Рід Centaurea L. у флорі Чернівецької області
Рельєф зони достатньо складний. Абсолютні висоти сягають 100−250 м н.р.м.На загальному більш-менш рівнинному фоні виділяється Хотинська гряда заввишки 400−500 м, яка пролягає широкою дугою від Чернівців до Хотина. Існують декілька підвищень у Кельменецькому районі, так звані Товтри, які утворилися внаслідок виходу на поверхню третинних вапняків. На заході лісостепової зони (Веренчанка, Заставна… Читати ще >
Рід Centaurea L. у флорі Чернівецької області (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича
Інститут біології, хімії та біоресурсів
Кафедра ботаніки, лісового та садово-паркового господарства
Курсова робота
На тему:
Рід Centaurea L. у флорі Чернівецької області
Студентка 3 курсу, 300 групи Напрямку підготовки біологія
Ляхович Леся Мирославівна
Керівник доцент, к.б.н.
Літвіненко С.Г.
Чернівці - 2014
ВСТУП
Одним із актуальних завдань сучасної ботаніки є вивчення флористичного різноманіття певної території та з’ясування особливостей поширення видів росли. Перспективною для подібних досліджень є територія Чернівецької області, де завдяки особливостям рельєфу та кліматичним умовам зформувалась досить різноманітна флора [ 10 ].
Метою нашої роботи був таксономічний, хорологічний, еколого-ценотичний аналіз видів роду Centaurea L. та оцінка їх господарського значення.
У завдання входило:
1. З’ясувати особливості поширення видів.
2. Проаналізувати екологічні особливості.
3. Вивчити ценотичну приуроченість видів роду Centaurea L.
4. Проаналізувати практичне значення видів.
Об’ктом дослідження були види роду Centaurea L.:
Для виведення бородавок використовували товчене насіння волошки;
Водний відвар — при посиленому серцебитті, захворюванні нирок, сечового міхура, відома також жовчогінна дія волошки [ 1 ].
Коли говорять про волошку як лікувальну рослину насамперед мають на увазі волошку синю, що в хліборобів користується не доброю славою бур’яну — шкодить посівам пшениці, жита але вабить своєю красою [ 4 ].
РОЗДІЛ 1. ПРИРОДНІ УМОВИ ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
1.1 Географічне положення, рельєф та грунти
волошка сentaurea медицина
Чернівецька область - унікальний край, в якому поєднані історична доля Північної Буковини та частини Бессарабії. Розташована на перехресті магістральних шляхів Центральної, Південної та Східної Європи, на південному заході України у передгір'ї Карпат по течії рік Дністер i Прут.
Територія області розміщена в межах двох великих геоструктур — південно-західної окраїни Східноєвропейської платформи (Волино-Подільської монокліналі) та Карпатської складчастої системи, морфо-структурними елементами якої є Карпатська покривно-складчаста споруда і Передкарпатський прогин [ 2.
Згідно фізико-географічного зонування території рельєф області достатньо складний. В Чернівецькій області знаходиться три зони: гірська, передгірна, лісостепова.
Гірська частина — Буковинські Карпати розташована на крайньому південному заході області і займає приблизно ¼ території. Гори тут середньої висоти, від 500 м до 1600 м, з характерними мікрокліматичними умовами. Їх розсікають вузькі долини Сірету і Черемошу. Притоки цих річок протікають переважно паралельно хребтам у повздовжніх долинах. Гори вкриті листяними і хвойними лісами [ 7 ].
Клімат гірської та високогірної частини характерний тривалою зимою зі стійким сніговим покровом та прохолодним дощовим літом.
Між Карпатами і річкою Прут розташована похила передгірна рівнина з розчленованим горбистим рельєфом. На загальному більш-менш рівнинному фоні виділяється Хотинська гряда висотою 400−500 м над рівнем моря, яка тягнеться широкою дугою від Чернівців до Хотина.
Гірський Карпатський район і частина Прикарпаття по природному ландшафту є надзвичайно цінною зоною для всієї України.
На північному-сході області, вздовж річки Дністер розташована рівнинна частина. Це хвиляста рівнина з долинно-балковим рельєфом ерозійного типу. Існує кілька підвищень в Кельменецькому районі, що створилися внаслідок виходу на поверхню давніх третинних вапняків.
Із загальної площі області (809,6 тис. га) сільськогосподарські землі становлять — 484,3 тис. га (59,8% від загальної площі області), ліси та інші лісові землі - 257,0 тис.га. (31,7%), забудовані землі - 38,6 тис.га. (4,8%), заболочені землі - 1,2 тис.га. (0,2%), відкриті землі без рослинного покриву — 9,9 тис.га. (1,2%), води — 18,6 тис. га (2,3%).
Ґрунтовий покрив області різноманітний, в горах поширені опідзолені лісові буроземи та дерново-буроземні грунти; в передгір'ях на делювіальних суглинках і глинах — дерново-підзолисті, заболочені грунти; в рівнинній частині області переважають світлота темносірі (лісові) грунти і опідзолені чорноземи. На карбонатних і гіпсоносних породах сформувались карбонатні і вилуговані чорноземи [ 3 ].
Грунти області характеризуються слабкою структурністю і розпорошеністю орного шару.
В результаті проведеного групування грунтів на території області виділено 298 агровиробничих груп грунтів.
По території області протікає 75 річок. Найбільші з них: Дністер довжиною 272 км, Прут — 128 км, Сірет — 90 км, Черемош — 80 км.
Крім цього, на території області нараховується біля 4,5 тис. малих річок і потоків сумарною протяжністю 7,6 тис. км. та 400 ставків. Всього водами покрито 18,6 тис. га, або 2,3% загальної території області [ 2 ].
1.2 Клімат
Клімат гірської та високогірної частини характерний тривалою зимою зі стійким сніговим покровом та прохолодним дощовим літом.
Клімат помірно континентальний, м’який, вологий; у горах — зима більш тривала, сніжна, літо вологе, прохолодне.
Пересічна температура січня на рівнині -4,8, -5°, в передгір'ї -4,8, -5,5°, у горах -6, -10° (температурний градієнт близько 0,5°), липня відповідно — від +18.8 до +19,5°, від +16,2 до +19°, від +13 до +16°.
Період з температурою понад +10° становить від 95−124 днів у горах до 156−162 днів на рівнині. Сума активних температур 1600−1800° в горах, 2200−2400° - у передгір'ї, 2600−2900° - на рівнині.
Абсолютний мінімум температури повітря у 2005 році відмічався у гірській частині 7 лютого — мінус 29,8 оС, абсолютний максимум — у рівнинній частині 31 липня — плюс 34,7 оС .
Річна кількість опадів збільшується від 500−600 мм на рівнині до 700 мм у передгір'ї та 800−1200 мм у горах. Основна кількість їх випадав у теплий період року. В найбільш дощові місяці (червень — липень) близько 46% опадів випадають у вигляді злив. Сніговий покрив на рівнині і передгір'ї внаслідок частих відлиг нестійкий, малопотужний; утворюється в кін. листопада, сходить у кін. березня (тривалість до 110 днів), у горах — відповідно на поч. листопада й у травні. Висота його, 10 — 20 см на рівнині, 20 — 40 см у передгір'ї, 60 — 80 см у горах [ 2 ].
Несприятливі кліматичні явища: зливи, град, тумани, ожеледиця, заметілі, хуртовини, посухи. Рівнинна частина Чернівецької області належить до Передкарпатського вологого, теплого агрокліматичного району, гірська — до Карпатського району вертикальної кліматична зональності.
Прикарпатський район в західній частині за кліматичними особливостями відноситься до зони «оптимального комфорту» — клімат м’який без сильних вітрів з достатньою кількістю сонячних днів ранньої весни i пізньої осені [ 10 ].
1.3 Рослинність
Чернівецька область лежить у Центрально-європейській (Середньо-європейська) широколистянолісовій геоботанічній провінції, північно-східна частина — у Східно-Європейській широколистянолісовій геоботанічній провінції [ 7 ].
Ліси займають близько 32%, луки — 15%, розорано 38% площі області. На рівнині ліси займають до 15% площі, в передгір'ї - до 20%, в горах — 63−77%. Розорано земель: у рівнинних районах від 45 до 70%, передгірних — від 21 до 54%, гірських — до 1,5%. На підвищених ділянках Прут-Дністровського межиріччя — масиви букових та буково-дубових лісів, у східній частині - дубово-грабові. У річкових долинах — заплавні та болотні луки, на схилах — суходільні луки. На межиріччях передгірної частини (26% площі області) збереглись масиви букових та буково-ялицевих лісів. У горах простежуються висотні пояси: де 800−950 м — букові, буково-ялицеві, 950 — 1100 м — ялицево-ялинові, 1100 -1400 — ялинові ліси, вище — високогірні субальпійські луки (полонини) та чагарники [ 2 ].
1.4 Природно-географічне районування
Через територію області проходять 3 природно-географічні зони: лісостепова, що займає Прут-Дністровське межиріччя, передгірна, розміщена між Карпатами і річкою Прут, та гірська, яка охоплює Буковинські Карпати. Прут-Дністровське межиріччя являє собою типові широколистяно-лісові та лісостепові ландшафти. Передкарпатська частина області характеризується лісовими і лучними височинними й високорівнинними терасованими ландшафтами зі складною структурою ґрунтового покриву. Тут зональними є бурувато-підзолисті оглеєні ґрунти, проте на межі з Лісостепом та на високих терасах рік трапляються лісостепові ґрунти (Глибоцький, Герцаївський райони) [ 10 ].
Лучні і лісові ландшафти гір вирізняються пануванням бурих лісових ґрунтів різних підтипів.
До лісостепової зони входять Сокирянський, Кельменецький, Новоселицький, Хотинський, Заставнівський, Кіцманський (крім передгірної частини), а також північно-східні частини Герцаївського, Глибоцького та Сторожинецького адміністративних районів.
Рельєф зони достатньо складний. Абсолютні висоти сягають 100−250 м н.р.м.На загальному більш-менш рівнинному фоні виділяється Хотинська гряда заввишки 400−500 м, яка пролягає широкою дугою від Чернівців до Хотина. Існують декілька підвищень у Кельменецькому районі, так звані Товтри, які утворилися внаслідок виходу на поверхню третинних вапняків. На заході лісостепової зони (Веренчанка, Заставна, Вікно) місцями зустрічається і карстовий рельєф. У цілому рельєф хвилястий, ерозійного типу
Дерновий процес ґрунтоутворення був тут переважаючим, особливо після зведення лісів людиною. Переважному розвиткові трав’янистої рослинності особливо сприяла карбонатність материнських порід [ 7 ].
Саме карбонатність порід обумовила проникнення Лісостепу й у типово передгірну зону області. Ліси в зоні збереглися тільки на тих місцях, що зовсім незручні для оранки: на Хотинській гряді з її крутими схилами, на окремих височинах на території Кельменецького і Сокирянського районів, по крутих схилах ярів і балок.
До передгірної зони входять Сторожинецький, Вижницький (крім гірської частини цих районів), Глибоцький, Герцаївський (крім лісостепової частини) райони, а також південно-західна частина Кіцманського району.
Рельєф місцевості тут дуже складний. В основному це хвилясті підвищення, розчленовані долинами рік Пруту, Черемошу, Великого і Малого Серету, висотою від 200 до 500 м над рівнем моря.
До гірської зони входять Путильський район та гірські частини Сторожинецького і Вижницького районів. Клімат зони прохолодніший, надлишково зволожений. За рік випадає від 700 до 1200 мм опадів.
В ґрунтах переважно формується промивний тип водного режиму, дещо ослаблений крутизною гірських схилів. На вологих схилах спостерігаються витоки ґрунтових вод, що свідчить про наявність водонепроникних горизонтів.
Рельєф зони — типово гірський з висотами від 500 до 1580 м над рівнем моря. Рівних місць мало, вони розміщені здебільшого на невисоких терасах річок Черемош, Путила, Верхній Серет та інших [ 9 ].
Невеликі вирівняні ділянки зустрічаються також на сідловинах, які з'єднують окремі вершини [ 10 ].
РОЗДІЛ 2. ТАКСОНОМІЧНИЙ СКЛАД І ПОШИРЕННЯ ВИДІВ РОДУ CENTAUREA L. У ЧЕРНІВЕЦЬКІЙ ОБЛАСТІ
За даними картотеки Чернівецького національного університету (CHER), у Чернівецькій області зростає 17 видів роду Centaurea L.
Нижче подаємо перелік місцезростань цих видів у Чернівецькій області.
Centaurea besseriana DC.
Прут — Дністровське межиріччя:
Заставницький район: с. Кадубівці на узліссі (10.07.1980 р., Бондаренко А.). Centaurea orientalis L.
Прут-Дністровське межеріччя:
Сокирянський район: Ломачинське лісництво, південний схил (05.08.1956 р., Гуменюк В.).
с. Ломачинці, на камянистих схилах (04.08.1958 р., Горохова Н.І.).
Centaurea pseudophrydia C.A.Mey.
Прут-Дністровське межиріччя:
Буковинські Карпати:
Заставницький р-н: в лісі біля озера (17.08.1952 р., Артемчук І.А.).
Стороженецький р-н.:с.Іжем на галявині грабового лісу (05.07.1961 р., Горохова Н. І.).
Centaurea sumensis Kalen.
Прут-Дністровське межиріччя:
Кіцманський р-н:. с. Веренчанки на схилах (09.06.1954 р., Артемчук І.В.).
Заставницький р-н: с. Репужинці (13.05.1952 р., Артемчук І.В.).
с.Прилинче, на схилах до Дністра, (22.04.1957 р., Шеляг Ю.Р.).
Centaurea ternopoliensis Dobrocz.
Прут-Дністровське межиріччя:
Кіцманський р-н. с. Кливодинь на березі річки (28.06.1954 р., Круцпевич А.В.).
Centaurea amara L.
Прут-Дністровське межиріччя:
Буковинські Карпати:
Заставницький р-н: с. Веринчанки та с. Кадубівці., (06.08.1952 р., Артемчук І. В.).
Вижницький р-н: долина р. Михидри (18.06.1949 р., Горохова Н. І.).
Centaurea diffuza L.
Прут-Дністровське межиріччя:
Буковинські Карпати:
Вашківсьеий р-н: с. Банилів р. Черемош по берегу (10.07.1952 р., Горохова Н. І.).
Новоселицький р-н: околиці с. Магала (14.08.1957 р., Березовська Р. А).
р. Прут (30.04.1956 р., Артемчук І. В.).
Centaurea mollis Waldst et. Kit.
Буковинські Карпати:
Вижнецький р-н: с. Шепіт, г. Мегура (12.07.1948 р., Артемчук І.В.).
с.Шепіт від Турецького моста до г. Мегури (19.06.1948 р., Березовська Р.А.).
Centaurea nigriceps Dobrocz.
Буковинські Карпати:
Путильський р-н: околиці с. Сергії (10.07.1982 р., Клофінська І.М.).
с.Шепіт Ялиновий ліс (15.07.1954 р., Шеляг Ю.Р.).
Centaurea marschalliana Spreng.
Прут-Дністровське межиріччя:
Заставницький р-н: околиці с. Репужинці (20.06.1980 р., Оленюк М.С.).
Centaurea marmarosiensis Crer.
Буковинські Карпати:
Вижнецький р-н: околиці с. Лопушна, на узліссі (08.06.1977 р., Токарчук А. С.).
с.Лопушна лівий берег р. Сірет (20.08.1987 р., Мойсієвич С.Г.).
Centaurea maculosa L.
Прут-Дністровське межиріччя:
Заставницький р-н: окр. с. Зелена липа, схили Дністра (19.07.1980 р., Бондаренко Н.М.).
Centaurea solstitialis L.
Буковинське Передкарпаття :
Новоселицький р-н: с. Мамалига (14.08.1957 р., Березовська Р.А.).
р.Прут (30.04.1954 р., Артемчук В.І.).
Centaurea cyanus L.
Прут-Дністровське межиріччя:
Буковинські Карпати:
Вашківський р-н: м. Вашківці (09.06.1952 р., Горохова Н.І.).
м.Чернівці правий берег р. Прут (16.06.1955 р., Колотьков К.Б.).
Centaurea facea L.
Прут-Дністровське межиріччя:
Буковинські Карпати:
Буковинське Передкарпаття :
Заставницький р-н: с. Прилинче (06.08.1952 р., Артемчук І.В.).
Вижнецький р-н: с. Шепіт (09.07.1948 р., Березовська Р.А.).
Centaurea ?acea L.
Буковинські Карпати:
с.Цецино (13.05.1958 р., Подгорна М.І.).
Путильський р-н:с.Шепіт, Ялиновий ліс (15.07.1954 р., Шеляг Ю.Р.).
Centaurea рhrygia L.
Буковинські Карпати:
Вижнецький р-н: на луках полонини Затінь ур. Великі Лужки, Вижнецьке лісництво (16.08.1955 р., Горохова Н.І.). с. Ростоки, г. Бутків, вершина хребта (10.07.1954 р., Горохова Н.І.).
Таблиця 2.1
№ п/п | Вид | Природногеографічні зони | |||
Прут-Дністросське межиріччя | Буковинське Передкарпаття | Буковинські Карпати | |||
Centaurea besseriana DC. | |||||
Centaurea orientalis L. | |||||
Centaurea pseudophrydia C.A.Mey. | |||||
Centaurea sumensis Kalen. | |||||
Centaurea ternopoliensis Dobrocz. | |||||
Centaurea amara L. | |||||
Centaurea diffuza L. | |||||
Centaurea mollis Waldst et.Kit. | |||||
Centaurea nigriceps Dobrocz. | |||||
Centaurea marschalliana Spreng. | |||||
Centaurea marmarosiensis Crer. | |||||
Centaurea maculosa L. | |||||
Centaurea solstitialis L. | |||||
Centaurea cyanus L. | |||||
Centaurea facea L. | |||||
Centaurea ?acea L. | |||||
Centaurea phrygia L. | |||||
Разом | |||||
Розподіл видів роду Centaurea L. за природно-географічнии зонами Чернівецької області
За даними картотеки ЧНУ найбільше видів роду Centaurea L. зосереджено в Прут — Дністровському межиріччі - 11 видів; Буковинське Передкарпаття — 2 види; Буковинські Карпати — 10 видів роду Centaurea L.
Вид | Біологічний тип (за К. Раункієром) | Екологічна група за відношенням до: | Приуроченість до типу ценозу | ||
Водного режиму | Режим освітлення | ||||
Centaurea besseriana DC. | Гемікриптофіт | Мезофіт | Геліофіт | Протант | |
Centaurea orientalis L. | Гемікриптофіт | Субмезофіт | Геліофіт | Петрофант | |
Centaurea pseudophrydia C.A.Mey. | Гемікриптофіт | Субмезофіт | Геліофіт | Степант | |
Centaurea sumensis Kalen. | Гемікриптофіт | Мезофіт | Геліофіт | Петрофант | |
Centaurea ternopoliensis Dobrocz. | Гемікриптофіт | Мезофіт | Геліофіт | Петрофант | |
Centaurea amara L. | Гемікриптофіт | Субмезофіт | Геліофіт | Петрофант | |
Centaurea diffuza L. | Гемікриптофіт | Субмезофіт | Геліофіт | Степант | |
Centaurea mollis Waldst et.Kit. | Гемікриптофіт | Мезофіт | Геліофіт | Петрофант | |
Centaurea nigriceps Dobrocz. | Гемікриптофіт | Мезофіт | Геліофіт | Сільвант | |
Centaurea marschalliana Spreng. | Гемікриптофіт | Субмезофіт | Геліофіт | Петрофант | |
РОЗДІЛ 3. ЕКОЛОГО — ЦЕНОТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВИДІВ РОДУ СENTAUREA L.
При розподілі на екологічні групи користувалися індикаційними шкалами наведеними у «Екофлорі України [5]». Одним із важливих аспектів дослідженням флори є її еколого — ценотичний аналіз.
Таблиця 3.1
Біологічна характеристика видів роду Centaurea L. у флорі Чернівецької області
Centaurea marmarosiensis Crer. | Гемікриптофіт | Мезофіт | Геліофіт | Пратант Степанти | |
Centaurea maculosa L. | Гемікриптофіт | Субмезофіт | Геліофіт | Петрофант | |
Centaurea solstitialis L. | Гемікриптофіт | Субмезофіт | Геліофіт | Степант | |
Centaurea cyanus L. | Гемікриптофіт | Мезофіт | Геліофіт | Петрофант | |
Centaurea facea L. | Гемікриптофіт | Мезофіт | Геліофіт | Сельвант Петрофант | |
Centaurea ?acea L. | Гемікриптофіт | Субмезофіт | Геліофіт | Пратант | |
Centaurea рhrygia L. | Гемікриптофіт | Мезофіт | Геліофіт | Сельвант | |
Еколого-ценотичний аналіз нам показав що усі види роду є гемікриптофітами, за відношенням до водного режиму: 9 — мезофітів, 8 — супмезофітів.Режим освітлення — усі види є геліофітами. За приуроченістю до типу ценозу: протантів — 2, петрофантів — 8, степантів — 5, сільвантів — 2.
Поширення роду Сentaurea L. на території України досить нерівномірно. Так, у гумідних лісових ценофлорах кількість видів становить лише 1 — 2 і збільшується до 12 — 19 видів у степових фітоценозах, рідколіссях і саваноїдах Криму. За висотним розподілом кількість видів України зменшується із збільшенням висоти н.р.м. від рівнинного поясу (54%) до монтанного (29%), субальпійського (7%) і альпійського (2%). Дуже мало їх у літоральному поясі (7%), зовсім відсутні в аквальному (водному) [ 6 ].
На території Буковини ростуть представники 17 родів Сentaurea L.
Географія видів і біоморфологічні особливості видів корелюють з екологічними факторами, що в сукупності визначає їх екологічну нішу та зумовлює стратегію існування. Нами здійснено розподіл видів роду Centaurea L. на групи за відношеням до дяких екологічних факторів: типу ценозу та біоморфами (таблиця 3.1) [ 5 ].
Таким чином Сentaurea.L досить чисельна група рослин флори Буковини, представники якої трапляються в різних еколого-ценотичних умовах.
РОЗДІЛ 4. ГОСПОДАРСЬКЕ ЗНАЧЕННЯ ПРЕДСТАВНИКІВ РОДУ СENTAUREA L. В ЧЕРНІВЕЦЬКІЙ ОБЛАСТІ
Волошка синя — бур’ян культурного землеробства, відомий з доісторичних часів. У принципі він повинен розглядатися як шкідлива рослина. Однак такий висновок був би щонайменше однобічним. Не кажучи вже про те, що волошка — цінна лікарська рослина.
Вид Centaurea cyanus L., включений у нині діючу вітчизняну фармакопею. Його квіти використовують як сечогінний, протизапальний і дезінфікуючий засіб, окрім того він має жовчогонні властивості, поліпшує функції травлення [10, с. 105].
Питання введення в культуру волошки синьої викликає не тільки справжній науковий інтерес, але й має величезне практичне значення. Ареали природного розповсюдження цієї лікарської рослини не стабільні, тому для розширення сировинної бази доцільно більш активно вводити її в культуру.
Технологічний процес вирощування волошки ускладнюється проблемами організації збирання суцвіть у період їх цвітіння. Крім того, недостатньо опрацьовані питання біологічних особливостей росту і розвитку даної культури у процесі вирощування [ 4 ].
Збір і заготівля. Волошку збирають під час цвітіння; при цьому зрізується вся надземна частина рослини. Матеріал зв’язують у пучки й вивішують для сушіння в місці, що добре провіюється. Тільки так можна зберегти небесно-блакитне фарбування квіток, що дуже важливо [ 1 ].
Діючі лікарські речовини: блакитний пігмент, дубильна речовина, гіркоти, слиз, віск
Цілюща дія та застосування. Волошка має легку сечогінну дію, а завдяки наявності дубильної речовини та гіркоти годиться для шлункових і кишкових чаїв, хоча для цього є більш підходящі рослини. Волошка добре підходить як додаток до шлункових, жовчогінних, печіночних, кровоочисних чаїв, а також до чаїв від недуг сечового міхура і нирок [ 1 ].
Застосування у народній медицині. Рослина, яка виглядає так чудово, обов’язково повинна бути цілющою. Так думали стародавні греки, послідовники Гіппократа, які вже тоді вживали назву Centaurea. Можливо, ця назва пов’язана з іменем кентавра Хірона, який за легендою, досконало володів даром зцілення. Видова назва cyanus має також грецьке походження й означає «синій». Із грецьких праць відомості про цілющу дію волошки потрапили в середньовічні травники, а звідти почерпнула свої знання наша народна медицина, хоча навряд чи слов’янські народні лікарі не знали про ці цілющі властивості. Просто, про це не збереглося відомостей [ 8 ].
Придворовий лікар короля Фердинанда I Маттіолус в своїй книзі «Новий травник» (вид. — Прага, 1563) писав: «Рахують, що волошки протидіють моровій лихоманці. Якщо хто впав з висоти й тече кров, тому варто дати випити настою волошки з подорожниковою водою. Квітки і їхні насіння слід настояти на вині і пити від отрути павуків і скорпіонів, можливо, вони протидіють і іншим отрутам. Синя волошка досить гарна для збуджених червоних очей і всіх інших запалень і від забитих місць. У роздавленому стані, або у вигляді зробленого з нього соку, або розтерта у порошок, вона служить для важких гнійних ран і пошкоджень. Сік гарний і від нагноєнь у роті: листи рятують рот від цього«[ 11 ].
Сучасна народна медицина використовує волошку переважно як засіб від хвороб очей (з часів вчення про сигнатури), від головних болів, хвороб сечового міхура й бруньок, жовтяниці, кашлю та для очищення крові.
Розподіл видів роду Centaurea L. за господарським значенням
№ | Вид | Господарське значення виду | |||
лікарські | бур’ян | декоративні | |||
Centaurea besseriana DC. | |||||
Centaurea orientalis L. | |||||
Centaurea pseudophrydia C.A.Mey. | |||||
Centaurea sumensis Kalen. | |||||
Centaurea ternopoliensis Dobrocz. | |||||
Centaurea amara L. | |||||
Centaurea diffuza L. | |||||
Centaurea mollis Waldst et.Kit. | |||||
Centaurea nigriceps Dobrocz. | |||||
Centaurea marschalliana Spreng. | |||||
Centaurea marmarosiensis Crer. | |||||
Centaurea maculosa L. | |||||
Centaurea solstitialis L. | |||||
Centaurea cyanus L. | |||||
Centaurea facea L. | |||||
Centaurea ?acea L. | |||||
Centaurea phrygia L. | |||||
Лікарські рослини — це рослини, органи або частини яких є сировиною для отримання засобів, що використовуються в народній медицині або ветеринарній практиці з лікувальною або профіластичною метою. Серед волошок є дуже багато лікарських рослин — 10, бур’янів — 8, а також є декоративні - 6, видів. Волошки широко використовуються в народній медицині.
ВИСНОВКИ
1. Рід Centaurea L. у флорі Чернівецької обл. налічує 18 видів з яких є представники лікарських форм. При цьому у Прут — Дністровському межиріччі зростає 11 видів роду Centaurea L., у Буковинському Передкарпатті -10 видів, у Боковинських Карпатах 3 види.
2. За біологічним типом (за К. Раункієром) види роду Centaurea L. є гемікриптофітами. За типами гігроморф 9 видів є мезофітами, 8 субмезофіти. За типами геліоморф, 18 видів є геліофітами
3. За приуроченістю до типу ценозу, 3 види роду Centaurea є протантам, 5 петрофантів, 8 є аквантами, 2 сельванти, 2 степанти.
4. За господарськими значеннями-багато видів використовуються в сучасній медицині; волошка синябур’ян культурного землеробства, відомий з доісторичних часів; волошка цінна лікарська рослина;волошку збирають під час цвітіннязрізається вся надземна частина рослини. Діючі лікарські речовини: блакитний пігмент, дубильна речовина, гіркоти, слиз, віск.
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
1. Беденко Є. П. Лекарственные растения Полтавщины и их применение в медицине // Матеріали XI з'їзду Українського ботанічного товариства.- Харків, 2001; С .29.
2. Географія Чернівецької області / За ред. Я.І.Жупанського.-Чернівці; Управління освіти Чернівецької обласної державної адміністрації, 1993, — С.32−38.
3. Дудка Ф.І., Паламар І.Т.Антропогенна трансформація агрофітонів Буковини // Матеріали Третьої міжнародної наукової конференції «Відновлення порушених природних екосистем» (м.Донецьк, 7 — 9 жовтня 2008р.). — Донецьк, 2008. — С. 180 — 182.
4. Деревенко Т. О. Колекція лікарських рослин ботанічного саду Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича // Матеріали XII з'їзду Українського ботанічного товариства. — Одеса, 2006. — С. 304.
5. Екофлора Україна. Том 1 / Дідух Я.П., Плюта П. Г., Протопова В. В., Єрмоленко В. М., Коротченко І.А., Каркуцієв Г. М., Бурда Р. І. / Відпов. ред. Я. П. Дідух. — К.:Фітосоціоцентр, 2000. — С.24 — 55.
6. Конспект флори Північної Буковини (судинні рослини) / Термена Б. К., Стефаник В.І., Серпокрилова Л. С., Якимчук М. К., Баканова Н. В., Смолінська М. О., Чорней І.І. — Чернівці: Вид-во газети «Від Дністра до Карпат», 1992. С. 67 — 69.
7. Кравченко Н. В. Стаття «Природа Чернівецікої області» , — 2005.
8. Ципин В. Л. Географія. Видавнича група" Академія", 2003. — 164 с.
9. Булава Л .М. Фізична географія України. Харків: Видавнича група «Основа», 2009. Частина 1. — 90 с.
10. Гавриленко О. П. Екогеографія України: рек. МОНУ/ О. П. Гавриленко. — К.: Знання, 2008. — с.646.
11. Комаров В. П. Флора СССР, том 1,1934. — 92 с.