Характеристика виробничих процесів автотранспортних підприємств (на прикладі ковальсько-ресорного відділення АТП)

План Вступ

1. Характеристика виробничих процесів автотранспортних підприємств та коротка характеристика діяльності ковальсько-ресорного відділення АТП

1.1 Система технічного обслуговування і ремонту автомобілів та її місце в автомобільній транспортній системі

1.2 Коротка характеристика ковальсько-ресорного відділення АТП

1.3 Обґрунтування проектного рішення

2. Технологічна частина

2.1 Вихідні дані

2.2 Коригування періодичності ТО і пробігу автомобілів до списання

2.3 Розрахунок річного пробігу автомобілів

2.4 Розрахунок річної виробничої програми

2.4.1 Розрахунок річної виробничої програми по ТО

2.4.2 Розрахунок річної виробничої програми по діагностуванню

2.4.3 Розрахунок добової виробничої програми

2.5 Розрахунок кількості виробничих працівників

2.5.1 Коригування трудомісткості ТО і ПР

2.5.2 Розрахунок річного обсягу робіт з ТО, ПР, самообслуговування

2.5.3 Розрахунок річного обсягу робіт з діагностування

2.5.4 Розрахунок чисельності виробничих робітників

2.6 Розрахунок кількості постів, ліній для зон ТО, ПР, діагностування

2.6.1 Технологічний процес в підрозділі

2.6.2 Види робіт на постах

2.6.3 Розрахунок потокових ліній для ТО

3. організаційна частина

3.1 Організація і управління виробництвом

3.2 Режими праці і відпочинку

3.3 Розподіл працівників по постам, спеціальності, кваліфікації та робочих місцях

3.4 Підбір технологічного обладнання, розрахунок виробничих площ

3.5 Розробка технологічних карт

4. Конструкторська частина

5. Охорона праці

5.1 Виробнича санітарія на території і в приміщеннях

5.2 Охорона праці на діагностичних станціях

5.3Техніка безпеки та пожежна безпека

5.4 Розрахунок освітлення ковальсько-ресорної дільниці

5.6 Водопостачання

5.7 Розрахунок блискавкозахисту

6. Економічна частина

6.1 Вихідні данні для економічного розрахунку

6.2 Визначення вартості проекту дільниці

6.3 Розрахунок річного фонду заробітної плати з нарахуваннями ремонтних робітників по часовій преміальній системі оплати праці

6.4 Розрахунок затрат на матеріали і запасні частини

6.5 Розрахунок накладних витрат

6.6 Розрахунок умовно-річного економічного ефекту Висновки Література

Вступ При перевезені автомобільним транспортом припускають використання рухомого складу (автомобілів і автопоїздів), що знаходиться в справному технічному стані.

Справний технічний стан означає повна відповідність рухомого складу нормам, обумовленим правилами технічної експлуатації, і характеризує його працездатність.

Працездатність автомобіля оцінюється сукупністю експлуатаційно-технічних якостей: динамічністю, стійкістю, економічністю, надійністю, довговічністю, керованістю і т.д., які для кожного автомобіля виражаються конкретними показниками. Щоб працездатність автомобіля в процесі експлуатації знаходилася на необхідному рівні, значення цих показників тривалий час повинні мало змінитися в порівнянні з їхніми первісними величинами.

Однак технічний стан автомобіля, як і всякої іншої машини, у процесі тривалої експлуатації не залишається незмінними. Воно погіршується в наслідку зношування деталей і механізмів, поломок і інших несправностей, що приводить результаті до погіршення експлуатаційно-технічних якостей автомобіля.

Зміна зазначених якостей автомобіля в міру збільшення пробігу може відбуватися також у результаті недотримання правил технічної експлуатації або технічного обслуговування автомобіля.

Основним засобом зменшення інтенсивності зношування деталей і механізмів і запобігання несправностей автомобіля, тобто підтримання його в належному технічному стані, є своєчасне і високоякісне виконання технічного обслуговування.

Під технічним обслуговуванням розуміють сукупність операцій (прибирально — мийні, кріпильні, регулювальні, мастильні та ін.), ціль яких — попередити виникнення несправностей (підвищити надійність) і зменшити зношування деталей (підвищити довговічність), а послідовно, тривалий час підтримувати автомобіль у стані постійної технічної справності і готовності до роботи.

Навіть при дотриманні всіх заходів зношування деталей автомобіля може привести до несправностей і до необхідності відновлення його працездатності або ремонту. Отже, під ремонтом розуміється сукупність технічних впливів, спрямованих на відновлення технічного стану автомобіля (його агрегатів і механізмів), що втратив обслуговування .

Основний документ відповідно до якого робиться ТО і ремонт на автопідприємствах — це положення про ТО і ремонт автомобільного транспорту. Згідно цього документа, ТО робиться планово-попереджувально, через визначений пробіг.

Одним з напрямків, що дозволяють підвищити технічний стан парку автомобілів при мінімальних витратах на будівництво виробничої бази для ТО і поточного ремонту, є будівництво й організація баз централізованого обслуговування і ремонту автомобілів.

автомобіль діагностування ремонт

1. характеристика виробничих процесів автотранспортних підприємств та коротка характеристика діяльності ковальсько-ресорного відділення атп

1.1 Система технічного обслуговування і ремонту автомобілів та її місце в автомобільній транспортній системі

Система технічної експлуатації автомобілів охоплює підсистеми: організації дорожнього руху, керування автомобілем, організації зберігання справних автомобілів і надання технічної допомоги автомобілям на лінії. Отже, система технічної експлуатації автомобілів? сукупність автомобілів, засобів організації дорожнього руху, водіїв, положень і норм, які визначають вибір і підтримування найвигідніших режимів роботи агрегатів автомобілів, а також підтримування і відновлення втраченої працездатності автомобілів у процесі виконання транспортної роботи.

Система ТО і ремонту рухомого складу автомобільного транспорту охоплює сукупність взаємопов'язаних засобів, документації ТО і ремонту та виконавців, потрібних для підтримування і відновлення якості виробів, що входять до цієї системи.

Технічне обслуговування? комплекс операцій (або операція) для підтримування працездатності (або справності)рухомого складу при використанні за призначенням, очікуванні, зберіганні й транспортуванні.

Ремонт? комплекс операцій для відновлення справності або працездатності рухомого складу та відновлення ресурсів рухомого складу або його складових частин.

Між цими двома групами операцій може бути різне співвідношення залежно від прийнятого критерію оптимальності та методу проведення робіт. Однак у будь-якому разі основна вимога, що ставиться до ТО і ремонту автомобілів, полягає в тому, щоб забезпечити виконання поставленого завдання на обслуговування автомобілів в потрібний момент.

При розробці методів ТО і ремонту автомобілів основну увагу приділяють плановим профілактичним роботам. Правильно організована профілактика сприяє зменшенню кількості відмов і несправностей, збільшує термін служби автомобілів. Проте на здійснення профілактичних заходів і ремонтних робіт затрачається певний фонд часу, і чим більші затрати часу, тим гірші показники використання автомобільної техніки. Для здійснення профілактики сучасних автомобілів потрібні великий штат спеціалістів і дороге устаткування, що збільшує експлуатаційні витрати. Тому питанням правильної організації та виконання профілактичних і ремонтних робіт на автотранспортних підприємствах має приділятись якомога більше уваги. Це дасть змогу забезпечити економну експлуатацію автомобільної техніки.

При формуванні системи ТО і ремонту рухомого складу головну увагу звертають на режими ТО і ремонту (кількість видів обслуговування, періодичність, перелік і трудомісткість робіт). При цьому керуються такими принципами: кількість видів ТО має бути мінімальною, вищі номери обслуговування мають охоплювати номенклатуру робіт нижчих, треба уникати непотрібних розробок і регулювань спряжених пар, передбачати можливість механізації та автоматизації профілактичних робіт.

Режими ТО розробляють для кількох типових умов експлуатації автомобілів. Перевіряють їх у конкретних умовах експлуатації за критеріями, що дають змогу встановити відповідність вибраних режимів ТО дійсно необхідним. Основними критеріями оцінювання є експлуатаційна надійність, трудомісткість ТО і поточного ремонту (ПР), витрати на виконання ТО і ПР на 1000 км пробігу та ефективність ТО Експлуатаційну надійність автомобілів визначають за середнім значенням коефіцієнта технічної готовності, трудомісткість ТО і ПР? за хронометражними спостереженнями, а затрати? за експериментальними даними в реальних умовах експлуатації автомобілів.

Режими ТО автомобілів коректують у період державних та експлуатаційних випробувань (перший етап), у перші один-два роки підконтрольної експлуатації спеціально виділеної групи нових автомобілів? в умовах АТП (другий етап) і в процесі експлуатації автомобілів (третій етап).

Перший етап? це початок практичної перевірки й уточнення початкових режимів ТО автомобілів. Протягом усього періоду збирають і аналізують інформацію про відмови і несправності автомобілів, уточнюють показники їхньої надійності, визначають доцільність і необхідність виконання нетипових робіт, уточнюють обсяг і періодичність виконання типових робіт і структуру форм ТО автомобілів.

На другому етапі автомобілі мають обслуговуватись з більшою періодичністю і скороченим (порівняно з рештою парку цього типу автомобілів) обсягом виконання профілактичних робіт. Статистичну інформацію про надійність автомобілів збирають так само, як і на першому етапі.

Третій етап? систематичне коректування режимів ТО автомобілів у процесі їх експлуатації. Основою для коректування режимів ТО є досвід експлуатації автомобілів і дані про відмови і несправності, виявлені в процесі ТО.

Передбачає такі роботи: збирання статистичної інформації про Коректування режимів ТО відмови і несправності автомобілів; якісний аналіз виявлених відмов і несправностей; розрахунок надійності агрегатів, які впливають на безпеку руху автомобіля (за найбільш небезпечними відмовами і несправностями); оцінка показників надійності; розробка переліку змін у діючих режимах ТО і рекомендацій для удосконалення їх; перевірка нових режимів ТО автомобілів на обмеженій кількості їх за допомогою проведення підконтрольної експлуатації за спеціальними програмами; остаточне доопрацювання режимів ТО і впровадження їх для всього парку автомобілів цієї моделі, що експлуатуються.

На автомобільному транспорті прийнято планово-запобіжну систему ТО і ремонту рухомого складу. Основні принципи її визначені чинним Положенням про ТО і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту. Відповідно до Статуту автомобільного транспорту Положення обов’язкове для всіх організацій і підприємств автомобільного транспорту, для організацій і підприємств автомобільної і суміжних галузей промисловості щодо забезпечення установлених нормативів і взаємодії з експлуатаційними та ремонтними організаціями і підприємствами автомобільного транспорту У Положенні визначено основні напрями взаємодії, завдання і відповідальність організацій і підприємств автомобільного транспорту, промисловості й авторемонтного виробництва щодо забезпечення високої надійності рухомого складу і зменшення витрат на ТО і ремонт. Наприклад, одним із завдань автомобільної промисловості є безпосередня участь в освоєнні нових моделей. Промислові підприємства мають своєчасно забезпечувати автотранспортні й авторемонтні підприємства технічною документацією, зразками не стандартизованого устаткування, оснастки, спеціального інструменту, запасними частинами й експлуатаційними матеріалами, потрібними для організації ТО і ремонту; сприяти при організації капітального ремонту автомобілів на промисловій основі, а також відновлювати деталі як товарну продукцію та ін.

Це Положення визначає порядок проведення технічного обслуговування і ремонту дорожніх транспортних засобів, і його дія поширюється на юридичних та фізичних осіб? суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють експлуатацію, технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів (за винятком тролейбусів, мопедів і мотоциклів) незалежно від форм власності.

Системою ТО і ремонту передбачається виконання двох основних частин операцій: контрольна і виконавча. Планово-запобіжний характер системи ТО і ремонту визначається плановим і примусовим (через установлені пробіги або проміжки часу роботи рухомого складу) виконанням контрольної частини операцій, передбачених Положенням, з наступним виконанням за потребою виконавчої частини. Деякі операції ТО і ремонту (наприклад, мастильні операції) можуть виконуватись у плановому порядку без попереднього контролю.

У Положенні розкрито зміст складових елементів ТО і ремонту, визначено види ТО і ремонту.

1.2 Коротка характеристика ковальсько-ресорного відділення АТП На території підприємства знаходиться моторний цех, дільниця агрегатного ремонту вузлів, зварювальна дільниця, мідницько — жестянницька дільниця, дільниця ремонту дизельної та бензинової паливної апаратури, електродільниця, ковальсько-ресорна дільниця, покрасочне відділення, відділ головного механіка, склади, механізована мийка, шино монтажна дільниця.

Ковальсько-ресорна дільниця призначена для виконання робіт по поточному ремонту ресор шляхом розбирання, заміни непридатних листів і деталей, складання, виготовлення і відновлення деталей автомобіля шляхом пластичної деформації. Ремонт ресор проводиться на базі нових і придатних листів, що були в роботі. Термічна обробка на ділянці не проводиться.

1.3 Обґрунтування проектного рішення Виконання профілактичних і ремонтних робіт автомобільної техніки в заздалегідь запланований термін або після певного напрацювання не цілком задовольняє підвищені вимоги створення безпеки дорожнього руху та економічної експлуатації рухомого складу. Не виключені випадки появи відмов і несправностей. Деякі профілактичні роботи виконують передчасно або із запізненням. Основною причиною такого стану є те, що більшість робіт з ТО і ремонту автомобільної техніки здійснюється без урахування фактичного технічного стану елементів автомобіля. У зв’язку з цим назріла потреба подальшого вдосконалювання системи ТО і ремонту автомобільної техніки.

Найдосконалішою системою ТО і ремонту автомобілів слід вважати таку, яка найповніше забезпечує взаємодію процесів зміни технічного стану автомобіля (тобто процесів зміни діагностичних параметрів) і процесів відновлення.

Класичним прикладом такої системи можуть бути обслуговування і ремонт автомобільної техніки за технічним станом.

Технічне обслуговування автомобілів за технічним станом називається планово-запобіжним. Періодичність і обсяг робіт з технічної діагностики планують. Запобіжний характер їх забезпечується постійним спостереженням за надійністю і технічним станом автомобілів з метою своєчасного виявлення передвідмовного стану. Принцип попередження відмов і несправностей є основним. З цією метою широко можна використовувати значення попереджуючих допусків.

Попереджуючий допуск? сукупність значень параметрів між граничним і передвідмовним рівнями. Вихід параметра за граничний стан означає відмову, досягнення передвідмовного рівня? потребу вжиття профілактичних заходів.

Технічне обслуговування і ремонт автомобілів за технічним станом ґрунтуються на глибокому знанні показників надійності елементів автомобіля, застосуванні об'єктивних засобів технічної діагностики, забезпеченні високого рівня експлуатаційної технологічності конструкцій. Інформаційною основою цих чинників є відомості про надійність, технічний стан і експлуатаційні затрати на ТО і ремонт автомобілів.

Застосування цих чинників можливе за умови забезпечення заданого рівня безвідмовності елементів автомобіля і можливості прогнозування рівня їхньої працездатності; своєчасного виявлення відмов і несправностей, у тому числі на початкових стадіях їх виникнення, а також потрібного рівня контролепридатності, наявності індикації відмов, методів і засобів контролю; потрібного рівня експлуатаційної технологічності конструкцій, який дає змогу оперативно відновлювати працездатність і справність елементів автомобіля; екстремального значення цільової функції? мінімум сумарної питомої вартості ТО і ремонту при своєчасній окупності додаткових капітальних вкладень.

Можливі два варіанти ТО і ремонту автомобілів за технічним станом: із контролем рівня надійності елементів автомобіля та з контролем параметрів агрегатів.

При ТО і ремонті автомобілів за технічним станом з контролем рівня надійності елементів автомобіля елементи рухомого складу експлуатують без обмеження ресурсу до відмови. Фактичний рівень надійності елементів автомобіля (наприклад, параметр потоку відмов) не має перевищувати установленого верхнього статистичного рівня. У разі перевищення цього рівня за інших однакових умов для певних елементів автомобіля останній направляють на обслуговування або ремонт; тимчасово визначають міжремонтний ресурс, який розглядають як сигнал про необхідність підвищення надійності цих елементів автомобіля. Щоб застосувати цей варіант ТО і ремонту, треба чітко організувати систему збирання та обробки інформації про відмови і несправності елементів автомобілів у ВАТ АТП.

При ТО і ремонті автомобілів за технічним станом із контролем параметрів агрегатів після відпрацювання установленого ресурсу передбачаються неперервний або періодичний контроль і зміна параметрів, які визначають технічний стан тих чи інших агрегатів. За результатами контролю приймають рішення про подовження експлуатації автомобіля до наступної перевірки.

Зміна функціональних і діагностичних параметрів агрегатів провадиться з певною періодичністю в русі і при виконанні ТО та ремонту автомобіля.

Прогноз технічного стану або надійності агрегату роблять на період не менш як до наступної перевірки значень параметрів. Паралельно використовують статистичну інформацію про надійність елементів автомобіля. Дані прогнозу? технічна основа для прийняття рішення про допуск агрегату до подальшої експлуатації. ТО і ремонт автомобілів за технічним станом із контролем параметрів експлуатованих агрегатів автомобіля належать до найбільш ефективних.

Отже, для підвищення ефективності діяльності АТП необхідно впроваджувати нові технології та високоефективне автоматизоване обладнання для технічного обслуговування і діагностування, що дозволить підтримувати техніку у справному стані та своєчасно виявляти необхідність у ремонтних діях.

2. Технологічна частина

2.1 Вихідні дані

Таблиця 2.1 Вихідні дані для проектування

Технічна характеристика автомобіля ЗІЛ-130

Тип автомобіля — бортовий автомобіль Колісна формула — 4?2

Повна маса автомобіля — 10 425 кг Допустиме навантаження на передню вісь — 2625 кг Допустиме навантаження на задню вісь — 7900 кг Вантажопідємність — 6000 кг Площа платформи — 8.7

Максимальна швидкість — 90 км/год Потужність двигуна 150 к. с Коробка передач 5-ти ступенева Розмір шин — 260−508(P)

Бак для пального — 170 л

2.2 Коригування періодичності ТО і пробігу автомобілів до списання Для розрахунку програми необхідно для даного АТП обрати нормативні значення. Нормативи для автомобіля ЗІЛ-130 приймають згідно з «Положенням про ТО і ремонт рухомого складу автомобільного транспорту» :згідно таблиці 2.7, с. 23,.

= 3000 км = 0,45 чол-год

= 12 000 км = 2,7 чол-год

= 250 000 км (згідно вихідних даних) = 10,8 чол-год

== 185 км = 4,0 чол-год де, , — нормативний пробіг автомобіля до списання та періодичність ТО-1 і ТО-2,[1,табл2.1], відповідно, км. Періодичність ЩО () приймається рівною середньодобовому пробігу автомобіля (). Вибрані нормативні значення періодичності ТО і пробігу автомобілів до списання призводять до конкретних умов експлуатації рухомого складу за допомогою коефіцієнтів, що враховують категорію умов експлуатації (К1), модифікацію рухомого складу та організацію його роботи (К2), природно-кліматичні умови (К3), пробіг з початку експлуатації (К4), тривалість простою на ТО і ПР (К4), кількість обслуговуваних і ремонтованих автомобілів АТП і кількість технологічно сумісних груп (К5). Дані коефіцієнти беремо згідно [9, таблиці 2.7, 2.8] і заносимо до таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 Коефіцієнти коригування

У загальному випадку скоригований пробіг автомобіля до КР та скоригована періодичність ТО-1, ТО-2 будуть рівні:

=250 000? 1? 1? 1= 250 000 км (2.1)

=3000? 1? 0,9 = 2700 км (2.2)

=12 000? 1? 0,9 = 10 800 км (2.3)

Так, як постановка автомобілів на обслуговування здійснюється з урахуванням середньодобового пробігу () через ціле число робочих днів, то пробіг до ТО-1, Т О-2, списання повинні бути кратні і між собою:

2700/185 = 14 (2.4)

ц .ч. = 185? 14= 2590=2700 км (2.5)

10 800/2700 = 4 (2.6)

ц .ч. = 2700? 4 = 10 800 км (2.7)

250 000/10800= 23 (2.8)

ц .ч. = 10 800? 23= 248 400=250000 км, (2.9)

де відповідно скориговані і кратні значення пробігів між окремими видами ТО і пробігу до списання.

Отримані дані зведемо до таблиці 2.3.

Таблиця 2.3 Періодичність пробігу автомобіля до ТО і КР

2.3 Розрахунок річного пробігу автомобілів Річний пробіг автомобільного парку визначається за формулою:

(2.10)

де — списана кількість одиниць рухомого складу.

— середньодобовий пробіг автомобіля, км (таблиця 2.3).

— кількість днів роботи рухомого складу на лінії на протязі року. Приймаються згідно даних завдання 252 дні.

— Коефіцієнт технічної готовності парку

(2.11)

де К₂— 1,0 — коефіцієнт коригування нормативів тривалості простою в ТО й ремонті в залежності від пробігу автомобільного парку з початку експлуатації. Приймаємо значення згідно з [9, таблиця 2.8].

— норматив простою рухомого складу в ТО і ТР, дні [9, таблиця 2.12]. =0,385 днів/1000км.

= = 0,93

Розраховуємо річний пробіг автомобільного парку

= 95 · 185 · 252 · 0,93= 4 118 877 км

2.4 Розрахунок річної виробничої програми

2.4.1 Розрахунок річної виробничої програми по ТО Число технічних обслуговувань ЩО, ТО-1, ТО-2 визначається в цілому по парку або по кожній групі автомобілів, що має однакову періодичність обслуговування. Визначаємо число технічних обслуговувань по автомобілям ЗІЛ-130.

(2.12)

(2.13)

(2.14)

(2.15)

одиниць КР

одиниць ТО-2

одиниць ТО-1

одиниць ЩО

N_с =2•А_к=2•95=190 одиниць сезонного обслуговування (2.15)

N^P_Е=(N_ТО-1+N_ТО-2)•1,6 (2.16)

N^Р_Е=(365+1144)•1,6=2414

Кількість ТО-2(), ТО12(), ЩО () та сезонних обслуговувань (N_c) зводимо в таблицю 2.4.

Таблиця 2.4 Виробнича програма по кількості впливу за рік

2.4.2 Розрахунок річної виробничої програми по діагностуванню Діагностування як окремий вид обслуговування не планується, і роботи з діагностування рухомого складу входять до обсягу робіт з ТО і ПР. При цьому залежно від методу організації, діагностування автомобілів може проводитися на окремих постах або бути поєднане з процесом ТО. Тому число діагностичних впливів визначається для подальшого розрахунку постів.

На АТП зазвичай передбачається діагностування Д-1 призначено головним чином для визначення технічного стану агрегатів, вузлів і систем автомобіля, що забезпечують безпеку руху. Д-1 проводитися, як правило, з періодичністю ТО-1.

Кількість автомобілів, діагностованих при ПР, згідно досвідченим даним і нормам, прийнято рівним 10% від програми ТО-1 за рік :

(2.17)

де: — відповідно числа автомобілів, діагностованих при ТО-1, після ТО-2 та при ПР.

= 1,1? (1144 + 365) = 1660 а/м Діагностування Д-2 призначено для визначення потужних і економічних показників автомобіля, а також для виявлення обсягів ПР. Д-2 проводиться з періодичністю ТО-2 і в окремих випадках при ПР. Кількість автомобілів, діагностованих при ПР, приймається рівним 20% від річної програми ТО-2.

Виходячи з цього, число Д-2 на весь парк, на рік визначається:

(2.18)

Де — число автомобілів на рік, що діагностуються перед ТО-2 ПР.

= 1,2? 365= 438 а/м

2.4.3 Розрахунок добової виробничої програми Визначення добової програми з ТО та діагностування автомобілів є критерієм вибору методу організації ТО (на універсальних постах або потокових лініях) і є вихідним показником для розрахунку числа посад і ліній ТО.

За видами ТО (ЩО, ТО-1, ТО-2) та діагностування (Д-1, Д-2) добова програма визначається:

(2.19)

де: — річна програма по кожному виду ТО або діагностиці окремо.

— Річне число робочих днів посту / зони, призначених для виконання того чи іншого виду ТО і діагностування. Вибирається згідно таблиці 2.1.

, , = 252 дні

= 252 дні

= = 4,53 а/м?5 а/м

= = 1,44 а/м?1 а/м

= = 6,5 а/м?6 а/м

= = 1,73 а/м?2 а/м

= = 88,35 а/м?88 а/м Розрахунки добової виробничої програми для даної дільниці зводимо до таблиці 2.5.

Таблиця 2.5 Добова програма по ПР і діагностуванню

2.5 Розрахунок кількості виробничих працівників

2.5.1 Коригування трудомісткості ТО і ПР Розрахункова нормативна скоригована трудомісткість (ТО-1, ТО-2) для рухомого складу проектованого АТП визначається за формулою:

(2.20)

де — нормативна трудомісткість ТО-1 або ТО-2, люд.-год. Приймається згідно з [9,таблиця 2.8].

Питома нормативна скоригована трудомісткість поточного ремонту визначається:

(2.21)

де — нормативна питома трудомісткість ПР, люд.-год./1000км.

— Коефіцієнт коригування нормативів питомої трудомісткості ПР.

Таблиця 2.6 Значення коефіцієнтів К₁, К₂, К₃, К₄, К₅

= 2 люд.-год.

= 10 люд.-год.

= 5 люд.-год.

Таблиця 2.7 Значення нормативної трудомісткості ПР

2.5.2 Розрахунок річного обсягу робіт з ТО, ПР, самообслуговування Розрахунок річного обсягу робіт з ТО Обсяг робіт у (люд — год) за ЩО, ТО-1, і ТО-2 за рік визначається твором числа ТО на нормативне (скориговане) значення трудомісткості даного виду ТО:

(2.22)

(2.23)

(2.24)

Де — відповідно річне число ЩО, ТО-1 і ТО-2 на весь парк (групу) автомобілів однієї моделі.

— Нормативна скоригована трудомісткість відповідно ЩО, ТО-1 і ТО-2 люд-год.

•2= 2288 люд.- год.

= 3650 люд.-год Переліки операцій супутнього ПР, рекомендовані для поєднання ТО-2, наведені в додатках, а також в других (нормативних) частинах положень за марками автомобілів.

Річний обсяг робіт ТО-2 із супутнім ПР визначиться з виразів:

(2.25)

де: — обсяг робіт супутнього ПР при проведенні ТО-2, люд.-год.;

(2.26)

де: — частка супутнього ПР, що залежить від «віку» автомобілів, приймається самостійно або за даними АТП.

= 730

= 4380

Зводимо значення скоригованої трудомісткості до таблиці 2.8

Таблиця 2.8 Значення скоригованої трудомісткості

Розрахунок річного обсягу робіт з ПР Річний обсяг робіт ПР (у люд-год) визначається:

(2.27)

де — річний пробіг парку рухомого складу, км.(розділ 2.4.1)

— Розрахункова трудомісткість ПР на 1000 км пробігу.(розділ 2.5.1)

= 20 594,38 люд.-год.

Річний обсяг постових робіт ПР визначиться з виразу

(2.28)

Де — сумарна частка постових робіт поточного ремонту, виконуються в зоні ПР (сума трудомісткості контрольно-діагностичних, регулювальних, кріпильних і розбірно-складальних робіт, приймається з других (нормативних) частин положень по марках автомобілів або з [9, табл. 2.15]).

•0,35−730=6478,0 люд.-год.

Розрахунок річного обсягу робіт з самообслуговування Річний обсяг робіт з самообслуговування підприємства встановлюється у відсотковому відношенні від річного обсягу допоміжних робіт :

(2.29)

де: — обсяг допоміжних робіт по підприємству, що залежать від кількості автомобілів, що обслуговуються, і рекомендованих на цьому АТП.

= 20 … 30% (при кількості від 100 до 200 автомобілів приймати більше значення, понад 200 до 300 автомобілів середнє, понад 300 — менше).

— Обсяг робіт з самообслуговування підприємства (= 40−50% для комплексного АТП, = 55−61% для головного підприємства ПАТО, = 20−30% для філії ПАТО).

=5482 люд.-год.

2.5.3 Розрахунок річного обсягу робіт з діагностування

(2.30)

(2.31)

де — частка контрольно-діагностичних робіт в обсязі ПР відповідно ТО-1, ТО-2 (береться з таблиці 2.2 і ділиться на 100).

— Частка контрольно-діагностичних робіт в обсязі ТР відповідно при загальному (Д-1) та поглибленому (Д-2) діагностуванні береться з таблиці 2.2 і ділиться на 100).

= 332 люд.-год.

= 468 люд.-год.

При організації робіт по Д-1 і Д-2 на окремих постах слід скорегувати річні обсяги робіт ТО-1, ТО-2 шляхом виключення з них обсягів діагностичних робіт, виконуваних при ТО-1, ТО-2 :

(2.32)

(2.33)

де — скориговані річні обсяги робіт з ТО-1, Т О-2, люд.-год.

Отримані данні зводимо до таблиці 2.9

Таблиця 2.9 Скориговані значення річних обсягів робіт

2.5.4 Розрахунок чисельності виробничих робітників Визначаємо технологічно необхідне (явне) число робітників.

До виробничих робітників відносяться робітники дільниць, які виконують роботи по ТО і ПР. Розрізняють технологічно необхідне (явне) і штатне число робітників.

(2.34)

де: — обсяг робіт по зоні ТО, ПР чи ділянці, люд.-год.

— Річний фонд часу технологічно необхідного робочого при

1-змінній роботі, год.

Фонд визначається тривалістю зміни (залежно від тривалості робочого тижня) і числом робочих днів у році:

Ф_т=Д_кд-(Д_вих+Д_св)•t_зм, (2.35)

де Д_кд — кількість календарних днів в році, днів Д_вих — кількість вихідних днів в році, днів Д_св — кількість святкових днів в році, днів

t_зм — тривалість робочої зміни, годин.

=365-(103+10)•8=2016 год.

(2.36)

де — річний фонд часу штатного виробничого робітника при 1-змінній роботі, год.

Річний фонд штатного робітника ₍₎ визначається:

(2.37)

де — тривалість відпустки робітника, днів. (24−28 календарних днів згідно законодавства.)

— число невиходів на роботу з поважних причин.(7−10днів)

= 1783 год.

= 1 чол.

Ртдто-2 = 3650/2016= 2 чол.

Ртщо=1018,8/2016=5 чол.

Рт_ПР=20 594,38/2016=10 чол.

Рт_2СП=730/2016=1чол.

Рт_сам=5482/2016=3 чол.

Рш_що=10 018,8/1783=6 чол.

Рш_то-1=2288/1783=1 чол.

Рш_то-2=9650/1783=5 чол.

Рш_сам=5482/1783=3 чол.

Рш_тпр=20 594,38/1783=12 чол.

Рш_2сп=730/1783=1 чол.

Приймаємо чисельність виробничих робітників: 10 чол.

2.6 Розрахунок кількості постів, ліній для зон ТО, ПР, діагностування

2.6.1 Технологічний процес в підрозділі

Проектування поста загального діагностування.

При наявності в парку 95 автомашин, 10 робочих, діагностування проводиться методом потокової лінії.

Розрахунок кількості постів.

На механізованих постах ТО передбачає виконання мийки, сушки і обтирання рухомого складу де — добова виробнича програма, одиниць.

0,7-коефіціент, який враховує години роботи мийки.

— тривалість виконання робіт (приймається рівною тривалості повернення рухомого складу в АТП), год. 9, табл.2.18].

— продуктивність мийного обладнання авт./год.

Число робочих постів для виконання діагностування визначається:

(2.38)

де: — обсяг робіт ПР певного виду, люд-год.

— Коефіцієнт нерівномірності завантаження постів.

— Коефіцієнт, що враховує частку робіт, виконуваних в найбільш завантажену зміну (0,5 … 0,6).

— Число робочих днів.

— Тривалість зміни.

— Середнє число робітників.

— Коефіцієнт використання робочого часу постів.

Для розрахунку числа постів приймаємо такі значення:

= 6478, (див. розділ 2.5.3)

= 1,2[9,табл. 2.19]

= 8 год.(згідно завдання)

= 1−1,5 чол.

= 0,92

Хвідт_що=21 932,5•0,93/252•2•1•1•0,92=6

Хвід_то-1=1856•0,93/252•2•1•1•0,92=1

Хвід_то-2=3182•0,93/252•8•3•0,92 =1

Хвід_пр=20 594,38•0,92/252•8•1•0,92=1

2.6.2 Види робіт на постах Технічне діагностування включає в себе наступні види робіт: контрольно-оглядові, які виконуються водієм в підготовчо-заключний час, а також контрольно-діагностичних за допомогою стендів без зняття агрегатів.

В контрольно-діагностичних роботи входять: візуальний огляд автомобіля, перевірка світлових приладів, гальмівної та рульової системи, у разі необхідності - системи живлення і потужностних показників двигуна на стендах В зоні ПР слід перед умовити спеціалізацію постів по їх призначенню.

Число спеціалізованих постів по кожному виду робіт розраховуємо за формулою:

П_спецТР=П_ТР•С_{спец п}/100, (2.39)

де П_ТР-загальна кількість постів ТР.

С_{спец п}— відсоток спеціалізованих постів для даного виду робіт ПР %

[9, табл.2.22] 9−11%.

П_спецТР=4•11/100=0,44?1 пост П^і _спецП=П^і•С^і/100, (2.40)

де П^і-загальна кількість постів відповідної зони (ТО-1 чи ТО-2).

С^і— відсоток для даного виду робіт ТО %[9, табл.2.15].

С_ЩО-47% С_Т2-10%

С_ТО1-19% С_ПР-35%

С_ПР-3%

П _{спец що}=6•47/100=3

П _{спец ТО1}=1•19/100=1

П _{спец ТО2}=1•10/100=1

П _{спец ПР}=10•35/100=4

П _{спец ков р}=1•3/100=1

Такт посту? -фактичний час виконання ТО на посту, хв.

Розподіл робіт по постам

(2.41)

де t_то -трудомісткість певного виду ТО, люд-год.

С_то-доля постових робіт в ТО (С_{що, то-1}=1,С_по=0,8)

— кількість одночасно працюючих на посту, чол.(=1…3 чол.)

t_n-час додаткових робіт t=1…3 хв.

Ритм виробництва-частина робочого часу, яка припадає на одне із запланованих за зміну ТО, хв.

(2.42)

де t_зм^то-тривалість зміни роботи зон ТО, год,

n_зм^то-кількість змін на добу,

N_д^то-добова кількість техобслуговувань певного виду.

Визначаємо відношення тактів постів ?_ni до ритмів виробництва К_i-кількість ліній.

(2.43)

2.6.3 Розрахунок потокових ліній для ТО За одержаними дискретними значеннями обґрунтовуються методи ТО.

При розрахунку визначають такт ліній, ?_л, кількість ліній Z_л, пропускну Так, як відношення додаткових робіт менше 3, ми можемо ми можемо вести розрахунок не цілої лінії, а тільки один потік ?_лщо.

Такт лінії:

Кількість ліній Довжина лінії, м Крок лінії, м Швидкість руху

3. організаційна частина

3.1 Організація управління виробництвом Найбільша ефективність у вирішенні питань організації виробництва може бути досягнута завдяки централізованій системі управлінням виробництва, заснованої на централізації управління виробництвом ТО і ремонту рухомого складу на АТО.

Система ЦУП будується на наступних принципах:

1. Чіткий розподіл адміністративних і оперативних функцій між керівним персоналом і зосередження функцій оперативного управління в єдиному центрі або відділі управління виробництвом. Основними завданнями ЦУП є збір та автоматизована обробка інформації про стан виробничих ресурсів та обсяги робіт, що підлягають виконанню, а також планування і контроль за діяльністю виробничих підрозділів на основі аналізу наявної інформації.

ЦУП складається, як правило, з двох підрозділів: відділу оперативного управління та відділу обробки і аналізу інформації.

2. Виконання кожного виду технічного впливу при організації виробництва ТО і ремонту рухомого складу спеціалізованої бригадою або ділянкою — технологічний принцип формування виробничих підрозділів, які найбільшою мірою відповідає вимогам ЦУП.

3. Об'єднання виробничих підрозділів, що виконують технологічно однорідні роботи, у виробничі комплекси з метою зручності керування ними.

4. Централізована підготовка виробництва здійснюється спеціальним комплексом. Централізація підготовки виробництва значно скорочує безпосередні витрати часу ремонтних робітників, управлінського персоналу та в кінцевому рахунку простої автомобілів в ТО і ремонту.

5. Використання засобів зв’язку, автоматики, телемеханіки та обчислювальної техніки.

Впровадження централізованої системи управління виробництвом ТО і ПР рухомого складу дозволяє забезпечити плавну, раціональну організацію праці ремонтних ділянок поліпшити ряд техніко-експлуатаційних показників.

Схема організації управління на АТП представлена на малюнку.

Рис. 2 Схема організації управління

3.2 Режими праці і відпочинку На АТП згідно типового положення, створена служба ОП, яку очолює інженер з ОП. На нього покладені обов’язки по здійсненню контролю за додержанням вимог ОП на підприємстві. Він проводить комплекс організаційно-методичних заходів щодо поліпшення умов праці, профілактики виробничого травматизму та захворювань робітників та службовців. Щороку він працює по узгодженому з головним інженером плану роботи. В своїй роботі інженер з ОП підпорядковується безпосередньо начальнику відділу ОП і ТБ і прирівнюється до основних виробничо-технічних служб (стаття 23 закону «Про охорону праці»). Спеціаліст служби ОП має права згідно нормативних актів про охорону праці в Україні (закон «Про охорону праці». Положення про службу ОП на підприємстві).

На підприємстві, згідно наказу голови правління, створено наступний режим роботи:

П’ятиденний робочий тиждень;

Восьмигодинний робочий день;

Обідня перерва з 13.00 по 14.00;

Вихідний день — субота, неділя.

Режим роботи затверджено загальними зборами трудового колективу.

Праця жінок і підлітків створена за вимогами ст. 14 та ст. 15 закону «Про охорону праці». Згідно цього закону жінки не працюють на важких роботах, в нічну зміну, не піднімають та не переміщують важкі речі, маса яких перевищує граничні норми.

3.3 Розподіл працівників по постам, спеціальності, кваліфікації та робочих місцях Таблиця 3.1 Розрахунок чисельності робітників виробничого підрозділу

3.4 Підбір технологічного обладнання, розрахунок виробничих площ Основне технологічне обладнання підбирається за табелями технологічного обладнання, довідників і каталогів, можна використовувати також каталог нестандартного обладнання, розробленого і випускається науково-виробничим об'єднанням НВО «Транстехніка». Кількість основного обладнання визначаємо за ступенем його використання при здійсненні технологічного процесу. Дані заносимо в таблицю.

Таблиця 3.2 Основне технологічне обладнання ковальсько-ресорного відділення

Сумарна площа обладнання складає

Площу ковальсько-ресорного відділення визначаємо за формулою:

S_від=S_{обл.заг.}^.К_уш,

де К_уш — коефіцієнт ущільнення, який враховує проходи та відстані між обладнанням (для ковальсько-ресорної 4,5−5,5).

S_{обл.заг.}-сумарна площа під обладнання, м².

S_{обл.заг.}= 1,46+0,4+0,51+0,66+1,10+0,96+0,33+2,52+0,84+0,24+2,12+0,72+

+2,47+0,08+0,24+1,27+1,63=17,52 м²

S_від=17,52•5,5=96,36 м²

Приймаємо площу відділення 108 м² (з розрахунків, що відстань між колонами 9000×12 000 мм.

3.4.1 Основні принципи планування приміщень АТП Об'ємно-планувальне розміщення будівель АТП Під об'ємно-планувальним розміщенням будинку розуміється розміщення в ньому виробничих підрозділів відповідно до їх функціонального призначення, а також технологічними, будівельними, кліматичними умовами, протипожежними, санітарно-гігієнічними та іншими вимогами.

Основою для планування будівлі АТП є функціональна технологічна схема і графік виробничого процесу, відповідно до якого повинно забезпечувати незалежну і при необхідності послідовне проходження автомобілем окремих етапів ТО і ПР.

При сучасному індустріальному будівництві будівлі монтуються з уніфікованих, головним чином залізобетонних, конструктивних елементів заводського виготовлення (колони, ферми, балки тощо) на основі уніфікованої сітки колон.

Конструктивні схеми і розміри одноповерхових будівель з прямокутною системою координат модульних встановлені ГОСТ 23 837–79 «Будівлі промислових підприємств одноповерхові. Параметри «. Будівля має мати однотипну сітку колон: 6×9 м. Крок колон для всієї будівлі повинен бути постійним.

Виробничі підрозділи АТП проектуються відповідно до СНиП II-93−74 і ОНТП-01−86.

Висота приміщень кратна будівельному модулю і залежить від величини прольоту. Для одноповерхових будівель вона може прийматися: при прольоті 6 м — 4,2 м.

Розміри будівельних конструкцій регламентовані по осях опорних майданчиків горизонтальних несучих елементів і колон, а при проектуванні необхідно враховувати товщину стін і перегородок, розміри і форму перетину колон. Колони застосовують прямокутного перерізу — 400×400 мм.

Товщина стін і перегородок залежить від їх призначення і матеріалу. В основному застосовуються стінові панелі з керамзитобетону товщиною 250 мм.

Двері у виробничих приміщеннях мають зазвичай висоту 2,4 м і ширину: однопільні - 1 м.

Розміри воріт визначаються з наступних умов: висота повинна перевищувати на 0,2 м габаритну висоту найбільшого автомобіля в АТП, а ширина — габаритну ширину автомобіля при проїзді перпендикулярно площини воріт на 1,2 м, а при проїзді під іншим кутом — на 2 м в Залежно від категорії автомобіля. У будинках АТП застосовують ворота розмірами: 3×3 м.

Усі виробничі відділення повинні мати природне освітлення.

Розміри вікон виробничих приміщень приймають по висоті 1,2 м і по ширині 2 м, забезпечуючи рівні відстані між ними (простінки).

При визначенні габаритних розмірів виробничих відділень (цехів), в яких передбачається в'їзд автомобіля, враховуються нормовані відстані між автомобілями, автомобілями й конструкціями будівлі і стаціонарним обладнанням.

На кресленні планування виробничого корпусу наносимо також габаритні його розміри, розміри кроку колон і прольотів, а також координатна сітка по колонах для прив’язки виробничих підрозділів.

3.4.2 Планування ковальсько-ресорного відділення Планування відділення—це план розміщення технологічного, підйомно-транспортного, допоміжного обладнання та реманенту у приміщенні виробничого відділення.

Розташування обладнання і реманенту у виробничих відділеннях відповідає технологічному процесу кожного із них, вимогам техніки безпеки, прийнятим методам організації праці і розміщенню виконавців робіт.

Віддалі між елементами обладнання, обладнанням та елементами будівель приймаємо за нормативами.

Технологічне обладнання розташовуємо так, щоб переміщення робітника при виконанні робіт згідно за технологічним процесом було мінімальним. Розміри, конфігурація та розташування виробничого відділення відповідає зображеним на плануванні виробничого корпусу, в якому вони розміщенні.

На усіх плануваннях виробничих відділень АТП наносимо наступні зображення умовних позначень споживачів інженерних комунікацій:

споживач стиснутого повітря ,

споживач пари ,

споживач силової електроенергії ,

вентиляційне відcмоктування ,

збіжник у каналізацію ,

місце робітника.

3.5 Розробка технологічних карт Ковальсько-ресорне відділення призначене для відновлення та виготовлення деталей методом пластичної деформації, виготовлення деталей для ремонту рам, кузовів і ресор; термообробки ресорних листів, дрібних деталей та інструменту; ремонту ресор.

Роботи по відновленню деталей методом пластичної деформації включають в себе: рихтування рульових тяг, буксирних гаків, важелів переключення передач, деталей металево-дерев'яних кузовів; переклепання маточин ведених дисків зчеплення, ведених конічних шестерень головної передачі; осадку ковзної вилки карданних валів та інші роботи.

Прикладами робіт з виготовлення поковок і деталей є: виготовлення гака защіпу борта кузова, планок і завіс бортів та платформ, хомутиків ресор, заготовок стрем’янок кріплення ресор і кузова, заготовок для гайок маточин коліс, підсилюючих коробів для ремонту рам і кузовів.

Технологічний процес ремонту ресор вимагає миття ресор, їх розбирання на спеціальному стенді, миття деталей та їх знежирення, дефектування хомутиків, серег та листів, виготовлення та відновлення деталей, складання ресор та їх випробовування.

При дефектовці листів звертають увагу на їх спрацьовання по товщині, наявність тріщин та обломів, прослаблення заклепок кріплення хомутиків, накладок та чашок. Деформацію листів перевіряють шаблоном по внутрішньому радіусу кривини. Непридатні листи по можливості використовують для виготовлення листів менших за довжиною. Цілі листи із допустимим спрацюванням за товщиною підлягають відпалюванню, рихтовці на стенді для отримання необхідної кривини, гартуванню та відпуску.

Леговані сталі, із яких виготовляють ресорні листи (марганцеві, хромомарганцевисті, кременясті), мають наступні режими термообробки: відпалювання—800.850?С, гартування—850.910°С, відпуску—500.520?С.

При необхідності на ресорних листах виконують перепресування втулок, заміну хомутиків, вушків, чашок або підтягування заклепок їх кріплення до листів.

Усі ресорні листи перед складанням ресори підлягають очищенню і мащенню графічним мастилом. Після підбирання пакету листів виконують складання ресори на спеціальному стенді із перевіркою якості прилягання листів.

Після складання кожна ресора повинна бути осаджена і перевірена на стенді з рухомими опорами шляхом прикладання навантаження по осі її симетрії. Навантаження та стріла прогину при перевірці кожної ресори нормуються технічними умовами заводів-виробників.

Технологічна карта ремонту автомобіля ЗІЛ-130

Склад робіт: ремонт ресор .

Трудомісткість робіт 255люд * хв Виконавці 1 люд.

Спеціальність и розряд робітника: авто слюсар 4-разряду.

Таблиця 3.3

4. Конструкторська частина Згідно технічного завдання розроблено креслення слюсарних лещат з гвинтовим приводом.

Лещата встановлюються на слюсарний верстак основою корпусу поз.1(дивись складальне креслення), та закріплюються на ньому шістьома гвинтами М10. Для затискання деталі в лещатах її встановлюють між нерухомою губкою корпусу поз.1 і рухомою губкою поз.2. Далі, за допомогою гвинта поз.5 і гайки поз.3 обертанням гвинта за годинниковою стрілкою проводиться затискання деталі що оброблюється.

Для розтискання деталі гвинт обертають проти годинникової стрілки.

Деталь відтискається.

5. Охорона праці

Керівник організації зобов’язаний здійснювати загальне керівництво і контроль за охороною праці в організації, створювати працівникам умови праці, що відповідають вимогам законодавства, вживати необхідних заходів щодо усунення небезпечних і шкідливих виробничих факторів на кожному робочому місці, розглядати і затверджувати звіти про виробничий травматизм, періодично, але не рідше одного разу на квартал аналізувати з керівниками служб і підрозділів стан охорони праці.

Працівники, службовці, спеціалісти та керівники допускаються до самостійної роботи тільки після проходження навчання, тобто інструктажу і перевірки знань з питань охорони праці та пожежної безпеки.

Територія діагностичної станції або підприємства, на території якого вона розташована, повинна примикати до дороги загального користування або до проїзду або сполучатися з ними автомобільними дорогами. Ворота забезпечуються фіксаторами відкритого положення та засувом. Територія обладнується водовідводами і водостоками, люки яких повинні бути закриті. На території повинні бути позначені проїзди для руху транспортних засобів і пішохідні доріжки, а вздовж проїздів встановлені дорожні знаки відповідно до Правил дорожнього руху.