Допомога у написанні освітніх робіт...
Допоможемо швидко та з гарантією якості!

Аудиторська перевірка обліку необоротних активів

КурсоваДопомога в написанніДізнатися вартістьмоєї роботи

Вибіркова перевірка передбачає застосування аудиторських процедур менше ніж до 100% масивів інформації, які дозволяють аудитору отримати аудиторські докази і, оцінивши окремі характеристики вибраних даних, розповсюдити дієвість цих доказів на всю сукупність даних. Ризик невиявлення збільшується, оскільки за межами вибірки можуть залишатися факти порушень та помилок. Тому аудитор повинен уважно… Читати ще >

Аудиторська перевірка обліку необоротних активів (реферат, курсова, диплом, контрольна)

КУРСОВА РОБОТА

Аудиторська перевірка обліку необоротних активів

Вступ

Розвиток України на сучасному етапі характеризується ринковою економікою, розвитком її інтеграції у систему міжнародних економічних відносин, виникненням акціонерних компаній, товариств, різних фондів. До розвитку економіки залучаються зовнішні та внутрішні інвестиції, кредити, проводяться емісії цінних паперів, йде роздержавлення власності та приватизація майна.

Учасники цих процесів потребують достовірної і неупередженої інформації про фінансово-майновий стан, перспективи розвитку та фінансову стабільність суб'єктів господарювання. Подання достовірної та неупередженої інформації зацікавленим особам забезпечується через аудиторський висновок, про що свідчить віковий досвід зарубіжних країн, а також робота вітчизняних аудиторів.

Слід погодитись, що аудит в Україні відбувся. Він виник на соціальне замовлення і, ще не маючи глибокої теорії, почав виконувати практичні завдання щодо підтвердження відповідної фінансової інформації. В своєму арсеналі аудитори, що прийшли на ринок серйозно і надовго, мають теорію і практику зарубіжного аудиту та вітчизняну методику проведення різного роду ревізій і перевірок.

Актуальність курсової роботи полягає у необхідності аудиторської перевірки для незалежного підтвердження інформації про результати діяльності підприємства і дотримання ними законодавства. Аудиторська перевірка обліку необоротних активів потрібна для підтвердження ефективного їх використання, перевірки надходження, переміщення, використання та списання необоротних активів на підприємстві. Тому кожний господарюючий суб'єкт повинен проводити аудит своїх активів.

Мета дослідження курсової роботи полягає в теоретичному обґрунтуванні та розробці практичних рекомендацій щодо організації аудиторської перевірки обліку необоротних активів.

Для досягнення поставленої мети, необхідно вирішити наступні практичні завдання:

1) розкрити економічну сутність необоротних активів, їх класифікацію;

2) ознайомитись з методами та завданнями аудиту необоротних активів;

3) проаналізувати методику проведення аудиту необоротних активів на підприємстві.

4) провести фінансово;

5) дослідити джерела аудт Об'єктом дослідження є виробничо-господарська діяльність ВАТ «Борекс».

Предмет — господарські операції з обліку необоротних активів.

Методи дослідження — аналіз статистичних дани, ындукцыъ, графычнийЮ табличний.

1. Теоретичні основи аудиту необоротних активів

1.1 Економічна сутність необоротних активів, їх класифікація

Необоротні активи — матеріальні ресурси підприємства, які необхідні для виробництва продукції. До них відносять: основні засоби виробництва; нематеріальні активи; довгострокові фінансові інвестиції; незавершене будівництво. [11]

Як бачимо, основну частину необоротних активів займають саме основні засоби та нематеріальні активи. Саме тому основну увагу будемо звертати саме на ці складові необоротних активів.

Основні засоби — це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання в процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких становить більше одного року (або операційного циклу, якщо він триваліший за рік). [16]

Основні засоби в Україні можна згрупувати за їх функціональним призначенням, за галузевою ознакою, за використанням, за ознакою належності, за натурально-матеріальним складом.

За функціональним призначенням розрізняють:

1. виробничі - основні засоби, що безпосередньо беруть участь у виробничому процесі або сприяють його здійсненню (будови, споруди, силові машини та обладнання, робочі машини та обладнання тощо), що діють у сфері матеріального виробництва;

2. невиробничі основні засоби, що не беруть безпосередньої або побічної

участі у процесі виробництва й призначені в основному для обслуговування комунальних і культурно-побутових потреб трудящих (будови, споруди, обладнання, машини, апарати тощо), які використовуються у невиробничій сфері.

За галузевою ознакою основні засоби поділяються на: промислові, будівельні, сільськогосподарські, транспортні, зв’язку тощо.

Більша частина основних засобів належить до галузі «Промисловість». Вона безпосередньо пов’язана з процесом виробництва продукції. Але наявність інших видів господарської діяльності (ведення підсобного сільського господарства, будівельно-монтажні роботи, утримання дитячих установ тощо) зумовлює необхідність обліку основних засобів, що належать до інших галузей господарства (екскаватори, підйомні крани, бульдозери тощо), які перебувають на балансі промислового підприємства, належать до галузі «Будівництво», підсобного сільського господарства — до галузі «Сільське господарство» тощо.

У зв’язку з цим у бухгалтерському обліку основні засоби промислових підприємств поділяються на промислово-виробничі, виробничі основні засоби інших галузей народного господарства та невиробничі.

До промислово-виробничих основних засобів належать: будови, споруди, передавальні пристрої, машини та устаткування, робочі машини та обладнання, вимірювальні й регулюючі прилади, лабораторне устаткування, обчислювальна техніка, інші машини та обладнання, транспортні засоби, інструмент, виробничий інвентар та приладдя, господарський інвентар, робочі та продуктивні тварини, багаторічні насадження, меліорація земель і водойми, інші основні засоби.

Невиробничі основні засоби безпосередньо не беруть участі у процесі виробництва. До невиробничих основних засобів належать: будови і споруди житлово-комунального та культурно-побутового призначення, транспортні засоби, обладнання, інструменти та інші основні засоби невиробничого призначення для обслуговування житлових, комунальних та культурно-побутових потреб населення.

За використанням основні засоби поділяються на діючі (всі основні засоби, що використовуються у господарстві), недіючі (ті; що не використовуються у даний час у зв’язку з тимчасовою консервацією підприємств або цехів), запасні (устаткування, що вибули або ремонтуються).

Істотне значення в обліку основних засобів має розподіл їх за ознакою належності на власні й орендовані. Власні засоби можуть складатися із Статутного (пайового, акціонерного) капіталу, додаткового капіталу з відповідних джерел на розширення роботи підприємства, власних прибутків, цільового фінансування і цільових надходжень.

Орендовані основні засоби показуються у балансі орендодавця, тим самим виключається можливість подвійного обліку одних і тих самих засобів.

А далі починається саме цікаве. Діючий Державний класифікатор України — Класифікація основних фондів (КОФ) ДК013−97 (дата впровадження 01.01.98 р) поділяє основні засоби на три групи:

група І — будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні

пристрої, у тому числі житлові будинки та їх частини (квартири і місця загального користування);

група 2 — автомобільний транспорт і вузли (запасні частини) до нього, меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, включаючи електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичної обробки інформації, інформаційні системи, телефони, мікрофони і рації, інше конторське (офісне) обладнання, пристрої та приладдя до них;

група 3 — інші основні засоби, що не увійшли до груп І і 2, включаючи сільськогосподарські машини і знаряддя, робочу й продуктивну худобу та багаторічні насадження.

З прийняттям Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 (П© БО7) «Основні засоби» з 1 січня 2003 року основні фонди підлягають розподілу не на 3, а на 4 групи.

До нової, четвертої, групи виділені електронно-обчислювальні машини та інші машини для автоматичної обробки інформації, їх програмне забезпечення, інформаційні системи, телефони (у т. ч. мобільні), мікрофони, рації, вартість яких перевищує вартість «малоцінки», які раніше включалися до гр. 2.

Нематеріальні активи — складова частина необоротних активів підприємства.

Нематеріальні активи — це немонетарні активи, які не мають матеріальної форми та контролюються підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, для адміністративних потреб чи надання в оренду іншим юридичним або фізичним особам. [17]

До нематеріальних активів належать:

1. Об'єкти права інтелектуальної власності:

право власності на винахід;

право власності на промисловий зразок;

право власності на корисну модель;

право власності на сорт рослин;

право власності на товари і послуги;

право власності на програми для ЕОМ. Це право на публікацію, відтворення, розповсюдження та інші дії по введенню до господарського обігу сукупності даних і команд, призначених для функціонування ЕОМ та інших комп’ютерних устаткувань, з метою одержання визначених результатів;

право власності на науково-технічну інформацію, тобто результати науково-технічних, виробничих робіт та іншої науково-технічної діяльності, яка забезпечує їх відтворення, використання й розповсюдження.

право власності на фірмову назву. Чинним законодавством визначаються права й обов’язки суб'єктів господарської діяльності, пов’язані з використанням фірмових назв, виробничих марок і товарних знаків, що належать до нематеріальних активів.

право власності на базу даних. Право на публікацію, відтворення, розповсюдження та інші дії з введення до господарського обігу сукупності даних (статей, розрахунків тощо), систематизованих для пошуку та обробки за допомогою ЕОМ, тощо.

2. Об'єкти права користування природними ресурсами:

право користування надрами землі, а також розробка корисних копалин;

право користування земельною ділянкою, а також право оренди земельної ділянки;

право на користування геологічною та іншою інформацією про природне середовище;

право на користування водними, біологічними та іншими ресурсами, які впливають на рівень екологічної безпеки підприємств, населених пунктів, регіонів тощо.

3. Об'єкти права користування економічними, організаційними та іншими вигодами, такими, як право на використання економічних та інших привілеїв, монопольні позиції на ринку виробництва товарів і надання послуг, гудвіл тощо.

4. Гудвіл (ділова репутація) — це комплекс заходів, спрямованих на збільшення прибутку підприємства без відповідного збільшення активних операцій, включаючи використання кращих управлінських здібностей, домінуючу позицію на ринку продукції (робіт, послуг), нові технології тощо. Вартість гудвілу визначається різницею між ціною придбання і звичайною ціною відповідних активів.

1.2 Методи аудиту необоротних активів

необоротний аудит актив перевірка Метод — це засіб досягнення будь-якої мети, вирішення конкретного завдання; сукупність прийомів або операцій, які потрібно здійснити для виконання певної задачі, мети.

До методів аудиту відносять: фактичну перевірку, документальну перевірку, підтвердження, спостереження, обстеження, опитування, перевірку механічної точності, аналітичні тести, сканування, обстеження, спеціальну перевірку, зустрічну перевірку. [1]

Під фактичною перевіркою розуміють перевірку кількісного і якісного стану об'єктів, який встановлюється шляхом обстеження, огляду, обчислення, перерахунку, зважування, лабораторного аналізу та інших способів перевірки фактичного стану активів.

Документальна перевірка — це перевірка документів і записів, яка може бути формальною, арифметичною та по суті.

Формальна перевірка полягає у візуальній перевірці правильності записів усіх реквізитів, у виявленні безпідставних виправлень, підчисток, дописувань у тексті і цифрах, у перевірці достовірності підписів посадових і матеріально відповідальних осіб.

Арифметична перевірка документів полягає в перевірці правильності розрахунків у документах, облікових регістрах і звітних формах.

Перевірка документів по суті дозволяє встановити законність і доцільність господарських операцій, правильність відображення операцій на рахунках бухгалтерського обліку та включення до статей затрат та доходів. Підтвердження полягає в одержанні письмової відповіді від клієнта або третіх осіб з метою підтвердження точності інформації (наприклад, підтвердження дебіторської заборгованості).

Спостереження дає можливість одержати загальну характеристику можливостей клієнта на підставі візуального огляду.

Обстеження — ие особисте ознайомлення з предметом дослідження. Наприклад, обстеження місць зберігання продукції, запасів тощо.

Опитування — це одержання письмової або усної інформації від клієнта.

Перевірка механічної точності передбачає перевірку підрахунків і передачі інформації.

Аналітичні тести — методи порівняння як в абсолютних одиницях, так і відносних (індекси, коефіцієнти, відсотки).

Сканування — безперервний, поелементний перегляд інформації (наприклад, перегляд первинних документів по руху грошей у касі).

Спеціальна перевірка здійснюється із залученням спеціалістів з вузькою спеціалізацією (спеціаліст з шляхового будівництва, технологи тощо). Використовується для виявлення різного роду відхилень від норм та з метою доказів фактів порушень та відхилень.

При зустрічних перевірках відображення господарських операцій, що здійснюються між клієнтом і третіми особами, перевіряється в останніх та порівнюється з даними клієнта. Аудитору слід пам’ятати, що проведення зустрічної перевірки у третьої особи повинно бути санкціоновано клієнтом. Зустрічна перевірка застосовується також при вивченні одних і тих же показників у різних первинних документах клієнта, наприклад, обсяг виконаної роботи може бути зафіксований у первинних документах по нарахуванню заробітної плати і в документах по прийому продукції, робіт та послуг.

Перевірка може бути організована по-різному Так, у практиці аудиторської роботи виділяють чотири основні методи організації перевірки: суцільна перевірка (документальна і фактична), вибіркова, аналітична, комбінована.

При суцільній перевірці перевіряються всі масиви інформації без виключення стосовно господарських процесів, що відбулись у клієнта за період, що перевіряється. На підставі суцільної перевірки аудитор робить висновок щодо достовірності, доцільності та законності відображення в бухгалтерському обліку і звітності дій і подій, здійснених економічним суб'єктом за весь період, що перевіряється. Такі перевірки є найбільш точними, а ступінь ризику невиявлення зводиться до мінімального. Проте вони вимагають дуже великих трудових і матеріальних затрат. Тому при проведенні традиційних перевірок (обов'язковий аудит або аудит на замовлення клієнта) суцільна перевірка є недоцільною. Такі перевірки застосовуються для встановлення доказів та визначення заподіяної шкоди в результаті різного роду правопорушень. Як правило, суцільні перевірки проводяться на замовлення правоохоронних органів.

Вибіркова перевірка передбачає застосування аудиторських процедур менше ніж до 100% масивів інформації, які дозволяють аудитору отримати аудиторські докази і, оцінивши окремі характеристики вибраних даних, розповсюдити дієвість цих доказів на всю сукупність даних. Ризик невиявлення збільшується, оскільки за межами вибірки можуть залишатися факти порушень та помилок. Тому аудитор повинен уважно формувати вибірку з урахуванням мети аудиту, сукупності даних і обсягу вибірки. Вибірка повинна бути репрезентативною, тобто відображати всі основні властивості генеральної сукупності. Вибірковий метод перевірки дозволяє аудитору з найменшими витратами отримати результат щодо довіри до системи внутрішнього контролю суб'єкта господарювання та скласти думку про достовірність і законність господарських операцій, відображених у бухгалтерському обліку і звітності.

Якщо при вибірковому дослідженні встановлені серйозні порушення або помилки, то відповідна сукупність інформації повинна бути перевірена суцільним методом. Так, наприклад, вибірковою перевіркою були встановлені помилки в утриманні прибуткового податку з робітників і службовців. У такому випадку виникає необхідність суцільним методом перевірити цю ділянку бухгалтерського обліку і відповідні показники звітності.

Аналітична перевірка — це оцінка фінансових показників за допомогою вивчення вірогідних залежностей між ними.

Комбінована — це поєднання суцільної, вибіркової і аналітичної перевірки.

Аудиторська перевірка — це складний і тривалий процес. Аудитори постійно працюють над тим, щоб максимально скоротити час перевірок, не знижуючи при цьому їх якості і не збільшуючи аудиторський підприємницький ризик. Вирішення даної проблеми можливе лише за умови формування чіткої методики аудиту, під якою розуміють послідовність та порядок застосування окремих методів аудиторської перевірки та її організації з метою встановлення об'єктивної істини щодо аудованої інформації і доведення цієї істини через аудиторський висновок до користувачів фінансової звітності та аудиту.

Складовою частиною методики аудиту є аудиторські процедури. Аудиторські процедури — це відповідний-порядок і послідовність дій аудитора для одержання необхідних аудиторських доказів на конкретній ділянці аудиту. [1]

1.3 Нормативно-правове регулювання аудиту необоротних активів підприємства

Аудитор у своїй роботі постійно працює з різними нормативними актами. Нормативними актами називають письмові документи, що приймаються уповноваженими органами держави, які встановлюють, вносять зміни або відміняють норми права. [5]

З метою правильного використання нормативних актів при проведенні аудиту аудитори повинні чітко розуміти компетенцію та положення органу, який видав відповідний нормативний акт в системі правотворчих органів держави, а також розуміти характер самих актів та їх дію в залежності від територіального розміщення клієнта та часу здійснення дії чи події, що відбулась.

Аудитору важливо знати, що нормативні акти знаходяться між собою в суворій ієрархічній підпорядкованості, від якої залежить юридична сила того чи іншого нормативного акта. Видавати їх мають право суворо встановлені законом органи.

В залежності від спрямованої дії нормативні акти можуть бути індивідуального впливу (вирок суду, наказ керівника клієнта щодо відповідного працівника і т.д.) та загального характеру. Аудитор повинен більше уваги приділяти нормативним актам, які носять загальний характер, направлені на регулювання відповідних суспільних відносин і неодноразово застосовуються.

Сукупність нормативних актів складає нормативну базу аудиту. Нормативна база, що використовується для організації перевірок, поділяється на зовнішню і внутрішню.

Зовнішня нормативна база — відповідні закони, постанови, накази, інструкції, положення, методичні матеріали з обліку та звітності, з оподаткування, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку та національні нормативи аудиту.

Вони потрібні аудитору, щоб виявити законність та достовірність відображення господарської операції, відповідність ведення обліку та фінансової звітності, проведення аналізу, складання висновку. Внутрішня нормативна база — це облікова політика суб'єкта, різні методичні, інструкційні та розпорядчі документи з організації фінансово-господарської діяльності. [5]

Джерелами інформації для формування аудиторських доказів у процесі аудиту необоротних активів є:

1. Наказ про облікову політику.

2. Первинні документи з обліку наявності, руху та використання основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів, інших необоротних активів.

3. Облікові регістри, що використовуються для відображення господарських операцій з обліку основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів, інших необоротних активів.

4. Документи попередніх аудиторських перевірок, інвентаризацій та інша документація, що узагальнює результати контролю.

5. Фінансова та податкова звітність.

6. Інструкція з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів. [14]

Для обліку основних засобів та інших необоротних матеріальних активів використовуються первинні документи типових форм, затверджених Державним комітетом статистики України:

ОЗ-1 акт приймання-передавання (внутрішнього переміщення) оз;

ОЗ-2 акт здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів;

ОЗ-3 акт на списання основних засобів;

ОЗ-4 акт на списання автотранспортних основних засобів;

ОЗ-5 акт установлення, пуску та демонтажу будівельної машини;

ОЗ-6 інвентарна картка обліку основних засобів;

ОЗ-7 опис інвентарних карток обліку основних засобів;

ОЗ-9 інвентарний список основних засобів. [14]

Нормативна база, яка регулює функціонування основних засобів, складається з таких законодавчих та нормативних документів. [11]

1. Положення «Про організацію бухгалтерського обліку і звітності», затверджене Постановою КМУ № 250 від 3 квітня 1993 р., втратили чинність з 1 січня 2000 р.

2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи» Наказ МФУ № 304 від 30 листопада 2000 року.

3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. № 92.

4. Податковий Кодекс України зі змінами, внесеними згідно із Законами № 3292-VI від 21.04.2011

5. Інструкція № 291 «Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій» Наказ МФУ № 291 від 30 листопада 1999 року

6. «Порядок проведення індексації балансової вартості основних засобів підприємств, організацій і установ станом на 1 квітня 1996 року», затверджений наказом Мінстату, Мінекономіки, Мінфіну № 148/64/103/563 від 23.05.96 р.

7. «Норми амортизації на повне відновлення основних засобів», затверджені Постановою Ради Міністрів СРСР від 22.10.90 р. № 1072.

8. «Інструкція з бухгалтерського обліку балансової вартості груп основних фондів», затверджена наказом Мінфіну України від 24.07.97 р. № 159, втратила чинність з 1 липня 2000 р.

2. Фінансово-економічний аналіз діяльності ВАТ «Борекс»

2.1 Загальна характеристика ВАТ «Борекс»

ВАТ «Борекс» зародився як філіал Київського заводу «Червоний екскаватор» для випуску навісних екскаваторів. Але потім було прийнято рішення розширення потужності Київського заводу «Червоний екскаватор» по випуску повно поворотних екскаваторів за рахунок випуску найбільш металоємних і відповідальних вузлів на філіалі і поставляти їх у Київ.

Саме з виробництва складних відповідальних і габаритних металоконструкцій почалось освоєння потужностей заводу. Це базові вузли до повно поворотних екскаваторів ЕО-4321, Е-5015, а потім ЕОВ-4421.

Наприкінці 1975 року став до ладу перший цех нового підприємства, а в березні 1976 року на «Червоний екскаватор» привезли перші партії вузлів до екскаваторів ЕО-4321, які виготовлені працівниками Бородянського екскаваторного заводу. До кінця 1977 року на філіалі були освоєні практично всі найбільш складні і металоємні металоконструкції для екскаваторів ЕО-4321 і Е-5015, продовжувалось відпрацювання технології і нарощування обсягів виробництва. Загалом підприємство випускало близько 17 тисяч тон металоконструкції на рік, використовуючи для цього 20 тисяч тон металопрокату.

Перший навісний екскаватор ЕО-2621А вийшов з воріт цеху 15.01.1978 р. Освоївши проектну потужність, завод випускав до 10 тисяч навісних екскаваторів на рік з 25 тисяч, що випускались на той час в СРСР. Екскаватори Бородянського заводу постачались в західні регіони Росії, Ставропольський і Краснодарський край, кавказьким та прибалтійським республікам, Молдавію і українським господарствам. Обсяги експортних поставок становили 15% від загального випуску екскаваторів. В 1988 році на підприємстві було виготовлено 10 264 екскаватори.

Відкрите акціонерне товариство «Борекс» засновано згідно рішення Фонду державного майна України від 10 березня 1994 року № 11-АТ, шляхом перетворення державного підприємства Бородянський екскаваторний завод у відкрите акціонерне товариство, ВАТ «Борекс» спеціалізоване підприємство по виробництву гідравлічних неповно поворотних екскаваторів-навантажувачів 2-ої розмірної групи з ковшем ємністю 0,275 куб. м, змінного робочого обладнання та запасних частин до екскаваторів, машин комунальних. З 2008 року ведеться розробка та виготовлення дослідного зразка універсального телескопічного навантажувача фронтального типу, та інших сучасних моделей екскаваторів. Виробляються товари народного споживання: підгортальники городні, візки одно та двоколісні.

За майже 30 років виготовлено більш як 200 тисяч штук екскаваторів різної модифікації. Від малопродуктивних машин марки ЕО-2126А завод перейшов на виробництво екскаваторів-навантажувачів, які відповідають світовому рівню.

Усього за роки роботи підприємства освоєно серійний випуск більш як 40 найменувань техніки.

Площа земельної ділянки 30,3909 га. Площа виробничих приміщень 67,1 тис. кв. м.

Генеральний директор: Сергєєв С.Г.

Головний бухгалтер: Пилипчик В.М.

Згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996 від 16 липня 1999 р. підприємство самостійно визначає облікову політику.

Обробку документів, раціональне ведення бухгалтерських записів в облікових регістрах і на їх основі складання звітності на ВАТ «Борекс» забезпечує бухгалтерія.

Бухгалтерська служба ВАТ «Борекс» виступає у вигляді самостійного структурного підрозділу (служби), у вигляді централізованої бухгалтерії.

Керує бухгалтерією головний бухгалтер ВАТ «Борекс» Головний бухгалтер призначається і звільняється з посади тільки керівником організації і йому безпосередньо підпорядковується.

Структура бухгалтерії, така: розрахункова група, працівники якої на основі первинних документів виконують всі розрахунки по заробітній платі і утримань з неї, здійснюють контроль за використанням фонду оплати праці, ведуть облік розрахунків по відрахуваннях у позабюджетні фонди та ін; виробничо-калькуляційна група, працівники якої ведуть облік витрат на всі види виробництв, калькулюють фактичну собівартість своєї продукції і складають звітність, визначають склад витрат на незавершене виробництво; загальна група, працівники якої здійснюють облік решти операцій, ведуть Головну книгу і складають бухгалтерську звітність; фінансова група, працівники якої ведуть облік грошових коштів і розрахунків з дебіторами та кредиторами, юридичними та фізичними особами; матеріальна група, працівники якої ведуть облік придбання матеріальних цінностей, розрахунків з постачальниками матеріалів, надходження і витрачання матеріалів в розрізі місць їх зберігання та використання і т.д.

Взаємозв'язок бухгалтерії зі структурними підрозділами ВАТ «Борекс» Структурні підрозділи, Склад та найменування документів, Цехи, Склади (Документи по окремих господарських операціях (на випуск продукції), виробничі звіти по витратах і ін.). Плановий відділ (Документи по руху товарно-матеріальних цінностей (надходження, відпустка, переміщення)). Відділ праці та заробітної плати (Затверджені розробки планових показників по всіх видах діяльності організації (кошторис витрат і доходів)). Відділ кадрів (Положення про оплату праці та преміювання окремих категорій працюючих, зміну ставок, окладів, штатів). Відділ головного механіка (Списки осіб (накази) про зарахування (прийняття) на роботу, звільнення, відпустці, переміщенні всередині організації.

У ВАТ «Борекс» у матеріальній групі ведеться облік основних засобів, матеріалів і готової продукції, у великих — для обробки даних цієї ділянки обліку створюються окремі групи.

Апарат бухгалтерії має безпосереднє відношення до всіх цехах і відділам організації. Він отримує від них ті чи інші дані, необхідні для здійснення обліку.

Бухгалтерія ВАТ «Борекс» представляє систематичну інформацію про роботу організації та окремих її підрозділів керівництву та раді директорів.

У ВАТ «Борекс» ці обов’язки виконуються скороченим кількістю осіб, уповноважених наказами керівника до їх відання. Своєчасне отримання облікової інформації про виробничо-господарської діяльності організації дозволяє керівнику оперативно впливати на хід виробництва, вживати відповідних заходів для підвищення економічних показників роботи організації (продуктивності праці, прибутку).

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку несе її керівник. У зв’язку з цим він зобов’язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, працівниками організації, що мають відношення до обліку, вимог головного бухгалтера щодо порядку оформлення та подання для обліку документів.

Головний бухгалтер несе відповідальність за дотримання основ ведення бух. обліку, забезпечує контроль і своєчасне відображення на рахунках бух. обліку господарських операцій, формує оперативну інформацію і бух. звітність для її подання у встановлені адреси і терміни. Спільно з керівником організації головний бухгалтер підписує документи, що служать підставою для прийому і видачі товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів, а також розрахункових, кредитних і фінансових зобов’язань. Головному бухгалтеру забороняється приймати до виконання й оформлення документи, що суперечать законодавству, що викликають порушення договірної та фінансової дисципліни. Всю повноту відповідальності за незаконність зроблених операцій в цьому випадку несе керівник організації. З головним бухгалтером узгоджуються призначення, звільнення і переміщення матеріально відповідальних осіб.

При звільненні головного бухгалтера проводиться здача справ новопризначеному, в процесі якої проводиться перевірка стану бухгалтерського обліку та достовірності звітних даних зі складанням акта, який затверджується керівником організації.

2.2 Облікова політика підприємства

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» облікова політика визначається як сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності. Питання встановлення облікової політики належать до компетенції власника (власників) підприємства, органу, уповноваженому управляти державним майном, органу, уповноваженому управляти корпоративними правами держави. [8]

Повноваження власника (власників) підприємства встановлювати облікову політику реалізується через визначення у розпорядчому документі переліку методів оцінки, обліку і процедур, щодо яких нормативно-методична база передбачає більш ніж один їх варіант. Одноваріантні методи оцінки, обліку і процедур до такого розпорядчого документу включати не доцільно, як імперативні для застосування підприємством норми.

Розпорядчий документ складається виконавчим органом управління підприємством і подається на затвердження (погодження) власнику (власникам), органу, уповноваженому управляти державним майном, органу, уповноваженому управляти корпоративними правами держави.

Облікова політика підприємства визначається на основі положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів з бухгалтерського обліку і фінансової звітності.

Розпорядчий документ про облікову політику підприємства визначає застосування: методів оцінки вибуття запасів; періодичності визначення середньозваженої собівартості одиниці запасів; порядк обліку (ідентифіковано чи загалом) і розподіл транспортно-заготівельних витрат; метод амортизації необоротних активів; вартісні ознаки предметів, що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів; класу 8 та/або 9 Плану рахунків бухгалтерського обліку; періодичность зарахування сум дооцінки необоротних активів до нерозподіленого прибутку; метод обчислення резерву сумнівних боргів; перелік створюваних забезпечень майбутніх витрат і платежів; порядк оцінки ступеня завершеності операцій з надання послуг; перелік, склад змінних і постійних загальновиробничих витрат; перелік, склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції; порядк визначення ступеню завершеності робіт за будівельним контрактом; переоцінки необоротних активів та інше.

На основі принципу послідовності облікова політика підприємства має передбачати постійне (із року в рік) застосування прийнятої стабільної облікової політики. Облікова політика може змінюватися тільки, якщо змінюються на підприємстві статутні вимоги, якщо змінюються вимоги органу, який здійснює функції з державного регулювання методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності, або якщо зміни облікової політики забезпечать більш достовірне відображення подій (господарських операцій) у бухгалтерському обліку і фінансовій звітності.

Розпорядчий документ про облікову політику може бути прийнятий як базисний на час діяльності підприємства, до якого за необхідності вносяться зміни з визначеного часу. У разі внесення до облікової політики змін, що за обсягом охоплюють більшу частину тексту або істотно впливають на її зміст, розпорядчий документ про облікову політику доцільно повністю викласти в новій редакції.

Облікова політика підприємства та її зміни розкриваються у примітках до річної фінансової звітності в описовій формі або прикладанням копії розпорядчого документу про встановлення і змінення облікової політики. [8]

Облiкової полiтики ВАТ «Борекс» наведена в Додатку А.

2.3 Фінансово-господарський аналіз підприємства ВАТ «Борекс»

Оцінка фінансового стану підприємства дає змогу визначити абсолютні й відносні зміни статтей балансу, відслідкувати тенденції їхньої зміни та визначити структуру ресурсів підприємства. [12]

Аналіз ліквідності підприємств здійснюється за даними балансу та дозволяє визначити спроможність підприємства сплачувати свої поточні зобов" зання.

Коефіцієнт покриття показує достатність ресурсів підприємства, які можуть бути використані для погашення його поточних зобов’язань. Даний показник становить 1,21 це означає, що у підприємства достатньо коштів для погашення поточних зобов" язань. У порівнянні з 2011 роком коефіцієнт зменшився на 0,37.

Коефіцієнт швидкої ліквідності відображає платіжні можливості підприємства щодо сплати поточних зобов’язань за умови своєчасного проведення розрахунків з дебіторами. Показник в межах норми і становить 1,0. В порівнянні з минулим роком коефіцієнт зменшився на 0,4.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яка частина боргів підприємства може бути сплачена негайно. За 2012 рік даний показник збільшився на 0,001 і становить 0,004.

Наявність та величина чистого оборотного капіталу свідчить про спроможність підприємства сплачувати свої зобов" зання та розширювати подальшу діяльність. За 2012 рік даний показник рівняється 3221,0 тис грн.

Аналіз платоспроможності підприємства характеризує структуру джерел фінансування ресурсів підприємства, ступінь фінансової стійкості й незалежності від зовнішніх джерел фінансування діяльності.

Коефіцієнт платоспроможності (автономії) показує питому вагу власного капіталу в загальному обсязі суми засобів, авансованих у його діяльність. Показник не значно більше нормативного і становить 0,6. Його значення за 2012 рік трохи менше попереднього року.

Коефіцієнт фінансування характеризує залежність підприємства від залучених засобів. Показник менше одиниці, становить 0,61 і має тенденцію до збільшення у порівнянні з попереднім роком.

Коефіцієнт забезпечення власними оборотними засобами показує забезпеченість підприємства власними оборотними засобами. За 2012 даний показник становить 0,2, що на 0,2 менше попереднього року

Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в оборотні засоби, а яка — капіталізована. Коефіцієнт становить 0,03 і майже не змінився в порівнянні з минулим роком.

Аналіз ділової активності дозволяє проаналізувати ефективність діяльності підприємства, що характеризується швидкість обертання фінансових ресурсів підприємства.

Коефіцієнт оборотності активів характеризує ефективність використання підприємством усіх наявних ресурсів, незалежно від джерел їхнього залучення. значення показника становить 0,7, що вище проти минулого року на 0,5.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості аналізує розширення або зниження комерційного кредиту, що надається підприємству. Коефіцієнт зменшився на 1,2 і за 2012 рік становить 1,5

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості показує швидкість обертання кредиторської заборгованості підприємства, розширення або зниження комерційного кредиту, що надається підприємству. За 2012 рік даний показник становить 1,4 що на 2,2 менше проти попереднього року.

Строк погашення дебіторської та кредиторської заборгованостей показує середній період погашення дебіторської або кредиторської заборгованостей підприємства. Строк погашення дебіторської заборгованості (термін кредиту покупця) збільшився за 2012 рік на 108 днів і становить 242 дня; Строк погашення кредиторської заборгованості становить 260 днів і збільшився в порівнянні з минулим роком на 159 днів.

Термін кредиту покупця показує скільки днів потрібно для отримання оплати за відвантажену продукцію. ВАТ «Борекс» для цього потрібно 67 днів.

Показник тривалості кредиторської заборгованості на 31 дні менше за оборот дебіторської заборгованості. Це свідчить про те, що підприємство розраховується з боржниками скоріше, ніж боржники з ним. Показник надто високий.

Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів характеризує швидкість реалізації товарно-матеріальних запасів підприємства. Показник становить 2,8 і має тенденцію до зменшення.

Коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддача) показує ефективність використання основних засобів. Значення показника за 2012 рік становить 0,1 і на 0,2 менше попереднього року.

Коефіцієнт оборотності власного капіталу показує ефективність використання власного капіталу. За 2012 рік показник змінився і становить 0,2 проти 0,5 за попередній період.

Аналіз рентабельності підприємства дозволяє визначити ефективність вкладення коштів у підприємство та раціональність їхнього використання.

Коефіцієнт рентабельності активів характеризує ефективність використання активів підприємства. Показник становить -0,02, що на менше на 0,04 проти минулого року.

Коефіцієнт рентабельності власного капіталу характеризує ефективність вкладення коштів до даного підприємства. Значення показника становить -0,034, і він не зменшився на 0,02 проти попереднього року.

Коефіцієнт рентабельності діяльності характеризує ефективність господарської діяльності підприємства. За 2012 рік коефіцієнт становить 0,17, що менше ніж у 2011 році.на 0,06

Коефіцієнт рентабельності продукції характеризує прибутковість господарської діяльності підприємства від основної діяльності. За 2012 рік показник склав 0,114. В 2011 році даний показник становив — 0,15.

Аналіз господарської діяльності ВАТ «Борекс» включає аналіз виробничої діяльності, аналіз реалізації продукції, аналіз використання трудових ресурсів, аналіз виплати заробітної плати, аналіз запасів та залишків продукції, аналіз операційних витрат, аналіз прибутку підприємства

Аналіз виробничої діяльності.

За 2012 рік на ВАТ «Борекс» вироблено товарної продукції у порівняних цінах на суму 17 910,0 тис. грн, що в порівнянні з минулим 2011 роком становить 68,2%. За звітний період підприємством виготовлено 72 екскаватора, що на 32 штук меньше ніж у попередньому році, сільгосппродукції у звітному році не вироблялось. За 2012 рік виготовлено 45 машин комунальних, у минулому році їх було виготовлено 73. Аналіз виробничої структури основних видів продукції свідчить про те, що в 2012 році структура товарної продукції змінилася у порівнянні з минулим роком. Частка екскаваторів у загальному обсязі товарної продукції становить 84,4% у минулому — 71,3%.

Аналіз реалізації продукці.

Обсяг реалізації товарної продукції за 2012 рік складає 20 220,2 тис. грн., що на 12 284,1 тис. грн. менше ніж у попередньому році. Через дилерську відвантажено 18,4% продукції, частка загальної реалізації, яка припадає на виправні колонії становить 6,8%. На експорт продукції поставлено на суму 1487,5 тис. грн. що на 11,1 млн. грн. менше проти минулого року. Частка експорту у загальному обсязі реалізації становить 7,4%. До республіки Казахстан експортували екскаватори та змінне робоче обладнання. До Азербайджану поставили 2 екскаватора.

Запаси та залишки продукції

Залишки готової продукції на складі станом на 01.01.2013 складають 972,0 тис. грн., що на 740,0 тис. грн. більше ніж на початок року.

Запаси матеріалів на складах збільшились на 142,0 тис. грн. у порівнянні з відповідним періодом минулого року і становлять 1960,0 тис. грн.

Сума незавершеного виробництва збільшилась у порівнянні з минулим роком на 950,0 тис. грн. і становлять 1061,0 тис. грн.

Аналіз операційних витрат

Аналіз операційних витрат показав, що частка матеріальних витрат у загальному обсязі витрат на виробництво становить 65,7%. Таке значення показника говорить про високу матеріалоємність виробленої продукції. Витрати на оплату праці становить 28,2%, амортизацію — 5,5%, інші витрати (послуги зв’язку, витрати на охорону праці, знос малооцінки, спецодяг, податки) становить 0,6%. Накладні витрати за 2012 рік становлять 289,4%, адміністративні витрати — 296,6% за попередній рік ці показники становили відповідно 242,6% та 204,6%. Абсолютне значення накладних витрат зменшилось на 808,0 тис. грн., адміністративних витрат на 47,6 тис. грн., але відсоток накладних витрат збільшився за рахунок зменшення заробітної плати основних робітників та спад обсягів виробництва. По статтях витрат збільшились витрати на обслуговування та ремонт обладнання, знос швидкозношуваного інструменту, заробітній платі, витрат на охорону праці, витрати на телефони.

Аналіз прибутку підприємства

Прибутку за 2012 рік підприємство не одержало, а одержало збиток в сумі 3659,0 тис. грн, що менше проти 2011 року на 4829,0 тис. грн. Рівень рентабельності реалізації становить -0,8%, у минулому році даний показник склав -2,8%. Відсоток адміністративних витрат у сумі виручки від реалізації становить 17,9%, у минулому році 10,7%. Витрати на збут зменшились на 1145,0 тис. грн і склали 1,5% від суми виручки від реалізації.

Одержано коштів на розрахункові рахунки 23 014,0 тис. грн,

Аналіз виробничого потенціалу.

Балансова вартість основних фондів становить 153 170 тис. грн. Знос основних фондів — 32 889 тис. грн. Процент зносу основних фондів становить 21,5%. Коефіцієнт амортизаційної віддачі за 2012 рік становить 13,8 що в порівнянні з 2011 роком становить 51,7% і показує рівень використання основних фондів і є одним із показників інтенсивності. Матеріально-технічна база — ВАТ «Борекс» станом на кінець року складає наступний парк основного технічного обладнання за віком:

3. Організація та методика проведення аудиту необоротних активів на ВАТ «Борекс»

3.1 Мета і завдання аудиту необоротних активів

Проведення аудиту необоротних активів є відповідальним етапом аудиту діяльності підприємства взагалі, що зумовлено складністю та важливістю обліку складових таких активів, їх значним впливом на фінансові показники підприємства. [5]

Мета аудиту необоротних активів полягає в одержанні належних і достатніх аудиторських доказів про те, що їх облік відповідає законодавчим і нормативним вимогам, а інформація про них у фінансовій і податковій звітності є достовірною в усіх суттєвих аспектах. [2]

Також метою аудиту операцій з необоротними активами э встановлення:

— достовірності первинних даних відносно руху необоротних активів;

— повноти і своєчасності відображення первинних даних в зведених документах та облікових регістрах;

— правильності ведення обліку необоротних активів та його відповідальності прийнятій обліковій політиці;

— достовірності відображення стану активів у звітності господарюючого суб'єкта;

— відповідності методики обліку та оподаткування операцій з необоротними активами чинному законодавству.

Завдання аудиту необоротних активів полягають у перевірці:

* реальності існування необоротних активів на певну дату;

* права власності на них;

* правильності документального оформлення їх надходження, використання та вибуття;

* правильності ведення аналітичного і синтетичного обліку;

* наявності контролю за збереженням і ефективністю використання об'єктів;

* правильності оцінювання об'єктів;

* правильності нарахування їх амортизації;

* законності і правильності відображення в обліку операцій з необоротними активами;

* правильності і достовірності подання інформації про необоротні активи у фінансовій звітності;

* правильності і достовірності подання інформації про необоротні активи в податковій звітності. [2]

3.2 Організація проведення аудиту необоротних активів ВАТ «Борекс»

Перед безпосереднім проведенням аудиту необоротних активів аудитору необхідно:

1) ознайомитися з обліковою політикою підприємства у частині організації обліку необоротних активів за період, що підлягає перевірці, її змінами порівняно з попереднім;

2) уточнити дати проведення останньої інвентаризації необоротних активів та її результатів;

3) Ознайомитися з матеріалами переоцінки необоротних активів за станом на 1 січня та їх відображенням в обліку;

4) Перевірити наявність наказів (розпоряджень) про створення на підприємстві постійно діючої комісії щодо списання необоротних активів, про осіб, відповідальних за зберігання необоротних активів з місцями їх експлуатації, а також з’ясування умов укладених з ними договорів про повну індивідуальну матеріальну відповідальність;

5) Ознайомитися з договорами на оренду необоротних активів, укладеними з юридичними та фізичними особами;

6) Перевірити наявність картотеки основних засобів за місцями їх експлуатації у матеріально відповідальних осіб;

7) Вивчити інформацію (наказів, списку матеріально відповідальних осіб, що звільнилися);

8) Встановити забезпеченість бухгалтерії підприємства чинними нормативними документами, що визначають правила ведення обліку необоротних активів, зразками міжвідомчих форм уніфікованої документації з обліку цих активів.

Така інформація дасть змогу аудитору на початку перевірки мати загальне уявлення про організацію обліку необоротних активів на підприємстві та визначити ті аспекти, що потребують особливої уваги. [14]

При організації проведення аудиту необоротних активів на підприємстві

ВАТ «Борекс» спочатку складається програма аудиту необоротних активів:

1. Підготовчий етап: попереднє знайомство з підприємством-клієнтом, оцінка систем контролю і бухгалтерського обліку, визначення аудиторського ризику, планування аудиту основних засобів.

Аудиторські процедури: опитування і анкетування керівництва підприємства й персоналу, вивчення матеріалів попередньої аудиторської перевірки, документальна перевірка, спостереження.

Аудиторські докази: Статут підприємства, накази, звіт про попередню аудиторську перевірку, інвентарні картки, дані синтетичного й аналітичного обліку основних засобів.

2. Основний етап: полягає в контролі оцінки основних засобів, встановленні їх належності, перевірці достовірності облікових записів за основними засобами і залишків за ними у балансі, перевірці правильності нарахування зносу основних засобів і визначенні витрат на їх ремонт.

Аудиторські процедури: зіставлення даних інвентаризації, синтетичного й аналітичного обліку, запит до постачальників (підрядників), документальна вибіркова перевірка, перевірка арифметичних підрахунків, аналіз.

Аудиторські докази: акти інвентаризації, первинна документація на основні засоби, облікові реєстри синтетичного й аналітичного обліку, баланс.

Використовуючи фінансову звітність ВАТ «Борекс» за 2012 рік, а саме дані з Ф. № 5, а також програму аудиту, можливо здійснити:

контроль дотримання чинного законодавства за операціями з основними засобами;

перевірку правильності документального оформлення оприбуткування і ліквідації основних засобів;

контроль зіставлення даних аналітичного, синтетичного обліку, Головної книги і Балансу;

перевірку правильності кореспонденції рахунків за операціями з основними засобами;

контроль розрахунку амортизаційних відрахувань (зносу) за основними засобами;

контроль відображення в обліку результатів надзвичайних подій, пов’язаних з основними засобами (пожежа, повінь, розкрадання та ін.);

перевірку операцій з орендованими і переданими в оренду основними засобами;

встановлення джерел фінансування придбання основних засобів;

встановлення ефективності використання основних засобів.

3. Завершальний етап: виявляють порушення законодавства з питань обліку господарських операцій з необоротними активами, які завдали збитку або можуть негативно вплинути на інтереси акціонерів або на прийняття рішень керівництвом акціонерного підприємства; оцінюють можливість підприємства продовжувати свою діяльність; перевіряють узгодженість показників після виправлень. Сильні і слабкі сторони детально розкривають у аудиторському звіті. Крім того, аудитор формує аудиторський звіт щодо мети аудиту необоротних активів ВАТ «Борекс».

Аудиторські процедури: систематизація і обґрунтування отриманої на попередніх етапах інформації, аналіз, складання звіту й аудиторського висновку.

Аудиторські докази: робоча документація, складена на попередніх етапах перевірки.

Показати весь текст
Заповнити форму поточною роботою