Твір-розповідь. 
Мій відпочинок влітку

Твiр-розповiдь. Мiй вiдпочинок влiтку Лiто… Найпрекраснiша пора. I я завжди з нетерпiнням чекаю на нього.

Влiтку я допомагав бабусi в городi та дiдусевi на пасiцi. Коли я закiнчував роботу вдома, то виходив на вулицю погуляти з друзями. Ми купалися в ставку, грали у футбол, збирали лiкарськi трави, але найбiльше менi сподобалося ловити рибу.

Одного разу мiй тато, я та мiй друг Вiталик вирiшили пiти порибалити. Коли виходили, було темно, аж ось запалав небосхил — це сходило сонце. Спочатку воно освiтило темнi верхiвки дерев, а через де-кiлька хвилин ми побачили березовий гай i до цього ще сонний ставок. На травi блищали крапельки роси, здавалося, що це мiрiади зiрок спустилися на землю.

Бiля оповитого вранiшнiм туманом ставка, своїм спiвом нас зустрiли пташки. Прошелестiв крилами журавель. Терпкий аромат польових квiтiв лоскотав нiздрi.

Ми зупинилися на березi i у зручному мiсцi розклали свої нехитрi снастi. Як по командi, закинули гачки з лескою у воду. Першим у водi застрибав поплавок у мого тата, ще хвилина — i тато витяг окунця. Потiм я витяг карася. Мiй друг Вiталик не забарився i теж витяг карася.

Втомленi, але веселi, з уловом ми поверталися додому. Першим нас зустрiв мiй собака Чара. Вiн швидко побiг до нас i почав обнюхувати i крутити руденьким хвостом.

Але час, нажаль, спливає… Скоро закiнчилися канiкули, i треба було знову повертатися до мiста, щоб продовжити навчання.

Як чудово влiтку!