Карпати
Природоохоронне виховання туристів й посилена доля їхні у збереженні, охороні й раціональному використанні природних багатств повинні займати особливе місце. Виховання свідомої, активної любові до природи має першорядне значення. Щоб туристи могли сприймати рідну природу в усій її повноті, їм необхідно прищепити навички естетичного ставлення до неї. Сучасні соціологи, відзначаючи важливий… Читати ще >
Карпати (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Карпаты
Карпати із давніх — давен славляться своїми багатими курортно — рекреаційними ресурсами: великою кількістю цінних мінеральних вод, мальовничими гірсько — долинними ландшафтами, чисельними дерев «яними пам «ятками сакрального мистецтва, життєрадісними українськими піснями і танцями, у які так багато поезії і краси. Лазурні куполи величних вершин, зелені карпатські полонини, гірське сонце, чисте повітря, напоєне пахощами дрімучих лісів — густих бучин й темних смеречників, вузькі долини бурхливих кришталевих річок запам «ятовуються тому, хто подорожував неповторними Українськими Карпатами, в усіх життя. Взимку й влітку приїжджають до Карпат тисячі туристів, серед них й ліцеїсти Прикарпатського військового — спортивного ліцею.
Мінеральні води й лікувальні грязі (бальнеоресурси) Українських Карпат є суттєвою компонентою рекреаційних ресурсів регіону (й країни в цілому) та основою розвитку тут курортної галузі. Вивчення сучасного стану курортного освоєння Українських Карпат, із одного боці, й багатих їхніх можливостей — із іншого — переконує в необхідності более інтенсивно розвивати в цьому регіоні курортно — рекреаційне господарство. Законодавчо — правове забезпечення санаторно — курортної рекреації визначається Законом України «Про курорти «від 05.10.2000р
№ 2026 ІІІ, що створює юридичні засади для її розвитку в Карпатському регіоні. Відповідно до ст. 30 Кодексу України про надра, Кабінет міністрів України прийняв постанову «Про затвердження диференційованих нормативів плати за користування надрами для видобування мінеральних підземних вод «від 07.03.2000р. № 456, котра сприятиме подальшому врегулюванню плати стосовно мінеральних вод.
Проблема розвитку рекреації в Карпатському регіоні потребує вирішення багатьох питань, основними із які є такі детальне наукове ландшафтно — рекреаційне районування територї; заходь із охорони та невиснажливого використання природних рекреаційних ресурсів; корінне поліпшення рекреаційно — господарської (сервісної) інфраструктури територї; вирішення питань транспортних зв «язків.
У структурі природно — рекреаційного потенціалу Українських Карпат чільне місце посідають лікувальні мінеральні води. У цьому плані це найперспективніший курортно — рекреаційний регіон України, який за запасами лікувальних мінеральних вод та різноманітністю їхніх фізико — хімічних властивостей не поступається всесвітньо відомим курортів серед основних рекреаційно — територіальних одиниць для гірських умів Карпат пропонується рекреаційно — курортні райони й комплекси. У Законі України «Про про «єкти рекреації «термін курорт трактується як освоєна природна територія на землях оздоровчого призначення, що має природні лікувальні ресурси, необхідні для їхнього експлуатації приміщення та споруди із про «єктами інфраструктури, використовується із метою лікування, медичної реабілітації, профілактики захворювань та для рекреації й підлягає особливій охороні.
Рекреаційно — курортні райони формуються у вигляді функціональних систем взаємопов «язаних елементів територї: населених пунктів, курортних комплексів та установ, штучних водойм тощо. а також природних ландшафтів, котрі входять органічно до територї району. Отже, в Карпатському регіоні склалися усі умови для розвитку рекреації й туризму. Особлива умова цьому приділяється в Прикарпатському військово — спортивному ліцеї. Адже туризм відіграв важливу пізнавальну, оздоровчу роль, активно впливає на формування моральних якостей ліцеїстів. основою туризму та рекреацій є екскурсії та мандрівки, котрі регулярно проводяться в ВСПІ.
Вибір маршруту
Вибір району мандрівки залежить від багатьох обставин: способу пересування, пори року, інтересів учасників, умови місцевості й знання їхнього керівником, зручності под «їзду до початку маршруту й Повернення додому, а також від мети. поставленої перед групою.
Під годину проведення як простих. одноденних, то й складних й далеких мандрівок та екскурсій треба дотримуватись принципу поступовості накопичення досвіду, збільшення фізичних й психічних навантажень довжини й тривалості маршруту.
Важливо, щоб враження від побаченого також зростали поступово, разом зі зростанням складності й тривалості, тоді втома й труднощі не зможуть затьмарити радості від побачення із природою.
Будь — Яка мандрівка чи екскурсія перш на винна бути цікавою, тобто матір емоційний центр. Ним завжди стають мальовничі бережи річок, озер, пам «ятки природи, архітектури, культури, історії ін.
У своїй туристсько — краєзнавчій роботі я починала із мандрівок рідним краєм. Так, першою й вже традиційною, є кількаденна мандрівка до Манявського водоспаду із відвідуванням Скиту Манявського — пам «ятки архітектури 17 ст. Розробляючи маршрути, користуються путівниками, періодичною пресою та ін.
За путівниками можна підібрати маршрут, що відповідає меті походу й складу групи. Зі збільшенням досвіду із «є власні варіанти рекомендованих маршрутів. Так було б здійснено сходження на найвищу точку Горган — р. Сивулю (1818 м.) 10−12 червня 2000р, в урочищі Люблінець, що на околиці с.м.т. Солотвино та ін.
У чи — якому випадку довжина маршруту першої мандрівки сезону винна бути невеликою. Дистанція пішохідної й водної мандрівки дорівнює 15−20 км.
Перша мандрівка винна носити прогулянковий чи оздоровчий характер, залежно від фізичного стану учасників. При цьому пішохідні й лижні маршрути треба прокладати так, щоб вони лісові ділянки чергувались із галявинами, луками, долинами річок й рівчаків.
Маршрути можуть бути лінійними (прикладені між двома пунктами, що знаходяться на певній віддалі один від одного) й радіальними (починаються й закінчуються в одній точці). Краще, якщо радіальний маршрут утворює кільце, тоді не доведеться йти туди й тому тім самим шляхом. Обов «язково слід подумати про Повернення групи із маршруту.
Навесні маршрут краще прокладати відкритими місцями, щоб погрітися под весняним сонцем, відчути простір, статок світла й повітря. Влітку доцільно йти лісовими шляхами. Добре, якщо керівник знає ягідні місця, горішники. Зупинка в одному із них як на півгодини урізноманітнить мандрівку. Восени маршрути можна планувати там, де багато грибів.
Збирання їхнього принесе насолоду, зніме втому
Узимку, коли морози міцні. а снігу ще небагато, краще йти лісами. У лютому — березні у вітринний день також можна сховатися в лісі, а й у сонячний йти галявинами, луками, де понад сонячного проміння.
Максимальні за довжиною маршрути літні мандрівки планують на липень — серпень, коли світловий день найдовший, зимові - на лютий — вушко березня.
Досвіт переконує, що побіжний огляд багатьох пам «ятників не приносити бажаного ефекту: інформація сприймається зле. Краще включити до маршруту кілька про «єктів, але й оглянути їхні более детально. Завчасно слід матір інформацію про годину роботи музеїв.
Прокладаючи маршрут, важливо, щоб із поля зору не випали цікаві про «єкти, що зустрічаються на шляху. Ще краще, коли учасники мандрівки не лише оглядають пам «ятні місця, а і виконують певну суспільно корисну роботу. Тоді мандрівка носитиме не лише споглядально — розважальний, але й і діловий характер, викличе практичну спрямованість.
Для розробки маршрутів доводитися годиною використовувати безліч різних матеріалів. Основний є збірники маршрутів вихідного дня, путівники з схемами маршрутів, книжки із краєзнавства (особливо цінні місцеві видання), енциклопедії, опису маршрутів, краєзнавча інформація у місцевій періодичній пресі. Обов «язково слід використовувати туристські карти й схеми, плани міст, адміністративні карти областей, атласи автодоріг із повторюємо покриттям.
Спочатку із допомогою оглядової карти (наприклад, обласної туристської схеми) треба вибрати райони, у який бі ві хотіли поїхати, визначити емоційний центр. Це може бути цікавий геологічний пам «ятник, музей, стародавня архітектура споруда тощо. ____ із урахуванням місце народження про «єкту треба намітити початковий й кінцевий пункт маршруту. найцікавіші місця для шляху.
Після того, як райони подорожі обрано, приступають до более детальної обробки маршруту, розбиваючи його по днях, вимірюючи відстані денних переходів, визначаючи орієнтовно місце привалів, якщо потрібно — проведення екскурсій, спостереження за місцевою природою. Розробляють запасні варіанти того випадок, якщо виникне необхідність скоротити маршрут чи, навпаки продовжити його. Корисно також накреслити схему маршруту, позначивши на ній шлях групи, денні переходь, місця ночівлі й привалів. Однак не слід вважати, що схема може замінити карту: вона є наочною ілюстрацією до графіка руху й не понад. Графік руху не завжди варто деталізувати. Можна включати до нього цікаві місця, що зустрінуться у дорозі. Це лише попередній план, до якого в процесі подорожі вносяться певні корективи.
Якщо мандрівка чи екскурсія якщо тривати два — три дні із ночівлею в польових умовах, слід завчасно розподілити обов «язки між учасниками.
Мандрівка чи екскурсія неможлива без керівника, без дотримання суворої дисципліни, обов «язкової для шкірного члена групи, без виконання певних обов «язків на маршруті й на привалах. Керівник групи винен: бути політично грамотною людиною, здібним організатором й досвідченим туристом, чуйним й дбайливим іншому, добро знаті маршрути, вміти орієнтуватися на місцевості. Вказівки керівника про порядок руху, взаємодопомогу, різноманітні доручення є обов «язковими повинні виконуватися беззаперечно. Якщо необхідно, керівник має право змінити маршрут чи припинити мандрівку. Якщо под годину мандрівки заплановано відвідати історичні пам «ятки чи інші екскурсійні про «єкти, керівнику слід заздалегідь ознайомитися із ними, прочитати про них відповідну літературу чи отримати консультацію у відповідній організації, щоб под годину огляду матір можливість розповісти про них учасникам мандрівки.
Заступник керівника обирається із числа учасників, котрі користуються повагою та авторитетом інших. Його розпорядження також є обов «язковими для групи, бо він діє у відповідності із рішенням керівника. У його обов «язки входити: допомагати керівнику проводити організаційно — виховну роботу в групі, підгримувати належну дисципліну й порядок, розбирати й ліквідовувати конфлікти між учасниками. Головне заподіяння покровителя — сприяти створенню здорового морального клімату в колективі, підгримувати дух дружби й взаємодопомоги, без які неможливе успішне проведення мандрівки.
На посаду завгоспа групи, як правило, обирають енергійного, розпорядливого й акуратного туриста. Він відповідає за харчування й спорядження, Веде їхнього облік, розподіляє продукти, вантаж по рюкзаках, у дорозі. Тому до виборів завгоспа слід ставитися серйозно. Завгосп призначає чергових для приготування їжі, видає їм продукти згідно меню.
Скарбник робить усі грошові розрахунки, збирає в учасників гроші на харчування, плату за прокат спорядження, транспорт. Вол «язаний вести облік витрат й в чи — який годину за вимогою учасників повністю звітувати про витраченні кошти.
Лікар групи винен матір похідну аптечку із набором медикаментів, необходимых для надання першої допомоги під час травм й захворюваннях. У поході лікар стежить за тим, щоб учасники не натерли ноги, не дістали сонячного чи теплового удару, опіків тощо. Якщо у групі лікаря немає, його добровільно бере у собі один із її членів.
Фотографом може статі чи — який турист, що має фотоапарат й знайомий із технікою фотографування. Відповідальний за ремонт спорядження розпоряджується інструментами й матеріалами, зберігає їхні. При необхідності ремонтує спорядження самостійно чи залучає до цого інших.
Всі учасники екскурсії чи мандрівки повинні: 1. Виконувати вказівки керівника групи; 2. пройти всебічну підготовку до початку екскурсії чи мандрівки і активно брати доля в його організації; 3. прослухати цикл лекції, бесід чи ознайомитися із інструкціями із питань дотримання порядку под годину проходження маршруту, природоохоронних законів, правил проти пожежної безпеки, правил безпеки на воді, попередження травматизму, обмороження й надання першої допомоги; 4. суворо дотримуватись санітарно — гігієнічних правил протягом усієї мандрівки чи екскурсії; 5. надавати допомогу тім, що зазнали лиха; 6. вести собі тактовно по відношенню до місцевого населення; 7. своєчасно інформувати керівника групи про порушення стану здоровий «я травмування; 8. дбайливо ставитися до природи, пам «яток історії й культури; 9. брати доля в підготовці звіту та інформаційних матеріалів про проведену екскурсію чи мандрівку.
Дуже важливо под годину спілкування у мандрівці підгримувати доброзичливий товариський тон. Від нього залежить настрій людини, а кінцевому результаті - успіх мандрівки.
Для шкірного учасника мандрівки екскурсії першорядне значення має вміння орієнтуватися на місцевості. Орієнтуватися — це насамперед означає розбиратися в оточуючій обстановці, вміти визначати своє положення відносно сторін обрію й місцевих предметів. Визначити своє положення відносно сторін обрію, знайти північ найпростіше за допомогою компаса. Безпосередньо на маршруті орієнтування передбачає три основні дії: а) розпізнавання місцевості за орієнтирами та відомими ознаками; б) визначення сторін обрію; в) визначення точки свого місцезнаходження відносно орієнтирів й навколишньої місцевості та азимутів для руху чи виконання інших завдань.
Природно — ресурсний та рекреаційний потенціал — могутнє джерело матеріальних благ й духовного збагачення людини, це скарбниця дарів, якими треба користуватися розумно. Без природних ресурсів не може бути матеріального виробництва, тому їхнє ощадливе витрачання набуває соціально — економічного значення. сучасний рівень розвитку техніки дає можливість людині використовувати природу в розмірах, котрі перевищують здатність її відновлювати свої ресурси.
У процесі туристсько — краєзнавчої діяльності роботу із охорони природи доцільно проводити в напрямках: — формувати переконаність у необхідності природоохоронної діяльності; - розкривати залежність вирішення проблеми охорони природи від суспільно — політичних цілей й соціально — економічних можливостей суспільства; - формувати відповідальність за збереження природних багатств й розвивати суспільно — трудову діяльність, котра полягає а й у знанні основних шляхів й засобів охорони природи; б) у навичках культури індивідуальної й колективної поведінки у природного середовищі; в) в умінні виконувати посильну практичну роботу із охорони навколишнього середовища.
Природоохоронне виховання туристів й посилена доля їхні у збереженні, охороні й раціональному використанні природних багатств повинні займати особливе місце. Виховання свідомої, активної любові до природи має першорядне значення. Щоб туристи могли сприймати рідну природу в усій її повноті, їм необхідно прищепити навички естетичного ставлення до неї. Сучасні соціологи, відзначаючи важливий виховний вплив природи, викликаний урбанізацією, збіднює її, призводить до огрубіння особистості. Вплив природи на особистість багатогранний. Природа є невичерпним джерелом думи, вона допомагає накопичувати життєві уявлення, необхідні для розвитку розумової активності. Спілкування із природою має великий вплив на емоційно — моральну сферу людини, розвиває її творчі задатки, естетичне ставлення до навколишнього світу. Впливаючи на особистість й розвиваючи її окремі сторони, природа спричиняється до всебічного гармонійного розвитку людини.
Вміння спостерігати природу, сприймати її красу й чарівність необхідно формувати із урахуванням вікових особливостей членів туристської групи.
По — перше, в туристів слід виховувати ставлення до природи як до чогось вищого, досконалого. По — одному, спілкування із природою винне спонукати туристів до флори й фауни, практичних справ щодо її розквіту та охорони.
Підсумки мандрівки чи екскурсії
Підведення підсумків мандрівки чи екскурсії не менш важливий етап роботи, ніж підготовка до нього. Адже від підведення підсумків мандрівки великою мірою залежить ті, як будуть проведені наступні. До підсумків мандрівки чи екскурсії входять: аналіз його організації й проведення, Повернення взятого на прокат спорядження, складання звіту, випуск фотостендів чи фотоальбомів, організація туристського вечора.
Підсумки можна робити у формі усних чи письмових звітів кожног учасника. Наведу ряд запитань для розбору і аналізу проведеною мандрівки чи екскурсії: — Коли сподобалось чи не сподобалось? — Чи було б важко? Колі? — Яка ділянка маршруту особливо запам «яталась й чому? — як справилися зі своїми обов «язками керівник групи, кореспондент та ін.? — Які були недоліки в організації? Звіт складає керівник групи із участю її членів. він винен включити максимум інформації для туристів, котрі побажають повторити цей маршрут.
До звіту додаються: маршрутний лист з зазначенням пунктів, пройдених туристами, інші документи, котрі свідчать про проходження запланованого маршруту, вирізки із газет, листівки, інструкції тощо. У звіті вказують також й на недоліки в організації й поведінці мандрівки чи екскурсії, згадують про непередбачені труднощі, діляться досвідом про шляхи їхні подолання тощо. До письмового звіту доцільно включити окремі уривки щоденників учасників, спогади. Це зробить його цікавим.
Підведення підсумків мандрівки чи екскурсії не закінчується складанням письмового звіту. наступний етап — це розповідь про неї в колективі.
Найбільш поширеною формою є туристсько — краєзнавчий вечір. Програму його звичайно складається із розповідей учасників, демонстрації діапозитив, кінофільмів, виконання пісень, оформлення виставок.
Кожна мандрівка чи екскурсія й розповідь про неї - це маленький штрих одна рядок оповідань про різні куточки нашої країни.