Аналіз ефективності проекту

КУРСОВА РОБОТА АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ПРОЕКТУ ВСТУП Економіка є терміном грецького походження, що дослівно означає мистецтво ведення господарства. Будь-яку роботу, в процесі котрої люди виготовляють необхідні для життя продукти та предмети (матеріальні блага), перевозять і продають їх, здійснюють після продажне сервісне обслуговування товарів тривалого користування, заведено називати виробничо-господарською й комерційною діяльністю, а підприємства (організації, фірми), на (в) яких відбувається така діяльність, є суб'єктами господарювання (підприємницької діяльності) органічно взаємозв'язаної економічної системи.

Саме тому економіку цілком справедливо вважають головною цариною діяльності людей, що забезпечує суспільство життєво необхідними матеріальними благами і послугами виробничо-технічного та споживчого призначення. Залежно від ступеня інтеграції складових елементів економічної системи виокремлюють економіку народного господарства країни (макроекономіку), економіку тих чи тих його (її) галузей і територіальних одиниць (регіонів), економіку первинних суб'єктів господарювання (мікроекономіку). Основною ланкою економічної системи країни, де безпосередньо продукуються товари чи надаються послуги населення та суспільству в цілому, є економіка фірми (підприємства, організації).

Мета курсової роботи — сприяти закріпленню, поглибленню і узагальненню знань і навичок, отриманих студентами, а також застосуванню цих знань і умінь при виконанні економічного обґрунтування своїх пропозицій у дипломному проекті.

1. РОЗРАХУНОК ПОТРІБНОЇ КІЛЬКОСТІ ОБЛАДНАННЯ ТА ЙОГО ЗАВАНТАЖЕННЯ Потрібна кількість верстатів «С_розр» визначається за формулою [2]:

С_розр =, (1.1).

де t_шт — трудомісткість виготовлення одиниці продукції, нормо/годин;

N — річна програма випуску продукції, шт;

F_д — дійсний річний фонд роботи верстата, годин;

K_н — коефіцієнт виконання норм.

F_д = ((F_к — С_в — В_их) • К_зм • Т_зм) • (1 — К_втр), (1.2).

де F_к — календарный фонд робочого часу, 365 днів;

С_в, В_их — кількість святкових (10) і вихідних (104) днів за календарем;

К_зм — кількість змін роботи устаткування;

Т_зм — тривалість зміни, 8 годин;

К_втр — коефіцієнт, який враховує втрати робочого часу (0,01).

F_д = ((365 — 10 — 104) • 2 • 8) • (1 — 0,01) = (251•2•8) •(1−0,01)= 3975,8 годин.

шт.

шт.

шт.

шт.

шт.

шт.

шт.

шт.

шт.

шт.

Розрахунки зробити по групах верстатів. Прийняту кількість верстатів «С_пр» одержуємо, округляючи «С_розр» до цілого числа у більший бік.

Коефіцієнт завантаження обладнання «К_з/о» визначається за формулою:

К_з/о =, (1.3).

;

;

;

;

;

;

;

;

;

;

Таблиця 1.1 — Розрахунок потрібної кількості верстатів та їх завантаження.

2. РОЗРАХУНОК ВАРТОСТІ ОСНОВНИХ ФОНДІВ Основні фонди цеху включають вартість будівлі, обладнання (верстатів, ПТО, плит), інструменту, оснащення та інвентарю.

2.1 Визначення вартості будівлі.

— визначення верстатної площі ділянки: S_верст = f _верст •? С_пр (f _верст — питома площа розрахована на один верстат), м²;

— визначення площі збиральної ділянки S_зб (50% від S_верст), м²;

— визначення виробничої площі: S_вир = S_верст + S_зб, м²;

— визначення додаткової площі: S_дод = 0,4 • S_вир, м²;

— визначення загальної площі: S_заг = S_вир + S_дод, м²;

— визначення внутрішнього обсягу: V_вн = S_заг • Н (Н — висота будівлі), м³;

— визначення зовнішнього обсягу будівлі: V_зовн = V_вн • 1,1, м³;

— визначення вартості будинку проводиться з розрахунку 200 — 250 грн. за 1 м³ зовнішнього обсягу.

Результати розрахунків вартості приміщення зведені у таблицю 2.1.

Таблиця 2.1 — Розрахунок вартості виробничих приміщень.

2.2 Визначення вартості обладнання На ділянці застосовується електромостові крани: на верстатній ділянці - 1кран, на складальній ділянці - 1 кран. Визначення кількості індивідуальних підйомників «П» розраховується у розмірі 20% від прийнятої кількості верстатів, у тому числі: однотонні та півтонні. Прийняти наступну кількість плит: контрольних — 36 м², розміточних — 30 м², стендових — 60 м².

Примітка. Повна вартість обладнання передбачає врахування витрат на монтаж і транспортування, які складають 10−15% від ціни за одиницю обладнання.

П,.

.

Відомості про вартість обладнання звести у таблицю 2.2.

Таблиця 2.2 — Зведена відомість про вартість обладнання.

2.3 Визначення вартості інструменту, оснащення та інвентарю Вартість інструменту та оснащення В_інстр складає 10−15% від вартості всього обладнання, вартість інвентарю В_інв — 1−1,5% від вартості обладнання. Результати розрахунків вартості основних фондів зведені у таблиці 2.3.

грн Таблиця 2.3 — Відомість вартості основних фондів.

3. РОЗРАХУНОК ПОТРІБНОЇ ЧИСЕЛЬНОСТІ ПРАЦІВНИКІВ Розрахунок потрібної чисельності працівників передбачає визначення чисельності основних виробничих і допоміжних робітників, керівників, спеціалістів та службовців.

3.1 Визначення чисельності основних робітників «Ч_осн.р» [2].

Ч_осн.р =, (3.1).

де t_шт — трудомісткість виготовлення одиниці продукції, нормо/годин;

N — річна програма випуску продукції, шт;

F_д — дійсний річний фонд роботи верстата, годин;

K_н — коефіцієнт виконання норм (взяти з завдання).

F_д = ((F_к — П_р — В_их) — О_тп — Б — Г/об) • Д_зм, (3.2).

де F_к — календарный фонд робочого часу, 365 днів;

П_р — кількість святкових днів за календарем, 10;

В_их — кількість вихідних днів, 104 дні;

О_тп — кількість відпускних днів за рік, 24 дні;

Б — втрати через захворювання, 3−5 днів;

Г/обвтрати часу через виконання державних зобов’язань, 1−2 дні;

Д_зм — тривалість зміни, 8 год.

F_д((365 — 10 — 104) — 24 — 4 — 2) 1768 год.

25 чол;

7 чол;

10 чол;

6 чол;

3 чол;

6 чол;

2 чол;

5 чол;

3 чол;

;

;

.

Розрахувати чисельність основних виробничих робітників: токарів, розточників, фрезерувальників та інших за формулою (3.1). Розрахунки зробити за усіма групами верстатів, результат округляти до цілого числа у більший бік.

Розрахувати чисельність інших виробничих робітників — розмітників, слюсарів-збиральників, мулярів за формулою (3.1).

Трудомісткість взяти з завдання. На підставі розрахунків заповнити таблицю, розподілити кожну категорію робітників (всього чоловік) за розрядами.

Середній тарифний розряд розраховується як середньозважена величина розрядів та кількості працівників до загальної кількості працюючих по даній професії.

Р_{сер.тар} =, (3.3).

де Х — кількість чоловік, працюючих за відповідним розрядом відповідної професії.

Середній тарифний розряд не повинен бути нижче 3-го розряду та не перевищувати 5-го розряду.

Таблиця 3.1 — Відомість потрібної чисельності основних робітників.

3.2 Визначення чисельності допоміжних робітників «Ч_доп.р» розраховується у розмірі 25 — 30% від чисельності виробничих робітників Ч_доп.р = Ч_вир.р • 0,3.

Ч_доп.р =93.

Визначену кількість допоміжних робітників звести у таблицю 3.2.

Таблиця 3.2 — Відомість потрібної кількості допоміжних робітників.

Визначену кількість допоміжних робітників розподілити за професіями самостійно.

;

;

;

.

3.3 Визначення чисельності керівників та спеціалістів «Ч_кер/сп», розраховується у розмірі 6% від загальної чисельності робітників До категорії керівників відносять майстрів верстатної та збиральної ділянки, до спеціалістів — технолога.

Ч_кер/сп = (Ч_вир.р + Ч_доп.р)• 0,06.

Ч_кер/сп(93+28)0,06= 8 чол.

3.4 Визначення чисельності службовців «Ч_служб».

розраховується у розмірі 2−4% від загальної чисельності робітників. До категорії службовців належать обліковців та табельників.

Ч_сл = (Ч_вир.р + Ч_доп.р) • 0,04.

Ч_сл = (28+93) • 0,04= 5 чол Розрахунки звести у таблицю 3.3.

Таблиця 3.3 — Відомість чисельності керівників, спеціалістів та службовців.

4. РОЗРАХУНОК ФОНДУ ОПЛАТИ ПРАЦІ.

4.1 Розрахунок фонду оплати праці виробничих робітників Фонд оплати праці складається з основної та додаткової заробітної плати. Основна заробітна плата, в свою чергу, складається з відрядного фонду та доплат.

Відрядний фонд заробітної плати «З_відр» визначається за формулою [2]:

З_відр = С_{год. сер} •? , (4.1).

де С_{год. сер} — годинна тарифна ставка середнього розряду, грн.;

? — річна виробнича програма, нормо/годин;

t_шт — трудомісткість машини по даній групі верстатів, нормо/годин;

N — річна програма випуску продукції, шт.

Годинна тарифна ставка середнього розряду розраховується за формулою [2]:

С_{год. сер} = С_{год.н.розр} + (С_{год. в. розр} — С_{год. н. розр}) • К (4.2).

де С_{год. в. розр} — годинна тарифна ставка вищого розряду, грн;

С_{год. н. розр} — тарифна ставка нижчого розряду, грн;

К — дробова частина розряду, яка визначається як різниця середнього тарифного розряду та нижчого тарифного розряду.

Розрахунки годинних тарифних ставок середнього розряду за професіями звести до таблиці 4.1.

Таблиця 4.1 — Розрахунок годинної тарифної ставки середнього розряду виробничих робітників.

Примітка. Годинні тарифні ставки за професіями та розрядами основних та допоміжних робітників по розрядам та професіям у додатку Б.

обладнання працівник оплата ціна Таблиця 4.2 — Розрахунок відрядного фонду заробітної плати виробничих робітників.

Основна заробітна плата складається з відрядної заробітної плати «З_відр» та доплат «Д_опл» у розмірі 30−40% від відрядної заробітної плати.

З_осн = З_відр + Д_опл (4.3).

Додаткова заробітна плата «З_доп» складає 11% від основної.

Фонд оплати праці ФОП складається з основної заробітної плати «З_осн» та додаткової «З_дод» та визначається за допомогою формули:

ФОП = З_осн + З_дод (4.4).

ФОП + 2 447 226,32.

Середня заробітна плата робітників визначається за формулою:

З_{с/м (вир.р)} = (4.5).

З_{с/м (вир.р)} =.

Відрахування (В_ідрах) на соціальні потреби 39,35% від фонду оплати праці: фонд соціального страхування — 2,9%; фонд зайнятості - 1,9%; пенсійний фонд — 32%; фонд страхування від нещасних випадків — 2,55%.

В_ідрах = 0,3935 ФОП В_ідрах.

Таблиця 4.3 — Розрахунок фонду оплати праці виробничих робітників.

4.2 Розрахунок фонду оплати праці допоміжних робітників Заробітна плата по тарифу визначається за формулою [2]:

З_{тар (погод)} = С_{год. сер} • F_д • Ч_доп.р., (4.6).

де С_{год. сер} — годинна тарифна ставка середнього розряду;

F_д — дійсний річний фонд роботи одного робітника, годин;

Ч_доп.р. — чисельність допоміжних робітників, чол.

Розрахунок тарифних ставок зведені у таблиці 4.4.

Таблиця 4.4 — Розрахунок тарифної ставки середнього розряду допоміжних робітників.

Розрахунки фонду оплати праці та заробітної плати допоміжних робітників звести до таблиці 4.5.

Таблица 4.5 — Розрахунок фонду оплати праці допоміжних робітників.

Розрахунок середньої заробітної плати допоміжних робітників «З_{с/м (доп.р)}» проводиться за допомогою формули [2]:

З_{с/м (доп.р)} = (4.7).

4.3 Розрахунок фонду оплати праці керівників, спеціалістів та службовців Фонд заробітної плати визначається за формулою [2]:

ФЗП =? П_{окладів} • 12, (4.8).

ФЗП = 24 300 • 12 грн де? П_{окладів} — сума посадових окладів, грн.

Премії з фонду матеріального заохочення складають 20% від ФЗП.

Фонд оплати праці керівників, спеціалістів та службовців складається з фонду заробітної плати і премій.

П_р = 0,2 ФЗП, П_р = 0,2 291 600 = 58 320 грн.;

ФОП = ФЗП + П_р,.

ФОП = 291 600+58320 = 349 920 грн.

Розрахунок середньорічної заробітної плати керівників, спеціалістів та службовців «З_{сер. (кер./сп./сл.)}» проводиться за допомогою формули [2]:

З_{сер. (кер./сп./служб.)}=, (4.9).

З_{сер. (кер./сп./служб.)}=.

де Ч_{кер./сп./сл.} — чисельність керівників, спеціалістів, службовців, чол.

Таблиця 4.6 — Розрахунок фонду оплати праці керівників, спеціалістів та службовців.

5. РОЗРАХУНОК ПОТРЕБИ ТА ВАРТОСТІ МАТЕРІАЛІВ Річна потреба матеріалів визначається за нормами витрат на один виріб з урахуванням їх кількості. Вартість визначається за прейскурантом гуртових цін. Ціни за 1 тону приведені у додатку Б. Витрати матеріалу, які необхідні для виготовлення одиниці продукції, беруться з бланку індивідуального завдання на курсову роботу.

Розрахунки вартості матеріалу звести у таблицю 5.1.

Таблиця 5.1 — Відомість вартості матеріалу.

Чорні відходи розраховуються в натуральному й вартісному вимірі як 25% від суми витрат (у натуральному й вартісному вираженні) на чавунне й сталеве лиття, сортову сталь і кування.

Кольорові відходи розраховуються як 25% від суми витрат на кольорове лиття.

При використанні в процесі виробництва покупних фітингів, метиз, труб і металоконструкцій відходи не утворюються.

6. РОЗРАХУНОК ВИТРАТ НА ПРОГРАМУ І ВИЗНАЧЕННЯ ВІДПУСКНОЇ ЦІНИ Визначення відпускної ціни призвести у таблиці 6.1.

Таблиця 6.1 — Розрахунок відпускної ціни.

Примітка. Значення матеріальних витрат береться з таблиці 5.1, основної та додаткової заробітної плати виробничих робітників, відрахувань на соціальні потреби — з таблиці 4.3.

ВУЕО, ЗВВ і адміністративні витрати розраховуються як відсоток від основної заробітної плати, витрати на збут — від виробничої собівартості, прибуток — від повної собівартості, ПДВ — від оптової ціни.

Виробнича собівартість включає матеріальні витрати, витрати на оплату праці і соціальні відрахування, витрати на утримання і експлуатацію обладнання, загальновиробничі витрати (сума перших 6 статей).

Повна собівартість містить у собі виробничу собівартість, адміністративні витрати й витрати на збут (сума перших 8 статей).

Оптова ціна містить у собі повну собівартість і прибуток (сума перших 9 статей), а відпускна ціна складається з оптової ціни продукції й ПДВ (сума перших 10 статей).

7. РОЗРАХУНОК ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ До основних техніко-економічних показників відносяться: річна програма випуску, загальна кількість працюючих, продуктивність праці виробничого працівника, середньомісячна заробітна плата, кількість верстатів, вартість основних фондів дільниці, зняття продукції з 1 верстата, зняття продукції з 1 м² виробничої площі, фондовіддача, фондомісткість і фондоозброєність.

Більшість даних таблиці були розраховані у попередніх розділах, тому вони просто без змін переносяться до таблиці: річна програма випуску береться з таблиці 6.1, чисельність основних та допоміжних робітників, керівників, спеціалістів та службовців — з третього розділу курсової роботи, середньомісячну заробітну плату працівників — з четвертого розділу, кількість верстатів — з таблиці 1.1, вартість основних фондів ділянки — з таблиці 2.3, виробнича площа ділянки — з таблиці 2.1.

Декілька показників потребують розрахунку. Нижче наведені формули, за якими вони розраховуються.

Продуктивність праці одного працівника (виробничого робітника) розраховується за формулою 7.1 [2]:

(7.1).

де ВП — річна програма випуску, грн.,.

Ч — чисельність працівників (всього персоналу), чол.;

Ч_ОСН.Р. — чисельність виробничих робітників, чол.

ПР_прац.

ПР_вир.р.

Зняття продукції з одного верстата та з 1 м² виробничої площі розраховується за формулами 7.2 і 7.3.

Зняття продукції з 1 верстата =, (7.2).

Зняття продукції з 1 м² _{вироб. площи} =, (7.3).

де С_пр — прийнята кількість верстатів, шт.,.

S_вир — виробнича площа ділянки, м².

грн.

грн Основні показники використання основних фондів: фондовіддача (F_В) фондоозброєність (F_О) і фондомісткість (F_М) — визначаються за формулами 7.4, 7.5 і 7.6.

(7.4).

де ОФ — середньорічна вартість основних фондів ділянки;

F_B грн.

(7.5).

де Ч — середньоспискова чисельність персоналу;

F_o грн.

(7.6).

F_м грн Розрахунок техніко-економічних показників наведено в таблиці 7.1.

Таблиця 7.1 — Техніко-економічні показники проекту.

8. АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ.

Основними показниками порівняльної економічної ефективності при створенні організаційних рішень, при впроваджені нової техніки є [3]:

— економія умовно-річна;

— приведені витрати;

— термін окупності;

— річний економічний ефект.

8.1 Економія умовно-річна розраховується за допомогою формули [2].

Е_у-р = (С₁ — С₂) • N, (8.1).

де С₁; С₂ — собівартість одиниці продукції за базовим та новим варіантами, грн.;

N — річна програма, шт.

Примітка. Базова собівартість визначається як добуток нової собівартості (визначеної у п. 6.1) на коефіцієнт (1,05; 1,04; 1,06).

С₁₂.

С₁.

8.2 Приведені витрати визначаються за формулою [2].

В_пр = С_і • N + Е_н • К_і > min, (8.2).

де С_і — собівартість одиниці продукції за варіантами, грн;

Е_н — нормативний коефіцієнт ефективності капіталовкладень (0,15);

К_і — капіталовкладення за варіантами, грн.;

N — річна програма, шт.

В_пр1 = 524 417,65•44+0,15•11 332 945,3=24 774 318,39 грн В_пр2 = 499 445,39•44+0,15•15 110 593=24242186,22 грн.

8.3 Термін окупності додаткових капіталовкладень «Т_ок» визначається за формулою [2].

Т_ок =, (8.3).

де — капіталовкладення відповідно додаткові та первісні, грн.;

Е_у-р — економія умовно-річна, грн.

К₁₂.

К₁.

Примітка: базові капіталовкладення визначаються як добуток розрахованих капіталовкладень (таблиця 2.3) на коефіцієнт (0,7; 0,75; 0,8).

8.4 Річний економічний ефект (економія приведених витрат) «Е_річн» визначається за формулою [2].

Е_річн = В_пр1 — В_пр2, (8.4).

Е_річн.

Таблица 8.1 — Розрахунок показників економічної ефективності проекту.

ВИСНОВОК Річний економічний ефект позитивний і складає 532 132.17 грн. Термін окупності додаткових капіталовкладень складає 3,43 років, що є менше нормативного (6,7 років). Таким чином, новий варіант ефективніший за базовий і його можна рекомендувати до практичної реалізації.

ПЕРЕЛІК ЛІТЕРАТУРИ.

1. Економіка підприємства: Навч. посібник. — 2-е вид., випр. і доп. /І.М.Бойчик, М.І.Харів, М.І.Хопчан, Ю.В.Піча. — К.: Каравела; Львів: Новий світ -2001. — 298 с.

2. Економіка підприємства: Підручник/ За заг ред. С. Ф. Покропивного. — Вид. 2-ге, перероб. та доп. — К.: КНЕУ, 2011.

3. Економіка підприємства /За ред. А. В. Шегди — К., 2009.

4. Экономика предприятия: Учебник / Под ред. проф. Н. А. Сафронова. — М.: Юристь, 2002.

5. Організація виробництва / В. Л. Дикань, О. Г. Денейка — Х., 2002.

6. Шепеленко Г. И. Экономика, организация и планирование производства предприятия — Ростов-на-Дону, 2009.

7. Економіка підприємства. Збірник практичних задач і конкретних ситуацій / За ред. С. Ф. Покропивного — К., 2010.

8. Экономика предприятия: Учебник для вузов / Л. Я Аврашков, В. В. Адамчук, О. В. Антонов и др.; Под ред. проф. В. Я. Горфинкеля, проф. В. А. Швандара. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1998.

9. Экономика организации. Н. Л. Зайцев. — М.: «Экзамен», 2000. — 768с.

10. Продиус Ю. И. Экономика предприятия: Учебное пособие. — Харьков: ООО «Одиссей». — 2006. — 416 с.

Додаток, А Довідкові дані для виконання курсової роботи Таблиця А.1 — Годинні тарифні ставки за професіями та розрядами основних виробничих робітників, грн./год.

Таблиця А.2 — Годинні тарифні ставки допоміжних робітників за професіями та розрядами, грн./год.

Таблиця А.3 — Ціна за 1 т матеріалу, грн.