Аналіз господарської діяльності водопровідного підприємства

Міністерство освіти і науки України Харківський національний університет міського господарства імені О. М. Бекетова ЖИТЛОВО — КОМУНАЛЬНИЙ ТЕХНІКУМ Бухгалтерський облік

Курсова робота

з дисципліни «Економічний аналіз»

на тему: Аналіз господарської діяльності водопровідного підприємства

Харків — 2015

ВСТУП

Виконання курсової роботи є важливим етапом оволодіння методикою комплексної оцінки фінансово-господарської діяльності підприємства для прийняття обґрунтованих управлінських рішень щодо її поліпшення.

Метою курсової роботи є закріплення теоретичних знань та практичних вмінь, набуття навичок опрацювання економічної інформації.

Завданням курсової роботи є опанування методикою дослідження економічних явища чи процесів, визначення проблем для подальшого їх вирішення, обробка економічної інформації, проведення економічного аналізу, формулювання й оцінка його наслідків.

Під час виконання курсової роботи мною було набуто практичних навичок аналізу економічних явищ і процесів, що відбуваються на водопровідному підприємстві.

Водопровідно-каналізаційні підприємства є органічною частиною сучасних міст і поселень, без яких неможливе їх існування та розвиток.

Вони забезпечують населення, підприємства і організації питною водою та разом з цим здійснюють відведення стоків з каналізаційних об'єктів за межі міських територій.

Сучасне водопровідно-каналізаційне господарство з розвитком міст стає досить складною технічною системою, експлуатація якої потребує глибоких інженерних знань, а також з питань знань економіки господарської діяльності цієї галузі.

Водопровідно-каналізаційні підприємства є складовою частиною житлово-комунального господарства міст і селищ.

1. АНАЛІЗ ПОКАЗНИКІВ ВИРОБНИЧОЇ ПРОГРАМИ ВОДОПРОВІДНОГО ПІДПРИЄМСТВА

Виробнича програма підприємства — це комплекс завдань щодо забезпечення максимального обсягу виробництва і реалізації продукції певного асортименту і якості у визначені терміни при оптимальному використанні наявного виробничого потенціалу з метою досягнення високих фінансових результатів.

Виробнича програма підприємств визначає склад, кількість і обсяг продукції, яка повинна бути виготовлена у плановий період і поставлена споживачам. Відображаючи головне завдання господарської діяльності, вона є головним розділом планів підприємства. Всі інші розділи планів розробляються у відповідності з виробничою програмою і спрямовані на забезпечення її виконання.

Отже, виробнича програма — це комплексне завдання з випуску та реалізації продукції певного асортименту та якості в натуральних і вартісних показниках, орієнтованих на досягнення цілей підприємства.

У практиці аналізу господарської діяльності комунальних підприємств можна використовувати такі показники їх продукції (послуг): натуральні, умовно-натуральні, вартісні, трудові. Основним методом обліку продукції є її облік у натуральному вираженні. При цьому обсяг продукції (послуг) характеризують у фізичних одиницях.

Особливе значення при розробці виробничої програми та її реалізації має оптимізація структури своєї продукції на основі аналізу потреб споживачів та врахування обмежень по виробничим потужностям, матеріальним ресурсам тощо.

Вибір оптимальної виробничої програми ґрунтується на знанні попиту на конкретні види товарів чи послуг. У випадку з водопровідним підприємством, це приблизне знання обсягів поданої води споживачам (із врахуванням подальших витрат, витоків). Звідси очевидно, що потреби споживачів обмежені, що слід враховувати при створенні виробничої програми.

Виробнича програма повинна задовольняти не тільки потреби споживачів, а й відповідати ресурсам підприємства, враховувати його об'єктивні можливості. Звідси постає завдання оптимізаційного характеру. Задача оптимального планування полягає в пошуку такого варіанту плану, який при використанні наявних ресурсів забезпечує максимум результату за мінімумом витрат.

1.1 Аналіз основних показників виробничої програми водопровідного підприємства

дохід підприємство праця кадр Спочатку потрібно проаналізувати динаміку зміни показників водопровідного господарства за ряд періодів на підставі табл. 1.1

Таблиця 1.1 — Основні показники діяльності водопровідного підприємства

За 2013 рік обсяг піднятої води збільшився до 101,46%, що зумовлено за цей період зменшенням процента витрат води на власні потреби до піднятої води до 97,91% (у порівнянні з 2012 роком). Відповідно, у 2012 році підприємство підняло показник піднятої води в мережу до 102,12% та відпущеної води споживачам до 101,46%, через що отримала доход на 7,09% більше, ніж за попередній період. Натомість. У 2014 році, у порівнянні з 2013 роком, обсяг піднятої води впав до 92,41%. Це, в подальшому, вплинуло на збільшення проценту витрат на власні потреби до піднятої води та на зменшення до 91,92% обсягу поданої води в мережу. Також у цей рік значно зросли обсяги витоків і неврахованої води (до 114,50%) та процент витоків і неврахованої води до поданої води в мережу (до 124,56%), що вплинули на зменшення обсягів відпущеної води споживачам до 86,96%, та зменшення доходу до 91,54%, відповідно.

1.2 Динаміка обсягу піднятої води

Ряд динаміки — це ряд розміщених у хронологічній послідовності статистичних показників. Він складається з двох елементів:

рівнів ряду — статистичних показників;

моментів (періодів) часу, до яких належать ці рівні.

Показники завжди записуються під періодами часу.

Аналіз рядів динаміки — найефективніший спосіб оцінки тенденцій і закономірностей розвитку явищ. Основними елементами динамічного ряду є рівень (окремий показник ряду) і час, до якого належить відповідний рівень. Рівнями можуть бути абсолютні, середні і відносні величини.

Розрахунок характеристик динаміки ґрунтується на порівнянні рівнів ряду. При порівнянні певної множини послідовних рядів база порівняння може бути постійною чи змінною. За постійну базу беруть або початковий рівень ряду, або рівень, який вважається вихідним для розвитку явища, що вивчається.

Характеристики динаміки, обчислені відносно постійної бази, називають базисними. Якщо кожний рівень ряду yі порівнюється з попереднім yі-і, характеристики динаміки називають ланцюговими.

Таблиця 1.2 — Динаміка обсягу піднятої води

Рис. 1.1 — Динаміка зміни обсягів піднятої води, тис. м3

Абсолютний приріст — це показник ряду динаміки, якій характеризує на скільки одиниць змінився рівень показника порівняно з рівнем попереднього або базисного періоду.

Ланцюговий абсолютний приріст характеризує зміну показника за одиницю часу в абсолютному виразі і розраховується на наступною формулою:

у = уі - уі-1,

де Уі - показник за звітний рік; Уі-1 — показник за попередній рік.

2013 = 95 967,50 — 94 590,90 = 1376,60 тис. м3

2014 = 88 679,50 — 95 967,90 = -7288,00 тис. м3

Базисний абсолютний приріст показує зростання або зменшення показника в абсолютному виразі порівняно з рівнем, прийнятим за базу, тобто за певний період часу і розраховується за наступною формулою:

у = уі - у0,

де Уі - показник за звітний рік; У0 — показник за перший (базисний) рік:

2013 = 95 967,50 — 94 590,90 = 1376,60 тис. м3

2014 = 88 679,50 — 94 590,90 = -5911,40 тис. м3

Темп зростання — це показник ряду динаміки, який показує у скільки разів змінився поточний рівень показника, що аналізується порівняно з рівнем попереднього, або базового періоду.

Темп зростання може бути:

а) ланцюговим:

Т = (Уі / Уі-1) · 100%,

де Уі - показник за звітний рік; Уі-1 — показник за попередній рік; У0 — показник за перший (базисний) рік:

Т2013 = 95 967,50/94 590,90*100% = 101,46%

Т2014 = 88 679,50/95 967,50*100% = 92,41%

б) базисним:

Т = (Уі / У0) · 100% ,

де Уі - показник за звітний рік; Уі-1 — показник за попередній рік; У0 — показник за перший (базисний) рік:

Т2013 = 95 967,50/94 590,90*100% = 101,46%

Т2013 = 88 679,50/94 590,90*100% = 93,75%

Темп приросту — це показник ряду динаміки, який показує, на скільки відсотків змінився поточний рівень показника, порівняно з попереднім або базовим періодів.

Темпи зростання і приросту взаємопов'язані показники, тому темп приросту (?Т)визначають за формулою:

?Т = Т — 100%:

Ланцюговий:

?Т2013 = 101,46% - 100% = 1,46%

?Т2014 = 92,41% - 100% = -7,59%

Базисний:

?Т2013 = 101,46% - 100% = 1,46%

?Т2014= 93,75% - 100% = -6,25%

Абсолютний приріст 1% - це одна сота базового рівня, або відношення абсолютного до відповідного темпу приросту Абсолютне значення 1% приросту, А визначають за формулою:

А= Уі - 1 / 100:

А2013 = 94 590,90/100 = 945,91тис. м3

А2014 = 95 967,50/100 = 959,68 тис. м3

В інтервальних рядах з рівними інтервалами середньорічний обсяг піднятої води обчислюють за формулою середньої арифметичної простої:

де n — число рівнів; у — сума рівнів ряду:

У= (94 590,90 + 95 967,50 + 88 679,50)/3 = 93 079,3тис. м3

Середньорічний темп зростання розраховують за формулою середньої геометричної з ланцюгових темпів зростання:

:

= 96,82%

Середньорічний темп приросту визначають як різницю між середнім темпом зростання і 100%:

%:

?Т= 96,82% - 100% = -3,18%

як ми бачимо з таблиці № 1.2, показник абсолютного приросту обсягів піднятої води за 2013 рік збільшився на 1376,60 тис. м3, а у 2014 році, порівняно з 2013 р. — зменшився на 7288,00 тис. м3. Такі скачки показників вплинули і на інші показники рядів динаміки, як це видно з таблиці. Зріс показник абсолютного значення на 1% приросту: у 2014 році - 959,68 тис. м3, проти 945,91 тис. м3 у 2013 році. Середньорічний темп зростання складає 96,82%, тобто приріст є від'ємним — 3,18%. Це, в подальшому, може негативно вплинути на величину прибутку підприємства.

1.3 Факторний аналіз доходу водопровідного підприємства

Факторний аналіз — це методика комплексного та системного вивчення та вимірювання впливу факторів на величину результативних показників.

В економіці факторний аналіз використовується для комплексного аналізу господарської діяльності, пошуку і класифікації факторів, що впливають на економічні явища і процеси, з виявленням причинно-наслідкових зв’язків, що впливають на зміну конкретних показників господарської діяльності.

Аналіз впливу середнього тарифу та кількості відпущеної води на величину доходу (табл. 1.3).

Таблиця 1.3 — Факторний аналіз доходу по водопровідному підприємству

Д = Q • Т Вплив зміни кількості відпущеної води на величину доходу визначається за формулою:

? Д (Q) = Q1 • Т0 — Q0 • Т0,

де Q1 — обсяг відпущеної води споживачам за звітній період,

Q0 — обсяг відпущеної води споживачам за базовий період, Т0 — середньозважений тариф 1 м³ води за базовий період.

? Д (Q) = 52 409,6*1,9−60 267,60*1,9 = - 14 930,20 тис. грн.

Вплив зміни середнього тарифу на величину доходу визначається за формулою:

? Д (Т) = Q1 • Т1 — Q1 • Т0,

де Q1 — обсяг відпущеної води споживачам за звітній період,

Q0 — обсяг відпущеної води споживачам за базовий період, Т0 — середньозважений тариф 1 м³ води за базовий період.

? Д (Т) = 52 409,6*2−52 409,6*1,9 = 5 240,96 тис. грн.

Перевірка: -14 930,20 + 5240,96 = -9689,24 тис. грн.

За даними, наведеними в таблиці № 1.3, бачимо, що дохід від реалізованої води у 2014 році порівняно з 2013 зменшився на 9689,24 тис. грн. Це сталося під впливом двох факторів: обсягів відпущеної води споживачам та величини тарифів. Зміна кількості відпущеної води зменшила дохід підприємства на 14 930,20 тис. грн.; збільшення величини середнього тарифу збільшила дохід на 5240,96 тис. грн. Отже, за рік підприємство зменшило показник доходу на 8,46% через вплив цих двох факторів.

2. АНАЛІЗ ПОКАЗНИКІВ СТАНУ, РУХУ І ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХ ФОНДІВ

Основні фонди — це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх в процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних та соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких становить більше одного року (або операційного циклу, якщо він триваліший за рік).

Згідно до ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», основні фонди — це матеріальні цінності, що використовуються у виробничій діяльності протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей та вартість яких поступово зменшується у зв’язку з фізичною або моральною зношеністю.

Залежно від функціонального призначення основні фонди поділяються на виробничі та невиробничі.

Виробничі основні засоби — це засоби, які безпосередньо беруть участь у виробничому процесі або сприяють його здійсненню. До них належать будівлі, споруди, силові машини та устаткування, передавальні пристрої, транспортні засоби, робоча худоба, багаторічні насадження, інші основні засоби, що діють у сфері матеріального виробництва.

Невиробничі основні засоби — це засоби, що не беруть безпосередньої або побічної участі у процесі виробництва та передбачені для обслуговування потреб житлово-комунального господарства, охорони здоров’я, освіти, культури. До них належать споруди, будівлі, машини, обладнання, апарати та інші засоби, що використовуються в невиробничій сфері.

За галузевою належністю основні засоби поділяються на засоби промисловості, будівництва, сільського господарства, транспорту, зв’язку та ін.

За натурально-речовинним складом основні виробничі засоби поділяються на будівлі, споруди, передавальні пристрої, машини та обладнання, транспортні засоби, інструменти і приладдя, виробничий та господарський інвентар, робочу та продуктивну худобу, багаторічні насадження; капітальні витрати на поліпшення земель, інші основні засоби.

Завданнями аналізу стану та ефективності використання основних фондів є:

визначити забезпеченість підприємства та його структурних підрозділів основними фондами, відповідність їх складу, структури та технічного рівня виробничій потребі;

оцінити технічний стан і віковий склад основних фондів, зокрема їх активної частини;

визначити ступінь ефективності використання основних фондів за узагальнюючими показниками та вплив факторів на зміну цих показників;

виявити резерви підвищення фондовіддачі та шляхи їх мобілізації, збільшення обсягу продукції та прибутку за рахунок поліпшення використання основних фондів.

2.1 Аналіз динаміки складу і структури основних фондів

Показники складу і структури основних фондів зображено в таблиці 2.1

Таблиця 2.1 — Динаміка складу і структури основних фондів

Рис. 2.1 — Структура ОФ за 2014 рік Питому вагу на водопровідному підприємстві займають будівлі, споруди та передавальні пристрої (94, 1%). Але бачимо, що їх питома вага з кожним роком, все ж таки, зменшується. Показник питомої ваги машин та обладнання склав 2,78% від загальної структури ОФ підприємства, транспортних засобів — 1,57%, інструмента, інвентарю та ін. ОФ — 1,55%.

2.2 Аналіз структури активної і пасивної частини основних фондів

Виробничі основні фонди за ступенем їх участі у виробничому процесі можуть бути активними — ті, які безпосередньо впливають на обсяг виробництва (споруди, передавальні пристрої, машини та обладнання), і пасивними (будівлі, транспортні засоби, інструмент).

Таблиця 2.2 — Структура активної і пасивної частини основних фондів

Рис. 2.3 — Структура активної і пасивної частини основних фондів Активні ОФ займають майже всю частину ОФ, що є характерним для водопровідного підприємства і свідчить про його ефективну роботу та належне технічне оснащення.

2.3 Аналіз показників руху та технічного стану основних фондів

Аналіз показників руху основних фондів наведено в табл. 2.3

Таблиця 2.3 — Рух основних фондів, тис. грн.

Для оцінки інтенсивності руху основних фондів потрібно скористатись аналізом коефіцієнтів руху основних фондів.

Показники інтенсивності руху основних фондів:

а) коефіцієнт оновлення, який характеризує долю нових фондів в загальній їх вартості:

Кон = • 100%,

де ОФ над. — вартість основних фондів, що надійшли;

ОФ к.р. — вартість основних фондів на кінець року.

Кон 2012 = 2201/87 428,50*100% = 2,52%

Кон 2013 = 2105,60/89 322,70*100% = 2,36%

Кон 2014 = 2323,70/91 410,50*100% = 2, 54%

б) коефіцієнт вибуття основних фондів, який характеризує долю фондів, що вибули в загальній вартості на початок року:

Квиб =• 100%,

де ОФ виб. — вартість основних фондів, що вибули;

ОФ п.р. — вартість основних фондів на початок року.

Квиб 2012 = 223,60/85 450,60*100% = 0,26%

Квиб 2013 = 210,90/87 428,00*100% = 0,24%

Квиб 2014 = 235,90/89 322,70*100% = 0,26%

Рівень технічного стану ОФ суттєво впливає на ефективність їх використання. До показників технічного стану відносяться:

коефіцієнт зносу на кінець року характеризує ступінь зносу основних фондів і розраховується за формулою:

Кз =,

де З — сума зносу основних фондів на кінець року;

ОФ — повна первісна вартість основних фондів на кінець року.

Кз 2012 = 43 586,90/87 428*100% = 49,85%

Кз 2015 = 44 725,30/89 375,35*100% = 50,07%

Кз 2014 = 45 368,40/91 410,5*100% = 49,63%

б) коефіцієнт придатності основних фондів розраховується за формулою:

Кп = 100% - Кз Кп 2012 = 100% - 49,85% = 50,15%

Кп 2013 = 100% - 50,07% = 49,93%

Кп 2014 = 100% - 49,63% = 50,37%

Таблиця 2.4 — Показники технічного стану основних фондів

Коефіцієнт оновлення так коефіцієнт вибуття на протязі 2012 — 2014 р.р. майже незмінні; про те, що підприємство вдосталь оснащено ОФ, свідчить переважання першого коефіцієнту над другим. Трохи зріс (до 50,07%) у 2013 році, але впав (до 49,63%) у 2014 році коефіцієнт зносу. Показник коефіцієнту придатності впав у 2013 році (49,63%), але виріс у 2014 році (50,37%). Переважання коефіцієнту придатності над коефіцієнтом зносу свідчить про добрий технічний стан ОФ на підприємстві.

2.4 Аналіз показників ефективності використання основних фондів

Основними показниками, що характеризують ефективність використання основних фондів, є показники фондовіддачі і фондомісткості.

Фондовіддача характеризує кількість продукції, одержаної від кожної одиниці вартості засобів праці, тобто ефективності їх використання і обчислюється за формулою:

Фв = ,

де Q — дохід від реалізованої води; - середньорічна вартість основних фондів.

Фв 2012 = 106 925,58/86 439,30 = 1,24 грн./грн.

Фв 2013 = 114 508,44/88 375,35= 1,30 грн./грн.

Фв 2014 = 104 819,20/90 366,6= 1,16 грн./грн.

Фондомісткість є оберненою величиною фондовіддачі. Фондомісткість характеризує величину основних фондів, яка використовується для виробництва одиниці продукції і обчислюється за формулою:

Фм =

Фв 2012 = 86 439,30/106 925,58 = 0,81 грн./грн.

Фв 2013 = 88 375,35/114 508,44= 0,77 грн./грн.

Фв 2014 = 90 366,6 /104 819,20= 0,86 грн./грн.

Також на підприємстві розраховують показник фондоозброєності праці, який характеризує забезпеченість працівників підприємства основними фондами і обчислюється за формулою:

Фо = ,

де — середньооблікова чисельність працівників.

Фо 2012 = 86 439,30/733 = 117,93 тис. грн.

Фо 2012 = 88 375,35/746 = 118,47 тис. грн.

Фо 2012 = 90 366,6/752 = 120,17 тис. грн.

Таблиця 2.5 — Розрахунок показників ефективності використання основних фондів

У порівнянні з 2012 роком, у 2013 році дохід від реалізованої води збільшився на 7582,86 тис. грн. я вважаю, що це взаємопов'язано зі зростом чисельності осіб на підприємстві (на 13 чол.). Також на 1936,05 тис. грн. збільшився показник середньорічної вартості ОФ, що вплинув на зріст показника фондоозброєності праці на 0,54 тис. грн. Показник фондовіддачі (що збільшився на 0,06 грн/грн.) за 2013 рік значно переважає показник фондомісткості (зменшився на 0,04 грн/грн.), що, беззаперечно, вказує на ефективне використання підприємством ОФ. Проте, вже у 2014 році різко зменшився показник доходу від реалізованої продукції - на 9689,24 тис. грн. Це вплинуло на збільшення середньорічної вартості ОФ (на 1991,25 грн.). Вона, у свою чергу, вплинула на зростання показника фондомісткості до 0,09 грн./грн., а показник фондовіддачі зменшився на 0,14 грн./грн. Перевищення показника фондомісткості над показником фондовіддачі свідчить про неефективне використання підприємством основних засобів. Це означає, що доходу в підприємства не буде, і воно буде працювати собі в збиток.

Фондоозброєність праці за період з 2012/2013 рр до 2013/2014 рр. зросла спочатку на 0,54 тис. грн., потім — на 1,70 тис. грн.

3. АНАЛІЗ ПОКАЗНИКІВ ПРАЦІ ТА ЇЇ ОПЛАТИ

Найбільш активним і вирішальним фактором виробництва є фактор живої праці - трудові ресурси, кадровий потенціал та ефективність його використання. Саме від забезпечення підприємства кваліфікованими кадрами, раціонального їх використання залежать організаційно-технічний рівень виробництва, імідж підприємства, його фінансова стабільність, усі економічні показники діяльності.

Трудові ресурси — це частина працездатного населення, що за своїм віковими, фізичними, освітніми даними, практичними навичками відповідає тій чи іншій сфері діяльності.

Основним завданням аналізу праці є вивчення та оцінка:

— складу і структури персоналу;

— руху кадрів;

— продуктивності праці;

— складу і структури фонду оплати праці.

Ці питання вивчаються за даними:

— плану з праці;

— форми № 1 — ПВ «Звіт з праці»;

— форми № 3 — ПВ «Звіт про використання робочого часу»;

— статистичної звітності відділу кадрів про рух працівників;

— розрахунково-платіжних відомостей.

Метою проведення аналізу формування та використання фонду оплати праці торгового підприємства є оцінка доцільності та ефективності запровадженої системи матеріального стимулювання та визначення «вузьких місць», що потребують удосконалення або ліквідації.

Аналітична робота починається з аналізу загального обсягу та динаміки оплати праці. На цьому етапі оцінюється загальний обсяг фонду оплати праці, також аналізується абсолютна та відносна зміна його розміру порівняно з попередніми періодами. Це дає змогу визначити загальну тенденцію зміни обсягу витрат підприємства на оплату праці персоналу.

Аналіз значення та зміни перелічених показників порівняно з попередніми періодами дозволяє встановити важливість (пріоритетність) управління матеріальним стимулюванням персоналу стосовно інших завдань управління господарською діяльністю підприємства.

Окремо аналізується склад виплат із стимулювання персоналу, тобто структура заробітної плати. Тут визначають обсяги та питому вагу у складі загального обсягу фонду оплати праці-основної заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат; оцінюють зміни, що відбулися протягом аналізованого періоду, аналізують співвідношення між окремими напрямами стимулювання.

Проведення цієї роботи дозволяє визначити та оцінити доцільність орієнтації системи матеріального стимулювання підприємства. Високий рівень та зростання питомої ваги основної заробітної плати свідчить про пріоритетність для підприємства таких принципів стимулювання, як гарантованість та стабільність оплати пращ. Зростання рівня додаткової заробітної плати (відносно основної) є результатом підвищення уваги до зростання ефективності витрат на оплату праці, принципу її «зароблюваності» .

Аналіз складу додаткової заробітної плати дозволяє визначити активність підприємства у використанні окремих інструментів стимулювання продуктивності праці — преміювання, надбавок та доплат, одноразових заохочень тощо; визначити обсяги компенсаційних виплат, що застосовуються для компенсації працівникам особливих умов праці на цьому підприємстві; оцінити розміри та визначити можливі причини зростання інших виплат, що включаються до складу додаткової оплати праці.

Аналіз складу інших заохочувальних та компенсаційних виплат дозволяє встановити, яку форму заохочення за рахунок прибутку вважати найбільш дієвою — виплату премій та інших грошових виплат, оплату акцій підприємства або участь у його викупі, надання соціальних та трудових пільг у не грошовій формі. Тут також доцільно врахувати такі фактори, як склад персоналу підприємства, рівень основної та додаткової оплати праці, фінансове положення підприємства.

Аналіз динаміки фонду оплати праці слід доповнити визначенням та кількісною оцінкою основних факторів, що обумовили зміну його розмірів.

Найважливішими факторами, вплив яких оцінюється кількісно, є:

1. Зміна чисельності працівників підприємства.

2. Зміна рівня середньої заробітної плати.

3. Зміна рівня заробітної плати (в реальних цінах).

4. Інфляція.

5. Зміна у складі персоналу підприємства.

3.1 Аналіз складу і структури працівників

Трудові ресурси — це частина працездатного населення, що за своїми віковими, фізичними, освітніми даними відповідає певній сфері діяльності.

Трудові ресурси можуть бути:

— реальними (ті люди, які вже працюють);

— потенційними (ті, що колись можуть бути залучені до конкретної праці).

Персонал підприємства — це сукупність постійних працівників, що отримали необхідну професійну підготовку та мають досвід практичної діяльності.

Персонал підприємства поділяють на:

— персонал основної діяльності;

— персонал неосновної діяльності.

Залежної від виконуваних функцій увесь персонал підприємства поділяють на чотири категорії:

1. робітники

2. службовці;

3. спеціалісти;

4. керівники.

Робітники — це персонал, безпосередньо зайнятий у процесі створення матеріальних цінностей, а також зайнятий ремонтом, переміщенням вантажів, перевезенням пасажирів, наданням матеріальних послуг та ін.

Робітники залежно від відношення до процесу створення продукції поділяються на:

— основні (які безпосередньо беруть участь у процесі виготовлення продукції або надання послуг);

— допоміжні (які виконують функцію обслуговування основного виробництва).

Службовці - це працівники, що здійснюють підготовку і оформлення документації, господарське обслуговування, облік і контроль.

Спеціалісти — це працівники, які займаються інженерно-технічними, економічними та іншими роботами.

Керівники — це працівники, що обіймають посади керівників підприємства та його структурних підрозділів.

Важливою є класифікація персоналу за професіями, спеціальностями, кваліфікацією.

Професія характеризує вид трудової діяльності, спеціальність виділяється в межах певної професії і характеризує відносно вузький вид робіт.

Кваліфікація характеризує якість, складність праці і є сукупністю спеціальних знань і навичок, які визначають ступінь підготовленості працівника до виконання професійних функцій обумовленої складності.

За рівнем кваліфікації робітники поділяються на чотири групи:

— висококваліфіковані (особливо складні та відповідальні роботи);

— кваліфіковані (складні роботи);

— малокваліфіковані (нескладні роботи);

— некваліфіковані (допоміжні та обслуговуючі роботи). Аналіз розпочинаємо з аналізу складу і структури працівників водопровідного підприємства (табл. 3.1)

Таблиця 3.1 — Склад і структура працівників водопровідного підприємства

Кількість робітників протягом трьох років збільшилась на 19 осіб (на 13 — протягом 2012;2013 рр., на 6 — протягом 2013;2014 рр.) Це свідчить про те, що підприємство забезпечує задовільні умови праці, починаючи від графіків роботи, закінчуючи з/п та колективом.

У 2012, 2013 та 2014 роках, відповідно, така категорія працівників, як робітники займала 74,35%, 73,59% та 73,40% питомої ваги структури працівників водопровідного підприємства; керівний склад — 6,55%, 6,57% та 6,65%, відповідно; спеціалісти — 17,60%, 17,83% та 17,95%; службовці - 1,50%, 2,01% та 1,99% у 2012, 2013 та 2014 рр., відповідно.

3.2 Аналіз показників руху кадрів

Важливим об'єктом аналізу є рух робочої сили. Передумовою зростання продуктивності праці та ефективності виробництва є стабільність складу персоналу. Зміна в складі працюючих за віком, стажем роботи та освітою відбувається внаслідок руху робочої сили.

Аналіз показників руху кадрів є дуже важливим для кожного підприємства, адже він відображає такі дані, за допомогою яких вдається встановити плинність кадрів, а також наскільки підприємство ними забезпечено.

Всі коефіцієнти розраховуються на основі даних, наведених в табл. 3.2.

Таблиця 3.2 — Рух кадрів водопровідного підприємства

На основі даних табл. 3.2 розрахуємо показники руху кадрів (табл. 3.3) за формулами:

Коефіцієнт обороту кадрів з прийому:

Кпр =, де Чпр — чисельність працівників, прийнятих на роботу;

Ч — середньооблікова чисельність працівників.

Кпр 2012 = 29/733*100%= 3,96%

Кпр 2013 = 16/746*100% = 2,14%

Кпр 2014 = 31/752*100% = 4,12%

Коефіцієнт обороту кадрів з вибуття:

Квиб =, де Чвиб — кількість вибувших працівників усього;

Ч — середньооблікова чисельність працівників.

Квиб 2012 = 20/733*100% = 2,73%

Квиб 2013 = 12/746*100% = 1,61%

Квиб 2014 = 21/752*100% = 2,79%

Коефіцієнт плинності кадрів:

Кпл =, де Чзв — кількість звільнених за власним бажанням та за порушення трудової дисципліни;

Ч — середньооблікова чисельність працівників.

Кпл 2012 = 11/733*100% = 1,50%

Кпл 2013 = 7/746*100% = 0,94%

Кпл 2014 = 13/752*100% = 1,73%

Коефіцієнт загального обороту кадрів:

Кз.о. =, де Чпр — чисельність працівників, прийнятих на роботу;

Чвиб — кількість вибувших працівників усього;

Ч — середньооблікова чисельність працівників.

Кз.о. 2012 = (29 + 20) / 733*100% = 6,68%

Кз.о. 2013 = (16 + 12) / 746*100% = 3,75%

Кз.о. 2014 = (31 + 21) / 752*100% = 6,19%

Таблиця 3.3 — Показники руху кадрів

Як видно з табл. 3.3 коефіцієнт обороту кадрів з прийому у 2013 р. в порівнянні з 2012 р. зменшився на 1,81%, натомість у 2014 р. в порівнянні з 2013 р. збільшився на 1,98%. Коефіцієнт обороту кадрів з вибуття у 2013 р. в порівнянні з 2012 р. зменшився на 1,12%, а у 2014 р., в порівнянні з 2013 р. збільшився на 1,18%. Коефіцієнт плинності кадрів, у 2013 в порівнянні з 2012 р. зменшився на 0,56%, а 2014 р., в порівнянні з 2013 роком збільшився на 0,79%. Негативним моментом є збільшення коефіцієнту загального обороту кадрів, якщо у 2013 р. в порівнянні з 2012 р. він зменшився на 2,93%, то у 2014 в порівнянні з 2013 р. збільшився на 3,16%.

3.3 Аналіз складу і структури фонду оплати праці

Організація оплати праці має велике значення для задоволення матеріальної зацікавленості працівників в результатах праці, що в свою чергу впливає на ефективність виробництва.

Сума витрат на оплату праці передбачає розрахунок фонду оплати праці.

Фонд оплати праці (ФОП) — основний економічний показник з оплати праці, що широко використовується у господарській практиці, статистичній звітності, економічному аналізі.

Він охоплює:

— фонд основної заробітної плати;

— фонд додаткової заробітної плати персоналу підприємства;

— інші заохочувальні та компенсаційні виплати, крім тих які законодавчо не належать до ФОП (наприклад, допомога з тимчасової непрацездатності, вихідна допомога тощо).

Фонд основної заробітної плати — це заробітна плата, нарахована за виконану роботу (відпрацьований час) за відрядними розцінками, тарифними ставками, посадовими окладами, у тому числі преміальні доплати робітникам за перевиконання норм виробітку (крім одноразових премій), доплати за роботу в нічний час, у понаднормовий час, оплати простоїв не з вини робітників.

Фонд додаткової заробітної плати — це виплати, пов’язані з надбавками і доплатами, які передбачені чинним законодавством, а також оплата передбачених законодавством щорічних і додаткових відпусток та робочого часу працівників, які залучаються до виконання державних або громадських обов’язків.

Фонд основної заробітної плати і фонд додаткової заробітної плати разом створюють загальний фонд заробітної плати підприємства.

До інших заохочувальних і компенсаційних виплат з ФОП належать винагороди за підсумками роботи за рік, суми наданих трудових і соціальних пільг працівникам, а також матеріальної допомоги.

Обчислення ФОП передбачає розрахунок фонду прямої заробітної плати та доплат у годинний, денний та щомісячний фонди заробітної плати.

Фонд прямої заробітної плати формується зі суми коштів, нарахованих працівникам-погодинникам відповідно до тарифних ставок та працівникам-відрядникам відповідно до індивідуальних та колективних відрядних розцінок.

Фонд прямої заробітної плати працівників основного виробництва можна розрахувати на основі інформації про обсяг виробничої програми та витрат із заробітної плати на виробництво (реалізацію) одиниці продукції.

Фонд прямої заробітної плати допоміжних працівників можна визначити аналогічно до ФОП основних робітників З урахуванням обсягу допоміжних робіт (метод прямого розрахунку) або чисельності працівників основного виробництва.

Суми доплат, надбавок, премій обчислюють відповідно до вимог чинного законодавства, положень про преміювання та з урахуванням фінансових можливостей зростання ФОП.

Розміри чергових і додаткових відпусток розраховують відповідно до показників фонду денної заробітної плати та середньої тривалості відпустки.

Розмір оплати часу виконання державних і громадських обов’язків визначається на основі середньогодинної заробітної плати і загальної кількості невиходів на роботу з цієї причини.

Показники структури ФОП можуть відображати частку в сумі фонду оплати праці:

— частку основної та допоміжної заробітної плати;

— частку ФОП за окремий календарний період;

— частку ФОП окремих категорій працюючих;

— частку ФОП окремих структурних підрозділів;

— частку витрат на оплату праці для визначення окремих завдань виробничої програми.

Показники складу і структури ФОП зображено в табл. 3.4

Таблиця 3.4

З даних, наведених в таблиці 3.4 бачимо, що темпи зростання ФОП у період з 2012;2013 років збільшились на 24,94%, а у 2013;2014 роках — лише на 2,22%. На це вплинули такі фактори, як зміна показників основної з/п, додаткової з/п та заохочувань та компенсаційних виплат. У 2012;2013 рр. ці показники зростали на 25,76%, 22,79% та на 26,05%, відповідно. А у 2013;2014 рр. лише на 2,00%, 2,55% та 2,22%, відповідно. Ці зміни відбулись за рахунок збільшення персоналу підприємства, дані про які наведено в табл. 3.2.

3.4 Факторний аналіз фонду оплати праці

В таблиці 3.5 наведено дані, що необхідні для подальшого факторного аналізу фонду оплати праці.

Таблиця 3.5 — Факторний аналіз фонду оплати праці

Показник середньомісячної заробітної плати розраховується за формулою:

З/п = ФОП/Ч/12*1000

З/п 2012 = 12 736,40/733/12*1000 = 1447,98 грн.

З/п 2013 = 15 912,50/746/12*1000 = 1777,54 грн.

З/п 2014 = 16 265,70/752/12*1000 = 1802,49 грн.

Показник середньомісячної заробітної плати у 2014 році, порівняно з 2013 роком, зріс на 24,96 грн., і на 1,40%, відповідно.

Розрахуємо наступні показники:

Вплив зміни середньооблікової чисельності осіб на річний ФОП:

? ФОП (ч) = (1 • 0 • 12) / 1000 — (0 • 0 • 12) / 1000, де Ч — середньооблікова чисельність робітників;

З/п — середньомісячна заробітна плата

Індекс 1 означає, що показник береться за звітній рік, 0 — за базисний.

? ФОП (ч) = (752 * 1777,54 * 12) / 1000 — (746 * 1777,54 * 12) / 1000 = 127,98 тис. грн.

Вплив зміни середньомісячної заробітної плати на річний ФОП:

? ФОП (зп) = (1 • 1 • 12) / 1000 — (1 • 0 • 12) / 1000, де Ч — середньооблікова чисельність робітників;

З/п — середньомісячна заробітна плата

Індекс 1 означає, що показник береться за звітній рік, 0 — за базисний.

? ФОП (зп) = (752 * 1802,49 * 12) / 1000 — (752 * 1777,54 * 12) / 1000 = 225,22 тис. грн.

Перевірка: 127,98 + 225,22 = 353,20 тис. грн.

За результатами факторного аналізу можна зробити висновок, що річний фонд оплати праці у 2014 р. у порівнянні з 2013 р. збільшився на 353,20 тис. грн., тобто на 2,22%. Середньооблікова чисельність осіб у 2014 р., у порівнянні з 2013 р. збільшилась на 6 осіб, що становить 0,80%. Також, середньомісячна заробітна плата у 2014 р. у порівнянні з 2013 р. збільшилась на 24,96 грн. та на 1,40%, відповідно.

На збільшення показника річного фонду оплати праці вплинули:

Збільшення показника середньооблікової чисельності осіб на 6 чоловік — ФОП збільшився на 127,98 тис. грн.;

Збільшення показники середньомісячної заробітної плати на 24,96 грн. — ФОП збільшився на 225,22 тис. грн.

Рис. 3.1 — Динаміка зміни заробітної плати за 2012 — 2014 рр., грн.

4. АНАЛІЗ ВИТРАТ ВОДОПРОВІДНОГО ПІДПРИЄМСТВА

Собівартість є основним фактором ціноутворення і формування прибутку.

Витратами звітного періоду вважається або зменшення активів, або збільшення зобов’язань, що приводить до зменшення власного капіталу підприємства, за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

На практиці в цілях аналізу, обліку і планування всієї різноманітності витрат, які входять в собівартість наданих послуг, застосовують дві класифікації:

за економічними елементами;

за статтями калькуляції.

Матеріальні витрати водопровідного підприємства включають витрати на коагулянт, хлор, енергоносії та ін. В інші витрати включають витрати на відрядження, добові, оплату проїзду, страхові платежі, відсотки за кредит і т.п.

На підприємствах ЖКГ витрати, пов’язані з виробництвом і реалізацією робіт (послуг), групують за такими типовими статтями:

1. Сировина і матеріали.

2. Паливо для технологічних цілей.

3. Електроенергія для використання в технологічному процесі.

4. Покупні ресурси (покупна вода).

5. Роботи і послуги виробничого характеру сторонніх організацій і підприємств.

6. Поворотні відходи (обчислюються).

7. Витрати на оплату праці.

8. Витрати на соціальні потреби.

9. Витрати пов’язані з підготуванням і освоєнням нових виробничих по;

тужностей.

10. Витрати, пов’язані з експлуатацією машин і устаткування.

11. Загальновиробничі витрати.

12. Загальногосподарські витрати.

13. Позавиробничі (комерційні) витрати.

4.1 Аналіз структури витрат за економічними елементами

Спочатку потрібно проаналізувати склад і структуру операційних витрат в табл. 4.1.

Таблиця4.1 — Структура нітрат за економічними елементами

Як бачимо з таблиці 4.1, на підприємстві структура операційних витрат складається з 5 елементів. Найбільшу питому вагу займають матеріальні витрати — 55,69%, 56,20% та 54,65% у 2012, 2013 та 2014 роках, відповідно. Цей показник з кожним роком зменшується. Витратити на оплату праці потрохи зростають, у 2012 році цей показник складав 15,71%, у 2013 році - 18,34%, а у 2014 — 18,35%. Показник відрахування на соц. заходи також зріс з 5,72% (2012 рік) до 6,68% (2014 рік). Показники амортизації та інших витрат за досліджувані роки зменшились з 16,25% до 15,05% та з 6,63% до 5,26%, відповідно.

4.2 Аналіз показників використання матеріальних ресурсів

Сучасні умови господарювання, які ґрунтуються на дії законів ринку, тобто на законах попиту і пропозиції та конкурентної боротьби, примушують підприємства швидко адаптуватись до змін ринкового середовища та уникати необґрунтованого ризику, приймаючи управлінські рішення щодо використання всіх наявних виробничих ресурсів і, зокрема, матеріальних. Будь-яке господарське рішення оцінюється за його кінцевим результатам — прибутком. Одним з головних факторів, що впливає на величину прибутку, є рівень матеріальних запасів. Виручка від реалізації та прибуток з’являться лише тоді, коли предмети праці, використані в процесі виробництва, перенесуть свою вартість на вартість виготовленого продукту та знайдуть кінцевого споживача. Тому стабільна забезпеченість матеріальними ресурсами є необхідною умовою функціонування та розвитку будь-якого підприємства.

Аналіз використання матеріальних ресурсів наведено в табл. 4.2.

Таблиця 4.2 — Показники використання матеріальних ресурсів

Як ми бачимо з таблиці 4.2, за період з 2012 по 2013 рік, показники доходу від реалізованої води та матеріальних витрат спочатку збільшились на 7582,86 тис грн. та 3615,80 грн., відповідно. Але вже у 2013;2014 рр. вони зменшились на 9689,24 тис. грн. та на 341,90 тис. грн., відповідно. Це свідчить про зменшення доходів підприємства, що є негативним для нього показником. А ось зменшення показника матеріальних витрат є позитивним моментом для водопровідного підприємства. Показник матеріаломісткості за 2012;2013 рр. збільшився на 0,01 грн/грн., а в 2013;2014 рр. — на 0,04 грн/грн. Матеріаловіддача на водопровідному підприємстві зменшилась у 2012;2013 рр. на 0,02 грн/грн., а у 2013;2014 рр. — на 0,18 грн/грн. Переважання показника матеріаловіддачі над матеріаломісткістю свідчить про ефективну роботу підприємства.

Матеріаломісткість характеризує питомі витрати матеріалів на 1 грн. вартості обсягу продукції і обчислюємо за формулою:

Мм = МВ / Q,

де МВ — матеріальні витрати; Q — вартість відпущеної води споживачам (дохід):

Мм2012 = 45 160,40 / 106 925,58 = 0,42

Мм2013 = 48 776,20 / 114 508,44 = 0,43

Мм2014 = 48 434,30 / 104 819,20 = 0,46

Матеріаловіддача є зворотнім показником матеріаломісткості і показує вихід продукції на 1 грн. матеріальних витрат і обчислюємо за такою формулою:

Мв = Q / МВ:

Мв2012 = 106 925,58 / 45 160,40 = 2,37

Мв2013 = 114 508,44 / 48 776,20 = 2,35

Мв2014 = 104 819,20 / 48 434,30 = 2,16

4.3 Аналіз витрат на 1 грн. вартості продукції

В умовах науково-технічного прогресу проходить неперервний процес оновлення виготовленої продукції. Зниження питомої ваги порівнянної продукції звужує базу порівняння, що знижує доцільність зіставлення фактичних значень собівартості виготовленої продукції з плановим завданням і рівнем попереднього періоду. Як наслідок ускладнюється процес аналізу собівартості продукції.

Тому для загальної характеристики змін собівартості продукції на рівні підприємств і галузей промисловості використовується показник витрат на 1грн., що розраховується на всіх підприємствах за формулою:

h= ,

де h — витрати на 1 грн. вартості продукції; С — виробнича собівартість реалізованої води; Q — дохід від реалізованої води.

Аналіз динаміки витрат на 1 грн. вартості продукції зображено в табл. 4.3.

Таблиця4.3 — Аналіз витрат на 1 грн. товарної продукції

На зміну показника витрат на 1 грн. вартості продукції вплинули показники виробничої собівартості (за 2012;2013 рр. зріс на 5700,20 тис. грн., а у 2013;2014 рр. — на 1839,30 грн.) та доходу від реалізованої води (у 2012;2013 рр. — зріс на 7582,86 грн., а у 2013;2014 рр. зменшився на 9689,24 грн.). Динаміку його зміни видно на мал. 4.1.

Рис. 4.1 — Динаміка зміни показника витрат на 1 грн. вартості продукції за період з 2012 по 2014 роки

ВИСНОВОК

В ході здійснення курсової роботи ми ознайомились із господарською діяльністю водопровідного підприємства. Провели аналіз показників виробничої програми підприємства (розділ № 1), аналіз показників стану, руху і ефективності використання основних фондів (розділ № 1), аналіз показників праці та її оплати (розділ № 3) та аналіз витрат водопровідного підприємства (розділ № 4).

Курсова робота з дисципліни «Економічний аналіз» надає практичні навички розрахунку ОФ, фондовіддачі, фондоємності, фондоозброєності та іншого, що виконувалося нами впродовж цілого семестру.

Як бачимо з табл. 1.1, в 2013 р. в порівнянні з 2012 кількість піднятої води збільшилась до 95 967,5 т. м3, а у 2014 в порівнянні з 2013 зменшилась до 88 679,5 т. м3.

Як бачимо з табл. 1.2, середньорічний обсяг піднятої води склав 93 079,3 т. м3, а темп зростання склав 96,82%.

Як видно з табл. 1.3, у 2014р. в порівнянні з 2013 р. величина доходу зменшилась на 9689,24 тис. грн., та на 8,46%, відповідно.

Виходячи з табл. 2.1 ми бачимо, що більшу питому вагу в ОФ займають — будівлі, споруди та передавальні пристрої, цім відрізняються основні фонди підприємства від інших підприємств водопровідного господарства від інших підприємств ЖКГ. Їх питома вага у 2012 році становила 94,67%, у 2013 р. вона зменшилась, і склала 94,34%, а у 2014 році до 93,10%.

З табл. 2.2 видно, що найбільшу питому вагу в структурі ОФ займають активні ОФ. Збільшення питомої ваги активної частини в порівнянні з пасивними, свідчать про позитивні зміни в ОФ і характеризують зростання технічного оснащення, а зменшення — навпаки.

Як бачимо з табл. 2.4, коефіцієнт зносу у 2013, в порівнянні з 2012 роком збільшився з 49,85% до 50,07%, а коефіцієнт придатності, відповідно, зменшився з 50,15% до 49,93%, що є негативним моментом в роботі підприємства. Але вже у 2014 році коефіцієнт зносу знизився до 49,63%, а придатності - зріс до 50,37%, що є для підприємства позитивним моментом.

За даними таблиці 2.5 видно, що зменшується показник фондовіддачі спочатку зріс з 1,24 грн/грн. у 2012 році до 1,30 грн/грн. у 2013 році, а у 2014 впав до 1,16 грн/грн. Зменшення показника фондовіддачі та збільшення показника фондомісткості свідчить про неефективне використання основних фондів на підприємстві.

Виходячи з табл. 3.1, бачимо, що найбільшу питому вагу в структури займають робітники, їх відсоток за 2012 р. склав 74,35%, за 2013 р. — 73,59%, за 2014 р. — 73,40%.

Як бачимо з таблиці 3.3, коефіцієнт загального обороту кадрів за період 2012/2013 рр. збільшився на 1,81%, у 2013/2014 рр. збільшився на 1,98%.

Як бачимо з таблиці 3.4, найбільший відсоток займає показник основної заробітна плата, що з кожним роком збільшується, та на 2014 рік склала 7482,20 грн. (у 2012 р. — 5833,30 грн.)

З табл. 3.5 видно, що річний ФОП збільшився у 2014 році, в порівнянні з 2013 р., на 352,20 тис. грн. Цей показник зріс завдяки збільшенню кількості робітників на 6 осіб та збільшення показника середньомісячної з/п на 24,96 грн.

Як бачимо з таблиці 4.1 найбільшу питому вагу займають елементи матеріальних витрат, які в2012 р. складають 55,69%, в 2013 р. — 56,20%, а в 2014 р. — 54,65%.

В табл. 4.2 за результатами факторного аналізу можна зробити висновок, що показник доходу від реалізованої води за період 2012/2013 рр. збільшився на 7582,86 тис. грн., а у 2013/2014 рр. зменшився на 9689,24 тис. грн.

Як бачимо з таблиці 4.3, виробнича собівартість випущеної продукції з кожним роком зростає (2012;2013 рр. — на 5700,20 тис. грн.; 2013;2014 рр. — на 1839,30 тис. грн.). Показник витрат на 1 грн. продукції зріс з 0,00 грн. за 2012;2013 рр. до 0,09 грн. за 2013;2014 рр.

ЛІТЕРАТУРА

1. Андреєва Г.І. Економічний аналіз: Навч.-метод. посібник. — К.: Знання, 2008. — 263 с.

2. Бутинець Ф. Ф. Економічний аналіз: Навч. посібник. — Житомир: ПП «рута», 2003. — 335 с.

3. Гадзевич О.І. Основи економічного аналізу і діагностики фінансово-господарської діяльності підприємства: Навч. посібник. — К.: Кондор, 2007. 180 с.

4. Грабовецький Б.Є. Економічний аналіз: Навч. посібник. — Вінниця: ВНТУ, 2007. — 191 с.

5. Івахненко В. М. Курс економічного аналізу: Навч.- метод. посібник для самостійного вивчення дисципліни — вид. 3-тє, без змін./ В.М. Івахненко, М.І. Горбатюк. — К.: КНЕУ, 2006. — 302 с.

6. Івахненко В. М. Курс економічного аналізу: Навч. посібник.- 4-те вид., перероб. і доп. — К.: «Знання — прес», 2004. — 289 с.

7. Кіндрацька Г.І. Економічний аналіз: Підручник./ Г.І. Кіндрацька, М.С. Білик, А.Г. Загородній. — 3-те вид., перероб. і доп. — К.: «Знання», 2008. — 487 с.

8. Кіндрацька Г.І. Економічний аналіз: Теорія і практика: Підручник./ Г.І. Кіндрацька, М.С. Білик, А.Г. Загородній. — Вид. 2-ге, перероб. і доп. — Львів: «Магнолія 2006», 2007. — 440 с.

9. Кожанова Є.П. Економічний аналіз: Навч. посібник./ Є.П. Кожанова, І.П. Отенко. — Харків: ВД «ІНЖЕК», 2005. — 344 с.

10. Костюк В. О. Техніко-економічний аналіз діяльності підприємств міського господарства: Навч. посібник. — Харків, 2002. — 180 с.

11. Мних Є.В. Економічний аналіз: Практикум./ Є.В. Мних, Н. С. Барабаш, А. Д. Бутко, Г. О. Кравченко. — К.: Центр навчальної літератури, 2005. — 280 с.