Сучасні технології навчання іноземної мови в початковій школі

Горлівський інститут іноземних мов державного вищого навчального закладу «Донбаський державний педагогічний університет»

Факультет англійської мови Курсова робота за темою: «Сучасні технології навчання іноземної мови в початковій школі»

Виконала: студентка

4 курсу, 412 В групи, факультету англійської мови

Ільїна Ганна Сергіївна Науковий керівник: доцент Роман Світлана Володимирівна Горлівка — 2012

ЗМІСТ Вступ

Розділ 1: Технології навчання іноземної мови у початковій школі

Сутність поняття «технологія навчання»

Вікові особливості

Навчання у співпраці

Проектні технології

Розділ 2: Практичне використання технологій на уроках іноземної мови

Метод використання комп’ютерних технологій у навчанні учнів

Метод гри у розвитку усного мовлення на уроках іноземної мови в початковій школі. Види ігор

Підсистема вправ для інтерактивного навчання англійського діалогічного мовлення учнів початкової школи

Інтернет як новий напрямок методики навчання іноземної мови

Комп’ютерні навчальні програми

Висновок Література Додатки

Вступ Методика раннього навчання іноземної мови визначає широке коло проблем, які безпосередньо пов’язані з викладанням цієї навчальної дисципліни у початковій школі. Вона займається дослідженням найефективніших шляхів їх вирішення, використовуючи з метою отримання достовірних наукових даних широкий спектр дослідних методів: основних та допоміжних.

Традиційно до основних методів дослідження в методиці відносять: 1) критичний аналіз спеціальних літературних джерел; 2) вивчення та узагальнення позитивного педагогічного досвіду; 3) наукове спостереження.

Допоміжні методи дослідження охоплюють: 1) анкетування; 2) тестування; 3) бесіду; 4) метод моделювання.

На сучасному етапі розвитку шкільної освіти однією з найбільш актуальних проблем, що вимагають нових шляхів вирішення, є необхідність якісного поліпшення знання англійської мови. Успішне оволодіння іноземною мовою сьогодні - це необхідна передумова для отримання цікавої роботи в країні і за кордоном, зміцнення дружби з представниками різних країн, для продовження навчання в міжнародних вищих навчальних закладах та професійного росту в обраній галузі спеціалізації. Однак, на жаль, більшість шкільних програм, за винятком таких для спеціалізованих лінгвістичних шкіл, передбачають 1−2 уроку англійської мови на тиждень. Цього далеко не достатньо для забезпечення належного рівня знання мови при використанні традиційних методів і форм роботи на уроці. Необхідно розробляти та використовувати нові підходи і технології, націлені на підвищення мотивації навчальної діяльності школярів, а відповідно і рівня володіння мовою. І активні методи навчання відповідають цим вимогам, так як суть їх полягає в тому, щоб зацікавити учнів, зробити його активним учасником освітнього процесу.

Перед усім вона підсилюється сучасними тенденціями модернізації структури і змісту шкільної мовної освіти. Однією з провідних тенденцій є зміни що до цілепокладання.

Як відомо, згідно сучасних методичних уявлень, практична мета навчання іноземної мови полягає у формуванні іншомовних комунікативних компетенцій.

Практична мета складається з таких аспектів:

· когнітивний (пов'язаний з засвоєнням певних знань: декларативних «що» знань, процедурних «як» знань)

· прагматичний (формування навичок і вмінь)

· педагогічний (пов'язаний із формуванням тих якостей, потрібних людині для вторинної соціалізації, введення в новий світ, які потрібні для спілкування з носіями мови)

До цих якостей відносяться: емпатія, доброзичливість, ввічливість, демократичний стиль спілкування тощо.

З урахуванням цих вимог підсилюються великі можливості сучасних технологій.

Із зазначеними вище урахуваннями, мета курсової роботи полягає у дослідженні сучасних технологій у вивчанні іноземної мови в початковій школі.

Об'єктом дослідження: організація навчального процесу з іноземної мови в початковій школі, теорія і практика викладання іноземної мови.

Предметом дослідження: застосування сучасних технологій викладання.

Завдання для реалізації поставленої мети:

u з’ясування сутності базового поняття в контексті теорії;

u визначення цілі і завдання використання новітніх технологій у навчанні іноземної мови в початковій школі в сучасних умовах.

Для вирішення цих завдань були використані такі методи дослідження:

· аналіз наукової літератури

· аналіз сучасних нормативних документів.

Розгляд цих питань підкреслюється аналізом таких джерел, як: журнал «Іноземні мови», Методика викладання іноземної мови в початковій школі під редакцією Роман С. В. та інші джерела (див. Література).

Глава 1. Сучасні технології навчання іноземної мови у початковій школі

1. Сутність поняття «технології навчання»

Термін «технологія навчання» (або «педагогічна технологія») використовують для позначення сукупності прийомів роботі вчителя (способів його наукової організації праці), за допомогою яких забезпечується досягнення поставлених на уроці цілей навчання з найбільшою ефективністю за мінімально можливий для їх досягнення період часу.

Найважливішими характеристиками технологій навчання вважають наступні:

а) результативність (високий рівень досягнення поставленої навчальної мети кожним учнем);

б) економічність (за одиницю часу засвоюється великий обсяг навчального матеріалу при найменшій витраті зусиль на оволодіння матеріалом);

в) ергономічність (навчання відбувається в обстановці співпраці, позитивного емоційного мікроклімату, за відсутністю перевантаження і перевтоми);

г) висока вмотивованість у вивченні предмета, що сприяє підвищенню інтересу до уроків і дозволяє вдосконалювати найкращі особистісні риси учня, розкрити його резервні можливості.

З урахуванням цих характеристик до сучасних технологій навчання іноземної мови у спеціальній літературі зазвичай відносять: центроване на особистості учня навчання, навчання у співпраці, дистанційне навчання, проектні технології (метод проектів), застосування Мовного портфеля та інтенсивних методів навчання, застосування технічних засобів (в першу чергу комп’ютерних та аудіовізуальних технологій), а також інформаційні технології.

При цьому слід зазначити, що технології навчання іноземної мови повинні бути націлені на розвиток позитивної мотивації учня; на формування учня як суб'єкта навчальної діяльності і нової культури; на розвиток креативності; отримання реальних мовленнєвих продуктів, зростання у духовній сфері, самореалізацію і соціалізацію учнів, запобігання перевантаження.

Застосування цих технологій сприяє створенню умов, які допомагають учню вчитися самостійно. Адже, як зазначав свого часу М. Уест, іноземної мови не можна навчити, її можна навчитись («A foreign language is a subject which cannot be taught. It is a subject which must be learnt»). А вивчення мови передбачає не стільки активну роботу із вчителем, скільки інтенсивну самостійну роботу. Її сумлінне виконання надає учневі можливість «відкрити» себе іншим, а інших — для себе. Воно надає учню можливість відчути себе значущим і рівноправним. «Everyone is equal when in class» — одна із провідних ідей гуманістичної методології.

Застосування сучасних технологій має на меті стимулювати активну інтелектуальну діяльність учня і забезпечити його засобами успішної реалізації цієї діяльності.

Для запровадження цих технологій навчання на практиці склалась певна джерельна база, методологічне підґрунтя якої становлять праці видатних психологів, лінгвістів і дидактів світу (Л.С. Виготський, Е. Берн, Р. Бернс, Д. К. Джонс, К. Джонсон, Дж. Д’юї, В. Кілпатрік, Р. Ладо, С. Лівінгстоун, Ж. Піаже, Р. Роджерс, Р. Скіннер, К. Славін, Т. Хатчінсон та ін.). При цьому зазначимо, що зміст сучасних праць з методики, які формують таку базу, зорієнтований переважно на умови викладання іноземної мови в основній і старшій школі (Е.Г.Арванітопуло, І.Л.Бім, М. Л. Вайсбурд, А.М. Вєтохов, Н. Д. Гальскова, В.І. Гатальська, Ю.З.Душеїна, В. К. Дьяченко, Л.Я. Зєня, І.О.Зимня і Т.Є.Сахарова, В. В. Копилова, Н. Ф. Коряковцева, З.М.Нікітенко, С.Ю.Ніколаєва, Є.С.Полат, П.В.Сисоєв та ін.). Проте питання застосування сучасних технологій навчання іноземної мови в початковій школі ще не стало предметом широкого обговорення в науковій літературі. І цей методичний фактор уповільнює процеси інновації мовної освіти і відповідно дається взнаки на результативності оволодіння молодшими школярами новою для них мовою.

Отже, аналіз стану обраної теми засвідчує її актуальність і зумовлює мету цієї роботи — уточнити й обґрунтувати на матеріалі англійської мови особливості застосування сучасних технологій навчання у початковій ланці шкільного курсу з іноземної мови і визначити їх вплив на підвищення якості організації навчально виховного процесу з цього предмета і на формування учнів як активних суб'єктів процесу навчання.

2. Вікові особливості

Для того, щоб застосовувати будь-який метод важливо знати психологічну характеристику кожного віку, що б правильно і ефективно вибрати той чи інший метод.

Одним з учених, що займаються психологічною характеристикою молодшого школяра була Негневіцька Є.І. Вона вважала що, для того щоб успішно вирішувати поставлені завдання, вчителю, перш за все, необхідно знати психологічні особливості школяра.

Цей вік особливо сприятливий для початку вивчення іноземної мови: діти молодшого шкільного віку відрізняються особливою чуйністю до мовних явищ, у них з’являється інтерес до осмислення свого мовного досвіду, «секретів» мови. Вони легко і міцно запам’ятовують невеликий по обсязі мовний матеріал і добре його відтворюють. З віком ці сприятливі фактори втрачають свою силу.

Молодший шкільний вік починається в сім років, коли дитина приступає до навчання в школі, і триває до десяти років. Провідною діяльністю даного періоду стає навчальна діяльність. Молодший школяр приступає до засвоєння людського досвіду, представленого у формі наукових знань. Також молодший шкільний період характеризується подальшим вдосконаленням вищої нервової діяльності, кістково-м'язового апарату, розвитком психічних функцій. Молодший шкільний період займає особливе місце в психології ще й тому, що цей «період навчання в школі є якісно новим етапом психологічного розвитку людини. Адже в цей час психічний розвиток здійснюється головним чином у процесі навчальної діяльності і, отже, визначається ступенем залученості в нього самого школяра «. Незважаючи на підготовку до школи, здійснювану в дитячому садку і батьками, адаптація до школи вимагає чималих зусиль від дитини. Відбувається різка зміна режиму всього дня. Навчальна діяльність, ставши ведучою, ставить свій ряд вимог до молодшого школяреві. Ритму шкільного життя сприяє розвитку необхідних для успішного навчання навичок і вмінь. Школяр тепер сам повинен розподіляти свій час, спілкується з великою кількістю дітей. Дитина менше рухається, але зате йому доводиться виносити навантаження, пов’язані з розумовою діяльністю. До того ж у школяра як і раніше залишається потреба в ігровій діяльності.

Також важливо відзначити, що на етапі молодшого шкільного віку дитина переживає так званий криза семи років. У дитини змінюються сприйняття свого місця в системі відносин. «Змінюється соціальна ситуація розвитку, і дитина опиняється на межі нового вікового періоду». Дитина усвідомлює своє місце у світі суспільних відносин і набуває нову соціальну позицію школяра, яка безпосередньо пов’язана з навчальною діяльністю. Цей процес докорінно змінює його самосвідомість, що приводить до переоцінки цінностей. Навчання набуває величезне значення для школяра, тому, наприклад, ланцюг невдач дитини в цій провідною на даному етапі діяльності може призвести до формування стійких комплексів або навіть синдрому хронічної неуспішності.

Важливим елементом навчальної діяльності є гра, в процесі якої дитина вчиться взаємодіяти з однолітками, освоює соціальні ролі, вимоги та правила, прийняті в людському суспільстві. Гра, яка приймає соціальне забарвлення, розвиває почуття суперництва і співробітництва. Протягом гри молодші школярі засвоюють такі поняття як рівність, підпорядкування, справедливість, несправедливість. Зазвичай молодші школярі віддають перевагу компанію своїх однолітків однієї з ними статі. Триває засвоєння норм поведінки, властивих їх підлозі і схвалюваних суспільством. До того ж молодші школярі не можуть довго сидіти на одному місці. Вони потребують русі. Урок повинен містити не тільки пояснення нового матеріалу, його закріплення і повторення старого. Але також повинно відводитися час різним руховим дії, іграм, рухомий діяльності.

Завдяки навчальної діяльності рамки сприйняття дитиною навколишнього світу розширюються. Неусвідомлені і вигадані страхи минулих років змінюються більш усвідомленими (уроки, природні явища, уколи).

" До найважливіших особистісним характеристикам молодшого школяра відносяться: довірливе підпорядкування авторитету, підвищена сприйнятливість, уважність, наївно-ігрове ставлення до багато чого з того, з чим він стикається". У поведінці учня початкових класів видно послух, конформізм і наслідування.

Навчальна діяльність збуджується різними мотивами. У дитини з’являється прагнення до саморозвитку і пізнавальна потреба. «Це інтерес до змістовної сторони навчальної діяльності, до того, що вивчається, і інтерес до процесу діяльності - як, якими способами досягаються результати, вирішуються навчальні завдання». Але не тільки результат навчальної діяльності, оцінка мотивують маленького школяра, а також і сам процес навчальної діяльності: розвиток і вдосконалення себе самого як особистості, своїх талантів, здібностей. «Школяр, стаючи суб'єктом пізнавальної діяльності в загальній системі навчально-виховних впливів, в цей же час набуває особистісні властивості і особистісне ставлення до того, що він робить, і процесу навчання в цілому» .

У молодшому шкільному віці складаються найбільш сприятливі можливості для формування моральних і соціальних якостей, позитивних рис особистості. Піддатливість і відома сугестивність школярів, їх довірливість, схильність до наслідування, величезний авторитет, яким користується вчитель, створюють сприятливі передумови для формування високоморальної особистості.

Переважний тип мислення — наочно-образне, а процес цілісного сприйняття ще недостатньо сформований, увага носить часто мимовільний характер. Першокласники звертають увагу на те, що яскравіше виділяється: величину, форму, колір або забарвлення.

При навчанні в початкових класах повинні враховуватися психічні особливості учнів. Для більш продуктивного навчання на уроці треба враховувати специфіку пам’яті дітей, яке, в основному, має наочно-образний характер. У початкових класи, коли запам’ятовування, в основному, носить механічний характер, заснований на силі враження або на багаторазовому повторенні акту сприйняття, діти повинні освоювати різні способи запам’ятовування. Але раз учні тільки вчаться різним способам запам’ятовування, вчитель має знати про особливості пам’яті молодших школярів, щоб краще будувати процес уроку.

Подальший розвиток отримує і інтелектуальна рефлексія. І хоча дитина ще недостатньо усвідомлює власні розумові операції і мало здатний до внутрішнього спостереження, він «під тиском спору і заперечень дитина починає намагатися виправдати свою думку в очах інших і починає спостерігати власне мислення, тобто шукати і розрізняти за допомогою інтроспекції мотиви, які його ведуть, і напрямок, яким він буде «. Таким чином, молодший школяр тільки починає опановувати рефлексією, тобто здатністю розглядати і оцінювати власні дії, умінням аналізувати зміст і процес своєї розумової діяльності. В учнів на даному періоді з’являється особистісна рефлексія. Тобто вони починають оцінювати свої вчинки і своє поводження. Цим та іншим психічним і фізичним особливостям молодших школярів приділяється досить багато уваги в сучасній психології.

Однак одним з основних факторів, який має значення не тільки для хорошого навчання у молодших класах та подальшої середній школі, але і для майбутнього життя, ставати таке новоутворення як довільна увага. На основі експериментальної роботи з’ясовано, що у школярів молодшого шкільного віку довільна увага займає особливе місце. Виявлена?? завдяки аналізу і проведеному дослідженню досить тісний кореляційний зв’язок між успішністю і рівнем розвитку довільної уваги. Однак розвинене довільне увагу не може гарантувати школяреві, що він досягне успіху в своїй провідній діяльності - навчанні. Як показують результати, серед слабо встигаючих учнів зустрічаються і досить уважні хлопці. Отже, і інші фактори впливають на успішність навчання.

Так як навчання в школі досить складний на увазі своєї новизни вид діяльності для дитини, необхідно враховувати особливості навчальної і трудової діяльності в цей час, а також з’явилися новоутворення.

3. Навчання у співпраці

Термін «співпраця» означає спільну роботу. Роботу, що виконується разом.

Основна ідея цієї технології — створити умови для активної спільної навчальної діяльності учнів у різних навчальних ситуаціях. Ця технологія базується на ідеї взаємодії учнів у групі, ідеї взаємного навчання, при організації якого учні беруть на себе не тільки індивідуальну, але й колективну відповідальність за вирішення навчальних задач, допомагають один одному, несуть колективну відповідальність за успіхи кожного учня. Виходячи з цього, мета навчання у співпраці є інтегративною за своєю суттю. Вона полягає у вирішенні наступних взаємопов'язаних завдань:

а) в оволодінні кожним учнем в ході спільної діяльності знаннями, навичками та вміннями на рівні, який відповідає його індивідуальним особливостям розвитку;

б) у досягненні в ході спільної навчальної діяльності ефекту соціалізації та набуття комунікативних умінь;

в) у формуванні готовності до надання допомоги один одному в ході спільної навчальної діяльності і до набуття колективної відповідальності за роботи у співпраці.

Ця форма діяльності відрізняється від фронтального та індивідуального навчання, в умовах якого учень виступає як індивідуальний суб'єкт діяльності, який відповідає тільки за себе, за свої успіхи і невдачі. При навчанні у співпраці створюються умови для взаємодії і співпраці в системі «учень-учитель-група» і відбувається актуалізація колективного суб'єкта навчальної діяльності.

Організація навчання у співпраці обумовлюється такими принципами: 1) одне спільне завдання на групу; 2) одне спільне заохочення на групу; 3) розподіл ролей.

Звідси важливими діями вчителя стає правильне формування завдання для кожної групи або всіх груп одразу, розподіл учнів на групи, визначення в кожній групі ролей, які учні самі розподіляють між собою.

Виділяють таки види співпраці:

а) співпраця учасників у виробленні єдиної ідеї;

б) комбінування інформації, відомої різним учасникам;

в) передача інформації від одного учасника до іншого.

Співпраця учасників у виробленні єдиної ідеї можлива при вирішенні різних проблемних задач. Ці задачі можуть бути основані на наступному:

· на послідовності дій;

· на здогадці;

· на виявленні подібності і різниці;

· на умовиводі;

· на виключенні зайвого.

Отже навчання у співпраці — це навчання в процесі спілкування один з одним. Цілеспрямована діяльність у співпраці дозволяє підвищити інтерес до занять і значною мірою збільшити час мовленнєвої практики кожного учня на уроці.

4. Проектні технології

Метод проектів виник у 1920 році у США. Інша його назва — метод проблем. Основоположниками методу були американський філософ і педагог Дж. Д’юї та його учень В. Кілпатрік. Провідною рисою методу проектів вони визначили навчання на активній основі з урахуванням інтересів учнів.

В наш час найбільш ефективно проектна методика реалізована в курсі «Project English» (1985р.) британського вченого Т. Хатчинсона. Вона отримала своїх послідовників у всіх країнах світу. Доцільність застосування проектної методики у початковій ланці навчання іноземної мови в Україні доведена НМК «Wonderland» з англійської мови для учнів 2−4 класів авторів С. В. Роман, О. О. Коломінової, Г. С. Чекаль.

У чому ж полягає сутність проектної методики?

Почнемо з того, що проект — це робота школяра, яка самостійно ним планується, та реалізується і при виконанні якої іншомовне мовленнєве спілкування вплітається в контекст іншої цікавої для учня діяльності: ігрової, художньої, дослідницької, театралізованої тощо.

Загально-дидактична типологія проектів може бути представлена такою таблицею:

На практиці найчастіше реалізуються змішані проекти.

Проектна технологія — такого різновиду творча робота молодших учнів, коли вони під керівництвом учителя або самостійно вчаться створювати зміст своєї іншомовної навчальної діяльності в ході підготовки і захисту обраного проекту. При цьому примітною ознакою проекту є те, що його кінцевий продукт має, як правило, матеріальне втілення, як от: колаж, альбом, комікс, анкета, інсценівка тощо. Розрізняють міні-проекти, розраховані на один урок або його частину, і довгострокові проекти для домашнього виконання з його наступним захистом на уроці. Проекти можуть бути індивідуальними і груповими.

Наведемо приклади орієнтовної тематики завдань проектів у початковій школі:

Індивідуальні проекти: «My Pet», «My Family Tree», «My Photo Album», «My Day», «My Room/Flat/House», «My Personal File», «My Letter to an English Pen friend», «Your Family Washing Line».

Групові проекти: «We Make a Comic Strip about Our Pets», «At the Pet/Toy/Flower/Food Shop», «We Make a Collage about Weather», «The ABC Party», «Merry Christmas», «This is Our Class», «Our Last Week end», «Our Favourites», «Let's Make Lunch Together», «What We Can Do in English».

Звичайно, тематика проектних завдань залежить від особливостей змісту підручника/НМК, за яким дітей навчають іноземної мови, тобто від предметного змісту мовлення, від навчально ігрових ситуацій спілкування, від навчального матеріалу для слухання й розуміння, а також завдань його реалізації, від лексичного репертуару спілкування, закладеного в підручнику/НМК, який може включати й деякі слова, не обов’язкові для активного засвоєння (що пов’язано передусім з ознайомленням учнів із англомовною дитячою поетикою і відкриттям нового світу ігор і пісень). При цьому типологія проектів у початковій школі зумовлюється віковими можливостями молодших учнів, їхніми інтересами.

Досвід створення й апробації на практиці НМК «Wonderland», в якому вперше в Україні була закладена проектна технологія для дітей молодшого шкільного віку, переконує в тому, що за домінантою учнівської діяльності - комунікативної або практичної, тобто художньої, музичної, рухової, а також пошукової - правомірно виділяти наступні типи завдань проектів у початковій школі:

-інформаційні («My Pet», «My Letter to an English Pen friend», «My Personal File», «Our Last Weekend» etc);

-художні («The Best New Year Postcard», «We Make a Comic Strip about Our Pets», «Your Family Washing Line», «We Make a Collage about Weather» etc);

-рольово-ігрові («Interview Your Classmate», «At the Pet/Toy/Flower/Food Shop», «Let's Make Lunch Together» etc);

-театральні («The ABC Party», «Merry Christmas», «Mother Goose Party», «Hot Cross Buns» (Святкування Великодня) etc);

-дослідні з використанням елементів дослідження, наприклад, анкетування у межах проектного завдання, що пропонується.

Зазначена вище типологія проектів у початковій школі є дещо умовною. Адже проектне завдання для молодших учнів будь якого типу має потенційні можливості для його трансформації у проектне завдання іншого типу за умови підсилення його художнього, театрально естетичного дослідного або іншого практичного навантаження. Показовими у цьому плані є проектні завдання інформаційного типу.

Виконання завдань проектів художнього типу, за даними наших спостережень, стимулює прояв самобутності дитини, прагнення до колективної співпраці та рівноправного партнерства. Воно підвищує самооцінку молодших учнів, які поступово усвідомлюють свою значущість як активних і рівноправних учасників процесу учіння. У дітей вдосконалюється умілість рук. І це впливає на збагачення робочого інструментарію учіння, внаслідок чого у дітей формується переконання суспільної вартості учнівської праці. У них виховуються художні смаки і працьовитість, стимулюються позитивні емоції, завдяки чому навчальна праця набуває духовного сенсу. Учні починають сприймати її не лише як усвідомлену необхідність, але й як джерело естетичного задоволення.

Підживленню цього джерела сприяє виконання театральних проектів, інтерес до участі в яких пояснюється сугестивністю молодших школярів, їхньою здатністю до наслідування, естетичним ставленням до навколишнього.

Під час організації театральних, а також рольово-ігрових проектів варто пам’ятати, що в рольовій грі відбувається суттєва перебудова поведінки учня, яка стає довільною, тобто відповідною нормі поведінки персонажа (людини, казкового героя), чию роль бере на себе учасник відповідної рольової гри. При цьому на відміну від підлітків діти молодшого шкільного віку виявляють значно більшу сприйнятливість до такої зміни. Адже, як зазначав Л. С. Виготський, у рольовій грі «дитина плаче, як пацієнт, і радіє, як гравець». Тому в рольовій грі учень не відчуває тієї напруги, яку викликає звичайна відповідь на оцінку.

Ось чому участь у театральних і власне рольово-ігрових проектах поступово звільняє дитину від нерішучості, позбавляє її сором’язливості, невпевненості у своїх можливостях. Вона стимулює її фантазію, допитливість, розвиває пам’ять, увагу, ерудицію, робить дитину активнішою, привчає її до колективних форм роботи в групі і в класі.

Специфічною особливістю проектів будь якого типу є те, що виконання завдань в ході реалізації проектної діяльності покликане забезпечувати послідовне структурування мовленнєвого спілкування молодших школярів на всіх рівнях цього процесу (рецептивному, репродуктивному, репродуктивно продуктивному, продуктивному), внаслідок чого учні постійно знаходяться в комунікативному режимі і їхній інтерес до виконання цих завдань не зникає.

Отже, системне застосування проектної роботи у межах кожного навчального циклу вчить учнів працювати разом, бути готовими прийти на допомогу один одному. Воно розширює можливості моделювання багатоканального спілкування і тим самим збагачує номенклатуру інтерактивних вправ для навчання англомовного спілкування, а також і зміст творчих вправ, виконання яких імпонує дітям можливістю бути самостійнішими, виявляти ініціативу, творчі здібності, інтелектуальні вміння. Завдяки проектній роботі навчання мови позбавляється формального характеру. Воно набуває більш особистісно-орієнтованого, діяльнісного, а також відкритого для батьків характеру. Адже досвід виконання завдань проектів забезпечує належне підґрунтя для періодичного (не менше двох разів на рік) проведення батьківських зборів у формі театралізованого звіту дітей про те, чого вони навчилися робити англійською мовою.

Мета цих звітів — надати кожній дитині можливість продемонструвати досягнення у тій предметній діяльності (художній, музичній, трудовій тощо), пов’язаній з іншомовною, до якої у неї особливий хист, і отримати завдяки цьому нагоду відчути особистий успіх. Підвищенню позитивної самооцінки дітей сприяє також оформлення постійно діючої експозиції проектних завдань: колажів, альбомів, малюнків, книжок саморобок, а також інших витворів ручної праці дітей з відповідними поясненнями у письмовій формі англійською мовою.

Глава 2. Практичне використання технологій на уроках іноземної мови

1. Метод використання комп’ютерних технологій у навчанні учнів З розвитком зв’язків України з іншими державами значно активізувався інтерес до вивчення іноземних мов, тому що володіння засобами іншомовного спілкування вимагається часом. В умовах інтенсифікації інформаційних потоків у сучасному світі висувається більше вимог до навчання та опанування іноземними мовами. Існує багато методів що до вивчення іноземної мови і ми розглянемо деякі з них.

Процеси реформування національної системи освіти України вимагають оновлення й модернізації навчальних технологій і методів навчання. Особливої актуальності в сучасних умовах розвитку ринку набувають інтерактивні методи навчання, які стимулюють до інноваційних змін у культурному і соціальному середовищі. Ці методи є активним відгуком на проблемні ситуації, які виникають як перед окремою людиною, так і перед суспільством в цілому.

Термін «інтерактивна педагогіка» відносно новий: до наукового обігу його ввів у 1975р. німецький дослідник Г. Фріц. У своїх дослідженнях він визначив мету інтерактивного процесу — це зміна і поліпшення моделей поведінки його учасників.

Метою застосування інтерактивних методів у процесі вивчення будь-якої дисципліни є створення комфортних умов навчання, в яких наприклад усі учні взаємодіють між собою. На заняттях створюється можливість обговорення різноманітних проблем, доведення, аргументування власного погляду, тобто відбувається взаємодія викладача й учня, яка орієнтує особистість на розвиток її творчих і розумових здібностей та комунікативних навичок.

70-і роки минулого століття ознаменувалися появою і так званого комунікативного методу, основна мета якого — навчити людину спілкуватися, зробити так, щоб її мова була зрозуміла співрозмовнику. У процесі навчання за комунікативним методом учні набувають комунікативної компетенції - здатності користуватись мовою залежно від конкретної ситуації. Вони навчаються комунікації у процесі самої комунікації. Відповідно усі вправи та завдання повинні бути комунікативно виправданими дефіцитом інформації, вибором та реакцією. У відповідності з цією методикою, досягти цього можна, навчаючи людини в так званих природних умовах — природних, перш за все, з точки зору здорового глузду.

Умови та потреби сучасного життя зумовили виникнення нового напрямку у вивченні іноземної мови — застосування таких інноваційних технологій, як комп’ютеризоване навчання.

Використання комп’ютеру у процесі вивчення англійської мови сприяє зацікавленню англійською мовою.

Під час роботи з навчальною програмою діє методичний прийом «перенесення» учнів в іншомовну ситуацію, наближену до реального життя. Також в них виникає крім цього інтерес до роботи з комп’ютером, зокрема до різноманітних комп’ютерних програм.

Тож, застосування на заняттях комп’ютерних навчальних програм — це досить ефективний та доцільний засіб у навчанні учнів іноземної мови, спрямований на розвиток комунікативних здібностей учнів. Крім цього використання комп’ютерних технологій в викладанні іноземної мови дозволяє відійти від традиційних форм навчання й підвищити індивідуалізацію навчальної діяльності учнів, оптимізувати засвоєння мовних структур та граматичних правил, а також подолати монотонність заняття при формуванні мовленнєвої та комунікативної компетенції учнів при навчанні іноземній мові.

Нові перспективи для результативного вирішення завдань навчання, освіти, виховання і розвитку особистості молодшого учня у навчальному процесі з іноземної мови відкриває застосування комп’ютерних технологій і ресурсів Інтернету. Адже комп’ютер як носій інформації має практично невичерпний потенціал для задоволення інформаційних потреб молодших школярів і стимуляції різних мотивів їхньої діяльності: ігрових, комунікативних, лінгвопізнавальних, соціокультурних, естетичних. У свою чергу новизна інформації і способу її подачі за допомогою комп’ютера суттєво прискорює процеси сенсорного сприймання учня, активізує його інтелектуальну, рухову, вольову та емоційну сфери і тим самим забезпечує міцність запам’ятовування навчального матеріалу.

З огляду на ці фактори потреба в доповненні складу сучасних НМК з іноземної мови для початкової школи дидактично цінними комп’ютерними програмами є цілком очевидною. Їх застосування, вкупі з комп’ютерними програмами з інших навчальних дисциплін початкової ланки, покликане створювати реальну комп’ютерну підтримку оволодінню дітьми комп’ютерною грамотністю, набуттю ними вмінь освітньої автономії, інтелектуальних, комунікативних і металінгвістичних здібностей і тим самим робити певний внесок у підготовку особистості «інформаційного суспільства», що є одним із провідних завдань комп’ютерної лінгводидактики у контексті акмеологічного, тобто життєво орієнтованого підходу до навчання.

Узагальнення спеціальних джерел доводить, що комп’ютерні програми з іноземної мови для початкової школи мають бути спрямованими передусім на формування навичок і вмінь аудіювання, а також техніки читання і письма. Разом з тим в ході використання цих програм мають бути вирішені і такі супутні завдання як: 1) розширення активного і пасивного словникового запасу учнів; 2) набуття культурологічних знань; 3) формування культури спілкування; 4) формування потреби вживати іноземну мову для реального спілкування; 5) формування навичок співпраці у групі.

За функціональним призначенням комп’ютерні програми поділяють на: 1) навчальні, 2) ігрові, 3) інформаційні, 4) контрольні, 5) комбіновані. Але, враховуючи важливість ігрової діяльності для молодшого школяра, логічно дійти висновку, що пріоритетними для цього віку мають стати ігрові або комбіновані комп’ютерні програми з елементами гри, самонавчання і самоконтролю. Бо саме за допомогою таких програм молодшому учню легко уявити себе в ролі: 1) носія іноземної мови, 2) спостерігача функціонування двох і навіть трьох мов: іноземної, української, а також мови національної меншини, яка вивчається в його школі.

Складання комп’ютерної програми вимагає чіткого формулювання її мети і завдань. Якщо, наприклад, програма складається з урахуванням розвитку розумових здібностей, тобто розвитку спостережливості, асоціативності, уяви, порівняння, аналогії, виокремлення головного, узагальнення, то мета такої програми — вчити учня спостерігати, впізнавати, думати, робити висновки. При цьому слід брати до уваги вікові особливості молодших учнів, потенційні можливості їхніх інтелектуальних здібностей, орієнтуватися на мисленні задачі, які вимагають не механічного запам’ятовування, а самостійного конструювання відповіді.

Важливою є також вимога щодо змісту комп’ютерної програми: вона не повинна бути елементарною. Комп’ютер доцільно підключати до навчального процесу для проведення учнями більш складних вправ, ніж вправи у підстановці, трансформації, розкритті дужок. Наприклад, методично корисними для оволодіння молодшими учнями прийомами формування потенціального словника, а також встановлення металінгвістичних зв’язків між українською, російською та англійською мовами є завдання, які в цікавій і доступній формі, із залученням піктограм та інших засобів візуальної мнемоніки графічного інтерфейсу комп’ютерної програми, привертають увагу дітей до так званих слів «родичів», які походять від спільних мов індоєвропейської прамови, а саме mother, brother, sister, son. Або: бути — быть — be; їсти — есть — eat; кіт — кот — cat і т. ін.

Такими є вихідні методологічні і психолого-дидактичні проблеми розробки комп’ютерної підтримки НМК з іноземної мови для початкової школи, досліджені нами на теоретичному і емпіричному рівнях.

Відсутність, однак, у «готовому» достатньо системному вигляді методики використання комп’ютерних технологій у ранньому шкільному навчанні іноземних мов зумовлює актуальність і перспективність подальшого дослідження широкого кола питань, пов’язаних з інформатизацією навчального процесу з іноземної мови у початкових класах, а саме: з розробкою системи завдань, довідникових ресурсів, уточненням типології програм (прикладних, ігрових, моделюючих), можливостей використання Інтернету, підготовки користувача та ін.

Отже, інформаційні технології в освіті сприяють не тільки розкриттю й розвитку індивідуальних здібностей учнів, активізації пізнавальної діяльності, а й формуванню інформаційної культури.

Комп’ютерні технології дозволяють:

· забезпечити високу наочність навчального матеріалу;

· впроваджувати як колективну, так і індивідуальну роботу учнів;

· накопичувати методичні матеріали;

· підвищувати рівень інформаційної культури й освіти людини інформаційного суспільства;

· охоплювати більший за обсягом матеріал, оцінювати й аналізувати його завдяки Інтернету;

· використовувати унікальні джерела інформації, що надає можливість легко входити в інформаційно-освітній простір, «розсуваючи стіни класу»;

· зберегти диференціальний підхід як в освоєнні матеріалу, так і в проблемних завданнях для рішення;

· залучати навички самоосвіти, «перетворюючи навчання на радість відкриття»;

· сприяти самоорганізації, саморозвитку, самоперевірці, творчості учнів.

Застосування комп’ютерних технологій на уроках іноземної мови дозволяє:

прослухати діалоги, тексти, пісні, радіопередачі іноземною мовою;

здійснити заочну подорож містами, музеями, галереями тощо країни;

розвивати практичні навички швидко змінювати граматичну структуру речення;

віднайти необхідні морфологічні елементи у запропонованому тексті;

деталізувати структуру тексту за заданими параметрами (сконструювати послідовність тексту, вилучити й поновити частини мови, відновити речення тощо).

Переваги використання інформаційних технологій на уроках іноземної мови:

· Ілюстрація матеріалів з високою якістю картинки, а саме: репродукціями, діаграмами, фото, а також аудіо та відео матеріалами.

· Інформація привабить учнів, дозволить їм створити свої, індивідуальні асоціативні відповідності тому ілюстративному матеріалу, який учитель підібрав.

· Презентації «по кліку» дають можливість пристосувати темп подачі матеріалу до потреб учнів безпосередньо в процесі демонстрації і залишать час для можливих пояснень та уточнень, узагальнень, чого не дозволяє, наприклад, перегляд фільму.

· Створивши презентацію один раз та зберігши її на електронних носіях, учитель зможе використовувати, доповнювати або змінювати її будь-коли.

· Створюєте таку презентацію, яка відповідає саме вашим вимогам, потребам учнів та стилю подачі матеріалу.

Створивши власну презентацію, яка відповідає вимогам саме цього класу, учитель надає її у користування учням для самостійного опрацювання вдома як зразка для створення учнівських презентацій.

Комп’ютер — основний елемент новітніх інформаційних засобів на уроці

Вивчення англійської мови стає важливим як для професійного розвитку, так і для особистісного розвитку взагалі.

В загальноосвітніх школах України вивчення англійської мови починається з І (II) класу, а деяких випадках ще у дитячому садку. Це зумовлено сенситивним періодом у віці дитини, адже цей період є найефективнішим для засвоєння мови.

Більшість дітей психологічно підготовлені до школи, але в процесі навчання вони стикаються з певними труднощами, які пов’язані із труднощами оволодіння навчального матеріалу, внаслідок чого наступає апатія, байдужість, зниження рівня мотивації до навчання.

Одним з компонентів підвищення рівня мотивації навчання виступають комп’ютерні технології.

Комп’ютер природно вписується в життя учнів і є одним з найефективніших засобів, що допомагає значно урізноманітнити процес навчання. Дослідження свідчать, що у дітей 6−8 років переважає зоровий тип пам’яті, тому використання комп’ютерної технології допомагає в розвитку пам’яті, уваги, зростанні зацікавленості та позитивного ставлення до вивчення предмета. Кожне заняття викликає емоційний підйом, навіть учні, що відстають від інших, з радістю спілкуються з комп’ютером, а поганий результат гри, внаслідок прогалин у знаннях, спонукає їх звернутися по допомогу до вчителя, або самостійно придбати ці знання.

Комп’ютерна технологія навчання — це процеси підготовки та передачі інформації учням за допомогою комп’ютера.

Комп’ютерна технологія може здійснюватися у трьох варіантах:

1. комп’ютер застосовується для навчання по окремим темам, розділам;

2. комп’ютер є основним засобом навчання;

3. все навчання, управління навчальним процесом, всі види діагностики, моніторинг спираються на застосування комп’ютера.

З метою підвищення мотивації до навчання раз на тиждень уроки англійської мови мають проводитись з використанням комп’ютера. Комп’ютерна технологія має застосовуватись тільки на окремих етапах уроку, адже тривалість роботи учня початкової школи за комп’ютером не повинна перевищувати 10 — 15 хвилин.

Одним з найважливіших аспектів вивчення англійської мови є лексика, адже лише достатня кількість засвоєних слів дає учневі можливість брати участь у іноземному спілкуванні. Тому при вивченні тем «Кольори», «Числа», «Їжа», «Зовнішність», «Час» було використано навчальну програму «Talk now» .

Програма складається з 4 рівнів. На першому рівні діти прослуховують нові лексичні одиниці та бачать зображення на екрані монітора. Учні можуть прослухати слова стільки разів, скільки їм потрібно для запам’ятовування. На другому етапі дітям пропонується повторити слова за диктором у спеціально підведений для цього час. Важливим при цьому є те, що учні самі обирають темп навчання. Ці два рівня можна застосовувати на етапах введення та закріплення нового матеріалу. Для контролю програма пропоную 2 види ігор: просту (третій рівень) та складну (четвертий). У простій грі комп’ютер називає та демонструє чотири слова, потім називає одне з них, а учень повинен вказати мишею на відповідну картинку. Складна гра відрізняється тим, що учень повинен обрати відповідний малюнок до названого комп’ютером слова зі списку всіх лексичних одиниць, що вивчалися з даної теми. За кожну вірно виконану дію комп’ютер нараховує певну кількість балів, при максимальній кількості 100 балів. Ця програма сприяє розвиткові фонематичного слуху, навичок аудіювання та мовлення. Програма дуже проста в користуванні та не викликає труднощів у молодших школярів.

Результати проведення такого типу уроків показують, що:

1) застосування комп’ютерної технології у початковій школі сприяє більш активному та свідомому засвоєнню учнями знань з англійської мови;

2) комп’ютерні програми створюють позитивне ставлення учнів до навчального матеріалу;

3)впровадження комп’ютерних технологій у навчально-виховний процес початкової школи дає змогу посилити внутрішню мотивацію до навчальної діяльності, внаслідок чого подвоюється час довільної уваги (20 хв замість 10);

4) у процесі сумісної комп’ютерно-ігрової діяльності виникає «кооперуючий ефект» — учні у грі проти комп’ютера несвідомо допомагають один одному;

5)навчальні і контролюючі програми, програми-тести, стимулюють інтерес молодших школярів до навчальної діяльності, сприяють формуванню логічного, творчого мислення, розвитку здібностей учнів.

2. Метод гри у розвитку усного мовлення на уроках іноземної мови в початковій школі. Види ігор Про навчальні можливості використання ігрового методу відомо давно. Багато вчених, такі як Ельконін Д.Б., Стронін М.Ф., Макаренко А. С., Сухомлинський В. О., Д.Б. Ельконіна, що займаються методикою навчання іноземним мовам, справедливо звертали увагу на те, що ігрова діяльність на уроці іноземної мови не тільки організовує процес спілкування на цій мові, але максимально наближає його до природної комунікації. Гра розвиває розумову і вольову активність. Будучи складним, але одночасно захоплюючим заняттям, вона вимагає величезної концентрації уваги, тренує пам’ять, розвиває мову. Ігрові вправи захоплюють навіть самих пасивних і слабо підготовлених учнів, що позитивно позначається на їх успішність.

Гру, як метод навчання, передачі досвіду старших поколінь молодшим люди використовували з давнини. У сучасній школі, що робить ставку на активізацію та інтенсифікацію навчального процесу, ігрова діяльність використовується в наступних випадках:

1. В якості самостійного методу для освоєння певної теми;

2. Як елемент (іноді досить істотний) якогось іншого методу;

3. В якості цілого уроку або його частини (введення, пояснення, закріплення, контролю або вправи);

4. При організації позакласного заходу.

При використанні ігрового методу завдання вчителя полягає, насамперед, у тому, щоб організовувати пізнавальну діяльність учнів, в процесі якої розвивалися б їх здібності, особливо творчі.

Гра завжди передбачає певне напруження емоційних і розумових сил, а також уміння прийняття рішення (як поступити, що сказати, як виграти?). Бажання вирішити ці питання загострює розумову діяльність граючих. Позитивним є той факт, що при цьому учень ще й говорить іноземною мовою.

Гра, будучи розвагою, відпочинком, здатна перерости в навчання, у творчість, у модель типу людських відносин проявляються в праці.

На думку Конишевої А.В., використання ігрових форм навчання робить навчально-виховний процес більш змістовним і більш якісним, так як:

o Гра втягує в активну пізнавальну діяльність кожного учня зокрема і всіх разом і, тим самим, є ефективним засобом управління навчальним процесом;

o Навчання в грі здійснюється за допомогою власної діяльності учнів, що носить характер особливого виду практики, в процесі якої засвоюється 90% інформації;

o Гра — вільна діяльність, що дає можливість вибору, самовираження, самовизначення і саморозвитку для її учасників;

o Гра має певний результат і стимулює учня до досягнення мети (перемоги) і усвідомлення шляху досягнення мети;

o У грі команди чи окремі учні споконвічно рівні (немає поганих або гарних учнів: є тільки грають); результат залежить від самого гравця, рівня його підготовленості, здібностей, витримки, умінь, характеру;

o Знеособлений процес навчання у грі здобуває особистісне значення;

o Змагальність — невід'ємна частина гри — притягальна для учнів; задоволення, отримане від гри, створює комфортний стан на уроках іноземної мови та посилює бажання вивчати предмет;

o У грі завжди є якесь таїнство — не отримана відповідь, що активізує розумову діяльність учня, штовхає на пошук відповіді;

o Гра займає особливе місце в системі активного навчання: вона синтетична, так як є одночасно і методом, і формою організації навчання, синтезуючи в собі практично всі методи активного навчання.

Все це дозволяє визначити гру як вищий тип педагогічної діяльності.

Використання ігрового методу навчання сприяє виконанню важливих методичних завдань, таких як:

Створення психологічної готовності учнів до мовного спілкування;

Забезпечення природної необхідності багаторазового повторення мовного матеріалу;

Тренування учнів у виборі потрібного мовного варіанта, що є підготовкою до ситуативної спонтанності мови взагалі.

Ігрова форма заняття створюється на уроці за допомогою ігрових прийомів і ситуацій, які виступають як засіб спонукання, стимулювання учнів.

Ситуація може нагадувати драматичний твір зі своїм сюжетом, конфліктом і діючими особами. В ході ігрового заняття ситуація може програватися кілька разів і при цьому щораз у новому варіанті.

Але разом з тим ситуація гри — ситуація реального життя. Реальність її визначається основним конфліктом гри — змаганням. Бажання взяти участь у такій грі мобілізує думку й енергію граючих, створює атмосферу емоційної напруженості. Незважаючи на чіткі умови ігрової ситуації і обмеженість використання ігрового матеріалу, в ній обов’язково є елемент несподіванки. Тому для гри в певних межах характерна спонтанність мовлення. Мовне спілкування, що включає в себе не тільки власне мова, але і жести, міміку та ін, має яскраво виражену цілеспрямованість.

Реалізація ігрових прийомів і ситуація приурочної форми занять відбувається за основними напрямками:

Дидактична мета ставиться перед учнями у формі ігрового завдання;

Навчальна діяльність підкоряється правилам гри;

Навчальний матеріал використовується в якості її засобу, у навчальну діяльність вводиться елемент змагання, який переводить дидактичне завдання в ігрову;

Успішне виконання дидактичного завдання зв’язується з ігровим результатом.

Ігрова діяльність в процесі навчання виконує такі функції:

Розглянемо докладніше особливості всіх цих функцій.

Навчальна функція полягає в розвитку пам’яті, уваги, сприйняття інформації, розвитку загально навчальних умінь і навичок, а також вона сприяє розвитку навичок володіння іноземною мовою. Це означає, що гра — особливо організоване заняття, що вимагає напруги емоційних і розумових сил, а також уміння прийняти рішення (як поступити, що сказати, як виграти і т.д.). Бажання вирішити ці питання загострює розумову діяльність учнів, тобто гра таїть у собі багаті навчальні можливості.

Виховна функція полягає у вихованні таких якостей, як уважне, гуманне ставлення до партнера по грі, також розвивається почуття взаємодопомоги та взаємопідтримки. Учням вводяться кліше мовленнєвого етикету для імпровізації мовного звернення один до одного на іноземній мові, що допомагає вихованню такої якості, як ввічливість.

Розважальна функція полягає у створенні сприятливої атмосфери на уроках, перетворення уроків в цікаве і незвичайна подія, захоплюючу пригоду, а деколи, і в казковий світ.

Комунікативна функція полягає у створенні атмосфери іншомовного спілкування, об'єднання колективу учнів, встановленні нових емоційно-комунікативних відносин, заснованих на взаємодії іноземною мовою.

Релаксаційна функція — зняття емоційного напруження, викликаного навантаженням на нервову систему при інтенсивному навчанні іноземної мови.

Психологічна функція полягає у формуванні навичок підготовки свого фізіологічного стану для більш ефективної діяльності, а також перебудови психіки для засвоєння великих обсягів інформації. Тут же варто відзначити, що здійснюється психологічний тренінг та психокорекція різний проявів особистості в ігрових моделях, які можуть бути наближені життєвим ситуаціям (у цьому випадку може йти мова про рольовій грі).

Розвиваюча функція спрямована на гармонійний розвиток особистісних якостей для активізації резервних можливостей особистості.

Всі вище перелічені функції гри допомагають не тільки в навчанні іноземної мови, але так, же розвивають особистісні якості школяра.

Підсумовуючи сказане вище, можна зробити наступні висновки:

У сучасній філософській, психологічній, педагогічній літературі немає однозначної класифікації ігор. Існує безліч підходів до проблеми класифікації ігор. Психологи і педагоги по-різному розглядають проблему. Психологи дають загальну їх класифікацію, виділяючи рухомі, будівельні, інтелектуальні, умовні; педагоги ж звертаються до дидактичним іграм, підрозділяючи їх на мовні і мовні.