Шляхи профілактики підліткової вагітності в умовах загальноосвітньої школи

Зміст

ВСТУП

РОЗДІЛ 1.Історикотеоретичні аспекти проблеми підліткової вагітності

1.1 Аналіз основних категорій та понять

1.2 Психологічні особливості підліткового віку

1.3 Статеве виховання, як основа профілактики підліткової вагітності

Висновки до першого розділу

РОЗДІЛ 2.Дослідницька робота з виявлення шляхів профілактики підліткової вагітності

2.1 Програма дослідницької роботи

2.2 Аналіз результатів дослідницької роботи

2.3 Шляхи профілактики підліткової вагітності в умовах загальноосвітньої школи

Висновки до другого розділу

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність. Серед сучасних педагогічних проблем однією з суспільно важливих є зниження віку початку неповнолітніми статевого життя, що супроводжується зростанням кількості штучного переривання вагітності, розширенням діапазону венеричних захворювань, появою серед школярок матерів-одиначок.

Соціально-економічна й інформаційна ситуація, що склалася в Україні, не лише формує самопочуття і впливає на систему цінностей дорослого її населення, а й істотно позначається на молоді. І найуразливішою виявляється така делікатна сфера людського життя, як статеві взаємини. Зміни, що відбуваються у цій сфері, зокрема ті, що стосуються дітей і неповнолітніх, не залишають ілюзій навіть прихильникам ліберальних поглядів на статеву мораль. Як свідчать життєві спостереження і доводять спеціальні дослідження, нинішні діти доволі рано розпочинають свої статеві стосунки. Так, за даними опитування, проведеного Інститутом соціальної і політичної психології АПН України, середній вік початку статевого життя (показник, який в усьому світі вважається одним з найважливіших критеріїв ефективності освітніх програм із статевої просвіти молоді) становить 15,6 року. При цьому спостерігається помітна тенденція до його зменшення, в тому числі й серед традиційно менш емансипованої сільської молоді. Лише близько 20% опитаних представників учнівської молоді говорять про важливість утримання від дошлюбних статевих зв’язків. Переважна ж більшість учнів і студентів, навпаки, орієнтовані на отримання сексуального досвіду задовго до одруження.

Загальноосвітня школа є єдиною державною інституцією, яка має можливості для розв’язання цієї вкрай актуальної і складної проблеми, і тому вона зобов’язана взяти на себе цю відповідальність. По-перше, школа в принципі має необхідні педагогічно-виховні кадри; по-друге, саме в стінах школи, у сфері її впливу діти організовано перебувають найбільше часу. Отже, школа має чи не найкращий потенціал для реалізації завдань статевої просвіти підростаючого покоління.

Ці явища свідчать про недостатню ефективність роботи, яка здійснюється педагогічними працівниками із школярами у напрямі статевого виховання, про недостатню теоретичну й методичну підготовку вчителів, про низький рівень педагогічної культури батьків. Як наслідок виникають суперечності між значним виховним потенціалом школи та сім'ї щодо статевого виховання та недостатнім його використанням у виховній практиці, а також організованим виховним процесом школи і стихійним впливом на учнів навколишнього соціального середовища (вуличні підліткові групи, шкідливі художні фільми тощо). Отже, актуальною проблемою, що постала перед системою освіти, є здійснення статевого виховання молоді. Необхідність статевої просвіти молодого покоління практично не викликає сумнівів ані в батьківської, ані в педагогічної громадськості. Відповідно до Національної програми планування сім" ї, прийнятої Кабінетом Міністрів України, та Національної програми «Діти України» особлива увага приділяється питанням гігієнічного виховання та підготовки молоді до створення майбутньої сім" ї та народженню здорової дитини.

Статеве виховання — одна із складових морального, тому, відповідно, за його відсутності, неможливо вважати особистість всебічнорозвиненою, високодуховною, гармонійною. Тривалий час існувала хибна думка, що питання статевих стосунків між чоловіком і жінкою вирішується приватно, індивідуально. Тому активне, відкрите обговорення цієї теми і пропагування знань, навіть із науковим підґрунтям, неетичне, непристойне, до того ж — сприяє породженню хворобливої цікавості до статевих стосунків, психічних відхилень і вад. На сучасному етапі розвитку суспільства одним із серйозних і першочергових завдань школи є формування в учнів правильних духовних установок, прищеплення толерантного ставлення до однолітків, зокрема і протилежної статі, виховання культури чистих і справжніх взаємин між статями. Причому, здійснювати ці нелегкі завдання необхідно органічно вплітаючи в навчально — виховний процес. Шляхом правильного статевого виховання необхідно закласти основи майбутніх гармонійних подружніх відносин. В кожного підлітка повинний бути сформований моральний ідеал родини, розуміння її цінності і необхідності для людини. Родина є основою життєвого благополуччя, тому що вона сприяє збереженню здоров’я, полегшує перенесення життєвих труднощів.

Актуальність цієї проблеми, її виключно важливе значення для теорії і практики виховання обумовили вибір теми дипломної роботи «Шляхи профілактики підліткової вагітності в умовах загальноосвітньої школи»

Об`єктом дослідження дипломної роботи є процес профілактики підліткової вагітності учнів загальноосвітньої школи.

Предметом дослідження є шляхи профілактики підліткової вагітності в умовах загальноосвітньої школи.

Метою дипломної роботи є вивчення теоретичних питань з профілактики підліткової вагітності в умовах загальноосвітньої школи та виявлення педагогічних шляхів її успішного здійснення.

Мета роботи передбачає виконання таких завдань:

1) на основі аналізу психолого-педагогічної літератури розкрити сутність основних понять, виявити особливості статевого виховання підлітків;

2) провести емпіричне дослідження з виявлення рівня профілактики підліткової вагітності в умовах загальноосвітньої школи, порівняти та проаналізувати отримані результати

3) виявити шляхи профілактики підліткової вагітності в умовах загальноосвітньої школи .

Теоретичне значення полягає у розробленні методики виявлення статевої культури підлітків та запропонування системи заходів щодо профілактики підліткової вагітності в умовах ЗОШ. Результати, отримані під час експерименту, можна використовувати при подальшому дослідженні статевого культури підлітків.

Практичне значення даної роботи полягає в тому, що запропоновану систему заходів можна використовувати у практичній діяльності соціального педагога, практичного психолога, класного керівника при роботі зі школярами старшого підліткового віку щодо формування статевої культури та профілактики підліткової вагітності.

Експериментальна база: Миколаївська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 25.

Структура роботи. Дипломна робота складається з вступу, теоретичної частини, яка містить три підрозділи, практичної частини, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг — 88 аркушів комп’ютерного набору.

РОЗДІЛ 1. ІСТОРИКО — ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПРОБЛЕМИ ПІДЛІТКОВОЇ ВАГІТНОСТІ

1.1 Аналіз основних категорій та понять

Пімдліток — юнак або дівчина в перехідному від дитинства до юності віці. Сучасна наука визначає підлітковий вік в залежності від країни (регіону проживання) і культурно-національних особливостей, а також статі (від 12−14 до 15−17 років). Він є органічним продовженням молодшого шкільного віку і водночас відрізняється від нього. Його називають перехідним, тому що відбувається перехід від дитинства до юності в фізичному, психічному і соціальному аспектах.

Підлітковий вік — період складних анатомо-фізіологічних змін в організмі людини. Фізичний розвиток підлітків характеризується великою інтенсивністю, нерівномірністю та ускладненнями, пов’язаними зі статевим дозріванням. У ньому виділяють три стадії: стадію, що передує статевому дозріванню, стадію статевого дозрівання і стадію статевої зрілості.

Підлітковий вік ще називають критичним. Справді, кризи бувають, але вони не є неминучими. Цей період може стати важким у виховному відношенні, якщо батьки, вчителі не обізнані з особливостями розвитку підлітків, не зважають на них і продовжують діяти, як раніше, або, навпаки, ставлять до них такі вимоги, як до дорослого. Підлітки потребують особливої уваги, любові до себе. Труднощі зникають, якщо вихователі розуміють зміни, які відбуваються в психічному житті дітей, поважають нові його тенденції, сприяють реалізації підлітків, відповідно організовуючи різні види їх діяльності, взаємини в колективі, участь у громадському житті.

Статеве дозрівання — процес досягнення організмом такого анатомічного та фізіологічного розвитку, що робить його здатним до розмноження. Основною біологічною ознакою статевого дозрівання є вироблення дозрілих статевих клітин — яйцеклітин у особин жіночої статі (дівчат) і сперматозоїдів у хлопців.

Підліткова вагітність — це стан вагітності у неповнолітньої дівчинки-підлітка (зазвичай, у віці 13−18 років). Проблема підліткової вагітності виникає через невідповідність віку статевої та соціальної зрілості. Вік і критерії соціальної зрілості неоднакові в різних країнах світу і культурах. Виникнення вагітності у дівчинки-підлітка має медичні, соціальні, економічні, психологічні та інші аспекти. Підліткова вагітність в розвинених країнах розглядається як соціальне питання через більш низький рівень освіти і більш високий рівнь бідності матерів-підлітків та інших наслідків бідного життя у дітей матерів-підлітків (Додаток А). У розвинених країнах підліткова вагітність зазвичай виникає після заміжжя і в багатьох місцевих громадах і культурах супроводжується соціальним переслідуванням. У країнах Європи за згаданими причинами проведено багато досліджень і кампаній, які намагалися розкрити причини підліткових вагітностей і обмежити їх кількість. В інших же, особливо в країнах, що розвиваються, підліткова вагітність виникає в рамках подружжя і не тягне жодних соціальних стиг.

Статеве виховання — система медико-педагогічних заходів з виховання у батьків, дітей, підлітків та молоді правильного ставлення до питань статі. У складі більшої категорії «виховання індивіда» статеве виховання представляє один з видів його змісту. В деяких суспільствах раннє подружжя і традиційні ролі статей — це важливі чинники, що визначають частоту реєстрованої підліткової вагітності.

Статеве виховання — складова загального процесу виховної роботи школи і сім'ї, що забезпечує правильний статевий розвиток дітей і молоді.

У статевому вихованні насамперед необхідно враховувати вікові особливості школярів. Так, у підлітковому віці відбувається самоусвідомлення підлітками своєї статевої належності, закладаються психологічна та емоційна основи сексуальності - сором’язливість чи розв’язність, різкість чи м’якість, ласкавість чи грубість, доброта чи злість, щедрість чи скупість тощо. Еротична чутливість виявляється через внутрішню рецепцію (зона геніталій). У цьому віці діти активно засвоюють принципи спілкування людей різної статі. Більшість підлітків ще шукають розгадку секрету дітонародження, таємниці материнства. Власне сексуальна сфера перебуває у стадії зміни.

У період статевого дозрівання в підлітка зростає інтерес до протилежної статі, збільшується статевий потяг, стає актуальною інформація сексуального характеру. Велику увагу представники обох статей звертають на вторинні статеві ознаки, їх своєчасна поява і типовий для цього віку стан дає змогу відчути себе повноцінними чоловіками і жінками, проте вони відчувають невпевненість щодо пов’язаних з цим статусом ролей і функцій. З’являється схильність виділяти вторинні статеві ознаки як переваги зовнішності саме представників іншої статі.

Статеве дозрівання впливає і на психіку підлітка: починають формуватися чоловіча і жіноча психологія, з’являються викликані статевим потягом відповідні думки, інтерес до протилежної статі, книг, кінофільмів, розмов дорослих на інтимні теми. Статевий потяг і енергія знаходять вихід не обов’язково в статевому об'єкті. Це можуть бути різні види діяльності (туризм, спорт, музика та ін.), що вельми важливо для виховання особистості, оскільки раннє збудження дитячої сексуальності психологічно шкідливе, затримує подальший психосексуальний розвиток.

В юнацькому віці особистість загалом досягає фізичної зрілості, остаточно формується статева система. У юнаків цей період бурхливіший, ніж у дівчат, і характеризується підвищеною статевою збудливістю, різким зростанням еротичних інтересів і фантазій, потягом до осіб протилежної статі й підвищеною закоханістю. Завершується первинна соціалізація, громадське становлення особистості, її соціальне самовизначення, активне входження в суспільне життя, формування духовних цінностей.

Знання вихователями проблем, що можуть виникати на різних етапах статевого розвитку, дає змогу краще зрозуміти стан особистості школяра і педагогічне доцільно будувати стосунки з ним, організовувати виховний вплив.

У статевому вихованні учнівської молоді важливо зосередитися на формуванні моральних «гальм», які б запобігали відхиленням від норми у статевій поведінці, підготовці до сімейного життя. Педагоги повинні акцентувати на морально-психологічних питаннях, розв’язання яких сприяло б формуванню правильних взаємин між статями, унеможливлювало статеву розпусту, закладало підвалини міцної сім'ї в майбутньому (Додаток А). Передусім необхідно виховувати в учнів повагу до себе, чоловічу та жіночу гідність.

Виходячи з потреби врахування особливостей статі в підготовці молоді до сімейного життя, В. Сухомлинський стверджував, що хлопці повинні отримати «чоловіче виховання» (загартовування, важчі роботи, допомога старшим і дівчатам тощо). Нагадування: «Ти чоловік» сприяє вихованню лицарського ставлення до дівчини. У свою чергу, дівчата мають отримати «жіноче виховання». При цьому строгість дівчини, її вимогливість і нетерпиме ставлення до зла і несправедливості, прагнення бути самобутньою, яскравою, незалежною особистістю є своєрідним засобом виховання в юнаків якостей чоловіка. «Виховання стійких, мужніх, незламних, непримиренних до зла жінок — це, на наш погляд, одне з найважливіших завдань формування людини».

Підліткам слід прищеплювати повагу до представників протилежної статі, особливо до жіночої, щоб юнак бачив у ній дівчинку, подругу, майбутню дружину, матір своїх дітей, а не лише біологічно протилежну стать. Самоповага й повага до протилежної статі є тим моральним гальмом, яке регулює взаємини між статями. Найінтенсивнішу виховну роботу слід проводити в підлітковому віці, коли дівчата статево дозрівають швидше і спостерігається розрив у стосунках хлопців і дівчат, що може позначитися на ставленні до протилежної статі в майбутньому.

Сучасний науковець І.Бех виділяє такі види підготовки до дорослості.

Загальносоціальна підготовка. Виховання правильного розуміння дорослості, почуття відповідальності за свої вчинки; ознайомлення з особливостями сучасної сім'ї, її значенням у житті людини та суспільства; формування у школярів здатності планувати і реалізовувати свій життєвий шлях, самостійно приймати рішення з життєво важливих питань; виховання бережливого ставлення до свого здоров’я і піклування про здоров’я інших, уміння вести тверезий спосіб життя; проблеми виховання дітей в сім'ї.

Моральна підготовка.Морально підготувати підлітків збудовування родини та рис хорошого сім'янина (доброти, чуйності, ніжності, турботливості, доброзичливості, терплячості, принциповості, вміння слухати й розуміти іншу людину, вірності й обов’язковості); виховання почуттів честі та гідності у між-статевих стосунках, критичного ставлення до неправильних установок стосовно протилежної статі - негативізму, споживацтва, байдужості тощо; ознайомлення з системою вимог, яким повинна відповідати кожна стать, з правилами подружнього життя, культурою та етикою поведінки в сім'ї; організація досвіду нестатевої любові.

Психологічна підготовка. Спрямованість на іншу людину, розуміння її зовнішніх виявів і внутрішніх станів; розвиток уміння помічати переживання іншої людини, психологічно підтримувати її, формування таких рис, як симпатія, емоційна гнучкість, емоційна стабільність, розуміння потреб партнера, поблажливість, адаптивність, здатність поступатися; розвиток психологічної привабливості особистості, здатність до контакту з іншими людьми, вміння спілкуватись і співпрацювати; ознайомлення учнів з психологічними основами дружби і кохання, морально-психологічного клімату в сім'ї, етапами досягнення подружньої сумісності, умовами гармонізації сімейних стосунків; навчання розуміння психологічних відмінностей чоловіка і жінки, вміння враховувати їх у міжстатевому спілкуванні, готовності долати конфліктні ситуації у цих стосунках; ознайомлення з прийомами саморегуляції, зняття стресів, самоконтролю та самокорекції поведінки.

Правова підготовка. Ознайомлення школярів з основними положеннями сімейного права; з порядком укладання шлюбу, усвідомлення ними необхідності його державної реєстрації, правових наслідків незареєстрованих шлюбів; засвоєння учнями прав і обов’язків подружжя, особистих правовідносин між ними та майнових відносин, а також правовідносин між батьками і дітьми; пояснення таких державних актів, як позбавлення материнських і батьківських прав та усиновлення; ознайомлення з причинами, правовими основами та соціальними, економічними, психологічними й педагогічними наслідками розлучення, аліментними зобов’язаннями розлучених; з умовами укладання шлюбного контракту і виховання адекватного ставлення до цього правового акту; з окремими положеннями кримінального права, що стосуються кримінальної відповідальності за ухиляння від лікування венеричних хвороб, незаконне проведення абортів, зґвалтування, розбещення неповнолітніх та задоволення статевої пристрасті неприродним способом.

Господарсько-економічна підготовка. Психологічна установка на необхідність ведення домашнього господарства, готовності до домашньої праці, орієнтування на рівномірний розподіл обов’язків з ведення домашнього господарства між усіма членами сім'ї, подолання хибних установок про поділ домашньої праці на чоловічу й жіночу, а по суті, лише на жіночу; навчання учнів раціональної організації домашньої праці (точний перелік справ, визначення послідовності й тривалості виконання кожної справи, одночасне виконання кількох справ, розподіл особливо складних справ на більш тривалий період); прищеплення навичок ощадливості, економності, планування сімейного бюджету.

Естетична підготовка. Формування уявлень про естетичну культуру сім'ї і міжстатевих стосунків; виховання у школярів поваги до сімейних традицій, бажання примножувати їх, уміння організовувати сімейні свята; розширення уявлень про естетику побуту й бажання вносити прекрасне в побут (красивий інтер'єр, квіти, гармонія в усьому); розвиток у молоді хорошого смаку (вміння вдягатися, користовуватися прикрасами, косметикою, сервірувати стіл тощо), правильне ставлення до моди, дотримання міри в усьому; розкриття значення мистецтва в житті сім'ї, стимулювання інтересу до різних видів мистецтва, вміння створювати домашню бібліотеку, фонотеку, колекціонувати тощо; навчання розумної організації дозвілля і культурного відпочинку.

Великі можливості для статевого виховання школярів закладені в навчальних програмах з різних предметів. Уже в молодших класах на уроках рідної мови, читання, природознавства діти знайомляться з такими важливими питаннями, як сім'я, права і обов’язки її членів, взаємодопомога, сімейні традиції; материнство і батьківство; статеві відмінності в природі та суспільстві; розподіл обов’язків під час виконання певної роботи; чоловічі й жіночі професії. У середніх і старших класах вивчення навчальних предметів дає широкі можливості для поглиблення й розширення знань учнів у цьому напрямі. Так, на уроках української літератури розкривається моральна краса рідного народу, його уявлення про щастя, під яким розуміють не лише кохання та сімейне благополуччя, а й правильний вибір місця в житті, прагнення до кращого майбутнього, поєднання особистого й суспільного. На уроках історії учні знайомляться з розвитком шлюбно-сімейних відносин, історією моногамного шлюбу, з сім'єю як соціальним явищем. На уроках правознавства — зі змістом основних положень законодавства [2,12] про сім'ю, шлюб, державний захист сім'ї та дитинства.

1.2 Психологічні особливості підліткового віку

Підлітковий вік характеризується значним розвитком психіки, пізнавальних процесів. Навчання залишається основним видом діяльності, проте зазнає значних змін в організації, змісті. Воно характеризується довільністю, зростанням активності й самостійності, зміною пізнавальних і соціальних мотивів навчання. Удосконалюється сприйняття, стаючи більш плановим, різнобічним, але не досягає ще повного розвитку. На нього впливає не лише характер об'єкта, що сприймається, але й емоційний стан підлітка.

Зазнає якісних змін мотивація навчання. Поглиблюючись і диференціюючись, пізнавальні інтереси підлітків стають виразнішими, стійкішими і змістовнішими. Навчальний процес ставить підвищені вимоги до уваги підлітків, здатності зосереджуватись на змісті навчальної діяльності й відволікатись від сторонніх показників. Навчання вимагає як мимовільної, так і довільної уваги, сприяє зростанню обсягу уваги, вдосконаленню уміння розподіляти і переключати її. Для підлітків характерним є прагнення виховувати в собі здатність бути уважними, елементи самоконтролю й саморегуляції.

Підлітки прагнуть до логічного осмислення матеріалу, застосовуючи при цьому порівняння, зіставлення, узагальнення, класифікацію тощо. Підвищується рівень абстрагування, формуються системи прямих і зворотних логічних операцій, міркувань та умовиводів, що стають більш свідомими, обґрунтованими.

Пам’ять набуває більшої логічності, довільності й керованості. Підлітки використовують різноманітні засоби запам’ятовування: логічну обробку матеріалу, виділення опорних пунктів, складання плану, конспектування. Розширюються і поглиблюються пізнавальні інтереси учнів, більш вибірковим стає інтерес до навчальних предметів.

Основним у мовному розвитку підлітків є вдосконалення уміння користуватись мовою як засобом спілкування. У здатності користуватися словом, зовнішнім мовленням підлітки вбачають свою інтелектуальну силу, ознаку свого авторитету в колективі. У зв’язку з цим посилюється інтерес до оволодівання засобами виразної мови, до алегорій, крилатих слів і метафор. Підлітки розуміють гумор, мовні засоби його вираження. Користуючись внутрішнім мовленням, вони шукають адекватні способи передачі своїх думок.

У цьому віці зростає значення праці в житті, розширюється участь дітей у продуктивній трудовій діяльності в школі і поза нею. Це відповідає їх фізичним можливостям і потребам. Підлітки здатні до тривалої систематичної праці, усвідомлюють її суспільне значення, прагнуть до її результативності. їх приваблює праця, в якій можуть виявляти певну ініціативу і творчість.

Ігрова діяльність зберігає своє значення, але набуває якісно іншого характеру за змістом і способами здійснення. Виділяють такі її види: творчі ігри (драматизація, ігри-походи, імпровізація і фантазування при відтворенні історичних подій, сучасних ситуацій); спортивні ігри (футбол, хокей, волейбол та ін.); інтелектуальні (шахи, шашки, розв’язування різних мисленнєвих завдань); комп’ютерні, військові ігри тощо. Особливо захоплюють підлітків колективні ігри. Успіхи і помилки їх стають предметом жвавих обговорень, критичних зауважень. В іграх підлітки проявляють підвищену емоційність, збуджуваність.

Підлітковий вік — період переходу від дитинства до дорослості, інтенсивного становлення почуттів і волі, спрямованості, готовності жити і діяти так, як живуть і діють дорослі. Підліток усвідомлює себе дорослою особою. Зростає його активність, відбувається ціннісна переорієнтація під впливом прагнення бути дорослим. Проте він поводиться ще як дитина. Психічному його розвитку властиво багато суперечностей. Підліток є ще дитиною, і вже — не дитина, має деякі риси дорослого, але — ще не дорослий, намагається обмірковувати свої прагнення, дії, як це роблять дорослі, але своєрідно, по-дитячому. Саме ця суперечність у психічному розвитку потребує у спілкуванні з ним значного такту, обережності, делікатності, які є суттєвими у процесі нормального становлення його особистості.

Прагнення до самостійності особливо характерне для підлітків. У ньому виявляється почуття власної дорослості та потреба в її визнанні дорослими. Самооцінка набуває не меншого значення, ніж оцінювання його дорослими. Прагнення розібратися в собі та своїх особливостях, бажання порівняти себе з іншими та оцінити їх якості породжують підвищену чутливість до оцінювання особистісних якостей, поведінки, ставлення до себе загалом. Це основна причина вразливості підлітка, його невмотивованих, безпідставних, з погляду дорослих, бурхливих реакцій на зауваження.

Моральні почуття, які ще перебувають на стадії формування, засвоєні норми поведінки визначають зміст і спрямування його дій. Проте в поведінці не завжди поєднуються слова, почуття та дії. Деякі з них не усвідомлюють зв’язку між відомими їм загальними нормами і власною поведінкою в конкретній ситуації.

Цей віковий період відрізняється бурхливим перебігом емоцій, раптовими змінами емоційних станів, переживань, настроїв, переходами від піднесення до нестриманості, галасливості, від надмірної рухливості до спокою, байдужості. У динаміці емоцій виявляються стосунки підлітка з близькими людьми, колективом, успіхи в діяльності. До раптових змін настрою можуть спричинити погана оцінка, розчарування в другові, неуважність дорослих до інтересів і почуттів, нетактовний спосіб втручання в його емоційне життя.

Моральні якості пов’язані з вольовими. У цей період зникає навіюваність, зміцнюється сила волі підлітка, його самовладання, зростає здатність до подолання труднощів, вияву рішучості й наполегливості. Але підліток не завжди правильно розуміє, в чому саме полягає сила волі. Часом упертість, за допомогою якої він нерозумно домагається здійснення своїх недоцільних бажань, вважається ним позитивною вольовою якістю. За силу волі іноді приймається негативізм, що виявляється в небажанні підкорятися розумним вимогам дорослих і правилам поведінки. Вольовими вчинками підлітки часом вважають і безглузді витівки, які вимагають значних зусиль (не спати дві доби, проколоти шкіру голкою). Це свідчить про хибне їх уявлення справжньої сили волі [11, 27].

Колектив має важливе значення у формуванні особистості підлітка. Однією з найхарактерніших його рис є прагнення до самоствердження. Бажання зайняти своє місце в колективі, бути лідером, помітним або малопомітним виконавцем, активним або пасивним, діяти заради колективу або заради себе є виявом внутрішніх, недостатньо усвідомлених позицій дитини. Але в процесі їх прояву, оцінювання колективом підліток під впливом колективної думки починає усвідомлювати свої устремління, домагання, вчинки і місце в колективі, стає суб'єктом виховання [11,44].

Особливого значення набувають дружба і товаришування, які стають активними, набирають нових форм: просто товариші, близький товариш, друг. Важливим фактором формування особистості підлітка є дружні взаємини з батьками (Додаток Б). У цьому віці втрачають своє значення «керування» і «підкорення», категоричне наслідування авторитету. І це природно, адже підліток є вже напівдорослою людиною, має власні оцінні судження, вміє їх обстоювати і доводити. Дружба між батьками і дітьми — один із каналів виховного впливу на дитину. Тільки дружні взаємини викликають підлітка на відвертість, допомагають дізнатися про переживання дитини, впливати на них, використовуючи для цього силу власного досвіду та авторитету.

Підлітковий вік ще називають критичним. Справді, кризи бувають, але вони не є неминучими. Цей період може стати важким у виховному відношенні, якщо батьки, вчителі не обізнані з особливостями розвитку підлітків, не зважають на них і продовжують діяти, як раніше, або, навпаки, ставлять до них такі вимоги, як до дорослого. Підлітки потребують особливої уваги, любові до себе. Труднощі зникають, якщо вихователі розуміють зміни, які відбуваються в психічному житті дітей, поважають нові його тенденції, сприяють реалізації підлітків, відповідно організовуючи різні види їх діяльності, взаємини в колективі, участь у громадському житті.

У хлопчиків і дівчаток тривалість статевого дозрівання становить в середньому близько 5 років. Строки початку і тривалість статевого дозрівання коливаються в широких межах. Затримка росту і статевого дозрівання, а іноді спадково обумовлена, коли в одного з батьків або інших кровних родичів теж запізнювалися строки статевого дозрівання. Затримка тільки зростання часто буває сімейною і спостерігається при невисокому росту батьків, причому чим менше в рості відрізняються один від одного батьки, тим менше відрізняються від них за цим показником і діти. Прискорене статеве дозрівання частіше пов’язане з акселерацією. Вона виявляється в тому, що характерні для підліткового віку анатомофізіологічні зміни в організмі виникають раніше, ніж у попередніх десятиліттях. Дослідники вважають, що акселерацію треба розуміти не лише як прискорення росту й статевого дозрівання, а як зміну темпу розвитку організму, що позначається і на темпі психічного розвитку. Існують різні гіпотези щодо виникнення явища акселерації:

Перша гіпотеза називається геліогенна теорія це вплив сонячного випромінювання на дітей, які останнім часом стали більше перебувати на сонці, завдяки чому стимулюється їхній розвиток. До другої теорії відносяться гетерозії це вплив на розвиток дитини міжнаціональних шлюбів, що призводить до значних змін, і як наслідок — акселерація. Наступна теорія урбанізації розвиток міст і переселення до них сільського населення, що призводить до прискорення статевого розвитку, інтелектуалізації, а це в свою чергу прискорює ріст і визрівання організму. Нітритивна теорія: акселерацію вважає результатом поліпшення і вітамінізації харчування. Остання теорія опромінювання це поширення рентгенівських пристроїв, використання атомної енергетики, випробування ядерної зброї на полігонах створюють фони випромінювання, але в таких дозах, які стимулюють поділ клітин.

Протилежний до акселерації - процес ретардації (лат. retardatioзатримка) — значного відставання розвитку дитини від середніх фізичних і психофізіологічних показників. Він може бути наслідком пияцтва, алкоголізму батьків, народження дітей в більш пізньому віці, спадкової хвороби батьків або одного з цих факторів. Такі діти відстають не тільки фізіологічно, а й інтелектуально [7,14].

При виключення спадкових, сімейних особливостей статевого дозрівання крайніми термінами його початку у дівчаток можна вважати період не раніше 8 років і не пізніше 12 років.

Вагітність у дівчаток-підлітків з психологічної точки зору деструктивно впливає на розвиток емоційно-вольової сфери, ціннісно-смислових орієнтацій, формування статевого та материнської поведінки. Це відноситься як до «неблагополучних», так і до «благополучних» (за факторами бажаності і «законності») вагітностей підлітків. Репродуктивна сфера включає два компоненти: поведінка статева і материнська Прагнення задовольняти потреби репродуктивної сфери забезпечується потужними мотиваційними механізмами, що мають складний розвиток в онтогенезі. Особливістю «біологічного проекту» репродуктивної сфери є незв’язаність обох її блоків в суб'єктивній представленості. Тому і логіка розвитку цих форм поведінки в онтогенезі самостійна. Опредметнення мотиваційних основ ставлення до дитини забезпечується реакцією на ключові дитячі ознаки, в результаті чого немовля набуває самостійну цінність. При розділеності в суб'єктивній представленості материнської та статевої сфер ставлення до дитини не піддається впливу з боку статевої поведінки [4, 29].

З виникненням свідомості і суспільства становище змінюється. По-перше, соціально-культурні цінності повноправно беруть участь у розвитку материнської та статевої поведінки. По-друге, відбувається об'єднання батьківської і статевої поведінки у єдиний комплекс. Проте їх біологічна розділеність в суб'єктивній сфері провокує різну ступінь дисгармонії отриманої освіти [3,14]. Найбільш проблемною є рання вагітність, обтяжена факторами як небажаність, так і «незаконність». Саме в цьому віці чинник «незаконність» може стати визначальним, тому що він пов’язаний з незавершеною сепарацією від батьків і незрілістю емоційно-вольової сфери та ціннісно-смислових орієнтацій особистості.

Можна виділити аспекти проблеми ранньої вагітності, що стосуються особливостей онтогенетичного розвитку репродуктивної сфери.

Незавершеність розбіжності мотиваційних основ статевої та батьківської поведінки, яке має відбутися в цьому віці. До початку статевого дозрівання формування мотиваційних основ материнської поведінки в основному закінчується. Це відбувається в процесі взаємодії з власною матір'ю в пренатальному і ранньому постнатальному періоді онтогенезу, в рамках ігрової діяльності і т.д. У статевій поведінці в пубертатному віці відбувається активне завершення формування мотиваційних основ.

Вагітність у пубертатному періоді зумовлює грубе порушення у розвитку не тільки материнської поведінки, але і багатьох особистісних утворень. Це підтверджується і випадками «благополучних» результатів ранньої вагітності:

— Коли батьки породіллі погоджуються взяти дитину

— Коли породілля перебуває у шлюбі.

У всіх подібних випадках спостерігаються ускладнення в психологічному стані юної матері і в розвитку емоційного контакту з дитиною. У вагітних 15−16 років, які перебувають у шлюбі, відзначається тривожність, невпевненість в успішності виконання материнської ролі, орієнтація на обов’язкову допомогу старших, причому свої дії розглядаються, скоріше, як допомогу більш досвідченим родичам у догляді за дитиною. На чоловіка покладаються надії щодо забезпечення захисту, підтримки, організації всіх сторін життєдіяльності. Це перешкоджає розвитку материнської інтуїції, впевненості у власній компетентності щодо інтерпретації поведінки дитини, рефлексії своїх почуттів. Останнє є одним з істотних факторів розвитку емоційного компонента материнської поведінки. Крім того, виражений конфлікт між актуальним процесом становлення власних ціннісно-смислових орієнтацій, характерним для цього віку, і необхідністю усвідомити завершеність минулого життєвого етапу, переходу в нову якість [5, 31].

Подібні особливості розвитку материнської поведінки і динаміки емоційного стану під час вагітності відзначені у майбутніх матерів, особистість яких має риси інфантильності, незрілості емоційно-вольової сфери тощо, тобто психологічно «ще не стали дорослими» до моменту вагітності.

1.3 Статеве виховання, як основа профілактики підліткової вагітності

Суть первинної профілактики у загальноосвітньому закладі полягає у здійсненні комплексу заходів, спрямованих на запобігання негативного впливу біологічних і соціально-психологічних факторів, які можуть слугувати причиною формування поведінки, що відхиляється від норми. У першу чергу вона має бути спрямована на формування в особистості неприйняття та категоричну відмову від певних стандартів поведінки. Соціальні педагоги загальноосвітніх закладів повинні надавати дітям і підліткам інформацію про вживання різних видів алко-, нарко-, токсичних речовин; формувати правову культуру, роз’яснювати правові норми стосовно різних аспектів асоціальної поведінки; популяризувати здоровий спосіб життя; формувати навички культурного проведення дозвілля; створювати умови для самореалізації особистості у різних видах творчої, інтелектуальної та громадської діяльності [16,20].

Статеві стосунки підлітків, можуть нести за собою загрозу здоров’ю. Недостатність методичного забезпечення соціальних педагогів шкіл щодо організації профілактичної роботи є істотною перепоною на шляху боротьби з ВІЛ/СНІДом, наркотичною залежністю, ризикованою поведінкою (Додаток А).

Наразі осередками просвіти та методичного супроводу соціальних педагогів у даному напрямі є ресурсні центри для фахівців соціальної сфери. Оскільки в них зосереджені необхідні для забезпечення діяльності цих спеціалістів інформаційних, методичних, матеріальних та людських ресурсів [19,40].

Проблему ресурсного забезпечення соціальної роботи в Україні вивчали О. Безпалько та Т. Семигіна. Діяльність ресурсних центрів вищих навчальних закладів розглядалася у працях вітчизняних науковців Н. Заверико, І. Звєрєвої, Г. Радчук. Дослідники Т. Лях, Т. Цюман та К. Шендеровський у своїх роботах аналізують підходи до менеджменту ресурсних центрів [8,43].

Метою даної статті є аналіз особливостей роботи ресурсних центрів, що надають методичну допомогу шкільним соціальним педагогам у організації профілактичної роботи.

Ресурсні центри для працівників соціальної сфери — достатньо нове явище в Україні. Активне їх формування розпочалось із 1996 року. Ще не має чіткого визначення поняття «ресурсний центр», відсутні і наукові дослідження щодо організації та функціонування ресурсних центрів. Але при цьому вони відіграють вагому роль, надаючи інформаційну, методичну та консультативну допомогу спеціалістам соціальної сфери, реагуючи на нагальні проблеми українського суспільства .

Серед них — Київський ресурсний центр імені Андрія Муравйова-Апостола, який є однією з найпотужніших агенцій у інформаційно-методичній підтримці соціальних педагогів загальноосвітніх закладів. Його створено у листопаді 2000 р. в рамках проекту «Соціальна освіта в Україні» Християнським дитячим фондом (нова назва — Український фонд «Благополуччя дітей»), Міжнародною федерацією соціальних працівників, Українською асоціацією соціальних педагогів та спеціалістів із соціальної роботи за підтримки уряду Швейцарії. Сьогодні він є структурним підрозділом Інституту психології і соціальної педагогіки КМПУ імені Б.Д. Грінченка.

Мета діяльності центру — підвищення професійної компетентності спеціалістів соціальних служб, соціальних педагогів, практичних психологів та представників громадських організацій, які надають соціальні послуги дітям, сім'ї та молоді щодо профілактики негативних явищ.

Працівники ресурсного центру, здійснюючи методичну підтримку соціальних педагогів загальноосвітніх шкіл, популяризують наукові дослідження у галузі соціальної профілактики, передові методи соціальної роботи та соціальної педагогіки, ознайомлюють фахівців з сучасними технологіями просвітницько-профілактичної роботи в учнівському середовищі [7, 24].

Соціальним педагогам загальноосвітніх шкіл ресурсний центр надає інформаційні, консультаційні, посередницькі та просвітницькі послуги. Зупинимося більш детальніше на кожній із них.

Надаючи інформаційні послуги соціальним педагогам загальноосвітніх закладів по напряму первинної профілактики, працівники ресурсного центру використовують потужний книжковий фонд центру, сучасне технічне обладнання, Інтернет ресурси [20,43].

Нині у книжковому фонді є понад 2 тисячі літературних джерел щодо різних аспектів соціальної профілактики. Для зручності вони систематизовані за розділами: девіантна поведінка: поняття, загальні положення та профілактика; технології подолання негативних явищ; профілактика наркоманії, алкоголізму, тютюнопаління; профілактика ВІЛ/СНІДу та інфекції, які передаються статевим шляхом; педагогічні основи формування здорового способу життя; медико-соціальні основи здоров’я. За цими розділами соціальні педагоги можуть знайти довідкові видання, підручники, соціологічні дослідження, методичні посібники, наукові збірки, тренінгові програми, ігрові методики, присвячені різним аспектам сприяння здоров’ю та профілактики негативних явищ у дитячому та молодіжному середовищі. Соціальні педагоги на базі ресурсного центру мають можливість попрацювати із зазначеними інформаційними матеріалами, а також скласти соціальний паспорт мікрорайону (району, міста) із зазначенням мережі організацій та закладів, які здійснюють соціально-профілактичну роботу, працюють з наркозалежними та ВІЛ-інфікованими.

Ресурсний центр надає можливість роботи з іншомовними виданнями, (англійською, німецькою, французькою, польською мовами), де описується закордонний досвід здійснення соціальної профілактики. Увазі соціальних педагогів пропонуються вітчизняні та зарубіжні періодичні видання соціально-профілактичного напряму. Серед них особливим попитом користуються журнали: «Соціальна педагогіка: теорія та практика», «Практична психологія і соціальна робота», «Психолог», «Журнал для батьків», «Соціальний працівник» тощо [24,48].

Заслуговує на увагу діяльність працівників центру щодо навчання соціальних педагогів загальноосвітніх шкіл методиці проведення відео лекторіїв. У ресурсному центрі зібрано більше 80 відеофільмів, які торкаються різних аспектів сприяння здоров’ю, профілактики негативних явищ. Серед них найпопулярнішими є відеоматеріали:

з питань репродуктивного здоров’я («Що ти знаєш про себе», «Від хлопчика до чоловіка» «Від дівчинки до жінки» «Вагітні підлітки — турбота про них»); з профілактики тютюнопаління («Тютюн — помста індіанців Arawaks», «Тютюнові міфи»); з профілактики алкогольної та наркотичної залежності («Сповідь», «Обережно! наркоманія», «Не дури себя», «Наркоманія: це хвороба, від якої ніхто не застрахований», «Поза законом», «Якби я знав раніше»); з профілактики ВІЛ/СНІДу («СНІД стосується кожного»; «Рішення», «Затишшя», «Профілактика ВІЛ/СНІД», «Наближення») тощо.

Працівники ресурсного центру сприяють створенню у загальноосвітніх закладах відеотек, що дозволяє соціальним педагогам використовувати відеоматеріали у профілактичній роботі [30,49].

Ресурсні центри надають соціальним педагогам індивідуальні та групові консультаційні послуги. Також консультування здійснюється через мережу Інтернет та листування. Співробітники ресурсного центру є висококваліфікованими спеціалістами, які постійно підвищують свій професійний рівень на курсах підвищення кваліфікації, приймають участь у міжнародних та національних семінарах, тренінгах, займаються проектною діяльністю, обмінюються професійним досвідом зі спеціалістами з інших країн.

Консультації соціальним педагогам загальноосвітніх закладів надаються по різним аспектам соціальної профілактики, найбільш популярними є теми:

— досвід реалізації проектів щодо соціальної профілактики;

— організації, які займаються профілактичною діяльністю;

вітчизняні та зарубіжні науковців, дослідників, які працюють по соціальній профілактиці;

технології комплексної соціальної профілактики негативних явищ у шкільному середовищі;

розробка програм тренінгу по соціальній профілактиці;

зміст та методи профілактичної інтервенції.

Здійснюючи методичний супровід соціальних педагогів, ресурсний центр допомагає у налагоджені партнерських стосунків з державними та громадськими організаціями, які працюють у галузі профілактики негативних явищ у середовищі дітей, підлітків та молоді [28,42]. Так, працівники ресурсного центру, співпрацюючи з громадською організацією «Соціальна служба «Віфанія» проводили для соціальних педагогів шкіл семінар «Нормативно-правові аспекти щодо профілактики насильства дітей в сім'ї»; з Всеукраїнським громадським центром «Волонтер» проводили семінар «Профілактика ВІЛ/СНІДу та ризикованої поведінки в дитячому та молодіжному середовищі», «Інтерактивні методи профілактики ВІЛ/СНІДу та ризикованої поведінки серед дітей та підлітків». Також працівники ресурсного центру запрошують для соціальних педагогів шкіл з презентаціями громадські та державні організації, які займаються соціальною профілактикою в молодіжному середовищі, проводять круглі столи для налагодження співпраці між загальноосвітніми закладами та громадськими організаціями у вирішенні завдання щодо розробки комплексних програм сприяння здоров’ю дітей та молоді, спрямованих на первинну профілактику.

Спеціалісти ресурсного центру здійснюють постійний методичний супровід фахівців, які пройшли навчання на семінарах та тренінгах, надаючи їм консультації, запрошуючи на зустрічі, круглі столи, семінари, презентації, систематично відстежуючи стан реалізації інноваційних технологій в соціально-профілактичній діяльності.

Ресурсний центр сприяє опануванню соціальними педагогами інтерактивними методами, ознайомленню із тренінговими модулями з питань формуванню здорового способу життя. Підготовлені соціальні педагоги організовують позанавчальну діяльність, спрямовану на формування здорового способу життя.

Працівники ресурсного центру переконані, що дітей та підлітків необхідно навчати відповідально ставитися до свого здоров’я та життя. Сьогодні школа повинна відігравати провідну роль у наданні дітям та підліткам знань, формуванні ставлень та прищеплюванні навичок, які, необхідні для збереження власного здоров’я.

Ресурсні центри докладають багато зусиль до підвищення рівня компетентності соціальних педагогів закладів освіти з профілактики ризикованої поведінки в учнівському середовищі, формуванню безпечної поведінки й здорового способу життя в учнів та зменшенню ризику інфікування ВІЛ, шляхом формуванню мотивації, знань і умінь щодо безпечної поведінки та здорового способу життя. Тому ресурсні центри відіграють неабияку роль у підвищенні кваліфікації соціальних педагогів закладів освіти, впровадженні сучасних соціальних технологій, популяризації інновацій у соціально-педагогічній діяльності.

Отже, пропонуючи сучасні інформаційно-методичні матеріали, інноваційні методики, інтерактивні технології, популяризуючи моделі профілактичної роботи ресурсні центри створюють умови для покращення організації соціальними педагогами профілактичної роботи з учнями в умовах загальноосвітніх закладів через надання інформаційних, консультаційних, посередницьких та освітніх послуг [14, 19].

Необхідна передумова дослідження сексуальності полягає насамперед у подоланні релігійно-містичного ставлення до неї. Така можливість з’явилась лише наприкінці ІХХ століття у країнах Західної Європи.

У той час дослідження вчених були пов’язані з медичними аспектами сексуальності. У них розглядалися, передовсім, порушення фізіологічних норм статевого життя. Дослідники намагалися зрозуміти причини виникнення гомосексуального потягу, трансвестизму, фетишизму. Вже тоді висловлювалася думка про обумовленість різноманітної статевої поведінки індивідуальними особливостями психічної конституції особистості.

Одним з перших запропонував пов’язати теорію сексології з психологією німецький лікар Генрі Хавлок Елліс. Його праці сприяли розумінню пластичності людської сексуальності, вказували на неприпустимість осудження поведінки, що не відповідає нормам усталеної культури сексуальних стосунків. Намагався співвіднести клінічні та культурологічні дані сексуальності людини дерматовенеролог Іван Блох. Але найбільше вразила світ теорія сексуальності, висунута на початку ХХ століття психоаналітиком Зігмундом Фрейдом. Учений розглядав сексуальність як основу джерело життєвої енергії людини, наголошував на необхідності сексу не тільки з точки зору продовження роду, а й для нормального функціонування особистості. Фрейд уперше виділив фази психосексуального розвитку дитини, зосередив увагу на особливостях індивідуального розвитку. Він вказав на велике значення ранніх дитячих переживань і стосунків із батьками як на безпосередні причини формування певного типу сексуальної поведінки. І хоча деякі положення теорії сексуальності переглянуті сучасною наукою [13,30], вплив Фрейда на розвиток сексології був значним.

У 20-х роках двадцятого століття були закладені теоретичні засади сучасної сексології. Проте переважна більшість висновків учених базувалась на спостереженнях за пацієнтами психіатричних лікарень, тобто, стосувалася скоріше сексопатології. Щоб визначити патологію сексуальної поведінки, її треба порівняти з нормою. А для з’ясування критеріїв норми сексологія мала звернутися до вивчення фізіології і мотивації поведінки нормальних людей. Щоб дістати таку інформацію, необхідно було провести масові опитування населення.

Перші такі дослідження були проведені з ініціативи німецького психіатра М. Хіршвельда. У 20-і роки у Радянському Союзі дослідження сексуальної поведінки проводилися багатьма вченими. За методичним рівнем їхні праці суттєво випереджали дослідження, що проводилися за кордоном; деякі з них були перекладені іншими мовами і вважалися авторитетними на Заході.

Перші спроби анкетування мали значні недоліки, і хоча з часом вони удосконалювалися, і сьогодні анкетування та інтерв'ювання викликають чимало методологічних і етичних труднощів. Проте ці методи дослідження сексуальної поведінки і досі є основними у сексології.

Найбільш фундаментальною роботою вважається дослідження, розпочате наприкінці 30-х років американським ученим Альфредом Кінзі. Він провів близько 19 тис. інтерв'ю, кожне з яких містило від 350 до520 пунктів. Хоча А. Кінзі був прихильником біхевіористичної теорії і основний наголос робив на дослідження фізіології статевого життя, значну увагу він приділив вивченню впливу соціальних характеристик на поведінку досліджуваних (освітній рівень, рід занять, професію, релігійність, місце проживання). Результати, одержані в дослідженнях А. Кінзі, радикально змінили уявлення про людську сексуальність. Ось найбільш важливі висновки його роботи:

1) сексуальна поведінка, як чоловіків і жінок, відрізняється широкою варіативністю способів досягнення сексуального задоволення;

2) виявились значні розбіжності інтенсивності гетеросексуальної поведінки;

3) рівень інтелектуального розвитку прямо пропорційний різноманітності сексуального життя.

«Звіти» А. Кінзі мали великий вплив на подальші дослідження науковців багатьох країн світу (США, Данії, СРСР, Англії, Франції, Італії, ФРН).

Результати загального опитуваня дали змогу науковцям робити теоретичні висновки щодо загальних тенденцій, вікових та статевих особливостей сексуальної поведінки. Але тільки статистичні дані не можуть пояснити, як відбуваються процеси формування психосексуальної конституції особистості, статевої ідентифікації, причин розвитку патології, закріплення у свідомості тих чи тих стереотипів сексуальної поведінки. І головне — чи можна регулювати ці процеси і якщо так, то як саме і коли це робити.