Рід Centaurea L. у флорі Чернівецької області

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

Інститут біології, хімії та біоресурсів

Кафедра ботаніки, лісового та садово-паркового господарства

Курсова робота

На тему:

Рід Centaurea L. у флорі Чернівецької області

Студентка 3 курсу, 300 групи Напрямку підготовки біологія

Ляхович Леся Мирославівна

Керівник доцент, к.б.н.

Літвіненко С.Г.

Чернівці - 2014

ВСТУП

Одним із актуальних завдань сучасної ботаніки є вивчення флористичного різноманіття певної території та з’ясування особливостей поширення видів росли. Перспективною для подібних досліджень є територія Чернівецької області, де завдяки особливостям рельєфу та кліматичним умовам зформувалась досить різноманітна флора [ 10 ].

Метою нашої роботи був таксономічний, хорологічний, еколого-ценотичний аналіз видів роду Centaurea L. та оцінка їх господарського значення.

У завдання входило:

1. З’ясувати особливості поширення видів.

2. Проаналізувати екологічні особливості.

3. Вивчити ценотичну приуроченість видів роду Centaurea L.

4. Проаналізувати практичне значення видів.

Об’ктом дослідження були види роду Centaurea L.:

Для виведення бородавок використовували товчене насіння волошки;

Водний відвар — при посиленому серцебитті, захворюванні нирок, сечового міхура, відома також жовчогінна дія волошки [ 1 ].

Коли говорять про волошку як лікувальну рослину насамперед мають на увазі волошку синю, що в хліборобів користується не доброю славою бур’яну — шкодить посівам пшениці, жита але вабить своєю красою [ 4 ].

РОЗДІЛ 1. ПРИРОДНІ УМОВИ ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

1.1 Географічне положення, рельєф та грунти

волошка сentaurea медицина

Чернівецька область - унікальний край, в якому поєднані історична доля Північної Буковини та частини Бессарабії. Розташована на перехресті магістральних шляхів Центральної, Південної та Східної Європи, на південному заході України у передгір'ї Карпат по течії рік Дністер i Прут.

Територія області розміщена в межах двох великих геоструктур — південно-західної окраїни Східноєвропейської платформи (Волино-Подільської монокліналі) та Карпатської складчастої системи, морфо-структурними елементами якої є Карпатська покривно-складчаста споруда і Передкарпатський прогин [ 2.

Згідно фізико-географічного зонування території рельєф області достатньо складний. В Чернівецькій області знаходиться три зони: гірська, передгірна, лісостепова.

Гірська частина — Буковинські Карпати розташована на крайньому південному заході області і займає приблизно ¼ території. Гори тут середньої висоти, від 500 м до 1600 м, з характерними мікрокліматичними умовами. Їх розсікають вузькі долини Сірету і Черемошу. Притоки цих річок протікають переважно паралельно хребтам у повздовжніх долинах. Гори вкриті листяними і хвойними лісами [ 7 ].

Клімат гірської та високогірної частини характерний тривалою зимою зі стійким сніговим покровом та прохолодним дощовим літом.

Між Карпатами і річкою Прут розташована похила передгірна рівнина з розчленованим горбистим рельєфом. На загальному більш-менш рівнинному фоні виділяється Хотинська гряда висотою 400−500 м над рівнем моря, яка тягнеться широкою дугою від Чернівців до Хотина.

Гірський Карпатський район і частина Прикарпаття по природному ландшафту є надзвичайно цінною зоною для всієї України.

На північному-сході області, вздовж річки Дністер розташована рівнинна частина. Це хвиляста рівнина з долинно-балковим рельєфом ерозійного типу. Існує кілька підвищень в Кельменецькому районі, що створилися внаслідок виходу на поверхню давніх третинних вапняків.

Із загальної площі області (809,6 тис. га) сільськогосподарські землі становлять — 484,3 тис. га (59,8% від загальної площі області), ліси та інші лісові землі - 257,0 тис.га. (31,7%), забудовані землі - 38,6 тис.га. (4,8%), заболочені землі - 1,2 тис.га. (0,2%), відкриті землі без рослинного покриву — 9,9 тис.га. (1,2%), води — 18,6 тис. га (2,3%).

Ґрунтовий покрив області різноманітний, в горах поширені опідзолені лісові буроземи та дерново-буроземні грунти; в передгір'ях на делювіальних суглинках і глинах — дерново-підзолисті, заболочені грунти; в рівнинній частині області переважають світлота темносірі (лісові) грунти і опідзолені чорноземи. На карбонатних і гіпсоносних породах сформувались карбонатні і вилуговані чорноземи [ 3 ].

Грунти області характеризуються слабкою структурністю і розпорошеністю орного шару.

В результаті проведеного групування грунтів на території області виділено 298 агровиробничих груп грунтів.

По території області протікає 75 річок. Найбільші з них: Дністер довжиною 272 км, Прут — 128 км, Сірет — 90 км, Черемош — 80 км.

Крім цього, на території області нараховується біля 4,5 тис. малих річок і потоків сумарною протяжністю 7,6 тис. км. та 400 ставків. Всього водами покрито 18,6 тис. га, або 2,3% загальної території області [ 2 ].

1.2 Клімат

Клімат гірської та високогірної частини характерний тривалою зимою зі стійким сніговим покровом та прохолодним дощовим літом.

Клімат помірно континентальний, м’який, вологий; у горах — зима більш тривала, сніжна, літо вологе, прохолодне.

Пересічна температура січня на рівнині -4,8, -5°, в передгір'ї -4,8, -5,5°, у горах -6, -10° (температурний градієнт близько 0,5°), липня відповідно — від +18.8 до +19,5°, від +16,2 до +19°, від +13 до +16°.

Період з температурою понад +10° становить від 95−124 днів у горах до 156−162 днів на рівнині. Сума активних температур 1600−1800° в горах, 2200−2400° - у передгір'ї, 2600−2900° - на рівнині.

Абсолютний мінімум температури повітря у 2005 році відмічався у гірській частині 7 лютого — мінус 29,8 ^оС, абсолютний максимум — у рівнинній частині 31 липня — плюс 34,7 ^оС .

Річна кількість опадів збільшується від 500−600 мм на рівнині до 700 мм у передгір'ї та 800−1200 мм у горах. Основна кількість їх випадав у теплий період року. В найбільш дощові місяці (червень — липень) близько 46% опадів випадають у вигляді злив. Сніговий покрив на рівнині і передгір'ї внаслідок частих відлиг нестійкий, малопотужний; утворюється в кін. листопада, сходить у кін. березня (тривалість до 110 днів), у горах — відповідно на поч. листопада й у травні. Висота його, 10 — 20 см на рівнині, 20 — 40 см у передгір'ї, 60 — 80 см у горах [ 2 ].

Несприятливі кліматичні явища: зливи, град, тумани, ожеледиця, заметілі, хуртовини, посухи. Рівнинна частина Чернівецької області належить до Передкарпатського вологого, теплого агрокліматичного району, гірська — до Карпатського району вертикальної кліматична зональності.

Прикарпатський район в західній частині за кліматичними особливостями відноситься до зони «оптимального комфорту» — клімат м’який без сильних вітрів з достатньою кількістю сонячних днів ранньої весни i пізньої осені [ 10 ].

1.3 Рослинність

Чернівецька область лежить у Центрально-європейській (Середньо-європейська) широколистянолісовій геоботанічній провінції, північно-східна частина — у Східно-Європейській широколистянолісовій геоботанічній провінції [ 7 ].

Ліси займають близько 32%, луки — 15%, розорано 38% площі області. На рівнині ліси займають до 15% площі, в передгір'ї - до 20%, в горах — 63−77%. Розорано земель: у рівнинних районах від 45 до 70%, передгірних — від 21 до 54%, гірських — до 1,5%. На підвищених ділянках Прут-Дністровського межиріччя — масиви букових та буково-дубових лісів, у східній частині - дубово-грабові. У річкових долинах — заплавні та болотні луки, на схилах — суходільні луки. На межиріччях передгірної частини (26% площі області) збереглись масиви букових та буково-ялицевих лісів. У горах простежуються висотні пояси: де 800−950 м — букові, буково-ялицеві, 950 — 1100 м — ялицево-ялинові, 1100 -1400 — ялинові ліси, вище — високогірні субальпійські луки (полонини) та чагарники [ 2 ].

1.4 Природно-географічне районування

Через територію області проходять 3 природно-географічні зони: лісостепова, що займає Прут-Дністровське межиріччя, передгірна, розміщена між Карпатами і річкою Прут, та гірська, яка охоплює Буковинські Карпати. Прут-Дністровське межиріччя являє собою типові широколистяно-лісові та лісостепові ландшафти. Передкарпатська частина області характеризується лісовими і лучними височинними й високорівнинними терасованими ландшафтами зі складною структурою ґрунтового покриву. Тут зональними є бурувато-підзолисті оглеєні ґрунти, проте на межі з Лісостепом та на високих терасах рік трапляються лісостепові ґрунти (Глибоцький, Герцаївський райони) [ 10 ].

Лучні і лісові ландшафти гір вирізняються пануванням бурих лісових ґрунтів різних підтипів.

До лісостепової зони входять Сокирянський, Кельменецький, Новоселицький, Хотинський, Заставнівський, Кіцманський (крім передгірної частини), а також північно-східні частини Герцаївського, Глибоцького та Сторожинецького адміністративних районів.

Рельєф зони достатньо складний. Абсолютні висоти сягають 100−250 м н.р.м.На загальному більш-менш рівнинному фоні виділяється Хотинська гряда заввишки 400−500 м, яка пролягає широкою дугою від Чернівців до Хотина. Існують декілька підвищень у Кельменецькому районі, так звані Товтри, які утворилися внаслідок виходу на поверхню третинних вапняків. На заході лісостепової зони (Веренчанка, Заставна, Вікно) місцями зустрічається і карстовий рельєф. У цілому рельєф хвилястий, ерозійного типу

Дерновий процес ґрунтоутворення був тут переважаючим, особливо після зведення лісів людиною. Переважному розвиткові трав’янистої рослинності особливо сприяла карбонатність материнських порід [ 7 ].

Саме карбонатність порід обумовила проникнення Лісостепу й у типово передгірну зону області. Ліси в зоні збереглися тільки на тих місцях, що зовсім незручні для оранки: на Хотинській гряді з її крутими схилами, на окремих височинах на території Кельменецького і Сокирянського районів, по крутих схилах ярів і балок.

До передгірної зони входять Сторожинецький, Вижницький (крім гірської частини цих районів), Глибоцький, Герцаївський (крім лісостепової частини) райони, а також південно-західна частина Кіцманського району.

Рельєф місцевості тут дуже складний. В основному це хвилясті підвищення, розчленовані долинами рік Пруту, Черемошу, Великого і Малого Серету, висотою від 200 до 500 м над рівнем моря.

До гірської зони входять Путильський район та гірські частини Сторожинецького і Вижницького районів. Клімат зони прохолодніший, надлишково зволожений. За рік випадає від 700 до 1200 мм опадів.

В ґрунтах переважно формується промивний тип водного режиму, дещо ослаблений крутизною гірських схилів. На вологих схилах спостерігаються витоки ґрунтових вод, що свідчить про наявність водонепроникних горизонтів.

Рельєф зони — типово гірський з висотами від 500 до 1580 м над рівнем моря. Рівних місць мало, вони розміщені здебільшого на невисоких терасах річок Черемош, Путила, Верхній Серет та інших [ 9 ].

Невеликі вирівняні ділянки зустрічаються також на сідловинах, які з'єднують окремі вершини [ 10 ].

РОЗДІЛ 2. ТАКСОНОМІЧНИЙ СКЛАД І ПОШИРЕННЯ ВИДІВ РОДУ CENTAUREA L. У ЧЕРНІВЕЦЬКІЙ ОБЛАСТІ

За даними картотеки Чернівецького національного університету (CHER), у Чернівецькій області зростає 17 видів роду Centaurea L.

Нижче подаємо перелік місцезростань цих видів у Чернівецькій області.

Centaurea besseriana DC.

Прут — Дністровське межиріччя:

Заставницький район: с. Кадубівці на узліссі (10.07.1980 р., Бондаренко А.). Centaurea orientalis L.

Прут-Дністровське межеріччя:

Сокирянський район: Ломачинське лісництво, південний схил (05.08.1956 р., Гуменюк В.).

с. Ломачинці, на камянистих схилах (04.08.1958 р., Горохова Н.І.).

Centaurea pseudophrydia C.A.Mey.

Прут-Дністровське межиріччя:

Буковинські Карпати:

Заставницький р-н: в лісі біля озера (17.08.1952 р., Артемчук І.А.).

Стороженецький р-н.:с.Іжем на галявині грабового лісу (05.07.1961 р., Горохова Н. І.).

Centaurea sumensis Kalen.

Прут-Дністровське межиріччя:

Кіцманський р-н:. с. Веренчанки на схилах (09.06.1954 р., Артемчук І.В.).

Заставницький р-н: с. Репужинці (13.05.1952 р., Артемчук І.В.).

с.Прилинче, на схилах до Дністра, (22.04.1957 р., Шеляг Ю.Р.).

Centaurea ternopoliensis Dobrocz.

Прут-Дністровське межиріччя:

Кіцманський р-н. с. Кливодинь на березі річки (28.06.1954 р., Круцпевич А.В.).

Centaurea amara L.

Прут-Дністровське межиріччя:

Буковинські Карпати:

Заставницький р-н: с. Веринчанки та с. Кадубівці., (06.08.1952 р., Артемчук І. В.).

Вижницький р-н: долина р. Михидри (18.06.1949 р., Горохова Н. І.).

Centaurea diffuza L.

Прут-Дністровське межиріччя:

Буковинські Карпати:

Вашківсьеий р-н: с. Банилів р. Черемош по берегу (10.07.1952 р., Горохова Н. І.).

Новоселицький р-н: околиці с. Магала (14.08.1957 р., Березовська Р. А).

р. Прут (30.04.1956 р., Артемчук І. В.).

Centaurea mollis Waldst et. Kit.

Буковинські Карпати:

Вижнецький р-н: с. Шепіт, г. Мегура (12.07.1948 р., Артемчук І.В.).

с.Шепіт від Турецького моста до г. Мегури (19.06.1948 р., Березовська Р.А.).

Centaurea nigriceps Dobrocz.

Буковинські Карпати:

Путильський р-н: околиці с. Сергії (10.07.1982 р., Клофінська І.М.).

с.Шепіт Ялиновий ліс (15.07.1954 р., Шеляг Ю.Р.).

Centaurea marschalliana Spreng.

Прут-Дністровське межиріччя:

Заставницький р-н: околиці с. Репужинці (20.06.1980 р., Оленюк М.С.).

Centaurea marmarosiensis Crer.

Буковинські Карпати:

Вижнецький р-н: околиці с. Лопушна, на узліссі (08.06.1977 р., Токарчук А. С.).

с.Лопушна лівий берег р. Сірет (20.08.1987 р., Мойсієвич С.Г.).

Centaurea maculosa L.

Прут-Дністровське межиріччя:

Заставницький р-н: окр. с. Зелена липа, схили Дністра (19.07.1980 р., Бондаренко Н.М.).

Centaurea solstitialis L.

Буковинське Передкарпаття :

Новоселицький р-н: с. Мамалига (14.08.1957 р., Березовська Р.А.).

р.Прут (30.04.1954 р., Артемчук В.І.).

Centaurea cyanus L.

Прут-Дністровське межиріччя:

Буковинські Карпати:

Вашківський р-н: м. Вашківці (09.06.1952 р., Горохова Н.І.).

м.Чернівці правий берег р. Прут (16.06.1955 р., Колотьков К.Б.).

Centaurea facea L.

Прут-Дністровське межиріччя:

Буковинські Карпати:

Буковинське Передкарпаття :

Заставницький р-н: с. Прилинче (06.08.1952 р., Артемчук І.В.).

Вижнецький р-н: с. Шепіт (09.07.1948 р., Березовська Р.А.).

Centaurea ?acea L.

Буковинські Карпати:

с.Цецино (13.05.1958 р., Подгорна М.І.).

Путильський р-н:с.Шепіт, Ялиновий ліс (15.07.1954 р., Шеляг Ю.Р.).

Centaurea рhrygia L.

Буковинські Карпати:

Вижнецький р-н: на луках полонини Затінь ур. Великі Лужки, Вижнецьке лісництво (16.08.1955 р., Горохова Н.І.). с. Ростоки, г. Бутків, вершина хребта (10.07.1954 р., Горохова Н.І.).

Таблиця 2.1

Розподіл видів роду Centaurea L. за природно-географічнии зонами Чернівецької області

За даними картотеки ЧНУ найбільше видів роду Centaurea L. зосереджено в Прут — Дністровському межиріччі - 11 видів; Буковинське Передкарпаття — 2 види; Буковинські Карпати — 10 видів роду Centaurea L.

РОЗДІЛ 3. ЕКОЛОГО — ЦЕНОТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВИДІВ РОДУ СENTAUREA L.

При розподілі на екологічні групи користувалися індикаційними шкалами наведеними у «Екофлорі України [5]». Одним із важливих аспектів дослідженням флори є її еколого — ценотичний аналіз.

Таблиця 3.1

Біологічна характеристика видів роду Centaurea L. у флорі Чернівецької області

Еколого-ценотичний аналіз нам показав що усі види роду є гемікриптофітами, за відношенням до водного режиму: 9 — мезофітів, 8 — супмезофітів.Режим освітлення — усі види є геліофітами. За приуроченістю до типу ценозу: протантів — 2, петрофантів — 8, степантів — 5, сільвантів — 2.

Поширення роду Сentaurea L. на території України досить нерівномірно. Так, у гумідних лісових ценофлорах кількість видів становить лише 1 — 2 і збільшується до 12 — 19 видів у степових фітоценозах, рідколіссях і саваноїдах Криму. За висотним розподілом кількість видів України зменшується із збільшенням висоти н.р.м. від рівнинного поясу (54%) до монтанного (29%), субальпійського (7%) і альпійського (2%). Дуже мало їх у літоральному поясі (7%), зовсім відсутні в аквальному (водному) [ 6 ].

На території Буковини ростуть представники 17 родів Сentaurea L.

Географія видів і біоморфологічні особливості видів корелюють з екологічними факторами, що в сукупності визначає їх екологічну нішу та зумовлює стратегію існування. Нами здійснено розподіл видів роду Centaurea L. на групи за відношеням до дяких екологічних факторів: типу ценозу та біоморфами (таблиця 3.1) [ 5 ].

Таким чином Сentaurea.L досить чисельна група рослин флори Буковини, представники якої трапляються в різних еколого-ценотичних умовах.

РОЗДІЛ 4. ГОСПОДАРСЬКЕ ЗНАЧЕННЯ ПРЕДСТАВНИКІВ РОДУ СENTAUREA L. В ЧЕРНІВЕЦЬКІЙ ОБЛАСТІ

Волошка синя — бур’ян культурного землеробства, відомий з доісторичних часів. У принципі він повинен розглядатися як шкідлива рослина. Однак такий висновок був би щонайменше однобічним. Не кажучи вже про те, що волошка — цінна лікарська рослина.

Вид Centaurea cyanus L., включений у нині діючу вітчизняну фармакопею. Його квіти використовують як сечогінний, протизапальний і дезінфікуючий засіб, окрім того він має жовчогонні властивості, поліпшує функції травлення [10, с. 105].

Питання введення в культуру волошки синьої викликає не тільки справжній науковий інтерес, але й має величезне практичне значення. Ареали природного розповсюдження цієї лікарської рослини не стабільні, тому для розширення сировинної бази доцільно більш активно вводити її в культуру.

Технологічний процес вирощування волошки ускладнюється проблемами організації збирання суцвіть у період їх цвітіння. Крім того, недостатньо опрацьовані питання біологічних особливостей росту і розвитку даної культури у процесі вирощування [ 4 ].

Збір і заготівля. Волошку збирають під час цвітіння; при цьому зрізується вся надземна частина рослини. Матеріал зв’язують у пучки й вивішують для сушіння в місці, що добре провіюється. Тільки так можна зберегти небесно-блакитне фарбування квіток, що дуже важливо [ 1 ].

Діючі лікарські речовини: блакитний пігмент, дубильна речовина, гіркоти, слиз, віск

Цілюща дія та застосування. Волошка має легку сечогінну дію, а завдяки наявності дубильної речовини та гіркоти годиться для шлункових і кишкових чаїв, хоча для цього є більш підходящі рослини. Волошка добре підходить як додаток до шлункових, жовчогінних, печіночних, кровоочисних чаїв, а також до чаїв від недуг сечового міхура і нирок [ 1 ].

Застосування у народній медицині. Рослина, яка виглядає так чудово, обов’язково повинна бути цілющою. Так думали стародавні греки, послідовники Гіппократа, які вже тоді вживали назву Centaurea. Можливо, ця назва пов’язана з іменем кентавра Хірона, який за легендою, досконало володів даром зцілення. Видова назва cyanus має також грецьке походження й означає «синій». Із грецьких праць відомості про цілющу дію волошки потрапили в середньовічні травники, а звідти почерпнула свої знання наша народна медицина, хоча навряд чи слов’янські народні лікарі не знали про ці цілющі властивості. Просто, про це не збереглося відомостей [ 8 ].

Придворовий лікар короля Фердинанда I Маттіолус в своїй книзі «Новий травник» (вид. — Прага, 1563) писав: «Рахують, що волошки протидіють моровій лихоманці. Якщо хто впав з висоти й тече кров, тому варто дати випити настою волошки з подорожниковою водою. Квітки і їхні насіння слід настояти на вині і пити від отрути павуків і скорпіонів, можливо, вони протидіють і іншим отрутам. Синя волошка досить гарна для збуджених червоних очей і всіх інших запалень і від забитих місць. У роздавленому стані, або у вигляді зробленого з нього соку, або розтерта у порошок, вона служить для важких гнійних ран і пошкоджень. Сік гарний і від нагноєнь у роті: листи рятують рот від цього«[ 11 ].

Сучасна народна медицина використовує волошку переважно як засіб від хвороб очей (з часів вчення про сигнатури), від головних болів, хвороб сечового міхура й бруньок, жовтяниці, кашлю та для очищення крові.

Розподіл видів роду Centaurea L. за господарським значенням

Лікарські рослини — це рослини, органи або частини яких є сировиною для отримання засобів, що використовуються в народній медицині або ветеринарній практиці з лікувальною або профіластичною метою. Серед волошок є дуже багато лікарських рослин — 10, бур’янів — 8, а також є декоративні - 6, видів. Волошки широко використовуються в народній медицині.

ВИСНОВКИ

1. Рід Centaurea L. у флорі Чернівецької обл. налічує 18 видів з яких є представники лікарських форм. При цьому у Прут — Дністровському межиріччі зростає 11 видів роду Centaurea L., у Буковинському Передкарпатті -10 видів, у Боковинських Карпатах 3 види.

2. За біологічним типом (за К. Раункієром) види роду Centaurea L. є гемікриптофітами. За типами гігроморф 9 видів є мезофітами, 8 субмезофіти. За типами геліоморф, 18 видів є геліофітами

3. За приуроченістю до типу ценозу, 3 види роду Centaurea є протантам, 5 петрофантів, 8 є аквантами, 2 сельванти, 2 степанти.

4. За господарськими значеннями-багато видів використовуються в сучасній медицині; волошка синябур’ян культурного землеробства, відомий з доісторичних часів; волошка цінна лікарська рослина;волошку збирають під час цвітіннязрізається вся надземна частина рослини. Діючі лікарські речовини: блакитний пігмент, дубильна речовина, гіркоти, слиз, віск.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Беденко Є. П. Лекарственные растения Полтавщины и их применение в медицине // Матеріали XI з'їзду Українського ботанічного товариства.- Харків, 2001; С .29.

2. Географія Чернівецької області / За ред. Я.І.Жупанського.-Чернівці; Управління освіти Чернівецької обласної державної адміністрації, 1993, — С.32−38.

3. Дудка Ф.І., Паламар І.Т.Антропогенна трансформація агрофітонів Буковини // Матеріали Третьої міжнародної наукової конференції «Відновлення порушених природних екосистем» (м.Донецьк, 7 — 9 жовтня 2008р.). — Донецьк, 2008. — С. 180 — 182.

4. Деревенко Т. О. Колекція лікарських рослин ботанічного саду Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича // Матеріали XII з'їзду Українського ботанічного товариства. — Одеса, 2006. — С. 304.

5. Екофлора Україна. Том 1 / Дідух Я.П., Плюта П. Г., Протопова В. В., Єрмоленко В. М., Коротченко І.А., Каркуцієв Г. М., Бурда Р. І. / Відпов. ред. Я. П. Дідух. — К.:Фітосоціоцентр, 2000. — С.24 — 55.

6. Конспект флори Північної Буковини (судинні рослини) / Термена Б. К., Стефаник В.І., Серпокрилова Л. С., Якимчук М. К., Баканова Н. В., Смолінська М. О., Чорней І.І. — Чернівці: Вид-во газети «Від Дністра до Карпат», 1992. С. 67 — 69.

7. Кравченко Н. В. Стаття «Природа Чернівецікої області» , — 2005.

8. Ципин В. Л. Географія. Видавнича група" Академія", 2003. — 164 с.

9. Булава Л .М. Фізична географія України. Харків: Видавнича група «Основа», 2009. Частина 1. — 90 с.

10. Гавриленко О. П. Екогеографія України: рек. МОНУ/ О. П. Гавриленко. — К.: Знання, 2008. — с.646.

11. Комаров В. П. Флора СССР, том 1,1934. — 92 с.