Енергетична безпека держави: візуалізація теоретико-методологічних підходів до оцінки рівня

На сьогоднішній день однією із основних глобальних проблем, які стоять перед людством, є проблема забезпечення сталого економічного світового й національного розвитку необхідними паливно-енергетичними ресурсами (ПЕР) і, відповідно, забезпечення глобальної та національної енергетичної безпеки (ЕнБ). В той же час, наукові диспути щодо конкретних напрямів та шляхів її забезпечення, і, як наслідок, змісту поняття ЕнБ і в дійсний час залишаються актуальними: багатоаспектність питання забезпечення ЕнБ дає достатньо широкі можливості щодо подальшого з’ясовування його змісту та суті. В свою чергу, для вирішення поставлених проблем необхідні значні обсяги різнорідної інформації (як статистичної так і даних технічного, економічного, соціального характеру які характеризують поточні зміни), що потребує пошуку нових засобів її компактного представлення.

Одними із таких інструментів досліджень як суспільних так і технічних проблем є засоби моделювання й візуалізації (засіб представлення даних чи процесів у вигляді багатомірних статичних чи динамічних зображень). Візуалізація достатньо широко використовується в вітчизняних та закордонних дослідженнях даних та процесів які відбуваються в енергетичній галузі. Як приклад можна навести щорічні збірки Євростату «Енергетика, транспорт та навколишнє середовище: індикатори» [1] та регулярні статистичні звіти Мінтопенерго України [2].

В той же час, в більшості випадків інформація наведена у вигляді одномірним діаграм рівнів того чи іншого показника чи їх зміни за певний період часу, в тому числі і для окремих показників ЕнБ без врахування наявних зв’язків та взаємозв'язків між ними. Для подальшого визначення напрямів можливої візуалізації показників та індикаторів ЕнБ наведемо розроблений в ДФ НІСД концептуальний підхід до визначення та розуміння поняття енергетична безпека. В загальному плані Законом України національна безпека визначається як захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечується сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам [3].

При цьому під національними інтересами вважаються життєво важливі матеріальні, інтелектуальні і духовні цінності Українського народу як носія суверенітету і єдиного джерела влади в Україні, визначальні потреби суспільства і держави, реалізація яких гарантує державний суверенітет України та її прогресивний розвиток [3]. Відштовхуючись від вищенаведених визначень національної безпеки та національним інтересам можна по аналогії визначити, що енергетична безпека — захищеність життєво важливих енергетичних інтересів людини, суспільства та держави.

До таких енергетичних інтересів, в першу чергу, можна віднести забезпечення енергетичних потреб людини суспільства та держави (енергозабезпечення). Розкриваючи зміст саме цього енергетичного інтересу ми повинні врахувати, що таке енергозабезпечення повинно бути надійним, технічно безпечним, обґрунтовано достатнім тощо. Але, окрім виключно енергетичних інтересів (енергозабезпечення), можна визначити і інші визначальні потреби суспільства та держави, які не є енергетичними, але реалізація яких гарантує державний суверенітет України та її прогресивний розвиток і які значним чином пов’язані з енергетичною сферою життєдіяльності держави, людини і суспільства.

До таких інтересів слід віднести енергетичну незалежність, екологічну прийнятність енерговиробництва та енергоспоживання та соціальну стабільність в державі, яка в значному ступені пов’язана з енерговиробництвом та енергозабезпеченням (цінова та тарифна політика, теплопостачання тощо). Для оцінки рівня ЕнБ країни, в більшості випадків, використовується система показників та індикаторів безпеки. Така система відображає ступінь дії визначених державою загроз ЕнБ на основні функціональні характеристики розвитку держави. Одним із основних елементів такої системи є визначення критичних та граничних рівнів показників та індикаторів безпеки, яке дозволяє віднести окремі показники та індикатори до певного класу небезпеки та на підставі подальшого комплексного аналізу оцінити загальний (інтегральний) рівень ЕнБ держави.

Найбільш вживаємими показниками та індикаторами ЕнБ, які характеризують рівень енергозабезпечення можна вважати: * загальну кількість спожитих в країні ПЕР та їх видовий склад (до основних видів ПЕР відносяться: нафта, природний газ, вугілля, енергія ГЕС та АЕС й нетрадиційних та відновлюваних джерел енергії (НВДЕ)); * кількість ПЕР яка припадає на одну людину (це може бути як загальна кількість енергоресурсів — первинне питоме споживання енергоресурсів, так і окремо по кожному з основних видів ПЕР); * ефективність використання ПЕР (в переважній більшості використовується такий показник, як енергоємність ВВП з врахуванням паритету купівельної спроможності (ПКС), де енергоефективність використання ПЕР є зворотним). До основних показників та індикаторів енергетичної незалежності відносять: * загальну залежність при постачанні ПЕР (відношення рівня чистого імпорту до загальної кількості спожитих ПЕР), відповідно залежність може бути визначена як для загального енергоспоживання так і окремо по кожному з основних видів ПЕР; * монопольну залежність при постачанні ПЕР (відношення чистого імпорту з однієї країни до загальної кількості спожитих ПЕР), який також може бути визначений для загального енергопостачання так і для окремих видів ПЕР. До основних показників та індикаторів екологічної прийнятності енерговиробництва та енергоспоживання відносяться: * інтенсивність викидів шкідливих речовин в атмосферу (визначеється як загальна кількість викидів парникових газів в еквіваленті СО2, яка припадає на одного мешканця країни); * ефективність викидів (розраховується як відношення загальної кількості викидів в еквіваленті СО2 до загального ВВП (ПКС) країни); * в останній час набув широкого вживання і такий показник екологічної прийнятності як ступень виконання країною Кіотських зобов’язань (визначається як дійсна загальна кількість викидів в еквіваленті СО2 до аналогічної кількості 1990 року, яка в кіотських зобов’язаннях взята за відправну). І нарешті до основних показників та індикаторів соціальної прийнятності енерговиробництва та енергоспоживання можна віднести наступні: * показник достатності (доступності) електрота теплопостачання (в загальному плані їх можна вважати певними індикаторами якості життя), який визначається як питомий (на одну особу) рівень споживання електроенергії та тепла; * відносна (до середнього рівня доходів населення в країні) вартість паливноенергетичного кошика (вартість енергії, яка споживається населенням). Таким чином, для забезпечення оцінки рівня ЕнБ використовується достатньо широкий спектр показників та індикаторів.

Крім того, слід ще зазначити, що існує певний зв’язок як між окремими показниками та індикаторами ЕнБ так і між цими показниками та іншими важливими характеристиками розвитку держави. Саме наявність таких зв’язків і лягла в основу візуального (у видів певних фігур) представлення не тільки окремих показників та індикаторів ЕнБ, а і факторів впливу та механізмів їх взаємодії та взаємозв'язку. Так, враховуючи, що добуток питомого споживання ПЕР та ефективності енергоспоживання дає такий важливий показник економічної безпеки як ВВП (ПКС) країни. В даному випадку слід зазначити, що показник енергоефективності використання ПЕР є усередненим значенням ефективності використання ПЕР різних виробництв й потреб (відповідно, які значним чином відрізняються за ефективністю енерговикористання).

Тому, певним чином, не буде значного перебільшення якщо залежність між часткою використаних ПЕР та ефективністю їх використання ми приймемо за лінійну (тобто, вважаємо що енергоефективність рівномірно змінюється від нуля до подвійного середнього значення). В такому разі ВВП (ПКС) можна представити у виді рівнобедреного трикутника, де висота буде дорівнювати питомому споживанню ПЕР в країні, основа — подвійному значенню ефективності споживання ПЕР, а площа такого трикутника саме і буде дорівнювати ВВП (ПКС).

На рис. 1 побудовані такі зображення для України, Білорусі, Росії, Японії й світу. Відповідні статистичні дані, щодо кількісних характеристик відповідних показників та індикаторів ЕнБ наведені в табл. 1. Безумовно, аналізуючи наведені зображення (порівнюючи їх між собою та зі світовим рівнем) можна не тільки наочно побачити досягнуті рівні основних індикаторів ЕнБ, а і достатньо чітко визначити за рахунок чого країни здобули свій наявний рівень розвитку: за рахунок ефективності використання ПЕР (як приклад Японія чи Велика Британія) чи за рахунок широкого використання ПЕР, але з невисоким рівнем ефективності (приклад Росії чи США).

Дуже показовий вигляд має така візуалізація для такої країни як Катар (має найбільший в світі рівень питомого споживання ПЕР — 26,54 т н.е. на особу (середньосвітовий рівень — 1,82 т н.е. на особу) й наднизький рівень ефективності енергоспоживання — .1,32 тис.$/ т н.е. (середньосвітовий — 5,00 тис.$/ т н.е.), в той же час площа трикутника — еквівалент ВВП (ПКС) на особу — знаходиться на рівні 34 458 $ на особу, що ставить країну в число найбільш розвинутих країн світу (середньосвітовий рівень — 9 295 $ на особу)).

Таблиця 1 Головні показники та індикатори енергетичної безпеки деяких країн та регіонів світу за 2007 рік.

В цьому плані майже однаковий вигляд мають зображення України, Білорусі й Росії, які характеризуються низьким рівнем ефективності енергоспоживання (Білорусь — 2,94 тис.$/ т н.е., Україна — 2,44 тис.$/ т н.е., Росія — 2,38 тис.$/ т н.е.) та більш ВІСНИК ДОНЕЦЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ, СЕР. В: ЕКОНОМІКА І ПРАВО, ВИП.2, Т.1, 2010 22 високим ніж в світі рівнем використання ПЕР (Росія — 4,75 т н.е. на особу, Україна — 2,96 т н.е. на особу, Білорусь — 2,89 т н.е. на особу). Відповідно рівень душового ВВП (ПКС) в Росії складає 11 323 $ на особу (вищий ніж середньосвітовий — 9 295 $ на особу), для Білорусі - 8 465 $ на особу і України — 7 150 $ на особу нижчі ніж середньосвітовий.

Таким чином, наведені зображення дають певні підстави як для оцінки рівня основних показників та індикаторів безпеки, так і для визначення привалюючого шляху енергетичного розвитку. В той же час визначені можливості запропонованої візуалізації на цьому не вичерпані. Так, одними із основних показників ЕнБ є рівень споживання окремих видів ПЕР та їх видобуток, які визначають паливно-енергетичний баланс (ПЕБ) країни. В загальному плані ПЕБ держави — це система показників, яка характеризує наявні паливно-енергетичні ресурси в країні та їхнє використання [4]. ПЕБ у традиційному розумінні - є співвідношення між енергетичним виробництвом (видобутком) та споживанням різних видів ПЕР. Саме в такому виді наводяться статистичні дані енергозабезпечення країн світу і використовуються для визначення і інших показників ЕнБ (частка основних видів ПЕР, їх власний видобуток, експорт та імпорт, напрями споживання тощо). Як визначено в Енергетичній стратегії України [5]: «в основі розробки паливно-енергетичних балансів лежить комплекс стратегічних положень розвитку економіки, визначення прогнозних обсягів споживання енергоресурсів, виходячи з прийнятої політики підвищення енергетичної ефективності, питання розвитку галузей ПЕК і оцінки можливостей видобутку та виробництва палива та енергії, а також формування напрямів імпортно-експортної політики і визначення обсягів закупівлі та продажу енергоресурсів». На жаль, в останні роки ПЕБ України не розробляється, а необхідні дані можна запозичити з статистичних матеріалів Міжнародної Енергетичної Агенції (МЕА) [6], але які виходять в світ більш ніж дворічним затриманням. В таблиці 2 наведений ПЕБ України за 2007 рік з сайту МЕА [6]. Цікаво, що в Енергетичній стратегії Росії [7], ПЕБ розглядається як інструмент державного прогнозування та основа для визначення заходів економічного регулювання стимулюючого характеру. Тобто формування ПЕБ спрямовується, передусім, на визначення стратегічних орієнтирів та необхідних заходів для їхнього досягнення, а значить в більшому ступені враховує вимоги проведення певної державної політики керування попитом, що має дуже важливе значення для визначення та оцінки рівня ЕнБ. Таким чином, використовуючи дані ПЕБ загальне питоме енергоспоживання можна навести окремо по кожному з використаних видів ПЕР (природний газ, вугілля, нафта та нафтопродукти, енергія ГЕС, АЕС та нетрадиційних відновлюваних джерел енергії (НВДЕ). Відповідне зображення для України наведено на рис. 2.

Крім того, використовуючи наведені в ПЕБ дані щодо основних напрямів споживання ПЕР (промисловість, ЖКГ, транспорт, будівництво, генерація електроенергії та ін.) можна навести аналогічне зображення але вже за напрямами використання основних енергоресурсів (див. рис. 3).

Окремо слід виділити можливість відображення показників та індикаторів енергетичної незалежності. В якості основних показників енергетичної незалежності прийняті показники загальної залежності від імпорту ПЕР та монопольної залежності (залежності від імпорту ПЕР, який виходить з однієї країни-монополіста). В такому разі, базуючись на даних ПЕБ країни, а саме розподілу загального споживання ПЕР на власні та імпортовані (для України див. табл. 2), можна запропонувати наступний вид візуалізації (див. рис. 4). Крім того, можна не тільки відобразити загальну частку імпортованих чи власно вироблених ПЕР в обсязі загального енергоспоживання, а і визначити частку кожного виду ПЕР як в власному виробництві так і в імпорті. Аналізуючи дані, наведені на рис. 4 можна визначити, що основним власним енергоресурсом України є вугілля (~ 41% від загального власного виробництва ПЕР) та енергія АЕС (~ 30%), а основним ПЕР що імпортується є природний газ (~ 62,5% від загального обсягу імпорту ПЕР). Крім того, наведене зображення (див. рис. 4) дозволяє не тільки визначити частку того чи іншого ПЕР в загальному обсязі імпорту, а відобразити конкретного її експортера, то б то відображати і показники монопольної залежності. Таким чином, запропонована візуалізація ЕнБ дозволяє не тільки відображати більшість показників та індикаторів ЕнБ (за аналогією з ефективністю енерговикористання та питомим споживанням ПЕР, можна таким самим чином відобразити і показники екологічної прийнятності: питому (яка припадає на одну особу) частку викидів СО2 та ефективність викидів (показник, який є зворотній від показника вуглецеємності ВВП (ПКС)), добуток яких також дорівнює ВВП (ПКС), яке припадає на одну особу в країні), а і дуже наглядно проводити порівняльний аналіз досягнутих рівнів тих чи інших і окремих показників та індикаторів ЕнБ різних країн та регіонів світу і шліхів їх розвитку.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ

• 1. Energy, transport and environment indicators [електронний ресурс] / Luxembourg: Publications Office of the European Union, 2009. — 177 pp., режим доступу: http://epp.eurostat.ec.europa.eu/cache/ITY_OFFPUB/KS-DK-09−001/EN/KS-DK-09−001- EN. PDF
• 2. Інформаційна довідка про основні показники розвитку галузей паливноенергетичного комплексу України за грудень та 12 місяців 2009 року [електронний ресурс] / Міністерство палива та енергетики України, режим доступу: http://mpe.kmu.gov.ua/fuel/control/uk/publish/article?art_id=166 989&cat_id=35 081
• 3. Закон України «Про основи національної безпеки України» [Електронний ресурс] / Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, N 39, ст. 351, режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=964−15
• 4. Енергетична безпека України: стратегія та механізми забезпечення [текст] / [Шевцов А.І., Земляний М. Г., Бараннік В.О. та ін.]; За ред. А.І. Шевцова. — Дніпропетровськ: Пороги, 2002. — 264с.
• 5. Енергетична стратегія України на період до 2030 року [Електронний ресурс] / Кабінет Міністрів України; Розпорядження, Стратегія вiд 15.03.2006 № 145-р; режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi
• 6. International Energy Agency (IEA) [Електронний ресурс] / Statistics & Balances; режим доступу: http://www.iea.org/stats/index.asp
• 7. Энергетическая стратегия России на период до 2020 года [Электронный ресурс] / Утверждена распоряжением Правительства Российской Федерации № 1234-р от 28 августа 2003 года; режим доступа: http://www.minprom.gov.ru/docs/strateg