РОЗДІЛ 1. МОРФО-ФУНКЦІОНАЛЬНІ особливості розвитку, фізичної підготовленості та ПСИХІЧНОЇ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ школярів середніх класів

Анатомо-фізіологічні особливості розвитку дітей 12−14 років

Кожній віковій групі дітей притаманні особливості розвитку та функціонування систем організму і психологічні особливості, урахування яких необхідне для побудови занять з фізичного виховання [8].

Нервова система. Стан нервової системи у підлітків інший, ніж у дорослих та дітей. У більшості підлітків збудженість нервових процесів переважає над гальмуванням: реакція на словесну, усну інформацію буває сповільненою чи неадекватною, що необхідно враховувати під час планування уроку по фізичній культурі, щоб вони відповідали віковим особливостям. Також не стійкість нервової системи може викликати зміни у роботі життєво важливих органів і систем. Зовнішні показники — підвищена збудливість, пітливість — це вираження емоційної реакції на найменші стреси та стресові ситуації.

Статеве дозрівання. Статеве дозрівання займає важливе значення під час розвитку підлітка. Дозрівання репродуктивної системи досягає рівня дорослої людини до 17−18 років. Рівень статевого дозрівання відображає стан механізмів регулювання організму в цілому і є одним із головних показників зрілості репродуктивної системи [14].

У деяких підлітків початок статевого дозрівання відбувається раніше чи пізніше, ніж у більшості однолітків. У таких випадках прийнято говорити про несумісність біологічного і паспортного віку — а також загальної затримки чи прискорення фізичного розвитку (акселерація та ретардація). Такі особливості дітей середнього віку обов’язково потрібно враховувати під час планування занять з ними [29].

Ендокринна система. Біологічні особливості підліткового віку у значній мірі залежать від функцій ендокринної системи. Основною особливістю ендокринної перебудови у підлітковому періоді є активація системи гіпоталамус — гіпофіз.

Основними гормонами гіпофізу, які забезпечують ріст і розвиток у підлітковому періоді, є гормони його передньої долі. Гормон росту відповідає за розвиток і зростання тканин тіла. Він стимулює жировідкладення, активізує біосинтез білка, підсилює процес обміну. Вироблення гормону росту продовжується до 12−14 років. Саме з цим пов’язаний максимальний стрибок зросту у підлітків [28].

З іншим гормоном гіпофізу — стимулятором вироблення гормонів кори наднирниківпов'язані важливі фізіологічні функції інтенсивно зростаючого організму підлітка. Вироблені під його дією речовини впливають на зростання кісткової і м’язової тканин, на пристосувальні реакції організму до стресового впливу, що, у значній мірі, забезпечує біологічні основи засвоєння знань, та життєвих навиків, школярів.

Серцево-судинна система. Діяльність серця та судин у підлітковому віці також мають свої особливості, у значній мірі пов’язані зі зміною гормонального статусу і нервової системи. Темп росту і розвитку серця не однакові у хлопців і дівчат. Найбільше щорічне збільшення серця у дівчат спостерігається у віці 12−13 років, у хлопців — в 13−14 років. Статевий розвиток відзначається на збільшенні ваги серця — до 13 років у дівчат, а у 14−15 років — у хлопців [28].

Розглядаючи розвиток серцево-судинної системи А. Д. Фарбер [28] відзначає, що з віком, по мірі зростання та формування організму, підвищуються як абсолютні, так і відносні розміри серця, спостерігається його різке збільшення у вазі. Важливим показником роботи серця є частота серцевих скорочень (ЧСС), залежить від статі: у дівчат пульс дещо частіший, ніж у хлопців того ж віку. Частота пульсу дитини з віком поступово зменшується, так пульс дитини у 12 років становить 74−82 ударів за хвилину. У 13 років пульс досягає 72−80 ударів за хвилину, 14−15 років — 70−76 ударів за хвилину, а у старших школярів він вже коливається в межах 60−70 ударів за хвилину, що практично наближається до стандарту дорослої людини [20,28].

Артеріальний тиск з дорослішанням дитини підвищується. Для дитини 13 років нормою артеріальний тиск 105/60 мм рт. ст., а для підлітка віком 14−16 років артеріальний тиск — 120/70 мм рт. ст. (це вже норма дорослої людини) [19].

Дихальна система. У підлітковому віці відбувається інтенсивний розвиток грудної клітини, дихальних м’язів і ріст легенів. Дихання стає глибоким і рівномірним. Встановлюється статева різниця його типу (у хлопців — черевне, у дівчат — грудне) [11]. Інтенсивна перебудова органів дихання повинна забезпечувати організм киснем, недостача якого особливо відчувається під час інтенсивного фізичного навантаження. У школярів, коли вони знаходяться у задушливому приміщенні, чи виконують велике фізичне навантаження, може трапитися зомління. Це необхідно враховувати під час проведення уроку фізичної культури у приміщенні. Об'єм легенів у підлітків досягає значних розмірів: у 13-річних у середньому 2500 см³, але в хлопчиків може досягти 3200 см³, у дівчаток трохи менше — 2700 см³. Життєва ємність легенів (ЖЄЛ) — величина непостійна і залежить від різних факторів, наприклад, від зростання. Чим вище підліток, тим більше ЖЄЛ. У хлопчиків і дівчаток, що займаються фізичною культурою і спортом (особливо тими видами, що вимагають витривалості), ЖЄЛ нерідко досягає 130−150% від середніх розмірів. В міру дорослішання підлітка за рахунок збільшення ЖЄЛ зростає вентиляція легенів. Частота подиху знижується до 18−20 разів за хвилину, але збільшується глибина подиху. Це свідчить про удосконалювання функції апарата подиху, що дозволяє підліткам легше переносити фізичне навантаження [11].

Проте дихальні функції проходять деякі труднощі розвитку в період статевого дозрівання. У цей період у підлітків спостерігається неритмічність дихання, не завершений ще процес розширення повітряносових шляхів. Носові ходи у дітей вузькі, їх формування закінчується до 14−15 років. Затримка зростання грудної клітки при значному витягуванні тіла утрудняє дихання у підлітка. Вага легенів в 12 років виявляється в 10 разів більше первинного, але все-таки удвічі менше, ніж у дорослих. Підвищення збудливості дихального центру і тимчасові порушення регуляції дихання викликають у підлітків особливу непереносимість кисневого дефіциту. При гіпоксії у них можуть виникати запаморочення і непритомність. У підлітків до 14 років ще значно виражена дихальна аритмія, яка після 15−16 років практично зникає [12]. У розвитку дихальної системи яскраві риси відсутні. У підлітковому віці остаточно формується тип подиху: у хлопчиків — черевний, у дівчаток — грудний [6].

Особливістю терморегуляції у цьому віці є те що саме цей період характеризується найбільшою нестійкістю та різноманіттям реакцій у відповідь на температурні впливи зовнішнього середовища. Одні й ті самі подразники (висока температура повітря) викликають більш значні зміни в організмі підлітків, ніж у дорослих. Це все пояснює анатомо-фізіологічні особливості та недосконалість механізмів пристосування.

Травна система. У підлітковому віці завершується розвиток системи травлення. До 10−11 років — шлунок, до 11−13 років — слинні залози і стравохід стають такими ж, як і у дорослої людини. Підліткам властиве посилене виділення шлункового соку і підвищена евакуаційна активність шлунку. Такі особливості створюють передумови для формування різних порушень функцій шлунку. Секреторна функція підшлункової залози у підлітків також посилюється. До кінця підліткового періоду закінчується дозрівання жовчне видільної системи, у той час як її моторна функція нестабільна: вона може підвищуватися чи знижуватися. Особливістю функції залоз стравохідної системи у підлітків є її висока чутливість під час тривалої емоційної і фізичної напруги, порушення режиму харчування, праці і відпочинку[19].

Кістково-м'язова система. У підлітків з 13 до 14 років спостерігається інтенсивне збільшення довжини тіла на 9−10 см, а з 14 до 15 років — на 7−8 см. Темп збільшення довжини тіла уповільнюється до 16−17 років. Від 15−16 років довжина тіла збільшується до 5−6 см за рік, а від 16 до 17 років — тільки на 2−3 см [9]. Особливо інтенсивно ростуть кістки нижніх і верхніх кінцівок, випереджаючи ріст кісток тулуба, тому підліток виглядає таким «непропорційним» — з довгими руками і ногами.

У період статевого дозрівання спостерігаються високі темпи збільшення м’язової маси. Співвідношення ваги м’язів і ваги тіла у 12 років складає 30%. До 18 років вага м’язів збільшується до 40% і більше. У зв’язку із збільшенням м’язової маси, збільшується і м’язова сила. Ріст і сила окремих м’язів відбувається з різною швидкістю. На їх розвиток впливають функції, які вони виконують. Наприклад, швидше ростуть м’язи, функціонально більш завантажені. М’язи, які працюють з невеликим навантаженням, але з великою амплітудою скорочення, краще ростуть у довжину. М’язи, які мають силовий характер, краще збільшуються у поперечному розмірі. Але необхідно пам’ятати, що вага тіла збільшується швидше, ніж м’язова сила [28].