Біблейські мотиви в мистецтві

Біблія Протягом двох тисячоліть Біблія є предметом вивчення й невичерпним джерелом натхнення для майстрів мистецтва всього світу. Ілюстрації подій Старого та Нового Заповітів зайняли почесне місце у творчості таких видатних митців, як Джотто, С. Боттічеллі, Л. да Вінчі, А. Дюрера, Рафаеля, П.-П. Рубенса. Рембрандта, Мікеланджело, Караваджо, Е. Делакруа, І Рєпіна, О.Іванова, І Крамського, В. Васнецова, М. Реріха та ін.

Для корифеїв доби Відродження, що стверджували ідеї гуманізму в мистецтві, найголовнішим було передати емоції та почуття людини. В цьому їм допомагала природа. Саме на тлі розкішного буяння зелені відбуваються опдії на полотнах видатного флорентійця Сандро Боттічеллі (1444−1510).

Деякі його твори присвячені зображенню легендарного Мойсея: «Неопалима Купина», «Мойсей вбиває єгиптянина» та іншого образу Мойсея звертався і видатний скульптор, живописець та архітектор епохи

Відродження Мікеланджело Буонаротті (1475−1564)

Протягом 1515−1516 років майстер працював над створенням величної скульптури Мойсея висотою 2,35 м.

Герой сидить, спрямувавши в далечінь суворий, серйозний погляд. Тонкі пальці правиці закручують кільця довгої бороди. Ліва рука лежить на коліні. Цікаво, що скульптор зобразив Мойсея з рогами. Це данина традицій, котра виникла як результат помилки перекладача. У латинському перекладі книги «Вихід» розповідалося про те, що після розмови з Богом на горі Синай обличчя Мойсея засяяло променями.

Але слово «сяяти» було перекладено як «ріг». Оскільки ці слова були схожі за написанням.

Для керівників флорентійської республіки великий скульптор створив статую Давидащо її встановили на центральній площі міста.

Вона мала стати символом молодості, пристрасті й благодійності. Мармурова скульптура висотою 4,3 м вражає красою й довершеністю людського тіла. Дещо збільшені пропорції рук покликані привернути увага глядача до зброї Давида — пращі й каменя, але головна його зброя — Дух Божий, що відбивається в очах героя. До образу царя Давида Мікеланджело звернувся й під час розпису плафонів Сикстинської капели. Один із фрагментів має назву «Давид і Голіаф».

біблія творчість васнецов рубенс рафаель На ньому зображений вродливий юнак у зеленому плащі, що високо заніс меч над головою поваленого Голіафа. Темне тло ще більше підкреслює яскраву, осяйну постать Давида-переможця.

Видатного фломантського живописця Пауля-Пітера Рубенса (1577−1640) зацікавили подвиги Самсона.

На своєму полотні «Полонення Самсона» художник зобразив цей трагічний момент долі.

Ватиканського палацу в Римі Рафаель Санті (1483−1520):"Зустріч Соломона з царицею Савською" та «Суд Соломона».

На них зображений сивобородий мудрець, що вміє і зустрічати красуню-царицю, і розв’язувати складні питання. Для творчості манери Рафаеля характерними є вільне розташування фігур, їхня врівноваженість. Його витвори сприймаються в комплексі зображальних засобів:колір, лінія, об'ємність неначе «оживляють» спокійні, осяяні внутрішнім світлом обличчя героїв та їхні розмірковані жести.

Особливе місце в мистецтві християнської тематики належить зображенню Христа та Божої Матері.Вважається, що перші зображення Христа зроблені ще за його життя. Вони виникли чудодійним способом і мають назву «нерукотворні». Іван Доманскін розповідав давню легенду, згідно з якою Господь був сам автором одного зі своїх портретів. Це сталось в Едемському місті Алгарі. Художник не міг виконати наказ царя, оскільки обличчя Христа було осяяно дивовижним світлом. Тоді Син Божий сам приклав полотно до свого обличчя, і на ньому відобразився Його Божественний Лик.

Італійський живописець Караваджо (1573−1610) на картині «Увінчання терновим вінцем» зображує муки Христа. Ісус у зв’язаних руках тримає очеретяний скіпетр, який посміхаючись, дали йому римські воїни. За допомогою палиць, що перехрещуються над головою, утворюючи символічний хрест Господу одягають терновий вінець.

Страждання Христа показані на полотні Ієроміна Босха (1450−1516) «Несіння хреста».

Химерне поєднання рис середньовічної фантастики, сатири й реалістичних елементів дає змогу майстрові передати в обличчях з натовпу всі людські вади: зухвалість, жадібність, жорстокість. Таким страшним є цей світ, гріхи якого взяв на себе святий мученик.

На картині російського художника І.М. Крамського (1837−1887) «Христос у пустелі» зображено сорокаденне перебування Ісуса в пустелі. Самотній, скорботний, заглиблений у себе в глибокій задумі. Про що він думає…Про те, як здолати диявола і навернути людство на праведний шлях.

Майже дванадцять років (1837−1857) присвятив О.О. Іванов роботі над полотном «З'явлення Христа народу». Серед величезного натовпу в центрі картини вирізняється яскрава постать Христа, а динамічні образи людей передають різний емоційний стан свідків цієї події. Хтось радіє, а хтось боїться і навіть стовчений ненависті…

У червоно-чорних кольорах змальовані нелюдські муки Христа на картині В. М. Васнецова «Розп'яття».

Зовсім інші фарби й настрій полотна М.В. Нестерова

«Воскресіння Хрестове». На фоні церкви в незвичайному сяйві піднімається над заквітчаною землею Ісус, утверджуючи перемогу добра над злом.

Часто художники зверталися й до образу Матері Божої. Щоправда, цей образ змінювався протягом довгої історії людства. Мадонна на полотнах Леонардо да Вінчі, Ель Греко, Рафаеля зображувалися гарною молодою жінкою з дитиною на руках. Часто вона змальвувалась на тлі розкішної природи. Єдине нагадування про те, що перед нами незвичайна земна жінка, а мати Христа, — її сумні очі, скорботний вираз обличчя та майже невловима свята усмішка.

Класичним та неперевершеним зразком скульптурного образу Діви Марії є група «Pieta» (іт. «Жалоба») створена великим Мікеанджелом, — особливий іконографічний тип оплакування Христа. Це молитовний образ, що передає скорботу та душевні муки Діви Марії. Основна увага сконцентрована на зображенні Матері, яка тримає на руках тіло Сина. Це єдиний твір славетного майстра, який він позначив своїм підписом.

Ще один неперевершений шедевр — «Сакстинська Мадонна» Рафаеля. Мадонна з немовлям, котра легко йде по хмарах, є втіленням матері, що дарує Спасителя світові, але вона передчуває трагічну долю свого Сина, тому очі в неї надто сумні.

Серед розписів Володимирського собору в Києві виділяється зображення богоматері з немовлятом, зроблене видатним російський художником В. М. Васнецовим (1848−1926). Вона змальована у традиційній для християнської іконографії синовій ризі. Перед нами скорботна лагідна жінка, що несе у світ свого Сина, віддаючи його страждання за гріхи смертних.

Усі шедеври, створені на біблійні теми, об'єднує одне: вони робилися не задля слави, а за веління душі, під час особливого духовного піднесення, віддалення від земної марноти. Це були миті просвітлення, тому й несуть вони не тільки естетичну насолоду, ай величезний моральний та пізнавальний зміст. Вони «відкривають розум до розуміння Святого Письма» спрямовуючи людські душі до заповітної духовної мети.