 2012 році.

;

;

.

У 2012 році у ТОВ «Агротранссервіс» ймовірність банкрутства залишається високою.

3. Джерела оздоровлення сільськогосподарських підприємств як складова антикризового управління

В процесі виробничо-господарської та фінансової діяльності суб'єктів господарювання, зокрема сільськогосподарських підприємств, досить часто виникають ситуації, коли через певні об'єктивні причини відбуваються тимчасові погіршення основних показників, що характеризують ліквідність, фінансову стійкість, ділову активність та прибутковість, що знаходить пояснення як прояв ознак окремих видів криз.

З метою попередження та недопущення розвитку таких кризових явищ, а тим більше їх поглиблення та виникнення комплексної стратегічної кризи підприємства, керівникам та власникам суб'єктів господарювання необхідно забезпечити виконання комплексу заходів, що передбачають використання внутрішніх та зовнішніх джерел та важелів, що дадуть змогу не лише стабілізувати ситуацію, а й забезпечити якісне і кількісне зростання основних характеристик та показників його фінансового стану.

Розглядаючи питання альтернативних джерел оздоровлення суб'єктів підприємницької діяльності, О.П. Процків виокремлює:

випуск нових акцій та облігацій;

залучення банківських кредитів;

отримання урядових субвенцій;

трансформація короткострокової заборгованості в довгострокову.

Дещо по-іншому розглядає внутрішні та зовнішні джерела проведення антикризових заходів Н. М. Левченко. До внутрішніх джерел автор відносить кошти власників (засновників) та кошти працівників, а серед зовнішніх — акцентує увагу на банківських ресурсах та кредиторській заборгованості (зокрема для бюджетних установ — кошти Державного бюджету) [2, с. 169].

Найбільш повно, на нашу думку, розглядає джерела реалізації антикризових заходів О. О. Терещенко, який стверджує, що мобілізація внутрішніх джерел оздоровлення має відбуватися в двох напрямах:

збільшення вхідних грошових потоків за рахунок зростання виручки від реалізації продукції чи реструктуризації активів (здача в оренду основних фондів, використання зворотного лізингу, мобілізація прихованих резервів, рефінансування дебіторської заборгованості);

зменшення вихідних грошових потоків (зниження собівартості готової продукції, скорочення витрат, що не відносяться до валових та відмова від інвестиційної діяльності).

Серед зовнішніх джерел оздоровчих заходів О. О. Терещенко виокремлює:

банківське кредитування;

збільшення статутного фонду (шляхом збільшення кількості акцій, зростання номінальної вартості акцій, обміну облігацій на акції);

цільові внески на безповоротній основі.

Таким чином, в процесі проведення оздоровлення необхідно чітко ідентифікувати основні складові, що обумовили існуючу ситуацію, а також оптимізувати напрями та джерела її стабілізації.

У процесі проведених досліджень нами систематизовано ключові заходи по фінансовому оздоровлення сільськогосподарських товаровиробників, що відображає приведена нижче модель, в основу якої покладено умову — забезпечення найнижчої ціни та досягнення бажаної результативності (ефекту) на основі оптимізації відповідних джерел (рисунку 1).

Рисунок 1 — Схематичне зображення основних складових загальної моделі проведення заходів оздоровлення сільськогосподарських підприємств Наявність кризи фінансової стійкості підприємства визначається на основі розрахунку системи показників, які дають змогу оцінити структуру джерел формування майна підприємства, а також виявити рівень його залежності від кредиторів.

Значна частка позикових коштів підприємства у їх загальній структурі, призводить до зниження рівня незалежності керівництва при прийнятті управлінських рішень, а також збільшує навантаження на підприємство в процесі обслуговування таких зобов’язань. Зазначене може мати негативний вплив як на прибутковість так і на платоспроможність суб'єкта господарювання. При оздоровленні підприємства у контексті підвищення рівня його фінансової стійкості до основних внутрішні джерел слід віднести:

збільшення внесків учасників підприємства з метою досягнення оптимальної структури залученого та власного капіталу;

реінвестування отриманого чистого прибутку, що дасть змогу збільшити показник нерозподіленого прибутку та, як наслідок, загальну величину власного капіталу (може бути використаним лише у випадку відсутності кризи прибутковості);

проведення заходів стосовно оптимізації обсягів зобов’язань підприємства, удосконалення політики підприємства стосовно обсягів та доцільності використання кредитних ресурсів.

Зовнішніми джерелами досягнення бажаного рівня фінансової стійкості, враховуючи сучасні умови ведення сільськогосподарського виробництва, можуть бути:

залучення нових учасників підприємства, що дозволить за рахунок надходжень фінансових ресурсів стабілізувати рівень фінансової стійкості. Слід зауважити, що такий захід призводить до зниження частки власності існуючих учасників і, в більшості випадків, використовується лише тоді, коли існує реальна загроза перспективам подальшої діяльності та немає інших реальних можливостей стабілізувати існуючу ситуацію;

проведення заходів з реструктуризації боргових зобов’язань, що на певний час дозволить зняти існуючу напругу та дасть підприємству час для оптимізації структури джерел формування капіталу.

Криза ліквідності (платоспроможності) діагностується на основі розрахунку системи фінансових коефіцієнтів, що дають змогу оцінити рівень покриття платіжних зобов’язань грошовими коштами (платоспроможність) та активами з різним часом їх перетворення на грошові кошти (ліквідність). Оцінку рівня платоспроможності проводять базуючись на показниках забезпеченості підприємства власними оборотними коштами, а також показниках структури оборотного капіталу підприємства. Аналіз вищенаведених показників дозволяє оцінити перспективи підприємства щодо фінансування своєї поточної діяльності та виконання існуючих договірних зобов’язань.

До основних внутрішніх джерел, що дозволяють провести заходи з підвищення рівня платоспроможності підприємства слід віднести:

дотримання належного рівня розрахунково-платіжної дисципліни, що дасть змогу забезпечувати оперативне повернення дебіторської заборгованості, та, як наслідок, мінімізувати втрати від впливу інфляційних процесів і отримати необхідні грошові кошти для проведення розрахункових операцій;

оптимізація витрат підприємства з метою зниження непродуктивної їх частини, що дозволить мобілізувати наявні фінансові ресурси та забезпечить зростання рівня платоспроможності;

ведення обґрунтованої політики підприємства стосовно залучення позикових коштів. Така політика передбачає перспективний аналіз ефективності залучення кредитних ресурсів та наперед чіткого визначення джерел їх погашення.

На нашу думку, до основних зовнішніх джерел стабілізації рівня платоспроможності підприємства та проведення заходів з оздоровлення фінансового стану підприємства відносяться:

використання кредитних ресурсів для проведення необхідних розрахункових операцій. Є досить ефективним заходом лише у випадках наявності прибутковості діяльності та рівня рентабельності, який перевищує вартість таких фінансових ресурсів;

використання факторингових операцій, що дозволить порівняно швидко отримати необхідні грошові кошти по існуючій дебіторській заборгованості. Є доцільним лише у випадку, коли очікувана вигода від використання таких операцій перевищує витрати на проведення факторингових угод;

проведення заходів з реструктуризації існуючої заборгованості, що дасть змогу підприємству активізувати можливі джерела надходження фінансових ресурсів та уникнути розвитку кризи платоспроможності.

Наявність кризи прибутковості (результатів) визначається на основі діагностики як системи абсолютних показників (рівень та динаміка фінансового результату від реалізації окремих видів продукції), так і відносних (показники рентабельності та окупності понесених витрат та капіталу). Оцінка останніх дозволяє визначити перспективи підприємства з позиції його можливості забезпечувати розширене відтворення та в більшості випадків є основною складовою діагностики загального фінансового стану.

До основних внутрішніх джерел, що дозволяють оптимізувати показники прибутковості сільськогосподарських підприємств слід віднести:

використання оптимальних технологій виробництва сільськогосподарської продукції, що дасть змогу на основі зростання рівня урожайності та продуктивності домогтися зменшення собівартості продукції;

удосконалення політики підприємства щодо управління витратами, з метою чіткого визначення та класифікації їх центрів, а також виявлення та мінімізація непродуктивних витрат;

удосконалення маркетингової діяльності підприємства з метою пошуку оптимальних каналів та термінів реалізації продукції. В процесі зміни термінів реалізації продукції слід врахувати не лише можливий приріст доходу за рахунок зростання рівня цін, а й майбутні витрати підприємства на зберігання, транспортування тощо. Одночасно в умовах використання таких заходів підвищення рівня прибутковості слід обов’язково врахувати вплив зміни термінів реалізації на перспективну платоспроможність такого суб'єкта господарювання.

Зовнішні джерела зростання рівня прибутковості, уникнення проявів та розвитку кризи результатів, в більшості випадків, майже не залежать від дій самого підприємства та включають: політику держави стосовно обмеження експорту сільськогосподарської продукції (політика стримування експорту призводить до зниження внутрішніх цін на сільськогосподарську продукції та не дає сільськогосподарським підприємствам можливостей заробити на зовнішніх ринках); рівень державної підтримки сільськогосподарських товаровиробників стосовно надання пільгових кредитів, а також здійснення компенсаційних виплат за виробництво окремих видів сільськогосподарської продукції.

Узагальнюючи вищенаведене, слід зауважити, що заходи по оздоровленню сільськогосподарських підприємств, які включають в себе комплекс дій зі стабілізації фінансового стану та підвищення показників, що характеризують рівень фінансової стійкості, ліквідності та прибутковості підприємства, мають носити глибинний, комплексний характер. Здійснюючи вибір оптимальних джерел проведення заходів по оздоровленню окремих товаровиробників, слід враховувати не лише рівень їх доступності (швидкість застосування), а й вартість. Системний взаємовплив на кожен із вищезазначених аспектів фінансового стану підприємства, призводить до покращення інших, що позитивно впливає на загальне оздоровлення суб'єкта господарювання.

Висновки

підприємство банкрутство управління оздоровлення Протягом періоду, що аналізується (2010;2012 роки) дохід (виручка) від реалізації продукції за 2010 рік становив 7655,5 тис. грн., в 2011 році він збільшився на 5459,2 тис. грн. (71,31%) і складав 13 114,7 тис. грн., а в 2012 році зазначений показник зменшився на 77,37% або на 10 147,3 тис. грн. і становив 2967,4 тис. грн.

Основним показником, який визначає ефективність та прибутковість підприємства є собівартість реалізованої продукції, яка у 2010 році становила 6116,4 тис. грн., в 2011 році вона зросла на 3915,2 тис. грн. в порівняні з попереднім роком і становила 10 031,6 тис. грн., а в 2012 році зменшилася на 76,49% і становила 2358,7 тис. грн.

Чистий дохід ТОВ «Агротранссервіс» протягом аналізованого періоду змінюється аналогічно виручці від реалізації продукції: в 2010 році він становив 6379,6 тис. грн., в 2011 році - 10 928,9 тис. грн. і в 2012 році - 2472,8 тис. грн.

Інші операційні доходи в 2010 році становили 0,9 тис. грн, в 2011 році вони зменшилися до 0, в 2012 році інші операційні доходи становили 2,5 тис. грн.

Разом чисті доходи ТОВ «Агротранссервіс» в 2010 році були на рівні 6380,5 тис. грн, у 2011 році вони зросли на 4548,4 тис. грн. і становили 10 928,9 тис. грн. і в 2012 році - зменшилися на 8453,6 і дорівнювали 2475,3 тис. грн.

Собівартість реалізованої продукції у 2010 році становила 6116,4 тис. грн., в 2011 році вона зросла на 3915,2 тис. грн. в порівняні з попереднім роком і становила 10 031,6 тис. грн., а в 2012 році зменшилася на 76,49% і становила 2358,7 тис. грн.

Інші операційні витрати за 2010;2012 роки не мають чітко вираженої тенденції: в 2010 році вони становлять 266,7 тис. грн., в 2011 році - збільшились на 132,9 тис. грн. і становили 399,6 тис. грн., а в 2012 році зменшилися на 246,3 тис. грн. та дорівнювали 153,3 тис. грн.

Збиток ТОВ «Агротранссервіс» за 2010 рік склав 39 тис. грн., в 2011 році підприємство отримало прибуток у розмірі 334,8 тис. грн., а у 2012 році збиток підприємства становив 45,2 тис. грн. Рентабельність підприємства за аналізований період змінювалась наступним чином: у 2011 році зросла на 3,98% порівняно з 2010 роком і становила 3,34%, у 2012 році цей показник складав (-1,92%) або зменшився на 5,26% у порівнянні з 2011 роком.

У 2010 році у ТОВ «Агротранссервіс» була дуже висока ймовірність банкрутства, у 2011 році ситуація дещо покращилася, але ймовірність банкрутства залишається високою, як і в 2012 році.

Політика антикризового фінансового управління є частиною загальної фінансової стратегії підприємства, яке полягає в розробці системи методів попередньої діагностики загрози банкрутства та задіянні механізмів фінансового оздоровлення підприємства, що забезпечують його вихід із кризового стану. [22, с. 152]

Реалізація політики антикризового фінансового управління підприємством передбачає здійснення постійного моніторингу фінансового стану підприємства з метою раннього виявлення ознак його кризового розвитку; визначення масштабів кризового стану підприємства; дослідження основних чинників, які характеризують кризовий розвиток підприємства; формування системи цілей виходу підприємства з кризового стану, адекватних його масштабам; вибір і використання дієвих внутрішніх механізмів фінансової стабілізації підприємства, які повинні забезпечити реалізацію термінових заходів із відновлення платоспроможності та фінансової рівноваги підприємства за рахунок внутрішніх резервів; вибір ефективних форм санації підприємства і, нарешті, забезпечення контролю за результатами розроблених заходів щодо виведення підприємства з фінансової кризи, що покладається, як правило, на керівників підприємства.

Список використаної літератури

1. Бондар Н. М. Економіка підприємства: підручник / Н. М. Бондар. — К.: Видавництво А.С.К., 2004. — 399 с.

2. Бондарева А. В. Фінансова звітність, як інформаційна база аналізу фінансового стану підприємства / А. В. Бондарева // Вісник ХНУ. Економічні науки. — Хмельницький. — 2005. — № 6. — Т. 3. — С. 80 — 82.

3. Брігхем Є.Ф. Основи фінансового менеджменту: підручник / Є.Ф. Брігхем. — К.: Молодь, 1997. — 999 с.

4. Гончаров А. Б. Фінансовий менеджмент: навчальний посібник / А. Б. Гончаров. — Х.: ІНЖЕК, 2003. — 240 с.

5. Гриньова В. М. Фінанси підприємств: навчальний посібник / В. М. Гриньова, В. О. Коюда; під заг ред. В.М. Гриньової. — 3- є вид. — К.: Знання-Прес, 2006. — 423с.

6. Державний комітет статистики України. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua.

7. Економіка підприємства: Навч. Пособ. / За ред. А. В. Шегди. — К.: Знання, 2005.-431с.

8. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. Покропивного С. Ф. — Вид. 2 — ге, перераб. та доп. — К.: КНЕУ, 2001.-528с.

9. Економічний аналіз господарської діяльності. / Іващенко В.І., Болюх М. А., — К.:ЗАТ «НІЧЛАВА», 1999.-204 с.

10. Економічний аналіз: навчальний посібник / М. А. Болюх, В. З. Бурчевський, М.І. Горбатюк; за ред. акад. НАНУ, Проф. М. Г. Чумаченка.-К.: КНЕУ.-2001.-С.227.

11. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 30.06.99 р. № 784-XIV.

12. Іванюта С. М. Антикризове управління: навчальний посібник / С.М. Іванюта. — К.: ЦУЛ, 2007. — 288 с.

13. Манів З.О. Економіка підприємства: підручник / З.О. Манів. — К.: Знання, 2004. — 580 с.

14. Мостова М. А. Особливості кризового стану підприємств харчової промисловості України та Чернігівському регіоні / М. А. Мостова, М. В. Литовченко // Фінанси. Банківська справа. — 2010. — № 3(7). — С. 176−186.

15. Рибалка О. Формування системи показників фінансового стану підприємства для оцінки ймовірності банкрутства / Економіст: Літопис подій, особистості, ідеї, аналітика й дослідження. — № 9, вересень 2005. — с. 63−65 — 75 с.

16. Статистичний збірник «Регіони України», Частина 2 / За редакцією О. Г. Осауленко. — К.: Державний комітет статистики України, 2010. — 805 с.

17. Статистичний щорічник України за 2010 рік / За редакцією О. Г. Осауленко. — К.: Державна служба статистики України, 2011. — 560 с.

18. Талан Л. Загальні питання банкрутства / Бібліотека «Баланс»: Практичне керівництво / Дніпропетровськ: ТОВ «Баланс-Клуб». — № 11, листопад 2005. — с. 6−10 — 192 с.

19. Терещенко О. О. Фінансова санація та банкрутство підприємств: навч. посібник / О. О. Терещенко. — К.: КНЕУ, 2000. — 412 с.

20. Чумак О. Оцінка ймовірності банкрутства / Головбух: Всеукраїнська бухгалтерська газета, перший щотижневик для головного бухгалтера. — № 15 (566), березень 2008. — с. 34−39 — 64 с.

21. Шаповал В. М., Аврамчук Р. Н., Ткаченко О. В. Економіка підприємства: Уведення в спеціальність: Навчальний посібник. — К.: Центр навчальної літератури, 2003.-288с.

22. Шапурова О. О. Політика антикризового управління при загрозі банкрутства / Актуальні проблеми економіки: Науковий економічний журнал. — № 8 (86), 2008. — с. 147−153 — 270 с.