Вирощування високоякісного насіння

Кафедра селекції і генетики КУРСОВА РОБОТА Вирощування високоякісного насіння

Зміст Вступ

1. Господарсько-біологічна характеристика досліджуваної культури

1.1 Коротко про господарське значення культури

1.2 Біологічні особливості культури

1.3 Необхідні фактори формування високоякісного насіння; екологічні основи насінництва

2. Характеристика господарства

2.1 Ґрунтові та кліматичні умови господарства

2.2 Коротка господарсько-економічна характеристика господарства

3. Організація насінництва окремих (конкретної) культур в Україні

3.1 Загальні положення організації насінництва

3.2 Ведення первинного насінництва культури

4. Стан та обсяг насінницької роботи в господарстві

4.1 Стан насінництва в господарстві

4.2 Підбір сортів (гібридів)

4.3 Планові і фактичні строки проведення сортозаміни та сортооновлення

4.4 Розрахунки потреби насіння, насінницьких площ і обсяг насінницької роботи (таблиці з розрахунками та їх текстовий аналіз)

5. Технологія вирощування високоякісного насіння

5.1 Насінницька сівозміна та система удобрення

5.2 Система обробітку ґрунту

5.3 Підготовка насіння до сівби

5.4 Система заходів щодо боротьби з хворобами, шкідниками та бур’янами

5.5 Внутрішньогосподарський насіннєвий контроль

5.6 Апробація та реєстрація сортових посівів Висновок Література

Вступ Сільське господарство — одна з основних галузей багатогранної господарської діяльності людини. Головним його завданням є виробництво продуктів харчування та сировини для промисловості. Сільське господарство поєднує в собі дві галузі виробництва: рослинництво та тваринництво.

Сучасні інтенсивні технології вирощування с.-г. польових культур, які є складовою частиною рослинництва, розробляються на основі досягнень провідних теоретичних і прикладних дисциплін агрономії: ботаніки, фізіології рослин, мікробіології, ґрунтознавства, землеробства, сільськогосподарської меліорації та ін.

Важливою ланкою, без якої не може нормально розвиватися рослинництво — є насінництво. Це досить важливий елемент в організаційній структурі виробництва. Насінництво реалізує досягнення селекції розмноженням високоврожайного насіння нових сортів і впровадженням їх у виробництво. Ця спеціальна галузь сільськогосподарського виробництва забезпечує:

· розмноження високоякісного сортового насіння;

· збереження в процесі розмноження всіх морфологічних ознак, генетичної і сортової чистоти, властивих кожному сорту;

· формування високих урожайних і посівних властивостей насіння спеціальними способами вирощування, збирання і післязбирального оброблення насіння.

Для наукового обґрунтування і створення оптимальних технологій вирощування високих, сталих і якісних урожаїв сільськогосподарських культур при економічно виправданих витратах засобів виробництва і праці, першочерговим завданням є вміння застосовувати набуті знання з вище згаданих дисциплін у конкретних умовах та при певному рівні агротехніки.

Важливе значення в господарської діяльності людини займає і тваринництво. Основою успішного розвитку його є міцна кормова база, створення якої неможливе без рослинництва. Крім того у тваринництві раціонально використовується побічна продукція рослинництва (солома зернових і зернобобових, гичку цукрових буряків…).

1. Господарсько-біологічна характеристика досліджуваної культури

1.1 Коротко про господарське значення культури Рід жита — Secale L., за даними різних авторів, об'єднує від 6 до 13 ботанічних видів, серед яких поширений лише один культурний вид — жито посівне (S. CerealeL.). Жито посівне (2n-14, 2n-28). Єдиний вид культурного жита, який дуже поширений у світовому землеробстві, у тому числі й у нашій країні як важлива продовольча і кормова культура. Вид об'єднує понад 40 різновидностей. Всі сорти жита, які мають поширення в Україні, належать до різновидності viilga-re Кот. — жито звичайне (посівне). Жито посівне — однорічна трав’яниста рослина. Як кормову рослину вирощують також культурне багаторічне жито, одержане А.І. Державіним при схрещуванні дикого багаторічного жита з однорічним культурним посівним житом. Жито посівне як природний вид є диплоїдною формою (2n-14). В останні десятиріччя селекціонерами створене подвоєнням кількості хромосом у клітинах тетраплоїдне жито (2n-28), сорти якого формують крупне зерно (маса 1000 зерен досягає 50−55 г), міцну, стійку проти вилягання соломину.

Озиме жито в нашій країні є другою важливою після пшениці культурою. Продовольча цінність його визначається значним вмістом в зерні білків (12,8%) та вуглеводів (69,1%).

Наявність у житньому хлібі повноцінних білків, багатих на незамінні для людей амінокислоти, особливо на лізин, аргінін та ін., великої кількості легкозасвоюваних вуглеводів, а також дуже важливих вітамінів (А, Ві В2, Вз, В12, РР, С), значна калорійність (1 кг житнього хліба забезпечує людину 2481,2 ккал) свідчать про його високу поживність як продукту харчування, особливо при виконанні людиною фізичної праці. Слід додати також, що, з'їдаючи 500 г житнього хліба, людина повністю забезпечує себе залізом і фосфором та на 40% кальцієм.

За даними біохімічних лабораторій вміст білка в зерні жита 12,5%, крохмалю 50%, жиру 1,6—1,9%. Найбільше білка у зародку — 44,7%. Виявлені в зерні такі вітаміни, мг на 100 г сухої речовини: ВІ — 0,34; В₂ — 31; РР — 1,90; В₃ — 1,10; В₆ — 0,23; С — 7,7%.

У складі зерна жита є ненасичені жирні кислоти, що здатні розчиняти холестерин в кровоносній системі людини, який викликає важке захворювання — атеросклероз. Завдяки цьому лікарі рекомендують людям старшого віку вживати житній хліб як профілактичний засіб від можливого захворювання.

Житній хліб має підвищену кислотність, яка зумовлена життєдіяльністю молочних бактерій. Це надає йому приємного смаку і запаху та інших цінних кулінарних ознак.

Проте в зерні жита менше, ніж пшениці, міститься клейковини (8 — 26%), яка, крім того, більш рухлива і гірше розтягується. Тому житній хліб менш об'ємний і швидше черствіє.

Житнє борошно часто використовують як домішку до пшеничного при випіканні популярних сортів хліба. Наприклад, відомий Український хліб залежно від сорту має у своєму складі від 80 до 20% житнього та від 20 до 80% пшеничного борошна.

Жито — важлива кормова культура. Його висівки і шрот використовують як концентрований корм, зелена маса — незамінний корм у ранньовесняний період.

За вмістом білка житній шрот дещо поступається перед пшеничним, але перевищує його за вмістом безазотистих екстрактивних речовин.

Зелена маса жита за поживністю і вмістом перетравного протеїну. переважає зелену масу озимої пшениці і озимого ріпака.

Природні умови Полісся і Лісостепу сприятливі для вирощування озимого жита на зелений корм. Восени воно інтенсивно кущиться і йде в зиму добре розвинутим. Навесні рослини рано дають високий урожай зеленої маси. Найбільш поживний зелений корм вирощують при сівбі жита з іншими культурами. Урожай зеленої маси сумішки його з викою на 20—30% вищий, ніж урожай чистого жита, із більшим вмістом протеїну. Озиме жито — відносно невибаглива до умов вирощування культура. Рослини його мають глибоку кореневу систему, яка може засвоювати поживні речовини навіть у малодоступній формі. Завдяки значній кислотоі солевитривалості, воно вважається найбільш придатною культурою при освоєнні меліорованих земель, може рости на торфоболотних і піщаних ґрунтах. Жито дуже добре реагує на удобрення, обробіток ґрунту та інші агротехнічні заходи, при дотриманні яких воно дає високі врожаї на ґрунтах, майже непридатних для вирощування інших зернових культур.

Найбільші площі озимого жита зосереджені на Поліссі та Північно-західному лісостепу.

Слід зазначити, що посіви озимого жита менше забур’янюються і більш стійкі проти кореневих гнилей у порівнянні з озимою пшеницею. Жито більш зимостійке. На менш родючих ґрунтах забезпечує сталі врожаї зерна. Воно може витримувати температуру до мінус 25° і навіть нижчу, а на глибині вузла кущіння до мінус 18—20°.

За вмістом білка в зеленій масі (13,9%) жито переважає озиму пшеницю і кукурудзу у фазі викидання волотей. Нерідко озиме жито вирощують і на сіно. Солому жита використовують як грубий корм у вигляді запареної січки, а також для виготовлення парникових мат, корзин, паперу, саману.

Озиме жито має агротехнічне значення. Завдяки сильному кущенню і швидкому росту навесні воно пригнічує бур’яни, і є добрим попередником для інших культур.

1.2 Біологічні особливості культури Насіння озимого жита починає проростати при температурі 1−2°С, якщо температура піднімається вище 30 °C, то проростання припиняється. Оптимальною температурою для з’явлення сходів є 6−12°С. Сума ефективних температур для проростання насіння становить 50 °C, а для проходження періоду від сходів до кущення — 67 °C. Серед зернових культур жито є найбільш зимостійким та морозостійким. При оптимальних умовах вирощування жито витримує морози до 25−30°С і навіть більше, а на глибині вузла кущення 18−20°С. Для всього циклу розвитку — від проростання до настання повної стиглості зерна — потрібно до 1800 °C.

Озиме жито належить до числа порівняно стійких до засухи культур, що забезпечується сильним розвитком її кореневої системи. Коефіцієнт транспірації становить від 340 до 420. Найбільша витрата вологи спостерігається в період швидкого росту — від виходу в трубку до цвітіння.

Також жито менш вимогливе до ґрунтів ніж інші зернові культури. Воно добре росте у Нечорноземній зоні та на дерново-підзолистих ґрунтах. Дану культуру можна вирощувати на легких суглинках, супісках та рихлих піщаних ґрунтах, а також на ґрунтах з підвищеною кислотністю.

Особливе значення у формуванні високоякісного насіннєвого матеріалу мають умови за яких проходить формування та наливання зерна, тобто умови які супроводжують ріст та розвиток рослин.

Ріст — це прибавка сухої маси. Основа для нього — асиміляція.

Розвиток — це утворення спеціалізованих органів і частин рослини для виконання своєї основної біологічної функції: збереження свого виду. При вирощуванні зернових особливе значення мають ті процеси росту і розвитку, які лежать в основі формування зерен і тим самим урожаю.

Найважливішими етапами у формуванні якісного насіння є період цвітіння та наливання зерна. Від умов цвітіння залежить кількість зерен в колосі. Жито — перехреснозапилююча рослина. Оскільки у зернових культур, що самозапилюються, ще до появи суцвіть і пиляків, запліднення в основному закінчене, воно менше залежить від погодних умов, ніж у перехреснозапилюючого жита. У нього прохолодна і сира погода в час цвітіння затягує його, погіршує утворення зерна і веде до череззерниці, а також сприяє ураженню збудником ріжок жита (Claviceps purpurea).

Після запліднення фіксується остаточне число зерен в колосі. розпочинається фаза утворення зернівки і наливання, яку можна розділити на три періоди

· розподіл клітин ендосперми;

· розтягування клітин ендосперми ;

· накопичення крохмалю.

В перший період протягом 3 … 4 тижнів утворюється більше, ніж 150 000 клітин в кожній зернівці. Прохолодна погода і достатня волога сприяють закладці зерен великого об'єму. В подальші періоди необхідна висока інтенсивність фотосинтезу і подача його продуктів у формі розчину цукрів в клітини ендосперму, де вони нагромаджуються в формі крохмалю. Утворення зерен супроводжується формуванням систем біологічних акцепторів, які в процесі росту і розвитку зерен накопичують асимілянти. Процеси формування урожаю залежать від тривалості фази наливання і від активності асиміляції. В фазі утворення і накопичення резервних речовин (репродуктивний період) рослина повинна виробляти більше половини зернової маси. Тривалість наливу у різних видів зернових і навіть генотипів виражена по-різному. На неї значно впливають погодні умови, ґрунтова волога, хвороби і шкідники. Вони впливають і на активність асиміляції СО₂ і надходження продуктів асиміляції СО₂ до зерен. В цій фазі головними виробниками і постачальниками продуктів асиміляції СО₂, тобто донорами є основний лист, частина стебла від основного листа до колоса, колоскові луски і сам колос. Вони за короткий час (2 … 3 тижні) повинні наповнити зерна резервними речовинами.

З важливості окремих органів для постачання зерна продуктами асиміляції СО₂ є необхідність збереження колоса, верхньої частини стебла і основного листа в здоровому, зеленому стані.

Передчасне порушення цих процесів засухою або хворобами призводить до утворення дрібного зерна за рахунок зниження, перш за все, частки ендосперми (борошнистого тіла), тоді як зародок і алейроновый шар страждають менше. Унаслідок їх різного вмісту і розподілу в зерні змінюється співвідношення протеїну і його фракцій, а також співвідношення між самими фракціями, що супроводжується зміною якості зерна.

Коли зерно досягне свого максимального об'єму, тобто досягне морфологичної стиглості починається його дозрівання. Процес дозрівання зерна регулюється складною взаємодією фітогормонів. Якщо при закладці каріопсів і наливанні ще домінують фітогормони, які сприяють процесам росту (цитокініни, гіббереліни, ауксіни), в процесі дозрівання домінують фітогормони, що перешкоджають росту рослин як, наприклад, абсцисинова кислота і етен.

Тривалість фаз дозрівання відрізняється у різних видів. Унаслідок посухи або ураження хворобами, посіви можуть швидше дозрівати (передчасне дозрівання). В таких випадках утворюються неповноцінні зерна (щуплі, зморщені). Фізіологічна стиглість досягнута, коли зерна в змозі прорости, тобто вони досягли повної схожості.

Насіння переважно визначає рівень урожайності, і чим воно краще, тим вища урожайність. За даними І.Г. Строни, останній приріст урожайності досягається за рахунок агротехніки та насінництва. На частку насінництва припадає приблизно 30 — 32%.

Сортові властивості насіння — це сукупність показників, що характеризують належність насіння до відповідного сорту і характеризуються переважно ступенем їх чистосортності. Сортові властивості залежать від генотипу самого насіння, тобто якщо насіння належить до високопродуктивного сорту, то його потенціальні можливості дають змогу вирощувати високий урожай, а якщо до низькопродуктивного, то навіть при висіванні високих репродукцій високий урожай одержати неможливо.

Урожайні властивості насіння — це здатність різного насіння одного генотипу за однакових агротехнічних умов давати різні врожаї, а рослини, одержані з насіння з різними врожайними властивостями, можуть відрізнятися за фенотипічними і цінними господарськими ознаками. Кожна насінина має певні біологічні властивості, які визначають її якість. Відмінності в якості можуть бути як морфологічного, так і фізіологічного характеру.

Якість насіння може бути позитивною (крупність, продуктивність, ранньостиглість) або негативною (щуплість, пізньостиглість). Різноякісність насіння є виявом модифікаційної мінливості. Це явище поширене в рослинному світі. Воно виявляється в тому, що насіння однієї рослини або навіть колоса, волоті, качана, коробочки нерівнозначне за своїми морфологічними, анатомічними та фізіологічними властивостями. Причиною цього є неоднаковість проходження морфогенезу, нерівноцінність статевих елементів, які беруть участь у заплідненні, різниця в живленні мінеральними речовинами і постачання водою.

Різноякісність поділяється на:

· екологічну (взаємодія організму із зовнішнім середовищем);

· генетична (виникає як наслідок поєднання спадковостей батьківських форм);

· матрикульна;

Значна частка збереження якості насіння належить умовам зберігання насіннєвого матеріалу. Найбільший вплив на довговічність та якість при зберіганні мають вологість та температура, які обумовлюють інтенсивність дихання.

1.3 Необхідні фактори формування високоякісного насіння; екологічні основи насінництва Для проростання всім рослинам потрібні кисень, волога і відповідна температура. Для озимого жита мінімальною температурою для проростання є 1−2°С, а оптимальною є 20−25°С. Необхідний вміст води в зернівці у % від маси зернівки повинен складати мінімум 40−45, а оптимум 50−60.

При проростанні можна розрізняти різні фази:

У фазі набухання зернівка чисто фізичним шляхом поглинає воду. Поглинання води є передумовою для інтенсифікації життєвих процесів. Вода через оболонку сім'я проникає в колоїдні частини насіння і до зародка, а також в міжклітинні і вільні капілярні простори. Процес набухання є реверсивним, при високих температурах він відбувається швидше, ніж при низьких. При недостатній кількості води проростання припиняється і може початися знову при новому надходженні вологи. Оскільки зародок не здібний до асиміляції СО₂, він потребує живлення запасними речовинами зернівки, тобто він харчується гетеротрофно. Для цього необхідно, щоб органічні речовини перетворилися в розчинні форми. Цей процес перетворення запасних органічних речовин відбувається за допомогою ензимів, які у свою чергу активізуються фітогормонами групи гіббереллинів і mRNA, які при достатній вологості поступають із зародка в алейроновий шар ендосперма. Там вони мобілізують гідролітичні ензими для розщеплювання крохмалю (амілази), протеїнів (протеазів), нуклеїнових кислот і жирів (ліпази) або активують гени, які кодують утворення ензимів. Нуклеїнові кислоти активізують утворення фітогормонів цитокініну, що викликає розподіл клітин і ауксину, який сприяє росту клітин в довжину. Ці гормони діють на зародок. Процес проростання з цього моменту вже не має зворотної дії. Пророслі зародки гинуть при настанні засухи або екстремальних температур.

У фазі проростання зернівка посилено поглинає воду. Для проростання озимого жита необхідно поглинути 46−61% вологи від сухої маси зернівки. Починається ріст зародкового корінця і потім зародка. Зародок, прориває оболонку сім'я, а потім і колеоптиль. Зародковий корінець починає забезпечувати зародок водою і поживними речовинами. Звичайно ауксини зосереджуються на нижній стороні зародкового кореня і колеоптиля. Завдяки геотропізму колеоптилі ростуть вгору, зародковий корінець — вниз, незалежно від положення зерна в ґрунті.

2. Характеристика господарства

2.1 Ґрунтові та кліматичні умови господарства (за останні три роки та середньобагаторічні)

Станція розташована на Півночі Лісостепової зони, та південнозахідній частині Чернігівської області на чорноземах глибоких малогумусних, вилугованих, що являються основною ґрунтовою різновидністю для всього Лісостепу Чернігівщини. Господарство має вигідне географічне положення до райцентру — 7 км, до обласного центру — 127 км, до залізниці - 1 км.

Господарство спеціалізується на впровадженні і розмноженні нових високоврожайних сортів озимих, ярих, зернових, зернобобових, овочевих і трав’яних культур. Другорядними галузями є виробництво технічних, кормових культур, м’яса свинини.

Клімат зони помірно теплий, м’який, з достатнім зволоженням. Переважаючі західні і північно-західні вітри приносять до 550…600 мм опадів на рік. Середньорічна сума опадів становить 504 мм. В окремі роки сума опадів значно відхиляється від середніх величин.

Таблиця 1 Кількість опадів за останні три роки

Розподіл опадів протягом року дуже нерівномірний. Максимальна кількість їх (майже 70%) приходиться на вегетаційний період. Найбільше опадів випадає в липні-серпні, що іноді заважає збиранню сіна, зернових. Кількість атмосферних опадів та їх розподіл по періодах року цілком забезпечує потребу сільськогосподарських культур в волозі, тим більше, що кількість випадаючих опадів набагато перевищує випаровування, що свідчить про те що гідротермічний коефіцієнт є більший одиниці

Все ж незважаючи на наявність позитивного балансу вологи, на дослідній станції не виключена можливість періодичних ґрунтових посух. А цьогорічні температури повітря сприяли розвитку атмосферних посух.

Замерзання ґрунту починається в другій декаді листопада. Середня глибина промерзання становить 73 см, а в окремі роки — 130 см. Настання зрілості ґрунту до посіву відмічається після повного відтавання і майже співпадає з переходом середньодобової температури 5єС.

Сніговий покрив досить нестійкий, з настанням відлиг він часто розтає, і осідає іноді сходить зовсім, потім знову утворюється. За багаторічними спостереженнями сніговий покрив встановлюється в другій декаді грудня, а сходить наприкінці другої декади березня.

Висота снігового покриву в середньому досягає в грудні 5 см, в січні - 8 см, лютому — 12 см, інколи до 45 см.

Середньорічна температура повітря 6,9 єС. в той же час в окремі роки середньорічна температура буває значно вищою. Середня температура найбільш холодного місяця січня становить -6,2єС, а в найбільш теплого липня — +19,8єС.

В окремі роки температура повітря помітно відхиляється від середньорічних величин. Абсолютний мінімум температур, відмічений в січні-лютому, досягає - 33,0−34,0єС, що вказує на можливі випадки вимерзання озимої пшениці, конюшини та деяких плодових дерев в саду. Особливої шкоди морози можуть завдати в малосніжні зими, коли можливе промерзання ґрунту на глибину вузла кущіння в озимих до критичної температури (-18,0; -20,0єС).

Безморозний період становить в середньому 165 днів. Перші морози восени спостерігаються в першій декаді жовтня, а найпізніші - в кінці квітня. Але бувають роки з заморозками у вересні та в другій декаді травня. Період з температурами вище 5єС, коли спостерігається вегетація рослин, триває 200 днів, а з температурою вище 10єС — 160 днів, що відповідає вегетаційному періоду пізніх сільськогосподарських культур.

Рельєф даного району досить спокійний. Це типова рівнина, з невеликим нахилом до Дніпра, з малопомітною хвилястістю та наявності великої кількості блюдець та боліт, особливо в безстічних місцях та пониженнях.

Древня тераса р. Дніпро порізана густою сіткою річок, найбільші з них: Остер, Удай, Недра, Супій, Вґюниця, Галка. Перераховані річки слабо врізані в свої береги і протікають по дуже заболочених, а місцями оторфованих, річних долинах.

Ґрунтотворними породами Бобровицько-Бахмачського агрогрунтового району являються алювіальні лесовидні суглинки, а в місцях вцілівших від розмиву — лес. Основним грунтовим покривом Бобровицько-Бахмачського агрогрунтового району являються: чорноземи глибокі малогумусні, чорноземно-лучні ґрунти, солончаки лучні, солонці і солоночаки, чорноземи опідзолені і сірі опідзолені, лучні карбонатні солончакові і торфово-оглеєні ґрунти.

Носівська селекційна дослідна станція розташована в центральній частині Носівського плато, яке по рельєфу і грунтовому покриву являється типовим для всього Бобровицько-Бахмачського агрогрунтового району. Основною ґрунтовою різновидністю землекористування станції являється чорнозем глибокий малогумусний вилугований.

Підвищені елементи рельєфу покриті чорноземом опідзоленим. В блюдцях і пониженнях залягають чорноземи глибокі, малогумусні, сильновилуговані. Периферійна частина північно-західної сторони покрита комплексом чорноземно-лучних солончаковатих і солонцюватих осолоділих ґрунтів. Лінія закипання з НСІ в вилугованих чорноземах 75−100 см, а в сильновилугованих на глибині 2 метри і нижче. Вміст гумусу біля 3%. Забезпеченість рухомим фосфором та обмінним калієм, в основному висока.

Такі ґрунти добре реагують на високі норми органічних добрив. Високу віддачу дають мінеральні, особливо азотні.

Таблиця 2 Характеристика ґрунтового покриву господарства

2.2 Коротка господарсько-економічна характеристика господарства Дослідне господарство є базою для проведення науково-дослідної роботи в рослинництві і тваринництві. На його полях і тваринницьких фермах перевіряють агротехнічні та зоотехнічні методи, розроблені науковими співробітниками. Вирощують насіння зернових і зернобобових культур, овочів та багаторічних трав для проведення сортовипробування.

Головними цілями господарства є забезпечення у повному обсязі потреб товаровиробників області незалежно від форм власності в насінні високих репродукцій озимих зернових, зернобобових і круп’яних культур, овочів, а також племмолодняком свиней. Щорічно вирощується понад 700 тонн оригінального та елітного насіння зернових, а саме озимої пшениці 200 т., озимого жита 165 т., ячменю 100 т., вівса 75 т, озимого тритикале 120 т., ярого тритикале 45 т., та зернобобових культур, 15 тонн насіння багаторічних. З 1999 року відновив роботу на станції племрозплідник свиней, а в 2000 році реалізоване перше поголів'я. На даний час за рахунок реалізації поголів'я свиней станція забезпечує працівників стабільною заробітною платою.

Основними клієнтами є сільськогосподарські організації Чернігівської області, а також всі регіони України, м’ясо реалізується на Ніжинський, Прилуцький, Яготинський м’ясокомбінати.

Таблиця 3 Структура земельних угідь та їх використання в господарстві

На сьогоднішній день в господарстві проводяться значні роботи по впровадженню новітніх технологій вирощування основних сільськогосподарських культур, а також введення в дію нових інтенсивних умов вирощування свиней.

Але нажаль, матеріально-технічна база, яка знаходиться на балансі в даного господарства не дає можливості забезпечити нормальне дотримання нових технологій. Саме тому потрібно поновляти технічну та матеріальну базу.

3. Організація насінництва окремих (конкретної) культур в Україні

3.1 Загальні положення організації насінництва Сучасне насінництво — це один з шляхів інтенсифікації сільськогосподарського виробництва. Воно дає можливість регулярно проводити сортооновлення і сортозаміну в с.-г. підприємствах, оперативно замінювати малопродуктивні сорти новими високо урожайними.

Система насінництва повинна забезпечити одержання високоякісного з добрими урожайними властивостями насіння, від якого значною мірою залежить урожайність сорту на всіх етапах розмноження і висіву на полях.

Насінництво жита як захід покликане не тільки забезпечувати сортооновлення і сортозаміну, але й прогресивно поліпшувати сорти, бо воно принципово не відрізняється від селекційного процесу.

Особливе значення має насінництво для розширення ареалу сорту. Насінницькі заходи мають спрямовуватися на створення у сорту високої пластичності, яка б забезпечила стійку, врожайність і в умовах, що відрізняються від умов виведення його і вирощування насіння.

Науково-дослідні установи — оригінатори нових сортів забезпечують вихідним насіннєвим матеріалом (розсадники розмноження 1-го або 2-го року) районованих перспективних сортів. Система насінництва передбачає періодичне сортооновлення посівного матеріалу по всіх культурах. Необхідність у цьому заході зумовлена тим, що в процесі вирощування сорту в товарних посівах відбувається біологічне (перезапилення, розщеплення, виникнення мутацій) і механічне (змішування) засмічення, нагромадження збудників хвороб. Негативно впливає також тривале вирощування сорту на бідному і середньому агротехнічному фонах. Все це знижує врожайні якості сортів, що і викликає потребу в заміні насіння низьких репродукцій насінням вищих репродукцій. Значного поширення, як правило, набувають добре відселекціоновані сорти, висока продуктивність і життєздатність яких підтримується на певному рівні правильно організованим селекційно-насінницьким процесом Промислове насінництво — новий етап розвитку цієї галузі сільськогосподарського виробництва. При цьому забезпечується найповніша реалізація досягнень селекції шляхом прискореного впровадження у виробництво нових високоврожайних сортів, а застосування насінницької технології гарантує одержання насіння з високими посівними якостями і врожайними властивостями.

Промислове насінництво — це виробництво насіння в спеціалізованих насінницьких господарствах, яке здійснюється індустріальним методом з використанням механізованих та автоматизованих сушильно-насіннє-очисних комплексів і насіннєвих заводів. При цьому вирощування сортового насіння повністю відокремлюється від виробництва продовольчого й фуражного зерна.

Спеціалізовані насінницькі господарства створюються на базі кращих господарств з високою культурою землеробства, в яких добре організоване насінництво.

При організації спецнасінгоспів враховують також екологічні фактори в різних грунтово-кліматичних зонах, які можуть бути сприятливими для формування повноцінного насіння. Підбирають більш сприятливі зони як у межах великих регіонів, так і в окремих областях і адміністративних районах.

Таблиця 4. Система селекційно — насінницької роботи в Україні

3.2 Ведення первинного насінництва культури Працювати з перехреснозапильних культурами набагато складніше ніж з самозапильними, це зумовлюється тим, що необхідна просторова ізоляція для того щоб не втратити генетично цінний матеріал. Саме тому використовується метод половинок, що дає можливість над однією частиною проводити певні селекційні експерименти, а інша залишається і якщо має генетичну цінність розмножується, та залучається до наступних схрещувань.

Все вище сказане пояснюється тим, що доводиться мати справу з гетерозиготними популяціями. Численні біотипи популяцій різняться між собою, тому насінництво повинно ґрунтуватися на поліпшуючих та підтримуючих доборах.

Знаючи необхідну кількість еліти, яку необхідно отримати проводяться такі операції та закладаються такі розсадники:

· Розсадник добору кращих і типових для сорту вихідних рослин. Закладається насінням рослин, які відібрані оригінаторами сорту;

· Розсадник випробування першого року, закладається з використанням метода половинок по 100 насінин від кожної рослини, стандарт через кожні 9 родин. Бракування проводиться до цвітіння. Відбираються рослини котрі перевершили стандарт; Розсадник випробування другого року закладається оригінальним насінням (половинками, що збереглися) родин, що відібрані в розсаднику добору і одержали високу оцінку в РВ-1;

· Розсадник розмноження першого року закладається змішаним насінням відібраних рослин. Розсадник розміщується ізольовано від інших посівів жита. Як правило після цього розсадника насіння передається елітно-насінницьким господарствам та всім установам, де вирощують сорт.

· Посів супереліти та еліти розміщують по кращих попередниках, з високим агрофоном та на полях ізольованих від інших посівів культури.

4. Стан та обсяг насінницької роботи в господарстві

жито насіння сортозаміна високоякісний

4.1 Стан насінництва в господарстві

ДП ДГ Носівська селекційна дослідна станція входить до складу центру наукового забезпечення агропромислового виробництва Чернігівської області і одним із головних завдань її є вирощування оригінального та елітного насіння для забезпечення сільськогосподарських виробників. Щорічно вирощується понад 700 тонн оригінального та елітного насіння зернових, а саме озимої пшениці 200 т., озимого жита 165 т., ячменю 100 т., вівса 75 т, озимого тритикале 120 т., ярого тритикале 45 т., яке реалізується виробникам Чернігівської та інших областей.

На Носівській селекційній дослідній станції вирощується насіння в основному сортів власної селекції, а також кращих сортів інших селекційних установ України.

За період існування станції склались позитивні традиції по гарантії якості вирощуваного насіння, для цього тут створені відповідні умови, а саме:

Ё окремі спеціальні сівозміни в СДС;

Ё комплекс механізмів для посіву, догляду та збирання врожаю;

Ё набір насінницької техніки та відповідних складських приміщень для зберігання насіння;

Ё підготовлені кадри спеціалістів, механізаторів та робітників, розроблені моральні та матеріальні стимули зацікавленості працюючих в забезпеченні високого врожаю та одержання якісного насіння.

Господарство забезпечене в достатній кількості технікою, для посіву, догляду та збирання, а також після збиральну доробку зерна, що дає можливість своєчасно провести підготовку насіння до посівних кондицій високої якості. Щорічно здійснюють державний контроль за посівними якостями Державною насіннєвою інспекцією.

Вирощене насіння господарство вирощує для своїх потреб, а також реалізує для інших господарств. У цілому господарство має потужну насіннєву базу, що дає можливість отримувати сталі прибутки.

4.2 Підбір сортів (гібридів) На сьогоднішній день в господарстві ведеться насінництво сортів власної селекції, але іноді використовуються й інші високопродуктивні сорти.

Опис сортів озимого жита котрі вирощуються в господарстві:

Синтетик 38

Цикл розвитку: озимий Сорт зернового та кормового напряму, стійкий до вилягання, високий потенціал урожайності, добре реагує на мінеральне живлення, висока стійкість до грибних хвороб, крупне зерно, довгий колос, високе число падіння Стійкість до вилягання, засухи, осипання висока. Зимостійкість вище середньої. Ураження хворобами середнє.

Сорт виведений Носівською селекційною дослідною станцією Чернігівського інституту агропромислового виробництва УААН методом гібридизації. Різновидність вульгаре.

Колір алейронового шару зерна світлий. Колеоптиль має сильне антоціанове забарвлення. Габітус рослини напівпрямостійний. Початок колосіння середнє. Постава колосу напівпохила. Кущ у період кущіння напівпрямостоячий. Стебло товсте, до 5 мм, міцне, не виповнене. Лист у період кущіння має опушення з нижнього боку біля піхви, восковий наліт слабкий. Лист зеленого кольору, крупний широкий. Колос у період повної стиглості циліндричний напівпрямостоячий, жовтий. Кіль різко виражений. Остюки довгі, напіввідхилені, зазубрені, світло забарвлені. Зернівка дуже крупна з рідкими волосками, овальна, світлого кольору. Характер боріздки виражений. Морфологічні особливості сорту, що дають змогу відрізнити його від інших сортів слідуючі: висока кущистість, крупне зерно, крупний колос та високе стебло (115−120 см).

За період випробування урожайність сорту становила 53,2—62,0 ц/га. Максимальна врожайність — 79,8 ц/га, одержана на Маньківській ДСДС у 2004 році. Вегетаційний період 282−305 діб. Маса 1000 зерен 40,3−42,9 г. Висота рослини 115−120 см.

Натура зерна 600−610 г/л. Вміст сирого протеїну 10,0 — 11,8%.

Хлібне Цикл розвитку: озимий Рекомендовані зони вирощування: полісся, лісостеп, степ.

Сотр синтетик створено Носівською селекційною дослідною станцією. Внесений до Реєстру сортів рослин України в 2007 році.

Вихідним матеріалом використано гомозиготну за домінантним теном короткостеблості (HlHl)популяцію від глибоких насичуючих схрещувань донора к — 10 028 (ВІР) з сортом Саратовське 4.

Сорт характеризується високою продуктивною кущистістю, тому для формування оптимальної кількості колосоносних стебел на площі при вирощуванні синтетика Хлібне доцільно застосовувати низькі норми висіву. Сорт утворює 320 — 350 продуктивних стебел на мІ, що регулюється складним біологічним механізмом компенсаторного ефекту.

Стебло в озимого жита Хлібне — невиповнена циліндрична соломина, яка складається з листової пластинки, вузлів і пґяти міжвузлів. Маса 1000 зерен в значній мірі виражає крупність насіння. Сорт має крупне зерно з масою 1000 зерен 44 — 52 г і більше. Велика крупність зерна синтетика Хлібне — сортова ознака.

Таблиця 5 Набір сортів культур для господарства

4.3 Планові і фактичні строки проведення сортозаміни та сортооновлення Насінництво нерозривно пов’язане з селекцією і своєю організаційною структурою відображає рівень її розвитку й досягнуті результати. Ця галузь є зв’язувальною ланкою між селекцією і виробництвом. Важливим завданням насінництва є виробництво потрібної кількості високоякісного насіння, забезпечення швидших сортозаміни та сортооновлення.

Сортозаміна — це повна заміна на виробничих посівах одного сорту іншим сортом, занесеним до Реєстру. Здійснюється вона на основі даних державного сортовипробування. Тобто сорт, яким буде проводитися сортозаміна, перевищує за врожайністю національні стандарти, або має певні цінні ознаки.

На сьогоднішній день до Державного реєстру сортів та гібридів України занесено 29 сортів озимого жита, 2 сорти ярого та 4 батьківських компонента.

Швидка сортозаміна — надійний шлях підвищення урожайності. Вона здійснюється в міру занесення до Державного реєстру нових сортів у найстисліші строки. Для цього з моменту реєстрації нового сорту насінницька робота із старим сортом припиняється. Загальновизнано, що сортозаміна має здійснюватися за 3−4 роки, щоб швидше реалізувати переваги нового сорту. У нових сортів протягом виробничого використання з часом можуть погіршуватися господарські ознаки і біологічні властивості, що зумовлюється механічним і біологічним засміченням, розщепленням, появою мутантів та багато інших чинників. Тому виникає потреба проводити сортооновлення.

Сортооновлення — це заміна сортового насіння в господарствах насінням цих самих сортів, але вищих репродукцій. В товарних господарствах проводиться елітою або І репродукцією в певні строки прийняті науково-дослідною установою в зоні її діяльності. В господарстві сортооновлення проводиться не пізніше другої репродукції, тобто вирощується насіння добазове, базове та сертифіковане І та ІІ репродукцій, а потім воно замінюється вищими репродукціями.

4.4 Розрахунки потреби насіння, насінницьких площ і обсяг насінницької роботи (таблиці з розрахунками та їх текстовий аналіз) Розрахунок виробництва еліти у Носівській селекційно-дослідній станції сорту озимого жита Хлібне. План — замовлення вирощування насіння еліти озимого жита сорту Хлібне становить 1150 ц. Середня урожайність цього сорту в виробничих умовах 40 ц/га. Вихід кондиційного насіння 65−80%. Розрахунки:

1. Розраховуємо площу з якої можна отримати потрібну кількість еліти за формулою :

S₁=N/V ,

де S — площа посіву для виробництва насіння, га; V — вихід кондиційного насіння з одиниці площі, ц/га; N — прогнозований обсяг реалізації насіння, ц. Для розрахунку площі посіву нам необхідно знати вихід кондиційного насіння з одиниці площі(V). Припустимо, що в даному випадку вихід кондиційного насіння становить 70%. Тоді при загальній урожайності 40 ц/га вихід кондиційного насіння становить:

V=40Ч75/100=30 ц/га В такому разі площа посіву еліти

S₁= 1150 ц/30 ц/га = 38,3га + 25% страхфонд = 47,9га

2. Розраховуємо площу з якої можна отримати потрібну кількість насіння супереліти за формулою :

S₂= S₁ЧР/V ,

де Р — норма висіву, ц/га. Визначаємо норму висіву:

Посівну придатність (П) визначають за формулою:

де, А — схожість насіння, %; Б — чистота насіння, %.

Далі визначають вагову норму висіву (Н кг/га):

де К — кількість млн. насіння на 1 га, шт. М — маса 1000 насінин, г П — посівна придатність насіння, %

Отже,

S₂= 47,9гаЧ2,27ц/га/30 ц/га=3,6га + 50% страхфонд = 5,4га

3. Розраховуємо площу з якої можна отримати потрібну кількість насіння у розсаднику розмноження 2-го року:

S₃= S₂ЧР/V

S₃=5,4гаЧ2,27 ц/га/30 ц/га=0,41га + 70% страхфонд = 0,7га

4. Розраховуємо площу розсадника розмноження 1-го року

S₄= S₃ЧР/V

S₄=0,7гаЧ2,27 ц/га/30 ц/га=0,053га + 100% страхфонд = 0,1га

5. Визначаємо кількість рослин (Q₁) в розсаднику випробування 2-го року:

Q₁= S₄ЧРЧK₁/t,

де K — поправковий коефіцієнт; t — продуктивність однієї рослини, ц.

Отже, Q₁=0,1гаЧ2,27ц/гаЧ1,3/0,03=10 + 100%=20 рослини

6. Визначаємо кількість рослин (Q₂) в РВ-2:

Q₂= Q₁ ЧK₂

Q₂=20Ч1,4 = 28+100%=56 рослин

7. Визначаємо кількість рослин (Q₃) яку потрібно відібрати для комплектування РВ-1:

Q₃= Q₂ ЧK₃

Q₃= 56Ч1,5=84+100%=168 рослин.

Зробивши розрахунки можна зробити висновок, що для того щоб виконати план по вирощуванню насіння еліти озимого жита сорту Хлібне у розмірі 1150 ц у Носівській селекційно-дослідній станції необхідно добрати 168 кращих, типових рослин даного сорту з розсадника добору чи елітного посіву.

5. Технологія вирощування високоякісного насіння

5.1 Насінницька сівозміна та система удобрення На сьогоднішній день вірно складена та впроваджена сівозміна дає можливість отримувати високі та сталі врожаї. Правильність складання та дотримання сівозмін особливо важливе при вирощуванні насіннєвого матеріалу.

Зараз в господарстві діють такі сівозміни:

Перша польова 10-ти пільна сівозміна:

1. Багаторічні трави

2. Озима пшениця

3. Горох

4. Озима жито

5. Ячмінь

6. Вика+овес

7. Озима пшениця

8. Овес, яре тритикале

9. Яра пшениця

10. Ячмінь+б/т Друга польова 6-ти пільна сівозміна

1. Гречка

2. Озиме жито

3. Овес

4. Гречка

5. Озиме тритикале

Таблиця 6 Система сівозмін у господарстві та стан їх освоєння

Дані сівозміни зовсім не відповідають, навіть примітивним правилам землеробства та рослинництва, але вони дають певний прибуток, що є основою сучасного сільського господарства. Дані сівозміни необхідно насичувати просапними культурами, що стане можливим лише після придбання необхідної техніки.

ДП ДГ Носівської СДС знаходиться в лісостеповій зоні, де за типами ґрунтів доцільно вирощувати ярі, озимі зернові культури та зернобобові.

Сівозміни та їх розміри є науково — обґрунтованими, раціональними, що забезпечує ефективне використання техніки, робочої сили, ріллі. Негативним по вирощуванню кормової сівозміни є те, що вона розміщена далеко від тваринницької ферми, що збільшує витрати на перевезення кормів.

Книга історії полів відновлена вже два роки з приходом нового агронома. У зв’язку з тим, що сьогодні досить високі ціни на добрива, це призводить до підвищення собівартості насіння, а також не дає можливості господарству закупляти необхідну кількість потрібних за технологією добрив.

В господарстві органічні добрива не вносять, тому що немає ВРХ і спеціальної техніки.

У господарстві використовуються такі добрива: Nаа — аміачна селітра (NH₄ NO₂) (містить 34,4−35% азоту, (в аміачній і нейтральній формах). Це дуже цінне добриво для всіх культур на всіх ґрунтах при основному удобренні, сівбі і підживленні. Це слабо-кисле добриво, але на чорноземах систематичне внесення аміачної селітри практично не змінює реакції ґрунтового розчину. Вноситься під всі культури, крім багаторічних трав.

NPК — нітроамофоска, вміст NPК в якій 16,5% - це марка а. Перевага добрива в тому, що вирівняне співвідношення між елементами один до одного. Добриво гранульоване, добре розсівається, засвоювання Н₃РО₄ — 55%. Використовується під всі культури, при всіх способах удобрення, на всих ґрунтах. У господарстві NPК вноситься при рядковому удобренні по 1 ц/га. Дана система удобрення не здатна забезпечувати високий сталий урожай.

5.2 Система обробітку ґрунту Для здійснення технології вирощування культур у господарстві застосовували наступні сільськогосподарські машини: плуг ПЛН-5−35, борони БДТ-3, БДТ-7, БЗСС-1, зчіпка борін, культиватори КПС-4, сівалки СЗ-3,6, «Клен», СЗТ 3,6А, також селекційні сівалки — СН-16, СН-10Ц, СКС-6−10 Сільськогосподарські ґрунтообробні знаряддя використовували в агрегаті з тракторами Т-150, МТЗ-80/82, МТЗ-100, Т-25, Т-16.

Основний обробіток ґрунту під озиму пшеницю, попередником якої були багаторічні трави, полягає у проведенні дискування в двох напрямках відразу після збирання попередника та оранки на глибину 20−22 см ПЛН-5−35. Передпосівний обробіток включає дві культивації КПС-4, після посівний — коткування та боронування рано навесні. Ячмінь добре реагує на зяблеву оранку після всіх попередників. В основний обробіток проводять дискування важкими боронами БДТ-7 і проводять зяблеву оранку. Глибина оранки на полях, де проведено 1−2 лущення, становить 20−22 см. При наявності осоту глибину оранки збільшують до 25−27 см. Оптимальні строки зяблевої оранки коливаються в межах другої половини вересня — першої або другої декади жовтня. В господарстві оранку проводять плугами ПЛН-5−35.

На відміну від озимих передпосівний обробіток ґрунту під ранні ярі зернові розпочинається при фізичному його достиганні. Рано навесні, як тільки грунт перестає мазатися, на полях, які швидко пересихають, з метою закриття вологи слід провести боронування і шлейфування зябу впоперек оранки. Передпосівний обробіток ґрунту повинен бути виконаний на глибину загортання насіння. Культивацію проводять за допомогою культиваторів КПС-4.

Основний обробіток під горох передбачає два дискування у протилежних напрямках після збирання попередника та при наступній масовій появі бур’янів.

Таблиця 7 Система обробітку ґрунту в польовій сівозміні

5.3 Підготовка насіння до сівби Для посіву використовується добре відсортоване насіння з чистотою не менше 97% і схожістю не менше 90%. Перед посівом його протруюють Вітаваксом 200 ФФ з нормою використання 1,5−3 л/т проти твердої сажки, фузаріозу та гельмінтоспоріозу на спеціальних машинах ПС-10. Частіше для посіву використовують насіння з урожаю попереднього року, так як свіжозібране насіння має нижчу схожість.

На території Полісся посів проводять з 1 по 15 вересня (іноді до 20), з нормою висіву 5−5,5 млн. схожих насінин. В Лісостепу — з 10 по 25 вересня, та нормою висіву 4−4,5 млн. В степовій зоні - з 20 вересня до 1−5 жовтня, з нормою висіву 3−3,5млн. В Криму посів можна проводити навіть 5−15 жовтня. Сіють звичайним рядковим способом.

Глибина загортання насіння становить 4−5 см., а при пересиханні верхнього шару ґрунту глибина збільшується до 6−8 см. Коткування проводять до, або після посіву.

5.4 Система заходів щодо боротьби з хворобами, шкідниками та бур’янами При теперішньому рівні господарювання використання хімічних препаратів є обов’язковою частиною вирощування насіння. Але ціни на дані речовини іноді сягають небачених висот. Саме тому в господарстві хімічні речовини використовуються в мінімальній кількості.

Оскільки в господарстві у вирощуванні переважають зернові культури, то саме це сприяє накопиченню шкідливих організмів та збудників спільних хвороб.