Структурно-семантичні особливості соматизмів та засоби їх відтворення іноземною мовою

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, молоді та спорту УКРАЇНИ Запорізький національний технічний університет ДИПЛОМНА РОБОТА Структурно-семантичні особливості соматизмів та засоби їх відтворення іноземною мовою Виконав ст. ГФ-316 М. М. Бурковська Керівник к. філол.н., доц. Г. А. Лещенко Нормоконтролер, к. філол.н., доц. А.Б. Підгорна

2011 р.

ВСТУП Соматичний код культури — один із найдавніших. Він співвідноситься з архетипними уявленнями людини, що, на думку О. Селіванової, є «способом засвоєння світу людиною — герменевтичним колом від самого себе до себе й екстраполяцією цього кола на довкілля» [37, с. 83]. Принцип антропоцентричності досить давно є предметом дослідження національної культури, мови. Ще Д. М. Овсянико-Куликовський писав, що «мистецтво прагне до відтворення і пізнання всього людського, воно — антропоцентричне і всю суму відчуттів переробляє в норми людської психіки» [32, с. 343]. За постулатом В. Фон Гумбольдта, «людина думає, почуває й живе тільки в мові» [18, с. 378].

Антропоцентризм фразеології - це спрямованість стійких одиниць на позначення світу людини. При цьому важливу роль у номінаційних процесах предметного світу належить соматизмам — фразеологічним одиницям з назвами частин людського тіла. Унікальність людини, з мовного погляду, не лише в її інтелектуальних або душевних якостях, але й у особливостях її будови та у функціях частин тіла, які нерозривно пов’язані з цими якостями. Саме фразеологізми з соматичними компонентами вносять у художні тексти колорит національного гумору, іронії, сарказму.

Семантичне поле соматизмів є значним у будь-якій мові світу. За підрахунком Р. М. Вайнтрауба, фразеологізми із соматичним компонентом становлять 30% фразеологічного складу будь-якої мови [8, с. 53].

Багата полісемія та висока фразеологічна продуктивність соматизмів привертає увагу багатьох лінгвістів.

Соматичні фразеологізми розглядалися на матеріалі окремих мов: української (О.О. Селіванова), німецької (І.П. Задорожна), іспанської (О.Л. Толстова), англійської (Н.І. Андрейчук), естонської (Ф. Вакк) і в плані зіставлення різних мов: англійської й російської (О.Ю. Семушина), французької й російської (І.Є. Городецька) [37; 24; 49; 2; 9; 38;17].

Досліджено широке коло проблем, що має відношення до соматизмів: концептуалізація соматичного коду культури у фразеологізмах (О.О. Селіванова); вербалізація значення «характер людини» (О.Ю. Семушина); структурні та семантичні (Н.Я. Стрілець), лінгвокогнітивні (О.Л. Толстова) характеристики; образний потенціал соматизмів як смисловий центр формування фразеологізмів (Л.П. Дідковська) [37; 38; 46; 49; 20]. Активність наукового пошуку в царині соматичних фразеологізмів пояснюється їх широкою вживаністю в мовленні, що в свою чергу зумовлено притаманністю людини переносити знання про саму себе на навколишню дійсність, то ж через соматизми проходить процес пізнання довколишнього світу.

Таким чином, дослідження соматичної лексики спрямоване насамперед на виявлення тематичних груп, які поповнюються за рахунок семантичної і формальної видозміни соматизмів, встановлення тих процесів, які відбуваються при словотворенні на їх базі. Однак повної картини — як щодо ідеографічних сфер лексики, так і щодо інтенсивності творення на основі соматизмів нових значень — досі не встановлено; чимало спостережень носять принагідний характер, а використання інформації радше служить ілюстрацією інших теоретичних положень, аніж безпосередньо є предметом відсоматичних утворень. Подальше дослідження цього пласту лексики становить інтерес з огляду на прагнення встановити зв’язки між «об'єктом номінації та людиною, яка називає», можливість «побачити внутрішні форми, … причину їх походження та виявити деякі закономірності називання» [52, с. 98].

Актуальність дипломної роботи визначається зростаючою увагою дослідників до проблеми виявлення національно-культурної інформації, що проявляється на усіх рівнях мовної системи, і, разом з тим, недостатньою вивченістю питань, пов’язаних з визначенням, описом і аналізом національної специфіки англійської та української мов на рівні соматизму.

Метою дипломної роботи є виявлення універсального і унікального в семантиці соматичної лексики на основі порівняльного аналізу англійської та української мов, опис основних засобів їх відтворення мовою перекладу.

Для досягнення цієї мети були поставлені і вирішувалися такі завдання:

систематизувати інформацію щодо функцій соматизмів у пізнанні картини світу;

розглянути лексико-семантичні групи та розряди соматизмів;

представити цілісну візію щодо поняття «соматизм»;

зіставити соматизми в англійській та українській мовах з метою виявлення універсального і унікального в семантиці цих одиниць;

дослідити основні засоби відтворення соматизмів у мові перекладу.

Об'єктом дипломної роботи є соматичний фразеологічний фонд англійської та української мов.

Предметом дипломної роботи є структурно-семантичні особливості соматизмів, що належать англійській та українській мовам.

Матеріал дослідження склали більше 200 одиниць англійських соматизмів, виділених з одномовних і двомовних, етимологічних, лінгвокраїнознавчих, енциклопедичних словників фразеологізмів, а також роману американського письменника XX—XXI вв. Дена Брауна (обсягом більше 400 сторінок).

Виконання поставлених завдань здійснюється за допомогою методів фразеологічної ідентифікації, лінгвістичного та семасіологічного аналізу. В роботі застосовується лексикографічний, контекстуальний, дескриптивний та структурно-семантичний аналізи, а також кількісні підрахунки.

Теоретичне значення дослідження полягає в отримання результатів, що можуть бути важливими для теоретичних аспектів лексикології, фразеології, когнітивної лінгвістики, неології, теоретичної граматики. Нові продуктивні структурно-семантичні моделі творення фразеологічних одиниць можуть бути використані у загальному та теоретичному мовознавстві, а також у лексикології англійської мови.

Практичне значення дослідження визначено тим, що одержані результати та систематизований матеріал можуть бути використані в лексикографії для укладання словників, у дослідженнях із загальних проблем фразеології, у розроблені навчальних посібників, нових спецкурсів, при написанні курсових, дипломних і магістерських робіт.

Структура дипломної роботи відповідає змісту вирішених дослідницьких завдань. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновку й переліку використаних джерел із 57 найменувань. Загальний обсяг роботи 70 сторінок.

соматизм англійський український текст

1. СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СОМАТИЗМІВ

1.1 Поняття соматизм та його роль у пізнанні картини світу Останнім часом зростає увага до теми людського чинника в мові, відбувається перехід від лінгвістики іманентної, об'єктом вивчення якої є мова сама в собі й для себе [43, с. 29], до лінгвістики антропологічної, що пропонує вивчати мову в тісному зв’язку з людиною, її свідомістю, мисленням, духовно-практичною діяльністю.

Як зазначає Ю. Караулов, «не можна пізнати саму по собі мову, не виходячи за її межі, не звертаючись до її творця, носія, користувача — до людини, до конкретної мовної особистості» [25, с. 78]. Однак звернення до творця мови, тобто до людини, не може бути повним, цілісним без аналізу і розуміння тієї лексики, яка породжена пізнанням її самої, передусім без аналізу соматичної лексики, яка іменує й відображає елементи будови людини, тобто без групи назв частин її тіла, яка є, без сумніву, одним із способів презентації соматичного коду культури в мовній картині світу.

Носії різних мов можуть бачити світ дещо по-різному, крізь призму своїх мов, тому погляд на світ не є універсальним, а є національно специфічним. У науковий обіг увійшов вислів «мовна картина світу». Це поняття стало одним із концептуальних у теорії пізнання. «Під мовною картиною світу звичайно розуміють зафіксовану в мові і специфічну для конкретного мовного колективу схему сприйняття дійсності; за допомогою цього поняття з’ясовують специфіку буття людини, народу» [40, с. 22].

Соматична лексика — одна з найбільш стародавніх універсальних лексичних груп і один із самих актуальних об'єктів дослідження в порівняно-історичних, структурно-порівняльних і лінгвокультурологічних працях вітчизняних і закордонних лінгвістів, що виділяють цей пласт лексики зазвичай першим в лексико-тематичній системі будь-якої мови (Ю.Ю. Аваліані, А. Ф. Богданова, Р. М. Вайнтрауб, Ф. О. Вакк, В. Г. Гак, Ю. А. Долгополов, А. В. Дибо, В. А. Плунгян, В.Н. Суєтенко, Е. М. Сендровец, Ю. С. Степанов, А.В. Кунін, Н. М. Шанський та ін.) [1; 5; 8; 9; 15; 21; 22; 33; 47; 39; 44; 27; 53].

Причиною постійної уваги до соматизмів є той факт, що процес усвідомлення себе серед навколишньої дійсності і визначення себе як особистості людина почала з відчуттів, що виникають безпосередньо через органи чуття і частини власного тіла. Людське тіло виявилося одним з найдоступніших для спостереження і вивчення об'єктом, і слова, що позначають частини тіла людини, так само древні, як і сама людська свідомість [6, с. 9].

За допомогою цих «інструментів» пізнання людина почала орієнтуватися в просторі і в часі, виражаючи своє відношення до світу. Еталоном просторової орієнтації людини є анатомічна орієнтація його тіла: передня частина — та, де розташовані її органи чуття, органи зору, задня сторона — сторона спини, що відображає структурний асиметризм людського тіла.

Тема людського чинника в мові останнім часом набуває великої актуальності, що свідчить про важливе методологічне зрушення, що намітилося в сучасному мовознавстві. Антропоцентрична парадигма, що припускає звернення до аналізу семантичних і понятійних категорій егоцентричної спрямованості, набуває, таким чином, домінуючого значення в сучасних лінгвістичних дослідженнях. Лексико-семантичне поле «частини тіла» відноситься до такої категорії егоцентричної спрямованості і включає безліч концептів, що синтезуються за допомогою ментально-когнітивних операцій носіїв мови.

Назви частин тіла — якнайдавніший пласт лексики, що безпосередньо пов’язаний з функціонально-плотськими сторонами людського буття і відображає культурно-антропологічні особливості індивідів, що належать до тих або інших мовних співтовариств. Така лексика називається соматичною, тобто позначає частини тіла людини і прояву його організму, і є однією з цікавих лексико-семантичних груп. Ця група відноситься до основного словарного фонду, який складався протягом багатьох тисячоліть і який відображає не тільки знання носіїв мови про навколишній світ, але і їх уявлення про себе і про свій організм. Для соматизмів характерні стійкість, висока частотність вживання і, як наслідок, розгалужена семантична структура. Широкі зв’язки соматизмів із реаліями навколишнього світу, в основі яких лежить принцип антропоморфізму, породжують умови для символізування функцій різних частин тіла, для утворення складної системи переносних значень у лексем цієї групи і сприяють фразеологізації соматичних словосполучень [35, с. 140]. В фразеологічній системі будь-якої мови концептуалізовано знання про мовну картину світу і всі типи відношень суб'єкта до її фрагментів.

Група соматизмів, як один із самих архаїчних і стійких до змін компонентів лексичної системи, завжди використовувалася і використовується при вирішенні багатьох важливих проблем історії мови, зокрема для встановлення спорідненості мов. Ця лексико-семантична група найнаочніше демонструє процес утворення вторинних значень, семантичний зміст яких пов’язаний з людською діяльністю [27, с. 89].

Вперше в лінгвістичний ужиток термін «соматичний» був введений у фіно-угроведенні Ф. Вакком, який, розглядаючи фразеологізми естонської мови з назвами частин людського тіла, назвав їх соматичними. Він зробив висновок про те, що вони належать до якнайдавніших пластів фразеології і складають найбільш споживану частину фразеологізмів естонської мови.

Велика радянська енциклопедія містить визначення поняття «соматології» як «галузі морфології людини, що займається дослідженням змін будови людського тіла в цілому». Ця наука описує типи будови, пропорцій тіла, органів. Термін «соматичний» використовується в біології і медицині в значенні «пов'язаний з тілом людини, тілесний» і протиставляється поняттю «психічний» [11, с. 69]. У мовознавстві він починає активно застосовуватися з другої половини ХХ-го століття в дослідженнях, що відображають в своїй семантиці все те, що відноситься до сфери тілесності.

Під фразеологічною одиницею розуміємо семантично цілісні, стійкі (з допуском варіантності), надслівні, відтворювані, як правило, експресивно конотовані одиниці, що виконують переважно оцінно-номінативну функцію.

Терміни «соматизм», «соматичний» має різні тлумачення. Згідно широкому тлумаченню, соматизми, соматичний (від грецького soma (somatos) — тіло), — це засоби позначення явищ, що відносяться до сфери тілесності. У вужчому сенсі, соматизм — це будь-яка значуща ознака, положення або рух особи і всього тіла людини (Е.М. Верещагін), тобто термін, що охоплює всі форми однієї з невербальних мов — соматичної мови, що включає жести, міміку, пози, вирази осіб і різноманітні симптоми душевних рухів і станів [13, с. 85].

Історичні зміни відбувалися в свідомості людей і в суспільстві по відношенню до ціннісної сторони сфери тілесності: від відкритого визнання культу краси людського тіла в античну епоху, через табуювання тілесності в період раннього Середньовіччя, вироблення нового суперечливого канону тілесності в епоху Відродження, посилювання тілесної дисципліни в період зародження капіталізму, що досяг піку у вікторианську епоху, до реабілітації людського тіла і зняття існуючих заборон на прояви тілесності в сучасній культурі. Дискурсивні практики, що знайшли віддзеркалення в створених в різні історичні епохи текстах, красномовно свідчать про еволюцію поглядів на тілесність [51, с. 69].

Отже, в даній роботі під соматизмами розуміються мовні засоби позначення явищ, що відносяться до сфери тілесності. Анатомічна лексика відіграє важливу роль у моделюванні соматичного фрагмента мовної картини світу й пов’язана з типовими для багатьох мов перенесеннями значень. Тіло, його структура є універсальним зразком для побудови системи понять як у мові, так і в культурі багатьох етносів.

1.2 Лексико-семантичні групи та розряди соматизмів В багатьох класифікаціях соматизмів і розподілах їх на групи та розряди важливу роль відіграє класифікація органів людського тіла, в залежності від якої класифікуються й лексеми що їх означають. Але органи людського тіла можна по-різному класифікувати і виділяти їх в групи за різними ознаками: наприклад, є органи, що приймають інформацію ззовні - очі, вуха, ніс. У цьому не беруть участь живіт, плечі і ноги. Язик — орган, що відповідає за передачу інформації. Тому на язик посилаються, коли говорять про надходження інформації від того, хто говорить. Є, наприклад, органи, які виконують рухи і жести, потрібні для спілкування. Інші в цьому не беруть участь.

Як стверджує Р. Ю. Мугу, соматизми виступають єдиним семантичним полем із загальною родовою ознакою «частини тіла людини й прояви її організму». Залежно від характеру об'єкта номінації, його функцій, соматизми розподіляються на сомонімізми (слугують для позначення частин людського тіла), остеонімізми (номінації кісток людського тіла і їхніх з'єднань), спланхнонімізми (найменування внутрішніх органів), ангіонімізми (слугують для позначення кровоносної системи), сенсонімізми (назви органів чуттів), та лексика на позначення хвороб і виявів людського організму. Окреме місце займає квазісоматизм alma (душа) [30, с. 129].

За семантичними ознаками виділяють десять лексико-семантичних груп соматизмів: характер, фізичний стан, відчуття-стан, відчуття-відношення, якісна характеристика людини, розумова діяльність, портрет, дії і вчинки людини, соціальне положення, ступінь віддаленості від об'єкту [17, с. 63]. Виділені лексико-семантичні групи дозволяють диференціювати як загальні риси, властиві всьому мовному колективу, так і специфічні особливості фразеологізмів-соматизмів в різних мовах.

Ю.Д. Апресян виділяє сім систем, функціонування яких відбувається за участю якого-небудь органу або органів:

1) сприйняття (органи тіла «сприймати»);

2) фізіологія (тіло в цілому, «відчувати»);

3) моторика (частини тіла, «робити»);

4) бажання (воля, «хотіти»);

5) інтелект (розум, «думати про»);

6) емоції (душа, «відчувати»);

7) мова (мова, «говорити») [3, с. 5].

Автор відзначає специфіку взаємодії вказаних систем, яка виявляється в тому, що: а) вони утворюють послідовність систем, що ускладнюється (від сприйняття до мови); б) найскладнішою системою є емоції, оскільки будь-яке душевне переживання активує всі інші системи людини; в) один і той же орган може обслуговувати ряд систем.

Н.В. Лугова включає групу соматизмів до складу лексико-семантичної групи тієї, що описує людину. Разом з соматизмами в цю групу вона відносить наступні - нервова і серцево-судинна система людини; речовини людського організму; рослинність на тілі людини; розумово-психічне і духовне життя людини; антропоніми [28, с. 11]. Основна маса фразеологізмів складається з широковживаних слів.

Назви частин тіла є одними із найчастіше використовуваних слів в творенні фразеологізмів. Питома вага соматизмів, очевидно, є загальною рисою багатьох, але не всіх фразеологічних систем [34, с. 75].

Під фразеологічною одиницею з компонентом-соматизмом або соматичною одиницею зазвичай розуміється фразеологізм, провідним або залежним компонентом якого є слово, що означає не лише зовнішні фізичні форми організму людини (голова, рука, ніс тощо), але й елементи серцево-судинної, нервової й інших систем (кров, мозок, печінка). Вибір саме цих фразеологізмів обумовлений тим, що соматичні фразеологічні одиниці є комунікативно найбільш значимою і високопродуктивною частиною у складі фразеологізмів.

Фразеологізми з компонентами-соматизмами виникають спонтанно, незалежно один від одного, в різні періоди і в різних мовах, оскільки мають загальну основу в спостереженні людиною самої себе, частин свого тіла, в загальних фізичних і психічних ознаках людини, в загальних умовах розвитку, в спостереженні життя й поведінки тварин, у вивченні дій та емоцій.

Велика кількість фразеологізмів побудована з використанням слів на позначення частин людського тіла. Наприклад, зі словом «голова» в різних формах є приблизно 300 фразеологізмів: гаряча голова, голова з вухами, голова йде обертом, голова не половою набита, голова стала дірява, капустяна голова, світла голова, і в головах не класти, на головах ходити, валити з хворої голови на здорову, не виходить з голови, поставити з голови на ноги, без третьої клепки в голові, жуки в голові, мати олію в голові, сидіти на голові, битися головою об стіни, важити головою, ручатися головою, брати в голову, вішати голову, звалитися на голову, морочити голову, посипати попелом голову, у першу голову, як грім на голову.

Зі словом «око» утворено ще більше фразеологізмів: гостре око, веселити око, куди око сягає, на око, недремне око, про людське око, стороннє око, в чотири ока, краєм ока, як ока в лобі, як зіницю ока, дивитися зизим оком, і оком не змигнути, ні за що оком зачепитися, хоч одним оком, мати на оці, стояти більмом в оці, як сіль в оці, очі рогом лізуть, очі розбігаються, відкрити очі, дивитися правді в очі, куди очі дивляться, очі горять, робити великі очі, знімати полуду з очей, не змикати очей, очей не відведеш, своїм очам не вірити, вбирати очима, із зав`язаними очима, зміряти очима, стояти перед очима, на очах, світ в очах тьмариться та ін.

Зі словом «серце» налічують понад 200 фразеологізмів: гаряче серце, закипає серце, крається серце, покласти руку на серце, проникати в серце, серце з перцем, серце не камінь, серце радіє, серце сохне, серце чує, черв`як точить серце, щире серце, брати до серця, з доброго серця, припасти до серця, давати волю серцю, потурати серцю, усім серцем, з відкритим серцем, щирим серцем, гірко на серці, мати Бога в серці, посвітлішало на серці тощо.

Стільки ж приблизно фразеологізмів мають у своєму складі слово «рука»: легка рука, рука в руку, своя рука, з руки, майстер першої руки, набити руку, на руку ковінька, на швидку руку, по праву руку, простягати руку, під рукою, щедрою рукою, брати в руки, зв’язувати руки, майстер на всі руки, у добрі руки, докладати рук, з перших рук, як без рук, не давати волі рукам, власними руками, з пустими руками, обома руками хапатися, у своїх руках, горить у руках, у надійних руках тощо.

Зі словом «нога» є понад 100 фразеологізмів: нога за ногою, чого ліва нога забажає, до ноги, переминатися з ноги на ногу, встати на ліву ногу, на широку ногу, ні в зуб ногою, ногою ступити ніде, на короткій нозі, брати ноги на плечі, де вже ноги не носили, падати в ноги, з усіх ніг, і риби наловити і ніг не замочити, давати волю ногам, відхрещуватися руками й ногами, плутатися під ногами, колос на глиняних ногах, твердо стояти на ногах.

Співвідношення форми та змісту мовних одиниць різних рівнів, мовного значення й позамовного знання базується на матеріалі образів, пам’яті та уявлення. За словами В. В. Жайворонка, «значення мовних одиниць значно ширше простого поняття і може містити інформацію екстралінгвістичного, культурологічного та міфопоетичного характеру. Тому інформація певної одиниці картини світу може включати як відомості про об'єктивний стан речей у світі, так і відомості про уявлювані світи» [23, с. 109].

На думку дослідниці Л.О. Сайфі соматизми відносяться до концепту «Я фізичне», який складається із наступних компонентів: 1. Організм людини. 2. Фізичне сприйняття. 3. Здоров’я. Самопочуття. 4. Фізичні можливості і стани людини: 4.1. Фізичні можливості; 4.2. Стани. 5. Зовнішній вигляд людини. 6. Фази людського життя. 7. Потреби, звички. 8. Рухи, положення тіла.

Ядро соматичної лексики включає три розряди назв:

1) загальні позначення тіла/частей людського тіла і назви, пов’язані із специфікою чоловічого і жіночого тіла;

2) позначення внутрішніх органів, які забезпечують життєздатність і життєдіяльність людського організму;

3) позначення матерії (субстанції) тіла людини і його органів.

У широко відомій класифікації понять, розробленою Р. Халлігом та В. фон Вартбургом, лексика представлена в рамках трьох сфер: 1. Всесвіт. 2. Людина. 3. Всесвіт і Людина [55, с. 126]. Соматизми в строгому сенсі слова локалізуються у сфері «Людина» під рубрикою «Людина як жива істота» і входять до 10 тематичних груп (організм, вік, здоров’я, гігієна, фази життя і ін.).

За допомогою фразеологічних засобів з такими соматичними компонентами як: волосся, вухо, голова, нога, око, плече, рука, спина, шия вербалізується концепт «позитивна соціальна взаємодія». Носії англійської мови найчастіше використовують для позначення сфери позитивної соціальної взаємодії ідіоми з компонентами back, elbow, eye, face, foot, hand, head, knee, leg, mouth, shoulder.

Наприклад, more power to sb’s elbow — вживається для вираження підтримки або заохочення; to save sb’s face — допомогти комусь не втрачати гідності; a helping hand — допомога; to lend a hand — протягнути руку допомоги; to hold sb’s hand — допомагати комусь у важкій ситуації; to give sb a leg up — допомогти комусь покращити своє становище; to put one’s money where one’s mouth is — підтримати когось матеріально; be / to give sb a shoulder to cry on — підтримувати когось, співчувати комусь; to take sb in hand — слідкувати за чиєюсь поведінкою, виховувати когось; the apple of sb’s eye — людина, яку більше люблять і якій виявляють прихильність; to know sb like the back of one’s hand — бути знайомим з кимось; to start off the right foot — розпочинати дружні стосунки; the bee’s knees — приятель, друг, чудова людина.

Фразеологізми грають особливу роль в створенні мовної картини миру. Вони — дзеркало життя нації. Природа значення фразеологізмів тісно пов’язана з фоновими знаннями носія мови, з практичним досвідом особи, з культурно-історичними традиціями народу, що говорить на даній мові. Фразеологічні одиниці приписують об'єктам ознаки, які асоціюються з картиною світу. Своєю семантикою фразеологізми направлені на характеристику людини і його діяльності. Як вже говорилося раніше, чільне місце у фразеологічному мовному фонді посідають соматичні стійкі звороти фразеологічні одиниці з компонентом на позначення частини тіла людини. На думку Ю. Д. Апресяна, мовна картина світу, що створюється фразеологізмами, антропоцентрична, що виражається в її орієнтації на людину, тобто людина виступає як міра всіх речей [3, с. 4].

Цікавим є те, що на перших місцях за активністю фразоутворення опиняються слова, що позначають руку, очі, голову. Навряд чи цю обставину можна пояснити внутрішньолінгвістичними причинами. Названі компоненти найбільш прямо відповідають почуттєвої (око) і логічної (голова) ступіням пізнання, а також критерію його істинності - практиці (рука).

Ці компоненти фразеологічних одиниць відносяться у своєму самостійному вживанні до високочастотної зони лексичного складу, до його найбільш стародавної, споконвічної і соціальної значимої частини. Як правило, це багатозначні слова, окремі переносні значення яких у більшій або меншій мірі відчутні й у фразеологічних значеннях окремих фразеологічних одиниць. Однак вирішальну роль відіграють, безсумнівно, їхні головні, первинні, прямі значення.

За даними А. Блюма соматичні фразеологізми складають у сучасній англійській мові величезну групу. Найбільш частим по вживанню соматизмом є hand. Далі по частотності випливають head, eye, face, arse (ass, butt), foot, nose, finger, heart. Інші соматизмы (leg, arm, back, bone, brain, ear, tooth, skin, shoulder, neck, tongue) менш використовувані, однак їх фразоутворювальна активність досить велика.

Отже, частини тіла та їх назви в різних мовах фігурують не тільки в буквальному значенні: вони мають також і символічний характер.

Використовуючи назви частин тіла в переносному значенні - як порівняння, метафори, в ідіомах, прислів'ях, люди намагаються повніше передати свої думки або справити більше враження від сказаного. Із власним тілом порівнюють люди, коли говорять про щось максимально знайоме. Вислів «to have something at оnе’s fingertips» — «знати, як свої п’ять пальців» — говорить саме за себе.

Більшість частин тіла та їх позначення мають декілька конотативних символічних значень, що випливають із основного значення «частини тіла» на основі метонімічного переносу.

Слід зазначити, що фразеологічні системи англійської й української (і багатьох інших) мов демонструють «подвійний антропоцентризм» — походження й функціонування, тобто семантичну орієнтованість на людину як складових лексем-компонентів в їх прямих значеннях, так і сукупних фразеологічних одиниць в їх фразеологічних значеннях.

Фразеологізми з особливою культурно-специфічною семантикою відображають і передають спосіб життя і спосіб світобачення, характерні для даної лінгвокультурної спільності. Вони є, за словами А. Вежбицької, понятійні знаряддя, що відображають минулий досвід суспільства відносно дій і роздумів про різні речі певними способами; і вони сприяють увічненню цих способів [10, с. 350]. У міру того як суспільство міняється, вказані знаряддя можуть також поступово видозмінюватися і відкидатися.

Таким чином, соматична лексика є цілісною системою, яка має постійну кількість об'єктів номінацій і призначений для їх позначення конкретний склад лексичних одиниць. Якщо перший показник не залежить від своєї мовної приналежності і може повністю співпадати в різних мовах, то другий знаходиться в прямій залежності від індивідуальних особливостей конкретної мови й розрізняється як у кількісному, так і в якісному відношенні. В багатьох класифікаціях соматизмів і розподілах їх на групи та розряди важливу роль відіграє класифікація органів людського тіла, в залежності від якої класифікуються й лексеми що їх означають. Лексика мови, яка визначає компонентний склад фразеологічних одиниць, тісно пов’язана з навколишнім світом. Тому, найбільш активними в утворенні фразеологізмів є лексеми-соматизми, що викликають образні асоціації, — з інтелектом, фізичною працею, життям, відчуттями, а також асоціації, пов’язані із сприйняттям миру, його пізнанням і зміною.

1.3 Соматизми як об'єкт лінгвістичних досліджень Антропоцентризм як один з домінуючих лінгвістичних принципів сьогодення концентрує увагу дослідника на відображенні/конструюванні в мові навколишнього світу [41, с. 15]. Мова розглядається не тільки як продукт людської діяльності, але і як засіб спілкування, засіб збереження/формування людського досвіду, знань, культури. Не можна не погодитися з думкою В.Н. Телії, що фразеологічний корпус мови в цьому сенсі є найбільш показовим матеріалом для досліджень: образ, що знаходиться в основі фразеологічних одиниць, є результатом інтерпретації окремих фрагментів дійсності та їх оцінки з боку представників окремого культурно-мовного соціуму [48, с. 9].

Важливим є зв’язок принципу антропоцентризму з діяльнісним стилем мислення, згідно з яким свідомість суб'єкта спрямована не безпосередньо на певний фрагмент дійсності, а на себе самого в ситуації спостереження за ним. Цей постулат відбиває, зокрема, мисленнєву схему утворення соматичних фразеологізмів: спостереження дійсності здійснюється на основі спостережень самого себе, свого тіла. Взаємодія мовного й позамовного знання у творенні соматичних фразеологізмів зумовлена потребою йменування певного фрагменту дійсності (в тому числі, інтерперсональних відносин) для накопичення знання та його обміну в процесі комунікації. Це орієнтує на комплексний аналіз соматичних фразеологізмів з урахуванням їх номінативного, когнітивного і функціонального аспектів, що відповідає властивому сучасним лінгвістичним розвідкам пріоритету функціоналізму.

Вивчення соматичних фразеологізмів дає можливість вирішення певного кола антропоорієнтованих проблем з точки зору їхніх зв’язків із свідомістю національно-мовного колективу та в різних аспектах їхнього функціонування в актах комунікації. Асоціативні зв’язки відображають лінгвокультурну специфіку цієї групи фразеологізмів. Незважаючи на універсальний для всього людства характер соматизмів, принцип добору певного соматичного компонента й аранжування засобів вербалізації міжособистісних відносин визначаються особливостями національно-етнічного менталітету [41, с. 12].

На рівні тексту соматичні фразеологізми виступають засобами зв’язку його окремих частин через періодичне використання фразеологізму з тією чи іншою метою; вираження оцінної модальності, що реалізується як широким контекстом, так і за допомогою структурно-семантичних модифікацій; підвищення інформативного потенціалу тексту шляхом створення підтексту; формування загальної тональності тексту внаслідок реалізації своїх конотативно-стилістичних можливостей. Підхід до фразеологічної одиниці як до мікротексту зумовив її розгляд як засіб реалізації категорії інтертекстуальності.

Соматизми в складі фразеологічних одиниць посідають третє місце за кількістю після слів, що позначають дії та якості [2, с. 114]. Широке використання соматизмів у фразеологізмах значною мірою зумовлено тим, що ці компоненти входять у ядро основного складу словникового фонду мови. Однак при створенні фразем різні частини тіла є неоднаковою мірою продуктивними. Кількість, тематична багатогранність груп фразеологічних одиниць, що включають у себе відповідні соматизми, залежить від багатьох чинників: від семантичної структури слова і його семантичних зв’язків [29, с. 10], від ясності функцій частини тіла, що називають ці слова, легкості їхнього алегоричного осмислення, розгалуженості систем їх переносних значень [21, с. 17], від стилістичної належності соматизма.

Викликає інтерес дослідження О.Л. Толстової щодо фразеотворності різних соматизмів із точки зору парадигматичних відношень [49, с. 6]. Соматизми характеризуються парадигматичними відношеннями за типом частина — ціле (меронімія). Членування цілого на частини й позначення їх у мові - універсалія, однак кожна мова здійснює таке членування по-різному, що зумовлене специфікою етнічного сприйняття світу [37, с. 62]. На означення найменування предмета як цілого при наявності в мові його частин послуговуємося терміном «холонім». Для передачі поняття й імені частини — терміном «партонім». Меронімію слід відрізняти від гіпонімії, що відображає відношення «рід — вид» [49, с. 12].

Відношення частини й цілого досліджені недостатньо для різних лексико-семантичних груп. Зокрема дискусійним залишається питання меж партитивної лексики в сфері номінації частин тіла людини. У вузькому розумінні до метонімії людини відносять лише органічні складові тіла, у широкому розумінні до цієї групи так само включають фізичні характеристики людини — зріст, вагу, зовнішність, а також національність, стать, вік, родинні стосунки, сферу психічної діяльності тощо [49, с. 17].

Предметні відношення між частиною та цілим називають партитивними. Оскільки всі реальні зв’язки так чи інакше втілюються в семантичних структурах і одиницях мови, то можна припустити, що, по-перше, предметним партитивним стосункам відповідають партитивні семантичні зв’язки між одиницями мови й, в першу чергу, між одиницями лексико-семантичної системи; по-друге, партитивні семантичні зв’язки в мові займають таке ж важливе місце, як і відношення «частина — ціле» в реальності.

Дійсно, лінгвісти відводять їм якщо що не провідне, то досить помітне місце у ряді інших парадигматичних стосунків. М.В. Нікітін констатує, що семантична структура лексики має два глобальні й універсальні виміри: гіпер-гіпонімічні (родо-видові) й партитивні відношення [31, с. 149]. Роль та семасиологічну значимість цих відношень відзначає І. А. Стернін [45, с. 38].

Тому, дослідження партитивних лексем у сфері номінацій різних явищ дійсності представляє лінгвістичний інтерес. Нас цікавитиме сфера номінацій людини. Можна констатувати, що, з одного боку, людина є малою частиною всесвіту, а з іншої - сама є складною сукупністю безлічі частин, деталей, сторін, якостей, властивостей, характеристик, функцій.

Типовість семантики, існування образно-символічних значень у більшої частини партитивів говорить про їх культурну значущість, оскільки вони є надбанням національного менталітету.

Щодо визначення соматичної фраземи, у поглядах лінгвістів не спостерігаємо принципового розходження. Більшість науковців суголосні у думці, що соматична фразема — це фразеологічна одиниця, ключовим компонентом якої є іменник, що позначає частину тіла людини чи тварини.

Таким чином, дослідження соматичної лексики становить інтерес з огляду на прагнення встановити зв’язки між людиною та об'єктами номінації. Вивчення соматичних фразеологізмів дає можливість вирішення певного кола антропоорієнтованих проблем з точки зору їхніх зв’язків із свідомістю національно-мовного колективу та в різних аспектах їхнього функціонування в актах комунікації.

2. Лексико-семантичні особливості соматизмів в англійській та українській мовах

2.1 Роль соматичних фразеологічних одиниць у художніх текстах Сучасні твори художньої літератури так само, як і класичні, є предметом лінгвістичного аналізу. За допомогою мовних засобів вираження письменник втілює свій ідейно-художній задум та справляє необхідний вплив на читача. «Якість мови», яка складається з різних лексичних факторів, захоплює і втримує увагу читача та спонукає його до читання. Сприйняття та реакція реципієнта художнього твору стають одними з провідних понять у лексичних дослідженнях сучасних художніх творах.

В сучасній літературі твори, розраховані на масового читача, «bestsellers», уводять його у вигаданий їх авторами світ, змушують повірити в події, що зображуються. Інакше кажучи, ці твори мають яскраво виражену функцію впливу. Одним із найвідоміших сучасних авторів бестселерів в світі є американський письменник, журналіст, музикант Ден Браун (Dan Brown). Він народився у штаті Нью-Гемпшир (США) 22 червня 1964 року. Батько письменника — професор математики, мати — професійний музикант. Браун закінчив акадамію Філіпс-Екзетер та Амхерст-колледж. Після закінчення освіти відправляється до Каліфорнії, де розпочинає кар'єру музиканта. Записує декілька альбомів. 1993;го повертається до Нью-Гемпшира, де починає викладати англійську в Амхерст-колледжі. З 1998;го займається літературною діяльністю. Його перший роман «Цифрова фортеця» стає бестселлером в інтернеті. Письменник також займається журналістикою — регулярно друкується у таких виданнях як «Newsweek», «TIME», «Forbes», «People», «GQ», «The New Yorker».

Всі його твори — це сучасна модифікація жанру романа, яка вирізняється простотою, інтелектуальністю та універсальністю. З цією метою, автор використовує різні лінгвістичні засоби, у тому числі лексичні.

В рамках цього підрозділу ми плануємо проаналізувати роль соматичних фразеологізмів у художньому тексті, порівнюючи їх функції в англійському оригіналі та в перекладі на українську мову, та встановити типи міжмовної еквівалентності соматизмів цих мов. Англійським матеріалом для даного аналізу послужив роман Дена Брауна «Код да Вінчі», а фрагменти, що цитуються перекладені власноручно.

«Код да Вінчі» називають найуспішнішою книгою останнього десятиліття: її тиражі перевищили п’ять з половиною мільйонів екземплярів на сорока іноземних мовах. В романі червоною ниткою проходить ідея, що християнська церква протягом двох тисячоліть приховувала від всього людства деякі факти, оприлюднення яких суттєво змінили би погляд не тільки на історію християнства, а й на фундаментальні основи його віровчення. Центральна ідея роману полягає в тому, що Ісус Христос був одружений на Марії Магдалині, в якої народилася від нього дитина. Сам Браун на своєму сайті зазначає, що його твори не є антихристиянськими, а його «Код да Вінчі» — «розважальна історія, яка сприяє духовному обговоренню й дискусії».

Фоном сюжетної лінії роману є власне сам Леонардо да Вінчі. Його незрима присутність відчувається на всьому текстовому просторі роману. Автор використовує декілька творінь великого художника — наприклад, «Мону Лізу» й «Мадонну в гроті». Але головне смислове навантаження лягає на Леонардову фреску «Таємна вечеря». Ден Браун фокусує в романі увагу читачів на деяких символічних елементах славнозвісної «Таємної вечері», зауважуючи, що художник зашифрував у своєму шедеврі великий секрет.

Читаючи роман «Код да Вінчі» не можна не помітити, що в лексиці твору присутня велика кількість фразеологізмів, зокрема фразеологізмів з соматичними компонентами. Це не випадково. Адже фразеологічні звороти є одним із невичерпних джерел посилення експресивності. Нагадаємо, що у фразеологізмах функціонально-стилістичне забарвлення нерідко співіснує з емоційно-експресивним та оцінним. Присутність у мові соматизмів робить її більш виразною, живою, надає їй національної своєрідності. Саме тому цей роман читається легко й на одному диханні. Соматизми допомагають увиразнити характери персонажів, а також змалювати портрет, розкрити внутрішній світ героїв, їх психофізичний стан, дати емоційну оцінку вчинкам, діям тощо. Наприклад:

«Unfortunately, Da Vinci was a prankster who often amused himself by quietly gnawing at the hand that fed him» [54, с. 139]. — Нажаль, Да Вінчі був жартівником та частенько розважався, й тим самим пиляв сук, на якому сидів. Це речення чітко показує нам, що да Вінчі мав неоднозначне почуття гумору та міг сміятися й над собою.

«He never had a chance to explain the truth because you rejected him, tying his hands, making him wait» [54, с. 104]. — Він вже ніколи не зможе повідати правду, оскільки ви його відштовхнули, зв’язали йому руки, примушуючи чікати. В цьому прикладі соматизм допомагає герою роману додати експресивного забарвлення своїй промові.

Частини тіла та їх назви в різних мовах фігурують не тільки в буквальному значенні: вони мають також і символічний характер. Відомо, що в процесі комунікації інформація передається не тільки за допомогою мови. Традиційно комунікацію розмежовують на вербальну та невербальну. За допомогою соматизмів можна описати процес невербальної комунікації: мову жестів, рухи тіла, вирази обличчя, пози, які також служать засобом повідомлення інформації.

Невербальні засоби, що сприймаються людьми безпосередньо, здатні показувати найдрібніші відтінки відношення, емоції, оцінки, а також вияв почуття, настрою, стан. З їх допомогою можна передавати інформацію, яку важко або за якихось причин незручно виразити словати. Дуже часто невербальна комунікація визначається як допоміжне джерело передачі інформації. Тому можна стверджувати, що невербальна поведінка часто стає головним фактором успішного перебігу усної комунікації, а значить є не менш важливою, ніж сказані слова.

Розглядаючи досліджувані фразеологізми в романі «Код да Вінчі», зазначимо, що в першу чергу автор використовує соматичні фразеологізми для того, щоб дати характеристику особистості героя та його емоційного стану в тій чи іншій ситуації, а також для створення певної атмосфери. Письменник не може задовольнитися ресурсами загальновживаної мови, тому й використовує образні звороти.

З прагматичної точку зору соматизми описують, наприклад, міміку або рухи тіла, проте в той же час відображають зовнішні прояви емоцій або душевні стани та процеси. Інакше кажучи, в основі їх семантики лежать звичні норми, щоб показати душевний стан людини: почуття, наміри, переживання, зовнішні прояви. Наприклад:

«Teabing's eyes twinkled» [54, с. 63]. — Тібінг хитро зіщулився.

«The man arched his eyebrows» [54, с. 27]. — Чоловік здивувався.

«In a second maneuver that raised eyebrows, the Pope placed the founder of Opus Dei on the fast track for sainthood, accelerating an often century-long waiting period for canonization to a mere twenty years» [54, с. 94]. — Не гаючи часу Папа Римський шокував тим, що дав зелене світло «Опус Деі», зводячи таким чином майже столітнє очікування канонізації усього лише до двадцяти років.

Манера мовленнєвої поведінки етносоціально та культурно зумовлена. Про це свідчить подвійна природа соматизмів: з однієї сторони, біологічна, вроджена (ненавмисні, випадкові вияви: збліднення обличчя, розширення зіниць та ін.). Наприклад:

«Langdon's eyes went wide» [54, с. 295]. — Очі Ленгдона округлилися.

«Sophie's face went blank» [54, с. 57]. — Лице Софі зблідло.

Але з іншого боку природа соматизмів може мати соціальний характер, тобто те, що людина набула в процесі соціалізації (навмисні, свідомі вияви). Наприклад:

«She set her jaw firmly and let go of his hand» [54, с. 47]. — Вона міцно стулила губи та вирвала свою долоню з руки діда.

«The pilot wrung his hands» [54, с. 96]. — Пілот буквально заламував руки від розпачу.

«A thin man in a tuxedo stood near the doorway, scratching his head and looking lost» [54, с. 38]. — Чоловік стояв, чухав потилицю, та здавався розгубленим.

Ця подвійність невербальної комунікації пояснюється наявністю як універсальних, зрозумілих усім знаків, так і специфічних сигналів, що використовуються в рамках тільки однієї культури. Такі культурно обумовлені невербальні засоби передачі інформації є символічними та мають договірний характер і цікавлять нас тим, що є стійкими соматичними фразеологізмами, які достатньо часто зустрічаються в англійській та українській мовах.

За допомогою соматичних фразеологізмів можна якомога повніше передати свої думки або справити більше враження від сказаного. Носії мови удаються до вживання слів, що позначають їх частини тіла та органів, щоб описати різні сфери дійсності, включаючи емоції. Власне тіло для людини ближче всього, з ним порівнюють, коли говорять про щось максимально знайоме. Наприклад:

«The Teacher seemed to be a man who knew all, a man with eyes and ears in all places» [54, с. 184]. — Вчитель, як уявлялось Сайласу, знав все, неначе у нього всюди були очі та вуха.

Отже, соматизми відіграють важливу роль у художньому тексті, зокрема в романі Дена Брауна «Код да Вінчі». З їх допомогою автор описує героя в усіх його проявах, із його настроями, думками, вчинками та емоціями, з особливостями характеру. Це зумовлено належністю соматизмів до найдавнішого шару лексики, прозорістю функцій частин тіла, що сприяє їх легкому алегоричному осмисленню. Людині притаманно переносити знання про саму себе на навколишню дійсність, то ж через соматизми проходить процес пізнання довколишнього світу та самого себе. Аналіз соматичних одиниць дозволяє нам виокремити стилістичні особливості вживання фразеологізмів пов’язаних насамперед із досягненням ефекту безпосереднього спілкування персонажів у творі.

2.2 Аналіз лексико-семантичних характеристик соматизмів Аналіз соматичних фразеологізмів в англійській мові та в перекладі на українську дозволить нам зрозуміти провідну роль фразеологічних одиниць у системі мовних засобів художньої виразності, функціонування соматизмів. На основі розглянутих прикладів ми ставимо за мету з’ясувати символічні значення частин людського тіла.

Мова художньої прози письменника Дена Брауна вимірюється не лише численністю фразеологічного матеріалу, але й тим, наскільки уміло і вправно користується автор загальномовними надбаннями. На численних конкретних текстових ілюстраціях вважається за потрібне дослідити соматичні одиниці, які є активним образотворчим чинником художнього мовлення, елементом емоційності, пожвавлення висловлювання, образності.

Частини людського тіла можна по-різному класифікувати за різними ознаками: наприклад, є органи, які приймають інформацію ззовні - це очі, вуха, нос. І навпаки, в цьому не беруть участь живіт, плечі та ноги. Язик — частина тіла, що відповідає за передачу інформації. Існують, наприклад, органи, які виконують рухи та жести, необхідні для спілкування. Інші в цьому участі не беруть. Всі органи є необхідними для життєдіяльності людини. З точки зору семантики можна виокремити два основних семантичних типа жестів: комунікативні та симптоматичні [26, с. 183]. До першої відносяться жести, що передають інформацію, яку навмисно адресант передає адресату. Наприклад:

«Their host swept an arm across the luxurious salon» [54, с. 123]. — Хазяїн широким жестом руки запросив у розкішну вітальню.

«Her green eyes sent a crystal-clear message. Don’t ask questions. Just do it» [54, с. 20]. — ЇЇ зелені очі, здавалося чітко доносили: не задавай ніяких запитать. Роби те, що тобі говорять!

До другого типу можна віднести жести, що свідчать про емоційний стан людини. Наприклад:

«The captain was mid-sentence when his jaw stopped moving and his eyes bulged» [54, с. 39]. — Капітан не недоговорив, у нього відвисла щелепа й дивився він, витріщивши очі.

«Collet's jaw dropped» [54, с. 27]. — У агента Колле відвисла щелепа.

«Hanging his head in shame, he dialed» [54, с. 67]. — І, понуривши голову від сорому, набрав номер.

Доволі часто соматизми використовуються, щоб передати міміку героїв, тобто зміну виразу обличчя. Як відомо, міміка посідає значне місце в процесі комунікації як додатковий засіб вираження і сприймання емоційного стану людей, оскільки вона невіддільна від усього складу думок, дій, почуттів людини і є органічним виявом її внутрішнього життя [54, с. 38]. Мімічні рухи здійснюються, звичайно, мимовільно.

В анатомічному сенсі частин тіла дуже багато. Проте символічне значення мають тільки частини тіла, в традиційно мовному розумінні, які можна визначити як зовнішні органи тіла, за винятком слова «серце». Розглянемо конотативні відтінки значень деяких з них.

Такий орган людського тіла, як head/голова (а також сюди віднесемо brain) управляє мисленням і розумом. У зв’язку з цим витікає основне конотативне значення соматизму — розсудливість та розум або їх відсутність. В романі це відображається у наступних соматичних фразеологізмах:

«Use your head» [54, с. 267]. — Воруши мозком!

«I was looking forward to picking his brain» [54, с. 38]. — І дуже розраховував на його розумові здібності.

«Sophie's head was spinning» [54, с. 94]. — У Софі помутилося в голові.

Слово «hair/волосся» зазвичай у складі фразеологічних одиниць набуває значення якої-небудь емоції, наприклад страху:

«As he entered the long tunnel of Passage Richelieu, the hairs on his neck began to bristle with anticipation» [54, с. 183]. — Увійшовши до довгого тунеля Пасажа Рішельє, раптом він відчув, як волосся встало дибом від тривожного передчуття"

«Sophie felt the hairs stand up on her arms» [54, с. 23]. — Софі відчула, як волосся її встало дибом.

Такий орган людини, як eye/око символізує отримання інформації та її достовірність. Наприклад:

«Only those with a keen eye would notice his 14-karat gold bishop’s ring with purple amethyst, large diamonds, and hand-tooled mitre-crozier applique» [54, с. 63]. — Лише дуже наметане око змогло би оцінити його чотирнадцятикаратне золоте кільце єпископа, прикрашене пурпуровий аметистом, в оточенні великих діамантів та митру з аплікацією ручної роботи.

«Although modern culture had erased much of Venus’s association with the male/female physical union, a sharp etymological eye could still spot a vestige of Venus’s original meaning in the word «venereal» [54, с. 284]. — І хоча сучасна культура почерпнула чимало асоціацій із Венерою від фізичного союзу чоловіка й жінки, не треба було бути лігвістом-етимологом, щоб здогадатися, що корінь «Венера» був присутнім і в такому слові, як «венеричний».

«Things had definitely gotten worse since he first laid eyes on the cryptic words» [54, с. 202]. — Все тільки ускладнювалось з кожною хвилиною з того моменту, як він побачив ці загадкові слова.

Очі є важливими виразниками емоцій і почуттів. Тому кількість соматичних одиниць з цим компонентом досить велика. По очах можна побачити чи говорить правду людина або ні. Наведемо приклад відображення страху:

«Fache had no doubt the shock on Langdon’s face was genuine, and yet he sensed another emotion there too, as if a distant fear were suddenly simmering in the American’s eyes» [54, с. 35]. — Фаш не сумнівався, що Ленгдон і справді шокований. Проте він також помітив і дещо інше — страх в очах американця, який він не зміг приховати.

Також, як відомо, «очі - дзеркало душі» людини. Тому по очам можна визначати характер людини.

«She was a small woman with quiet eyes» [54, с. 47]. — То була жінка маленького зросту з добрими очима.

«Portly and ruby-faced, Sir Leigh Teabing had bushy red hair and jovial hazel eyes that seemed to twinkle as he spoke» [54, с. 182]. — Кремезний червонолиций Сер Лью Тібінг мав густе руде волосся та веселі карі очі, що виблискували при кожному його слові.