Опис порядку виконання коректури карт і керівництва для плавання в судових умовах

Зміст Вступ

1. Пояснювальна записка

1.1 Відомості про судно

1.2 Підбір карт, керівництва і посібників для плавання по маршруту переходу

1.3 Навігаційно-гідрографічні умови

1.4 Гідрометеорологічні умови

1.5 Відомості про порт приходу

1.6 Відомості про порт отходу

1.7 Опис порядку виконання коректури карт і керівництва для плавання в судових умовах

1.8 Опис переходу

1.9 Відомості про маяки

1.10 Навігаційне устаткування

2. Розрахункова частина проекту

2.1 Розрахунок курсов на перехід

2.2 Відомості про приливи

2.3 Приблизний розрахунок шляху

2.4 Розрахунок часу сходу і заходу Сонця Висновки Список використаної літератури

Вступ З ростом виробництва і розвитком міжнародної торгівлі зросла потреба в морських перевезеннях.

Розвиток технічних засобів судноводіння в останні десятиліття характеризується широким впровадженням обчислювальної техніки і дослідженням нових принципів, що підвищують експлуатаційні можливості приладів.

Нині відбувається зміцнення авторитету України як морської держави.

Робота морського транспорту вимагає підвищеної уваги з боку держави. Вітчизняний флот відкриває великі можливості перед українськими суб'єктами. Тому завданнями морського транспорту України є підвищення ефективності роботи в умовах ринкових стосунків, пошук нових рішень, які сприяли б росту надходжень в національній і іноземній валюті до бюджету держави і створили б передумови для вирішення багатьох економічних питань країни і галузі.

Основним завданням морського транспорту є безпечне перевезення вантажів і пасажирів в мінімально можливі терміни. Виконання цього завдання, а також підвищення ефективності роботи морського транспорту вимагає ретельного планування рейсів. Основи планування рейсів визначені конвенцією СОЛАС (Конвенція по безпеці і рятуванню людського життя на морі 1974 г.) і Міжнародними кодексами по Управлінню і безпеці (МКУБ). Ці конвенції визначають у загальних рисах як має бути укомплектоване судно (у навігаційному відношенні) для виходу в рейс і основні принципи рейсового планування.

За різними даними організацій, пов’язаних з морським судноплавством, від 70 до 90 відсотків усіх навігаційних аварій відбувається з вини екіпажів судів. Вірогідність виникнення аварійних випадків можна істотно понизити шляхом опрацювання і планування рейсів заздалегідь.

У цій роботі робиться планування переходу від п. Пірей (Греція) до п. Сантандер (Іспанія). Перехід здійснюється на судні «HAMBURG GOAL» (Cyprus).

Рейсове планування робиться за схемою:

— навігаційне планування;

— розрахунок вантажного плану.

1. Пояснювальна записка

1.1 Відомості про судно

Загальні відомості

IMO: 8 105 741

MMSI: 210 208 000

Позивний: C4QL2

Прапор: Cyprus (CY)

AIS Type: Cargo

Gross Tonnage: 9620

Тоннаж судна: 12 873 t

Довжина і ширина:138.54m Ч 21.19m

Рік будови: 2007

Рисунок 1

Таблиця 1.1 — Повороткість судна

б) Таблиця (графіки) відповідності східців ходу частоті обертання гвинта (кроку ВРШ) і швидкості судна.

Таблиця 1.2 — Відповідності східців ходу частоті обертання гвинта і швидкості судна

в) Таблиця гальмівних характеристик судна при пасивному гальмуванні до швидкості 2 уз

Таблиця 1.3 — Гальмівні характеристики судна

г) Таблиця гальмівних характеристик судна при активному гальмуванні до повної зупинки судна Таблиця 1.4 — Гальмівні характеристики судна

13. Тип і потужність рульової машини JASTRAM, Type BU40 °F, 500KW /680 л. з

14. Суднова електростанція:

Тип — ДГ кількість і сумарна потужність генераторів — 3×395Квт,

Аварійний дизель-генератор — 100Квт Валогенератор — 750КВт напруга суднової мережі - 400В/230 В.

15. Засоби радіозв'язку:

Аварійний радіобуй — Mcmurdo — 1шт

Відповідач радіолокації - S4 Rescue SART -2шт Суднова земна станція — Inmarsat — C SAILOR — 2шт Приймач NAVTEX — «Mcmurdo» ICSNAV5 plus — 1шт ПВ/КВ радіостанція — SAILOR MF/HF Control Unit — HC4500 -1шт УКВ радіостанція — SAILOR VHF DSC — RT5022 — 1шт Супутниковий телефон — SAILOR FLEET 77 — TT -3622B — 2шт Внутрішньосудовий зв’язок і трансляція — «SPA — M45» 1шт Переносний УКВ радіостанції - «McMurdo» R2 GMDSS — 3шт

16. Екіпаж: загальна кількість — 17 чол.

Комсклад — 6 чол.

1.2 Підбір карт, керівництва і посібників для плавання по маршруту переходу Згідно РШСУ-98, підбір навігаційних морських карт, посібників, керівництва на майбутній перехід (рейс) виконується по каталогу карт і книг відповідно до вимог правил коректури, комплектування і зберігання карт і керівництва, для плавання на судах цивільних відомств

Карти підбираються по відкоригованому каталогу карт і книг таким чином:

— у будь-якій частині каталогу по листу «Нарізки частин каталогу», який поміщений на початку книги, визначає потрібна частина каталогу;

— у вибраній частині каталогу по збірному листу збірних листів карт, поміщених на початку розділу «Карти», виписуються номери збірних листів майбутнього району плавання;

— у тому ж розділі «Карти» по виписаних збірних листам, підбираються і виписуються номери необхідних карт по майбутньому маршруту плавання; першими виписуються номери генеральних карт, на яких розташовані пункти відходу і приходу, а потім номери планів, приватних і путніх карт;

Для підбору лоцій і іншого керівництва для плавання користуються розділом «Книги» каталогу карт і книг. Межі лоцій, опис вогнів і знаків і іншого керівництва вказані на відповідних збірних листах в розділі «Книги», а цифри на цих листах означають номери видань.

Таблиця 1.5 — Карти

Таблиця 1.6. Керівництво і посібники

Перед виходом в рейс на судні перевіряється наявність основної штурманської документації згідно з вимогами РШСУ-98, до них відносяться:

— судовий журнал;

— реєстр судових журналів;

— формуляри, технічні паспорти і і/э на суднові ТСН;

— журнал поправок хронометра;

— журнал поправок компаса;

— журнал вимірів води в льялах і танках;

— таблиця радіодевіації;

— таблиця поправок лагу;

— схеми тіньових секторів і метрових зон РЛС;

— інформація про маневрені характеристики судна;

— каталоги карт і книг;

— підшивки сповіщень мореплавцям і коректурних калік;

— журнали ПРИП, НАВАРЕА, НАВТЕКС;

— журнал прогнозів погоди;

— наказ про оголошення переліку обов’язкової суднової колекції.

1.3 Навігаційно-гідрографічні умови Егейське море Західний берег Егейського моря сильно розчленований гірськими хребтами. Гірські відроги утворюють півостровів, що дещо далеко виступають в морі, витягнутих в південно-східному напрямі і таких, що закінчуються характерними мисами.

Береги Егейського моря, окрім його північної і північно-східної частин, дуже сильно порізані. Небезпек поблизу них мало.

Глибини, рельєф дна і ґрунт Дно Егейського моря відрізняється великою нерівністю.

У північній частині Егейського моря поблизу берегів ґрунт — пісок, мул. і камінь, в затоці Стримонікос — мул, в затоці Термаїкос — мул, пісок і камінь, у острова Лемнос — мул і пісок, між півостровом Халкідікі і островами Лемнос і Імроз — глина і мул.

Земний магнетизм Магнітна вивченість описуваного району задовільна. Магнітна відміна в межах району східна і змінюється від 2,2° на північному сході до 0,7° на південному заході (епоха 2014 р.). Середня річна зміна магнітної відміни +0,03°. Максимальне значення магнітної відміни влітку спостерігається близько 8 ч за місцевим часом. Мінімальне значення магнітної відміни буває влітку біля 13 ч.

Магнітний нахил змінюється в межах району від 57° N на півночі до 50° N на півдні.

Горизонтальна складова напруженості магнітного поля змінюється від 246 мЭ на півночі до 280 мЭ на півдні.

Засоби навігаційного устаткування :

Засоби навігаційного устаткування забезпечують плавання по Егейському морю і підходи до портів і найважливіших бухт. На більшості мисів, що далеко виступають в морі, і на островах встановлені знаки, що світять, і маяки з дальністю видимості 10−20 і навіть 27 миль. У портах і у більшості гаваней на молах і хвилеломах запалюються вогні. Проте мореплавець повинен пам’ятати, що положення віх і буїв, а також характеристика вогнів можуть змінюватися, тому повністю покладатися на них не слід.

Порти і якірні місця У Егейському морі найбільш великими і важливими є порти: Ізмір, Пірей, Салоніки, Халкіс, Нафпліон і Кушадаси і гавані: Саламіс, Волос, Сіре, Іракліон, Кавала і Александруполіс. Судна можуть знайти укриття від вітрів і хвилювання в численних бухтах і на якірних місцях, як біля берега материка, так і у островів. До таких місць відносяться бухта Айдинджик (острів Гекчеада), бухта Айос-Ніколаос (острів Китира), бухта Мілос (острів Мілос), бухта Айос-Николаос (острів Кеос), бухта Науса (острів Парос), бухта Айос-Прокопіос (острів Наксос), бухта Тюрк, бухта Калоні (острів Лесбос), якірне місце в Саросскій затоці (40°36' N. 26°44' Е). Хороші якірні місця є також в численних заливах і протоках між островами.

Лоцманська служба Греція. При заході в порти і гавані Греції лоцманська проводка обов’язкова для усіх судів і іноземних військових кораблів, окрім малих.

Судна повинні викликати лоцмана по Міжнародному зведенню сигналів. Лоцманська станція є в кожному порту. Але, навіть якщо судно не користується послугами лоцмана, воно зобов’язане платити лоцманський збір, який стягується через лоцманську контору в морському агентстві.

Навігаційна інформація На берегах Егейського моря є радіостанції, регулярно передавальні гидрометеорологичні відомості (МЕТЕО) і навігаційні сповіщення мореплавцям (НАВИМ). Крім того, в деяких портах є служба портової информації, радіостанції якої передають за запитом мореплавців навігаційну інформацію на район порту і підходів до нього (обгороджування, глибини, рух судів і т. п.).

Іонічне море Західний берег Греції — це південний і західний береги півострова Пелопоннес і південна частина західного берега Балканського півострова. Ці гористі півострови відокремлені один від одного затоками Патраікос, що глибоко вдаються до материка, і Корінфським; їх з'єднує лише вузький перешийок, через який проритий Корінфський канал, — найкоротший шлях між Егейським і Іонічним морями. Західний берег Греції переважно високий і обривистий.

Південно-східний берег Італії вищий і крутіший, ніж західний берег Греції. Уздовж нього тягнуться південні відроги Апеннінських гір, декілька віри-шин яких, розташованих усього лише в 8 -10 милях від берегової риси, досягають 2000 м і більше.

У 1−5 милях від берега глибини 100 м, а в 5−7 м. илях 2000;3000 м.

Острови і протоки: Район рясніє великими і малими островами.

Уздовж західного берега Греції на 140 миль тягнуться Іонічні острови. До них відносяться острови Закінф, Кефалонія, Лефкас, Керкіра, і острівці, що прилигають до них, і скелі.

Глибини, рельєф дна і ґрунт

Іонічне море глибоководне. Ізобата 100 м проходить на відстані не більше 5 миль від берега, а в декілька місцях — майже впритул у нього. У відстані близько 10 миль від берега глибини різко збільшуються до 1500 м, а далі рельєф дна стає відносно рівним.

Ґрунт уздовж берегів Іонічного моря переважно пісок і мул; місцями глина і камінь.

Земний магнетизм Магнітна вивченість району хороша. Магнітна відміна приведена до епохи 2014 р. і змінюється від 1,2° W на західній межі району до 1,0° на східній (у районі мису Тенарон); точність визначення магнітної відміни близько 0,5°. Річна зміна відміни 0,03°. Максимальне значення магнітної відміни спостерігається влітку в 7−8 ч. Магнітне поле в межах описуваного району має спокійний характер. Аномалій відміни інтенсивністю більше 2° немає. Магнітний нахил в межах району зростає від 49,9° N на півдні до 55,5° N на півночі. Горизонтальна складова напруженості магнітного поля має значення від 251 м на півночі до 275 м на півдні.

Засоби навігаційного устаткування Безпека плавання в описуваному районі забезпечується достатньою кількістю засобів навігаційного устаткування. У найбільш важливих пунктах встановлені маяки з дальністю видимості більше 20 миль; при деяких маяках є радіомаяки. Входи в гавані і басейни портів, як правило, позначені вогнями. У відкритих районах Іонічного моря для визначення місця можна використати радіонавігаційну систему Лоран-С. На надійність місця розташування віх і буїв, а також на строгу постійність характеристик вогнів повністю покладатися не можна.

Режим плавання Поблизу берегів Греції, Італії є райони, заборонені для плавання, лову риби і постановки на якір, а також колишні небезпечні від мін райони. Межі цих районів показані на картах. При плаванні в колишніх небезпечних від мін районах безпечна якірна стоянка можлива тільки в спеціально відведених місцях; використати в цих районах інші описані в лоції якірні місця без крайньої необхідності не рекомендується.

Порти і якірні місця Найбільш значними портами Греції в Іонічному морі є Керкіра, Аргостоліон і Закінтос на Іонічних островах, порт Патри і гавань Каламе у півострова Пелопоннес. Майже усі описувані в лоції порти захищені молами і волноломами і мають непогані умови для якірної стоянки.

Окрім портів, де можна знайти хороші якірні місця, біля берегів Греції і Італії є бухти і гавані, захищені тільки від вітрів з берега і використовувані лише для тимчасової якірної стоянки. У гарну погоду на якір можна ставати біля берега майже у будь-якому місці району.

Лоцманська служба Лоцманська проводка майже в усі порти даного району обов’язкова. У більшості портів лоцмана є. У тих портах, де дипломованих лоцманів немає, проводку судів роблять місцеві рибалки.

Греція. Як правило, лоцманська проводка судів в усі порти, що мають лоцманські станції, обов’язкова. Виклик лоцмана робиться сигналами Міжнародного зведення сигналів.

Капітан судна або агент при стоянці судна в порту повинні подати заявку на лоцмана не пізніше, ніж за 2 ч до призначеного часу відходу.

Італія. Після прибуття в район, в якому встановлена обов’язкова лоцманська проводка, на судні має бути піднятий сигнал для виклику лоцмана.

Служба навігаційної інформації

У описуваному районі є радіостанції, передавальні гідрометеорологічні відомості (МЕТЕО) і навігаційні сповіщення мореплавцям (НАВИМ).

Тірренське і Лігурийське моря Північно-східний, Східний беріг Тірренського і Лігурийського морів значно відрізняються по своєму виду один від одного. Північно-східний берег моря майже на усьому протязі гористий. Гори на східному березі моря складені з вапняку. Горні хребти тягнуться уздовж усього берега паралельно береговій рисі. У 25−30 милях від берегової риси висота гірських хребтів перевищує 2000;2500 м, тут проходить відріг Південних Апенін.

Північно-східний берег моря порізаний трохи. Більшість заливов і бухт, що вдаються до нього, невеликі і відкриті вітрам і хвилюванню. На заході моря розташовані 2 порівняно великих острови: о. Корсика і о. Сардинія. Глибини біля берегів островів невеликі, складають біля 800 м, ґрунт пісок і мул, місцями черепашка.

Глибини, рельєф дна і ґрунт У північно-західній частині моря глибини до 1500 м, а в південно-східної частині моря глибини досягають 3000 м.

Уздовж берега Італії рельєф дна порівняно рівний. Глибини поступово збільшуються у міру видалення від берега. Ізобата 100 м проходить тут в 5−10 милях від берегової риси.

Мористі кромки островів дуже приглубі, у багатьох місцях ізобата 100 м проходить в 1−2 милях від них. Тому упізнання місця судна по глибинах на підходах до островам неможливе. Особливо нерівний рельєф дна в проходах між островами, де є безліч мілин, банок і скель.

У північно-західній частині Тирренського моря ґрунт — пісок, місцями мул і глина. У південно-східній частині моря на глибинах більше 2000 м переважає глина, пісок, а на глибинах менше 200 м пісок, мул і глина.

Земний магнетизм Магнітна вивченість біля берегів Італії хороша, а біля берегів О. Сардинія і о. Корсика магнітних спостережень мало. Магнітна відміна приведена до 2014 р. і змінюється від 0°, 8 Е на східній межі району до 1°, 5 W на західній межі (о. Корсика). Середньорічні зміни магнітної відміни в південно-східній частині району +0°_, 05, в центральній частині району +00,06 і в північно-західній частині +0°, 07. Магнітних аномалій інтенсивністю більше 2° в районі не відмічено.

Режими плавання Поблизу узбережжя Італії в районах бойової підготовки військово-морського флоту встановлений певний режим плавання, про яке мореходці оповіщаються в спеціальних сповіщеннях мореплавцям Італії. У разі відсутності спеціальних сповіщень мореплавцям суду по можливості повинні обходити вказані райони. Під час навчань підводних човнів в цих районах на берегових постах і ескортуючих судах піднімається відповідний попереджуючий сигнал прапора по Міжнародному зведенню сигналів.

Під час проведення стрільб і навчань мореплавці повинні приймати запобіжні заходи і проходити на достатній відстані від вказаних районів.

Плавання в небезпечних від мін районах здійснюється по фарватерах, показаних на картах.

При плаванні в колишніх небезпечних від мін районах безпечна якірна стоянка можлива тільки в спеціально відведених місцях, вказаних на картах. Використати інші якірні місця, що описуються в лоції, без крайньої необхідності не слідує.

Засоби навігаційного устаткування Узбережжя Тірренського моря має розвинену мережу берегових засобів навігаційного обладнання. На мисах, що далеко виступають в морі, і найбільш віддалених від узбережжя островах встановлені маяки і знаки, що світять, з дальністю видимості 15 миль і більше. Ці маяки і знаки, що світять, забезпечують наскрізне плавання по Тірренському морю до його вершини і підходи до найбільш великих портів, як вдень, так і вночі. У судноплавних проливах і на підходах до портів встановлена значна кількість освітлюючих знаків і вогнів. Небезпеки, що лежать поблизу шляхів дотримання судів і на фарватерах, як правило, захищені буями, що світять і не світять, і віхами. На надійність місця розташування буїв і віх, а також на строгу постійність характеристик вогнів повністю покладатися не можна.

Дещо більше звукосигнальних установок є в північно-західній частині моря, де тумани і знижена видимість бувають частіші.

З радіотехнічних засобів навігаційного устаткування на побережжі Тірренського моря є радіомаяки і аерорадіомаяки.

Порти і якірні місця На берегах Тірренського моря є ряд великих портів, що грають значну роль в економіці Італії. Кращі якірні місця для великих суден, захищених від вітрів і хвилювання будь-яких напрямів, знаходяться в затоках Гаета, Салернський.

Лоцманська служба Лоцманська проводка обов’язкова для усіх іноземних судів, відвідуючих порти Італії, лоцманська проводка обов’язкова для усіх іноземних судів валовою місткістю більше 500 рег. т або водотоннажністю більше 500 т.

Навігаційна інформація:

У описуваному районі є радіостанції, передавальні гідрометеорологічні відомості (МЕТЕО) і навігаційні сповіщення мореплавцям (НАВИМ).

Північно-західна частина Середземного моря Береги Плавання уздовж берегів описуваного в лоції району особливих труднощів не представляє, оскільки більшість небезпек знаходяться поблизу них. Район цей добре забезпечений зоровими і радіотехнічними засобами навігаційного устаткування. На узбережжі є багато примітних пунктів: вершини гір, замки, вежі, церкви і монастирі, численні споруди в містах і селищах.

Береги. Береги як материка так і Балеарських островів майже на усьому протязі гористі. На тих ділянках, де гори впритул підступають до моря, беріг зазвичай обривистий і скелястий, а на низьких ділянках він пологий і піщаний.

Береги Ліонської затоки майже усюди низинні і болотисті, за винятком ділянок поблизу його вхідних мисів. У вершині Ліонського затоки гори видалені углиб материка на 10−20 миль. Береги Ліонської затоки облямовані піщаною мілиною шириною 1 милі.

Острови розташовані переважно поблизу берегів. Найбільш видаленими з них є Балеарські острови Майже усі протоки між островами і берегом досить глибоководні і доступні для судів.

Глибини, рельєф дна і ґрунт Береги описуваного району переважно приглубі, особливо в його північній і південній частинах. Найбільш обмелі береги Ліонської затоки.

Ізобата 200 м в північній частині описуваного району проходить від берегів в 1−13 милях, за винятком берегів Ліонської затоки. Від берегів Ліонської затоки ізобата 200 м видалена на відстань до 48 миль; глибини від ізобати до берега зменшуються поступово.

Усі небезпеки лежать в невеликому видаленні від берегів, причому на значному протязі поблизу окремих ділянок берега їх мало, що дає можливість при сприятливій погоді наближатися до таких місць на відстань до 1 милі.

Ґрунт поблизу берегів майже всюди мул і пісок; на великих глибинах переважає мул. Місцями поблизу берега зустрічаються гравій, черепашка, а у бухтах водорості.

Земний магнетизм Магнітна вивченість району задовільна. Магнітна відміна змінюється від 1,1° W на півночі району (Монако) до 5,2° W на півдні (Гібралтар). Напрям ізогон близький до меридіонального.

Середньорічна зміна магнітної відміни +0,1°. Амплітуда добових варіацій магнітної відміни літом складає 10', а взимку 5'; у роки мінімуму сонячної активності амплітуда не перевищує 12 ', в роки максимуму зростає до 14х. Під час дуже великих магнітних бур амплітуда коливань магнітного склонення може досягати 17'.

Магнітний нахил змінюється від 59,5° на півночі району до 51,5° на півдні. Горизонтальна складова напруженості магнітного поля зростає від 0,230 Э на півночі району до 0,273 Э на півдні.

Режими плавання У районі, що описується в цій лоції, є численні райони бойової підготовки, а також райони, небезпечні від мін, заборонені для плавання, лову риби і постановки на якір, райони затоплених вибухових речовин і глибинних бомб, райони звалища ґрунту, морські заповідники. Судна не повинні знаходитися в районах, де оголошені стрільби.

У Ліонській затоці можуть знаходитися бурові платформи.

Слід мати на увазі, що про стрільби зі знарядь малого калібру сповіщення не дається.

У районі, що описується в даній лоції, засоби навігаційного устаткування (СНО) забезпечують плавання судів як далеко від берега, так і на підходах до заток, портів і гирл річок. У нормальну видимість визначити місце судна можна по маяках, знаках, що світять і не світять. Для орієнтування в обмежену видимість в деяких місцях є звукосигнальні установки. Для забезпечення безпеки плавання можна використати аерорадиомаяки, встановлені на берегах, проте вони тимчасово можуть припиняти свою роботу або змінювати її режим, про що мореходи можуть бути сповіщені зі значним запізненням. Надійність радіопеленгів, отриманих при використанні аерорадіомаяків, не дуже висока.

Порти і якірні місця. Біля берегів описуваного в лоції району обладнані декілька великих портів і багато невеликих портів і гаваней; гавані, як правило, доступні тільки для малих судів. У декілька з них для підтримки глибин проводяться днопоглиблювальні роботи. Найбільш значними портами біля берегів материка є порти Аліканте, Альмерія, Барселона, Валенсія, Картахена, Малага, Марсель, Сет, Таррагона і Тулон.

Якірних місць, добре укритих від вітрів і хвилювання, у берегів дуже трохи; усі затоки і бухти захищені тільки від вітрів з берега.

Доступні для великих суден якірні місця є в усіх заливах і у більшості бухт біля берега материка, а також у населених пунктів.

Лоцманська служба:

У кожному скільки-небудь значному порту або гавані описуваного в лоції району є лоцманські станції з дипломованими лоцманами, які проводять судна не лише у свій приписний порт, але і в деякі довколишні невеликі порти і гавані.

У водах Іспаніі. Як правило, для входу у французькі порти і виходу з них лоцманська проводка обов’язкова для судів місткістю 396 м (140 per. т) і більше з механічним двигуном і для вітрильних судів місткістю 283 м³ (100 per. т) і більше. Крім того, у ряді портів Іспанії лоцманська проводка обов’язкова, якщо довжина судна перевищує встановлену портовими правилами величину.

Навігаційна інформація У описуваному районі є радіостанції, передавальні метеорологічні відомості (МЕТЕО) і навигаційні попередження (НАВИВ). Сповіщення мореплавців по радіо про зміни навігаційної обстановки і режиму плавання здійснюються у рамках Всесвітньої служби навігаційних попереджень (ВСНП).

У деяких портах є служба портової інформації.

Таблиця 1.7 — СНО

1.4 Гідрометеорологічні умови Егейське море.

Осінь (вересень) характеризується збільшенням хмарності, кількості опадів" посиленням швидкості вітру і порушенням стійких брізових вітрів.

Тип погоди з переважанням південних циклонів обумовлений циклонами, що проходять над південною частиною моря. Відзначається він в основному з вересня по лютий (повторюваність його складає 25') і зрідка спостерігається з березня по червень. Цей тип погоди характеризується переважанням вітрів від SE і SW, холодних взимку і теплих навесні, зменшенням відносної вологості повітря і ясним або злегка покритим пір'ястими хмарами небом. Вітри від SE і SW зазвичай продовжуються 2−3 дні, досягаючи іноді штормової сили.

Середня місячна швидкість вітру у відкритому морі і на островах центральної його частини у вересні складає 6−7 м/с. Штилі у відкритому морі рідкісні: впродовж року повторюваність їх коливається від 2 до 10%.

У Егейському морі шторми від N і S зазвичай починаються несподівано. Тумани бувають досить рідко. Видимість хороша, так у відкритій частині Егейського моря повторюваність видимості 5 миль і більше складає 90−95%, а повторюваність видимості міні 5 миль не більше 5−10%. Також спостерігається велика хмарність в районі Егейського моря до 8−10 балів.

Гідрологічний режим Егейського моря визначається в основному водообмінному з Чорним і Середземним морями, кліматичними і фізико-географічними особливостями району.

Коливання рівня у більшості місць непомітні і спостерігаються лише у вершинах бухт, в затоках і приливах де вони викликаються дією приливоотлівних і явищ зганяння-наганянь.

Режим циркуляції води характеризується течією проти годинникової стрілки, що обумовлено виходом вод з протоки Дарданелли і пануванням N, NE і SW вітрів.

Внаслідок цього у східних берегів переважають течії північного напряму, швидкість їх не перевищує 1−1,2 вузла.

Для Егейського моря характерна порівняно висока температура води на поверхні, що коливається впродовж року від 11 до 25 °C.

Солоність води на поверхні в Егейському морі впродовж року змінюється мало і складає в середньому 35−38%.

Щільність води на поверхні зростає з півночі на південь і змінюється від 1,0225 -1,0240 т/м³ до 1,0260 — 1,0265 т/м³.

Гідрометеорологічні умови для плавання судів в районі Егейського моря впродовж року неоднакові. З вересня по березень плавання судів утруднюється у зв’язку з погіршенням метеорологічних умов, пов’язаних з проходженням циклонів. В цей час збільшується число днів з осіданнями до 10−15 в місяць і число днів з штормами до 3−4 в місяць, відзначається найбільша повторюваність хвилювання 5 балів і більше, особливо при вітрах від NW; із-за туманів і зливових опадів значно погіршується видимість, в осінній період посилюється вітер.

Іонічне море З вересня по квітень гідрометеорологічні умови дещо ускладнюються: збільшується швидкість вітру, часто випадають зливові дощі.

Безпеці плавання судів погрожують смерчі, які найбільш вірогідні у вересні — листопаді.

Утруднення для плавання можуть виникнути при вітрі «сироко», а на окремих ділянках — при місцевих вітрах «этезії», «таранта», «тормента» і «грігел».

У описуваному районі осінь короткочасна. У цей сезон температура повітря швидко знижується, північні і південні вітри посилюються і швидкість їх іноді досягає 20 м/с і більше, стійкість бризів порушується, хмарність і кількість опадів збільшуються.

Температура і вологість повітря. Температура повітря порівняно висока. Середньорічне значення майже всюди складає 17−19°.

Вітри. У відкритому морі впродовж року переважають вітри від NW і W, а на схід від меридіана 16° схід. борг., крім того, часті вітри від N і SW.

На узбережжі і островах режим вітру дуже складений; у формуванні його велику роль грають місцеві особливості (конфігурація берегової риси, рельєф узбережжя). На південно-східному березі Італії .у порту Таранто з вересня по лютий найбільш вірогідні вітри від NW і О. На північному березі острова Сицилія в порту Мессіна впродовж усього року переважають вітри від NW, з вересня по квітень нерідкі також вітри від S.

З вересня по квітень у відкритому морі середня швидкість вітру коливається від 5 до 9 м/с, на узбережжі і островах — від 3 до 6 м/с.

Повторюваність штилів у відкритому морі з вересня по лютий рідко перевищує 5%.

Шторми в описуваному районі нечасті. Найбільш вірогідні вони з вересня — листопада по березень — квітень.

Тумани в описуваному районі украй рідкісні. На більшій частині узбережжя і островів середньорічне число днів з туманами, як правило, не більше 3. Виключенням є порт Патри і острів Керкіра, де в середньому спостерігається відповідно до 8 і 32 дні з туманами в рік.

У значній частині району впродовж усього року переважає видимість 10 миль і більше; повторюваність її 60−85%. У прибережній зоні і на островах на північ від паралелі 38° сівши. шир. у окремі місяці вона складає 30−55%. Протягом доби видимість неоднакова; вдень вона у більшій частині району краще, ніж уранці і увечері.

У відкритому морі повторюваність ясного і похмурого неба в лютому > і листопаді

Хмарність і опади. Середня місячна хмарність в описуваному районі коливається в основному від 4 до 6 балів з вересня по травень майже однакова: в середньому 30−40%. З вересня по травень в середньому відзначається від 4 до 11 ясних днів в місяць.

Опадів у більшій частині району випадає в середньому 500−800 мм рік. Виключенням є острови Керкіра і Закинф, де середня річна кількість їх 1113−1206 мм. Опадів у більшій частині району випадає в середньому 500−800 мм рік. Період вересень — квітень дощовитий. У дощовитий період максимум опадів доводиться на листопад грудень. Опадів у більшій частині району випадає в середньому 500−800 мм рік. На західному березі Греції і на острові Сицилія в середньому випадає від 2 до 25 мм опадів в місяць, а на південно-східному березі Італії 10−20 мм.

У описуваному районі в середньому спостерігається від 4 до 20 днів з грозами в рік, спостерігаються вони в основному з вересня — жовтня по лютий (найбільш вірогідні жовтні — листопаді). У цей період можуть спостерігатися також смерчі.

З течій головна роль тут належить постійним і вітровим течіям. Приливні течії є переважаючими тільки у вузьких протоках, деяких бухтах і затоках. Коливання рівня і приливи. Приливи переважно півдобові, і тільки у окремих пунктів острова Сицилія неправильні півдобові. Середня величина прилив рідко перевищує 0,2 м середня величина сизигійного приливу 0,3 м.

Течії. Основний потік постійної течії Середземного моря йде з Атлантичного океану через Гібралтарську протоку уздовж берегів Африки в цілому із заходу на схід. У острова Родос основний потік роздвоюється. Одна з його гілок згортає на захід в Іонічне море і спрямовується уздовж південно-східного берега Апеннінського півострова і східного берега острова Сицилія і замикає кругообіг вод східної частини Середземного моря.

Хвилювання. Впродовж усього року в описуваному районі переважають висоти хвиль 1−2 м; повторюваність їх складає 40−50%. Приходить хвилювання найчастіше від північно-західної чверті гори-зонта, а з вересня по квітень також і від південно-західної чверті.

Солоність води внаслідок сильного випару і малого стоку річок значна впродовж усього року і складає на поверхні в середньому 37,5−39% о, причому збільшується вона із заходу на схід.

Щільність води на поверхні найбільша в лютому, в середньому 1,2 500−1,2 875 т/м³, а найменша — в серпні, в середньому 1,2 550−1,2 625 т/м³.

Умовна прозорість і колір води. Умовна прозорість води у більшій частині Іонічного моря складає 30—40 м.

Колір води у відкритому морі синій, у міру наближення до берегів він стає блакитним, а в окремих затоках і бухтах — блакитнувато-зеленій і навіть зеленувато-жовтій.

Тірренське і Лигурийське моря Гідрометеорологічні умови для плавання судів в Тірренському Лигурийському морях в цілому нескладні, утруднення для плавання можуть бути при штормах, сильному хвилюванні, осіданнях, які найбільш вірогідні з жовтня-листопада по березень — квітень. Ускладнення можуть виникнути також при різкому погіршенні видимості під час вітрів типу сироко у вересня — листопаді

У ці ж місяці можливі смерчі, що є загрозою безпеки плавання судів.

Осінь характеризується пониженням температури повітря, збільшенням кількості опадів і посиленням вітрів.

Температура повітря в описуваному районі знижується з півдня на північ. Морози не щорічні, вони можливі з листопада-грудня по березень. Відносна вологість повітря на узбережжі тісно пов’язана з напрямом вітру. Так, на узбережжі Генуезької затоки при вітрах від N вона знижується до 15−20%, а на узбережжі Італії, на південь від Генуезської затоки, при вітрах від S підвищується до 80−90%. В окремих випадках при вітрах типу сироко відносна вологість повітря може зменшуватися до 10% і менш.

Вітри. На більшій частині узбережжя Італії з вересня по квітень частіше спостерігаються вітри від NE, Е і N (повторюваність кожного до 40%). Середня місячна швидкість вітру у відкритому морі складає з вересня по квітень 5−7 м/с. Вітри з такою швидкістю найбільш вірогідні від NW і SE, причому вітри від SE супроводжуються, зазвичай сильними дощами і поганою видимістю.

Бризи спостерігаються уздовж узбереж Італії і островів. Зазвичай вони супроводжуються ясною погодою, а з вересня по березень відзначаються тільки при стійкій антициклонній погоді.

«Грегаль» — вітер від NE, що виникає при вторгненні в описуваний район сухого континентального повітря: взимку — холодного, влітку — теплого. Навесні і осінню супроводжується слабоморозної погодою з мороссю, снігом або дощем, часто буває сильним. Цей вітер типовий для Тірренського моря і східного узбережжя острова Корсика.

Тумани. У відкритому морі і в Генуезькій затоці повторюваність туманів не перевищує 2%. Найбільш сприятливий час для утворення туману — ранній ранок. Тумани зазвичай нещільні; з наближенням вологого сироко можуть виникати щільні, але короткочасні тумани.

Видимість. У відкритому морі круглий рік переважає видимості 10 миль і більше, повторюваність якої досягає 90%.

Великий вплив на умови видимості роблять вітри. При вітрах південних напрямів видимість погіршується, особлива на півдні даного району. При вітрах північних напрямів вона, навпаки покращується.

Хмарність і опади. Середня місячна хмарність в описуваному районі в основному 2−6 балів. Найчастіше відзначаються купчасті і купчасто-дощові хмари. На більшій частині узбережжя Італії і на узбережжях островів похмурі дні найчастіше бувають з вересня-листопада по квітень, коли середнє місячне число їх змінюється від 6 до 14. Дощовитий період на узбережжях Італії і островів відзначається переважно з вересня по березень. Слід зазначити, що дощовитий період не є періодом переважання похмурої погоди; ясна і дощовита погода в цей час чергуються. Дощі сильні, але короткочасні. Грози в цьому районі можливі впродовж усього року; їх повторюваність у відкритому морі не перевищує 1%. Град буває не щороку.

Смерчі в описуваному районі нечасте явище, найбільш вірогідні вони в Генуезькій затоці восени і весною.

Течії. У описуваному районі відзначаються постійні, вітрові і приливні течії.

Постійна течія (Північноафриканське), що йде уздовж узбережжя Африки із заходу на схід, представлена в цьому районі двома гілками. Одна гілка відділяється від основного потоку на південний захід від острова Сардинія і, слідуючи на N, утворює в західній частині

Середземного моря циркуляцію вод проти годинникової стрілки. Друга гілка відходить від основного потоку в районі Туніської протоки і спрямовується в Тірренське море, де повертає на N і NW, потрапляє в Лигурийське море і після виходу з нього вливається в циркуляцію вод західної частини Середземного моря. Частина гілки, спрямованої на N, в районі паралелі 44° сівши. шир. повертає на SE, утворюючи противотечія уздовж західного узбережжя Італії, найдобріше виражене влітку. У відкритій частині Тірренського моря спостерігається декілька відокремлених циркуляції вод.

Середня швидкість постійних течій 0,2−0,8 уз, стійкість тече-ний в основному 25−50%.

Вітрові течії в описуваному районі дуже значні. При стійких і сильних вітрах напрям і швидкість постійної течії помітно змінюються.

Приливні течії у відкритому морі виражені слабо і не мають великого значення для плавання, але у вузьких протоках і в окремих Затоках і бухтах їх швидкість може досягати 3−4 уз.

Хвилювання. У більшій частині описуваного району переважають хвилі заввишки менш, 1,75 м, особливо взимку і весною; повторюваність їх на протязі року 65−95%. Повторюваність хвиль заввишки 1,75−3,75 м з листопада по квітень складає 15−35%. В описуваному районі велику частину року переважає хвилювання від NW, W і SW. Місцями відзначається сильний прибій.

Температура, солоність і щільність води. Температура поверхневого шару моря підвищується з півночі на південь і має найбільші середні місячні значення в серпні (23−26°С), найменші, — в лютому (12—15 °С).

Солоність поверхневого шару моря впродовж року значна і складає в середньому 37,5−38,0°, лише влітку на схід від Генуезької затоки збільшується до 39%

Щільність поверхневого шару моря найбільша взимку і весною (в середньому 1,2 800−1,2 875 т/м3), найменша влітку (1,2 500—1,2 550 т/м³).

Прозорість і колір води. Умовна прозорість води у відкритому морі змінюється від 20 до 45 м, зменшуючись у міру наближення до берегів.

Західна частина Середземного моря Описуваний район розташований в субтропічній кліматичній зоні. Клімат тут типово середземноморський, такий, що характеризується сухим помірно жарким літа і дощовитої м’якої зими. Формування клімату тісно пов’язане з циркуляцією атмосфери. З вересня по березень над Середземним морем розташовується фронт помірних широт, на якому розвивається циклонна діяльність. З циклонами цього фронту пов’язані сильні вітри і опади.

Температура і вологість повітря. Температура повітря в даному районі висока: середня річна температура у відкритому морі і на узбережжі 14−19 °С. Добові коливання температури повітря складають взимку 6−8 °З, влітку 9−13 °С.

Відносна вологість повітря в цьому районі коливається в середньому від 60 до 80%, причому найбільша вологість відзначається взимку, а найменша — влітку. Добовий хід її досить добре виражений влітку: максимум спостерігається уранці, мінімум — в післеполудені години.

Вітри. У відкритому морі на північ від паралелі 40° сівши. шир. на протязі року майже всюди панують вітри від W, NW і N. Повторюваність кожного з них складає 20−25%. В районі між паралелями 40° і 37° сівши. шир. з вересня по травень переважають вітри від SW і W. На узбережжі Франції протягом року панують вітри від NW (20−55%). Середня місячна швидкість вітру в описуваному районі складає 3−7 м/с, лише в Ліонській затоці з вересня по квітень вона досягає 9м/с, а іноді і більше.

Бризи в описуваному районі добре виражені влітку, а взимку вони менш помітні і відзначаються тільки при стійкій ясній погоді. Морський бриз, як правило, сильніше за береговий. Морський бриз поширюється у бік суші на 15−20 миль від берега, а береговий — у бік моря на 10−15 миль.

Тумани у відкритому морі рідкісні, повторюваність їх впродовж року не перевищує 1%.

Видимість. У описуваному районі впродовж року переважає, як правило, видимість 10 миль і більше, повторюваність її змінюється від 40 до 100%. Повторюваність видимості менше 2 миль впродовж року зазвичай не перевищує 5%.

Видимість протягом доби неоднакова: вдень вона краща, ніж уранці і увечері.

Радіолокація. У цьому районі впродовж усього року переважає нормальна радіолокація спостерігаємості.

Хмарність і опади. Середня місячна хмарність у відкритому морі впродовж року змінюється від 1 до 5 балів, а на узбережжі і островах від 2 до 6 балів; найбільші її значення відзначаються з вересня по ап-рель.

Річна кількість опадів у відкритому морі складає в середньому 500−1000 мм. Дощовитий період починається, як правило, у вересні — жовтні і триває до квітня — травня.

Гідрологічний режим описуваного району відрізняється невеликими коливаннями рівня, переважанням хвиль заввишки менше 1,25 м впродовж майже усього року, досить високими температурою, солоністю води і значною її щільністю.

Коливання рівня і приливи. Коливання рівня обумовлені в основному приливними і зганяння-наганяннями явищами.

Приливи в описуваному районі переважно півдобові мілководі. Середня величина квадратурного приливу змінюється від 0,1 до 0,9 м, а сизигійного — до 1,8 м.

Коливання Зганяння-наганянь рівня залежать від вітрового режиму. У більшої частини описуваних берегів тривалі і сильні вітри від SE, S і SW викликають наганяння води, а вітри від NW, N і NE — зганяння її.

Течії. У описуваному районі відзначаються постійні, вітрові і приливні течії. Середня швидкість постійних течій 0,5−1 уз,

Вітрові течії в описуваному районі дуже значні. При стійких і сильних вітрах напрям і швидкість постійної течії помітно змінюються. Середня швидкість вітрових течій 0,4−1,2 уз, взимку іноді вона збільшується до 2 уз і більше.

Приливні течії добре виражені у берегів, особливо в протоках, бухтах і затоках. Приливні течії переважно півдобові. У відкритому морі приливна течія спрямована на NE, а відливне — на SW.

У вузьких протоках і деяких затоках швидкість сизигійних приливних течій досягає 3 уз.

Хвилювання. У цьому районі впродовж року переважають хвилі заввишки менше 1,25 м, повторюваність їх 40−85%. Повторюваність хвиль заввишки 1,25−2,75 м змінюється від 10 до 45%, збільшуючись від літа до зими.

Хвилювання найчастіше спостерігається від NW, W і SW. У районі портів Барселона, Валенсія і Аліканте при безвітрої відмічається іноді досить великі брижі, викликані штормами у відкритому морі.

Місцями відзначаються буруни і товкотнеча. У цьому районі можливі цунамі.

Температура, солоність і щільність води. Температура поверхневого шару моря має найбільші середні місячні значення в серпні (20−26 °С), найменші, — в лютому (11−15 °С) (поблизу північної частини південно-східного берега Іспанії до 7 °С). Солоність поверхневого шару моря впродовж року значна і залишає в середньому 34,5−38,5°, причому максимальна солоність відзначається на півночі описуваного району. Щільність поверхневого шару моря найбільша в лютому — березні (1,0270−1,0290 т/м³), найменша в серпні (1,0250−1,0260 т/м³).

Прозорість і колір води. Умовна прозорість води у відкритому морі змінюється від 10 до 35 м, зменшуючись у міру наближення до берегів. Колір води у відкритому морі змінюється від темно-синього до блакитного, а у берегів вода має ясно-блакитні, зеленуваті і жовтуваті відтінки. Сезонні зміни прозорості і кольору води незначні.

Таблиця 1.8 — Метеорологічна таблиця на вересень

Примітка. Багатокрапка (.) означає відсутність даних, нуль (0) — відсутність явища або незначну його вірогідність.

Пункти спостережень :

1) Афіни, 2) о. Китира, 3) о. Керкіра, 4) п. Катання

5) п. Неаполь, 6) п. Генуя, 7) п. Барселона Гідрометеорологічні умови для плавання судів в Егейському, Іонічному і Тірренському, Лигурийському морях і в північно-західній частині Середземного моря впродовж року неоднакові. На основі аналізу і згідно таблиці 2.3, гідрометеорологічні умови на період переходу особливих складнощів, в навігаційному відношенні, не складають.

Погодні умови упродовж усього переходу можуть бути несприятливими в листопаді місяці, проте особливих труднощів в управлінні судному, а так само потужних небажаних силових дій на корпус самого судна приносити не будуть, що робить цей рейс при правильному управлінні судна виключно безпечним. Особливу увагу слід приділити протокам із-за сильних течій.

Гибралтамрський пролив (исп. Estrecho de Gibraltar, англ. the Strait of Gibraltar) — міжнародна протока між південним краєм Піренейського півострова і північно-західним узбережжям Африки, що сполучає Середземне море з Атлантичним океаном.

Довжина 65 км, ширина 14−44 км, глибина на фарватері до 338 м (найбільша глибина 1181 м).

У Гібралтарській протоці на різній глибині течії спрямовані в протилежні сторони. Поверхнева течія в середньому приносить з Атлантики в Середземне море 55 198 кмі води за рік. Глибинну течію приносить в Атлантичний океан 51 886 кмі (при середній температурі в 13,5 °C і солоності в 38%). Різниця в 3 312 кмі обумовлена здебільшого випаром з поверхні Середземного моря.

По берегах Гібралтарської протоки розташовані обривисті скельні масиви, які в давнину називалися Геркулесовими стовпами, — Гібралтарська скеля на півночі і Джебель-Муса на півдні.

Гібралтарська протока має велике стратегічне і економічне значення. У районі протоки розташовані іспанські порти Сеута, ЛаЛінеа, Альхесірас, марокканський Танжер і британська фортеця і військово-морська база Гібралтар.

Східна Атлантика і Біскайська затока Температура і вологість повітря.

Навесні різниця в температурі повітря між північними і південними районами поступово згладжується. Якщо у березні середня температура на узбережжі змінюється від 2° на північному заході до 9° на південному сході, то в червні у відкритому морі і на побережжі вона складає 15−17 °С. Відносна вологість повітря на протязі року в середньому коливається від 60 до 88%, причому з травня-червня по вересень вона нижча, ніж в інші місяці. Вітри. У квітні взагалі не спостерігається чітко вираженого переважання якого-небудь певного напряму вітру. У усіх пунктах з квітня-травня найчастіше відзначається вітер від SW, E і S; повторюваність кожного з цих напрямів вітру немає більше 32%. З вересня по листопад, в деяких пунктах переважає вітер від W (22−33%). Шторми від NW найчастіше спостерігаються навесні, вони супроводжуються похмурою погодою. Бризи на більшій частині узбережжя — з травня.

Тумани. У відкритій частині Атлантичного океану повторюваність туманів складає в середньому 1−5% впродовж року. У центральному районі тумани спостерігаються частіше, ніж в інших районах: повторюваність їх в середньому за рік складає тут 5%.

Видимість.

У описуваному районі переважає видимість 5−10 миль і більше. Найкращі умови видимості відзначаються з квітня по жовтень — листопад. Пониження видимості спостерігається під час туману і опадів.

Радіолокація спостерігає мості.

У Біскайській затоці впродовж усього року переважає нормальна радіолокація спостерігає мості.

Хмарність і опади.

Середня місячна хмарність над значною частиною описуваного району складає з квітня по жовтень 3−6 балів. Опадів у відкритій частині Атлантики в середньому за рік випадає від 170 мм. На північному заході до 900 мм. на південному сході.

Гідрологічний режим Біскайської затоки формується під впливом водообміну з Північнольодовитим океаном і Середземним морем, стоку прісних вод з суші і кліматичних умов.

Материковий стік обумовлює значний розподіл поверхневого шару води. В цілому для гідрологічного режиму описуваного району характерні: висока температура води упродовж усього року, переважання хвиль заввишки менш 3 м і система стійких течій.

Коливання рівня і приливи.

Рівень Атлантики і Біская змінюється в основному під впливом зганяння-наганянь і сейшевих коливань, а також стоку річкових вод. Сезонні коливання рівня океану найвиразніше виражені в районах впливу материкового стоку; величина цих коливань перевищує 3,4 м. Пониження рівня спостерігається у вересні - листопаді (у деяких районах в січні - лютому), а підвищення в квітні - липні.

Хвилювання.

Навесні всюди переважає слабке хвилювання, повторюваність хвиль заввишки менш 3 м складає 55−70%. Хвиль заввишки 4−8 м, повторюваність їх досягає не більше 12%. Максимальна можлива висота хвиль 17 м.

Температура, солоність і щільність води.

Температура поверхневого шару моря досить висока впродовж усього року. Солоність поверхневого шару моря в центральній частині моря близько 18%, у міру наближення до берегів вона зменшується до 16%. Щільність поверхневого шару моря складає біля 1,025 т/м³.

Гідрометеорологічні умови для плавання судів в Атлантиці в цілому сприятливі. Утруднення можуть бути викликані сильними вітрами, погіршенням видимості із-за туманів і іноді із-за інтенсивних опадів. Формування клімату Атлантики і його узбережжя визначається географічним положенням, умовами атмосферної циркуляції над ним і над прилягаючими до нього районами суші, а також географічною складністю його берегів.

1.5 Відомості про порт приходу Порт Пірей (Греція) відокремлений від бухти Фалірон півостровом Пірей, на якому розташовано місто Пірей (рис. 1).

Лоцманська служба. Лоцманська проводка для судів водотоннажністю 150 т і більше, обов’язкова.

Судна валовою місткістю більше 1000 per. т зобов’язані входити в порт за допомогою буксира. Лоцманська станція знаходиться в 1,7 кбт до ESE від основи короткого зігнутого молу гавані Ниодохи.

Судна повинні чекати прибуття лоцмана приблизно в 1 милі від входу в порт. Про передбачуваний час прибуття до місця приймання лоцмана необхідно повідомити за 48 ч з подальшим його уточненням за 24 ч до підходу.

Портові засоби і устаткування. У порту є плавучі крани, два з яких вантажопідйомністю 100 т, три вантажопідйомністю 60 т і один вантажопідйомністю 40 т. Є також один кран вантажопідйомністю 40 т і мостовий кран, призначений для погрузки вугілля; швидкість вантаження 80 т/ч. Порт має в розпорядженні велике число буксирів.

Ремонт корпусу і механізмів можна зробити на державній верфі в гавані Пролимин. Тут знаходиться елінг для судів водотоннажністю не більше 3500 т. В порту є три майстерні, які можуть виконати будь-який ремонт судна; є два сухі доки.

Постачання. Рідке паливо приймається в гавані Форон або з ліхтерів. Прісна вода доставляється на судно Водоліями, забезпеченими механічними насосами; місткість кожного з них 25 т. Місцева вода для питва непридатна. Можна придбати продовольство.

Рис. 2 — Порт Пірей Сигнальні станції і сигнали. На сигнальній щоглі заввишки 43,5 м від рівня моря, встановленою на елеваторі поблизу сухих доків, піднімаються сигнали, що регулюють вхід судів в порт і вихід з нього, сигнали погоди, а також штормові сигнали. Штормові сигнали піднімаються на сигнальній станції тільки тоді, коли відсутні сигнали, що регулюють рух судів.

Якірні місця. Великі судна можуть стати на якір в районах якірної стоянки № 1 і 2

Малі судна стають на якір в межах 2,3 кбт від лінії, яка з'єднує миси Кеос і Темистоклис, які знаходяться відповідно в 2 кбт до W від бухти Драпецона і безпосередньо до S від гавані Форою.

На якір також можна стати у бухті Керацинон.

Портові правила. Усі судна, наступні в порт Пірей, за 75 миль від входу в нього повинні повідомити по радіо капітанові порту час прибуття, рід вантажу і кількість пасажирів. Надалі слід підтримувати постійний зв’язок з капітаном порту.

Користування сиреною в порту дозволяється тільки при загрозі зіткнення судів, і бреши виході їх з порту; у останньому випадку подається один довгий звук.

Швидкість пересування судів в порту не повинна перевищувати 4 уз. Входити в порт і виходити з нього дозволяється зі швидкістю не більше 5 уз. Забороняється обгін судів я перетин їх курсу.

Видаляти баласт і сміття в порту дозволяється тільки на спеціально призначене для цих цілей судно, а за його межами — на відстані не менше 6 миль від найближчого берега.

1.6 Відомості про порт отходу Рисунок 3

Географічні координати Порту Сантандера: широта 43є 27' 39″ N і довгота 3є 48' 10″ W. Зовнішня межа порту — лінія, що біжить між маяком Cabo (43є 29 ' 29″ N, 3є 47' 22″ W) і маяком (43є 30' 42″ N, 3є 35' 12″ W) Cabo Ajo аж до перетину із зенітом 3є 43' 44″ W, який є зенітом буя Santa. Від цієї лінії порт тягнеться на 5 миль до південного заходу.

Найширший і найглибший з каналів — головний навігаційний канал, який проходить уздовж північного берега Бухти, що йде за лінією міста Сантандера, у кінці якого повертає у напрямку до Півдня і триває у напрямку до міста Astillero. Цей головний канал судноплавний великими судами, глибина його 12 м від початку і до буя 3. У іншій частині каналу між буями, глибина складає 11.5 м., крім того навпроти Причалу 7, є широка секція 50 м з глибиною 10 м.

Лоцманська служба розташована в Molnedo або Puertochico.

Лоцманська станція знаходиться на зовнішньої межі Порту, на широті 43є 28' 57″ N і довготі 003є 44' 57″ W в лінії між маяком Cabo і більш північним Isla de Santa.

Коли погода і морські умови перешкоджають лоцманському судну підійти до цього пункту, він чекатиме, біля маленького острівного «Peсa Horadada» .

Під час туману лоцманське судно подає звуковий сигнал — чотири тривалі звуки; вночі замість звукового сигналу можуть робитися чотири світлові спалахи.

Виклик лоцмана вдень робиться сигналом по МСС, а вночі чотирма спалахами білого вогню; крім того, вдень і вночі належить подавати сигнал, що складається з чотирьох звуків.

Якщо через погану погоду лоцман не може висадиться на борт судна, то на лоцманському судні піднімається сигнал «Йдіть за мною» по МСС. В цьому випадку судно повинне йти за лоцманським судном в зовнішню гавань, де лоцман переходить на це судно і проводить його далі до місця стоянки в порту.

Лоцманське обслуговування обов’язкове в цьому порту для усіх суден 500 GWT і вище.

Є радіообслуговування, щоб контактувати з лоцманською станцією на наступних частотах:

— Канал 16 (156,800 мгц)

— Канал 14 (156,700 мгц)

Канали 16 і 14 контролюються безперервно.

Черговість входу судів в порт визначається лоцманською службою залежно від часу їх прибуття. Переважне право входу мають суду з генеральними вантажами.

1.7 Опис порядку виконання коректури карт і керівництва для плавання в судових умовах Навігаційні карти повинні строго відповідати обстановці на місцевості. Зміни на місцевості відбуваються увесь час: будуються і встановлюються нові об'єкти на березі, руйнуються старі об'єкти, з’являються нові підводні перешкоди, протралюються і очищаються від небезпек фарватери і т.д. Для підтримки карти на рівні сучасності, т. е. приведення її у відповідність з місцевістю, необхідно виправляти карту, наносячи на неї зміни, що сталися на місцевості. Виправлення карт можна виконувати різними способами: складають новий оригінал карти і з нього віддруковують новий наклад, або виправляють оригінал карти і друкують з нього наклад, або виправляють кожен екземпляр вже наявних карт від руки. Тому усі виправлення, залежно від об'єму і способу, діляться на нове видання, велику коректуру і малу коректуру.

Нові видання випускають у тому випадку, якщо об'єм змін на місцевості вимагає виправлення 50% і більше картографічного навантаження цієї карти. З виходом карти нового видання наклади цієї карти, що все раніше вийшли, вважаються застарілими і не придатними до використання. Про нове видання карти офіційно повідомляють зазвичай в Сповіщенні мореплавцям. Велика коректура карти виконується, коли об'єм змін, що сталися на місцевості, хоча і вимагає виправлень менше 50% картографічного навантаження карти, але вносити їх вручну недоцільно: виправлення значні, і якщо їх зробити від руки, карта буде трудночитаємою і не придатною до використання. До великої коректури відносяться виправлення, що відповідають наступним змінам на місцевості: переміщення примітних берегових об'єктів і постановка нових, зміна характеристики маяків і освітлюваних знаків, нові дані про глибини (за результатами пізніших промірів), зміна берегової риси (спорудження молу, розмивши береги і т.д.). Велику коректуру виконують на одній з карт, яка після її виправлення є оригіналом. Видавничий оригінал фотографують, виготовляють друкарську форму і друкують наклад. Нове видання і велику коректуру виконують фахівці-картографи.

Мала коректура карт — виправлення окремих елементів карти, вироблюване від руки без збитку для чіткості карти. Мала коректура робиться судоводительским складом безпосередньо на судах. Матеріалами для малої коректури служать: Сповіщення мореплавцям; Радіонавігаційні застереження (НАВИП); Доповнення до лоцій і іншого керівництва для плавання; Звідні коректури до керівництва для плавання. На судах рекомендується вести спеціальний журнал коректури карт і посібників. Усі карти і посібники потрібно виправляти негайно після отримання Сповіщення і в усякому разі до виходу в плавання. Якщо це чого-небудь не було зроблено своєчасно, то при користуванні картою під час плавання слідує по коректурному журналу або по каталогу карт перевірити, чи є Сповіщення до цієї карти, і за наявності їх зробити виправлення. Виправлення постійного характеру роблять червоною тушшю або червоним чорнилом дрібним шрифтом з дотриманням умовних позначень; виправлення тимчасового або передбачуваного характеру роблять олівцем. При великому об'ємі текстової коректури зручніше текст Сповіщення мореплавцям передрукувати на машинці і вклеїти ст. відповідне місце книги. Іноді представляється можливим вирізувати текст коректури із Сповіщення мореплавцям і вклеїти його в книгу.

Коректуру карт треба розпочинати з останнього Сповіщення, оскільки подальші можуть анулювати відомості, поміщені в попередніх. Якщо в Сповіщенні посилання дані на декілька карт, то коректуру потрібно розпочинати з карт найбільш великого масштабу, оскільки це полегшить подальше внесення коректур на картах дрібного масштабу; іноді на останніх взагалі не можна зробити виправлення з достатньою чіткістю.

Відмітка про внесення коректури з вказівкою номера і дати Сповіщення робиться внизу під рамкою карти, з лівого боку, червоною тушшю або чорнилом і підписується особою, що виконала виправлення на карті. На тих судах озерного і каботажного плавання, на яких систематична коректура карт і посібників внаслідок специфічних — умов плавання не завжди можлива, слід карти і посібники здавати для коректури в навігаційні камери.

1.8 Опис переходу Вибір шляху виконується на підставі аналізу усіх умов плавання з урахуванням опади судна, його морехідних якостей і експлуатаційних вимог.

Вибираний шлях повинен задовольняти правовим обмеженням (територіальні води іноземних держав, заборонені і небезпечні райони і ін.), забезпечувати навігаційну безпеку плавання і запобігання загрозі зіткнення з іншими судами. Серед варіантів, що задовольняють цим вимогам, вибирається найбільш економічний шлях [2, 5, 10, 12, 14].

Виконаємо розрахунок плавання по дузі великого круга (ортодромії) по заданих координатах.

Умова завдання:

Судну належить вчинити перехід з т. «А» (цн = 11є40,0'N, лн = 58є36,0'W)

у т. «В» (цдо = 47є56,0'N, лдо = 5є23,0'W).

Зробити розрахунок плавання судна з т. «А» в т. «В» по ортодромії - дузі великого круга.

Рішення:

Малюємо схему майбутнього плавання судна (см. рис. 4)

Використовуючи формули 1ч5 робимо розрахунок плавання судна по локсодромії:

Рисунок 4

— РШ = цдо — цн = 47є56,0'N — 11є40,0'N = 36є16,0' до N (+2176');

— РД = лдо — лн = - 5є23,0'W — (- 58є36,0'W)= +53є13,0' до Е (+3193').

з т.26 «МТ-75» (с.280ч287) (або т.2.28а

«МТ-2000» с.314ч321)

МЧВ (47є56') = 3268,5

МЧАВШИ (11є40') = 700,2

РМЧ = 2568,3

Жмут. = 51є12,0' NE ?51,2є

Sлок. = РШ sec Жмут. = 2176 · 1,59 590 = 3472,7

Sлок. = 3472,7 милі

Робимо розрахунок елементів ДБК:

а) відстані «D» по ортодромії від т. «А» до т. «В» :

+11є40' +47є56' +11є40' +47є56' +53є13,0' до Е

cos D = sin цн · sin цдо + cos цн · cos цдо? cos (лдо — лн)

0,54 289 = 0,20 222 · 0,74 237 + 0,97 934 · 0,66 999 · 0,59 879

57є07,0' = 3427 милі = D

?S % = 1,3% це більше 0,5%, а значить плавання по ортодромії вигідно.

б) +11є40' +47є56' +53є13' +11є40' +53є13,0'

ctg Кн = cos цн · tg цдо · cosec (лдо — лн) — sin цн · ctg (лдо — лн)

1,20 369 = 0,97 944 · 1,10 802 · 1,24 859 — 0,20 222 · 0,74 764

39є43,2' = Кн? 39,72є

в) +11є40' +47є56' +53є13' +47є56' +53є13'

ctg Кк = - tg цн · cos цдо · cosec (лдо — лн) + sin цдо · ctg (лдо — лн)

0,3095 = -0,20 648 · 0,74 237 · 1,24 859 + 0,66 999 · 0,74 764

72є48,0' = Кк? 72,8є

4. Перевіряємо правильність розрахунку «D» і «Кн»

Таблиця 1.9

5. розраховуємо значення «Ко» і «ло».

а) _- 31є59,5';

б) _+26є36,5';

в) цн + цдо = +11є40' + 47є56' = + 59є36';

г) цдо — цн = 47є56' - 11є40' = +36є16'.

tg _= sin (цн + цк) · cosec (цдо — цн) · tg _= sin 59є36' · cosec 36є16' · · tg26є36,5' =

= 0,86 251 · 1,69 049 · 0,50 095 = 0,7304 = 36є08 ' і лпро = - 31є59,5' - 36є08' = - 68є07,5' = 68є07,5' W

лпро = 68є07,5' W

д) (лн — ло) = - 58є36' - (- 68є07,5') = +9є31,5'

ctg Ko = _1,2478 = 38є42,5'

38є42,5'? 38,7є > До тобто «лпро» = 68є07,5' W, До = 38є42,5'? 38,7є

Задаючись значеннями «лЯ» (через 10є) розраховуємо значення широт проміжних точок (цЯ).

Для проміжної точки № 1:

Дані розрахунків зводимо в таблицю:

Таблиця 1.10

Розраховуємо координати «вертекса» :

цv = 90є - До = 90є - 39є43,2' = 50є16,8' N

лv = лпро ± 90є = - 68є07,5' + 90є = 21є52,5' W

перевіряємо правильність розрахунку координат проміжних точок 1ч6, виконаного по «лпро» і «Ко».

Для проміжної точки № 1:

Дані розрахунків зводимо в таблицю:

Нанісши по координатах початкову точку (т. «А»), 6 проміжних точок і кінцеву точку (т. «В») на МНК отримаємо маршрут переходу судна зі зміною курсу через кожні «заданих» 10є довгот (аналогічно можна виконати розрахунки і через кожні 5є довгот, що найчастіше і виконується).

Таблиця 1.11

1.9 Відомості про маяки Пунта-Сілла.

Сан — Висенте-де-ла-Баркера

Опис:

Наутофон: Мо © 60 років.

Світло: біле

Характеристики: 1 сигнал кожні 3,5 секунди (2,5 + 1)

Охоплення: 13 миль

Пунта Torco де Afuera

Опис:

Світло: біле

Характеристики: 1 + 2 сигнали кожні 24 секунд 0,6 + 4,8 + 0,6 + 2,4 + 0,6 + 15

Охоплення: 22 км

Кабо-де Маяк. Сантандер

Опис:

Ідентифікація MY

Частота: 283,5 кГц

Наутофон: Мо (M) 40 сік

Світло: біле

Характеристики: 2 сигнали кожні 10 секунд 0,4 + 2,1 + 0,4 + 7,1

Охоплення: 21 км

Кабо-де-Ахо Маяк

Опис:

Світло: біле

Характеристики: 3 сигнала кожні 16 секунд 6 + 2 + 2 + 2 + 2 + 2

Охоплення: 17 км

Кабо-де Маяк. Сантандер

Опис:

Світло: біле

Характеристики: 3 + 1 сигнали кожні 15 секунд 0,5 + 1,5 + 0,5 + 1,5 + 0,5 + 4,5 + 0,5 + 4,5

Охоплення: 17 км

Кабо-де-Ахо Маяк

Опис:

Наутофон: МО © 60

Світло: біле

Характеристики: 4 сигнали кожні 24 секунд 0,6 + 3,4 + 0,6 + 3,4 + 0,6 + 3,4 + 0,6 + 11,4

Охоплення: 20 км

Вхід у бухту Серда Маяк. Сантандер

Опис:

Світло: біле

Характеристики: 1 + 4 сигнали кожні 20 секунд 0,5 + 3 + 0,5 + 1,5 + 0,5 + 1,5 + 0,5 + 1,5 + 0,5 + 10

Охоплення: 8 км

Ісла-де-мору Маяк. Сантандер

Опис:

Світло: біле

Характеристики: 1 + 2 сигнали кожні 21 секунд 0,5 + 4,5 + 0,5 + 1,5 + 0,5 + 13,5

Охоплення: 11 км

1.10 Навігаційне устаткування

Таблиця 1.12 — Технічні засоби навігація, наявні на судні

Магнітний компас «Jupiter 2059»

Система магнітного курсовказання, куди входить магнітний компас Jupiter (см. рис. 5), нактоуз з алюмінієвого сплаву, транслятор курсу з sin/cos інтерфейсом, оптична система трансляції курсу, пеленгатор.

Рис. 5 — Магнітний компас «Jupiter 2059»

Нактоуз

Jupiter 2059 Головний і Шляховий компас з оптичною трансляцією курсу і зміщеним перископом.

Довжина винесення перископа Z. a + b + Z = max. 4000 mm; Z minimum = 410 mm

Технічні характеристики:

— Стандартне живлення: 230 VAC або 115 VAC або 24 VDC

— Аварійне живлення: 230 VAC або 115 VAC або 24 VDC

— Вес 60 кг

— Усі нактоузи комплектуються магнітним компасом Jupiter, підсвічуванням, комплектом коректорів B, C, D девіації і м’яким залізом.

— Опції: Захисна кришка, додатковий набір магнітів для B, C девіації, змінно-запасні частини, пеленгатор PV24.

Магнітний компас Jupiter використовується для зняття пеленгів і визначення напрямів в якості головного компаса, путнього компаса на усіх типах судів. Компас має діаметр картушки 180 мм. Задовольняє вимогам ISO 499 і схвалений відповідно до EC Council Directive 96/98/EC. Є схвалення типів інших країн. Компас Юпітер може встановлюватися з усіма типами нактоузів Jupiter, при цьому забезпечується точність більш ніж 0.5°. Вага компаса складає 8,7 кг Опції

Flux Gate транслятор курсу з sin/cos інтерфейсом, дерев’яний ящик транспортування, настановний комплект, пеленгатор.

Ферозондовий (Flux Gate) транслятор курсу є електронною системою передачі курсу зі вбудованим sin/cos інтерфейсом і дозволяє використати Jupiter як резервний для гірокомпаса для передачі даних на автопілот, репітери, радари і іншу периферію при включенні в систему також і Монітора Компаса Jupiter.

На малих судах застосовуючи Flux Gate і NAVITWIN III можливе використання магнітного компаса Jupiter як єдиного датчика даних для автопілотів і репітерів.

Таблиця 1.13 — Девіації магнітного компаса т/х «HAMBURG GOAL» (у вантажу)

Коефіцієнти: А = +1о^{, В = +0о, З = +0 о, D =0 о, Е =+1 о}

Гірокомпас NAVIGAT X Mk

NAVIGAT X MK — це цифрова система, керована мікропроцесором.

Покоління морських гірокомпасів, представлене моделлю Navigat X MK, розроблене з урахуванням новітніх технологій навігаційних систем XXI століття, що управляють. Перший з цієї серії гірокомпас Navigat X MK, виготовлений компактним моноблоком, має невелику вагу і поміщений в корпус з жорсткого вспіненого поліурітана, що дозволяє розміщувати гірокомпас на ходовому містку будь-якого типу судна від крейсерських яхт до великих океанських судів.

Суднові кабелі підключаються безпосередньо усередині моноблока, що істотно полегшує монтаж. Усі електронні компоненти виконані у вигляді замінюваних модулів. Це забезпечує швидке і легке обслуговування. Цифрова інформація про курс видається як абсолютна 12-бітова величина.

Гірокомпас Navigat X MK має блок управління з інформаційним дисплеєм, встановленим в передній частині кришки моноблока. При необхідності цей блок може бути витягнутий з моноблока і встановлений окремо (наприклад в інтегрованому містку) на деякому видаленні від гірокомпаса.

Рідинна підвіска гіросфери гарантує стабілізацію курсу під час короткочасних збоїв живлення. Наприклад, після 3-хвилинного збою живлення погрішність не перевищить 2-х градусів. При відновленні живлення гірокомпас швидко повернеться в меридіан, не вимагаючи звичайного часу відробітку.

Комбінований ефект використання спарених роторів і рідинної системи гасіння запобігає широтній погрішності.

Для роботи в особливо важких умовах, де дуже істотна висока точність інформації про курс, рекомендується модель Navigat X MK Mod. 7, обладнана спеціальним контейнером для гіросфери. У контейнері встановлений центруючий щит, компенсуючий відносне переміщення гіросфери, що знаходиться в додатковій системі карданних підвісів, і що забезпечує цій моделі майже необмежену свободу при бортовій і кільовій хитавиці (до 90 градусів).

Переваги цифрового гірокомпаса Navigat X MK

· Відповідає вимогам IMO A.424(XI), A.694(17), і ISO 8728

· Схвалений MED (Wheelmark), РМРС

· Компактний і невеликий по вазі

· Конструктивно виконаний у вигляді моноблока, некритичний до місця установки

· Відокремлюваний блок управління, оснащений інформаційним 4х-значным дисплеєм і 6 кнопками, розташований в передній частині кришки моноблока

· Швидкі і проста установка і обслуговування

· Висока швидкість відробітку стежачої системи 100°/sec

· Висока точність передачі даних від датчика положення стежачої сфери

· Електронне регулювання погрішностей в межах ± 180°

· 7 незалежних послідовних виходів IEC — 61 162−1 & RS 422

· 2 незалежних виходу даних про курс 6 steps/° (0,5А)

· Виходи на курсограф: курс, джерело даних курсу — гиро/магнітний, кут повороту керма від двох датчиків

· Залишається в меридіані під час збоїв живлення до 3х хвилин

· Спарені ротори і рідинна система гасіння широтних погрішностей

· Низька споживана потужність

· Середнє напрацювання на відмову 40.000 годин

· Міжсервісний інтервал 18 місяців

· Автоматичний аварійний перемикач живлення з сигналізацією

· Зручна шкала компаса, що дозволяє обходитися без додаткового репітера

· Незалежні виходи 12 репітерів із захистом від короткого замикання

· Вбудована система контролю і звукова/світлова сигналізація для усього діапазону напруги, струмів гіроскопа і стежачої системи

· Вбудований конвертор 220 В змінного струму / 24 В постійного струму

· Цифровий інтерфейс NMEA 0183

Технічні характеристики Середня лінійна помилка установки: < 0,1° sec (широти) Статична помилка: < 0,1° sec (широти) Динамічна помилка: < 0,1° sec (широти) *в умовах моря

Характеристики відповідно до вимог IMO A.694(17), IMO A.821(19), ISO 8728 і ISO 16 328 (2001).

Діапазон визначення даних по кільовій і бортовій хитавиці

NAVIGAT X MK Mod. 7 ±90°

NAVIGAT X MK Mod. 10 ±40°

Час приведення в меридіан: ?3часов (0,7°)

Міра захисту: ?3часов (0,7°) IP23 (відповідно до IEC /EN 60 529)

Температура довкілля :

Робочі температури: — 10 °C … +55 °C

Температура зберігання : — 35 °C … +70 °C (без рідини) Швидкість стеження гірокомпаса:100°/сік Дисплей — цифровий. 4х значний

Сигналізація аварійної ситуації по живленню: звукова і візуальна і 3 вільні контакти, max 30 В пост. струму / 1,0 А і max 125 В пер. струму / 0,5 А Середнє напрацювання на відмову: 40.000 годин Корекція широтної погрішності: статична, вхід IEC 61 162−1 або ручна Вбудоване тестування: стандартне

ЖИВЛЕННЯ

24 У пост струму (18 Вч36 В) і/або ?115/230 В пер. струму 50/60 Гц Блок гірокомпаса включає автоматичний аварійний перемикач живлення на 24 В з сигналізацією відповідно до вимог ГМССБ для терміналів ИНМАРСАТ/SES

СПОЖИВАНА ПОТУЖНІСТЬ постійний струм і змінний струм

При включенні: 80 Вт 125ВА

При експлуатації: 45 Вт 75 ВА

Кожен аналоговий репітер: 7 Вт 7ВА

Кожен цифровий репітер: 5Вт 5ВА

Габарити Ширина x Глибина x Висота: 404 мм x 420 мм x 520 мм Маса

NAVIGAT X MK Mod. 7: 28кг

NAVIGAT X MK Mod. 10: 25 кг Допустима відстань до:

— стандартного магнітного компаса 0.60 м

— магнітного компаса рульового 0.4 м

Індукційний лаг «Sperry Marine» Navknot III

Індукційний лаг «Sperry Marine» Navknot III (див. рис. 6) дає можливість виміру швидкості судна на найменшому ходу з високою точністю. Спарений промінь звуковою частотою 1 МГЦ гарантує точність виміру швидкості при будь-якому хвилюванні моря. При поданні напруги на прилад лаг починає роботу в основному режимі індикації швидкості судна без втручання оператора. Антенний перетворювач лагу DS — 80 встановлюється безпосередньо на корпус або з клинкетом. Швидкість і пройдена відстань відображаються на великому освітленому дисплеї LCD. Використання ефекту Доплера, що дає високу точність; спарений промінь, що усуває вплив хитавиці і корекція швидкості при зміні температури морської води. Підключення до САРПу, радару, ЭКНИС, АИС, РДР (VDR), ГМССБ і іншому навігаційному устаткуванню розширюють навігаційне забезпечення безпечного судноводіння.

Рис. 6 — Індукційний лаг «Sperry Marine» Navknot III

Основні технічні характеристики лагу діапазон виміру:

— швидкості:

з датчиком, що висувається за корпус судна. …. від — 5 до 25 уз;

з датчиком, що встановлюється урівень з корпусом судна… від, — 5 до 36 уз;

— пройденої відстані:

поточного…від 0 до 9999,99 м. миль;

сумарного…від 0 до 99 999,99 м. миль;

постійна часу загасання.. … 4 з (нижня) або 64 з (верхня), по вибору;

точність:

— виміри швидкості…< ±0,15 уз

— дискретності дисплея…0,1 уз

— виміри пройденої відстані…<�±1%

величина вихідних сигналів швидкості…від 0 до 10 В постійного струму, повна шкала, макс… 10 мА;

шкали швидкості :

— стандартний варіант…від — 5 до 25 уз;

— спеціальний варіант…від — 5 до 36 уз;

можливі інші варіанти шкал на вимогу замовника.

Ехолот «ELAC» LAZ5100

Ехолот LAZ 5000 робить фірма «Elac Nautik» (Німеччина). Вимірювана глибина може відображатися на рідкокристалічному дисплеї в трьох варіантах:

— глибина під кілем — depth below the keel (DBK);

— глибина під антеною — depth below the transducer (DBT);

— глибина від поверхні води — depth below surface (DBS).

Основні технічні характеристики ехолота :

— діапазон виміру0…10; 50; 250; 500; 2000 м;

— роздільна здатність1% від вибраного діапазону;

— точність виміру2,5% від відліку глибини;

— мінімальна глибина0,5 м;

— коректура глибини :

— антена-кільдо 4,9 м;

— антена-поверхня водидо 9,9 м;

— робочі частоти30; 50; 100; 200 кГц;

— вихідна потужність в імпульсі1000 Вт (максимум);

— розміри дисплея 192×144 мм;

— тривалість імпульсу0,3; 1,0; 3,0 мс (залежно від вибраного діапазону);

— споживана потужність25 Вт.

Склад комплекту приладів ехолота

До складу комплекту входять: гідроакустична антена, з'єднуюча коробка і блок управління з дисплеєм.

Блок управління з дисплеєм. Цей блок зазвичай встановлюють в ходовій рубці. Він має три зони: середню — екран монітора, нижню — органи управління, верхню — інформаційні дані.

На екрані знаходять відображення профіль ґрунту і шкала глибини. У верхній частині представлена наступна інформація:

— судновий час і дата;

— широта і довгота (при підключеній навігаційній системі);

— мінімальна і максимальна задана глибина;

— глибина, вимірювана в даний момент.

Ехолот має вбудований блок живлення, що надає користувачу можливість викликати інформацію за 24 ч і знімати її копію на принтері.

Органи управління. Кнопки «On» і «Off' служать для включення і виключення ехолота. Кнопка «Enter» використовується для виклику необхідного меню, яке з’являється в лівому нижньому кутку екрану.

Кнопки «Cursor» дозволяють переміщати курсор в межах меню і змінювати параметри. Кнопкою «Escape» прибирають викликане меню.

Кнопками «Gain» регулюють посилення і домагаються чіткішого зображення на екрані.

Кнопки «Range» використовують для установки необхідного діапазону вимірів (10; 50; 250; 500; 2000 м).

Кнопками «Dim» встановлюють найбільш зручний режим підсвічування.

Кнопка «Print» служить для зняття копії ехограми на принтері. При натисненні кнопки «Marker» на екрані з’являється вертикальна.

Інформаційні дані. Напис «NAV OFF» (у верхній частині дисплея) показує, що навігаційний режим відключений, тобто користувач в цей час настроює прилад (наприклад, встановлює швидкість звуку). При переході в навігаційний режим надпис «NAV OFF» зникає.

Напис «PRINTER» підсвічує, якщо використовують принтер.

Напис «CHANNEL 1» показує, що працює антена № 1. У комплект можуть входити дві антени. При підключенні антени № 2 починає світитися напис «CHANNEL 2». При перегляді зображення глибин, що викликаються з блоку пам’яті, у вікні виникає напис «REPLAY» .

Для виклику меню тривожної сигналізації (''Alarm Menu") необхідно натиснути один раз на кнопку «Enter». Зміст меню з’являється в лівому нижньому кутку дисплея. За допомогою курсору в цьому меню можна встановити сигналізацію про вихід судна на максимальну і мінімальну задані глибини в межах від 0 до 1999 м.

Натиснувши кнопку «Enter» двічі, можна викликати меню для установки параметрів (''Parameter Menu")/ В цьому меню курсором встановлюють наступні параметри:

— канал (''Channel Select") — 1; 2; 1 і 2;

— швидкість звуку (''Sound Velocity Setting") — від 1400 до 1699 м/с;

— одиниці виміру (''Units") — метри (т); сажні (ftm); фути (ft);

— режим глибини (''Depth Mode") — «DBK», «DBT», «DBS» .

У навігаційному варіанті, який у відповідності до вимог ІМО розглядають як основний режим, в ехолоті повинен використовуватися тільки один канал. При цьому швидкість звуку має бути установлена на значення 1500 м/с, а глибину слід вимірювати в метрах під кілем (DBK).

При натисненні на кнопку «Enter» три рази з’являється меню (''Log Data Menu") для переходу в режим перегляду даних, що зберігаються у блоці пам’яті. Ці дані можна вивести на екран дисплея і роздрукувати — повністю або частково — на принтері. У режимі перегляду даних ехолот глибину не вимірює і сигналізація про вихід на задану глибину не діє.

Поправка ехолота «ELAC» LAZ5100 визначається шляхом звірення глибин, виміряних ехолотом, з глибинами, виміряними ручним лотом по обох бортах судна в районі установки вібраторів. Перед виміром глибин перевіряють частоту обертання виконавчого двигуна ехолота і «розбиття» ручного лота.

РЛС серії BridgeMaster E (див. рис. 7) обладнані трекболом або джойстиком, додатково можуть бути обладнані спеціалізованою клавіатурою.

ARPA і ATA версії BridgeMaster E мають можливість відстежування до 40 цілей одночасно з відносними швидкостями до 150 вузлів. Цілі можуть бути захоплені вручну або автоматично, використовуючи кільцеві або многокутні зони. Дві звичайні кільцеві зони мають змінну глибину і забезпечують захист по будь-якій дузі, включаючи повний круг навколо власного судна. Оператор має можливість відобразити усі дані цілей. Версія EPA відстежує до 10 цілей одночасно.

Рис. 7 — Радар BridgeMaster E

Зображення на екрані РЛС створюються оператором у багатошаровому форматі, що дозволяє вибрати інформацію, яка буде показана на екрані. Використовувані кольори і символи є стандартними ECDIS символами.

Побудова зображень вбудованої системи картографії робиться власними засобами управління РЛС або за даними ECS/ECDIS.

РЛС серії BridgeMaster E отримують дані безпосередньо від навігаційних приладів або вбудованої системи картографії. На додаток до положення власного судна, його широти і довготи, РЛС може показати пройдений шлях, забезпечуючи оператора інформацією, чи знаходиться судно на лінії курсу або ні.

При проектуванні РЛС велика увага приділялася простоті установки і налаштування. Зв’язок між приймачем і дисплеєм послідовний, значно зменшуючий довжину кабелю. Крім того, завдяки вбудованому у блок обертання приладу контролю випромінювання немає необхідності в окремому настановному комплекті.

Налаштування значно спрощується за рахунок введення використовуваних в процесі установки повноекранних меню, крок за кроком направляючих оператора. Це гарантує швидке і правильне виконання налаштування і, таким чином, економить час і знижує витрати.

Рис. 8 — Тіньові сектори Рис. 7 — Тіньові сектори РЛС BridgeMaster E X — BABD РЛС BridgeMaster E S — BAND

Суднова апаратура універсальної АИС (клас А) призначена для використання на морських і річкових судах в якості навігаційного устаткування.

SAAB 4 (див. рис. 9) включає:

— транспондер АИС зі вбудованим приймачем ГЛОНАСС/GPS;

Рис. 9 — AIS SAAB 4

— Відображає навігаційні повідомлення, засновані на статичних і динамічних даних;

— Повністю відповідає усім системам, використовуючим NMEA стандарт;

— Можливість додаткового введення даних по навігації і безпеці судна;

— Використання системи GLONASS/GPS дозволяє приймати сигнал від Російських супутників;

— Надання даних на інші пристрої Зв’язок судно-судно, судно-берег.

Склад комплекту:

— R4 Transponder основний блок;

— R4 Display Блок пульта управління;

— SAAB 1012 УКВ Антена;

— AT575 — 68 Антена GPS.

Прийомоіндикатори «Simrad» GN33

Судновий навігаційний GPS приймач «Simrad» GN33 (див. рис. 10) відповідає вимогам нової редакції Глави V, СОЛАС, а також Національній Морській Адміністрації РФ, має Схвалення Типу Російського Морського Регістра Судноплавства і Російського Річкового Регістра.

Рис. 10 — GPC приемник" Simrad" GN33

Можливості:

1. Приймач має широкий діапазон напруги живлення і, завдяки своїй компактності, зручний для установки, має зручний для експлуатації графічний ЖК-дісплей.

2. Завдяки швидкому виявленню сигналів супутників, SRG — 1400 не вимагає введення початкових установок.

3. Для використання в темряві є регульоване підсвічування екрану і клавіатури.

4. Підключення додаткового устаткування робиться через вбудований інтерфейс NMEA0183.

5. SRG — 1400 має можливість обміну з комп’ютером інформації про путні точки, маршрутах і тому подібне

6. Прийомоіндикатор має декілька режимів індикації екрану, які можуть бути вибрані на розсуд користувача, у тому числі режим плоттера, використовуваний при русі по маршруту. Є так само функції сигналізації і самодіагностики апаратури.

Основний принцип використання системи — визначення місця розташування шляхом виміру відстаней до об'єкту від точок з відомими координатами — супутників. Відстань обчислюється за часом затримки поширення сигналу від посилки його супутником до прийому антеною GPSприйомника. Тобто, для визначення тривимірних координат GPSприйомнику треба знати відстань до трьох супутників і час GPS системи. Таким чином, для визначення координат і висоти приймача використовуються сигнали як мінімум з чотирьох супутників.

Стандартна комплектація

1. SPR — 1400 Прийомоіндикатор

2. SAN — 60 Антена з кабелем 10 м

3. SPR — 1400 — A Настановний комплект: кабель живлення 4 м, 2 роз'єми, 4 шурупи, 4 запобіжники

4. Інструкція з експлуатації російською мовою

5. Індивідуальний Сертифікат РМРС

6. Індивідуальний Сертифікат РРР (Опція) Додаткове устаткування

1. SB — 232 Буфер NMEA на 3 порти

2. SP — 5AD Блок живлення 10 A 220V AC — 24V DC / 12V DC

Таблиця 1.14 — Точностні характеристики ТСН

2. Розрахункова частина проекту

2.1 Розрахунок курсів на перехід Навігаційна безпека мореплавання забезпечується численням шляху судна і періодичними обсерваціями тільки з урахуванням їх точності, яка традиційно оцінюється середньоквадратичною погрішністю СКП (M), вірогідність якої складає Р = 63%.

Проте «Стандартами точності судноводіння» ІМО для оцінки точності поточного (счислимого) місця судна прийнята вірогідність Р = 95%. Цій вимозі практично задовольняє круг радіусом R = 2 М (милі).

Вимоги до точності судноводіння при плаванні у будь-якій зоні, допустимий час плавання по численню, значення СКП виміри можливих на переході навігаційних параметрів, а також формули для розрахунку СКП числення, СКП счислимого місця можливих обсервацій приведені в таблицях 2.1 і 2.4 [20, 21]

Таблиця 2.1 — Значення СКП навігаційних параметрів

Таблиця 2.2 — Розрахунок СКП місця судна

Таблиця 2.3 — Вимоги до точності судноводіння

* Прибережна зона обмежена лінією, що проходить на відстані 50 миль від берегової риси або на відстань не далі 200-метрової ізобати, де можливе визначення місця по берегових системах навігаційного устаткування.

Таблиця 2.4 — Допустимий час плавання по численню (хв.)

При плаванні в прибережній зоні обсервація вважається прийнятною, якщо її точність в 3 рази і більш вище за точність счислимого місця. В цьому випадку її приймають до числення.

Таблиця 2.5 — Вірогідність виявлення підхідного буя залежно від точності місця і відстані до буя

Таблиця 2.6 — Значення коефіцієнта Кр2 залежно від заданої вірогідності (Рзад) при невідомих елементах еліпса погрішностей

Таблиця 2.7 — Періодичність визначення місця (хвилини)

2.2 Відомості про приливи Враховуючи те, що величини приливоотливних явищ на усій акваторії району плавання, незначні, розрахунок приливів виконується тільки для портів призначення на 5 діб планованої стоянки. Час настання повних і малих вод і їх висоти для основних і додаткових пунктів визначаються по таблицях приливів, а результати розрахунку заносяться в таблицю 2.8.

Таблиця 2.8 — Приливи п. Барселона

Рис. 11 — Графік приливоотливних течій в п. Сантадер

2.3 Приблизний розрахунок шляху Після вивчення і аналізу усіх умов плавання виконується попереднє прокладення. Таке прокладення спочатку робиться на генеральних картах, що дає загальне орієнтування і дозволяє намітити протяжність і тривалість плавання по ділянках, виявити місце і час проходження складних і небезпечних ділянок, де знадобиться тимчасова вахта на містку. Після закінчення роботи на генеральних картах попереднє прокладення переносять на путні і часті карти з виконанням необхідних розрахунків, результати яких заносяться в таблицю:

Таблиця 2.9 — Попередні розрахунки переходу з п. Пірей (Греція) в п. Сантандер (Іспанія)

?S=2398миль ?T= 166,1ч ?V=14,4уз

Загальна протяжність маршруту 2398 милі, сумарний час, витрачений на перехід, склало 6 діб 22 години 7 хвилин.

2.4 Розрахунок часу сходу і заходу Сонця Природна освітленість впливає на безпеку плавання, як про це свідчить аварійна система. Розрахунок освітленості виконується двома послідовними наближеннями. Спочатку по широтах і грінвічських датах планованого плавання вибирають з ТРАВНІ, без інтерполяції, моменти місцевого середнього часу сходу і заходу сонця, а також сходу і заходу місяця. По певній даті передбачуваного місця на полудень кожної доби моменти сходу заходу Сонця і місяця визначають судновий час цих моментів. Потім, для передобчислених місць судна, розраховують після ТРАВНЯ момент явищ, що характеризують освітленість.

По широті місця судна і відміні Сонця на моменти його сходу і заходу по таблиці 20 МТ-75 розраховуються азимути Сонця при його сході і заході. На кожну добу плавання по маршруту розраховуються вік і фаза місяця. Усі розраховані елементи освітленості заносяться в таблицю 2.12.

Таблиця 2.10 — Природна освітленість

Висновки карта судно навігаційний гідрографічний У навігаційному відношенні плавання по маршруту не представляє особливої трудності. Усі райони добре оснащені засобами навігаційного устаткування, кількість знаків, що світять, і радіомаяків достатня, для визначення місця з необхідною точністю і періодичністю. Упродовж усієї ділянки шляху є стійке покриття супутникової системи GPS. Суднова колекція карт містить достатню кількість карт.

У цій главі вироблено навігаційне проектування переходу з п. Пірей (Греція) в п. Сантандер (Іспанія) на судні «BBC ROSARIO» (Cyprus).

За допомогою карт, керівництва і посібників для плавання усебічно вивчені гідрометеорологічні умови плавання, навігаційно-гідрографічні особливості району плавання, забезпеченість маршруту засобами навігаційного устаткування і інші чинники, що впливають на безпеку плавання.

На підставі виконаної роботи вибраний оптимальний шлях дотримання судна, який представлений на графічному плані переходу. При виборі оптимального шляху також враховувалися техніко-експлуатаційні характеристики судна, межі територіальних і заборонених для плавання вод, положення різних правових документів, що регулюють режим плавання судів у Світовому океані в цілому, і в окремих його районах.

Протяжність переходу складає 2398 миль, тривалість переходу 6,9 діб, середня швидкість на переході складає 14,4 вузлів. Складною ділянкою в навігаційному відношенні є Гібралтарська протока. Погодні умови плавання не створюють великих утруднень в управлінні судному, проте слід звернути увагу на можливість погіршення погодних умов у Біскайській затоці, а також на те, що в Егейському морі в протоках між островами можливе утворення течій з великими швидкостями.

На усьому шляху дотримання судна забезпечується достатня кількість засобів навігаційного устаткування, за допомогою якого можливе визначення місця судна з необхідною точністю і періодичністю.

Навігаційне проектування плавання є найважливішим чинником, що впливає на безпеку майбутнього переходу. Головним завданням судноводійського складу є професійне і добросовісне виконання своїх обов’язків, зокрема проектування переходу і забезпечення безпеки в самому плаванні

Список використаної літератури

1. Баранов Ю. К., Гаврюк М. И. та ін. Навігація — 3-е видавництво Підручник для Внз. С.-П. Лань 1997. 208 с.

2. Бурханов М. В. Довідкова книжка штурмана. — М: Транспорт. — 1986.

3. Ермолаев Г. Г. Судноводіння в морях з приливами 2-е видавництво — М.: Транспорт, 1986. 160 с.

4. Ермолаев Г. Г. Морська лоція — 4-е видавництво — М.: Транспорт, 1982. 329 с.

5. Ермолаев Г. Г. Довідник капітана далекого плавання. — М.: Транспорт, 1988. 248 с.

6. Кондрашихин В. Т. Визначення місця судна — 2-е видавництво — М.: Транспорт, 1989. 230 с.

7. Красенів Б.И. Морехідна астрономія — 3-е видавництвоМ: Транспорт, 1986. 256 с.

8. Лісків М.М., Баранів Ю.К., Гаврюк М. И. Навігація 2-е видання, перераб. і доп. — М.: Транспорт, 1986. 360 с.

9. Лоції Чорного моря, Мармурового, Егейського морів, Центральної частини Середземного моря, лоція Південно-західної частини Середземного моря.

10. Під редакцією Б. П. Хабура «Довідник капітана далекого плавання». — 230с.

11. Рекомендації для плавання протоками Босфор і Дарданелли. 50 с.

12. Рекомендації по організації штурманської служби на судах (РШС-89). М.: ЦРИА «Морфлот», 1989. 111 с.

13. Збірка організаційно-розпорядливих і інших документів і матеріалів по безпеці мореплавання. — М: в/про «Мортехинформ-реклама», 1984.

14. Таблиці проток, том III, 2000 р.

15. ТВА-57.

16. Титов Р. Ю., Файн Г.І. «Морехідна астрономія». М.: Транспорт, 1974 р. 328 с.

17. ТРАВНІ на 2003 рік. ГУНиО МО (№ 9002) 320 с.

18. Міжнародна конвенція по підготовці і дипломуванню моряків — 1978;М: ЦРИА «Морфлот» 1982. 324 с.

19. МТ-75. ГУНиО МО, 1975 р., (№ 9011) 322 с.

20. Статут служби на судах морських пароплавств України. Одеса: ДМРФ МТ 1994. 60с.

21. Юматов Л. С. «Електронавігаційні прилади і їх експлуатація».

22. Михайлов B.C., Кудрявцев В. Г., Давидов B.C. Навігація і лоція Електронний підручник. Київ. КГАВТ, 2009 р.

23. Михайлов B.C., Кудрявцев В. Г., Давидов B.C. Практична морехідна астрономія. Електронний підручник. Київ. КГАВТ, 2009 г

24. Михайлов B.C., Кудрявцев В. Г., Шмыгалев О. В. Навігація і лоція Уч. посібник, 2-е видавництво, перераб. і доп. — Київ, ДВВП «Компас», 2010. — 832 з

25. Михайлов B.C., Кудрявцев В. Г., Давидов B.C. Практична морехідна астрономія. Уч. посібник, 2-е видавництво, перераб. і доп. — Київ, ДВВП «Компас», 2010.-432 с.

26. Михайлов B.C., Кудрявцев В. Г., Соколовський Д. А. Забезпечення навигационной безпеки плавання. Уч. посібник, 2-е видавництво, перераб. і доп. — Київ, ДВВП «Компас», 2010. — 568 з

27. Коба В. Г. Економіка транспорту. — До: КДАВТ, КМУЦА, 1999. — 254 с.

28. Ш. П. Бланк, А. А. Митаишвили, В. А. Легостаев. Економіка внутрішнього водного транспорту. — М.:Транспорт, 1983.-463 с.

29. Малышкин А. Г. Організація і планування роботи річкового флоту. — М.: Транспорт, 1985. — 215 с.

30. Ирхин А. П., Суворов В. С., Щепетов В. До. Управління флотом і портами. — М.: Транспорт, 1986. — 392 с.

31. Тараса М. А., Ляхів К.С. Організація руху флоту. — М.: Транспорт, 1985. — 288 с.

32. Правила перевезень вантажів (у 2-х частинах). Частина 1. — М.: Транспорт, 1979. — 288 с.

33. Надточий Г. Л. Географія морського судноплавства. — М.: Транспорт, 1979. — 295 с.

34. Брилиант Л. А. Географія морського судноплавства. — М.: Транспорт, 1983. — 301 с.

35. Серебряков В. В. Географія морських шляхів. — М.: Транспорт, 1981. — 190 с.

36. Тоняев В.І. Географія внутрішніх водних шляхів СРСР. — М.: Транспорт, 1990. — 239 с.