Допомога у написанні освітніх робіт...
Допоможемо швидко та з гарантією якості!

Організаційно-методичні основи занять фізичними вправами із учнями у спеціальних медичних групах

ДипломнаДопомога в написанніДізнатися вартістьмоєї роботи

Необхідно зауважити, що в деяких школах існує практика спільних занять школярів, що мають відхилення у стані здоров’я з учнями основної і підготовчої груп. Зокрема вважають серйозним недоліком відокремленість дітей з відхиленням у стані здоров’я на заняттях фізичною культурою від свого класу, що негативно впливає на їх психологічний стан, а об'єднання дітей в групи з різними за характером… Читати ще >

Організаційно-методичні основи занять фізичними вправами із учнями у спеціальних медичних групах (реферат, курсова, диплом, контрольна)

Хмельницька гуманітарно-педагогічна академія Факультет початкової освіти та філології

Кафедра фізичної культури та валеології

Пояснювальна записка до дипломної роботи

ІІ освітньо-кваліфікаційний рівень «бакалавр»

на тему: Організаційно-методичні основи занять фізичними вправами із учнями у спеціальних медичних групах Виконала: студентка 6 курсу, групи ПО-61

напряму підготовки 0101 «Педагогічна освіта»

спеціальності 7.1 010 201 «Початкова освіта»

Мормолюк Н. М.

Керівник: Гасюк Ігор Леонідович, к. фіз. вих., доцент Рецензент: Садовський О. І.,

директор Западинської ЗОШ І-ІІІ ст.

Хмельницький — 2013 року ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ 1. ОРГАНІЗАЦІЯФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ, ЯКІ ЗА СТАНОМ ЗДОРОВ’Я НАЛЕЖАТЬ ДО СПЕЦІАЛЬНОЇ МЕДИЧНОЇ ГРУПИ

1.1 Медичне забезпечення і організація занять з фізичного виховання учнів відповідно до медичних груп

1.2 Урок — основна форма організації занять з учнями в спеціальних медичних групах

1.3 Особливості роботи вчителів фізичної культури з дітьми спеціальних медичних груп РОЗДІЛ 2. МЕТОДИКА ЗАНЯТЬ ФІЗИЧНОЮ КУЛЬТУРОЮ З УЧНЯМИ, ЯКІ ЗА СТАНОМ ЗДОРОВ’Я ВІДНЕСЕНІ ДО СПЕЦІАЛЬНОЇ МЕДИЧНОЇ ГРУПИ

2.1 Особливості методики занять з учнями спеціальної медичної групи з урахуванням характеру захворювання

2.2 Методи та засоби фізичного виховання дітей в спеціальних медичних групах

2.3 Значення спортивних та рухливих ігор у фізичному вихованні учнів спеціальної медичної групи

ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ДОДАТКИ ВСТУП Актуальність.Життя безупинно рухається вперед, ми живемо в час, що характеризується бурхливим розвитком науки, техніки, культури, суспільства, та на перше місце виступає проблема людини. Зараз багато держав світу, в тому числі й Україна прагне, щоб їхня нація була перш за все здоровою, освіченою і мала всі матеріальні та духовні блага. Але не все так просто і гарно як здається на перший погляд. Наш сучасний світ насичений новими технологіями та завантажений техногенними забрудненнями, глобальними екологічними проблемами, суспільно-культурними занепадами, байдужим ставленням до фізкультури і спорту створює несприятливі умови для нормального функціонування організму та позбавляють людину найкращого дару — здоров’я.

На сучасному етапі розвитку суспільства фізична культура — це самостійна і особлива галузь загальної культури, яка спрямована, головним чином, на зміцнення здоров’я людини, продовження її творчої активності та життя, а також на зростання і вдосконалення її всебічного та гармонійного розвитку та використання набутих якостей в суспільній, трудовій та інших видах діяльності.

Виховання фізично та соціально здорової творчої особистості є найактуальнішою проблемою суспільства.Традиційними цінностями українського народу є здоров’я та фізична досконалість.

Тому наша держава останнім часом приділяє значну увагу фізичному вихованню дітей молодшого шкільного віку. Зокрема, значне місце фізичному вихованню відводить Державна національна програма «Освіта», Концепція національного виховання, закон України «Про охорону дитинства», спільний наказ Міністерства освіти і науки України та Міністерства охорони здоров’я України «Про посилення роботи щодо профілактики захворюваності дітей у навчальних закладах та формування здорового способу життя учнів», а також Концепція Загальнодержавної цільової соціальної програми розвитку фізичної культури і спорту на 2012;2016 роки в Україні."Мета Програми полягає у створенні умов для: залучення широких верств населення до масового спорту, популяризації здорового способу життя та фізичноїреабілітації; максимальної реалізації здібностей обдарованої молоді у дитячо-юнацькому, резервному спорті, спорті вищих досягнень та виховання її в дусі олімпізму"[26].

Велике значення надається здоров’ю молоді у програмі Європейського регіонального бюро ВООЗ «Здоров'я для всіх у 21-му столітті» та Міжгалузевій комплексній програмі «Здоров'я нації» на 2002;2011 рр. В них наголошується на пріоритетності збереження здоров’я.

Основні підходи до формування здорового способу життя та зміцнення здоров’я дітей визначені Національною програмою «Діти України», в якій наголошується, що здоров’я підростаючого покоління — це інтегративний показник суспільного розвитку, могутній фактор впливу на економічний і культурний потенціал країни. Основною метою програми є забезпечення права кожної дитини народитися здоровою, вижити та мати умови для всебічного розвитку, бути надійно соціально і психологічно захищеною.

Фізичне виховання в школі є важливим чинником навчально-виховної роботи з учнями і засобом зміцнення здоров’я, покращення фізичної підготовленості й фізичного розвитку.

Збереження здоров’я дитини — найважливіша вимога до діяльності всіх інститутів і закладів, що займаються підростаючим поколінням. Особливо гострою ця вимога є до системи освіти, адже вона охоплює тривалий за часом відрізок людського життя, причому це період, коли людина найбільш вразлива.

З кожним роком в Україні збільшується кількість дітей з різними вадами здоров’я, які не можуть займатися фізичними вправами разом з іншими дітьми цього ж віку.Ці діти потребують особливої уваги та індивідуального підходу на кожному кроці. Їм рекомендовано займатися фізичною культурою у підготовчих і спеціальних медичних групах.

Проблема організаційно-методичних основ занять фізичними вправами із учнями у спеціальних медичних групах розкривається в багатьох працях та дослідженнях науковців. Зокрема, основи фізичного виховання дітей, що мають відхилення у стані здоров’я, досліджені В. Барановим, Е. Буличем, Ю. Васьковим, В. Велітченковим, С. Волковою С. Цвеком, В. Язловецьким та ін. Основи лікарсько-педогогічного контролю розроблені рядом таких вчених, як: Н. Д. Граевська, А. Г. Дембо, Г. М. Куколевський, С. П. Летунова, Р. Е. Мотилянська, С. Н. Попов.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про загальну середню освіту», «заклади охорони здоров’я разом з органами управління освітою та органами охорони здоров’я щорічно забезпечують безоплатний медичний огляд учнів, моніторинг і корекцію стану здоров’я, проведення лікувально-профілактичних заходів у загальноосвітніх навчальних закладах незалежно від підпорядкування, типів і форм власності».

Згідно з Положенням про фізичне виховання учнів загальноосвітніх шкіл всі учні проходять обов’язковий щорічний медичний огляд, внаслідок якого їх розподіляють на три медичні групи: основну, підготовчу та спеціальну.

До спеціальної медичної групи належать діти зі значними відхиленнями у стані здоров’я, яким протипоказані значні фізичні навантаження. Ці відхилення можуть бути постійного або тимчасового характеру. Діти з відхиленням у стані здоров’я вирізняються низькими показниками опірності організму, частішими захворюваннями, тривалішими протіканнями хвороби. Тому цей контингент школярів потребує особливої уваги до себе.

У роботі з дітьми, які за станом здоров’я віднесені до спеціальної медичної групи, потрібно використовувати особливі методики щодо організації занять. Вчителю, який працює з такими дітьми потрібно знати величезну кількість інформації: про хворобу, якою хворіє дитина, умови перебігу хвороби, анатомо-фізіологічні особливості дитячого організму, засоби фізичної реабілітації. Вчитель повинен дотримуватись дидактичних, освітніх, організаційних вимог та вимоги оздоровчої спрямованості.

Заняття у спеціальних медичних групах справляють лікувальний ефект лише при правильному, регулярному, тривалому використанні фізичних вправ.

Організація навчального процесу в спеціальній медичній групі передбачає правила проведення занять, класифікацію фізичних вправ, дозування фізичного навантаження, схему проведення занять у різні періоди проходження курсу фізичного виховання, правила побудови окремого заняття, схеми режимів рухів.

Тому, ми вважаємо актуальною тему «Організаційно-методичні основи занять фізичними вправами із учнями у спеціальних медичних групах», в якій ми розкриваємо питання щодо особливостей організації занять фізичними вправами з дітьми спеціальних медичних груп; визначимо суть та значення спортивних та рухливих ігор у фізичному вихованні учнів спеціальних медичних груп.

Об'єкт дослідження: система фізичного виховання дітей молодшого шкільного віку з відхиленнями у стані здоров’я.

Предмет дослідження:організаційно-методичні основи занять фізичними вправами з дітьми, які за станом здоров’я віднесені до спеціальних медичних груп.

Мета дослідження:дослідити особливості організації та проведення уроків фізичної культури з учнями, віднесених за станом здоров’я до спеціальних медичних груп.

Завдання:

— на підставі теоретичного аналізу педагогічної та медичної літератури простежити розподіл учнів на групи для занять фізичною культурою;

— виокремити особливості проведення уроків фізичної культури в спеціальних медичних групах;

— систематизувати методи та засоби фізичного виховання дітей в спеціальних медичних групах;

— дослідити значення спортивних та рухливих ігор у фізичному вихованні дітей у спеціальних медичних групах;

— виявити вплив фізичних вправ на організм учнів з ослабленим здоров’ям.

Методи дослідження:

— теоретичний аналіз і узагальнення даних науково-методичної та медичної літератури;

— педагогічне спостереження;

— бесіди з учителями та батьками;

— аналіз власної педагогічної діяльності.

База проведення дослідно-експериментальної роботи. Дослідницькуроботу було проведено у Западинській ЗОШ І-ІІІ ступенів Красилівського району Хмельницької області.

Публікації. Основні положення дипломного дослідження відображено в статті «Підготовка майбутніх вчителів початкових класів до роботи з дітьми, які мають відхилення у стані здоров’я» та опубліковано в збірнику матеріалів Молодіжної міжвузівської науково-практичної конференції (дистанційної) «Сучасні проблеми підготовки майбутніх фахівців в умовах євроінтеграційного процесу».

Структура дипломної роботи: Робота складається зі вступу, двох розділів, поділених на три підрозділи кожний, висновків, додатків та списку використаних джерел (62найменування). Повний обсяг роботи — 98сторінок, з них 63 сторінки основного тексту.

РОЗДІЛ 1. ОРГАНІЗАЦІЯ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ, ЯКІ ЗА СТАНОМ ЗДОРОВ’Я НАЛЕЖАТЬ ДО СПЕЦІАЛЬНОЇ МЕДИЧНОЇ ГРУПИ

1.1 Медичне забезпечення і організація занять з фізичного виховання учнів відповідно до медичних груп Термін «фізична культура» був вперше вжитий в Англії і США у 90-ті роки ХІХ століття. Під фізичною культурою тоді розуміли діяльність людини і суспільства, яка спрямована на фізичне виховання, освіту і зміцнення здоров’я.

Фізичне виховання, як вважав К. Ушинський, має на меті зміцнення здоров’я, сили, досягнення правильного тілесного розвитку й й утвердження здорового способу життя, вироблення навичок санітарно-гігієнічної культури учнів.

На сьогодні фізична культура в загальноосвітніх навчальних закладах має на меті збереження й зміцнення здоров’я учнів, розвиток рухових здібностей, підвищення рівня фізичної підготовленості, формування ціннісних орієнтації щодо здорового способу життя та надає учням можливість:

— створити цілісну уяву про вплив занять фізичною культурою на розвиток особистості, формування основних систем організму, попередження професійних захворювань і профілактику шкідливих звичок;

— підвищити фізичну підготовленість засобами сучасних фізкультурно-оздоровчих систем, оволодіти технікою основних рухових дій;

— набути навички організації та методики проведення самостійних занятьфізичною культурою[53].

В початковій школі в процесі вивчення навчального предмета «Фізична культура» враховуються найсприятливіші вікові та анатомо-фізіологічні періоди розвитку організму учнів; розкривається значення занять фізичними вправами для здоров’я учнів; розвиваються основні фізичні якості та рухові здібності; формуються навички і вміння здорового способу життя, проведення корисного дозвілля та активного відпочинку; формуються знання, вміння і навички дотримання особистої гігієни, загартування організму, профілактики захворювань, запобігання травматизму, дотримання правил технік безпеки; розвиваються вміння і навички використання фізичних вправ для запобігання порушень постави та зняття втоми учнів.

Сучасний розвиток суспільства, техногенні катастрофи, погіршення екології призвело до зниження рівня здоров’я всіх категорій населення, особливо дітей. У зв’язку з цим перед вчителями фізкультури постали нові завдання та вимоги до проведення занять фізичної культури. Перш за все, вчителі повинні визначити рівень здоров’я, фізичної підготовленості та розвитку кожної дитини, адже більшість дітей не в змозі виконати норми та вимоги, які передбачає комплексна програма з фізичної культури.

Відповідно до Закону України «Про загальну середню освіту», заклади охорони здоров’я разом з органами управління освітою та органами охорони здоров’я щорічно забезпечують безоплатний медичний огляд учнів (вихованців), моніторинг і корекцію стану здоров’я, проведення лікувально-профілактичних заходів у загальноосвітніх навчальних закладах незалежно від підпорядкування, типів і форм власності.

Постановою КМУ № 1318 від 08.12.09 року «Про затвердження Порядку здійснення медичного обслуговування учнів загальноосвітніх навчальних закладів» передбачено, що обов’язкові медичні профілактичні огляди учнів навчальних закладів проводяться щороку медичними працівниками у присутності батьків або осіб, які їх замінюють, у лікувально-профілактичних закладах, які проходять обов’язковий медичний профілактичний огляд у загальноосвітніх навчальних закладах у встановленому законодавством порядку. Довідку лікувально-профілактичного закладу про результати проведеного обов’язкового медичного профілактичного огляду батьки або особи, які їх замінюють, надають медичному працівникові навчального закладу.

Під час обов’язкових медичних профілактичних оглядів лікарі оглядають учнів та проводять обстеження, роблять висновок про стан їх здоров’я, визначають групу для занять фізичною культурою, дають рекомендації щодо додаткових обстежень, лікування (за наявності показань), профілактичних щеплень, режиму, харчування та здійснення інших заходів.

Узагальнена інформація про результати обов’язкових медико-профілактичних оглядів та загальний стан здоров’я учнів навчальних закладів щороку доводиться до відома педагогічного персоналу, який здійснює розподіл всіх учнів на групи для занять фізичною культурою[43].

Вивчення стану здоров’я дітей та раціональний розподіл їх на медичні групи має важливе значення для опрацювання оздоровчих заходів і створення для них оптимальних умов навчання та виховання.

Починаючи з 2009;2010 навчального року порядок розподілу учнів на медичні групи для занять фізичною культурою визначається Положенням про медико-педагогічний контроль за фізичним вихованням учнів у загальноосвітніх навчальних закладах та Інструкцію про розподіл учнів на групи для занять на уроках фізичної культури, які затверджені наказом Міністерства охорони здоров’я України та Міністерства освіти і науки України № 518/674 від 20.07.2009 року.

Основними вихідними критеріями стану здоров’я у дітей є:

— наявність або відсутність на момент обстеження хронічних захворювань;

— рівень функціонального стану основних систем організму;

— ступінь опірності організму впливові несприятливих чинників довкілля;

— рівень досягнутого фізичного і нервово-психічного розвитку і ступінь його гармонійності.

Аналіз і врахування даних критеріїв покладені в основу поділу дітей за станом здоров’я на групи для занять фізичною культурою. Груп є три: основна, підготовча та спеціальна. Заняття з кожною групою мають свої особливості. Їх врахування дозволяє підвищити безпечність та ефективність занять та сприяє покращенню фізичного розвитку школярів (Додаток А).

До основної групи входить близько 90% учнів з нормальним розвитком і руховою підготовленістю, що відповідає віковим нормам психомоторного розвитку, які не мають хронічних захворювань. Ці діти беруть участь у всіх формах фізичної культури відповідно до програми, а також можуть бути членами спортивних секцій, фізкультурних гуртків, брати участь у змаганнях.

Підготовча група — це діти з низькою руховою підготовленістю, котрі відстають у фізичному розвитку, а також учні зі стійкими порушеннями постави і незначними відхиленнями в стані здоров’я.Учні підготовчої групи займаються фізичною культурою разом із учнями основної групи за загальною програмою. Головна відмінність — у дозуванні фізичних навантажень. Учні, які віднесені до цієї групи, виконують всі фізичні вправи, за винятком тих, що викликають значні фізичні напруження (лазіння по канату; при стрибках у довжину та висоту з розбігу зменшується кількість повторення).

Спеціальна медична група (СМГ)1складається з учнів з відхиленнями у стані здоров’я, яким через це протипоказані підвищені фізичні навантаження. Заняття в такій групі мають відбуватися за спеціальною програмою в умовах звичайного режиму школи.

Включення учнів у спеціальну медичну групу може носити як тимчасовий, так і постійний характер, в залежності від виду захворювання і інших відхилень у стані здоров’я. Перехід з спеціальної в підготовчу групу, а потім в основну треба проводити разом лікарем і вчителем — за умови позитивних результатів, отриманих під час занять у попередній групі.

Повне звільнення від занять фізичною культурою має місце тільки за наявності протипоказань, якими є:

— всі захворювання в гострій або підгострій стадіях;

— важкі органічні захворювання нервової системи і психічні захворювання;

— злоякісні новоутворення;

— хвороби серцево-судинної системи;

— хвороби дихальної системи: бронхіальна астма, важкі форми бронхоектатичної хвороби;

1Спеціальна медична група

— загострення хронічних захворювань;

— захворювання печінки, що супроводяться печінковою недостатністю;

— хронічна ниркова недостатність;

— хвороби ендокринної системи з вираженим порушенням функції залоз внутрішньої секреції;

— хвороби органів руху з різко вираженим порушенням функції суглобів і наявністю больового синдрому;

— кровотечі будь-якої етіології[59].

З учнів, віднесених до спеціальної медичної групи, за наказом директора школи комплектуються групи для занять фізичною культурою, склад спеціальної групи 15 осіб. Якщо в створену групу входить менше ніж 10 осіб, її можна доповнювати учнями інших класів, суворо диференціюючи фізичне навантаження (наприклад, до групи першого класу можна включати учнів другого класу і т.д.). Як вважають Ф. Ф. Бондарев, М.С.Дубовіс, С. Ф. Цвек, спираючись на існуючий практичний досвід, заняття учнів, які страждають різними захворюваннями, можливо і доцільно проводити спільно. Таких дітей можна об'єднувати в одну групу, оскільки пристосування організму (зокрема, органів кровообігу і дихання) в багатьох відношеннях є однаковим.

Окремі автори вважають, що для більш диференційованого підходу до призначення рухових режимів, дітей СМГ рекомендується поділяти на 2-і групи «А» і «Б», в залежності від ступеня і характеру захворювань.

До підгрупи «А» відносять учнів, які мають відхилення у стані здоров’я зворотного характеру (таких дітей більшість), ослаблених в зв’язку з різними захворюваннями та після перенесених захворювань. Їм призначають знижений тренуючий режим.

До групи «Б» відносять школярів з тяжкими, органічними, незворотними змінами органів і систем (ураження серця, судинної, сечовидільної системи, дихальна недостатність, захворювання печінки, гемофілія, висока ступінь рефракції зору, сколіози з патологічною етіологією, паралічі, після струсу мозку). Тимчасове звільнення від занять фізкультурою допускаться з дозволу медперсоналу школи.

Необхідно зауважити, що в деяких школах існує практика спільних занять школярів, що мають відхилення у стані здоров’я з учнями основної і підготовчої груп. Зокрема вважають серйозним недоліком відокремленість дітей з відхиленням у стані здоров’я на заняттях фізичною культурою від свого класу, що негативно впливає на їх психологічний стан, а об'єднання дітей в групи з різними за характером захворюваннями та часто без врахування вікового принципу робить заняття малоефективними. Ф. Ф. Бондарев, М. С. Дубовіс, С. Ф. Цвек у своїй програмі пропонують вчителю фізичної культури лише приділяти підвищену увагу до таких учнів через обмеження завдань, виключення недоступних вправ, збільшення часу для відпочинку тощо. Опоненти такої точки зору вважають спільні заняття учнів з відхиленням у стані здоров’я та дітьми основної та підготовчої груп малоефективними. Хворі школярі як правило малорухомі, соромляться на заняттях, завдання виконують невпевнено, боячись глузувань, що негативно впливає на психіку дітей[18].

У відповідності з особливостями контингенту учнів, що складають спеціальну медичну групу, певних особливостей набувають мета і завдання фізичного виховання цих школярів.

Метою фізичного виховання учнів, які за станом здоров’я віднесені до спеціальних медичних груп, є прискорення ліквідації патологічних процесів, відновлення і зміцнення здоров’я, досягнення максимально-можливого для даного індивіда рівня фізичного розвитку, психологічної і рухової підготовленості. Кінцева мета — виховання навичок здорового способу життя та потреб самостійних систематичних занять фізичною культурою.

Перед фізичним вихованням учнів, зарахованих до СМГ, ставляться такі завдання:

— підвищення функціональної активності органів і систем організму дітей, ослаблених хворобою;

— загартування організму;

— формування морально-вольових, фізичних якостей і основних рухових вмінь та навичок;

— усунення або зменшення наслідків захворювань та травм;

— стимуляція процесів компенсації, попередження патологічного процесу;

— адаптація організму до навантажень, що поступово збільшуються;

— сприяння гармонійному фізичному розвитку.

За місяць до закінчення терміну перебування учня в спеціальній медичній групі класний керівник письмово повідомляє учня та його батьків про необхідність проходження повторного медичного огляду з метою визначення групи для подальших занять фізичною культурою.

1.2 Урок — основна форма організації занять з учнями в спеціальних медичних групах У сучасній школі класно-урочна форма є головною (основною), її ключовим компонентом є урок. Урок — це «відрізок» навчального процесу, який є викінченим у смисловому, часовому й організаційному відношенні. Незважаючи на малу тривалість, уроки мають ті структурні компоненти, які характеризують процес навчання в цілому, зокрема: цільовий, змістовий, стимуляційно-мотиваційний, операційно-діяльнісний, контрольно-регулювальнийта оцінно-результативний. Тому від ефективності уроків залежить ефективність навчального процесу[37].

Педагогічний процес фізичного виховання здійснюється через різноманітні форми занять, на яких учні оволодівають предметом фізичної культури, роблячи його своїм надбанням, формуючи, збагачуючи фізичну культуру.

Процес навчання подається в урочних заняттях, а вдосконалення фізичних якостей — позаурочних, де вибір навчального матеріалу будевизначатися завданнями підвищення функціональних можливостей учнів.

Урок фізкультури обов’язковий для всіх. Він забезпечує необхідний мінімум знань, умінь і навичок, передбачених програмою. У комплексі зіншими загальноосвітніми предметами, позакласною та позашкільною роботою вони покликані забезпечувати всебічний гармонійний розвитокособистості.

Фізкультура відрізняється від інших предметів тим, що її специфічним змістом є рухова діяльність. В освітньому і виховному процесітакий самий загальноосвітній предмет, як й усі інші. У процесіцілеспрямованого заняття фізичною культурою в учнів виховуються позитивні морально-вольові якості, формуються знання, уміння і навичкивикористовувати засоби фізичної культури для фізичного вдосконалення тазміцнення здоров’я.

Характерними рисами уроку фізичної культури, що відрізняють його від інших форм фізичного виховання є те, що:

— учні ознайомлюються з матеріалом, який використовується під час гімнастики до початку занять у школі, фізкультхвилинок, години здоров’я в ГПД, новими вправами та іграми;

— дізнаються про завдання і значення занять з фізичної культури;

— створюються найкращі умови для розв’язання усіх завдань фізичного виховання, що спрямовані на самостійну роботу учнів;

— виражається дидактична спрямованість, зумовлена вирішенням освітніхзавдань;

— постійний склад учнів, котрим притаманна вікова однорідність;

— уроки, зумовлені розкладом занять.

Такі риси підносять урок фізичної культури до рівня основної форми занять, створюють сприятливі умови для досягнення мети навчання у школі - підготовки всіх учнів до самостійного життя, праці, формування потреби та вміння регулярно займатися фізичними вправами, зміцнювати здоров’я і підтримувати належний рівень фізичної підготовки упродовж усього життя. Це вимагає такої побудови навчального процесу, коли учні під керівництвом педагога опановують систему знань і способи діяльності, виховуються та розвиваються.

Уроки фізичної культури мають свою специфіку як в організації, так і в проведенні. На уроках з предмета учні займаються в спортивному одязі та взутті, а не повсякденній шкільній формі. Заняття проводяться на спортивному майданчику, в спортивному залі, що дає змогу створювати особливі умови для організації школярів, цікавого, змістовного їх проведення. Уроки фізичної культури — це велика гама рухових відчуттів, які по-різному впливають на вихованців. Тому під час їх проведення слід здійснювати індивідуальний підхіддо кожного вихованця.

Важливою умовою здійснення навчально-виховного процесу з фізичної культури є дотримання дидактичних принципів навчання:

— свідомості й активності;

— наочності;

— доступності та індивідуалізації;

— систематичності та послідовності;

— міцності та науковості.

Творче використання на уроках фізичної культури цих дидактичних принципів вимагаєзастосування адекватних методів навчання[48].

Враховуючи психологічні особливості молодших школярів, уроки фізичної культури повинні викликати в учнів позитивні емоції, з цією метою необхідно творчо використовувати ігрові методи, музичний супровід, сучасні комп’ютерні технології тощо.

Більшість уроків фізичної культури доцільно проводити на відкритому повітрі(узимку в тиху погоду при температурі не нижчій -12 градусів). У приміщенні, депроводяться уроки фізичної культури, температура повітря має бути не нижча +14градусів.У теплу погоду на відкритому повітрі та у спортивному залі форма одягу учнівспортивні труси, футболка, спортивне взуття, у прохолодну погоду — спортивний костюм.

Головними вимогами до сучасного уроку фізичної культури є:

— забезпечення диференційованого підходу до учнів з урахуванням стану їхнього здоров’я, статті, рівня фізичного розвитку та підготовленості;

— забезпечення оптимізації навчально-виховного процесу із застосуванням елементів інноваційних методів навчання та виховання та здійснення міжпредметних зв’язків;

— забезпечення оздоровчої, освітньої, виховної, розвивальної та інструктивної спрямованості;

— формування в учнів вмінь та навичок самостійних занять фізичними вправами[44].

Для учнів спеціальної медичної групи уроки фізичної культури проводяться в позаурочний час двічі на тижденьза особливою програмою. Крім того, вони обов’язково відвідують загальні для всіх уроки фізичної культури, беруть участь у підготовчій та заключній частинах уроку, а під час основної частини виконують вправи, вивчені на заняттях у спеціальній медичній групі, або допомагають вчителеві.

У практиці роботи не існує єдиних для всіх шкіл рекомендацій з комплектування навчальних груп. Кожна школа вирішує це питання самостійно, виходячи з кількості учнів та їх анатомо-функціональної характеристики. Існує кілька варіантів комплектування навчальних груп:

1 варіант. У навчальну групу зараховуються учні різних паралелей класів, але з однорідним характером захворювання. При цьому різниця у віці не повинна перевищувати три роки.

2 варіант. У навчальну групу зараховуються учні однієї паралелі класів, але з різним діагнозом.

3 варіант. У навчальну групу зараховуються учні, різні як за віком, так і характером захворювання.

В основу програми для спеціальної медичної групи покладено зміст загальної програми, з практичного розділу якої виключені засоби фізичного виховання, здатні викликати перенапруження організму, наприклад, фізичні вправи, що призводять до максимальних і близьким до них напруженням серцево-судинної системи та опорно-рухового апарату. У програмі передбачаються такі практичні розділи: гімнастика, рухливі ігри, легка атлетика, плавання, лижі. Крім того, у навчальний матеріал додані спеціальні вправи оздоровчого характеру (які коригують поставу, дихальні та ін.) Спеціальна програма не містить нормативних вимог, хоча передбачає досягнення рівня фізичної підготовленості, забезпечує успішний розвиток.

Оцінювання навчальних досягнень цих учнів здійснюється відповідно до вимог навчальної програми з фізичної культури для учнів, віднесених за станом здоров’я до спеціальної медичної групи.

Основне місце на заняттях відводиться гімнастики, оскільки з її допомогою можна успішно удосконалювати основні рухові якості і розвивати рухові навички. До того ж, характер гімнастичних вправ і методика їх проведення дозволяють заздалегідь точно визначити оптимальне навантаження на організм що займаються і очікуваний педагогічний ефект, що дуже важливо в роботі з СМГ.

У програму введено розділ дихальних вправ, якими слід користуватися на кожному уроці. Особлива увага звертається на виховання правильної постави і на зміцнення м’язів спини і живота. Для зниження втоми і підвищення працездатності широко використовуються вправи для розслаблення м’яз. Включені танцювальні елементи і вправи з художньої гімнастики (Додаток Б).

Разом з тим з гімнастики в СМГ повністю виключені лазіння по канату, підтягування і акробатичні вправи, пов’язані з напруженням, тривалими напругами, що викликають тривалу затримку дихання.

З легкої атлетики особливу увагу надається строго дозованим ходьбі і бігу, тому що ці види тренують і зміцнюють серцево-судинну і дихальну системи. Стрибки у довжину й у висоту обмежуються (з укороченого розбігу, з трьох кроків, не більше двох, трьох стрибків в одному занятті і т.д.). Обмежені вправи і на швидкість, силу, витривалість.

Тривалість ігор з бігом і стрибками, а також дистанції бігу скорочуються. Наприклад, тривалість гри з бігом і стрибками не повинна перевищувати 5 хвилин. Від вчителя в усіх випадках потрібна правильна дозування навантаження, суміщення бігу, стрибків з помірною ходьбою, заспокійливими і дихальними вправами при закінченні їх.

Поряд з освітніми, оздоровчими завданнями на заняттях вирішуються і завдання виховні, коли засобами фізкультури виховуються сміливість, наполегливість, дисциплінованість, навички культурної поведінки, почуття дружби і товариства.

Річний цикл навчального процесу з фізичної культури в спеціальних медичних групах розподіляється на чотири етапи, тобто чверті. На кожному етапі розв’язуються певні завдання. На першому — вправи виконують у повільному та середньому темпі. Вправи на розвиток сили та швидкості можуть бути введені наприкінці чверті.

На другому етапі триває активізація процесів обміну, відновлення та вдосконалення основних рухових навичок, покращення функціонального стану засобами загальної спеціальної дії, розвиток м’язової системи.

На третьому етапі занять розв’язують раніше поставлені завдання, підтримують досягнутий рівень стану здоров’я та фізичної підготовленості, виправляють дефекти постави та опорно-рухового апарату засобами спеціальної дії, відновлюють та вдосконалюють рухові якості - витривалість, сила, швидкість — збільшенням об'єму та інтенсивності вправ.

На четвертому етапі стабілізується фізіологічні функції та фізична підготовленість, учні опановують складніші у координаційному відношенні вправи, вдосконалюють практичні навички.

Учитель залежно від умов проведення занять, наявності спортивного інвентарю та обладнання, показників стану здоров’я учнів може змінювати кількість навчальних годин за темами, що забезпечить дотримання передбачених програмою вимог. Зокрема, може вносити відповідні корективи у планування, враховуючи власний досвід роботи, відповідну фахову підготовку, нові наукові розробки.

Складаючи календарне планування з фізкультури для спеціальних медичних груп у початковій школі, вчитель повинен дотримуватись усіх дидактичних вимог. Графік занять у СМГ складається на кожний семестр окремо.

Основною формою занять в спеціальній медичній групі є урок, який будується за стандартною схемою (вступна, підготовча, основна і заключна частини), однак, на відміну від звичайних уроків, має свої принципові особливості. Тривалість кожного заняття 40−45 хв (Додаток В).

Перед проведенням кожного заняття у СМГ обов’язково здійснюється обстеження стану здоров’я кожного з учнів. Об'єктивні та суб'єктивні показники заносяться до карт спостереження за станом здоров’я та діагностичних карт (Додаток Ж)[27].

У вступній частині (3−4 хв) відбувається вимірювання частоти сердечних скорочень (ЧСС), яка повина коливатись у межах від 120 до 130 уд/хв. та поступово збільшуватись до 140−150 уд/хв.

У підготовчій частині уроку (10−15 хв) повинні бути присутні такіелементи: загальнорозвивальні вправи (ЗРВ) з кількістю повторень 6−8 разів, пояснення завдань занять, ходьба у різному темпі і напрямах, комплекс дихальних вправ, вправи з набивними м’ячами, біг в повільному темпі, а також вправи на гімнастичній лаві. Під час виконання вправ слід звертати увагу на дихання, включати вправи із затримкою дихання. Загальнорозвивальні вправи виконуються разом зі спеціальними дихальними вправами: перші два місяці занять у співвідношенні 2:1, а в наступні місяці - 3:1 та 4:1.

Учнів у спеціальній групі краще шикувати не за зростом, а за функціональними можливостями: на правому фланзі І підгрупадіти із захворюваннями серцево-судинної і дихальної систем, за нею ІІіз захворюваннями внутрішніх органів і зниженим зором, далі ІІІ - учні з відставанням у фізичному розвитку. Якщо в групі наявні учні з великою різноманітністю захворювань, їх треба шикувати в такому порядку:

Іпідгрупа — найсильніші;

ІІ - середні;

ІІІ - слабкііщойноприбулі[22].

В основній частині уроку (15−18 хв) учні займаються основними руховими навичками, отримують певну для них максимальне фізичне навантаження, зазнають емоційне напруження. Методика проведення основної частини залежить від характеру захворювань (діагнозу) та фізичного розвитку дітей. В основній частині уроку учні виконують індивідуальні завдання, які складаються зі спеціальних вправ, використовуються також вправи на розслаблення, вивчається техніка рухових дій, передбачених програмою з фізичного виховання для спеціальних медичних груп. Підбір вправ в цій частині уроку передбачає вирішення низки завдань: оволодіння найпростішими руховими навичками, розвиток основних фізичних якостей: швидкості, сили, витривалості, спритності. Велика увага приділяється розвитку гнучкості і поліпшенню координації рухів. З цією метою застосовуються біг (відрізки по 20−30 м), що чергується з прискореною ходьбою, метання, рухливі ігри, естафети, вправи на рівновагу.

Вправи, що дають велику загальне навантаження (ігри, біг тощо) і викликають сильне емоційне переживання, доцільніше використати наприкінці основної частини уроку. Сильне збудження, втома ускладнюють оволодіння технікою подальших вправ, виховання швидкості та спритності. Необхідно чергування вправ, враховуючи особливості їх структури, вплив на групи м’язів і функції організму в цілому з тим, щоб створювати найбільш сприятливі умови для виконання подальших вправ. Для зняття втоми між виконанням різних завдань рекомендується застосування вправ на розслаблення.

У заключній частині уроку (4−5 хв) використовуються вправи, що відновлюють організм після фізичного навантаження (ходьба, дихальні вправи, вправи на розслаблення та ін.). Відбувається замір ЧСС. Підводяться підсумки уроку, подається завдання для домашнього опрацювання.

Вправи, що становлять домашні завдання, спрямовані на розвиток основних рухових якостей, а іноді на повторення найпростіших елементів техніки руху.

Завдання додому не повинні містити теоретичний матеріал, а також складні вправи, які потребують спеціальних умов і страховки.

У процесі занять вчитель має спостерігати за зовнішніми ознаками втоми учнів. Перелік ознак та характеристика стадій втоми учнів спеціальної медичної групи подані в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1.

Перелік ознак і характеристики стадій втом

Ознаки

Стадії втоми

Початкова

Середня

Недопустима

Колір шкіри Облич

Невелике Почервоніння

Значне почервоніння

Різке почервоніння або поява синюшності

Пітливість

Відсутня або невелика на чолі,

грудях

Значне почервоніння

Пітливість різка, поширюється на все тіло

Дихання

Прискорене, рівне

Велика пітливість

Різко прискорене, поверхове дихання через рот, задуха

Постава

Постава незмінна, хода бадьора

Постава та хода невпевнена, м’язи розслаблені

Погана постава, плечі опущені, хода некоординована.

Відставання при ходьбі і бігу

Увага, інтерес дозанять, активність

Стійкий інтерес до занять, вправи виконуються точно

Увага знижена, спостерігається в’ялість, неточність виконання команд, помилки під час виконання вправ

Неуважність, відсутність

інтересу до занять, апатія, сприймає лише гучну команду

В основі занять фізичного виховання учнів в СМГ лежать три основних принципи. Перший принцип заключається в використанні вправ оздоровчо-лікувальної і реабілітаційної спрямованості.

Будь-які заняття фізичною культурою мають оздоровчу спрямованість. Але для учнів СМГ цей принципє головним, йому підпорядкований вибір засобів фізичної культури, особливо методики і організації занять. Якщо для здорових дітей мета занять зміцнити здоров’я, то в спеціальних групах спочатку необхідно відновити здоров’я, усунути наслідки захворювань, попередити рецидиви і ускладнення хвороби. Тому в заняття включають велику кількість елементів лікувальної фізкультури. Досвід використання засобів фізичної культури для учнів з різними відхиленнями в стані здоров’я показав високу результативність занять. Навіть у дітей з важкими морфологічними порушеннями завдяки науковій організації процесу фізичного виховання наступає компенсація втрачених функцій. Рухова функція і працездатність у таких учнів може досягати навіть більш високого рівня чим у їх нетренованих однолітків.

Другий принцип фізичного виховання учнів в СМГ полягає в диференційованому підході в залежності від характеру і виявлення структурних і функціональних порушень в організмі викликаних патологічним процесом. Ці особливості визначають потребу для кожного учня конкретних засобів і методів фізичного виховання.

Третій принциппрофесійно-прикладна спрямованість занять. Завдання вчителя забезпечити відновлення втрачених функцій, професійно-прикладна фізична підготовка[5].

До уроку фізкультури, що проводиться з учнями в спеціальній медичній групі, висуваються наступні вимоги:

1. Навчання раціональному диханню Діти, які займаються у спецгрупі, як правило, страждають гіпоксією, тому необхідно, в першу чергу, навчити їх правильному диханню. Це дуже важлива і важка задача. Тільки при раціональному диханні досягається максимальний ефект від уроків фізкультури. Навчати правильному диханню слід в статичних положеннях і під час руху.

При виконанні вправ, що сприяють розширенню грудної клітини, робити вдих. З анатомічно вигідних положень, що сприяють здавлення діафрагми (стиску грудної клітини), завжди робити видих. Слідкувати, щоб видих був повніший. Після виконання таких вправ, як змішані виси, упори і т.д., обов’язково повинні використовуватися дихальні вправи (звертати увагу на повний і своєчасний видих).

Навчання раціональному диханню сприяє:

а) якнайшвидшому усуненню порушень функцій дихальної системи;

б) поліпшенню окислювально-відновних процесів в організмі;

в) підвищенню адаптації до фізичних і розумових навантажень;

г) загальному оздоровленню і гармонійному розвитку дитячого організму.

Починати навчання раціональному диханню треба з перших уроків, використовуючи найпростіші вправи та завдання: вдих через ніс і видих через рот; вдих і видих через ніс; дихання при різних рухах руками; дихання під час присідань і напівприсідання; дихання при виконанні різних поворотів і нахилів тулуба; дихання під час ходьби в різному темпі з різними поєднаннями кількості кроків та вдиху — видиху (наприклад: на 3 кроки — вдих, на 3 — видих; на 4 кроки — вдих, на 4 — видих; на 2 кроки — вдих, на 2 кроки — видих; на 3 кроки — вдих, на 4 — видих; на 2 кроки — вдих, на 3 крокивидих і т.д.). Звертати увагу учнів на те, що чим активніше видих, тим глибше вдих.

Дихальні вправи можна використовувати як засіб, що знижує навантаженняпісля виконання завдань.

2. Формування правильної постави та її корекція Дотримання цієї вимоги має не тільки естетичне, але, головним чином, фізіологічне значення для ослаблених дітей. Правильна постава забезпечує нормальну діяльність опорно-рухового апарату, внутрішніх органів, сприяє більш економному витрачанню енергії при виконанні фізичних навантажень. Формування постави — процес тривалий, що здійснюється протягом усього періоду росту дитячого організму. Тому, крім систематичного виконання передбачених програмою спеціальних вправ для постави, вчитель повинен протягом уроку звертати увагу учнів (як в статичних позах, так і при русі) на оптимальне положення голови, правильність роботи рук, тулуба і ніг, заохочуючи правильну позу і допомагаючи виправляти помилки[9].

3. Індивідуальний підхід до учнів СМГ Це одне з основних вимог до занять в спеціальній медичній групі. У цій групі можуть перебувати діти з різними недугами, з різним ступенем їх прояву і з різною адаптацією до фізичних навантажень.

Дуже важко підібрати вправи, які одночасно підходили б для всіх учнів. Це завдання вирішує вчитель за рахунок найбільш раціональної, гнучкої і диференційованої побудови методики навчання, вибору оптимальних вихідних положень, ступеня напруги, амплітуди рухів, дозування навантаження, за рахунок ускладнення чи спрощення вправ і т.д.

4. Урок має бути емоційно забарвленим Один з важливих факторів реабілітації ослаблених дітей полягає в наступному: на уроках фізкультури вони мають забути про свої недуги, відчути себе такими ж повноцінними, як і здорові діти. Уроки в спеціальних медичних групах повинні стати уроками бадьорості, м’язової радості, естетичної насолоди. Для дітей молодшої школи доцільно широко використовувати на заняттях рухливі ігри, елементи танців. Хороша спортивна форма, манера поведінки вчителя — все це створює в учнів позитивний настрій.

Крім відвідування уроків фізкультури в групі рекомендуються й інші форми фізичної культури в режимі дня:

а) ранкова гігієнічна гімнастика (спеціальні комплекси вправ, складені вчителем фізкультури спільно з лікарем) (Додаток Г);

б) гімнастика до уроків;

в) рухливі ігри невеликої інтенсивності на перервах;

г) фізкультхвилинки під час загальноосвітніх уроків і фізкультпаузи під час виконання домашніх завдань;

д) піші прогулянки, катання на ковзанах та лижах, ігри, відвідування басейну (оздоровче плавання);

е) дні здоров’я (Додаток Д);

ж) процедури для загартування (повітряні та сонячні ванни, обливання, обтирання та ін), рекомендовані лікарем і вчителем.

Отже, усі вчителі фізичної культури повинні дотримуватись низки вимог до особливостей навчання дітей у спеціальних медичних групах. Загальноосвітній школі вкрай потрібна правильна організація рухового режиму, від якого залежить здоров’я та працездатність учнів. Звісно, заняття двічі на тиждень по 45 хвилин — це дуже мало. Тому за ці півтори години учні мають узяти якомога більше, отримати максимальний ефект.

Учнів з вадами здоров’я категорично не можна обмежувати в плані занять фізкультурою, вони обов’язково мають займатися фізичними вправами. Але це повинно відбуватися на нових принципах організації з урахуванням діагнозу, педагогічних та анатомо-фізіологічних особливостей кожного учня. Поступово, беручи до уваги всі фактори, учень СМГ повинен перейти до щоденних занять фізичними вправами.

1.3 Особливості роботи вчителів фізичної культури з дітьми спеціальних медичних груп Сьогодні перед вчителем фізичної культури в школі стоїть проблема — зробити фізичне виховання процесом безперервної дії. Це означє, що вчитель не має права обмежувати свою діяльність якимись епізодичними заходами з фізичного виховання або лише час від часу залучати до цього процесу інших осіб. На порядок денний роботи вчителя час висуває питання про фізичне виховання школярів як систему всезагального обов’язкового навчання основ здоров’я і гігієнічного виховання. У зв’язку з цим необхідно взяти до уваги:

— як організувати заняття з відстаючими, ослабленими і тими, що мають відхилення від нормального у стані здоров’я;

— як зробити уроки привабливими, щоб стимулювати самовдосконалення учнів;

— як пов’язати інтереси батьків і дітей із питань фізичного виховання;

— які форми занять і коли бажано використовувати, щоби вони, з одного боку, стали продовженням уроку, а з іншого, — підготовкою до нього;

— як залучити до фізичного виховання весь педагогічний колектив, медичних працівників і громадські організації, актив тощо.

Перелічені завдання можуть бути ефективно розв’язані лише в тому випадку, коли всіназвані ланки органічно доповнюють одна другу, утворюючи систему факторів постійного і цілеспрямованого впливу на учнів.

Останнім часом особливо гостро постає питання про напрями розвитку фізичного виховання в загальноосвітніх школах. Навчальна програма, яка передбачає три уроки фізкультури щотижня, не забезпечує необхідного обсягу рухової активності школярів. А тому треба більш усвідомлено підходити до вибору засобів, методів і форм занять фізичними вправами.

Вчителі фізичної культури мають значні прогалини в усвідомленні тих функціональних змін в організмі, які відбуваються під впливом виконання локально спрямованих вправ, але вони володіють значним запасом фізичних вправ і можуть поглиблювати знання про функції окремих органів та систем організму, а також про специфіку впливу конкретних хвороб на ці функції, що сприяє грамотному використанню вправ як неспецифічних засобів лікування чи стабілізації відносно благополучного стану здоров’я тих, хто займається в СМГ.

Виділяють такі функції педагогічного процесу фізичного виховання у СМГ, які мають свої особливості:

— освітня функція виявляється у формуванні прикладних знань, умінь танавичок, необхідних учням з конкретною патологією;

— оздоровчо-реабілітаційна функція має на меті прищепити учнямоснови методики складання комплексів вправ та використання окремихфізичних вправ з метою зміцнення здоров’я, підвищення рівня фізичногостану;

— рекреативна функція дозволяє оптимізувати рухову активність, використовуючи її у сфері дозвілля, для організації здорового способужиття;

— комунікативна функція спрямована на поліпшення спілкуванняміж учнями з різними захворюваннями, допомагає їм оцінити радістьспілкування зі здоровими та тими, хто прагне перебороти свій недуг.

Підготовка спеціалістів, які здійснюють процес фізичного виховання в СМГ, вимагає від них:

1) чіткого уявлення картини захворювання та його проявів;

2) знань про протипоказання під час виконання конкретних фізичних вправ, про дозування конкретних фізичних навантажень з точки зору нормування за напрямом, обсягом та інтенсивністю;

3) уміння:

— визначити, які обмеження у фізичних вправах та фізичних навантаженнях характерні для конкретного захворювання;

— підібрати тести, що відповідають стану здоров’я (хвороби) і дозволяють простежити індивідуальну динаміку фізичної підготовленості в межах засобів, методів, напрямів та параметрів навантаження, що рекомендуються; - оцінити ефект занять у СМГ за певний період (семестр, навчальний рік), підібравши найбільш інформативні критерії.

Кожен вчитель фізичної культури у СМГ обирає свою методику, методи, форми та засоби навчання, оздоровлення та виховання дітей.

Шинкаренко Любов, учитель фізичної культури спеціалізованої школи № 5 м. Сміла Черкаської області, протягом тринадцяти років проводить заняття з учнями, які за станом здоров’я віднесені до спеціальної медичної групи. За цей час вона виробила особисту систему занять для учнів з відхиленнями здоров’я.

Складаючи список учнів спеціальної медичної групи, вчителька знайомиться з діагнозом кожного учня — це допомагає врахувати особливості, які зазначають лікар та медсестра. Враховуючи вік, діагноз та стать, Шинкаренко Любов складає календарний план занять на весь рік. Цей план складається з теоретичного блоку, гімнастики, елементів баскетболу, волейболу, спеціальних силових вправ та легкої атлетики полегшеного типу. Майже всі учні опановують навички суддівства для проведення шкільних змагань.

Вчителька вважає, що учні спеціальної медичної групи обов’язково повинні оволодіти такими знаннями:

— основи анатомії та фізіології людини. Щоб правильно обрати методи запобігання хвороб, необхідно знати будову та функції кожної складової організму людини.

— методи самоконтролю за станом здоров’я. Кожен, хто займається фізичними вправами має засвоїти найпростіші методи самоконтролю: об'єктивні (оцінка самопочуття, настрою, сну, апетиту, відчуття болю) та суб'єктивні (спостереження за масою тіла, частотою дихання, пульсу, гнучкістю, витривалістю, силою).

Як показує досвід Шинкаренко Любові, сам процес занять фізичними вправами у спеціальних медичних групах — має бути свідомим, пізнавальним та виховним. Він не може не впливати на бажання учнів невпинно самовдосконалюватись, а також усебічно і гармонійно розвиватися. У її заняттях вона керується насамперед тим, що результативність та ефективність вправ залежить від систематично їх виконання, а однією з її цілей є підвищення інтересу учнів до занять фізичною культурою.

Досвід Костюка Андрія, керівника фізичного виховання та спорту, передбачає введення до комплексу занять загальнорозвивальні, спеціальні, дихальні, ритмопластичні, ідеомоторні вправи та на координацію.

Особливу увагу у роботі з дітьми СМГ приділяє вправам на розслаблення, аутотренінгу, рухливим та спортивним іграм, пов’язаних з бігом, стрибками, метальними рухами, ударами, швидкими різноманітними діями учасників. Він вважає, що ці вправи розвивають велику рухливість нервових процесів, руховий апарат, зміцнюють серцево-судинну і дихальну системи, активізують обмін речовин.

Костюк А. розробив комплекси вправ з предметами (мішечками, футболами, гімнастичними палицями, медицинболами). Створено відеопосібник «Застосування фізичної реабілітації в спеціальних медичних групах», до якого увійшли відеозаписи комплексів вправ при найпоширеніших захворюваннях; електронний підручник «Лікувальна та фізична культура при порушеннях постави».

Андрій Костюк вважає, що значну увагу необхідно приділяти мотивації дітей до занять фізичною культурою на всіх рівнях, а цілі й завдання фзичного виховання ослаблених дітей мають враховуватися як потреби соціуму. Адже проблема охорони здоров’я підростаючого покоління як основоположна складова проблеми збереження генофонду нації завжди є приорітетною і потребує постійної уваги суспільства.

Інна Штреккер, учитель фізкультури Дружківської гімназії «Інтелект» (Донецька область) виділяє власну низку особливостей навчання дітей у медичних групах. Вона вважає, що уроки спеціальної медичної групи слід проводити окремо від іншої частини учнів тричі на тиждень, тривалість заняття повинна становити 40−45 хвилин, кількість учасників групи не повинна перевищувати 15 осіб.

На її думку, учні спеціальної медичної групи мають уміти вираховувати ЧСС і частоту дихання, обов’язково вести щоденник обліку фізичного розвитку і рухової підготовленості.

Штреккер І. переконана, що фізичне виховання ослаблених учнів не має обмежуватися уроками фізичної культури. Його слід підкріплювати дотриманням правильного режиму дня з обов’язковими фізкультурно-оздоровчими заходами (ранкова гігієнічна гімнастика вдома, фізкультурні хвилини і паузи під час проведення уроків та приготування домашніх завдань, ігри та фізичні вправи на великих перервах, фізкультурні заняття в групах продовженого дня). Також учитель вважає, що цих учнів обов’язково слід залучати до посильної позакласної роботи з фізичної культури: участі в масових фізкультурних виступах, святах, прогулянках, екскурсіях, спортивних вечорах тощо.

Штреккер виступає проти того, щоб дітей спеціальної медичної групи звільняли від занять і вони йшли додому. Вона говорить, що якщо цього дня має бути фізичний розвиток, то учень має виконувати якісь невеликі фізичні навантаження: бігати, стрибати (якщо йому дозволяє здоров’я). На її думку, потрібно, щоб за дотриманням цього більше слідкували директор та завуч школи. Адже під час уроку дитина повина отримувати знання про навантаження, які вона може виконувати, а також знати про стан свого здоров’я.

Хоч різні вчителі мають різні методики, використовують відмінні форми, методи та засоби навчання та виховання дітейспеціальної медичної групи, усі вони ставлять перед собою єдину мету — відновлення та зміцнення здоров’я дитини, виховання у них навичок здорового способу життя.

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИКА ЗАНЯТЬ ФІЗИЧНОЮ КУЛЬТУРОЮ З УЧНЯМИ, ЯКІ ЗА СТАНОМ ЗДОРОВ’Я ВІДНЕСЕНІ ДО СПЕЦІАЛЬНОЇ МЕДИЧНОЇ ГРУПИ

2.1 Особливості методики занять з учнями спеціальної медичної групи з урахуванням характеру захворювання У відповідності до характеру захворювання учнів в спеціальних медичних групах, виділяють особливості методики проведення занять[16].

При захворюванні серцево-судинної системи. Правильне, повноцінне дихання при виконанні фізичних вправ сприяє зниженню ЧСС та покращенню функцій серцево-судинної системи. Поступове покращення реакції пульсу на фізичне навантаження дає підставу до поступового збільшення навантаження.

Фізичні вправи дітям, які мають захворювання серцево-судинної системи, слід виконувати під контролем зміни ЧСС та кров’яного тиску. В підготовчій частині уроку під час виконання вправ не повинно перевищувати 120−130 ударів за хвилину. Кров’яний тиск повинен змінюватись наступним чином: систолічний збільшується, а діастолічний — знижується, або залишається на попередньому рівні. Кров’яний тиск слід вимірювати безпосередньо зразу після навантаження на першій хвилині відновлювального періоду.

Загальнорозвиваючі вправи в підготовчій частині уроку проводяться в темпі глибокого ритмічного дихання. Лише по мірі адаптації серцево-судинної системи слід поступово збільшувати темп рухів та виконувати більш складні по координації вправи.

В підготовчій частині учням, які мають захворювання серцево-судинної системи, не слід давати силові вправи, які супроводжуються затримкою дихання. В основній частині уроку вправи також слід застосовувати з великою обережністю. Напруження повинно бути помірним, короткочасним, не супроводжуватись венозним застоєм крові, (почервоніння шкіри та обличчя), проявами головного болю, запамороченням або порушенням координації рухів, а також появою болю в ділянці серця.

Для учнів з гіпертонічною хворобою силова напруга, а також вправи з положенням тіла вниз головою (стійки на голові і руках, перекиди, різкі нахили тулуба) повиннібути повністю виключені. Для них можна проводити такі комплекси вправ.

Сидячи на стільці.

1. Сидячи на краю стільця руки на стегнах: згинаючи праву ногу, розігнути ліву та навпаки, не відриваючи ніг від підлоги (почергово ковзання ногами по підлозі).

2. Кругові оберти правою рукою вперед, потім назад, теж саме лівою рукою. 10−15 обертів кожною рукою.

3. Руки вперед в сторони — вдих; опустити видих (6−8 разів).

4. Руки на сидіннявидих, на видихувипрямити ногу вгору, торкаючись спинки стільця. Позачергово кожною ногою по 6−8 повторень.

5. Розслаблено підняти руки вгору — вдих; опускаючи руки, відвести їх назад і нахилитись вперед, не опускаючи голови — видих (6−8 разів).

6. Руки в сторони — видих, підтягнути коліна до грудей за допомогою руквидих, почергово (6−8 разів).

7. Руки на пояс. Відвести праву руку вправо-назад з поворотом головивдих, руки на поясвидих. Почергово 6−8 раз.

8. Встати піднімаючись на носках, руки впередвдих; сістивидих (4−6разів).

Стоячи.

1. Ходьба звичайна, ходьба схресним кроком з махами руками в протилежну сторону. Тривалість 20−30 с.

2. Тримаючись рукою за спинку стільця махи ногою і рукою вперед назад, теж саме другою ногою по 10−12 р.

3. Тримаючись руками за спинку стільця, кругові оберти в поперековому відділі6−8 обертів в кожен бік.

4. В. п. — стійки ноги нарізно, махи руками назад-вліво і назад-вправо (10−12р).

5. Ходьба, махи руками вперед-назад, на 3 кроки — вдих, на 4−5 кроків — видих (1−2 хв).

6. Ходьба, перекатом з п’ятки на носок (20−30 с).

7. В. п. -стійка ноги нарізно. Руки через сторони вгору — вдих; нахил вперед, опускаючи рукивидих.

8. Руки в сторони. Підняти праву ногу вбік тримати 3−4с — вдих, опускати — видих, теж саме лівою ногою (6−8р).

9. В. п. -стійка ноги нарізно, широкі кругові оберти руками вперед та назад (8−10 р).

10. Ходьба звичайна, ходьба з високим підніманням стегна, ходьба з поворотом на 360 градусів (30−40 с).

Для учнів з гіпертонічною хворобою слід широко застосовувати циклічні фізичні вправи в повільному та середньому темпі (ходьба, біг та ін.), в яких є чергування помірних скорочень з повним розслабленням великих м’язових груп. Також фізичні вправи легко поєднуються з диханням, сприяють посиленню периферійного кровообігу, що веде до нормальної роботи серця і навіть полегшує його роботу, якщо вони поєднуються з повноцінним диханням.

Швидкісні фізичні вправи, які швидко викликають велику ЧСС, слід включати поступово після того, як буде відмічено покращення кровообігу.

Швидкість, тривалість виконання швидкісних навантажень для учнів, які мають захворювання серцево-судинної системи, повинні бути суворо індивідуальними.

При захворюваннях органів дихання. Для учнів які мають в легенях локальні зміни (хронічна пневмонія, хронічний бронхіт та ін.)при наявності плевральних спайок, які обмежують рух діафрагми грудної клітки слід добиватися збільшення рухливості грудної клітки. Особливу увагу слід звертати на наповнених тривалий видих, із скороченням допоміжних м’язів (м'язів тулуба, шиї грудних та інші). Повний напружений вдих робити не рекомендується.

Для осіб, хворих на бронхіальну астму та астматичний бронхіт, в міжприступний період заняття слід проводити кожного дня. У роботі з дітьми, що хворіють бронхіальною астмою можна використовувати такий комплекс вправ.

1. Сидячи на стільці, руки на колінах. Руки за голову, прогнутись — вдих; повернутись у в. п. — видих (4−6р).

2. Сидячи на стільці, руки на поясі. Вдих — підтягнути руками коліно до грудей — видих (3−6 р).

3. Сидячи на стільці, ноги нарізно, руки внизу, нахил вліво, рукою торкнутись підлоги, другу до плеча — видих. Повернутись у в. п. -вдих. Те ж саме з нахилом в другий бік (4−6р).

4. Сидячи на стільці. Руки в сторони — вдих руки навхрест на грудях, встаючи нахил вперед — видих (4−8р).

5. Сидячи на стільці, руки на колінах. Відводячи голову назад, прогнутись — вдих; повернутись у в. п. -видих, відтворивши звук «ж-ж-ж» (4−6р).

6. Ходьба звичайна — 1−2хв. Ходьба з підніманням рук в сторони на вдиху та опусканням на видиху -1−2хв. Ходьба з уповільненням темпу та подовженням видиху -30−60с.

7. Стоячи, ноги нарізно, руки вниз. Прогнутись, з'єднавши руки за спиною — вдих; нахилити голову вперед, прямі руки з'єднати внизу перед собою подовжений видих, відтворюючи звук «у-у-у"(3−5р).

8. Стоячи ноги нарізно, руки на поясі. Відвести ліву ногу назад на носок, злегка повернути тулуб вправо, праву руку в сторону (подивитись на неї) — вдих; повернутись у в. п. — видих; теж саме в другий бік (3−4р).

9. Ноги нарізно руки вниз. Нахил вправо, праву руку на пояс, ліву вгору вдих, повернутись у в. п. — видих; теж саме в другий бік (3−4р).

10. Стоячи, ноги нарізно, руки опущені, руки вгору — вдих; нахил впередвидих (5−10р).

11. Стоячи, ноги нарізно, руки опущені, руки внизу. Руки до плечей, прогнутись — вдих; покласти руки на нижні краї грудної клітини, (збоку і трохи спереду) зробити вдих, натискаючи руками на ребра (4−5 р).

12. Стоячи, руки в сторони. Зробити вдих присісти на носках і нахилити тулуб так, щоб стегна стиснули грудну клітку (руки-спереду на колінах), зробити подовжений видих (5−8 р).

13. Сидячи на стільці, руки до плечей, лікті з'єднані і притиснуті до тулуба, голова нахилена вперед.

Фізичні вправи в підготовчій частині заняття для учнів спеціальної медичної групи проводяться в повільному темпі, завжди суворо узгоджені з ритмом дихання, особливий аспект робиться на повний видих. Під час підготовчої частини, учень повинен добре розігрітися, в нього повинно з’явитися помірне потовиділення. Після цього дихання покращується, протікає вільно і фізичні навантаження виконуються значно легше. В основну частину заняття слід включити різноманітні ігри, швидкісні напруги, навантаження, підвищений емоційний стан, чергуючи їх з дихальними вправами. Під час занять фізичними вправами підвищується функція симпатичної нервової системи, що сприяє розширенню бронхів.

При всіх захворюваннях органів дихання під час виконання фізичних вправ слід дихати тільки через ніс.

Оздоровчий ефект фізичних вправ для хворих із захворюваннями органів дихання підвищується за умови суворого дотримання гігієнічних умов місць занять та постійному проведенні елементів загартовування.

При захворюваннях органів травлення. Поряд із загально-розвиваючими вправами для учнів, які мають захворювання органів травлення, широко та постійно слід включати спеціальні вправи для м’язів живота, які викликають місцеве посилення кровообігу, ведуть до зміцнення м’язів черевного пресу, підвищують чуттєвість змінених органів та викликають великі коливання внутрішньочеревного тиску.

Спеціальні вправи не повинні викликати в учнів болі в органах порожнини живота. Амплітуда, темп рухів та кількість повторень цих вправ суворо індивідуальні і залежать від фізичної підготовленості та реакції на навантаження. При появі болю виконання цих вправ припиняється і в подальшому застосовується з обережністю. Спеціальні вправи необхідно поєднувати з правильним диханням, а при виникненні задихання чергувати їх з дихальними вправами.

Фізичне навантаження в підготовчій частині слід проводити під контролем ЧСС. Величина навантаження визначається функцією серцево-судинної системи.

Заняття повинні викликати позитивні емоції (радість, задоволення та ін.). В заняття необхідно включити рухливі ігри та елементи спортивних ігор, а з часом по мірі зростання тренованості дозовані за часом спортивні ігри, плавання та інше.

Не можна застосовувати великі силові напруги, піднімання тягарів, вправи та види спорту, які викликають струс тіла.

Заняття фізичною культурою в СМГ зазвичай призначаються після проведення курсу лікування в лікарні або санаторії в період одужання. При цьому потрібно враховувати наступне:

· в підготовчій частині вправи для м’язів черевного пресу потрібно застосовувати з великою обережністю, а при наявності болю вони виключаються;

· не слід давати вправи з нахилами тулуба назад та підніманням рук догори. Заняття фізичними вправами слід поєднувати із суворим гігієнічним режимом праці та відпочинку;

· рекомендується: ранкова гігієнічна гімнастика, піші прогулянки, заміські екскурсії.

· забороняється піднімання вантажу, стрибки та інші різкі вправи, які викликають струс тіла.

При функціональних захворюваннях нервової системи та обміну речовин. При проведенні занять з учнями, хворими на гіпертиреоз слід враховувати, швидкісні фізичні навантаження, але у них недостатня витривалість. Враховуючи велику збудливість цих хворих, швидкісні фізичні навантаження слід проводити з обережністю, під контролем реакції серцево-судинної системи.

В підготовчій частині не рекомендуються виконувати стрибки, біг на короткі дистанції, човниковий біг, вправи з різкою зміною швидкості та напрямку.

Фізичні вправи слід проводити в повільному та середньому темпі широко використовуючи гімнастику, рівномірний біг в повільному та середньому темпі, рухливі ігри, елементи баскетболу, плавання.

При порушеннях жирового обміну та ожирінні величина фізичних навантажень визначається фізичною підготовленістю студентів з урахуванням більш швидкої втоми і, як правило, зниженої функції органів кровообігу та дихання. Рекомендуються різноманітні фізичні вправи за участю великих м’язових груп, які виконуються в середньому темпі добре поєднані з дихальними вправами. В заняття слід включати гімнастичні вправи з тягарями та опором. Широко застосовуються вправи з набивнимим’ячами, гантелями різноманітними м’ячами, ходьба та біг в повільному темпі. Обережно слід застосовувати вправи на гімнастичних приладах та стрибки.

В результаті фізичних занять повинно відбуватись покращення фізичного розвитку — збільшення рухомості грудної клітки, зменшення обхвату живота та підвищення показників фізичної підготовленості. Необхідно суворо дотримуватись режиму харчування. Іноді корисно фізичні навантаження поєднувати з додатковою вітамінізацією.

При неврозах, неврастенії, психастенії, фізичне навантаження повинно слугувати засобом відпочинку та зміцнення нервової системи. В занятті повинні переважати, нескладні за координацією, різноманітні гімнастичні вправи, ігри які викликають позитивні емоції, забезпечують різноманітний вплив на організм.Сприятливий вплив фізичного навантаження посилюється, якщо заняття забезпечується музичним супроводом, проводиться в хороших санітарно-гігієнічних умовах, на свіжому повітрі без сторонніх, які спостерігають за заняттям.

Регулярні заняття дають покращення загальної працездатності, за умови суворого дотриманням режиму та розпорядку дня.

При захворюваннях опорно-рухового апарату. В методиці проведення занять з дітьми спеціальної медичної групи, що мають захворювання опорно-рухового апарату, в доборі комплексів фізичних вправ потрібно забезпечити суто індивідуальний підхід, виходячи з рухових можливостей. Окрім загально-розвиваючих вправ, слід широко використовувати локальні вправи, спрямовані на зміцнення м’язів, які забезпечують компенсаторну функцію та покращення рухів.

При хронічних захворюваннях суглобів обмеженням їх рухомості при залишкових явищах поліомієліту та інших захворюваннях ЦНС, які викликають порушення рухів, вельми корисно та ефективно застосовувати комплексні заняття.

При остеохондрозі перш за все потрібно в підготовчій частині уроку зробити розминку. Краще всього, якщо це буде ходьба. Якщо немає больового синдрому, можна перейти на біг у легкому темпі. Під час виконання вправ важливо правильно дихати. В більшості вправ рекомендується робити видих на зусиллі. Потрібно не затримувати дихання і не скорочувати видих. В повсякденних заняттях обов’язково застосовувати самомасаж. В основному це потирання, погладжування, вминання. Можна використовувати такий комплекс вправ:

1. Лежачи на спині, руки в сторони. Напружити м’язи шиї, зігнути голову, одночасно зігнути пальці стоп на себе 5−7 раз, підтримувати напруження 3−5 секунд.

2. Лежачи на спині, зігнути ноги в колінах, взятися руками за гомілковостопний суглоб. Прогнути спину 3−5 секунд 5 раз.

3. Ноги на підлозі, на перекладині, розслабитись, відчути, як тягнеться грудний відділ хребта.

4. Стоячи. Завести руки за спину, зложити в замок, напружити руки.

5. Стоячи на плечах і потилиці, небагато зігнути ноги, напружити спину, утриматись 5−10 секунд 5 раз.

6. Лежачи на спині, ноги зігнути в колінах, руки на підлозі, кисті рук — до стоп, підняти праву ногу, підтримати напруження 3−5 секунд 5 раз.

7. Сидячи на п’ятках взявшись кистями рук за гомілковостопний суглоб, зігнутись повільно вперед, доторкнутись лобом підлоги, прогнутися в грудному відділі, підтримати напруження 3 -5 секунд.

8. Лежати на животі, руки вперед. Прогнутись, підняти від підлоги ноги і руки одночасно.

9. Лежачи на животі, руки в перед, потягнутись, ніби розтягуючи грудний відділ. Підтримувати напруженість 5−8 секунд 5 раз.

10. Сидячи на п’ятках, взятися руками за гомілковостопний суглоб, прогнутися 3−5секунд 5 раз.

11. Взятися руками за гімнастичну стінку, упертися лівою ногою в перекладину, прогнутися в грудному відділі.

12. Стоячи. Нагнутися вліво, одна рука піднята, друга напружена.

13. Сидячи на стільці руки за голову, прогнутися.

14. Лежачи на животі взяти руками за гомілковостопний суглоб, прогнутися в грудному відділі, підтримати напруженість.

15. Лежачи на животі взятися за гомілковостопний суглоб. Підняти одне плече, повернутися в вихідне положення, тоді інше плече: 5−8 раз. Кожним плечем.

16. Стоячи, взятися руками за гімнастичну палку, викручуючи руки, занести палку за спину, можливо більш вузьким хватом.

17. Сидячи на п’ятках, зігнути ліву руку, доторкнутися нею хребта, правою допомогти лівій руці. Потім навпаки.

18. Стоячи одна нога на опорі, боковий нахил до ноги, яка знаходиться на опорі, покачуючись по 5 раз до кожної ноги.

19. Стоячи біля стіни прогнутися в спині. Підтримуючи напруження 5−7 секунд 5−7 раз.

При захворюваннях нирок. В гострому та підгострому протіканні хвороби при порушені функцій нирок фізичні навантаження протипоказані.При хронічному нефриті використовуються помірні фізичні навантаження, які проводяться методом лікувальної фізичної культури (ЛФК), спрямовані на зміцнення організму. Заняття краще проводити на свіжому повітрі при температурі не нижче 10 градусів Цельсію. Забороняється заняття по плаванню, фізичні вправи, які супроводжуються струсами тіла (стрибки через перешкоди, зіскоки з приладів та інше), та навантаження, які викликають різке підвищення внутрішньочеревного тиску (піднімання тягарів, напруження, різкі махові рухи нижніми кінцівками).

У разі хвороби учні можуть поновлювати відвідування занять через певний проміжок часу. Наведемо дані найпоширеніших хвороб і терміни відновлення занять після одужання[60].

Таблиця 2.2.

Приблизні строки відновлення групових занять фізичними вправами після деяких гострих захворювань

Захворювання

Від початку відвідування навчального закладу

Примітка

Ангіна

2−4 тижні

В подальшому уникати переохолоджень (лижі, плавання)

Бронхіт. ГРВІ

1−3 тижні

Взимку здійснювати диханя лише через ніс

Отит гострий

3−4 тижні

Уникати переохолоджень.

Заборонено плавання

Пневмонія

1−2 місяці

Уникати переохолодження

Плеврит

1−2 місяці

Виключати вправи на витривалість, а також пов’язані з напруженням

Грип

2−4 тижні

Контроль серцево-судинної системи

Гострі інфекційні захворювання

1−2 місяці

При задовільних результатах функціональної проби серця (20 присідань)

Гострий нефрит

2−3 місяці

Категорично заборонені вправи на витривалість і плавання. Постійний контроль за складом сечі

Гепатит вірусний

8−12 місяців

Виключаються вправи на витривалість

Апендицит (після операції)

1−2 місяці

Уникати напруження

Перелом кісток

1−3 місяці

Уникати навантаження на ушкоджену кінцівку

Струс мозку

2 місяці та більше до 1 року

Виключити вправи, пов’язані з різким струсом тіла

Розрив м’язів

Не менш як через 6 місяців

Попередньо необхідна лікувальна фізична культура

2.2 Методи та засоби фізичного виховання дітей в спеціальних медичних групах Визначивши мету і завдання будь-якої діяльності, її суб'єкти підбирають адекватні засоби та методи їх вирішення.

Знання засобів та методів фізичного виховання дозволить вчителю обирати найефективніші з них і розробляти нові відповідно до конкретно поставлених педагогічних завдань[10].

Для національної системи фізичного виховання характерний цілий комплекс засобів. При цьому основним засобом вирішення завдань фізичного виховання і досягнення його мети є рухова активність людини (фізичні вправи, народні ігри і забави, військові, побутові та професійні дії (якщо вони виконуються за відповідною програмою).

Таблиця 3.2.

Засоби фізичного виховання

Натуральні сили природи

Правильний режим харчування, праці та відпочинку

Гігієнічна гімнастика

Гігієна догляду за тілом

Гімнастика, спортивні ігри, туризм, праця

Концепція національного виховання під основою фізичного виховання дітей передбачає повноцінний фізичний розвиток особистості, сформованість її фізичних здібностей, зміцнення здоров’я, гармонії тіла та духу, людини і природи.

«Кожен народ виробив свої національні види вправ і рухливих ігор. Вони можуть попонити сучасні методи фізичного виховання». Ще за часів Київської Русі були напрацьовані прекрасні методи вишколу, загартовування дітей, формування воїнського лицарства і мужності. Тут сила і витривалість, тіло гартування проходили в постійних іграх, забавах, танцях, змагальних вправах тощо.

Досвід та результати наукових досліджень дозоляють рекомендувати застосуваня у спецмедгрупах таких найрізноманітніших засобів фізичної культури як вправи для загального розвитку, а також спеціальні та дихальні, ходьба, біг, плавання, рухливі і гри та елементи спортивних ігор.

Основними засобами фізичного виховання дітей, що мають відхилення у стані здоров’я є фізичні вправи, що використовуються з лікувальною метою та природні чинники. Вправи підбираються, виходячи з медичних показань та протипоказань.

Фізичні вправи історично склалися у вигляді гімнастики, ігор, спорту і туризму. Коли вирішуються завдання фізичного виховання, говориться про фізичні вправи як про засіб. За за допомогою однієї вправи, виконаного один раз, педагогічних цілей досягти неможливо. Необхідно повторюватийого для того, щоб удосконалити або розвинути рухові якості. Тому фізичні вправи розглядаються не тільки як засіб, але і як метод навчання і виховання.

Найважливіша ознака фізичних вправ — повторність їх застосування. За допомогою фізичних вправ, з одного боку, здійснюється біологічний вплив на організм людини, змінюється його фізичний стан, з іншого — передається суспільно-історичний досвід одного з видів діяльності, тобто здійснюється соціальний вплив.

Характерною рисою фізичних вправ є те, що вони пов’язані з активною руховою діяльністю людей. Фізичні вправи являють собою цілеспрямовані та свідомі дії, вони пов’язані з цілим рядом психічних процесів, з розумовою роботою, переживаннями, розвивають інтереси і почуття, волю і характер і є, таким чином, одним із засобів духовного розвитку людини. Фізичні вправи можна розглядати як дії, в яких виявляється єдність фізичної і психічної діяльності людини. Вони впливають не тільки на організм, але й на особистість.

Класифікація фізичних вправ як засобів фізичного виховання в спеціальних медичних групах, запропонована І.Вржеснєвським і О. Денисенко, ґрунтується на оздоровчому та розвивальному (стимулюючому) ефекті.

1. загальнооздоровчівправи, спрямовані на досягнення загального неспецифічного оздоровчого ефекту, вони використовуються при будь-яких захворюваннях. Сюди відносять: динамічні, циклічні, для формування правильної постави, дихальні, релаксаційні;

2. специфічно-оздоровчі (лікувальні) — впливають на ланку патологічних процесів в організмі;

3. загальнорозвивальні (стимулюючі) — чинять оздоровчий вплив на усі функції організму, стимулюють фізичний розвиток, створюють базу для розвитку окремих рухових здібностей (сили, координації, рівноваги тощо).

4. спеціально-розвивальні - сприяють розвитку окремих рухових якостей: сили, швидкості, витривалості, гнучкості тощо, викликаючи специфічні зміни у функціональних системах організму, що лімітують рівень їх прояву.

Всі вправи поділяються на загальнорозвиваючі та загальнозміцнюючі - спрямовані на оздоровлення та зміцнення всього організму та спеціальні, які мають вибіркову дію. Часто одні і ті ж самі вправи для однієї людини можуть бути загальнозміцнюючими, а для іншої - спеціальними. Наприклад, вправи для тулуба, за умови спеціальної методики їх використання, застосовуються, як спеціальні при порушеннях постави. Лікувальний ефект фізичного виховання в спеціальних медичних групах перш за все визначається використанням спеціальних вправ.

Фізичні вправи, що використовуються у фізичному вихованні з дітьми СМГ, діляться на:

— гімнастичні;

— ігрові;

— туристичні (прикладні).

До гімнастичних вправ належать: вправи на рівновагу, координацію, ідеомоторні вправи та корегуючі. Вправи на рівновагу активізують не лише вестибулярні, але й тонічні і статичні рефлекси. Вони застосовуються для подолання дискоординації між руховими та вегетативними функціями (головокружіння, нудота, потовиділення, зниження ЧСС).

Вправи на координацію сприяють відновленню та удосконаленню загальної координації людини, чи координації окремих сегментів тіла. Особливе їх значення для хворих, що знаходились на тривалому постільному режимі та при розладах ЦНС і периферійної нервової системи[8].

Ідеомоторні вправи сприяють підвищенню електрозбудливості м’язів, активізують процеси дихання і кровообігу. Вони використовуються як засіб для підвищення загального тонусу організму.

Корегуючі вправи використовуються:

а) для укріплення слабких та розтягнутих м’язів ;

б) для розслаблення контрагованих м’язів, тобто для відновлення нормальної м’язової ізотонії.

Ці вправи використовуються при захворюванні та порушенні опорно-рухового апарату. Крім розглянутих видів гімнастичних вправ, окремими авторами розглядаються ще такі групи вправ:

— на розтягування;

— на розслаблення;

— в полегшених умовах;

— рефлекторні;

— лікування положенням тощо.

На розтягування (застосовується при недостатній рухомості суглобів, пониженій еластичності тканин та шкіри); розслаблення (передбачають довільне зниження тонусу різних груп м’язів); в полегшених умовах (з усуненням сили тертя, тяжіння — наприклад: згинання в ліктьовому суглобі з опорою на стіл, тощо); рефлекторні (передбачають дію на певні групи м’язів через напруження інших м’язових груп — наприклад, укріплення м’язів плечового поясу рефлекторно впливає на м’язи тазу та стегон); лікування положенням (застосування фіксуючих пов’язок, лонгеток, валиків тощо) для усунення патологічних позицій в суглобах, або для створення найкращої позиції для відновлення функцій м’язів.

Туристичні, або прикладні вправи — це ходьба, біг, лазіння, ходьба на лижах, вправи у воді. В.А.Епіфанов до прикладних вправ відносить також трудові вправи (в рамках методу трудотерапії).

5. Хоча всі вправи тією, чи іншою мірою пов’язані з диханням, прийнято виділяти групу дихальних вправ у самостійну. Дихальні вправи — один з найважливіших засобів загальної реабілітації. Існують різноманітні методики дихальних вправ, які застосовуються в залежності від стану хворого. Однак, спільне правило для них — це активізація видиху, що дозволяє цілеспрямовано втручатися в дихальний цикл. Всі дихальні вправи діляться на динамічні, що поєднуються з рухами руками, плечового поясу, тулуба та статичні (умовно), які відбуваються лише при участі діафрагми та міжреберних м’язів.

У залежності від виду захворювання існують особливості використання фізичних вправ у роботі з дітьми, які мають різні захворювання.

Основним змістом занять у спеціальній медичній групі дітей із відхиленням у діяльності серцево-судинної системи будуть гімнастичні вправи, а також ефективними будуть вправи на витривалість (ходьба, біг, плавання, лижі). Обов’язковими є дихальні вправи. Показники ЧСС у початковий період занять мають становити 100−110 уд/хв., згодом, по мірі покращення адаптації апарату кровообігу до навантажень, ЧСС може становити до 130−140 уд/хв.

Школярам із гіпертонією протипоказані різкі нахили голови, різка зміна положень тіла, вправи з натужуванням, затримкою дихання, виси до низу головою, перекиди. Для зниження підвищеного тонусу артеріальних судин використовуються вправи на розслаблення та дихальні врави.

Характерними у спеціальні медичній групі дітей із захворюваннями органів дихання будуть вправи на витривалість (біг, ходьба, плавання) із дозуванням інтенсивності за ЧСС 100−110 уд/хв., також необхідно включати елементи спортивних ігор, дихальні вправи, які мають бути спрямовані на навчання дітей змінювати ритм, глибину та частоту дихальних рухів.

Основним змістом занять у СМГ із захворюваннями суглобів та периферійної нервової системи будуть вправи на гнучкість, спрямовані на збільшення рухливості в суглобах та зміцнення м’язів та зв’язок[16].

У роботі з дітьми із порушенням постави основними будуть вправи на гнучкість, спрямовані на збільшення рухливості у кульшових суглобах та зміцнення м’язів та зв’язок, вправи на розвантаження та вигинання хребта, вправи для м’язів черевного пресу, дихальні вправи, вправи на зміцнення м’язів хребта, вправи на закріплення навички правильної постави, вправи з лежання випуклою частиною хребта на твердій опорі.

Основним змістом занять з дітьми із сколіотичною хворобою хребта будуть вправи спрямовані на розвантаження хребта із вихідних положень лежачи та стоячи в партері, вправи на витягнення хребта (потягування, виси на гімнастичній стінці, підвішування на похилій площині), вправи спрямовані на мобілізацію та гіперкорекцію хребта, на розвиток сили м’язів тулуба, дихальні вправи, які спрямовані на розвиток навичок правильного дихання.

Слід зазначити, що викладачу необхідно уважно стежити за об'єктивними ознаками втоми, і в залежності від ступеня втомленості змінювати параметри фізичного навантаження для усієї групи або для окремих учнів.

Експериментальною базою дослідження впливу фізичних вправ на організм дітей, які за станом здоров’я належать до спеціальної медичної групи стала, в період з 2011;2012 по 2012;2013 навчальний рік, Западинська ЗОШ І-ІІІ ступенів Красилівського району Хмельницької області.

Було виявлено, що серед учнів початкових класів до спеціальної медичної групи віднесено 19% школярів, з яких більша половина страждають одночасно двома-трьома хворобами. У першому класі у 2011;2012 н.р. навчалась 1 дитина з ослабленим здоров’ям, у другому — 2, в третьому — 4 та 5 учнів в четвертому класі.

Клас

К-ть дітей

1 2 3 4 5

Рис. 4.2. Діаграма вікових змін зростання захворюваності серед учнівпочаткових класів Аналізуючи діаграму, можна простежити, що з віком відбувається зростання захворюваності. Можна припустити, що це пов’язане із збільшенням обсягу навчального навантаження, а також із зниженням обсягу рухової активності, часу перебування дітей на свіжому повітрі.

Спостерігаючи за дітьми СМГ, ми дійшли до висновку, що вони вирізняються низькими показниками опірності організму, частішими захворюваннями, тривалішим протіканням хвороби. Фізичний розвиток в учнів спеціальної групи, як показали спостереження й дослідження, виявився гіршим, ніж у їх ровесників з основної медичної групи. Поряд з фізичною у деяких з них спостерігалась ще й психологічна непідготовленість до занять з фізичного виховання. Це виражалося в недовірі, страху перед заняттям, небажанні займатися фізкультурою.

Так, як рухова активність відіграє важливу роль в житті людини, було вирішено регулярно застосовувати фізичні вправи у роботі з дітьми, які за станом здоров’я належать до СМГ. Дослідження виявило деякі ефекти регулярного застосування фізичних вправ. Серед них:

— економізація функцій;

— нормалізація тонусу;

— компенсація функцій;

— нормалізація функцій;

— поліпшення трофіки.

Економізація функцій полягає в тому, що регулярні заняття фізичними вправами змушують серце пристосовуватися до умов роботи, викликають розширення камер серця і збільшують силу окремих скорочень завдяки збільшення товщини стінок міокарду, що веде до більш економної роботи серця у спокої і під час фізичного навантаження. Зростає сила серцевого викиду, частота скорочень за хвилину зменшується, що робить відпочинок серця більш тривалим. Під впливом регулярного застосування фізичних вправ у роботі з дітьми СМГ зростала глибина дихання, частота дихальних актів зменшувалась.

Тонус значною мірою визначає здатність до регенерації, тобто інтенсивність відшкодування організмом відмерлих під час хвороби тканин. Тонізуючий вплив мають не лише фізичні вправи, а ще пояснення та команди. Було простежено, що правильно організовані заняття з фізичної культури викликають у дітей позитивні емоції, а це, як відомо, створює позитивний фон для діяльності серцево-судинної, дихальної та інших систем.

Регулярні заняття фізичними вправами пристосовують окремі системи і організм дитини до зростаючих фізичних навантажень, що призводить до адаптації організму. Вправи покращують забезпечення кров’ю головного мозку, благополучно впливають на психіку. У дітей покращився емоційний стан, зникло відчуття неспокою, з’явилась бадьорість. Діти почали краще засвоювати навчальний матеріал.

Фізичні вправи покращують кровообіг і пластичні процеси, що сприяє загоєнню ран, утворення нових тканинних структур, поліпшенню трофіки.

Систематичні заняття фізичними вправами пристосовують окремі системи і весь організм дитини до зростаючих фізичних навантажень, що призводить до розвитку функціональної адаптації. Насамперед слід відмітити позитивний вплив фізичних вправ на центральну і периферійну нервову системи. Тонізуючий вплив чинять не лише вправи, що використовують, але і вживані при цьому пояснення та команди.

Заняття фізичними вправами у СМГ є не тільки одним із головних чинників відновлення, зміцнення і підтримання здоров’я, поліпшення та збереження загальної і розумової працездатності, а й могутнім засобом активізації адаптаційно-захисних сил організму, що забезпечують вищий рівень якості життя людини[33].

Допоміжним засобом фізичного виховання є оздоровчі сили природи (сонце, повітря, вода, земля) та гігієнічні фактори (режим дня і харчування, дотримання правил особистої та громадської гігієни тощо).

Використання природних сил у процесі фізичного виховання дітей, які мають відхилення у стані здоров’я, здійснюється за двома напрямками:

а) організація занять фізичними вправами безпосередньо в умовах природного середовища (на свіжому повітрі, на місцевості, в природних водоймах, босоніж) завдяки чому вплив його факторів тісно поєднується з впливом фізичних вправ, так чи інакше змінює його ефект (наприклад, посилює його у випадку інтенсивної сонячної радіації і підвищеної температури повітря);

б) організація спеціальних процедур загартовуючого і оздоровчо-відновного характеру (сонячно-повігряних ван, водних процедур).

Однією з головних вимог до використання природних сил є системне і комплексне застосування їх у поєднанні з фізичними вправами Для того, щоб визначити раціональну дозу впливу природних факторів на організм дитини, необхідно враховувати особливості учнів (вік, стать, фізичну підготовленість та ін.) і характер педагогічних завдань. Це дасть можливість, по-перше, реалізувати перенос ефекту загартування у трудову і навчальну діяльність; по-друге, застосувати більш високі навантаження і, як результат, підвищувати працездатність: по-третє, підвищити опірність організму до дії перевантажень, вібрації та ін.; по-четверте, на більш високому рівні проявити вольові якості.

Реалізація оздоровчих завдань системи фізичного виховання можлива за умови, якщо заняття фізичними вправами стануть органічною частиною життєдіяльності людини. З іншого боку, ефективність самих фізичних вправ буде найвищою лише за умови дотримання необхідних гігієнічних норм. Будучи неспецифічними засобами, гігієнічні фактори набувають великого значення для повноцінного вирішення завдань фізичного виховання. Як би добре не був організований педагогічний процес, він ніколи не дасть бажаного ефекту при порушенні, наприклад, режиму харчування та сну або якщо заняття будуть проводитися в антисанітарних умовах. У шкільній програмі з фізичного виховання міститься теоретичний матеріал з питань гігієни, який повинні засвоїти учні, щоб дотримуватись певних норм і правил поведінки у процесі самостійних занять фізичними вправами протягом усього життя.

Гігієнічні фактори являють собою широкий спектр різноманітних засобів, які умовно можна поділити на дві групи:

1) засоби, що забезпечують життєдіяльність людини поза процесом фізичного виховання: норми особистої та громадської гігієни, гігієни праці, навчання, побуту, відпочинку, харчування, тобто все те, що забезпечує передумови для повноцінних занять фізичними вправами;

2) засоби, що безпосередньо входять у процес фізичного виховання: оптимізащя режиму навантажень і відпочинку відповідно до гігієнічних норм, спеціальне харчування на дистанції, створення зовнішніх умов (чистота повітря, достатнє освітлення) [ 55].

Під поняттям «метод"(за О. А. Дубасенюк) розуміють способи взаємної дільності вчителя та учнів, спрямовані на вирішення навчально-виховних завдань[30].

У процесі фізичного виховання використовують три групи методів: практичні методи (методи вправляння), методи використання слова та методи демонстрації.

Під час використання методів вправи у роботі з дітьми спеціальної медичної групи вчитель повинен оцінювати:

— їхню доцільність із позиції величини навантаження;

— відповідність обраних методів до етапу навчання, фізичного і психічного стану учнів;

— доцільність обраного варіанту навчання (загалом чи частинами);

— ефективність підібраних підвідних і підготовчих вправ;

— ефективність використання ігрового і змагального методів тощо.

Використовуючи метод слова, вчитель повинен враховувати:

— точність і логіку викладу, його образність, пізнавальну і виховну цінність розповіді;

— чіткість визначення призначення того, що вивчається;

— характер і форму запропонованих учням завдань,їхню доцільність і доступність формулювань;

— уміння вести бесіду, спрямовувати обговорення, підсумовувати;

— спонукання учнів до творчої активності через вказівки, їхню своєчасність;

— дотримання прийнятої термінології, ззабезпечення правильних команд і їхнє викононання, варіацію сили голосу, використання само підрахунок, само приклад, самопроговорювання;

— доступність пояснення техніки;

— об'єктивність усних оцінок, їхню своєчасність і форму виголошення.

Особливе значення у фізичному вихованні мають практичні методи. Учень може оволодіти знаннями і довільними руховими діями, досягти вдосконалення функцій організму і рухових здібностей лише за умови повторення за певною системою предмету навчання та інших дій як засобів розвитку фізичних якостей і функцій організму.

Під час використання вчителем методів демонстрації оцінюється:

— своєчасність прямої демонстрації, ї доцільність і достатність повторень;

— підготовка учнів до демонстрації, місця спостережень та їх зміни;

— використання слухового, зорового і м’язового сприйняття для створення повної уяви про вправу;

— вплив різних способів демонстрації на успіхи у навчанні.

Оскільки високо оцінюється поєдання методу слова та демонстрації, то у процесі проведення занять рекомендується їх використовувати разом.

Широко використовуваним є метод суворо регламентованої вправи, що застосовується на усіх етапах фізичного виховання учнів спеціальної медичної групи. Він потребує точного дозування навантаження і суворо встановленого чергування його з відпочинком, чіткого порядку повторення вправ, їх зв’язку між собою.

Ігровий і змагальний методи в роботі зі спеціальною медичною групою слід використовувати з великим обмеженням, оскільки фактор суперництва у процесі змагання викликає особливий емоцій фон і може призвести до небажаних функціональних проявів серцево-судинної та інших систем.

До підбору методів висувається низка вимог, а саме:

1) підібрані методи повинні забезпечити найвищий оздоровчий і виховний ефект фізичного виховання;

2) обраний метод повинен відповідати завданням, які належить вирішити;

3) використаний метод має забезпечити найкоротший шлях до засвоєння запланованих знань, умінь і навичок та удосконалення фізичних якостей;

4) застосований метод повинен відповідати індивідуальним особливостям учнів, рівню їх розвитку, підготовленості і вікові;

5) при підборі методів треба враховувати специфіку навчального матеріалу, його складність;

6) вибір методу залежить від етапу навчання;

7) обрані для використання методи повинні відповідати індивідуальним властивостям і можливостям вчителя;

8) методи, які використовує вчитель, повинні забезпечити розвиток особистості учня;

9) вибір методу обумовлений умовами проведення занять, матеріальним забезпеченням;

На думку Дж. Локка, методи повинні бути орієнтовані на природні інтереси і позитивні емоції дітей, вони повинні зробити процес навчання привабливим.

2.3 Значення спортивних та рухливих ігор у фізичному вихованні учнів спеціальної медичної групи

«У грі розкривається перед дітьми світ, розкриваються творчі можливості особистості», — говорив великий український педагог Василь Сухомлинський.

Гра є одним з найцікавіших видів людської діяльності, провідною діяльністю молодшого школяра, засобом його всебічного розвитку, важливим методом навчання та виховання. Її ще називають «супутником дитинства».

Питання використання ігор у процесі навчання, в тому числі й на уроках фізичної культури, учнів початкових класів має бути доцільним у сучасному житті, адже, гра збагачує дітей враженнями, створює атмосферу доброзичливості, є одним із головних засобів і умов розвитку інтелекту школяра, розвиває такі якості, як кмітливість, ініціативність, упевненість у собі, прагнення до перемоги.

Народна педагогіка вимагає, щоб батьки, вчителі, вихователі піклувались про фізичний розвиток дитини, всіляко заохочували її до рухів. «Як дитина бігає і грається, так її здоров’я усміхається», — стверджує прислів'я. Чим більше дитина рухається, тим краще росте і розвивається.

Наукове осмислення сутності гри та її значення для розвитку дітей започатковано у психологіїу працях відомих учених ХХ ст. Л. Виготського, Д. Ельконіна, О. Запорожця, В. Зіньківського, О. Леонтьєва, С. Рубінштейната ін. Розроблено теоретичні засади історичного походження гри, її соціальної сутності та психологічного механізму.

Дослідженням теорії ігор займались також такі педагоги як Я. А. Коменський, А. С. Макаренко та ін.

Природа дала дитині вроджене прагнення руху, забезпечивши найціннішим почуттям — почуттям «м'язової радості», що вона відчуває, рухаючись. Рухова активність — одна з основних, генетично обумовлених біологічних потреб організму людини, яка дарує людині саме життя. Будучи чинником збереження сталості внутрішнього середовища, рухова функція забезпечує швидку адаптацію організму до постійно змінюваних умов його існування. Разомз тим, працюючи м’язами, дитина не лише витрачає, а й накопичує енергію, яка йому можливість будувати тіло, мозок, інтелект. У період інтенсивного зростання і розвитку дитини провідною для організму є кістково-м'язова система[3].

Cпецифічний «руховий голод» дитини вже протягом низки століть виступає одним із головних негативних характеристик початкової школи. Тому, особливо гра є необхідною у початкових класах, коли дітям важко увесь час вислуховувати одноманітні розповіді учителя, невпинно відповідати на запитання педагога. У молодшому шкільному віці продовжуються розвиватися основні пізнавальні властивості і процеси (сприймання, увага, пам’ять, уява, мислення, мовлення). Тому гра для початківців є дуже близькою, адже, нещодавно вони змінили свій вид діяльності із гри на навчання. Гра заохочує дітей до роботи, активізує їхню увагу[21].

Мета, способи, місце проведення ігор дуже різноманітні, вони різняться між собою за змістом та методикою проведення. Існує велика кількість класифікацій ігор: творчі, дидактичні, рухливі, дидактичні, спортивні, сюжетні та багато інших.

На уроках фізичної культури найчастіше використовуються спортивні, рухливі та оздоровчі ігри. Рухливими називають ігри, зміст яких складають різні види бігу, стрибків, метань та інших рухів. Рухливі ігри як засіб фізичного вдосконалення мають виховне, освітнє та оздоровче значення і взаємозв'язок з іншими засобами фізичного виховання. Визначальною особливістю рухливих ігор є наявність у них фабули та сюжету, що самостійно створюються тими, хто грає. Відповідно до сюжету відбувається перевтілення учасників гри. Їх дії не регламентуються, оскільки правил гри не існує[7].

Спортивні ігри — самостійні види спорту, пов’язані з ігровим протиборством команд або окремих спортсменів, і проводяться за певними правилами та мають стлу кількість учасників. Спортивні ігри, в яких змагаються дві (або більше) команди називаються командними спортивними іграми. Сюди можемо віднести такі ігри як:

— баскетбол;

— волейбол;

— гандбол;

— футбол;

— теніс;

— хокей;

— гольф та інші.

Спеціальні оздоровчі ігри поруч із зміцненням різних груп м’язів, тренуванням вестибулярного апарату, профілактикою порушень зору, постави знімають стомлення, викликане інтенсивними інтелектуальними навантаженнями, створюють у гравців стан фізіопсихологічного комфорту, що дуже важливо для дітей із порушенням інтелекту.

Тривалість оздоровчих ігор залежить від їхнього змісту і може варіюватися від 1 до 2 хвилин. Загальна тривалість ігор у середньому складає 4−6 хвилин. Проводити ігри можна як з музичним супроводом, так і без нього[1].

У роботі з дітьми можна використовувати ось такі оздоровчі ігри та багато інших:

1. «Гуси»

Діти шикуються в одну шеренгу, присідають навпочіпки і по команді ведучого біжать «гусячим кроком». Виграють самі жваві. Можна бігти, якщо не дозволяє простір, на місці. Гра зміцнює литкові м’язи, тренують серцево-судинну систему.

2. «Велетні»

Дітям пропонується дійти до фінішу гігантськими кроками, при цьому ні в якому разі не переходити на біг. Перемагає найшвидший.

3. `Великий м’яч"

Діти встають в коло, взявшись за руки. Ведучий намагається вибити великий м’яч з центру кола ногами. Діти повинні не пропускати м’яч, відбиваючи його тільки ногами. Той хто пропустить м’яч стає ведучим.

Між рухливими та спортивними іграми є багато спільного: і ті, й інші розвинулись шляхом народної творчості, являють собою ігрову діяльність, яка характеризується різними рухами, діями, взаємовідносинами учасників гри. І в рухливих, і в спортивних іграх є певні правила і суддівство. Рухливі та спортивні ігри взаємопов'язані, причому рухливі - більш елементарні і є первинним ступенем ігрової діяльності, тоді як спортивні найвищий її ступінь, який веде до майстерності.

Рухливі та спортивні ігри відрізняються насамперед за своїми завданнямиперші використовують більшою мірою для загальної фізичної підготовки, а другі, не вилучаючи того самого завдання, мають на меті поглиблення підготовки, яка веде до високих спортивних досягнень.

У сучасній школі проблема оптимального чергування розумових і фізичних навантаження покищо далекі від рішення. М. М. Безруких, С.П. Єфімова стверджують: учні початкової школи для необхідного нормального фізичного розвитку сьогодні недоотримують 50% обсягу рухових навантажень. Зниження рухової активності погіршує стан дитячого організму, що незмінно призводить до нервово — психічної і загальної соматичної слабкості, високої втомлюваності та зниження працездатності, схильності до хронічних захворювань. У цій ситуації вчителю допоможе дитяча гра, розкриваючи цим ще одну свою важливу функцію — лікувально-оздоровчу. Використання всім добре знайомих рухливих, спортивних чи спеціальних оздоровчих ігор має стати невід'ємною складовою програми корекційно-розвивальної роботи з молодшими школярами, що за станом здоров’я належать до спеціальної медичної групи, сприяти їх фізичному розвитку, зміцнення здоров’я, відновленню після хвороби, адаптації до фізичних навантажень, вдосконаленню нервово — психічної регуляції.

Рухливі ігри за спрощеними правилами широко використовують у спеціальних медичних групах, вони представлені різноманітними видами ходьби, бігу, стрибків, лазіння тощо. На відмінну від рухливих, спортивні ігри вимагають кращої технічної підготовки учнів, тобто володіння прийомами здебільшого технічно складними. Характерним для усіх ігор є прагнення їх учасників до особистої або командної першості. Кожна гра регламентується правилами та суддівством, що визначає ролі та поведінку гравців.

Перед тим як вибрати гру, вчителю спеціальної медичної групи слід поставити конкретні педагогічне та оздоровче завдання, розв’язанню яких сприятиме дана гра, врахувати склад учасників, їхні вікові особливості, розвиток, фізичну підготовленість та захворювання, на які хворіють учні.

Педагогічна ефективність гри залежить від організаторських здібностей вчителя, його вміння дохідливо й цікаво пояснити гру, вміло керувати її процесом, бути об'єктивним та уважним в оцінці ігрових дій дітей.

Готуючись до поясненя гри, учитель повинен добре занти її правила і передбачати можливі відхилення від них. Перед поясненням змісту гри треба розмістити дітей так, щоб кожен з них добре чув і бачив учителя. Пояснюючи правила, учитель повідомляє назву гри, розповідає про роль кожного гравця, його місце, мету гри та її хід.

Для кращого засвоєння правил гри учнями, в тому числі й учнями СМГ, рекомендується супроводжувати розповідь показом окремих, складніших рухів. Якщо гра проводиться вперше, то потрібне детальне пояснення правил, якщо ж при повторені гри — потрібно лише нагадати зміст гри за допомогою запитань[36].

Оздоровче значення ігор:

— сприяють гармонійному росту організму школяра;

— формують правильну поставу;

— загартовують організм;

— підвищують працездатність;

— зміцнюють здоров’я.

При включенні ігрових технологій у контекст оздоровчої роботи у спеціальній медичній групі, можна сформулювати ряд загальних принципів, якими необхідно керуватися дорослим:

— сувора індивідуалізація рухової активності дітей;

— систематичність і поступовість підвищення рухового навантаження дітей, узгодження її змісту із вмістом фізичної підготовки у початковій школі;

— емоційно — психологічний і фізіологічний комфорт, формування в них мотивації до самостійної рухової діяльності;

— педагогічно доцільне, творче керівництво дитячого ігрового активністю.

Відповідальним моментом у керівництві рухливими іграми є дозування фізичного навантаження, визначити яке важче, ніж у фізичних вправах, не пов’язаних з ігровими діями. Ігрова діяльність захоплює дітей, і вони не відчувають втоми. Щоб уникнути перевтомлення учнів, необхідно своєчасно припинити гру або замінити її інтенсивність і характер навантаження. Для регулювання фізичного навантаження у грі запроваджуються різноманітні методичні прийоми:

— збільшення чи зменшення загального часу проведення гри;

— зміна кількості повторень всієї гри чи її епізодів;

— спрощення чи ускладнення правил гри;

— регулювання тривалості перерв у грі чи здійснення гри зовсім безперервно;

— обмеження ігрового поля — ділянки, у якому проводиться гра;

— коректні зміни правил і зміна ролей граючих;

— зміна кількості перешкод, подоланих у грі;

— подовження чи скорочення дистанції для пробіжок, стрибків та інших рухів, виконуваних гравцями, тощо[12].

На сьогоднішній день існує достатня кількість досліджень (В.Л.Страковская, Н. Г. Снагина, А. М. Фонарев, Г. Г. Петренко та зарубіжні автори), які свідчать про лікувальний вплив спеціальних рухливих ігор. Прихильники застосування цього методу стверджують, що основною перевагою ігор перед дозованими вправами є те, що гра завжди пов’язана з ініціативою, фантазією, творчістю, емоціями та стимуляцією рухової активності:

а) творчість, фантазія посилюють мозкові імпульси, які в свою чергу стимулюють гіпофіз, діяльність щитовидної залози та всієї ендокринної системи;

б) позитивні емоції є важливим чинником оздоровлення. Вченими доведено, що сміх є потужним терапевтичним фактором. В американських і швецьких клініках відкриті кабінети сміхотерапії, де успішно лікують хронічні захворювання. Рухливі ігри, що супроводжуються смішними ситуаціями, викликають щирий сміх у дітей і значить є незамінним коректором у лікуванні дітей[52].

Оздоровче значення ігор виняткове. Різноманітна рухова діяльність минає весело, цікаво, супроводжується позитивними емоціями, пробуджує прагнення до перемоги. Все це дозволяє одночасно впливати на моторну та психічну сферу особистості. Поряд з активізацією систем дихання та кровообігу вдосконалюється система нервових процесів, їх сила та рухливість.

Рухливі та спортивні ігри слід спланувати в основній частині уроку, безпосередньо перед заключною (Додаток Є). Зрідка ігри можна вводити і у заключну частину, але в цьому разі вони мають бути мало інтенсивними та досить емоційними.

У процесі ігор треба постійно підвищувати фізичні навантаження, цим висувати організму нові вимоги. Це можна зробити двома шляхами. Перший — підвищення фізичної навантаження у межах однієї гри. Другий — використання різних ігор, об'єднаних одним головним завданням. Обираючи гру, педагог має не лише виконувати завдання профілактично-корекційної спрямованості, наприклад, закріплювати навички швидкого бігу, спритності, витривалості тощо, а й формувати в вихованців вольові якості, дружелюбну поведінку, позитивні міжособистісні відносини.

ВИСНОВКИ фізичний виховання медичний група Здоров’я — безцінний дар, який людина інколи марно витрачає, забуваючи, що втратити здоров’я легше, а відновити його дуже важко. Найкращий спосіб зберегти здоров’я — це не допустити розвитку захворювань.

В останні 10-ліття світова наука зарахувала проблему здоров’я в широкому розумінні до кола глобальних проблем, вирішення яких обумовлює не тільки кількісні і якісні характеристики майбутнього розвитку людства, а й навіть сам факт його подальшого існування, як біологічного виду.

На сьогодні стан здоров’я дітей відноситься до важливих медико-соціальних проблем, тому що від нього залежить майбутнє держави, її трудовий та інтелектуальний потенціал. Статистичні дані свідчать про зростання за останні 10 років захворювань серед дітей України на 20%, поширеність хронічних захворювань в 2,87 рази, на 22,9% збільшився контингент дітей-інвалідів. Найбільш поширеними є хвороби ендокринної системи, хвороби крові та кровотворних органів, хвороби системи кровообігу, хвороби нервової системи. Залишається високою загальна захворюваність дітей. Аналіз захворювань учнівської молоді вказує на її зростання з кожним роком навчання.

Школа — це життєвий простір людини, в якому вона знаходиться близько 70% свого часу, тому саме школа повинна давати знання і вміння організовувати життя, берегти та поліпшувати здоров’я дитини. Так як велику роль у збереженні та зміцненні здоров’я дитини відіграють уроки фізичної культури в школі, то проблема організаційно-методичних основ занять фізичними вправами із учнями спеціальних медичних груп з кожним роком набуває все більшої актуальності.

Під час дослідження цієї проблеми нами було поставлено ряд завдань, виконання яких допомогло дійти таких висновків:

1. Аналізуючи педагогічну та медичну літературу ми змогли простежити розподіл учнів на групи для занять фізичною культурою. Це основна група, до якої входить близько 90% учнів з нормальним розвитком і руховою підготовленістю, що відповідає віковим нормам та не мають хронічних захворювань. Ці діти беруть участь у всіх формах фізичної культури відповідно до програми.

Підготовча група — це діти з низькою руховою підготовленістю, котрі відстають у фізичному розвитку, а також учні зі стійкими порушеннями постави та незначними відхиленнями в стані здоров’я. спеціальна медична група. Учні підготовчої групи займаються фізичною культурою разом з учнями основної групи за загальною програмою.

Спеціальна медична група складаєтьсяз учнів з відхиленням у стані здоров’я, яким через це протипоказані підвищені фізичні навантаження. Заняття в такій групі відбуваються за спеціальною програмою в умовах звичайного режиму школи.

2.Проаналізувавши досвід роботи вчителів, що займаються з дітьми, які мають відхилення у стані здоров’я, ми змогли виокремити особливості проведення уроків фізичної культури в спеціальних медичних групах:

— кількість учнів в спеціальній медичній групі налічує 10−15 дітей;

— обов'язкове включення в кожне заняття вправ для формування правильної постави, на розслаблення і спеціальних дихальних вправ;

— заняття складається з 4-х частин (вступна, підготовча, основна, заключна);

— шикування учнів відбувається не за зростом (краще за функціональними можливостями);

— допустимим є застосування пасивного відпочинку;

— дозволяється виконання загальнорозвивальних вправ у довільному, зручному для учнів темпі;

— розучування (удосконалення, закріплення) лише однієї вправи в основній частині уроку;

— повторення основної вправи не більше 5разів;

— обов'язкове проведення гри;

— обов'язкове вимірювання ЧСС і ЧД перед кожним заняттям з записом у щоденнику самоконтролю.

3. В процесі дослідження нами було систематизованота визначено методи та засоби фізичного виховання дітей в спеціальних медичних групах, що ефективно впливають на зміцнення та покращення здоров’я у дітей спеціальної медичної групи, до яких належать:

— натуральні сили природи;

— правильний режим харчування, праці та відпочинку;

— гігієнічна гімнастика; засоби

— спортивні та рухиві ігри, туризм, праця;

— фізичні вправи;

— практичні методи;

— словесні;

— методи демонстрації; методи

— метод суворо регламентованої вправи;

— ігровий та змагальний метод.

4. Нами було досліджено значення спортивних та рухливих ігор у фізичному вихованні дітей спеціальних медичних груп. Дійшли висновку, що ігри є обов’язковим елементом у роботі з дітьми, які за станом здоров’я віднесені до СМГ, так як мають виняткове оздоровче значення.

5. Досліджуючи учнів спеціальної медичної групи однієї із шкіл області, було виявленопозитивний вплив фізичних вправ на організм учнів з ослабленим здоров’ям. Регулярні заняття фізичними вправами пристосовують окремі системи і організм дитини до зростаючих фізичних навантажень, що призводить до адаптації організму. Вправи покращують забезпечення кров’ю головного мозку, благополучно впливають на психіку. У дітей покращився емоційний стан, зникло відчуття неспокою, з’явилась бадьорість. Діти почали краще засвоювати навчальний матеріал.

Дослідивши всі поставлені нами завдання, ми дійшли висновку, що при правильній організації фізичного виховання вже через один навчальний рік значно поліпшується стан здоров’я учнів, їхній фізичний розвиток і підготовленість. Це дає можливість після повторного медогляду перевести їх із спеціальної групи в підготовчу, а з підготовчоїв основну.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Антонік В. І. Анатомія, фізіологія дітей з основами гігієни та фізкультури. Навчальний посібник. / І. В. Антонік, І. П. Антонік, В. Є. Андріанов. — К.: «Видавничий дім «Професіонал», Центр учбової літератури, 2009. — 336 с.

2. Арєф'єв В. Г. Фізична культура в школі. — 2-е вид., перероб. і доп. / В. Г. Арєф'єв, Г. А. Єдинак. — Кам'янець-Подільський: «Абетка-Нова», 2001. — 228 c.

3. Баландин В. А. Використання рухливих ігор у розвиток пізнавальних процесів дітей старшого дошкільного й молодшого шкільного віку / В. А. Баландин. -Краснодар, 1999. 210 c.

4. Баранов В. М. Заняття в групах здоров’я. / В. М. Баранов. — К.: Здоров’я, 1998. 126 c.

5. Боднар І. Р. Теорія, методика і організація фізичного виховання учнів спеціальної медичної групи: навч.-методичний посіб. / Іванна Романівна Боднар. — Львів, Українські технології, 2005. — 48 с.

6. Бойчук Р. Оздоровче, освітнє і виховне значення рухливих ігор / Р. Бойчук // Здоров’я, 2010. — C. 12−14.

7. Борисенко А. Ф. Рухливий режим учнів / А. Ф. Борисенко, С. Ф. Цвех. -К.:Рад. школа, 1969. — 191с.

8. Бутін І.М. Фізична культура, в початкових класах: Методичний посібник для вчителів. Ч. 1,2 / І. М. Бутін, Т. М. Леонтьєва, С. М. Масльонніков, К. В. ТкачовЯрославль, 1996. — 235 c.

9. Вардіміаді Н. Д. Лікувальна фізкультура та лікарський контроль / Н. Д. Вардіміаді, Л. Г. Машкова. — К.: Здоров’я, 1988. 128 c.

10. Васьков Ю. В. Готуємось до уроків фізичної культури. 2 клас [посібник для вчителя]/ Ю. В. Васьков, І. М. Пашков. — Харків: «Ранок», 2009. — 192 с.

11. Велитченко В. К. Физкультура для ослабленных детей. / Виталий Кондратьевич Велитченко. — М.: ФиС, 1989. — 109 с.

12. Вільчковський Е. С. Система фізичного виховання молодших школярів для викладачів та студентів ВНЗ освіти / Е. С. Вільчковський, М. П. Козленко, С. Ф. Цвех. — К. ІЗМН, 1998. — 232 с.

13. Вобрицка В. И. Анатомия, возрастная физиологии и школьная гигиена: Учеб.-метод, пособие / В. И. Вобрицкая. — М.: Профессионал, 2004. — 80 с.

14. Волинець Ю. Календарне планування з фізкультури для спеціальних медичних груп, 1 — 4- ті класи / Ю. Волинець, Н. Тихонович // Здоров’я та фізична культура. — 2009. -№ 19−20 (Лип.). — C.1−24

15. Волкова С. С. Занятия с учащимися специальной медицинской группы. / С. С. Волкова // Физическая культура в школе. — 1989. — № 7, 11; 1990. — № 1.

16. Вржнєвський І., Давиденко О. Теоретико-методичні аспекти проведення занять зі спеціальною медичною групою / І. Вржнєвський, О. Давиденко // Теорія і методика фізичного виховання і спорту. — 2002. — № 2−3.

17. Вулич О. Т. Физическое воспитание в специальной медицинской группе. / О. Т. Вулич. — M.: Высш. шк., 1986. — 123 с.

18. Дубовис М. С. Фізична культура для спеціальної медичної групи 1−9 класів загальноосвітньої середньої школи. Програма / М. С. Дубовис, С. Ф. Цвек, Ф.Ф.Бондарєв. — К.: ІЗМН, 1997. 286 c.

19. Дубогай О. Д. Методика фізичного виховання студентів, віднесених за станом здоров’я до спеціальної медичної групи / О. Д. Дубогай, В. В. Завацький, В. П. Короп. — Луцьк: Надстир’я, 1996. — 222 с.

20. Закон України «Про загальну середню освіту»: прийнятий 13.05.1999; № 651-XIV; зі змінами та доповненнями // Відомості Верховної Ради України (ВВР). — 1999. — № 28.

21. Заморока І. А. Значення гри для навчання молодших школярів / І. А. Заморока // Сучасні проблеми підготовки майбутніх фахівців в умовах євроінтеграційного процесу [Текст]: матеріали Молодіжної міжвузівської науково-практичної конференції (дистанційної) (Київ, 1 березня 2012 року) / За заг. ред. проф. І. М. Ковчиної. — К.: НПУ імені Драгоманова, 2012. — 60 с.

22. Іваськів Б. К. Навчально-методичний посібник з лікувальної фізичної культури для студентів факультету фізична культура денної та заочної форми навчання / Б. К. Іваськів. — Кременець: КОГПІ, 2006. 186 c.

23. Інструкція про розподіл учнів на групи для занять на уроках фізичної культури // Наказ Міністерства охорони здоров’я України та Міністерства освіти і науки України від 20.07.2009. — № 518/674.

24. Карабанова О. А. Гра в корекції психічного розвитку / О. А. Карабанова. — М., 1997. 158 c.

25. Ковтуцька І. І. Теоретичний аспект проблеми здорового способу життя молодших школярів // Сучасні проблеми підготовки майбутніх фахівців в умовах євроінтеграційного процесу [Текст]: матеріали Молодіжної міжвузівської науково-практичної конференції (дистанційної) (Київ, 1 березня 2012 року) / За заг. ред. проф. І.М. Ковчиної. — К.: НПУ імені Драгоманова, 2012. — 60 с.

26. Концепція Загальнодержавної цільової соціальної програми розвитку фізичної культури і спорту на 2012;2016 роки: схвалено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2011 р. N 828-р.

27. Костюк А. Організація фізичного виховання у спеціальних медичних групах / А. Костюк // Рідна школа. — 2011. — № 11. — С.75−77

28. Круцевич Т. Ю. Методы исследования индивидуального здоровья детей и подростков в процессе физического воспитания / Тетяна Юрьевна Круцевич. — К., 1999. — 230 с.

29. Леськів А. Д. Форми і засоби фізичного виховання молодих школярів / А. Д. Леськів, Н. В. Андрощук, А. Б. Дзюбановський. — Тернопіль: СМП «Астон», 2000. 173 c.

30. Лободин В. Т. Здоров’я і духовність: Фізичні методи оздоровлення — 2-ге вид., випр. / Володимир Тихонович Лободин. — СПб.: ІК «Комплект», 1996. — 391 с.

31. Лоза Т. О. Рухова активність як невід'ємний компонент здорового способу життя // Формування здоров’я дітей, підлітків та молоді в умовах навчально-виховного закладу: Матеріали Всеукраїнської науково — практичної конференції / Тетяна Олександрівна Лоза. — Суми: Сум ДПУ ім. А. С. Макаренка, 2006. — 112 c.

32. Любар О. О. Історія української школи і педагогіки: Навч. посіб. / О. О. Любар, М. Г. Стельмахович, Д. Т. Федоренко. — К.: Знання, 2006. — 447 с.

33. Мазур В. А, Колісник О. І. Вплив фізичних вправ на організм дітей, які за станом здоров’я належать до спеціальної медичної групи / В. А. Мазур, О. І. Колісник // Збірник наукових праць молодих вчених Кам’янець-Подільського національного університету ім. Івана Огієнка. Кам’янець-Подільський. — Кам'янець-Подільський національний університет. — 2009, C. 191−193

34. Мазур В. А. Дослідження засобів фізичного виховання, що застосовується на заняттях зі студентами спеціальних медичних груп / В. А. Мазур // Збірник наукових праць молодих вчених Кам’янець-Подільського національного університету ім. Івана Огієнка. — Кам'янець-Подільський: Кам’янець-Подільський національний університет, 2009. — Вип. 1. — С. 295−297

35. Медведовська Н. В. Сучасний стан здоров’я підлітків України / Н. В. Медведовська // Современная педиатрия. — 2010. — № 6 (34). — С. 14−16.

36. Методичні рекомендації щодо вивчення фізичної культури в 2011;2012 н.р. «Методична скарбничка», каталог статей [Електроний ресурс]. — Режим доступу: http://yrok.at.ua/publ/metodichni_rekomendaciji_shhodo_vivchennja_fizichnoji_kulturi_v_2011_2012_n_r/8−1-0−588

37. Мойсеюк Н. Є. Педагогіка: навч. посіб. 5-е видання, доповнене і перероблене. — Неля Євтихівна Мойсеюк. — Київ, 2007. — 656 с

38. Мурза В. П. Фізичні вправи і здоров’я / Віталій Петрович Мурза. — К.: Здоров’я, 1991. — 256 с.

39. Мухін В. М. Фізична реабілітація / Володимир Миколайович Мухін. -К.: Олімп. л-ра, 2005. — 470 с.

40. Наказ «Про подальший розвиток та удосконаленнялікарсько-фізкультурної служби в Україні"N 614 від 27.10.2008 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.uazakon.com/documents/date_3f/pg_gncosf/index.htm

41. Папуша В. Г. Фізичне виховання школярів (форми, зміст, організація): Навч. посіб. / Володимир Григорович Папуша. — Тернопіль: Підручники і посібники, 2004. — 192 с.

42. Положення про медико-педагогічний контроль за фізичним вихованням учнів у загальноосвітніх навчальних закладах. Наказ Міністерства охорони здоров’я України та Міністерства освіти і науки України від 20.07.2009 N518/674 [Електронний ресурс]. — Режим доступу:

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0772−09

43. Постанова «Про затвердження Порядку здійснення медичного обслуговування учнів загальноосвітніх навчальних закладів»: затвердж. Кабінетом Міністрів України № 1318 від 08.12.2009 р.

44. Програма з фізичної культури для 1−4 класів загальноосвітніх навчальних закладів

45. Програми курсів за вибором для початкових класів. Варіативна складова Типових навчальних планів. Книга 2 / Упор.: Л. Ф. Щербакова, Г. Ф. Древаль. — Тернопіль: Мандрівець, 2011. — 248 с.

46. Рипа М. Д. Занятия физической культурой со школьниками, отнесенными к специальной медицинской группе / М. Д. Рипа, В. К. Велитченко, С. С. ВолковаМ.: ФиС, 1988. 342 c.

47. Ріпак М. О. Методичні основи фізичного виховання в спеціальному навчальному відділенні [лекція] / Мар’яна Олексіївна Ріпак. — Львів: ЛДУФК, 2012. — 22 с.

48. Савченко О. Я. Дидактика початкової школи: Підручник для студентів педагогічних факультетів / Олександра Яківна Савченко. — К.: АБРИС, 1997. — 416 с.

49. Солопчук М. С. Історія фізичної культури і спорту: навч. посіб. / Микола Сергійович Солопчук. — Кам'янець — Подільський: «Абетка-НОВА», 2001, — 236 с.

50. Сухомлинський В. О. Вибрані твори. В 5 томах. Том 3. Серце віддаю дітям, Народження громадянина. Листи до сина/ Василь Олександрович Сухомлинський. -К.: Радянська школа, 1977. -670 с.

51. Україна. Міністерство освіти і науки. Концепція національного виховання: Схвалена Всеукраїнською педагогічною радою працівників освіти 30 червня 1994 року // Освіта. — 1994. — № 7−72. — С. 21

52. Фізичне виховання: інноваційний підхід: Репортаж із Всеукраїнської наради-семінару // Дошкільне виховання, 2007. — № 7. — с. 6−7.

53. Фондікова О. В. Збереження здоров’я дитини засобами фізичного виховання / О. В. Фондікова // Відділ освіти, молоді та спорту Тростянецької РДА. — Статті [Електронний ресурс]. — Режим доступу до статті: http://educationtrost.at.ua/publ/rajonni_zakhodi/zberezhennja_zdorov_ja_ditini_zasobami_fizichnogo_vikhovannja/1−1-0−76

54. Чернюк С. В. Дидактика: навч. посіб: / Світлана Володимирівна Чернюк. — Хмельницький: Видавництво ПП. Пантюк С. Д., 2010. -186 с.

55. Черпак Ю. Методичні рекомендації щодо організації проведення занять з учнями, які за станом здоров’я віднесені до спеціальних медичних груп / Ю. Черпак // Фізичне виховання в школі. — 2010. — № 5. — С. 25−26

56. Чижевський В. В. Методичні аспекти проведення занять зі спеціальною медичною групою / В. В. Чижевський // Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка. — 2010. — № 17 (204), ч. ІІ.

57. Шинкаренко Л. Фізична культура у спеціальних медичних групах / Л. Шинкаренко // Здоров’я та фізична культура. — 2008. — № 15 (Трав.). — С. 3−7

58. Шиян Б. М. Теорія і методика фізичного виховання школярів. Частина 1./ Богдан Михайлович Шиян. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2001. — 272 с.

59. Шиян Б. М. Теорія і методика фізичного виховання школярів. Частина 2./ Богдан Михайлович Шиян. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2003. — 248 с.

60. Штреккер І. Фізичне виховання учнів спеціальної медичної групи / І. Штреккер // Здоров’я та фізична культура. — 2011. — № 29. — С.1−4

61. Язловецкий В. С. Физическое воспитание детей с ослабленным здоровьем / В. С. Язловецкий. — К.: Здоровье, 1991

62. Яремчук Б. Урок як основна форма фізичного виховання школярів / Б. Яремчук [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Dzherela/20083_4/Yaremchuk.doc.pdf

ДОДАТКИ Додаток, А Характеристики груп для занять на уроках фізичної культури та особливості організації занять з учнями в навчальних закладах

Назва медичної групи

Критерії віднесення учнів до груп

Характеристика фізичного навантаження

Примітка

Основна група

Здорові діти та діти, які мають гармонічний, високий або середній рівень фізичного розвитку з високим або вище середнього рівнем функціонально-резервних можливостей серцево-судинної системи

Фізична підготовка проводиться в повному обсязі згідно з навчальними програмами з урахуванням індивідуальних особливостей розвитку дитини

Дозвіл лікаря щодо занять, які супроводжуються підвищеними фізичними навантаженнями (заняття в спортивних секціях, танці, хореографія тощо), надається тільки після поглибленого обстеження

Підготовча група

Діти в реабілітаційному періоді після випадку гострої захворюваності, що не потребує курсу лікувальної фізкультури, з середнім рівнем функціонально-резервних можливостей серцево-судинної системи

Поступове збільшення навантаження без здачі нормативів

Заборонено заняття в спортивних секціях, але рекомендовано додаткові заняття у групах загально-фізичної підготовки або в домашніх умовах з метою ліквідації недоліків у фізичній підготовці (за індивідуальними комплекс-завданнями вправ, спрямованими на підвищення рівня функціональних можливостей серцево-судинної системи та системи дихання, на зміцнення певної групи м’язів, на оволодіння певними руховими навичками або підвищення рівня їх виконання)

Спеціальна група

Значні відхилення постійного чи тимчасового характеру в стані здоров’я, що не перешкоджають навчанню в школі, але протипоказані для занять фізичною культурою за навчальною програмою.

Рівень функціонально-резервних можливостей: низький або нижче середнього

Фізична підготовка проводиться за спеціальними програмами з урахуванням характеру та ступеня відхилень

Заняття проводяться вчителем фізичної культури з наданням індивідуальних завдань безпосередньо на уроках

Додаток Б Вправи, які можна використовувати на уроках в СМГ Дихальні вправи

1. Дихальна вправа «Кулька»

Запропонуйте дитині уявити, що в животику у неї надувна кулька. Вдих носиком — кулька надувається і становиться велика-велика. Животик випинається. Видих — кулька здувається із звукомс-, -забош-. Нехай малюк виповнить вправу 3−4 рази.

2. Дихальна вправа «Вітер»

Як шумить вітер? А ось так! Вдих носиком. Видих ротиком, долонька торкається ротика і дитина без голосу вимовляє «звук індіанця» — це шумить вітер. Вправу слід повторити 3−4 рази.

3. Дихальна вправа «Квітка»

Дитина уявляє, що вона на полі квітів, зриває одну квітку і нюхає її - вдих носиком. Видих ротиком зі звукома- - як пахне квітка. Запропонуйте малюкові понюхати 4−5 квіток.

4. Дихальна вправа «Ой-Ой! Як не соромно!»

Запропонуйте дитині стати прямо, злегка нахилити голову вправо, праве вушко іде до правого плеча. Дитина робить короткий шумний вдих носом. Потім злегка нахилити голову вліво, ліве вухо іде до правого плечадитина також робить вдих. Робити це потрібно стоячи рівно і дивлячись прямо перед собою, як би в думці комусь говорите: «Ой-Ой! Як не соромно!».

Вправи для хребта та правильної постави

1.Вправи біля стіни.

Нехай дитина стане спиною до стіни без плінтуса і притулиться п’ятами, сідницями, спиною, потилицею. За поперековий прогин повинна проходити щільно його долоню.

— не змінюючи положення, дитина повинна зробити вперед кілька кроків, потім знову повернутися до стіни і прийняти вихідне положення.

— не відриваючи від стіни спину й потилицю присісти з прямою спиною, повторити присідання;

— стати біля стіни і підняти руки в сторони, потім вгору і вперед;

— по черзі підняти зігнуті в колінах ноги, захоплюючи їх руками і притискаючи до тулуба.

2. Вправи для дитини з предметами Для їх виконання візьмемо дерев’яний кружок, або невеликий мішечок, наповнений піском або сіллю, вагою 200−300 грам. Станом біля стіни, мішечок тримаємо на голові:

— обійдемо стіл, стілець, пройдемо до протилежної стіни;

— відійдемо від стіни, зберігаємо правильне положення тулуба, сядемо, сядемо «по-турецьки», станемо на коліна і повернемося у вихідне положення;

— станемо на лавку, зійдемо з неї і так 20 разів.

3. Вправи на рівновагу Допомагають утримувати хребет при будь-яких рухах в прямому положенні.

— станемо поперек гімнастичній палиці, руки в сторони, ноги разом. Перенесемо вагу тіла вперед, спочатку на шкарпетки, потім назад на п’яти;

— покладемо на дві гантелі гімнастичну палицю. Гантелі розташуємо на відстані один від одного — 60 сантиметрів. Постоїмо на палиці з мішечком на голові;

— те ж саме проробимо на дошці шириною 30 сантиметрів, яку покладемо на дві гантелі.

4. Для зміцнення м’язів плечового пояса Вони рекомендуються дітям, у яких є ознаки сутулості. Станом прямо, ноги нарізно:

— покладемо долоні на лопатки, лікті знаходяться вгорі. Розведемо руки в сторони так, щоб лопатки торкнулися один одного;

— кисті рук зчепивши за спиною, праву руку тримаємо зверху над лопатками, ліву руку тримаємо внизу під лопатками, міняємо положення рук. Виконуємо вправу, перекладаємо дрібні предмети з руки в руку.

Тримаємо на рівні лопаток гімнастичну палицю за її кінці:

— нахил вліво і вправо;

— повернись в одну і в іншу сторону;

— перенесемо палицю вперед над головою, потім назад. Руки в ліктях не згинаємо.

Комплекс вправ на розслаблення м’язів

1. Для рук

1. Встати прямо, підняти руки вперед, напружуючи м’язи кисті, передпліччя, плеча. Пальці стиснути в кулак. При розслабленні руки, вільно впавши вниз, здійснюють маятникоподібні руху.

2. Вправа, аналогічна попередній, тільки руки треба підняти вгору, не стоячи прямо, а нахилившись вперед.

3. Зчепивши пальці рук за спиною зробити нахил вперед. Розслабляючи пальці, дати рукам можливість зісковзнути зі спини. (У цій вправі напружувати м’язи рук не треба.)

Кожну вправу виконувати 4 рази.

2. Для ніг

1. Встати лівою ногою на невеликий виступ, тримаючись для стійкості лівою рукою за опору. Підняти пряму праву ногу якомога вище вперед, м’язи її напружити, носок відтягнути. Розслабляючи, «впустити» ногу. Повторити 2 рази. Стільки ж лівою ногою.

2. Лягти на спину, ноги зігнути, коліна вільно розвести. Напружуючи м’язи стоп, гомілок і стегон, звести із зусиллям коліна, стопи притиснути до опори. Розслабляючи ноги, повернути їх у вихідне положення. Повторити 2 рази.

3. Лягти на правий бік, ноги зігнути в колінному і тазостегновому суглобах. Ліву ногу випрямити вгору. Розслабляючись, прийняти вихідне положення. Повторити 2−3 рази. Стільки ж правою ногою.

3.Для тулуба

1. Лягти на живіт. Напружуючись, прогнутися, намагаючись підняти коліна, плечі і голову. Розслабляючись, прийняти вихідне положення. Повторити 3−4 рази.

2. Лягти на спину. Напружуючись, зігнути злегка тулуб, піднявши плечі і ноги. (Якщо рівновагу в цьому положенні тримати важко, можна трохи допомогти собі руками.) Розслабляючись, прийняти вихідне положення. Повторити 3−4 рази.

4. Для голови та обличчя

1. Напружуючи м’язи чола, підняти брови, широко розкрити очі. Розслабити м’язи, вільно опустити повіки.

2. Міцно заплющити очі. Розслабити повіки, залишаючи їх зімкнутими.

3. Міцно стиснути щелепи і губи. Розслабляючи їх, вільно опустити нижню щелепу.

4. Напружуючи язика, притиснути його кінчик до неба. Розслабити язика та щелепу.

Кожну вправу повторювати 4−6 разів.

Додаток В Конспект уроку в СМГ Завдання уроку:

1. Навчання загальнофізичнимвправам.

2. Розвиток спритності, гнучкості, рівноваги, сили.

3. Виховання працьовитості, дисциплінованості, самостійності.

Метод проведення: фронтальний, поточний, індивідуальний, груповий з елементами кругового тренування, ігровий.

Місце проведення: спортзал Обладнання: гімнастична лава, мішечки з піском, м’ячі, гімнастичні палиці, скакалка, гантелі.

Частини уроку

Зміст навчального матеріалу

Дозування

Організаційно-методичні вказіки

Підготовча частина

1. Перешикування, розрахунок, повідомлення завдань, стройові вправи.

2. ходьба:

1) на носках

2) на п’ятках

3) перекатом з п’ятки на носок

4) з високим підніманням стегна

5) з закиданням гомілки

6) спиною вперед перекат з носка на п’яту

3. Біг в повільному темпі з переходом на ходьбу

4. ЗРВ в русі в чергуванні з дихальними:

а) 1 — руки вгору (вдих)

2 — в сторони

3 — вперед (видих)

4 — в.п.

б) в.п. руки вперед

1−2 руки в сторони (вдих)

3−4 скресно попереду (видих)

10−12 хв

2 хв

1 хв

2 хв

3 хв

2 хв

Звернути увагу на зовнішній вигляд учнів, поставу.

Звернути увагу на поставу при виконанні вправ.

Основна частина

1. Комплекс ЗРВ з гімнастичною палицею

1) — В.П. палиця внизу рахунок 1 — піднятися на носки руки вгору

2 — В.П.

3 — піднятися на носки

2) В.П. — Палиця вгорі

1 — нахил вправо

2 — В.П.

3,4 — те ж вліво

3) В.П. — Палиця внизу попереду

1 — руки вгору

2 — за спину

3 — вгору

4 — в.п.

4) В.П. — Палиця внизу ззаду

1 — нахил вперед опустити палицю до середини гомілок

2,3 — пружинисті нахили

4 — в.п.

5) В.П. — Палиця на лопатках

1 — праву ногу на носок

2,3 — пружні нахили вправо

4 — в.п.

Те ж вліво

2. Вправи на поставу з утриманням вантажу на голові.

1) стоячи на місці, в русі

2) з подоланням перешкод, переступанням через гімнастичну палицю

3. Вправи по станціях:

1. Лазіння по стінці

2. Стрибки на скакалці

3. Ходьба по рейці гімнастичної лавці

1. Підтягування тулуба з положення лежачи уздовж на животі

4. Вправи з набивними м’ячами:

1) передача м’яча однією рукою від плеча (лівою, правою)

2) передача м’яча двома руками знизу

3) перекочування набивного м’яча ногою стоячи на місці в парах

5. Рухлива гра «Ловля парами»

30 хв

8 хв

6 — 8р

6 — 8 р

6 — 8 р

6 — 8 р

6 — 8 раз

3 хв

8 хв

5 хв

6 — 8 р

6 — 8 р

5 — 7 хв

Звернути увагу на поставу: голова піднята, спина пряма, ноги не згинати, ноги прямі

Стежити за правильним виконанням вправи Вимірювання ЧСС (пульс) Лазіння по стінці здійснювати вгору з переходом на іншу і по діагоналі

Стрибки на скакалці виконувати одночасно і почасово. Змінювати стрибкові вправи на вправи для стопи Вправи в підтягуванні тулуба для деяких учнів замінити ходьбою в упорі сидячи ззаду.

Стежити за правильним виконанням даного завдання Перекочування можна виконувати після оббеганія свого партнера навпроти і перекочування набивного м’яча ногою.

Майданчик (волейбольний) обмежений лініями. Вибирається ведучий, один гравець стає помічником. Взявшись за руки діти ловлять іншихих гравців, які згодом стають їхніми помічниками. Гра закінчується коли залишається один гравець.

Рефлексія Війки опускаються Оченята закриваються Ми спокійно відпочиваємо Сном чарівним засипаємо Дихається легко. рівно. глибоко Наші руки відпочивають Ноги теж відпочивають, Відпочивають, засипають.

Шия не напружена, і розслаблена Губи ледве прочиняються Всі чудово розслаблюються Дихається легко. рівно. глибоко .

Ми спокійно відпочивали, Сном чарівним засипали, Добре нам відпочивати Але пора вже вставати!

Міцніше кулачки стискаємо,

Їх вище піднімаємо!

Потягнутися! Посміхнутися!

Всі відкрити очі, прокинутися!

Психологічний настрій:

Кожен день — завжди, скрізь, На заняттях, у грі,

Сміливо, чітко говоримо

І тихесенько сидимо.

Додаток Д Комплекс вправ ранкової гімнастики для учнів СМГ

1. Перша вправа типу потягування

«Півник». В. п. — о. с. 1−2 — права рука вгору, ліва рука назад, пальці рук розвести — вдих; 3−4 — в. п. — видих. На наступні чотири рахунки — те саме зі зміною положення рук. Повторити 4−6 разів.

2. Друга вправа для ніг

«Кенгуру». В. п. — стійка ноги нарізно. 1 — упор присівши — вдих; 2 — встати, руки до плечей, кисті стулити в кулаки, лікті опустити, плечі відвести назад — видих; 3 — руки вгору — вдих; 4 — руки вниз — видих. Повторити 6−8 разів.

3. Третя вправа для м’язів тулуба.

«Риба». В. п. — лежачи на животі, руки вниз. 1−2 — руки назад, прогнутись у попереку, підняти голову, ліва нога назад — вдих; 3−4 — В. п. — видих. На наступні чотири рахунки — те саме, але піднімаючи праву ногу назад. Повторити 6−8 разів.

4. Четверта вправа для м’язів рук, ніг, тулуба.

«Видовжена гадюка». В. п. — лежачи на спині. 1 — групування лежачи на спині («згорнута гадюка») — вдих; 2 — в. п. — видих. Повторити 6−8 разів.

5. П’ята вправа для косих м’язів тулуба.

«Жирафа». В. п. — упор стоячи на колінах. 1 — ліва рука вгору, права рука назад з поворотом тулуба вправо — вдих; 2 — в. п. — видих. На наступні два рахунки — те саме з поворотом тулуба вліво. Виконувати в повільному темпі. Повторити 6−8 разів.

6. Шоста вправа — стрибки.

«Горобці». В. п. — вузька стійка ноги нарізно, стопи паралельно, руки на пояс. Стрибки на двох ногах. Під час стрибків спину та голову тримати прямо. Стрибки можна виконувати з невеликим просуванням вперед і назад, вліво і вправо, з поворотами.

7. Сьома вправа — ходьба.

Додаток Е Сценарій святкового заходу дня здоров’я Дійові особи

· Ведуча

· Команда «Здоров'ятко»

· Команда «Зростайко»

· Айболить

· Карлсон

· Поросята (три особи)

· Лисичка

· Мавпочка

· Мухомор

· Боровик

· Опеньки (дві особи)

· Маслюки (дві особи)

· Колобок

· Червона Шапочка

· Буратіно

· Діти — читці (три особи) Захід відбувається в актовому залі. Приміщення прикрашене кольоровими повітряними кульками, на стінах прилаштовані плакати «Пішохід та перехід», «Світлофор та пішохід», «Небезпечні речі», «Їстівні та отруйні гриби» (Звучить аудіозапис «Маршу» І. Дунаєвського. До залу входять діти з емблемами. Розподіляються на дві команди перша — «Здоров'ятко», друга — «Зростайко». Наперед виходять ведуча та дитина-чтець).

Ведуча:

Зранку сонце ясно світить

І до себе кличе всіх.

З днем здоров’я, любі діти, Привітаю я усіх!

1 дитина:

Ми стрічаєм свято літа.

Вся земля теплом зігріта,

Сонце, нам світи ясніше -;

Свято буде веселіше!

Ведуча:

Покажіть усім на ділі,

Які спритні ви та вмілі.

Хто з вас всіх найшвидший?

Хто з вас найспритніший?

Нам цікаво знати,

Час вже свято починати.

Представляє команди Ведуча: Команда — «Здоров'ятко» Команда — «Зростайко».

Діти (разом): Фізкульт-ура!

2 дитина:

Змагатись чесно будемо

І місце перше здобудемо!

3 дитина:

Щоб здоровими зростати,

Про небезпеки треба знати!

Команди вітають одна одну. Команда «Здоров'ятко» виконує пісню. «Дорожні правила» (Сл., муз. С. Шевченко)

Існують різні правила.

Їх треба знать завжди.

Хто правила порушує,

Дізнається біди.

Уважним будь на вулиці,

На світлофор дивись,

Коли червоне світло там —

Негайно зупинись!

Команда «Зростайко» виконує танець.

«Пісня про пожежників"(Муз. В. Вітліна) Ведуча:

Ось прийшла вже пора,

Чекає нас весела гра.

Гра «Пішохід та світлофор»

Команди вишукуються в шеренгу на відстані 1,5 м одна проти одної. Ведуча бере три повітряні кульки (червону, жовту та зелену), розпочинає гру:

Раз, два, три -;

Початок гри!

Звучить музика. Ведуча піднімає одну з повітряних кульок, команди повинні рухатися відповідно до цього сигналу. Якщо ведуча підняла червону кульку, гравці стоять на місці, якщо жовту — плескають у долоні, зелену — перебігають на бік протилежної команди. Гравець, який помилився, залишає гру. Перемагає команда, в якій на кінець гри залишилося більше гравців.Після закінчення гри наперед виходить капітан команди «Здоров'ятко».

1 капітан:

Засвітяться на вулицях

Вогні світлофорів навкруг.

У кожній кабіні хвилюється

Шофер — твій товариш і друг.

Дорожні правила треба всім знати,

Щоб у біду не потрапляти.

Звучить аудіозапис твору Ґріга «Печера підземного короля». Дівчатка команди «Здоров'ятко» виконують танець із червоними стрічками «Вогонь». Після закінчення танцю виходить капітан команди «Зростайко».

2 капітан:

Заборонено малятам

Вдома з сірниками гратися.

Пам’ятайте завжди, діти,

Може все вогонь спалити,

Щоб не сталося біди,

Ти — по 101 дзвони!

Чути стукіт у двері. До залу входить лікар Айболить Айболить:

Добрий день

І Фізкульт-привіт!

Вас вітає добрий лікар,

Любий лікар Айболить.

Діти, ви скажіть мені:

Всі здорові ви чи ні?

Ведуча:

Діти наші здорові та дужі,

Бо вони із спортом дружні.

Айболить:

А тепер на ділі

Це я перевірю.

Хто з вас, хлопчики й дівчатка, Починає день із зарядки?

Діти (разом):

Це я! Це я! Це я!

Це вся наша сім'я!

1 капітан:

Хлопчики й дівчатка,

Колони рівняйте

Й зарядку-веселинку

Дружньо починайте.

Діти разом з Айболитьом виконують пісню-танець «На зарядку!»

Сл. М. Познанської, муз. Г. Скарокадомського Сонце всталої

Сонце всталої

Прокидайся і вставай,

До зарядки часу мало,

Одягайсь, не позіхай!

По порядку на площадку

Та мерщій ставайте в ряд

На зарядкуі На зарядку

Ми скликаєм всіх малят Ширше плечі, руки вгору,

Раз, два, три — стрункіш іди

Хто зарядку робить впору,

Дужий той, міцний завжди!

Після зарядки діти сідають на стільчики.

Айболить: Хто не любить вітамінів, сік морквяний не вжива?

Діти (разом):

Ні! Не я! Не я!

І не наша вся сім'я!

Айболить:

Щоб здоровими зростати,

Раджу овочі вживати.

2-й капітан:

Аби ліків не ковтать,

Треба гартуватись.

Вранці тільки з ліжка встанем —

Зразу ж умиватись!

Краще за мікстури

Урок фізкультури!

Краще добрих лікарів

Луки та малинники.

Ліки пречудові —

Віти ялинові.

Айболить разом із дітьми виконує пісню.

«Ми хлоп’ята-молодці»

Сл. М. Катричка, муз. українська народна Всі запитують, чому

Сильні ми та дужі?

Чом рум’янець на щоках

Квітне, наче ружі?

Ми відкриємо секрет:

В спорті наша сила.

Він здоров’я нам дає

Для душі і тіла.

Айболить проводить між командами змагання.

· 1. Естафета з м’ячами.

· 2. Абрикосові перегони.

(Командам дають по дві миски — одну порожню, іншу — з абрикосами. Завдання конкурсу — за дві хвилини з'їсти якомога більше абрикосів. Перемагає команда, яка в порожню миску складе більшу кількість кісточок. Головна умова: вихователь має заздалегідь надрізати абрикоси, щоб дітям було зручніше виймати кісточки.)

· 3. Перетягування канату.

Звучить музика. До залу вбігає Карлсон, охає.

Айболить: Карлсоне! Що трапилось? Ти захворів?

Карлсон:

Так, я захворів.

Хоч я трохи товстуватий,

Хоч люблю ледарювати, В цьому я не винуватий!

Айболить: Розкажи усім маляткам:

Зранку робиш ти зарядку?

Спортом ти займаєшся?

Водою обливаєшся?

Карлсон:

Вранці я довгенько сплю

І зарядку не роблю.

Хочу я іще признатись:

Не люблю я умиватись…

А варення я люблю,

Цілий день його жую.

Айболить:

Щоб здоров’я добре мати,

Треба звички ці кидати.

Згодні ви, малята?

Діти (разом): Згодні!

Карлсон:

Ось тепер я зрозумів:

Все неправильно робив.

Обіцяю, діти,

Спорт завжди любити.

Звучить музика (за вибором музкерівника). Діти показують Карлсонові спортивні вправи для зарядки. Айболить разом із Карлсоном прощаються з дітьми, залишають зал.

Ведуча: Починаємо виставу «Речі небезпечні».

Гострі речі небезпечні.

Щоб не сталося біди, Все на місце поклади.

Ведуча: Гаряча вода також небезпечна для життя.

Далі відбувається інсценування. До залу вносять іграшкову плитку, чайник. Наперед вибігають троєпоросят, ставлять на плитку чайник, танцюють.

Ведуча:

Поставивши: чайника на плитку завзято,

Побігли гуляти малі поросяти.

Коли нагулялись, згадали про чай.

А чайник гарячий.

Поросята торкаються чайника.

Поросята (разом): Обпеклись ми! Ай! Ай!

1 Порося:

Будь уважним ти завжди,

Щоб не сталося біди.

2 Порося:

Про небезпеку пам’ятай,

Вчасно плитку виключай.

Ведуча:

Незнайомі ліки не ковтай,

а хворому лікаря викликай.

До залу виносять декорацію аптеки. Наперед виходить Лисичка, стає біля аптеки.

Лисичка:

Я в лікарні медсестра

І бажаю всім добра.

Лікую я малих діток,

І звіряток, і пташок.

До Лисички підбігає Мавпочка.

Мавпочка:

Ой! Мені допоможіть!

В мене горлечко болить.

По морозу я ходила

І морозива три з'їла.

Лисичка:

Ось таблетка аспірину —

Захищає від ангіни.

Назву ліків добре знай,

Незнайомі не вживай.

Мавпочка:

Дякую тобі, лисичко,

Тепер можна веселиться.

Усі діти виконують пісню-танок «Чунга-чанга»

Ведуча: А чи любите, малята, в лісі гриби збирати?

Діти (разом): Так Ведуча:

Як підеш по грибки в ліс,

То дивись не отруїсь Наперед виходить Мухомор Мухомор:

А я, діти, — мухоморі

Червоний, наче помідор.

Серед королівства грибного

Не знайдеш красеня такого.

Та я отруйний, пам’ятайте.

Мене завжди обминайте.

Ведуча: Пропоную вам, малята, їстівні гриби привітати.

Наперед виходять Боровик, опеньки, маслюки.

Боровик:

Я гриб-боровик, До поваги й шани звик.

Опеньки (разом):

Ми — опеньки,

Ніжки тоненькі,

Шиї, мов цівки,

Круглі голівки.

Маслюки (разом):

Ми — маслюки, Жовто-бурі шапки.

Усі гриби (разом):

Ми корисні, нас збирайте

Та без остраху вживайте.

Гриби виконують танець (за вибором музкерівника) Ведуча:

Правила безпеки, діти, знайте,

Разом зі мною їх складайте!

Із дома пішов Колобок назавжди

І дістався він біди.

Наперед виходять Колобок, Червона Шапочка, Буратіно Колобок:

По лісу не можна гуляти самому, Щоб не потрапити в лапи нікому, Ведуча: Червона Шапочка до вовка довіру мала.

Червона Шапочка: За це мене біда спіткала.

Ведуча:

Буратіно хлопцем довірливим був,

Про небезпеку зовсім забув.

Лисиця й кіт в нього гроші забрали.

Буратіно: Це теж небезпечно, щоб ви пам’ятали.

Ведуча: Наше свято здоров’я закінчується!

Бажаю вам, діти,

Ніколи не хворіти,

Міцне здоров’я мати

І у біду не потрапляти.

Ведуча та діти залишають зал. Захід закінчується.

ДОДАТОК Є

Конспект уроку в СМГ з використанням рухливих ігор Тема уроку: «Рухова активність учнів при використанні рухливих ігор» .

Завдання уроку:

1. Розвиток швидкості, спритності.

2. Підвищити загальну витривалість, працездатність і координацію руху.

3. Створити позитивний настрій і гарний настрій.

Інвентар та обладнання: м’яч волейбольний, маска ведмедя.

Місце проведення: спортивний зал Хід уроку

Частини уроку, їх короткий зміст

Дозування

Організаційно-методичні вказівки

I

Підготовча частина

8−10 хв

Особливу увагу звернути на зовнішній вигляд учнів.

Повідомити завдання уроку.

Побудова, розрахунок, вітання

1 хв

Повідомлення завдань уроку Контроль ЧСС за 10 сек

1 хв

Ходьба:

— на носках

— на п’ятах

— на зовнішньому зведенні стопи

— на внутрішньому зводі стопи

— полуприсяді

— ходьба прискорена перекат з п’яти на носок

2 хв

При ходьбі на носках руки підняти вгору, долоні всередину, під час ходьби на п’ятах руки за голову в замок. Полуприсяді руки на пояс. При прискореній ходьбі руки зігнуті в ліктях.

Повільний біг:

— приставними кроками (правим, лівим боком, спиною вперед)

— біг з високим підніманням стегна

— біг з закиданням гомілки

2 хв

Звернути увагу на техніку виконання бігових вправ, стежити за поставою учнів.

ЗРВв русі:

а) кисті рук до плечей 1−4 обертання руками вперед, 1−4 назад б) 1−2 перехресні рухи руками,

3−4 прямі руки в сторони Контроль ЧСС за 10 сек

2 хв

6−8 р

6−8 р

Стежити за чіткістю виконання вправ.

Темп середній.

Контроль ЧСС за 10 сек

II

Основначастина

24 хв

Гра «У ведмедя у бору»

8 хв

Коли ведмідь зловить

4−5 чоловік, призначається новий ведмідь.

Майданчик для гри позначається фішками.

Гра «День і ніч»

Контроль ЧСС за 10 сек

8 хв

Спіймані гравці переходять в команду суперника

Гра «М'яч вгору»

8 хв

III

Заключна частина.

Вправи на відновлення серцево-судинної системи, дихання.

Контроль ЧСС за 10 сек Підведення підсумків уроку.

3хв

Показати весь текст
Заповнити форму поточною роботою