Ентеросгель: доцільність призначення при хронічних вірусних гепатитах

Реферат на тему:

Ентеросгель: доцільність призначення при хронічних вірусних гепатитах

Хронічний перебіг гепатитів В і С супроводжується імунопатологічними змінами в організмі, а саме: недостатністю Т-ланки імунітету, неефективністю специфічного антитілоутворення і депресією макрофагальної ланки захисту, що призводить до персистенції вірусу і пролонгації запального процесу в печінці. До несприятливих наслідків вірусних гепатитів відноситься дисбіоз кишківника, що зумовлює дефіцит облігатних мікроорганізмів і зростання мікробної контамінації товстої кишки [2].

Мікрофлора кишківника бере активну участь у формуванні імунно-біологічних реакцій організму — бактеріальні модуліни біфідоі лактобактерій стимулюють синтез імуноглобулінів, інтерферонів, цитокінів, дозрівання макрофагально-гістіоцитарної системи, збільшують кількість комплементу, підвищують активність лізоциму, є учасниками метаболізму холестерину та жовчних кислот. Зниження детоксикуючої функції мікрофлори при дисбіозі кишківника збільшує навантаження на ферментні системи печінки та за певних умов сприяє й поглиблює їх метаболічні і структурні зміни [1].

Ось чому перспективним у хворих на вірусні гепатити є застосування ентеросорбенту Ентеросгель, що селективно впливає на токсини з молекулами малих та середніх розмірів, має гепатопротекторні та антиоксидантні властивості, опосередкований імуномодулюючий ефект, здатність до вибіркової адсорбції патогенної мікрофлори [3, 4].

Метою дослідження було вивчення ефективності застосування ентеросорбенту Ентеросгель в комплексному лікуванні пацієнтів з хронічними вірусними гепатитами В і С, особливо з супутнім дисбіозом кишківника.

Матеріали і методи

Обстежено 64 пацієнти віком від 16 до 45 років, хворі на хронічні вірусні гепатити. Хронічний гепатит В (ХГВ) був у 30 з них, хронічний гепатит С (ХГС) — у 34. Усі хворі були поділені на 2 групи:

І група (основна) — включала 33 пацієнти (14 з ХГВ, 19 з ХГС), отримували базисне лікування зі включенням препарату Ентеросгель;

ІІ група (контрольна) — 31 хворий (16 з ХГВ, 15 з ХГС), отримували тільки базисну терапію. Ентеросгель призначали по 1 столовій ложці (15 г) 3 рази на день протягом 3 тижнів. Клініко-лабораторні показники оцінювали до початку лікування та на 20-й день терапії, а деякі параметри імунного статусу — до початку лікування і через 30 днів після того. Склад кишкової мікрофлори вивчали до початку лікування та через тиждень після його закінчення.

Результати та їх обговорення

У всіх обстежених відмічені клініко-лабораторні ознаки хронічного гепатиту. Порушення складу мікрофлори товстої кишки виявлені у 53 (82,8%) пацієнтів. Дисбіотичні порушення полягали в істотному зниженні вмісту біфідобактерій і лактобактерій, а також зростанні кількості умовнопатогенної флори (УПФ) — клебсієл, грибів роду Candidа, епідермального стафілококу. При цьому у 70% хворих спостерігався дефіцит біфідобактерій, у 30% - дефіцит лактобактерій, у 20% - дефіцит кишкової палички з нормальними властивостями. У той же час в 20% випадків зростав вміст клебсієл, в 40% - стафілококів, в 30% - грибів роду Candidа.

У хворих основної групи, що приймали Ентеросгель, відзначена достовірно більш значна зворотна динаміка клінічних та біохімічних проявів хвороби. Так, симптоми інтоксикації (загальна слабкість, розбитість, зниження працездатності) на 20-й день лікування спостерігалися у 8 (12,5%) пацієнтів основної групи та у 15 (48%) хворих контрольної групи (р < 0,05). Свербіж шкіри, на який до початку лікування скаржилися 11 (35%) хворих контрольної та 8 (24%) основної групи, після закінчення лікування залишався у 6 (19%) пацієнтів контрольної групи, а в основній групі був відсутній (р < 0,001). Достовірних відмінностей у змінах (зменшенні) розмірів печінки та селезінки у хворих обох груп не виявлено.

Біохімічні показники також швидше нормалізувалися у пацієнтів основної групи, ніж у хворих групи контролю. Так, рівень загального білірубіну після закінчення прийому Ентеросгелю становив 20% від початкового, а в групі контролю дорівнював 50% від початкового (р < 0,05). Разом з тим, динаміка зниження активності амінотрансфераз в обох групах практично не відрізнялася. Під впливом Ентеросгелю поліпшилися показники біоценозу кишківника: вміст облігатної флори — біфідобактерій і лактобактерій практично наближався до норми, а кількість клебсієл і грибів Candida знижувалася, проте вміст епідермального стафілококу зберігся на підвищеному рівні (табл. 1). Так, після лікування в основній групі знижений вміст біфідобактерій відмічався у 40% обстежених (проти 70% до початку терапії), знижена кількість лактобактерій — у 10% пацієнтів (проти 30%), гриби роду Candida виявлялася у 10% (проти 30%), клебсієли — у 10% (проти 20%), стафілокок — у 35% (проти 40%). У контрольній групі хворих дисбіотичні зміни в кишківнику збереглися такими самими, як і до початку лікування. Вивчення імунологічних показників проводили до початку лікування і через 30 днів після того. До початку лікування значні зміни імунного статусу були виявлені у пацієнтів обох груп, більш суттєві - у хворих на ХГС. У них спостерігалася помірно виражена лейкоі лімфопенія, депресія Ті В-клітинної ланки імунної системи: зниження абсолютної кількості Т-лімфоцитів всіх субпопуляцій, Т-хелперів — нижче 600, Т-супресорів — нижче 600. Показник співвідношення імунорегуляторних клітин (Т-хелпери/Т-супресори), як правило, був у межах норми. Абсолютні показники В-лімфоцитів також були знижені. Гуморальна ланка імунітету була без відхилень у більшості хворих. Лише у 2 пацієнтів основної групи спостерігалася дисімуноглобулінемія зі зниженням ІgА до 0,8 і 0,7 г/л.

Через 30 днів від початку терапії у більшості хворих основної групи показники клітинного імунітету відновилися: від 1,5 до 2 тис. Т-лімфоцитів — у 52% пацієнтів і понад 2 тис. — у 15%. У 67% випадків Т-хелперів було понад 800, а кількість Т-супресорів до 600−800 і вище — у 82% хворих. Рівень В-лімфоцитів також досяг норми (100−200 клітин) у 53% хворих, ще у 20% обстежених — на рівні 200−300 клітин, лише у 5% випадків — понад 300 клітин, а у 22% - нижче 100 клітин. Будь-яких відхилень у гуморальній ланці імунітету виявлено не було. У контрольній групі значної позитивної динаміки імунного статусу не виявлено.

Під час проведення лікування у жодного пацієнта не відмічено побічних ефектів, пов’язаних з прийомом Ентеросгелю, жоден із них від терапії препаратом не відмовився.

Tабл. 1 Стан мікрофлори кишківника у хворих основної групи до лікування препаратом Ентеросгель та після нього.

Висновки

1. Застосування детоксиканту Ентеросгель у комплексній терапії хворих на хронічні вірусні гепатити В і С не тільки усуває ендотоксикоз, а й сприяє швидкій регресії всіх клінічних симптомів.

2. Результати дослідження свідчать про ефективність раннього і тривалого (протягом 20 днів) застосування препарату Ентеросгель для досягнення стійкої нормалізації складу мікрофлори кишківника у пацієнтів із супутнім дисбіозом.

3. Детоксикація препаратом Ентеросгель сприяє нормалізації імунного статусу, особливо клітинної ланки імунітету, хворих на хронічні вірусні гепатити.

4. У процесі застосування препарату Ентеросгель відзначена його добра переносимість і відсутність побічних ефектів.

Література.

[1] Ардатская М. Д., Дубинин А. В., Минушкин О. Н. Дисбактериоз кишечника: современные аспекты изучения проблемы, принципы диагностики и и лечения// Тер. арх. — 2001. — № 2. — С. 67−72.

[2] Кучеренко Н. П ., Бобровицька А. І., Верещагін І. О. Мікробіоценоз товстої кишки у хворих на вірусний гепатит// Матеріали науково-практ. конференції і пленуму асоціації інфекціоністів України. — Тернопіль, 2004. — С. 115−116.

[3] Мосунов А. И., Поздняков А. В. Клиническое исследование эффективности препарата сорбционно-детоксикационного действия Энтеросгель при диффузной патологии печени, сопровождающейся гепатодепрессивным синдромом// Клиническое применение препарата Энтеросгель у больных с патологией органов пищеварения: новые подходы к терапии: Метод. рекомендации/ Под ред. И. А. Маева, Ю. Н. Шевченко, А. Б. Пєтухова. — М., 2000. — С. 61−63.

[4] Горчакова Н. О ., Чекман І. С., Бабак В. В. та ін. Вивчення фармакологічної активності та безпечності препарату Ентеросгель// Мистецтво лікування. — 2005. — № 4. — С. 76−77.