Аналіз останніх досліджень і публікацій

Аналіз розвитку освіти національних меншин в Україні свідчить, що тривалий час освіта не мала повної національної свободи, внаслідок чого була приречена на відставання. Водночас вона була зброєю для боротьби за національні права, демократизацію та навчання рідною мовою. Вітчизняні розробники теоретичних основ освіти національних меншин висунули ідею, що поєднувала громадську освіту і полікультурність. Учені та науковці відділу навчання мов національних меншин і зарубіжної літератури Інституту педагогіки НАПН України запропонували декілька концепцій, методик, програм з української мови для шкіл, де навчалися неукраїномовні школярі, які переходили на українську мову навчання в середніх або старших класах. Вони, а також вчені інших відділів Інституту педагогіки НАПН України розробили підручники з української та російської мов для початкової та основної школи з українською та російською мовами навчання (І. Ґудзик, В. Корсаков); з фізики для основної школи з українською та російською мовами навчання (М. Головко, Т. Засєкіна); з мови іврит «Мова іврит. Усний курс» для 1-го класу та «Мова іврит. Буквар» для 2-го класу шкіл з українською мовою навчання (Н. Бакуліна); з української мови «Українська мова. Усний курс» для 1-х класів шкіл з польською, угорською, румунською мовами навчання та підручники з навчання грамоти («Буквар») для шкіл з угорською, румунською, польською мовами навчання, «Українська мова» для 3-х та 4-х класів шкіл зазначеного типу (О. Хорошковська, Н. Яновицька та ін.); з інтегрованого курсу літератури («Література (російська і світова)» для 5−8-х класів шкіл з російською мовою навчання (Л. Сімакова, В. Снєгірьова). Крім цього, вчені-науковці (Л. Курач, В. Корсаков, Л. Сімакова та ін.) створили численні навчальні посібники, що стосувалися зазначених вище проблем з російської, ромської, новогрецької, болгарської, кримсько-татарської, української мов, івриту, російської та зарубіжної літератури тощо. Українське суспільство підійшло до розгляду концепції розвитку шкіл національних меншин. Основою концепції багатокультурної освіти мають визначатися підходи до концепції розвитку освіти етноменшин аналізуватися історичні надбання, сучасні умови та тенденції, враховуватись аспекти розвитку напрямів задоволення освітніх запитів.

У Концепції гуманітарного розвитку України на період до 2020 р. (проект) зумовлюється не лише проблема національної культури, але й потреба організації системи навчання етнокультури та різноманітних культур, виховання на її основі самобутності та різноманітності громадян держави, формування поваги та почуття гідності у представників усіх культур незалежно від расового або етнічного походження, віросповідання. Як зазначається в ній: «…метою впровадження Концепції є реалізація цілісної політики гуманітарного розвитку держави, відповідної національним пріоритетам, завданням модернізації суспільства та загальноєвропейським демократичним настановам у процесі удосконалення суспільства шляхом його наближення до потреб людини у всіх сферах суспільного життя, створення умов для максимального розвитку національної культури, розкриття творчопродуктивного потенціалу й самореалізації кожної особистості відповідно до її духовних і матеріальних потреб та інтересів» [6, с. 1]. Державний стандарт базової і повної середньої освіти містив положення про те, що засвоєння культурних і духовних цінностей свого та інших народів, норм, які регулювали стосунки між поколіннями, націями, сприяло естетичному та матеріальноетичному розвитку.

Проблема національно-культурного будівництва для шкіл національних меншин в Україні завжди була в полі зору науковців (Л. Березівської, Н. Дічек, В. Євтуха, О. Сухомлинської, М. Шульги та ін.; у дослідженнях В. Трощинського, І. Кураса, О. Майбороди та ін.) і нині вона є актуальною. Праці, присвячені теоретичним проблемам етнонаціональної політики, історії етносів, висвітлюють лише фрагментарно питання освіти та її регіональні особливості. Проте проблема створення підручників рідною мовою для загальноосвітніх навчальних закладів шкіл національних меншин у 1991— 2010 рр. залишається малодослідженою.