Організовані сечові осади. (Морфологічна характеристика, клінічне значення)

Реферат На тему:

Організовані сечові осади. (Морфологічна характеристика, клінічне значення) План.

1. 1.Вступ.

2. 2.Організовані осади сечі:

а) клітини епітелію б) лейкоцити;

в) еритроцити;

г) циліндри.

Сеча — продукт життєдіяльності організму, який утворюється і видаляється сечовидільною системою. За своїм складом сеча — водний розчин. У якому містяться різні речовини як органічного, так і неорганічного походження. Склад сечі залежить від багатьох причин. Разом з сечею з організму видаляються кінцеві продукти обміну речовин, завдяки чому підтримується постійний хімічний склад внутрішнього середовища організму.

Дослідження сечових осадів має велике діагностичне значення для розпізнавання різних захворювань нирок і сечовивідних шляхів. Вивчення осадів сечі починається з визначення їхніх фізико-хімічних властивостей і морфологічного складу, який визначають з допомогою мікроскопічного дослідження осадів сечі.

Організовані елементи відрізняються від неорганізованих тим, що вони дуже повільно зсідаються і не розчиняються при нагріванні і доданні кислот. З органічних осадів сечі найчастіше зустрічаються епітеліальні клітини, які приєднаються до сечі при проходженні її по сечовивідних шляхах: сечових канальцях нирок, ниркових мисках, сечоводах, сечовому міхурці і сечовипускному каналу. Розрізняють тир види клітин епітелію: плоскі, циліндричні і круглі.

Клітини плоского епітелію в нормі мають вигляд плоских, багатокутних, великих клітин з невеликим ядром посередині і світлою дрібнозернистою протоплазмою. Плоский нирковий епітелій відрізняється від плоского епітелію піхви тим, що він складається з більших і грубіших клітин овальної форми з великим ядром.

Циліндричні, або хвостаті, клітини належать до епітеліальних клітин, які вистелюють сечовивідні шляхи. Вони мають вигляд невеликих за розміром хвостатих клітин грушоподібної подовженої циліндричної форми із світлою дрібнозернистою протоплазмою і ядром. У нормальній сечі цих клітин немає. Наявність їх в осаді сечі свідчать про ураження сечовивідних шляхів (ниркових мийок, сечового міхура).

Епітеліальні клітини Кубічної форми із зернистою протоплазмою і пухирцеводібним ядром посередині в нормальній сечі трапляються рідко. Ці клітини легко піддаються зернистому і жировому переродженню. З’являються в сечі при ураженні канальців паренхіми нирок.

Еритроцити — це невеликі, круглі утворення. Жовтуватого кольору або безбарвні, без зернистості. На відміну від інших клітин вони мають ніби подвійний контур в зв’язку з тим, що фокусна площина мікроскопа перетинає двовгнутий диск еритроцита. Еритроцити можуть зустрітися у незміненому вигляді або є у формі кільцеподібних утворень, що розбухли і втратили своє забарвлення, — вилужених еритроцитів. У різко кислій сечі еритроцити зморщені і мають нерівні зазублені краї, наче у ягід шовковиці. Іноді еритроцити трапляються у формі без барвних тіней. При добавлянні до осаду краплі 5% оцтової кислоти еритроцити повністю розчиняються. У сечі здорової людини еритроцитів немає. Окремі одиничні форми їх можуть з’являтися тільки при тривалому стоянні і після посилених занять спортом.

Значне збільшення в осаді вилужених еритроцитів спостерігається при гематурії ниркового, походження (гломерулонефрити, новоутворення і туберкульоз нирок).

Незмінені еритроцити у сечі найчастіше трапляються при ураженнях сечовивідних шляхів (цистити, пієліти, травми сечовиводів і т.д.).

Лейкоцити в 2−4 рази більші, ніж еритроцити, мають вигляд круглих кульок з подвіним конкуром і зернистою протоплазмою, що заломлює світло, з одиничним ядром чи кількома ядерцями. Лейкоцити можуть потрапляти з усіх відділів сечових шляхів. У нормі в сечі здорової людини трапляються одиничні лейкоцити: у чоловіків — від 1 до 3 в полі зору і від 7 до 19-и у жінок.

Значна кількість лейкоцитів з’являється при ураженнях сечовивідних шляхів, циститах, ті елітах. Щоб відрізняти лейкоцити від клітин епітелію, мазок забарвлюють розчином Люголя.

При цьому лейкоцити будуть бурого кольору, а епітелій жовтого.

В лужній сечі лейкоцити дуже розбухають збільшуються і руйнуються.

Циліндри — це зліпки ниркових канальців, що складаються з білка — альбуміноїда, зсілого в просвіті сечових канальців. Сечові циліндри трапляються у вигляді прямих і зігнутих трубчастих утворень.

Розрізняють циліндри (гіалінові, соскоподібні, зернисті, еппітеліальні. Кров’яні - гемоглобінові) і циліндроїди.

Гіалінові циліндри під мікроскопом мають вигляд ніжних прозорих утворень із заокруглими кінцями. Утворюються в нирках і трапляються при всіх видах альбумінурій. Гіолінові циліндри з нашаруваннями з еритроцитів і ниркового епітелію характерні для ураження нирок. Поява в сечі вузьких, без нашарувань гіалінових циліндрів спостерігається інколи після посилених занять спортом, тривалого купання, при охолодженні, після сильних пологів, при подагрі і особливо значення не має.

Соскоподібні циліндри — великі, довгі, широкі, з поперечними перехватами. Грубої будови, сірувато-жовтого кольору, з характерним блиском. Трапляються тільки при тяжких хронічних захворюваннях нирок, нефрозах, нефросклерозі, амілоїдозі та ін.

Зернисті циліндри за розміром нагадують гіалінові, тільки дещо товстіші, утворюються з розкладених клітин ниркового епітелію. Непрозорі утворення. Вкриті великими і дрібними зернятками, часто містять речовини, що подвійно заломлюються (жир). Зернисті циліндри часто трапляються при гострому і хронічному нефритах, нефрозах і застій нирці, ліпоїдному нефрозі і лікуванні препаратами вісмуту.

Епітеліальні циліндри складаються з склеєних клітин відірваного епітелію. Звичайно трапляються разом із зернистими циліндрами. Поява епітеліальних циліндрів у сечі свідчать про дегенеративні зміни в канальцях нирок, що спостерігається при гострих і хронічних нефритах і нефрозах.

Гемоглобінові циліндри — циліндричні утворення жовто-коричневого і жовто-бурого кольору з дрібною зернистістю, подібні до зернистих циліндрів. Утворюються із зсілого гемоглобіну, який може бути виділений з осаду у вигляді коричневого детриту. Гемоглобінові циліндри трапляються при гострому геморагічному нефрозі.

Циліндроїди зовнішнім виглядом нагадують гіалінові циліндри. Вони такі прозорі, але довші, мають виразну поздовжню окресленість, нагадують за формою смужки чи стрічки, звужені на кінцях, які часто скручені або зігнуті. Циліндроїди з’являються в сечі при захворюваннях нирок, ураженнях мисок і запаленні сечового міхура.

Циліндри з еритроцитів можуть складатися зі зліпків еритроцитів або мати в основі гіалінові циліндри з осілими на них еритроцитами.

Еритроцитарні циліндри трапляються при запаленнях нирок (нефритах), що супроводжуються гематуріями.

Несправжніми циліндрами називають утворення, які лише зовні подібні до справжніх.

Циліндри з лейкоцитів трапляються порівняно рідно. Їх можна виявити при гнійному нефриті, пієлонефриті. Вони утворюються в сечових шляхах в результаті склеювання гнійних елементів з слизом або відкладаються на гіалінових циліндрах і виділяються із сечею.

Циліндри з уратів часто виділяються з дуже концентрованох сечі, зовні схожі на зернисті циліндри, але легко відрізняються від них тим, що розчиняються в їдкому лугу і при нагріванні. До патології нирок ніякого відношення не мають.

Циліндри з сечокислого амонію складаються з жовто-бурих гладеньких куль. Легко розчиняються від додавання їдкого лугу (КОН), а при наявності оцтової кил ости утворюють типові кристали сечової кислоти. Трапляються у грудних дітей, що хворіють на сечокислий іфаркт.

Циліндри з бактерій складаються з мікробної флори (полочок або коків). Мають схожість із зернистими циліндрами. Трапляються при емболічному гнійному нефриті. Добре забарвлюються аніліновими барвниками і протистоять дії кислоти і лугів. Бактерії із зовнішніх сечових шляхів можуть осідати на гіалінговиї циліндрах.

Слизові циліндри — стрічкоподібні утворення, довгу, бліді, з характерним роздвоєнням на кінцях.

Яєчкові циліндри зовні дуже сході на гіалінові. Але трохи ширші за них. Трапляються при есерматореї, утворюються у вивідних протоках яєчок. Крім того. п/м мікроскопії осаду майже в кожній порції досліджуваної сечі можна виявити слиз, інколи уретральні нитки з нашаруванням клітин епітелію, лейкоцитів, сперматозоїдів, бактерій.

Література:

1. 1." Лабораторні методи дослідження в клініці". Проф. Мельников.

2. 2.Методи лабораторних клінічних досліджень — Ннеменов Ю.ММ. 1976 р.в.