Режими активних рухів до і після операцій на органах грудної порожнини

Хворим, які потребують негайних хірургічних втручань, призначають суворий ліжковий або розширений ліжковий режим. Залежно від стану їм також може бути призначений палатний режим. До проведення планових операцій хворі звичайно перебувають на палатному чи вільному режимі, коли за показаннями проводять психофункціональну підготовку, використовуючи засоби ЛФК, та навчають вправ, які застосовуватимуться невдовзі після операції.

В умовах хірургічного стаціонару після оперативних втручань послідовно призначають диференційовані рухові режими зі зростаючим фізичним навантаженням. [6], [7].

Режим № 1 — суворий ліжковий Завдання режиму: забезпечення фізичного і психічного спокою; профілактика ускладнень найближчого післяопераційного періоду (ателектазу, пневмонії, тромбоемболії), сприяння перебудові організму, формування тимчасових компенсаторних реакцій; поступова підготовка хворого до самостійного переходу в положення сидячи.

Зміст режиму. У перші години після операції хворі повинні перебувати в горизонтальному положенні. У цей період допускаються повороти хворих на бік та інші прийоми штучного збільшення рухової активності, але вони потребують лікарського контролю, оскільки можливе погіршення функції кровообігу і дихання. Важливо забезпечити аспірацію мокротиння, своєчасне спорожнення сечового міхура, не допустити здуття кишок, западання язика. [2], [3], [12].

Після зменшення залишкової дії наркозу і пробудження хворих за відсутності гіпотензії та симптомів ішемії головного мозку головний кінець ліжка поступово піднімають. Під голову підкладають невисоку подушку. Хворого спонукають до відкашлювання мокротиння. При цьому грудну клітку фіксують руками на боці операційної рани. Рекомендують статичне діафрагмальне дихання (8—10 глибоких дихальних рухів щогодини). [12].

Поступово хворим надають положення з трохи піднятою головою і зігнутими ногами. Використовують опору для сідниць та стегон. Кут встановлення головної рами функціонального ліжка не повинен перебільшувати 15°—цим забезпечують найменше гравітаційне навантаження від маси частин тіла, які містяться вище від зони оперативного доступу, що пов’язано з больовим синдромом. [2], [6].

При цьому режимі перехід хворих у положення сидячи, в тому числі пасивний, забороняється. Але необхідно стежити за своєчасністю розширення цього рухового режиму, оскільки тривале обмеження фізичної активності може призвести до дисфункцій кровообігу та дихання. Тому за умови відносно доброго стану і самопочуття хворих доцільні елементарні активні рухи в дистальних відділах кінцівок, а також короткочасне (5—7 с) помірне статичне напруження основних м’язових груп.

У разі нормального перебігу післяопераційного періоду орієнтовний термін перебування на режимі — перші години після операції (з моменту завершення операції до закінчення залишкової дії наркозу, який затримує можливість активних рухів). [2], [3].

Режим № 2 — розширений ліжковий Завдання режиму: активізація легеневого кровоі лімфообігу з метою прискорення розсмоктування транссудату, ексудату і запобігання ускладненням; профілактика парезу кишок і сечового міхура; допомога мобілізації компенсаторних реакцій; підготовка хворих до самостійного переходу в положення стоячи і до ходьби.

Зміст режиму: дозволяються повільні повороти тулуба, самостійний перехід в положення сидячи, опустивши ноги, і короткочасне перебування в положенні сидячи. Для активізації вентиляційної функції оперованої легені рекомендується положення хворого в ліжку лежачи на здоровому боці. Допускаються прості рухи для здійснення туалету, самостійне прийняття їжі. [6], [7], [12].

Необхідно стежити і за характером укладання хворого в ліжко. Важливо, щоб у положенні лежачи на спині голова не відхилялась у бік. Під плече, що западає, підкладають невелику подушку.

Якщо хворого непокоїть біль у зоні післяопераційного шва, головну раму функціонального ліжка піднімають до 35°, що зменшує напруження оперованих тканин. Хворому необхідна допомога в збільшенні об'єму рухів у плечовому суглобі на боці виконаної операції.

Процедури ЛГ проводять по 8—10 хв індивідуальним методом. Вправи виконують у положеннях напівлежачи та сидячи в повільному темпі з паузами для відпочинку. У комплексі переважають спеціальні дихальні вправи, їх співвідношення з іншими 2:1, 1:1. Доцільно, щоб хворі виконували їх і самостійно 3—5 разів на день. Для підготовки до вставання та ходьби виконують повороти тулуба, перехід у положення сидячи за допомогою методиста, імітацію ходьби, лежачи на спині. Щоб краще розправлялась оперована легеня, хворий повинен по 8—10 разів на день надувати кисневу подушку (гумову камеру), а хворі діти — гумові іграшки.

Застосовують легкий масаж кінцівок, грудної клітки і шиї, на що відводять 8—10 хв. [1], [3], [7], [12].

Орієнтовний термін перебування на режимі — 1—2 доби після операції.

Режим № 3 — напівліжковий (палатний) Завдання режиму: поліпшення прохідності бронхіального дерева, розправлення відділів легені, які залишилися, запобігання появі плевральних зрощень; активізація екстракардіальних факторів кровообігу, стабілізація механізмів компенсаторних пристосувань; відновлення рухомості руки на боці операції; профілактика і коригування порушень постави; відновлення адаптації організму до короткочасної ходьби. [2], [6].

Зміст режиму: через 2—3 год після видалення дренажів із плевральної порожнини дозволяється самостійне вставання з ліжка, короткочасна ходьба в межах палати, а наприкінці дня — в межах відділення. Якщо дозволяє загальний стан, з 5—6-го дня після операції дозволяється підйом по сходах на 1—2 поверхи з відпочинком на площадках. [2], [7].

ЛГ проводять 1—2 рази на день у палатах, на верандах індивідуально або з малою групою. Тривалість заняття до 15 хв. Доцільною е РГГ. Самостійні заняття рекомендуються тільки у разі стабілізації легеневого процесу 3—5 разів протягом дня по 10 хв з урахуванням характеру й об'єму операції. Співвідношення дихальних і тонізуючих вправ 1: 1, 1 :2. У перші дні після призначення режиму особливу увагу приділяють масажу нижніх кінцівок, на що відводять 8—10 хв.

Орієнтовний термін перебування на режимі в разі нормального перебігу післяопераційного періоду—з 3—4-ї до 7—10-ї доби після операції. [1], [2], [6].

Режим № 4 — вільний Завдання режиму: підвищення емоційного тонусу хворого, відновлення резерву адаптації організму до малих фізичних навантажень, ліквідація залишкових запальних явищ у легенях і плеврі; збільшення легеневих об'ємів, поліпшення механіки дихання і вентиляційної функції легень; коригування деформацій грудної клітки і порушень постави; допомога становленню окремих ланок постійної компенсації та поступова підготовка до побутових фізичних навантажень. [3], [6].

Зміст режиму: дозволяють ходьбу в межах лікарні, підйом по сходах, вільне відвідання їдальні, діагностичних і процедурних кабінетів. Самостійні прогулянки по території забороняються тільки за несприятливої погоди. [1], [3], [7].

Призначають РГГ у загальній групі до 10—15 хв, у тому числі на відкритих площадках. До процедури ЛГ включають 25—ЗО фізичних вправ малої інтенсивності, які виконують у повільному і середньому темпі, переважно в положеннях сидячи і стоячи з використанням предметів (гімнастичної палиці, легких набивних м’ячів масою до 1 кг тощо). Дихальні вправи застосовують через 2—3 загальнорозвиваючі вправи. Термін процедури, яку проводять у залі, на веранді чи на відкритому повітрі малогруповим або груповим методами, до 20 хв, індивідуально — 15 хв. Доцільні пішохідні прогулянки 2—3 рази на день по ЗО—40 хв у повільному і середньому темпі (60—80, 80—100 кроків за 1 хв).

Орієнтовний термін перебування на режимі у разі перебігу післяопераційного періоду без ускладнень—з 8—11-ї доби після операції до виписування. [3], [6].

Протипоказання до призначення ЛФК у торакальній хірургії. Важкий загальний стан хворого, лихоманка. Значне зміщення середостіння та порушення ритму серцевої діяльності, коронарного чи мозкового кровообігу; гострий період розвитку післяопераційної пневмонії та тромбоемболічних ускладнень; внутрішньогрудні кровотечі, спонтанний пневмоторакс, наростаюча підшкірна емфізема, накладення трахеостоми, післяопераційний гіпоксичний психоз.

Відносним протипоказанням до застосування ЛФК е наявність бронхіальної насиці (фістули), емпієми плеври, виникнення флеботромбозу (звичайно великої та малої підшкірних вен голінки і стегна), загострення туберкульозу легень, кровохаркання. [3], [7],[12].