Модель ідеального куратора вищої школи

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Кафедра філософії та педагогіки

Контрольна робота

з дисципліни: «Педагогіка»

на тему: «Модель ідеального куратора вищої школи»

Київ 2012

ВСТУП

На сучасному етапі розвитку суспільства основна увага акцентується не тільки на підвищенні професійних якостей студентської молоді, але й на їх особистісному зростанні, збагаченні життєвого досвіду духовними цінностями, формуванні світоглядних орієнтирів та найкращих людських якостей: совісті, порядності, інтелігентності, працелюбності. Суттєве місце у вирішенні цих завдань належить доцільно та вміло організованій позааудиторній виховній роботі у вищих навчальних закладах. Саме вона сприяє формуванню особистості майбутнього фахівця, як громадянина-патріота, небайдужого до долі української держави, економіки, освіти та культури. Значна роль у ефективній організаційно-виховній роботі у ВНЗ належить, безумовно, куратору. Саме від його організаторських та особистісних якостей залежить вектор професійного та особистісного становлення майбутніх фахівців. Ідеальний образ взірцевого куратора вищої школи бере свій початок в уявленнях сучасної філософії про наставника життя, який характеризується як яскрава, самобутня, творча, не позбавлена харизматичності особистість, здатна відчути проблеми і суперечності життя і пропустити через свою індивідуальність, через своє життя особистість, яка передає життєві цінності і зразки професійної поведінки. Традиційно основними завданнями кураторів вважаються згуртування колективу студентської групи, допомога студентам адаптуватися до умов навчання у вищій школі, а також до умов майбутньої професійної діяльності, залучення студентів до громадського життя вищого навчального закладу. У сучасній педагогіці і психології починає переважати підхід до виховання як до створення умов для саморозвитку особистості майбутнього фахівця, професіонала, високоосвіченої і культурної людини.

Загально-психологічні особливості куратора вищої школи

Куратор (лат. — curator) у перекладі з латинської мови означає опікун, попечитель. Він здійснює виховний влив на студентську молодь шляхом проведення різноманітних виховних заходів та залучення їх до самовиховання, сприяє становленню доброзичливих, морально-етичних, гуманістичних стосунків серед студентства, виступає посередником у взаємодії вихованців з професорсько-викладацьким складом, керівництвом.

Кожний куратор — неповторна особистість і тому, звичайно, кожен шукає і знаходить свій власний стиль роботи. Цей стиль визначається віком (наприклад, викладач-початківець чи аспірант працюватиме і спілкуватиметься зі студентами інакше, ніж викладач, що має великий стаж роботи). Куратор-жінка, скоріше за все, схилятиметься до опіки, велике значення приділятиме емоційній насиченості взаємин куратора групи та студентів між собою, в той час як чоловік частіше звертатиме увагу на зовнішні, більш формальні показники діяльності окремих студентів та групи в цілому.

Діяльність куратора зумовлюється його особистісними психологічними характеристиками. Серед рис, що мають значення для успішної діяльності викладача-куратора, перш за все зазначимо достатньо високий рівень загальної, а також психологічної та педагогічної культури. Варто також зазначити, що людина не зможе ефективно працювати куратором, якщо вона не матиме комунікативних здібностей та навичок ефективного спілкування.

На стиль роботи куратора значною мірою впливають його темперамент, характер, рівень емоційності та здатність керувати емоціями. Різними будуть стиль й ефективність роботи куратора в залежності від його самооцінки, рівня загальної та психологічної культури, комунікативної компетенції. Аналізуючи проблему кураторства у вищій школі слід звернути увагу на поняття професіограма куратора, оскільки усвідомлення її змісту допомагає розумінню суті призначення та діяльності такого спеціаліста у системі ВНЗ. У «Тлумачному словнику кадрового менеджменту» зазначено, що професіограма — це «характеристика професії, у якій перелічено основні вимоги, що висуваються до особистісних якостей людини (розумових, фізичних, психологічних тощо)». На мою думку, цей перелік ще можна доповнити про важливість вимог не тільки до особистісних якостей, а й до професійно-педагогічної спрямованості, знань, умінь спеціаліста. Отже, професіограма куратора вищої школи включає:

Рівень професійно-педагогічної спрямованості (гуманізм у ставленні до студентів, відповідальність за виховну роботу, вимогливість у процесі забезпечення виховної діяльності, любов до підопічних тощо), який виробляється протягом життя.

Знання з основ дисциплін (педагогіки, психології, філософії, анатомії, фізіології, гігієни, теорії та методики виховання різновікових категорій людей, методики викладання окремих предметів і т. п.), що вимагає постійної роботи над поповненням власного інтелектуального рівня.

Педагогічні уміння (організаторські, комунікативні, науково-дослідницькі, прикладні), набуті у процесі професійної діяльності.

Особистісні якості (комунікабельність, громадська активність, моральна зрілість, тактовність, витримка, самовладання, спостережливість, відвертість, доброзичливість, компетентність, національна свідомість), природні і набуті під впливом життєвих ситуацій.

Основні функції та принципи куратора вищої школи

куратор викладач студент вплив До функцій куратора вищої школи належать виховна, організаторська, методично-інформаційна, координаційна, соціально-спрямовуюча.

Виховна функція куратора включає його вплив через систему різноманітних виховних заходів на формування наукового світогляду студентів, їх емоційних, духовно-моральних, вольових, етичних, естетичних, фізичних, професійних якостей. Вона здійснюється у повсякденній роботі з молоддю і передбачає постійний вплив педагога на її свідомість.

Організаторська функція полягає в ініціюванні куратором організації виховних заходів, їх попередній підготовці (плануванню, проектуванню якісної реалізації задуму), здійсненні запланованого, аналізі досягнутих результатів.

Координаційна функція куратора вищої школи виглядає як узгодження, приведення до відповідності якихось задумів, розмежування часу їх реалізації з часом реалізації інших планів тощо.

Соціально-спрямовуюча функція має на меті спрямування життєдіяльності молоді з врахуванням потреб суспільства, взаємостосунків у ньому, поділів його на групи. Професіоналізм куратора вищої школи полягає у дотриманні ним у своїй діяльності принципів щодо формування у студентів готовності до професійної діяльності. Вони полягають у:

повазі до вибору студентом майбутньої спеціальності;

орієнтації на їх гуманістичний розвиток;

застосуванні у роботі з ними культурологічного підходу;

постійному зміцненні творчої взаємодії, гнучкості, у наповненні конкретним змістом методів і форм роботи з учнівською молоддю;

підтримці вибору нею засобів достатньої матеріальної забезпеченості.

Взаємовідносини системи «куратор-студент»

Діяльність куратора потребує високого рівня культури, належної психолого-педагогічної підготовки, відданості педагогічній справі. Лише за такої умови він зможе формувати особистість студента. Зміст діяльності куратора полягає у наступному:

формування в академічній групі державного підходу і відповідальності щодо розв’язання проблем навчально-виховного процесу;

набуття молоддю соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу;

спрямування інтелектуальної активності студентської молоді на обговорення найактуальніших проблем сьогодення, залучення до роботи в різних сферах наукової діяльності, проведення національно-культурної, просвітницької та організаційно-педагогічної роботи серед молоді;

допомога студентам в оволодінні новим інтелектуальним баченням світу і визначенні свого місця в ньому, розвиток здібностей, їх повноцінна реалізація в різних видах діяльності;

формування у студентській групі працездатності і відповідного ставлення до навчально-виховного процесу;

забезпечення системно-цільового планування виховної роботи, формування у студентської молоді громадянської і соціальної активності через залучення її до різноманітної діяльності;

активне залучення студентів до управління навчально-виховним процесом;

виховання у студентів зацікавлення і любові до праці;

постійна психолого-педагогічна діагностика рівня інтелектуального розвитку та моральної вихованості студентів, корегування виховного процесу;

залучення до виховного процесу батьків студентів.

Виконання означених завдань, функцій, реалізація змісту виховної роботи в академічній групі вимагає від куратора необхідного рівня підготовки, а також громадянської та моральної зрілості, любові до людей, певних знань основ педагогіки, психології та методики виховної роботи, конструктивних, організаторських, комунікативних, діагностичних та прикладних умінь.

Результатом виховної діяльності куратора має бути достатній рівень вихованості студентів. Вихованість у педагогічному сенсі трактують як комплексну властивість особистості, для якої характерні наявність і рівень сформованості суспільно значущих якостей, що відображають мету виховання.

Ефективність виховання — рівень досягнутих результатів порівняно з поставленою метою у процесі формування духовності, суспільно значущих якостей особистості. Адаптація, соціальна адаптація, адаптивність є предметом дослідження багатьох авторів (А.І. Мороз, М. Г. Лукашевич, І.М. Мельникова). Вони розглядають проблему адаптації як педагогічно кероване явище з боку куратора.

Адаптуючий вплив куратора на студента включає такі елементи:

а) знайомство з особистістю, соціальним середовищем студента, індивідуальними особливостями;

б) чітко сформульована педагогічна мета (вплив на колектив, а через колектив — на особистість студента);

в) визначення змісту, який належить засвоїти.

г) визначення методів і форми організації впливу.

д) облік результатів педагогічного впливу з метою визначення наступних навчально-виховних заходів.

Накреслюючи шляхи взаємовідносин «куратор-студент» в центрі уваги соціальної адаптації студентської молоді до умов навчання слід поставити особистість студента з його складною біосоціальною природою, з його психофізіологічними особливостями, специфікою особистісних проявів.

С.В. Романова у своїх дослідженнях визначає, що поняття «кураторства» з’явилося за часів виникнення навчальних закладів і фактично існує весь час у системі вищої освіти, разом з якою зміст його діяльності, характер взаємовідносин зі студентами також набувають нових рис.

Куратор вищої школи повинен сприяти створенню фондів для студентських потреб, їх участі у громадських організаціях, забезпеченню реалізації положень чинного законодавства щодо пільг для учнівської молоді, отриманню академічних відпусток у разі потреби, поновленню після відрахування, переведенню в інший ВНЗ чи навпаки.

ВИСНОВКИ

Кураторство є необхідною ланкою в системі управління процесом професійного й культурного становлення майбутньої професійної еліти. Ефективна робота куратора вищої школи є вагомим чинником успішної організації позааудиторної виховної роботи, що в свою чергу потребує системну психолого-педагогічну та культурологічну підготовку викладача-вихователя.

При досягненні позитивного результату у навчально-розвиваючо-виховному процесі ВНЗ провідне місце належить, безумовно, куратору. Від його вміння організувати цей процес залежить успіх у подальшій діяльності вихованців. Ідеальну модель куратора вищої школи можна описати наступним чином: високоморальна володіюча багатосторонніми знаннями освічена людина, що має досвід практичної діяльності, яка володіє педагогічними тонкощами навчання людей підліткового віку і дорослих. Також можна додати, що ідеальний куратор вищої школи має бути тактовним, ввічливим, щирим, з повагою ставитись до оточуючих. Він повинен слідкувати за своїми жестами, рухами, мімікою, вміти читати думки вихованців. Таким чином, кураторові належить «удосконалювати те середовище, в якому живе вихованець» та не приховувати «власного ставлення до світу (до фактів, подій, людей, літературних образів, історичних постатей тощо)».

Список використаної літератури

1. Вітвицька С.C. Основи педагогіки вищої школи: Метод. посіб. — Київ: Центр навчальної літератури, 2003. — 316 с.

2. Пальчевський С. С. Педагогіка: Навчальний посібник. — К.: Каравела, 2007.

3. Романова С. В. Організаційно-виховна робота куратора академічної групи у вищих технічних навчальних закладах: Автореф. дис. канд. пед. наук: 13.00.07. — Луганськ, 2006. — 20 с.

4. Тлумачний словник кадрового менеджменту / Уклад. В.В. Васильєв. — Дніпропетровськ: РВВ ДДУ. — 56 с.