Социальный аспект военно-коммуникационной кампанії: операція НАТО в Югославії

Социальный аспект военно-коммуникационной кампанії: операція НАТО в Югославии

Криворотов К. Э Начало ХХІ сторіччя у світі супроводжується небувалим раніше зростанням значення інформацією процесі життєдіяльності чоловіки й це цілком закономірно. З розвитком комунікативних технологій інформація стала, як товаром, а й однією з найважливіших чинників производства.

Следовательно, змінюється від і внутрішня політика держав, оскільки тепер просто що неспроможні проводити її, не спираючись зовнішній світ. Причому, на мою думку, це теж стосується так формального аспекти, скільки аспекти неформального, якщо хочете нікого способу визначення легітимності чи нелегітимності влади. Влада починає оцінюватися лише з погляду установок, традицій даної культури, але й погляду загальносвітових цінностей. Уникнути цього можна лише однією дорогою — повного ізоляціонізму. Не стверджуємо, що загальносвітові цінності є єдино вірними, більше вважаємо, що національна специфіка завжди грає далеко ще не найостаннішу роль поведінці населення, але під час аналізу вплив інших країнах (точніше інформації, отриманою з інших країн) неодмінно слід зважати. До речі саме у зниження легітимності влади, зокрема була розглянута операція (але це позже).

Но в водночас країна, яка, однак, входить у вищезгадане світове співтовариство ставати залежною від інформації, якої вона потім із нього отримує (як від світового співтовариства на цілому, і від окремих його субъектов).

Точно також виростає й ролі комунікації, як процесу субъективированного сприйняття, тлумачення і засвоєння інформації, причому комунікацію необхідно тепер використовувати практично завжди і скрізь. Без неї, безперечно можна обійтися, але застосування комунікації може дуже сприяти ефективному виконання прийнятих решений.

Очевидно, що ці зміни годі було й торкнутися соціальної сфери. Так само як і скрізь, інформаційні зміни відбулися як і соціумі, і у соціальних технологиях.

Теперь кілька слів у тому, чому темою нашої роботи вибрали саме військова операція. Як відомо соціальна реклама зароджувалася саме як реклама державна, причому у першу чергу що це пропагандистські кампанії. І ніколи не бракує складно було відокремити державну рекламу від військової пропаганди і агітації .

Точно ще й соціальна реклама часто-густо ставала якимось знаряддям у держави. Особливість інформаційної епохи тут у тому і полягає, що досить складно відокремити одне одного. Наприклад, чудово, коли США пропагує гуманістичні цінності, волю і т.д. Але щойно ці цінності стають пояснювальній конструкцією виправдання військових акцій — це вже скоріше пропаганда, ніж соціальна реклама.

Хотелось б помітити одну важливу річ. Соціальна реклама з визначення неспроможна щось накидати, навіть якщо йдеться про цінностях всього суспільства. Але, як правило, відокремити його від пропаганди, найчастіше буває дуже складно. Понад те, саме соціальна реклама може формувати базис, яким у майбутньому працювати пропаганда.

Например, якщо трохи відвернемося і спробуємо проаналізувати з погляду фахівця (у інформаційній сфері), скажімо, голлівудське кіно, ми побачимо, що він цілеспрямовано й послідовно формується образ ворога, як нікого істоти з іншого світу, яка розуміє людської промови, не сприймає людських цінностей, й єдине спосіб боротьби з нею — уничтожение.

Ну тоді як у час конкретної війни залишається тільки надати цей спосіб конкретному противнику — і далі вже вести кампанію на такому уровне.

Кроме того, розглядаючи будь-яку воєнну операцію, слід, що й управляє нею уряд, то веде її весь соціум. Точніше кілька соціумів (принаймні два). І це обов’язково будуть застосовується социально-информационные методи бойових дій. Нижче ми покажемо, що саме роботи з соціумом більшою мірою, ніж з армією противника була розглянута нами кампанія. Крім те, що те який завжди помічається — власна армія — це теж елемент соціуму, що його чи інакше вязан з тими цінностями, який даний момент є які панують у обществе.

Информационная підтримка бойових дій в: основні цілі й задачи.

Как ми сьогодні вже сказали, нашого часу війна неспроможна вже починатися «так просто», без відповідної інформаційної підтримки. І це підтримку потрібно забезпечити на кількох уровнях:

· населення своєї країни, які ведуть бойові действия.

· світового співтовариства в целом.

· населення країни — противника.

· своїх Збройних Сил, провідних бойові действия.

· збройних сил противника На рівні населення, які ведуть війну, по-перше, потрібно забезпечити підтримку і схвалення бойових дій в, по-друге — відповідне забезпечення роботи військових журналістів, по-третє - обробку фактологічної інформації про війну: підготовка прес-релізів, заяв, повідомлень про втрату і т.д.

На рівні країн світу потрібно забезпечити легітимацію бойових дій в, і навіть підтримку з відповідних світових інститутах, причому далеко ще не обов’язково формальну. Бажано, щоб світове співтовариство вимагало принести «голову диктатора на страві». Якщо йому це не можна забезпечити, потрібно хоча б зробити те щоб операція не зустрічала відкритого протистояння. Важливо також забезпечити роботи з іноземними журналістами, та підтримувати їх інформованість на потрібному рівні, пропонувати їм відповідну информацию.

Наконец на рівні населення страны-противника потрібно вести інформаційну роботу, спрямовану на зниження популярності й у остаточному підсумку легітимності існуючого режима.

На рівні своїх Збройних Сил, провідних бойові дії потрібно забезпечити знов-таки легітимацію бойових дій в, високий бойову мораль своїх солдатів, чітко визначити супротивника й основні мети бойових дій в (найчастіше це через демонизацию противника).

В працювати з збройних сил противника мети дуже схожі на на відповідні мети при роботи з своєї армією. Тільки деякі аспекти, наприклад бойову мораль військ потрібно «знижувати». У той самий час солдати противника також має усвідомлювати, що їхні цілі у війні неправильні. Легітимність влади противника так само потрібно планомірно понижать.

Все п’ять рівня мають працювати протягом усієї операції. Що ж до інтенсивності роботи з кожному з рівнів, вона має визначатися конкретними умовами конкретної операції. Не слід забувати ще й суто військових методах інформаційної роботи, наприклад дезинформации.

Завершая цей, багато в чому теоретичний розділ треба сказати, що категорії населення Криму і країн світу (меншою мірою) з’явилися тут порівняно недавно. І саме з тими групами повинна працювати соціальна реклама. Якщо ми пригадаємо визначення соціальної реклами, то побачимо, що він зовсім підходить всім поставленим нами завданням. До речі, важливо зазначити, що виділені нами аудиторії в жодному разі ізольовані друг від друга. І дуже цікаво, простежувати зв’язку, які мають під собою грунт, наприклад, між родичами військових, і армією. Саме знов-таки буде дуже складно відокремити одну соціальну технологію одної. Наприклад, коли родичі військових, які під час компанії, скажімо, боротьби з тоталітаризмом, пишуть військовим, аби ті якомога швидше «звільнили» ту, чи ту країну — що це такое?

Кроме того, слід зазначити, що нормальні бойові дії не можливі без розуміння цінності війни населенням. І щоб що така розуміння створити найчастіше використовується саме соціальна реклама.

Информационное забезпечення війни у Югославії: основні канали поширення информации.

Теперь перейдемо до власне інформаційному аспекту. Насамперед, треба сказати, що у даної кампанії перевага апріорі був у боці сил НАТО. Кількість каналів, якими їм було запропоновано скористатися для донесення інформації до аудиторії, було набагато більше, ніж в уряду Югославії. Отже, Мілошевич не міг працювати зі світовим співтовариством та з населенням країн НАТО. Ці дві компоненти, власне, виявилися мало значимими. Альянс також планомірно знищував матеріально-технічної бази до роботи у країні - прикладом тому може бути повітряний обстріл телецентру у Белграді чи руйнація югославських ретрансляторів всередині Косово вже після завершення конфлікту. У результаті ракетно-бомбових ударів знищено більшість таких об'єктів, що українці значно підірвало інформаційно-пропагандистський потенціал Югославії, а й практично ліквідувало систему телерадіомовлення країни. Завдаючи удари по основним інформаційним центрам, представники альянсу також зверталися до влади Югославії із ультиматумом, де йшлося про припинення знищення інформаційної інфраструктури країни надання їм щодня шостої години бесцензурного мовлення через місцеві ЗМІ. Зрозуміло, що цього був, і через це югославська сторона фактично вони мали коштів на адекватної інформаційної борьбы.

Кроме того, ряд провідних світових радіостанцій, як-от «Голос Америки », «Німецька хвиля », Бі-Бі-Сі і деяких інших, значно розширили інтенсивність радіомовлення на країни Балканського регіону. Наприклад, «Німецька хвиля «із метою організувала підготовку й випуск до ефіру буде в діапазоні УКХ різноманітних програм на албанському, сербохорватською і македонському мовами. У цьому радіостанція використовувала американські передавачі, які у терміновому порядку було розгорнуто межах з Сербией.

На результаті другого місяці конфлікту під тиском керівництва НАТО рада директорів Європейської телевізійної компанії «ЕВТЕЛСАТ «прийняв рішення про заборону для компанії «Радіо і телебачення Сербії «(ВПС) вести вішання в аналоговому форматі через супутник «ЕВТЕЛСАТ «-II-Р2. У результаті Сербський державне телебачення втратило останньої можливості транслювати свої передачі на Європу та весь інший світ, і навіть на значну частину території Сербії. У цьому особливо можна назвати, що ВПС була засновником і акціонером «ЕВТЕЛСАТ «і виконувала все фінансові зобов’язання перед организацией.

Работа з громадянами та армією противника.

Но до того ж час підтримка Мілошевича у самій Югославії залишалася досить надійної. Але, швидше за все альянсу вам і непотрібно було надто пильно працювати з населенням Югославії. У цьому кампанії важливішим був саме міжнародний аспект — і він було зроблено мастерски.

В той час, швидше за все НАТО, однак, потрібно було понизити легітимність югославського президента. Але методи інформаційної роботи з населенням, що добре діяли, наприклад, під час «Бурі у пустелі» почасти просто більше не застосовувалися, а почасти виявилися неефективними. З іншого боку, населення бачила результати натовських бомбардувань на власні очі, у сенсі слова відчувала їх у собі і вони своїх домівках. А етнічні чистки, що з погляду альянсу проводив Мілошевич було такі очевидні, скажімо для простого косовського селянина чи югославського городянина. Крім іншого і ставлення до албанцям було самим дружелюбным.

Что саме стосується армії, яка у перших несла непогані і багато втрат, тоді як у других становила майже ізольована від іноземної пропаганди, вона майже постраждала й у інформаційному плані. Війська були готові аж до останнього і бойові дії закінчили лише з наказу головнокомандувача. Даних випадки дезертирства чи переходу набік противника ми нет.

В результаті вищезгаданих дій проблема боротьби з інформаційним впливом противника стала сил НАТО просто неактуальною. Деякі неюгославские ЗМІ, насамперед російські, намагалися щось протиставити альянсу, та їх можливості були, та й тепер залишаються набагато меньше.

Хочется помітити, що саме мало застосовувалося саме соціальних методів роботи. Та це було саме оскільки ефективність що така діянь була досить низькою. Зрозуміло, що дуже складно звинувачувати в агресії людини, який боремося тепер із власним народом. До речі, якщо ми порівняємо ситуації у Югославії із тієї, що зараз має місце у Іраку, то можемо побачити якесь подібність. США знову намагаються впливати на армію і населення Іраку — і знову малий, що получается.

Международный аспект.

Теперь розглянемо рівень роботи НАТО міжнародною рівні. Ми вже неодноразово згадували різні акції, у цілому можна сказати, що така операція справді пройшла успішно. Основними її цілями, являлись:

— дискредитація режиму Мілошевича у власних очах країн світу, переконання в злочинності і недемократичності даної власти.

— потрібна для НАТО виклад інформації про події Косово, як і справу геноциді албанського населення і етнічних чистках.

— переконання світового співтовариства на необхідності втручання у конфлікт і допомоги «нещасним албанцям, громадянам маленького краю, який боровся проти тоталітарного режиму на Югославии».

— легітимація існування Армії Звільнення Косово — як єдиною організації, яка захищає албанцев И майже всі ці мети досягнуто. Багато країн заявила про свою підтримку воєнних дій. Але тут інше важливо, оскільки найчастіше в урядів цих країн що крім усього іншого були скоріш політичні мотиви. Суть у цьому, що цих країн найчастіше реально підтримувало бомбардування. Їх взагалі люблять недемократичність і тоталітаризм і намагаються уникнути всіх схожих проявлений.

С суто технологічної погляду використовувалися як інформаційні, а й рекламні технології. Зокрема активно займалися неюгославские відділення албанської Армії Звільнення Косово (переважно у США). Наскільки нам відомо, випускалися листівки, і створювалися ролики на радіо типу «Звільнимо Косово», «Югославія без Мілошевича». У разі цінностями, потрібно було донести її до суспільства, з’явилися свобода Косово, і «визволення Югославії від Мілошевича. І тут знову потрапляємо на певний пастку. Що таке у разі використана технологія? Пропаганда? Соціальна реклама?

Поддержка бойових дій в лише на рівні країн НАТО.

Следующий рівень — роботу з власним населенням. Слід зазначити, що у навіть Європі даний рівень має власну специфіку, що полягає у тому, як і то й там не люблять втрати у своїх солдатів. Отже, якщо втрати є, а це неминуче, вони повинні мати відповідне інформаційне наповнення. І це робилося. Пригадаємо, з якою увагою поставилися ЗМІ США до повернення додому двох американських льотчиків, збитих над Югославией.

Естественно актуальні тут і ті мети, що міжнародною рівні - з відповідними поправками. Але знову ж у цій кампанії цьому аспекті не була головним. Цікаво, що демонстрації протесту на США все-таки пройшли, але дізналися ми про неї з ЗМІ. І навряд про було відоме у Європі. Але з розмахом показувалися албанські добровольці, які їхали США в Косово — боротьбу з Мілошевичем. Про те, що албанська Армія Звільнення Косово, яка з режимом Мілошевича — терористичної організації, яка які завжди захищає албанців, і навіть отримує основні прибутки від торгівлі наркотиками і зброєю, ЗМІ США начебто забули. Та й тому, що з Косово почали йти албанці, вони говорили була дуже охотно.

Опять-таки з технологічної погляду, робота з цієї кампанії вкладалася у загальну тенденцію «образу ворога», причому досить універсального. Але це ми вже говорили ранее.

Работа з журналистами.

Была організовано й роботу з журналістами досить ефективна. Регулярно проводилися брифінги, що вів тодішній головнокомандувач силами НАТО в Європі генерал У. Кларк. Цими брифінгах докладно, з допомогою відеозаписів, роз’яснялися всі дії військових льотчиків. Журналістів навіть пускали на бази ВПС НАТО і показували їм сучасні ракети і бомби, які падали на Белград і Косово. Щоправда, вони потрапляли трохи не туди — наприклад, по колонах албанських біженців замість сербської армії, по тракторах замість танків, лікарнями замість військових баз і якось по китайському посольству замість… важко замість чого. Але вибачення приносилися завжди своєчасно й взагалі роботу вели вкрай оперативно.

Кстати, якщо порівнювати аналізовану кампанію з іракської, не можна не відзначити, що остання що триває кілька хуже.

Собственно югославська кампанія стала однією з перших прикладів нової жахливої війни — з обов’язковими брифінгами після кожної атаки, неодмінними прес-релізами. Це то і є результатом наступу інформаційній атаки, яку ми говорили раніше. І ця тенденція сьогодні вже стає практично нормою для розвинутих країн. До речі деякі уроки від цього справді може витягти і Росія (але це трохи згодом). Тут важливо зазначити, війна практично цілком перемістилася в віртуальну сферу. Де іракський місто Ум-Каср американські війська беруть чи три, чи в чотири рази. Де збитий льотчики спочатку вільні, і потім невідомо як виступають щодо іракського телебаченню як полонених. І таких прикладів масса.

Кстати, коли ми повернемося до Югославії, не можна не відзначити, що влада цієї країни практично не вели інформаційної боротьби. Напевно проводилися будь-які заходи щодо організації населення в час бомбардувань, але вони багато в чому пройшли мимо.

Иракское керівництво нині різноманітні повторює цієї помилки, а діє цілком під правилам інформаційної епохи. Такі самі прес-релізи й конференції, таку ж докладні коментарі те, що відбувається, причому досить удачные.

И це, на наш погляд ще одна з свідчень те, що і справді змінюється. І якщо навчиться грати за цих правил — ти дуже швидко опинишся в проигрыше.

Основные выводы.

Таким чином, можна назвати, що інформаційна операція НАТО проти Югославії було проведено цілком грамотне й успішно. Режим Мілошевича гучно засуджувався і врешті-решт природно «зазнав поразки», зберігши цьому майже всю армію, техніку й авіацію. Зруйнована було лише економіка Югославії, — яку тепер необхідно восстанавливать.

Если ми відвернемося від моральних аспектів, не можна не відзначити, що це інформаційна кампанія дійсно була проведена доволі вдало і професійно. І своєї мети альянс, однак, домігся. Мілошевич припинив опір і американські війська КФОР, серед яких здебільшого члени НАТО зараз у Косова, і доконаний факт.

Таким чином, Північноатлантичний блок цілком адекватно зумів обгрунтувати свої дії на Балканах. Нині вже розуміє, що має рацію людини у даному конфлікті можна було захищати іншими, менш кровопролитними й грубими методами. На момент воєнних дій, як ми вже казали, її [операції] підтримка була досить відчувається. І у неї проведена.

И досить великій ролі у цьому відіграли саме социально-информационные технології. У даної кампанії, як ми неодноразово говорили, дуже складно відокремити соціальну рекламу від пропаганди і державної PR-а. І те, що це технології застосовувалися поза сумнівами. Слід відзначити також, що власне інформаційні методи війни багато в чому спиралися саме у соціальний аспект. Про що це означає? На думку, зокрема про те, що готуючись до будь-який військово-інформаційної кампанії слід провести обов’язковий аналіз соціальних кампаній, які проводились даному регионе/стране.

Социальная реклама, державний PR і пропаганда — терміни невіддільні друг від друга. Всі ці методи працюють разом у тому сенсі, що застосовуються найчастіше — у тому ж місці, за одну і те час. І це зрозуміло — всі вони по визначенню пов’язані з цим соціумом, його цінностей і поведінковим установками.

Целью даної роботи було оцінювати хоч чином воєнну операцію вплинула розвиток ситуації на Балканах, але, тим щонайменше, ми постійно, так чи інакше, торкалися даний аспект. І це може бути доказом того, що на що соціальні технології невіддільні від реальності. Вони завжди переслідують конкретну мету, які в чому залежить від конкретної політичну ситуацію. Як ми вже відзначали, їх роль стає дедалі більше і швидше лише у ХХІ столітті це завжди буде одна з головних військових напрямів можливої інформаційної деятельности.

Как ні крамольно це навіть звучить, а й соціальна реклама обов’язково буде задіяно в цих майбутніх кампаніях. Адже саме з її допомогою годі й просто виграти війну, а створити щось більше — наприклад соціальні цінності, створені задля перемогу чи поражение.

Очевидно, що цей напрям буде лише розвиватиметься надалі. Важко сказати добре це, чи ні. Напевно, негоже розмірковувати звідси. Адже ми вже говорили, соціальна реклама як будь-яка технологія може бути хорошій аудіосистемі чи поганий. Мета і результати її використання залежать тільки від тих осіб, які будуть її применять.

Кстати тут виходить цікавий парадокс — адже ціннісні установки суб'єктів соціальної реклами багато в чому залежати від своїх соціуму, отже, також може бути змінені чи модифіковані соціальної рекламой.

Теперь кілька слів уроки для Росії. В Україні на жаль всі ці технології освоєно набагато менше. Причин кілька. Передусім звісно відсутність фінансування. Але є ще одне — у країні немає культури нормального вислови й пояснення дій влади у ЗМІ. Це до речі цілком зрозуміла — звідки взятися такий культурі країни, де 70 років у ній не було необходимости.

Но це означає, які можна не робити у цьому напрямі. Ринок звісно поступово формується і ситуація потроху поліпшується. Та все ж необхідні якісь механізми, які б допомогти формуванню вирощування цієї культури… але вже тема — для інший работы.

Но звісно ж, знання таких технологій, й уміння їх грамотно застосовувати конче необхідно для будь-якого фахівця з інформаційним і PR-вским услугам.

Список литературы

1. Косово: Нове випробування для російської дипломатії// Незалежна газета 12.03.1999 № 44.

2. Особлива папка. Війна в Югославії// Спеціальне додаток до Незалежної газеті № 1, квітень 1999 г.

3. Чи можна було зробити краще? Інтерв'ю з генеральний секретарем НАТО Дж. Робертсоном// Незалежна газета 06.04.2000.

4. Війна XXI століття// Незалежна газета 06.10.1999.

5. У третьому тисячолітті світ очікують це зовсім інші війни// Незалежне військовий огляд 03.03.2000.

6. Війна, здатна запобігати війни// Незалежне військовий огляд від 18.09.1999.

7. Натовський піар// Незалежне військовий огляд 01.03.2002.