Портрети видатних людей України в комплексній роботі художнього оформлення інтер «єру коледжу на тему: «Державні символи України»

Волинська обласна рада Управління освіти і науки Волинської облдержадміністрації

Вищий комунальний навчальний заклад

«Володимир-Волинський педагогічний коледж ім. А.Ю. Кримського»

Курсова робота з декоративно-прикладного мистецтва ПОРТРЕТИ ВИДАТНИХ ЛЮДЕЙ УКРАЇНИ В КОМПЛЕКСНІЙ РОБОТІ ХУДОЖНЬОГО ОФОРМЛЕННЯ ІНТЕР'ЄРУ КОЛЕДЖУ НА ТЕМУ: «ДЕРЖАВНІ СИМВОЛИ УКРАЇНИ»

студентки 3 курсу групи, А Мороз Олесі Миколаївни Володимир-Волинський — 2012

Зміст Вступ Розділ 1. Історія розвитку художнього оформлення інтер'єру

1.1 Дизайн інтер'єру

1.2 Місце портрету в оформленні інтер'єру навчального закладу

1.3 Оформлення інтер'єру коледжу портретами визначних людей України

1.4 Державні символи в інтер'єрі навчального закладу Розділ 2. Оформлення стендів з портретами визначних постатей України в комплексній роботі: «Національні символи України» в центральному приміщенні коледжу

2.1 Створення проектного ескізу

2.2 Обґрунтування матеріалів та обладнання

2.3 Розробка ескізів та роль кольору в інтер'єрі

2.4 Послідовність виконання роботи Розділ 3. Заключний етап

3.1 Економічне обґрунтування Висновок Список використаних джерел

інтер'єр стенд символіка

Вступ Будь-яке оформлення в інтер'єрах навчального закладу має певний вплив на людину, яка його розглядає. Завдання навчального закладу — використати різноманітні інформаційні плакати, виконані на певному рівні, які сприяють естетичному вихованню підростаючого покоління.

Слово інтер'єр /від франц. Interieur — внутрішній/ в архітектурі означає внутрішній простір будівлі. В естетичному плані - це архітектурно-художнє вирішення внутрішнього простору архітектурного об'єкта.

Проектування інтер'єрів, як вид діяльності зумовлює відповідну спеціальну підготовку, знання функцій, конструкцій, тонкого розуміння ролі форми, пластики, значення світла, кольору, текстури та фактури в інтер'єрі тощо. У художньому розумінні образ інтер'єру сприймається людиною як єдине ціле.

Мета — ознайомитися з послідовністю виконання проекту художнього оформлення інтер'єру коледжу, та з використанням малюнкових ескізів і комп’ютерної техніки.

Завдання — проаналізувати та опрацювати літературні та інформаційні джерела про сучасний інтер'єр, про місце інформаційно-художніх стендів в інтер'єрі, а також про портрети в оформленні інтер'єру навчального закладу; розробити пошукові ескізи, на основі яких — демонстративні, обрати найбільш вдалий ескіз та затвердити його керівником курсової роботи; вдало підібрати матеріали, використовуючи сучасні технології.

Структура роботи: Робота складається із вступу, трьох розділів, висновку, списку використаних джерел та додатків. Перший розділ включає в себе історичний розвиток художнього оформлення інтер'єру. У другому розділі описано послідовність виготовлення художнього оформлення стендів із сучасних матеріалів, а також описані матеріали які ми використовували. Третій розділ є заключним етапом, де міститься кошторис, який ми складали на основі нині діючих ринкових цін.

У цій роботі описані етапи комплексної роботи художнього оформлення інтер'єру коледжу, матеріали які використовували в оформленні, інструменти, особливості комп’ютерної технології. Ця робота дала нам можливість вивчити сучасні технології з використанням комп’ютерної техніки, виготовлення стендів та їх практичне застосування в оформленні інтер'єру навчального закладу.

Розділ 1. Історія розвитку художнього оформлення інтер'єру

1.1 Дизайн інтер'єру Дизайн як творчий процес, як особливий вид творчої діяльності по створенню предметного середовища, що оточує людину, являє собою комплексне вирішення таких існуючих завдань: утилітарно — функціональних, конструктивно-технологічних, економічних і естетичних. [ 10; 48].

Інтер'єр від французького Interieur тобто внутрішній, — архітектурний внутрішній простір будівлі. Основною метою архітектури на всьому протязі її розвитку було створення усередині будівлі в кожному приміщенні середовище, яке відповідало б його практичному призначенню. Дизайн інтер'єрів — проектування, обробка і обстановка внутрішніх приміщень будівель. [7; 4].

«Кожна людина — це стиль» — сказав колись французький письменник Ж.Бюффон. Це безперечне твердження, тому що, ми всі є яскраві індивідуальності. Все навкруги має свій стиль. А що ж це таке «стиль»? Стиль — це спосіб життя, що втілився в сферах мистецтва. В сьогоденні стиль став більш гнучкішим. Історичні стилі нерідко називають «великими» тому, що вони проявили себе практично у всіх сферах людського життя, чи це архітектура чи одяг, живопис або музика. Значне місце в оформленні інтерєру займає композиційне розміщення стендів.

Нашим завданням було дослідити історію розвитку дизайну інтер'єру. Дизайн інтер'єрів — це проектування, обробка і обстановка внутрішніх приміщень будівель. Уявлення людини про красу мінялося із зміною епох. Нові можливості науково технічного прогресу принесли нам нові матеріали, з’явилися можливості зробити навколишні предмети складнішими. Стиль життя людини впливав не тільки на окремо взяті предмети інтер'єру, але і на оформлення приміщення в цілому.

Проникнення дизайну в наше життя зближує матеріальне виробництво з мистецтвом і цим самим збагачує духовний світ людини.

Основна роль у цій професії належить художнику, який повинен синтезувати всі ці напрямки залежно від конкретної спеціальності.

Роль художників, які працюють безпосередньо в сфері самого життя і формують образ предметного середовища, у наш час значно зростає. Своєю діяльністю вони впливають на розвиток здатності людини чуттєво сприймати складну дійсність і зберігати в особливих формах художньої культури ті зв’язки з матеріальним середовищем, які склалися ще в минулому. [ 11; 8].

В стародавньому Єгипті стіни будівель покривали малюнками. Особливо інтенсивно і якісно з використанням дорогих матеріалів оформлялись культові споруди. Храми виділялись від зовнішнього світу масивними високими стінами. Величність храмів вражала глядача своїм оздобленням. [7; 4−5].

Стильове рішення інтер'єру на сьогоднішній день — це не тільки повторення елементів архітектури окремого історичного періоду, для узятого приміщення. Стиль в інтер'єрі - це в першу чергу побудова комфортного місця існування для кожної людини, що знаходиться в нім.

Стиль в архітектурі і мистецтві розуміється як певна стійка спільність змісту, творчих принципів, характеру і художнього виразу найбільш істотних ознак предметів матеріальної і духовної культури конкретного історичного періоду. Стиль в дизайні — знаково-символічна система, організуюча людське оточення у відповідності з виробленою ним ідеальною (вигаданою) моделлю світу (змістовна сторона стилю).

У кожної речі, стилю, епохи і взагалі у всіх речей в нашому світі є історія. Історія дизайну інтер'єру не є виключенням. Уявлення людини про красу змінюється разом зі зміною епох і століть. Можливості науково технічного прогресу приносять нові матеріали, можливості зробити навколишні предмети складнішими і мудрими, втілюють майже будь-яку фантазію. Стиль життя людини впливає на оформлення приміщення в цілому і, звичайно, на предмети інтер'єру.

Поняття «інтер'єр» пов’язане з обстановкою і обробкою приміщення. Архітектори розглядають інтер'єр. Концепція архітектурного інтер'єру не може до кінця бути реалізованою у вигляді окремого приміщення, проектується як система просторів з виявленням акцентів. [13]

Історичним епохам відповідали свої погляди і уявлення про зовнішньому і внутрішньому інтер'єрі архітектурної споруди. Наближеності до природи й до значних споруд, що показують високе положення в суспільстві, індустріальних «колосів», які уособлюють досягнення прогресу.

Сучасне стильове рішення інтер'єру — не тільки повторення елементів архітектури окремого історичного періоду. Стиль в інтер'єрі, в першу чергу, побудова комфортного місця існування для кожної людини, що знаходиться в ньому. Залежно від його смаку і колірних переваг, тяги до тих чи інших геометричним формам.

На протязі всієї історії розвитку культури людина прагнула прикрасити своє життя, зробити красивими всі необхідні їй предмети — одяг, житло, посуд. В наш час з особливою пристрастю входять поняття, як художник і суспільство, краса і користь, творчість і потрібність. Важливо, щоб усе, що нас оточує несло в собі красу і потрібність, як необхідна умова життя цивілізованого суспільства.

Це стосується і декоративно — оформлюваного мистецтва: своїми специфічними виразними способами декоративне мистецтво разом з архітектурою формують внутрішній світ людини, її погляди, культуру, життєві принципи. 13]

Якщо в минулому використання декоративного мистецтва в інтер'єрах суспільних будов частіше всього були стихійними, то в даний час ще на стадії проектування художники і архітектори реалізують не тільки рішення загальної теми, зв’язаної з призначенням будови в цілому, а і використовують найбільш виразні форми різних видів декоративного мистецтва. Архітектори, будівельники, художники, скульптори, майстри прикладного мистецтва, спираючись на досягнення будівельної науки і техніки, підвищують художній рівень обробки приміщень. При цьому в інтер'єрі широко використовують як традиційні - камінь, дерево, кераміка, скло, так і сучасні матеріали — наприклад, полімер.

Стенди для школи та інших навчальних закладівце красиво оформлені інформаційні щити (стійки), які розміщуються у видимих місцях: класах чи коридорах, з метою інформування учнів, вчителів та батьків. Стенди виготовляються для будь-якого рівня складності, які допоможуть доступно інформувати аудиторію, прикрашати інтер'єри приміщень і відповідати найвищим стандартам якості.

Вибираючи для обробки той чи інший матеріал, архітектори прагнуть до створення єдиної композиції інтер'єра, сполученню матеріалів з призначенням приміщень. Специфіка інтер'єрів громадських закладів дозволяє широко використовувати в їх оформленні оригінальні композиційні рішення.

1.2 Місце портрету в оформленні інтер'єру навчального закладу В сучасному термінологічному розумінні портрет виник в Стародавньому Єгипті. Перші портрети зображають фараонів.

Єгипет назавжди залишиться самою багатою скарбницею для всіх століть і народів, для багатьох вчених, яких цікавило мистецтво, багата культура.

До XVII століття головними художніми творами в Україні залишалися ікони. Перехідну роль між іконописом і світським портретним живописом займали так звані парсуни — портрети, виконані прийомами іконописної техніки. Заможні сім'ї козацької старшини масово замовляли свої портрети.

Світський портрет на українських землях виник у кінці ХVІ ст. в трьох композиційних варіантах — погрудному, поясному та на повний зріст, які і в наступні століття утримувалися як усталені і незмінні опорні елементи портретного живопису. Портрети на повний зріст були найбільш репрезентативні, особливо ті з них, що відзначалися багатою аранжировкою, поясні і погрудні позначені простотою і суворістю художньої мови. 12]

В останній час посилився загальний інтерес до портрету, поява нових видів, модифікація старих звичайно викликали дискусії про його природу. Недивно, що в центрі цих дискусій є спір про визначення самого поняття «портрет». Портрет є не тільки твором мистецтва. Варто лише згадати, що виникнення і початкові періоди розвитку портрета були відмічені перевагою неестетичних його функцій над художниками. І зараз ми зустрічаємо чисто з утилітарним чи науково-пізнавальним призначенням портрета і фотографія на документах, портретом-репродукцією. 15]

Портрет, як твір мистецтва надзвичайно багатообразний. Його можна назвати «сквозним» жанром, проникливим проникливим майже в усі види художньої творчості.

«Портретом ми називаємо зображення конкретної людини, коли тільки він являється єдиною темою картини».

Б. Шапошніков

«Портрет — це зображення … індивідуальної людини, не приймаючи роль в дійсності».

Н. Жинкін.

У живописі голови дуже важливу роль фона, кольоровий тональний взаємозвя'зок з моделлю.

Модель повинна бути освітлена так, щоб добре читався об'єм і характер форми голови, її деталей. При боковому освітленні найбільш темними, по тону, будуть тіни біля краю носа. [ 3; 54]

У всіх навчальних закладах кожен кабінет має свій інтер'єр, яким доповнюються різноманітні стенди, та портрети відомих людей, які зробили певний внесок відкриття у світі.

Оформлення кабінету англійської мови. Існує багато прихильників так званих «чистих» кабінетів. Вони вважають, що всілякі плакати, стенди, портрети на стінах практично не мають корисної дії і часто відволікають учнів від процесу навчання. Можливо, але, на мій погляд, в штучних умовах просто необхідно передати дух країни, що вивчається. Подібний підхід не тільки підвищить мотивацію школярів, але і буде сприяти моральному та емоційному розвитку. Не зайвими будуть портрети видатних людей Великобританії, картини, що зображують пам’ятки, інформаційні таблиці та плакати. Головне, щоб кабінет не був ними перевантажений. [ 4; 129].

У кабінетах хімії є портрети відомих вчених таких як: Менделєєв Д. І., Бутлеров, та інші.

У фізичних та математичних кабінетах портрети відомих постатей які під час свого життя зробили певні відкриття у своїй країні та й у світі. Ампер Андре — Марі відомий французький фізик і математик. Один з основоположників електродинаміки. Запропонував теорію магнетизму. Йоффе Абрам український фізик, академік. Капіца Петро російський фізик, академік. Лауреат Нобелівської Премії.

Інтер'єр кабінету української літератури прикрашають портрети Лесі Українки, Тараса Шевченка, Івана Франка, та інші.

У кабінеті педагогіки розміщені портрети Яна-Амоса Коменського, Костянтина Ушинського, Василя Сухомлинського.

У навчальних кабінетах з історії представлені портрети видатних діячів: П. Сагайдачний, Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, та інші.

В історії і пам’яті Української Нації посідає одне з провідних місць поруч із Тарасом Шевченком, Іваном Франком. Як самовіддана любов до рідної нації і рідного краю. Леся Українка у своїх творах змалювала образ ідеального краю — що зветься «Україною», і вказала на чинну боротьбу за волю і державність цього краю і його людей: «Над давнім лихом України, Жалкуєм-тужим в кожний час. Нащо даремнії скорботи? Назад нема нам вороття! Берімось краще до роботи, Змагаймось за нове життя!». Безліч поезій і інших творів присвячено саме Україні, історії і культурі Української Нації: «До тебе, Україно, наша бездольная мати, Струна моя перша озветься» .

1.3 Оформлення інтер'єру коледжу портретами визначних людей України Цивілізоване суспільство не може існувати без мови — найголовнішого засобу спілкування, засобу вираження думки і передачі досвіду сучасникам і нащадкам.

Відродження української культури й мови пройшло з творчістю великих майстрів слова: Г. Сковороди, І. Котляревського, Є. Гребінки, Тараса Шевченка. 9; 364]

Григомрій Самвич Сковородам (22 листопада (3 грудня) 1722, Чорнухи, Лубенський полк — † 29 жовтня (9 листопада) 1794, Іванівка, Харківщина) — український просвітитель-гуманіст, філософ, поет, педагог. Після здобуття початкової освіти в сільській школі, з 1734 року (Григорію 12) навчався у Києво-Могилянській академії. Протягом навчання в Академії вивчив латинську, грецьку, церковнослов’янську, польську, німецьку й інші мови, ознайомився з творами багатьох філософів та письменників, від античних до йому сучасних. Дуже любив свій край, свою мову рідну Україну, й коли відлучався за її межі, обов’язково прагнув скоріше туди повернутися. Він висловлює це в багатьох місцях своїх творів:

«Всяк повинен взнати свій народ, а в народі пізнати себе».

Г. Сковорода.

Іван Петрович Котляремвський (9 вересня (29 серпня за старим стилем) 1769, Полтава — † 10 листопада (29 жовтня за старим стилем) 1838р.— український письменник, поет, драматург, зачинатель сучасної української літератури, громадський діяч. Його поема «Енеїда» (1798) стала першим в українській літературі твором, написаним народною мовою. У поемі автор відтворив різні сторони життя українського суспільства у другій половині 18 століття. Національне забарвлення і співчуття до долі простого народу зумовили великий успіх «Енеїди» серед сучасників. Творчість Котляревського високо цінував Т. Шевченко. Поет в 1838р. написав вірш «На вічну пам’ять Котляревському», в якому підносив Котляревського, як національного співця та прославляв як творця безсмертної «Енеїди».

Для Котляревського мова — це і глибинний роздум і безкорислива, незрадлива любов до Вітчизни:

Любов к Отчизні де героїнь.

Там сила вража не устоїть.

Там грудь сильніша од гармат.

І. Котляревський Тарамс Григомрович Шевчемнко 9 березня 1814 с. Моринці Київської губернії, тепер в Черкаської області — 10 березня 1861 Санкт-Петербург — український поет, письменник (драматург, прозаїк), художник (живописець, гравер).

Дитячі роки Тараса проходять у селі Кирилівка. Восени 1822 року Тарас Шевченко починає вчитися грамоти у місцевого дяка Совгиря. Знайомиться з творами Г. Сковороди.

Шевченкова мова — зразок найпильнішої уваги до народного слова. Саме тому Кобзар став основоположником нової української літературної мови, передачею її сучасного розвитку. На струнах своєї поетичної кобзи він відтворив чудовий мелос української мови, пісенний її лад, багатство образних засобів. [ 9; 365]

Кобзар намагався довести, що кожен народ повинен мати свою національну гідність, мораль, освячену віковими традиціями. Він послідовно відстоював розвиток української національної культури, вважав що культура кожного народу має свої характерні риси, які базуються на історії рідного краю. Слова Т. Шевченка й сьогодні спрямовані в майбутнє:

… Учітесь, читайте.

І чужому научайтесь.

Й свого не цурайтесь.

Т. Шевченко Національний геній українського народу Т. Г. Шевченко зробив великий, можна сказати, неоцінений внесок у духовну скарбницю людства. Ставши символом всієї епохи, він вивів українську мову на світовий рівень. Здається, що у його рядках відчувається стукіт зболеного серця. Слова, вихоплені з глибин відкритої і щедрої душі, промовляють до нас схвильовано й правдиво. Рішучий заклик до просвіти відчувається в рядках його творів, адже народ, не освячений у храмі науки, не має майбутнього. Шевченко справедливо вважав, що освіта повинна бути всебічною, підкреслюватись високою моральністю. Саме тих особливо засуджує Шевченко, хто, одержавши за кордоном освіту, знаючи іноземні мови, маючи навіть домашні театри, залишився по суті, жорстким кріпосником, тих, хто з-за кордону привіз «великих слів велику силу, та й більш нічого». 9; 258, 259]

Івамн Ямкович Франком (27 серпня 1856р., с. Нагуєвичі, Дрогобицький повіт † 28травня1916, Львів) український письменник, поет, публіцист. Навчався спочатку в школі села Ясениця-Сільна (1862—1864). 1875 року закінчив Дрогобицьку гімназію (нині — Педагогічний університет). Восени 1875 р. Франко став студентом філософського факультету Львівського університету.

Перші літературні твори Франка — вірш «Народна пісня» (1874). Перший період творчості Франка визначають його політичні поезії, своєрідні народні гімни: «Каменярі"(1878), «Вічний революціонер» (1880), «Не пора…» (1880) та ін.

У 1878 році, повернувшись з тюрми, Франко написав свою марсельєзу — пісню «Товаришам із тюрми», бадьорі інтонації якої закликали молодь до масових виступів.

Обриваються звільна всі пута, Що в’язали нас з давнім життєм: З давніх брудів і думка розкута — Ожиємо, брати, ожиєм!

І. Франко Михамйло Сергійович Грушемвський (17 (29) вересня 1866 р., Холм, нині Польща — †25 листопада 1934, Кисловодськ, РРФСР) — професор історії, організатор української науки, політичний діяч і публіцист, голова Центральної Ради (1917—1918), академік, автор понад 2000 наукових праць.

Михайло Грушевський виріс на Кавказі — спочатку в Ставрополі, а потім у Владикавказі. 4 березня 1917 в Києві утворюється Українська Центральна Рада, головою якої заочно обрано Михайла Грушевського. 1923 року був обраний академіком ВУАН. Працював професором історії в Київському державному університеті.

Як писав Михайло Грушевський, «заборони треба зняти і дати українцям повну свободу і спроможність розвивати своє письменство, своє життя громадське:

Треба горнутися до свого українського, заохочувати до нього, розширювати його всякими способами".

М. Грушевський Лемся Україмнка (Ларимса Петрімвна Комсач-Квімтка; 13 (25) лютого 1871р. Новограді-Волинському — †19 липня 1913, Сурамі, Грузія) — українська письменниця, поетеса, перекладач. Писала у найрізноманітніших жанрах: поезії, ліриці, епосі, драмі, прозі, публіцистиці. Дитячі роки пройшли на Волині:у Новограді-Волинському (1871 —1879), Луцьку, в селі Колодяжне, що під Ковелем.

Починаючи з 1884 року Леся активно пише вірші («Конвалія», «Сафо», «Літо краснеє минуло» і ін.) і публікує їх у часописі «Зоря». Саме цього року з’явився псевдонім «Леся Українка». Вона знала багато європейських мов, включаючи і слов’янські мови (російську, польську, болгарську та ін.), а також давньогрецьку, латинську, що свідчило про її високий рівень інтелектуальний.

Творчість Лесі Українки стала однією з вершин художньої свідомості українського народу в його історичному поступі й водночас видатним явищем світової літератури, адже криє в собі невичерпні джерела високих людських ідеалів добра та справедливості, сповнена пафосом оновлення світу, свободи, гуманізму народів. Її вірші сповнені любові до простих людей, закоханості в українську природу, віри в щасливе майбутнє Батьківщини. Для поетеси нема нічого милішого за неньку Україну:

Ой чи так красно в якій країні,

Як тут, на нашій рідній Волині!

Леся Українка Все їй любе: і зелений гай, і біленькі хатки, і місячне сяйво, і солов'їні співи. Але у серці поетеси панує «осінь холодная, осінь вільготна», бо не може вона забути про горе та лихо, що поселилися серед людей. Здається, що природа та народ існують у різних вимірах: у той час, коли ласкаве сонячне проміння осяває, зігріває землю, в житті українців панує зимовий холод лихоліття. [9; 282]

Володимир Кирилович Винниченко 14 (26) липня 1880р., — 6 березня 1951, Мужен, Франція) — український прозаїк, драматург, художник, а також політичний і державний діяч.

У народній школі Володимир звернув на себе увагу своїми здібностями, і через те, вчителька переконала батьків, щоб продовжили освіту дитини.

Творчість В. Винниченка — це є яскравий літопис шляхів українського народу до незалежності у буреломному ХХ ст. замовчуваний і фальсифікований упродовж півстоліття, письменник-новатор повертається до рідного народу всією багатогранністю свого непересічного таланту. Це дійсно митець європейського рівня. В. Винниченко розширив тематику, збагатив проблематику українського письменства. Письменник сміливо освоював гострі соціально-політичні та морально-психологічні колізії своєї епохи, черпаючи образи і сюжети з особисто пережитого у в’язницях.

Школа — це самосвідомість, Це ліхтар, що освітить ту темноту, Через яку ми загубили свою мораль.

В. Винниченко Володиммир Миколамйович Сосюмра (6 січня 1898, Дебальцеве, Донецька область — † 8 січня 1965, Київ) — український письменник, поет-лірик, автор понад 40 збірок поезій.

Володимир Сосюра закінчив сільську школу і вчився в агрономічній. З дитячих літ працював на шахтах. Перший вірш (російською мовою) надрукував 1917. Основні джерела, якими живилася лірика Сосюри: народна творчість і твори Тарас Шевченка. Його стиль поезії був оригінальним, позначений класичною простотою вірша, співучістю і романтичним піднесенням.

Чому іноді доля талановитих людей таїть в собі присмак душевного болю, невимовної туги за життєвою гармонією? Мабуть, тому, що світ не завжди готовий прийняти обдарованість в силу своєї інертності, звичайності. Людей дивує і водночас лякає непересічна особистість, яка має власні погляди на, здавалося б, усталені закони співжиття. Що є одним з найважливіших важелів почуття патріотизму? Мабуть, любов. Любов до родини, землі, країни, мови. Це незаперечна істина Любіть Україну у сні й наяву, Вишневу свою Україну, Красу її, вічно живу і нову,

І мову її солов'їну.

В. Сосюра

Всупереч життєвій правді Сосюра оспівує Україну. Його хвилює Україна з її квітами, кучерявими вербами, пташками, дніпровими хвилями.

Мові складали хорали письменники ХVІІІХХ ст.: Григорій Сковорода, Іван Котляревський, Тарас Шевченко, Іван Франко, Михайло Грушевський, Леся Українка, Володимир Винниченко, Володимир Сосюра.

Складним був шлях українського митця Слова. Це безкінченна перевірка стійкості духу, вірності народу, усвідомлення свого призначення, неминучість вибору.

Історія дала нам шанс. Гріх не скористатися ним сповна. Бути чи не бути мові, залежить від кожного з нас. Щоб стати нарешті собою, щоб створити незалежну й міцну державу, культури, науки, духовно багате суспільство, необхідно насамперед відтворити рідну мову. 9; 366]

1.4 Державні символи в інтер'єрі навчального закладу Становлення України як незалежної суверенної держави поряд із створенням системи органів влади, вирішенням соціально-економічних, політичних та інших проблем поставило і завдання запровадження власної національної символіки. Державними символами України є Державний Прапор України, державний Герб України і Державний Гімн України.

Головним державним символом, який використовується в оформленні інтер'єру навчального закладу,є прапор. Він є суттєвою частиною знаково-символічної системи культури держави і має велике значення, зокрема для органів виконавчої влади та місцевого самоврядування.

Прапор, як символ об'єднання, виник ще за античних часів. В Європі набув поширення в середні віки. Найдавніші прапори були трикутними. На межі XIII-XIV століть з’являються чотирикутні прапори з трикутними клинами. Найчастіше вживалися у прапорах червоний, білий, блакитний і жовтий кольори.

Герб-офіційна емблема держави, що зображується на грошових знаках, печатках, деяких офіційних документах, на офіційних вивісках державних установ, навчальних закладів.

Що ж собою, власне, являє Герб України? Історія нашого державного герба сягає дуже глибоко. Взагалі, герб — це геральдичний знак, який використовувався можновладними людьми для позначення приналежності якогось предмета, земель, знарядь праці певній людині або роду.

Геральдика — спеціальна історична дисципліна, яка вивчає історію виникнення і використання гербів.

Геральдика тісно пов’язана з нумізматикою, сфрагістикою, фалеристикою, вексилологією, генеалогією та іншими допоміжними історичними науками.

За Київської Русі тризуб стає великокнязівським знаменом. Його зображення відоме з печатки Святослава Ігоревича (загинув 972 р.), де чітко вирізняється князівський знак у вигляді «Ш» — тризуб, відомий нам сьогодні як знак Рюриковичів.

Тризуб, як знак власності Рюриковичів, широко використовувався і в державному житті Київської Русі: на печатках, якими скріплювали міжнародні договори, на князівських товарах, що йшли на продаж за кордон. Крім того, виконані в бронзі чи сріблі тризуби прикрашали пояси дружинників князівського війська, його зброю і знамена.

Розділ 2. Оформлення стендів з портретами визначних постатей України в комплексній роботі: «Національні символи України» в центральному приміщенні коледжу

2.1 Створення проектного ескізу Ескіз — це плоске зображення втілене на папері або іншому матеріалі, початкових ідей, задумів художника. [2; 226 ]

Слово «композиція» (в перекладі з латинської означає з'єднання, зв’язок, побудова) в образотворчому мистецтві означає побудову, закономірне співвідношення окремих частин, гармонічно утворюючих одне ціле. Розрізняють три основних види композиції: фронтальну, об'ємну і глибино — просторову. Такий розподіл в якійсь мірі умовний, так як на практиці ми маємо справу з поєднанням різних видів композиції. [ 2; 331]

Одною з основних вимог правильної побудови композиції є рівновага окремих її частин і елементів. Це стосується не лише образотворчої частини стенда, але і форми його площинних і об'ємних елементів, які повинні гармонійно поєднуватися з конструкцією, з декоративним оформленням всього стенда. Для того, щоб розпочати роботу в першу чергу потрібно створити ескіз. [8; 16, 17].

Перед розробкою ескізів нових виробів виконується попередній малюнок. Попередній малюнок — це зображення початкових ідей і задумів художника, пошук форм, окремих деталей, пластики лінії, кольору, фактури; це — перші штрихи, часто зрозумілі лише автору. Пошукових ескізів створюється кілька, в подальшому з них вибирається самий кращий на думку автора. Після того як вибраний ескіз, його з малого пошукового формату переносять на більший, при цьому слід пам’ятати, що основний ескіз створюється такого самого розміру, який повинен бути готовий виріб.

2.2 Обґрунтування матеріалів та обладнання Для виконання стендів потрібні такі матеріали: за основу використовували полістирол (ПВХ) на який клеїли само наклейну плівку, тому що цей матеріал найбільше підходить для цієї роботи. Але перш ніж розпочати провели дослідження різновиду паперу, який може бути використаний для розробки стендів. Вінілова плівка, що сама клеїться, щонайкраще личить для друку повно кольорових зображень тривалого терміну служби. Глянсова плівка забезпечує яскравість і насиченість фарб за рахунок оптимальної білизни і високого глянцю поверхні. Матові плівки переважніше використовувати в яскраво освітлених приміщеннях, де відблиски на поверхні носія можуть перешкодити сприйняттю зображення. Плівки можуть застосовуватися при оформленні виставкових стендів, торгівельних залів, для виготовлення інформаційних покажчиків і штендерів.

Зараз дуже популярним ставати оформлення за допомогою широкоформатного друку. Широкоформатні технології містять в собі використання чорнила, які здатні вкрай точно передавати кольори і відтінки, вони мають стійкість до агресивних факторів впливу, і рулонних носіїв.

Плоттер — друкувальний пристрій для широкоформатного друку. На ньому можна друкувати зображення починаючи від формату А2 і вище. Плоттери — досить дороге обладнання, витратні матеріали для якого також не дешеві, тому використовуються вони лише для професійних цілей. Їх можна побачити в геоінформаційних компаніях, архітектурних і рекламних майстерень. Технічні характеристики плотерів різні, тому при виборі необхідно врахувати вимоги до матеріалів друку.

Це вінілова плівка (оракал) з клейовим шаром. Служить для виготовлення всіляких рекламних зображень, призначених для подальшої накатки (наклейки) на жорсткі гладкі поверхні. Має дуже широкий спектр застосування: від оформлення вітрин і вивісок до виготовлення панелей до виставкових стендів та оформлення інтер'єру.

Ідеальне рішення для декоративних і оформлювальних робіт, проклейки накатки на пластик і на всі можливі поверхні. Застосовується як для внутрішніх, так і зовнішніх робіт; М’яка каландрована плівка із ПВХ з глянцевою або матовою поверхнею. Клей: поліакриловий дисперсійний довгострокової дії. Ця самоклеювальна плотерна плівка розроблена для графічного оформлення дизайну методом липкої аплікації. Успішно використовується поза приміщеннями, при виготовленні виробів зовнішньої реклами, фасадних табличок, вивісок, куточків покупця. У приміщеннях практично не має обмежень по терміну служби. Придатна для довгострокового застосування поза приміщенням.

Основні переваги плівок Oracal для виготовлення стендів:

— висока атмосферна стійкість ;

— стійкість до хімічних речовин ;

— стійкість до температурних коливань — від -30 ° C до +40 ° C ;

— водостійкість ;

2.3 Розробка ескізів та роль кольору в інтер'єрі

Перш ніж розпочати роботу вимірювали розміри стіни, де будуть розміщені стенди. Далі працювали над розробкою різних варіантів композиційних рішень портретів шляхом виконання численних ескізів невеликого розміру.

Цей творчий процес вимагає винахідливості, вміння застосовувати раціональні засоби пошуку, збору, систематизації та використання підготовчого матеріалу в роботі над ескізами. Уже на першому етапі роботи над ескізами необхідно пам’ятати про важливість взаємозв'язку зображення і шрифтової (текстової) частини, їх підпорядкованості та стильовій єдності. Далі виконуємо пошукові ескізи варіантів розміщення стендів. Необхідно знайти кращий, оптимальний варіант. Це важливий етап композиційного пошуку. Від того, наскільки правильно буде вибраний кращий варіант залежить успіх подальшої роботи під час виконання завдання.

В комплексній роботі є певний елемент українського орнаменту. Він є прикрасою і повторюється на всіх стендах, для того щоб об'єднати їх в єдину композицію.

Колір (забарвлення) у творах декоративно — прикладного мистецтва (зважаючи на їхні широкі функціональні можливості - прикладні - декоративно-прикладні - декоративні) має неоднакову міру застосування. Розрізняють кольори ахроматичні (безбарвні) і хроматичні (мають відповідне забарвлення). [1,.252]

Колір являється найважливішим фактором формування і сприймання інтер'єру, фізіологічно, психологічно і естетично впливає на людину відповідно з функціональним призначенням інтер'єру. Колір може створюватись штучно: фарбуванням поверхонь і окремих деталей або засобом обробки матеріалів. В останньому випадку великий вплив на сприймання кольорових площин вказує фактура і характер матеріалів. Дзеркальна або глазурна фактура при падаючому на них світлі відбивають його паралельним пучком світла і дають світлі бліки. Від матових площин дещо шершавих, світло розсіюється в різних напрямах. Світ, який оточує людину, надзвичайно кольоровий. Колір може сприйматися легким або важким, теплим або холодним, колір може викликати переживання, збудження або стрес, створити гармонію, він може створювати чудеса. Встановлено, що деякі кольори сонячного спектра, так звані теплі тони — червоні, оранжеві, жовті - діють на людину збуджуючи, розширюють зіниці, прискорюють пульс, викликаючи загальну втому. Другі, так звані холодні тони — сині, голубі, зелені - заспокоюють, зменшують втому очей. В приміщенні можна створити враження простору, використавши світлі холодні тони. Теплими — червоними, коричневими токами — можна, навпаки, створити враження звуження простору.

При зображенні на стендах малюнків і при виконанні самих стендів слід враховувати дані коефіцієнти, щоб приміщення — здавалося світлішим чи темнішим, коли це потрібно, в залежності від того, яке ми ставимо перед собою завдання. Крім наведених основних особливостей кольору в інтер'єрі хотілось би зазначити і його психологчіний вплив на людей. Відомо, що різні кольори і їх співвідношення призводить на людей різні враження, по-різному діє на її свідомість, кожен колір має в собі певний психологічний зміст, вносить певний ідейно-естетичний підтекст у суть зображуваного.

Колір предмета чи кількох предметів ми переважно сприймаємо не відокремлено, а в поєднанні з іншими, насамперед сусідніми барвами. Тому, щоб виявити закономірності гармонії кольорів, потрібно передусім збагнути, як багатобарвний світ природи утворює цілісну колірну систему. Над цією таємницею працювало чимало відомих вчених. Так, 1672 р. Ісаак Ньютон уклав «мелодійний ряд» із семи кольорів-нот. Йоганн-Вольфганг Гете виділив у шестиколірному крузі три типи парних взаємовідношень (гармонійний, характерний і нехарактерний). Отто Рунге створив трьохмірну модель, додавши до хроматичного круга чорно-білу координату, внаслідок чого виникла куля із розбіленою із затемненою половиною. Найдосконалішу нормативну теорію гармонії кольорів виклав Вільгельм Оствальд. Він замінив півкулі Рунге двох конусним тілом, в основу якого заклав круг з 24 кольорів, а у вертикальну вісь — ахроматичний ряд тонів. У вертикальній площині одного кольору дістаємо трикутник, в якому колір із наближенням до вертикалі губив насичення, точніше, верх висвітлювався, а низ затемнювався. Система гармонії кольорів Оствальда ґрунтується на трьох правилах:

1) гармонія ахроматичних тонів, про неї вже йшлося;

2) гармонія одноколірних тонів, «чистий» колір зміщується в різних пропорціях з білим або чорним;

3) гармонія хроматичних рівнозначних. Останнє передбачає визначення у кольоровому крузі гармонійних рівнозначних пар (наприклад, червона-зелена, жовта-синя і т. ін.), а також рівнозначних троїстих сполучень методом «розщеплення» одного кольору на два рівновіддалених від основного, що разом утворюють у крузі рівнобедрений трикутник (наприклад, жовтий-вишневий-зелено-голубий). Отже, гармонія хроматичних кольорів ґрунтується переважно на контрасних або споріднених поєднаннях. Контрастними у кольоровому крузі є два кольори, розташовані на діаметрі. Кольоровий круг ділиться на чотири сектори споріднених кольорів: жовто-червоні, жовто-зелені, синьо-червоні і синьо-зелені. Розглянемо деякі символи кольорів:

Таблиця 1

[ 1; 255−256].

Використовуючи дані таблиці кольорової символіки, можна створити певний настрій, що потрібен для даного інтер'єру. Наприклад: Встановлено, що деякі кольори сонячного спектру, так звані теплі тони — червоні, оранжеві, жовті - діють на людину збуджуючи, розширюють зіниці і навіть прискорюють пульс, викликають загальну втому. Інші, так звані холодні тони — сині, голубі, зелені - заспокоюють, зменшують втому очей. Враховуючи цю обставину, що людське око краще сприймає цю гаму, то можна з впевненістю сказати, що стіни учбових закладів краще зафарбовувати (оформлювати) в цій гамі. Загальна кольорова гама в світлих тонах сприяє збільшенню освітлення. Взаємопоєднані холодні і теплі кольори у приміщенні створюють робочий настрій.

2.4 Послідовність виконання роботи

1. Спочатку створювалися ескізи від руки;

2. Вимірювали розміри інтер'єру;

3. Досліджували розміри майбутнього стенда;

4. Проводили пошуки різних варіантів композиції портрету і цитат.

5. Врахувавши пропорції стендів висоти до ширини, дійшли до певних розмірів, кожен із стендів зображеного портрету 750×550 мм, та цитат 300×750 мм.

6. Цифровим фотоапаратом виконувалися фотознімки стін, робота виконувалася в комп’ютері.

7. Розробка, пошуки портретів велася в бібліотеці, та в інтернет ресурсах.

8. Всі зображення взяті з інтернет ресурсів, так як вони були дуже малого масштабу, при друкуванні будь-якого зображення якість була б нечіткою, оскільки виділялися пікселі. Тоді портрети роздруковувалися через принтер XEROX Phaser 3121, і в електронному варіанті переводили на комп’ютер.

9. Всі портрети перероблялись в програмах: Microsoft Office Publisher 2007, Adobe Photoshop 7.0, CorelDRAW X4. Для того, щоб вони були виконані в одній техніці і мали єдиний стиль.

Для виготовлення основи стенду зазвичай використовується пластик ПВХ, товщиною 3 мм. Зображення друкується на плівці ПВХ методом широкоформатного друку на плоттері.

Для того щоб клеїти оракал на плиту (ПВХ) потрібно змочити плиту (окропити водою). Починати з центру і розгортати вліво і вправо притримуючи рукою. Використовувати шпатель з тканим покриттям щоб з-під оракалу витісняти воду.

Розділ 3. Заключний етап

3.1 Економічне та екологічне обґрунтування Таблица 2

Кошторис ми складали на основі нині діючих ринкових цін на художні матеріали

Висновок Виконуючи курсову роботу було детально розглянуто поетапне виконання комплексної роботи художнього оформлення інтер'єру коледжа на тему: «Національні символи України». Також закріпили вміння і навички в сучасних техніках з використання комп’ютерної технології і типографії. При виконанні даної роботи ми ознайомилися і отримали певні вміння і навички виконання ескізних варіантів до розробки електронних варіантів в програмі Microsoft Office Publisher 2007, Adobe Photoshop 7.0, CorelDRAW X4.

В теоретичній роботі курсової використано матеріали про державні символи України, її видатних діячів, зокрема: «Г. С. Сковороди, І.П. Котляревського, Т. Г. Шевченка, І.Я. Франка, М. С. Грушевського, Лесі Українки (Лариси Петрівни Косач), В. К. Винниченка та В. М. Сосюри.

Практичне значення цієї роботи в тому, що зібрані матеріали та результати досліджень, які можуть бути використані, як методичні матеріали для виготовлення стендів за новітніми технологіями.

Працюючи над курсовою роботою я більше почерпнула пізнавальної інформації по виготовленню стендів: Портрети в комплексній роботі художнього оформлення інтер'єру на тему «Державні символи України», а ще удосконалили знання з використанням комп’ютерних технологій, щодо виконання стендів.

При розробці курсової роботи було досягнуто мету, були набуті нові знання та навички, які надалі можна використати у майбутньому. Ця курсова робота виконувалася в сучасній технології друкування. Нині виготовлення стендів в інтер'єрах є дуже актуальне і широко використовується.

Список використаних джерел

1. Антонович Є.А., Захарчук-Чугай Р.В., Станкевич М.Є. Декоративно-прикладне мистецтво. — Львів: Світ, 1993. — 272 с.

2. Декоративно-ужиткове мистецтво. Словник. Т.1. / Запаско Я. П. (керівник авторського колективу), Голод І.В., Білик В.І., Кравченко Я. О., Лупій С.П., Любченко В. Ф., Мельник І.А., Чарновський О. О., Шмагола Р. Т. — Львів, Афіша. 2000. — 364 с., — 316 іл.

3. Дизайн та образотворче мистецтво: Словник. — Луцьк. 2000.

4. Жинкін Н.І., Портретні форми. Мистецтво портрета., — К.: Вища шк., Мистецтво, 1979.

5. Косяк А. С., Лесовой Н. П., Полежаев В. П. Художественное оформление школы. — Киев: «Радянська школа», 1971.

6. Кропотов В. Н., Мажура Н. В. Отделочные материалы в интерьере. — Киев: «Вища школа», 1981.

7. Курліщук Б. Ф. Проектування інтер'єрів житлових і громадських споруд: Навчальний посібник. — К.: 1995. — 264 с.

8. Михайленко В.Є., Яковлєв М.І. Основи композиції (геометричні аспекти художнього формотворення): Навч. посіб. для студ. вищих навч. закладів. — К.: Каравела, 2004. — 304 с.

9. Прибиловська Н. М. 500 нових творів. Українська мова та література.- Харків: МОСТ — Торнадо, 2000. — 464 с.

10. Холминський Л. М., Щипанов О. С. «Дизайн» Київ «Освіта», 1992.

11. Шумега С. С. Дизайн. Історія зародження та розвитку дизайну. Історія дизайну меблів та інтер'єра: навчальний посібник. — К.: Центр навчальної літератури, 2004. — 300 с.