Напрями удосконалення управління збутовими запасами продукції підприємства переробної галузі

Зміст Вступ

1. Теоретичні основи управління збутовими запасами продукції підприємства переробної галузі

1.1 Об'єктивний характер та види збутових запасів у переробній галузі

1.2 Юридично-правові аспекти регулювання господарської діяльності підприємства переробної галузі

1.3 Роль запасів товарної продукції у реалізації збутової стратегії підприємства переробної галузі

2. Комплексний аналіз діяльності підприємства

2.1 Техніко-економічна характеристика підприємства

2.2 Фінансовий аналіз діяльності підприємства

2.3 Аналіз виробничо-збутової діяльності підприємства

3. Напрями удосконалення управління збутовими запасами продукції підприємства переробної галузі

3.1 Методичні підходи аналізу управління збутовими запасами продукції підприємства

3.2 Вибір системи управління збутовими запасами підприємства

3.3 Оптимізація процесу управління збутовими запасами продукції підприємства

4. Охорона праці

4.1 Аналіз санітарно-гігієнічних умов праці в приміщенні відділу збуту підприємства

4.2 Техніка безпеки

4.3 Пожежна безпека Висновки Перелік використаних джерел Додатки

Вступ господарський збутовий запас продукція Сучасна система господарювання обумовлює зміну форм і методів управління підприємством, вимагає нових підходів до визначення ефективності його діяльності. Однією із складових загальної ефективності підприємства є ефективне управління збутовими запасами. Впровадження ефективної системи управління збутовими запасами продукції в практику підприємств переробної галузі дозволяє забезпечити безперебійність та ритмічність основних процесів підприємства, ефективність збутової діяльності, високий рівень логістичного обслуговування та надійність логістичного менеджменту.

На підприємствах переробної галузі управління збутовими запасами розглядається як один з ключових елементів збутової стратегії, яка спрямована на успішне функціонування в ринковому середовищі та сприяє підвищенню конкурентоспроможності підприємства, рентабельності й швидкості обертання вкладеного капіталу.

Особливості функціонування підприємств переробної галузі за сучасних економічних умов та значущість для них збутових запасів як базової складової під час формування збутової стратегії обумовлюють актуальність дослідження проблеми оптимізації та ефективності системи управління збутовими запасами.

Теоретичною та методологічною основою досліджень, що пов’язані з проблемами оптимізації системи управління збутовими запасами підприємства, є роботи провідних зарубіжних економістів Б. Анікіна, Д. Бауерсокса, Дж. Гатторни, Д. Уотерса, Дж. Шрайбфедера, О. Зевакова, В. Сєргєєва, А. Гаджинського, О. Стерлінгової, Є. Хруцького, Ю. Неруша, Ю. Рижикова та ін. Вагомий внесок у теорію та практику управління запасами зробили вітчизняні вчені А. Мазаракі, Л. Гурч, Є. Крикавський, К. Таньков, Л. Фролова, Н. Чухрай, М. Окландер та ін.

Наявність значних збутових запасів продукції на підприємстві гальмує підвищення якості продукції, заморожує значні фінансові кошти, які могли бути використані з іншою метою, спричиняє конфлікти різних сфер менеджменту, сприяє зниженню реакції на потреби споживача. Таким чином, виникає проблема знаходження оптимальної величини збутових запасів продукції підприємства та необхідність удосконалення системи управління запасами. Це зумовлює актуальність теми дипломної роботи, постановку її мети та вирішення теоретичних й практичних завдань.

Мета і завдання магістерської роботи. Метою роботи є дослідження теоретичних аспектів, обґрунтування методичних та практичних положень оптимізації системи управління збутовими запасами продукції підприємства переробної галузі.

Для досягнення визначеної мети у роботі поставлено та вирішено такі теоретичні та практичні завдання:

— дослідити та визначити об'єктивний характер та класифікацію збутових запасів у переробній галузі;

— визначити юридично-правові аспекти регулювання господарської діяльності підприємств переробної галузі;

— проаналізувати роль запасів товарної продукції у реалізації збутової стратегії підприємства переробної галузі;

— описати техніко-економічну характеристику та провести фінансовий аналіз діяльності підприємства;

— провести аналіз виробничо-збутової діяльності підприємства та визначити фактори, що впливають на управління збутовими запасами продукції підприємства, встановити їх взаємозв'язок;

— визначити методичні підходи аналізу управління збутовими запасами продукції підприємства та на їх основі проаналізувати процес управління збутовими запасами;

— обґрунтувати вибір системи управління запасами на підприємстві;

— визначити методичні підходи оптимізації процесу управління збутовими запасами продукції підприємства;

— оцінити стан охорони праці у відділі збуту.

Об'єкт дослідження: процес прийняття рішень оптимізації системи управління збутовими запасами підприємства переробної галузі.

Предмет дослідження: сукупність теоретичних та методичних положень, що складають основу для оптимізації системи управління збутовими запасами підприємства переробної галузі.

Методи дослідження: теоретичну та методичну основу склали праці відомих вітчизняних та зарубіжних вчених у галузі теорії економіки, менеджменту, маркетингу та логістики. Інформаційну базу склали законодавчі та нормативні акти України, державні стандарти та технічні умови виробництва продукції переробної галузі, офіційні звітно-статистичні дані досліджуваного підприємства. У дослідженні були використані: метод логічного узагальнення — для аналізу робіт з питань теорії та практики управління збутовими запасами; метод класифікаційного аналізу — для обґрунтування класифікаційних ознак збутових запасів та факторів, що на них впливають; метод системного аналізу — для встановлення теоретичних положень оптимізації системи управління запасами на підприємстві; методи економіко-статистичного аналізу — для визначення прогнозів потреби у збутових запасах, показників системи управління збутовими запасами; графічний метод візуалізації положень магістерської роботи.

Магістерська робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, переліку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг роботи складає 162 сторінки комп’ютерного тексту, включає 38 таблиць, 21 рисунок, 17 додатків на 31 сторінках. Список використаних джерел нараховує 102 найменування на 8 сторінках. Обсяг основного тексту роботи становить 112 сторінок.

1. Теоретичні основи управління збутовими запасами підприємства переробної галузі

1.1 Об'єктивний характер та види збутових запасів у переробній галузі

Управління запасами для підприємства є одним з важливих інструментів зберігання й розширення своїх позицій на ринку, основним фактором підвищення конкурентоспроможності [71, c. 118].

Матеріально-товарні запаси — це продукція виробничо-технічного призначення, яка знаходиться на різних стадіях виробництва і обігу, вироби народного споживання та інші товари, що очікують процесу виробничого або особистого споживання.

Запас має дві сторони: запас — це частина ресурсів, яка тимчасово призупинила свій рух, але з іншого боку, незважаючи на деяку «нерухомість», у кожний момент часу запаси виступають як елемент процесу руху, як момент суспільного руху від виробника до споживача [96, с. 12].

Запаси, як об'єкт управління логістики, є формою існування матеріального потоку в певний час та в певному місці або його частиною.

По місцю знаходження матеріальні запаси поділяються на виробничі та збутові (товарні) запаси. Розглянемо більш детально збутові запаси.

Збутові запаси створюються на підприємстві для забезпечення безперервності процесу реалізації товарів та обслуговування споживачів. Визначення поняття збутового запасу є суттєвим, тому що вони не потребують подальшої доробки та переробки та цілком готові для споживання, на відміну від інших видів запасів.

Визначення сутності збутових запасів вітчизняними та зарубіжними науковцями представлено у табл. 1.1.

Таблиця 1.1 Сутність поняття збутових запасів

Таким чином, кожен із авторів має своє трактування поняття збутового запасу, акцентуючи увагу на один із факторів, що впливають на формування цього виду запасів. Враховуючи ціль формування товарних запасів та форму, яку вони набувають у процесі переміщення, обліковий та економічний аспект, можна запропонувати тлумачення цього поняття: збутовий запас — це товарна маса, що знаходиться у сфері обігу від виробника до споживача, не потребує подальшої доробки та переробки, призначена для наступного продажу за умов звичайної господарської діяльності та задоволення потреб споживачів, це важливий актив підприємства, реалізація якого є основним джерелом його прибутку.

В процесі переміщення збутові запаси сфери обігу набувають різних форм (рис. 1.1) [53, с. 137].

Рис. 1.1. Форми збутових запасів в процесі їх переміщення Потреба утворення збутових запасів обумовлена такими причинами:

1. можливі коливання попиту та пропозиції товарів, обумовлених різними факторами, та їх згладжування [87, с. 160];

2. необхідність безперебійного процесу задоволення потреб клієнтів та накопичення готової продукції до розмірів необхідної партії відвантаження [65];

3. невідповідність ритму споживання (реалізації) та виробництва товарів [53, с. 137];

4. сезонність виробництва та споживання окремих видів товарів;

5. нерівномірність розміщення виробництва і районів споживання;

6. потребою перетворення виробничого асортименту в торговий;

7. спекуляція: ціна на товари може різко зрости, тому підприємство, що передбачило цей ріст, створює запас з метою отримання прибутку за рахунок зміни ринкової ціни [21, с. 306];

8. прагнення суб'єктів виробничої діяльності до економічної безпеки [48, с. 206] та ін.

Таким чином, на підприємстві збутові запаси утворюються для таких цілей, як забезпечення та підтримки високого обслуговування клієнтів; вирівнювання потоку товарів; забезпечення захисту від невизначеності попиту (пропозиції); ефективного використання людей та устаткування.

Однією з сильних стимул-реакцій до створення запасів є вартість їх негативного рівня (дефіциту). За наявності дефіциту запасів існує такі види можливих витрат, перерахованих в порядку збільшення їх негативного впливу [48, с. 206]:

1. витрати у зв’язку з невиконанням замовлення (затримкою з відправкою замовленого товару) — додаткові витрати на просування і відправку товарів того замовлення, яке не можна виконати за рахунок наявних запасів;

2. витрати у зв’язку з втратою збуту — у випадках, коли постійний замовник звертається за певним товаром в якусь іншу фірму (витрати вимірюються в показниках виручки, втраченої через нездійснення торгівельної операції);

3. витрати у зв’язку з втратою замовника — у випадках, коли відсутність запасів обертається не лише втратою тієї або іншої торгівельної операції, але і тим, що замовник починає постійно шукати інші джерела постачання (витрати вимірюються в показниках загальної виручки, яку можна було б отримати від реалізації всіх потенційних операцій замовника з фірмою).

Питання класифікації запасів необхідне для вирішення завдань: конкретизації об'єкту вивчення в рамках заданого матеріального потоку та управління запасами в рамках заданої логістичної системи [48, с. 224]. Для характеристики стану процесів утворення та розробки стратегії управління збутовими запасами підприємств переробної галузі їх класифікують за різними ознаками. Класифікація товарних запасів є досить широкою та відображає основні функції та їх призначення. Розглянемо більш детально кожен вид збутового запасу (табл. 1.2).

Таблиця 1.2 Узагальнена класифікація збутових запасів

За видами товарно-матеріальних цінностей збутові запаси підприємства переробної галузі поділяються на запаси готової продукції та запаси відходів.

Запаси готової продукції — це вироби і напівфабрикати, повністю закінчені обробкою, відповідні стандартам, що діють, і затвердженим технічним умовам, прийняті на склад готової продукції підприємства [44, с. 73]. Потрібні для задоволення попиту, що очікується, та компенсування відхилень фактичного попиту від запасу, що прогнозується [60, с. 246].

Відходи — це товарно-матеріальні цінності які повністю або частково втратили споживчі якості [85, с. 9].

Залежно від місця формування виділяють запаси в каналах сфери обігу, до яких відносяться збутові запаси роздрібної торгівлі, оптових підприємств, запаси товарів у дорозі [78, с. 65], а також запаси готової продукції на складі підприємств-виробників [85, с. 13]. До складу збутових запасів роздрібної торгівлі відносять запаси всіх товарів, які належать торговельному підприємству, перебувають на його балансі й призначені для роздрібної торгівлі та громадського харчування [53, с. 139]. Наявність запасів у дорозі обумовлена діючими умовами та формами розрахунків між виробниками, підприємствами оптової та роздрібної торгівлі. Транспортний запас — запас на момент обліку в процесі транспортування від постачальників до споживачів та підприємств оптової торгівлі [85, с. 12].

За функціональним призначенням запаси поділяються поточні, страхові, підготовчі та перехідні запаси.

Поточні (регулярні) запаси — це основна частина збутових запасів, які призначені для забезпечення безперервності процесу збуту між двома черговими поставками [51, с. 130].

Страхові (гарантійні, буферні) запаси — додаткові запаси для забезпечення наявності продукції та є буфером у нестабільній роботі ланцюга постачань [92, с. 247], як, наприклад, відхилення в періодичності й у величині партій постачання від запланованих, зміна інтенсивності споживання, затримки постачань у дорозі, збої у виробничо-технологічних циклах. При нормальному ході процесу величина страхового запасу, на відміну від поточного, не змінюється [21, с. 311].

Підготовчі запаси — це частина збутового запасу, призначена для підготовки готової продукції до споживання, їх наявність зумовлена необхідністю виконання певних операцій з приймання, оформлення, завантаження-розвантаження, додаткової підготовки до споживання.

Перехідними запасами вважаються залишки ресурсів матеріальних засобів на кінець звітного періоду. Даний вид запасів забезпечує безперервність процесу збуту від початку періоду, наступного за звітним, до моменту наступної поставки [21, с. 312].

За метою запаси поділяються на стратегічні, спекулятивні, запаси просування готової продукції (рекламні), а також запаси цільового призначення.

Запаси просування готової продукції формуються і підтримуються в дистрибутивних каналах для швидкої реакції на здійснювану маркетингову політику просування товару на ринок, зазвичай супроводжувану широкомасштабною рекламою в засобах масової інформації, покликані задовольняти можливе різке збільшення попиту на готову продукцію фірми.

Спекулятивні запаси створюються з метою, яка не пов’язана з задоволенням поточного попиту: захисту від страйку робітників, можливого підвищення цін [86, с. 219], введення протекційних квот і тарифів [25, с. 286].

Стратегічні запаси створюються з метою забезпечення економічної безпеки в критичних ситуаціях. Збутові запаси цільового призначення створюються за розпорядженням органів влади для виконання певних цілей, не пов’язаних із поточною господарською діяльністю підприємств, наприклад, для стимулювання закупівлі сільськогосподарської продукції.

За характером споживання запаси поділяються на:

1. сезонні запаси — це запаси готової продукції, які створюються та підтримуються за очевидних сезонних коливань. 25, с. 286];

2. неліквідні запаси — збутові запаси, які довго не використовуються і утворюються в результаті погіршення якості товарів під час зберігання, а також морального зношення [38, с. 349];

3. резервні - створюють для забезпечення виконання замовлення конкретного клієнта, тобто фактично резервується для задоволення потреб цього клієнта [85, с. 22];

4. малорухомі запаси — виділяється з метою підтримання потреби, що має невиражений характер [85, с. 22];

Збутові запаси поділяються на наявні (залишок запасу на певний момент часу) та запас, на який розраховує підприємство, — запас, який був замовлений, але ще не поставлений. За часом обліку запасу на складі виділяють гарантійний, поточний, граничний, максимально бажаний рівні запасів.

Рис. 1.2. Види збутових запасів за часом їх обліку

Максимально бажаний рівень запасу — рівень запасу, який є доцільним для даної системи управління запасами.

Граничний рівень використовується для визначення моменту часу для видачі замовлення.

Поточний запас — рівень запасу на будь-який момент обліку.

Гарантійний рівень запасу призначений для безперервний постачання споживача у випадках непередбачених обставин [40, с. 493].

За способом планування виділяють три групи збутових запасів: запаси початкового зберігання, сезонного зберігання, дострокового завозу.

Збутові запаси початкового зберігання складають головну частину всіх збутових запасів (близько 80 — 85%) і призначені для забезпечення безперебійного продажу товарів. Їх розмір обумовлюється обсягом реалізації товарів та інтервалом постачання. У процесі реалізації ця частина збутових запасів використовується, а отже, потребує систематичного поповнення.

Збутові запаси сезонного зберігання потрібні для формування торгової пропозиції в періоди сезонних змін попиту чи пропозиції (виробництва) товарів. Вони створюються з таких товарів, які в силу особливостей їх виробництва, попиту чи з інших причин мають розрив у часі виробництва та реалізації.

Збутові запаси дострокового завозу мають забезпечувати нормальний рівень збуту продукції протягом періоду між завозами товарів у віддалених районах, зв’язок з якими підтримується лише певний період (період навігації чи інший).

Різниця між окремими групами товарів обумовлюється часом накопичення (формування) та часом споживання (використання) збутових запасів. Такий підхід до оцінки збутових запасів обумовлює потребу виділення запасів залежно від регулярності їх поповнення (надходжень та витрат) [53, с. 140]:

1. запасів товарів регулярного поповнення (надходження) та витрат;

2. запасів товарів регулярного поповнення, але сезонного використання;

3. запасів періодичного поповнення (як правило, цільового призначення);

4. запасів регулярного та нерегулярного поповнення, регулярного та нерегулярного використання.

Залежно від моменту та характеру оцінки виділяють [53, с. 141]:

1. запаси на початок (вхідні), що характеризують розміри, які фактично склалися на початок звітного чи планового періоду;

2. вихідні, які характеризують розміри збутових запасів, що фактично склалися на кінець певного періоду (звітного або планового);

3. середні збутові запаси, які характеризують середній обсяг наявних збутових запасів протягом певного періоду та розраховують за середньою арифметичною чи середньою хронометричною;

4. планові (прогнозовані) збутові запаси, які підприємство планує або очікує забезпечити на певну дату.

Залежно від відповідності нормативу виділяють запаси в межах нормативу, понаднормативні («заморожування» оборотних коштів, зростанні витрат обігу), запаси менше нормативу (призводить до порушення ритмічності збуту, неотримання належного обсягу товарообігу та прибутку, формування незадоволеного попиту населення) [53, с. 141].

Залежно від попиту на споживчі товари збутові запаси поділяють на запаси, що відповідають чи не відповідають попитові. До останніх належать неходові, залежані та завезені понад норму товари [53, с. 140].

Неходові запаси — це товари, які не відповідають якісним параметрам споживчого попиту в даному місці та в даний час.

До залежаних належать товари, які довгий час знаходяться без руху на складах підприємств, які частково втратили свою якість та морально застаріли. Формування цих запасів, як правило, обумовлено завозом товарів без урахування обсягу та структури споживчого попиту.

Завезені понад норму товари — це такі, що не відповідають кількісним параметрам споживчого попиту на певному територіальному сегменті споживчого ринку. Реалізація цієї групи збутових запасів можлива за умови регіональної диверсифікації діяльності або в наступні часові періоди за активної рекламної компанії.

Також збутові запаси поділяються в залежності від їх асортиментної структури (споживчого призначення). Класифікація запасів за товарними групами дозволяє характеризувати їх склад та служить основою для оцінки забезпечення ними товарообігу підприємства, як за загальним обсягом, так і за асортиментною структурою. У статистичній звітності торговельних підприємств збутові запаси групуються відповідно до номенклатури звіту форми № 3-торг «Звіт про формування, реалізацію та залишки товарів.

Залежно від чутливості до зміни товарообігу підприємства збутові запаси за певною мірою умовності можуть бути представлені двома частинами: змінною, розмір якої обумовлюється розміром та динамікою товарообігу підприємства; умовно-постійною, розмір якої не залежить від зміни товарообігу підприємства. До другої частини відносять збутові запаси в межах асортиментного представницького набору товарів, що мають постійно знаходитися в торговельній мережі підприємства. Їх розмір обумовлюється встановленим асортиментним переліком товарів, розмірами площі складу підприємства, формою обслуговування.

Збутовий запас також поділяється на запаси збутові засоби виробництва, яки призначені для продажу іншим підприємствам для подальшої переробки ними, та запас збутовий предметів споживання, який призначений для кінцевого споживача і не потребує доробки чи переробки.

Але класифікація збутових запасів є умовною, тому що кожен із типів запасі фізично не відрізняється один від одного та не передбачається їх окреме зберігання. Такий поділ запасів на окремі частини пов’язаний з необхідністю їх контролю та поповнення [46, с. 74]. Також кожен тип запасу дозволяє компанії діяти без збоїв та надавати кінцевим споживачам стійкий потік продуктів [92, с. 244].

Таким чином, наведені причини та класифікація збутових запасів свідчать про те, що підприємства змушені створювати запаси, так як в протилежному випадку збільшуються витрати обігу, тобто зменшується прибуток.

1.2 Юридично-правові аспекти регулювання господарської діяльності підприємств переробної галузі

Головним нормативно-правовим актом, який регулює господарську діяльність будь-якого підприємства є Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року N 436-IV. Господарський кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Згідно зі ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Виробничо-господарська діяльність підприємства регулюється Конституцією України, Податковим кодексом України від 4 січня 2011р., Цивільним кодексом Україні від 16 січня 2003 р., Кодексом законів про працю України від 10 грудня 1971 р., Законом України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 р., Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 р., Законом України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23 березня 1996 р., Законом України «Про ціни та ціноутворення» від 3 грудня 1990 р., Законом України «Про безпечність та якість харчових продуктів» від 23 грудня 1997 р. та іншими нормативно-правовими актами, а також програмами економічного та соціального розвитку.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює відносини між виробниками та споживачами товарів (робіт, послуг) в умовах різних форм власності є Закон України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 р., у якому підкреслюється, що споживач має право на належну якість та безпеку продукції з наданням про неї повної інформації. Цим законом регулюються права споживача у разі придбання ним товару неналежної якості, дії у разі порушення прав споживача, а також відповідальність суб'єктів господарювання за порушення законодавства про захист прав споживачів.

Цивільним кодексом України від 16 січня 2003 р. визначаються гарантії якості товару, терміни виявлення недоліків й пред’явлення вимог у зв’язку з недоліками проданого товару, позовна давність, що застосовується до вимог у зв’язку з недоліками проданого товару.

Для успішного управління підприємством необхідний відповідний інструмент менеджменту, а саме система менеджменту якості на основі міжнародних стандарті ISO 9001.

Після прийняття в Україні у 2009 р. Стандарту ДСТУ ISO 9001−2009 «Система управління якістю. Вимоги» на переробних підприємствах почалося формування системи менеджменту якості. Стандарт ДСТУ ISO 9001:2009 є перекладом ISO 9001:2008 «Система управління якістю. Вимоги». Цей стандарт рекомендовано застосовувати для сертифікації систем управління якістю. Вимоги, зазначені в цьому стандарті, відповідають чинному законодавству України.

Стандарт ДСТУ ISO 9001:2009 забезпечує створення високоефективної системи управління якістю на підприємстві. Він пропонує системний підхід до управління виробничою діяльністю підприємства, який:

1. гарантує оптимізацію всіх бізнес-процесів;

2. допомагає прогнозувати їх результати;

3. зміцнює їх взаємозв'язок та узгодженість.

Сертифікація за стандартом ДСТУ ISO 9001:2009 підтверджує той факт, що підприємство виконує роботи чи надає послуги найвищої якості, що повністю відповідають вимогам міжнародних стандартів для виробничих і бізнес-процесів. Така сертифікація систем менеджменту якості зміцнює конкурентоспроможність виробничої або бізнес-структури на українському й міжнародному ринку. Вона свідчить про надійність і високий професіоналізм підприємства, його стабільну роботу та успішний розвиток.

Таким чином, на підприємстві забезпечується кардинальне підвищення якості продукції та послуг, покращується загальна діяльність підприємства, зміцнюються партнерських зв’язків з контрагентами та довіра потенційних споживачів, відкривається доступ на міжнародний ринок.

Основним нормативно-правовим актом, який регулює відносини в переробній галузі, а саме у борошномельно-круп'яної сфері промисловості, є Закон України «Про зерно та ринок зерна України» від 4 липня 2002 р., який визначає політику щодо розвитку ринку зерна як пріоритетного сектора економіки агропромислового комплексу України та спрямований на створення правових, економічних та організаційних умов конкурентоспроможного виробництва.

Закон України «Про зерно та ринок зерна України» є системоутворюючим законодавчим актом, що регулює правові норми за змістом відносин в сфері виробництва зерна, а саме [15]:

1. правові норми, які визначають особливості правового становища суб'єктів правовідносин в сфері виробництва зерна;

2. правові норми, які визначають особливості правового режиму окремих видів зерна та продукції його переробки;

3. правові норми, які визначають особливості державного регулювання правовідносин в сфері виробництва зерна;

4. правові норми, які регулюють окремі стадії виробничого процесу зернового господарства.

Правовий статус суб'єктів господарювання як сільськогосподарських товаровиробників визначений законами України «Про колективні сільськогосподарські підприємства» від 14 лютого 1992 р., «Про сільського господарську кооперацію» від 15 травня 2003 р., «Про фермерське господарство» від 19 червня 2003 р.

Вимоги для продуктів зернових й зернобобових культур та продуктів їх переробки представлені в державних стандартах та технічних умовах.

В Україні розроблена та діє велика кількість державних стандартів, основними серед яких є [26]:

1. ДСТУ 2422−94 «Зерно заготівельне та постачальне. Терміни та визначення» ;

2. ДСТУ 3768:2009 «Пшениця. Технічні умови» ;

3. ДСТУ 4523:2006 «Горох. Технічні умови» ;

4. ГОСТ 28 674–90 «Горох. Требования при заготовках и поставках» ;

5. ДСТУ 4524:2006 «Гречиха. Технічні умови» ;

6. ГОСТ 19 092–92 «Гречиха. Требования при заготовках и поставках» ;

7. ДСТУ 4525:2006 «Кукурудза. Технічні умови» ;

8. ГОСТ 13 634–90 «Кукуруза. Требования при заготовках и поставках» ;

9. ДСТУ 4522:2006 «Жито. Технічні умови» ;

10. ГОСТ 16 990–88 «Рожь. Требования при заготовках и поставках» ;

11. ДСТУ 3767−98 «Ячмінь. Технічні умови» ;

12. ГОСТ 28 673–90 «Овес. Требования при заготовках и поставках» ;

13. ГОСТ 22 983–88 «Просо. Требования при заготовках и поставках» ;

14. ГОСТ 6293–90 «Рис. Требования при заготовках и поставках» ;

15. ДСТУ 3016−95 «Висівки кормові пшеничні ти житні» .

Виробництво круп регламентоване такими державними стандартами, як:

1. ДСТУ 2629−94 «Крупи, побічні продукти і відходи. Терміни та визначення» ;

2. ДСТУ 3035−75 «Крупи вівсяні. Технічні умови» ;

3. ДСТУ 6201−68 «Крупи горох шліфований. Технічні умови» ;

4. ГОCТ 6002−69 «Крупа кукурузная. Технические условия» ;

5. ГОСТ 572–60 «Крупа пшено шлифованное. Технические условия» ;

6. ГОСТ 6292–93 «Крупа рисовая. Технические условия» .

Державні стандарти регулюють обов’язкові вимоги до зернових й зернобобових культур та продуктів їх переробки, гарантуючи безпеку життя та здоров’я людини, тварин та охорону довкілля, затверджують показники якості культур, правила її приймання, транспортування й зберігання.

Виробництво зернових й зернобобових культур та продуктів складається з різних стадій виробничого процесу: вирощування культури, транспортування, зберігання, переробка, реалізація. Підприємство переробної галузі в процесі своєї діяльності виконують комплекс операцій з забезпечення повного циклу виробництва сільськогосподарської продукції [36, С. 6]. Кожна зі стадій має свої особливості, які закріплені чинним законодавством. Але рівень законодавчого забезпечення кожної стадії є різним. Найбільш врегульованими є діяльності щодо зберігання, перевезення та реалізації.

Згідно ст. 1 Закону України «Про зерно та ринок зерна України» зберігання зерна — це комплекс заходів, які включають приймання, доробку, зберігання та відвантаження зерна. Нормативно-правовими актами, що регулюють зберігання зерна є: Цивільний кодекс України, Закон України «Про зерно та ринок зерна України», Постанова Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2001 р. № 510 «Про забезпечення сертифікації зернових складів на відповідність послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки, запровадження складських документів на зерно», Постанова Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2004 р. № 1569 «Про забезпечення реалізації деяких положень Закону України «Про зерно та ринок зерна України», якою затверджено порядок ведення реєстру складських документів.

Зберігання зернових та зернобобових культур також регулюється державними стандартами, а саме ДСТУ ISO 6322−1:2004 (ISO 6322−1:1996) «Зберігання зернових та зернобобових. Основні положення та практичні рекомендації» та ДСТУ ISO 6322−3:2004 (ISO 6322−3:1989) «Зберігання зернових та зернобобових. Захист від шкідників» .

Діяльність зернових складів регулюється Господарським та Цивільним кодексами України, Законом України «Про сертифіковані товарні склади та прості й подвійні складські свідоцтва» від 23 грудня 2004 р., Наказом Міністерства аграрної політики України від 15 червня 2004 р. № 228 «Про затвердження Технічного регламенту зернового складу» .

Правове регулювання транспортування зернових й зернобобових культур та продуктів їх переробки визначається Правилами перевезення вантажів, які підлягають фітосанітарному контролю, затвердженими Наказом Міністерства транспорту України 21 грудня 2000 р. № 644, Правилами перевезення швидкопсувних продуктів, затвердженими Наказом Міністерства транспорту України 9 грудня 2002 р. № 873, Правилами перевезення вантажів навалом та насипом, затвердженими Наказом Міністерства транспорту України 20 серпня 2001 р. № 542 тощо. Правила перевезення зернових автомобільним транспортом визначені в п. 19.1 Наказу Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. № 363 «Про затвердження правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» .

Особливості реалізації зернових й зернобобових культур та продуктів їх переробки визначені нормами Господарського та Цивільного кодексів України, законами України «Про зерно та ринок зерна України», «Про державну підтримку сільського господарства України», «Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції», Указом Президента України «Про деякі заходи щодо розвитку ринку зерна в Україні» від 18 вересня 2007 р. № 890/2007, розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про затвердження плану заходів щодо вирішення проблемних питань розвитку агропромислового комплексу» від 1 липня 2009 № 752-р та ін.

Основні заходи щодо державного регулювання зернового виробництва в Україні закріплено у ІІІ розділі Закону України «Про зерно та ринок зерна України» та у законах України «Про державну підтримку сільського господарства України», «Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції», «Про державним матеріальний резерв» від 24 січня 1997 р. № 51/97-ВР та ін.

Таким чином, ознаками нормативно-правових актів, що регулюють та визначають переробну галузь, а саме ту, що пов’язана з переробкою зернових й зернобобових культур, є їх велика значимість, використання правових норм інших галузей права, значна кількість імперативних приписів. В аграрному законодавстві України поступово формується інститут правового регулювання виробництва зернових й зернобобових культур та продуктів їх переробки, що регулює правове становище суб'єктів та правовий режим об'єктів зернового виробництва, а також окремі стадії виробничого процесу зернового господарства та державного регулювання правовідносин в сфері виробництва.

1.3 Роль запасів товарної продукції у реалізації збутової стратегії підприємства переробної галузі

Стратегія збутової діяльності - це процес довгострокового планування та організації збутової діяльності, що дозволяє успішно реалізувати філософію ведення збуту конкретним підприємством. Стратегія збуту полягає в тому, щоб забезпечити доставку товарів у потрібне місце й у потрібній кількості відповідно до потреб покупців, а також повинна сприяти створенню найбільш ефективної системи і каналів реалізації продукції.

Основна мета збутової стратегії полягає в отриманні прибутку за рахунок постійного збільшення обсягів продажу. Її об'єктом є готова продукція, яку виробляє підприємство, та засобом — комерційні зусилля та стимули.

Однією з тактичних задач при розробці стратегії збуту підприємства є управління запасами готової продукції, які відіграють значну роль у її реалізації.

Роль запасів розглядається як з позитивного, так й з негативного боку.

Негативна роль запасів полягає у тому, що [40, с. 489]:

1. запаси заморожують значні фінансові кошти та матеріально-товарні цінності, які могли бути використані з іншою метою;

2. запаси гальмують підвищення якості продукції, тому що організація перш за все зацікавлена в реалізації запасів, а не в інноваціях в якості;

3. запаси ізолюють стадії бізнес-процесів та ланки логістичної системи один від одного;

4. наявність значних запасів перешкоджають впровадженню інтегральної парадигми логістики та концепції загальних витрат [75, с. 227];

5. спричиняють конфлікти різних сфер менеджменту: менеджмент маркетингу та виробничий менеджмент зацікавлені до більш високого рівня запасів для забезпечення безперервних процесів збуту та виробництва продукції, а фінансовий менеджмент — до меншого рівня запасів, що пов’язане з прискоренням оборотності запасів, зменшенням загальних витрат, пов’язаних з інвестиціями у запаси [75, с. 227].

Запаси підвищують поточні витрати підприємства, які з ними пов’язані: витрати на управління запасами (на формування замовлення); витрати на зберігання запасу (витрати на складські площі, технічних засобів складу, втрати (порча, крадіжки, моральне старіння) тощо), витрати на створення спекулятивного запасу, вартість транспортування при переміщенні, вантажопереробки та доставки до місця споживання та ін.

Ще однією негативною стороною запасів є те, що вони сприяють зниженню реакції організації на потреби споживача, тому що управлінський персонал перш за все має на меті прийняття рішення о першочерговому залученні в зовнішнє споживання вже існуючого запасу, тобто вимоги споживача є на другому плані. Запас послаблює гнучкість управління підприємством, зменшує можливість його адаптації до зовнішнього середовища, призводить к втраті чутливості ринку, к зниженню реакції на потреби споживача.

Таким чином, усі ці негативні сторони створення значного рівня запасу впливають на можливе підвищення ціни на готову продукцію, що сприяє втраті цінової конкуренції та послаблює положення організації на ринку.

Позитивна роль запасів полягає у тому, що [40, с. 489]:

1. запаси послаблюють залежність між постачальниками, виробниками, споживачами;

2. забезпечують виробництво матеріальних ресурсів оптимальними партіями;

3. забезпечують безперервність процесу виробництва та збуту;

4. згладжують непередбачені коливання попиту та пропозиції, збої постачань, виробничого процесу;

5. збільшують надійність управління.

Таким чином, запаси підвищують надійність логістичного менеджменту та є необхідним елементом реалізації певної логістичної концепції.

Запаси забезпечують ритмічність виробництва підприємства та споживання, процесу реалізації, пропозиції на ринку комплексного товару «виріб — сервіс» [89, с. 148].

Збутові запаси на підприємстві сприяють:

1. економії від перевезень за рахунок навантаження товарів у спеціальну тару на автомобілі та причепи. Поки економія від перевезень нижча від складських витрат, доцільніше завантажувати великі обсяги. Підприємства можуть надавати вищий рівень сервісу і зменшити сумарні витрати.

2. зменшенню виробничих витрат за максимальної потужності. Це означає, що підприємства виробляють продукцію на майбутнє, очікуючи на замовлення. З огляду на це вони можуть продати всю продукцію, що призведе до її нагромадження. Разом з тим виграш виявиться в підвищенні її якості та зменшенні витрат.

3. задоволенню сезонного попиту на товар. Підприємство може неефективно виробляти продукцію під час пікового попиту на неї. Тому може виробляти продукцію з меншими витратами при відповідно менших потужностях та мати склади для нагромадження продукції під пікові сезонні вимоги.

4. поліпшенню сервісу клієнтів та зниженню збитків на втрати продажу. Виграш досягається від зниження втрат «непродажу» .

5. утриманню постійних працівників, оскільки це забезпечує збереження кваліфікованої робочої сили, а отже, довготривалих витрат на формування трудового потенціалу.

Основна мета запасів — буди буферною ланкою між попитом та пропозицією [91, с. 364]. Запаси забезпечують виконання всіх виробничо-допоміжних операцій та підтримують безперебійність процесів підприємства [89, с. 144].

Жодне підприємство не обходиться без запасів, що обумовлене тими функціями, які вони виконують (рис. 1.3) [51, с. 126].

Рис. 1.3. Основні функції збутових запасів Запаси дозволяють зекономити на масштабах закупки, транспортування та виробництва за рахунок більш низьких витрат від замовлення великими партіями, більш низьких тарифів за рахунок консолідації замовлень [86, с. 213]. Запаси забезпечують географічну спеціалізацію окремих господарських одиниць підприємства, тому що доволі часто підприємства розташовуються далеко від основних ринків збуту. Функція врівноваження попиту та пропозиції пов’язана з розривом в часі між виробництвом та споживанням (особливо для сезонного виробництва) та передбачає вкладення коштів у створення запасів, які повинні бути повністю використані на певний момент часу. Функція захисту від невизначеностей передбачає створення страхових та буферних запасів, які згладжують коливання попиту та постачання. Страхові запаси захищають від двох невизначеностей: коли існує ймовірність того, що попит в рамках функціонального циклу виявиться більше очікуваного (споживач заказує більше чи менше товару ніж планувалося), та коливання тривалості функціонального циклу (вірогідність затримок з отриманням чи обробкою замовлень або затримка продукції при її транспортуванні). Функція консолідації запасів передбачає їх накопичення для забезпечення максимальної ефективності виробничого процесу на підприємстві та, у випадку, збутових запасів, дає можливість продавати продукцію в повному асортименті та відправляти крупні партії своїм клієнтам при мінімальних тарифах.

Також збутові запаси забезпечують безперервність розширеного виробництва і обігу, в процесі яких відбуваються їхнє систематичне утворення і витрачання; задовольняють платоспроможний попит населення, оскільки є формою товарної пропозиції; характеризують співвідношення між обсягом і структурою попиту і товарної пропозиції.

Збутові запаси є витратами, зробленими за вчорашніми цінами. Тому певний час підприємства можуть працювати за рахунок зменшення збутових запасів без зростання витрат. Завдяки запасам ціни на ресурси і навіть загальний рівень цін можуть залишатись незмінними. Там, де утворення збутових запасів неможливе або їхнє утримання коштує надто дорого, фірми прагнуть замінити нерухомі збутові запаси «запасом» термінових контрактів на поставку і збут продукції за фіксованими цінами.

Таким чином, запас — це змінний ресурс підприємства, який виступає в ролі буфера та гарантує те, що він буде функціонувати в умовах невизначеності, існуючої по всьому ланцюгу постачань. Запаси є основою діяльності будь-якого підприємства: вони належать до складу оборотних активів підприємства, акумулюють в собі значні грошові кошти, а також від наявності чи відсутності запасів залежить товарообіг підприємства. Запаси є одним з чинників, що визначають політику підприємства та впливають на рівень логістичного обслуговування в цілому. В логістиці та в управлінні ланцюгами постачань вони складають товарно-матеріальні цінності, а також забезпечують основну та допоміжну діяльність підприємства.

2. Комплексний аналіз виробничо-господарської діяльності підприємства

2.1 Техніко-економічна характеристика підприємства Підприємство «Терра» (далі підприємство) — це товариство з обмеженою відповідальністю з колективною формою власності, сферою діяльності якого є агропромисловий комплекс, а саме переробка та реалізація зернових та зернобобових культур (Додаток А) з подальшим виготовленням з них круп і пластівців швидкого приготування та інших продуктів харчування (додаток Б). Згідно з КВЕД основним видам діяльності підприємства є:

1. 15.61.0 Виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості (круп);

2. 51.21.0 Оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин;

3. 60.24.0 Діяльність автомобільного вантажного транспорту.

Підприємство зареєстровано з 8 липня 1999 р. та розташоване у м. Первомайський Харківської області.

Згідно зі Статутом підприємства метою заснування та діяльності компанії є задоволення потреб у товарах та послугах і одержання прибутку. Предметом діяльності підприємства є:

1. виробництво круп, пластівців, борошна, хліба та хлібобулочних виробів, макаронних виробів, сухарів, печива, пирогів і тістечок, крохмалю та крохмальних продуктів, сухарів, печива з тривалим терміном зберігання та інших продуктів харчування;

2. роздрібна та оптова торгівля продуктів харчування, сировиною, матеріалами, продукцією виробничо-технічного призначення, сільськогосподарською продукцією, продукцією тваринництва, товарами народного вжитку, а також автотранспортними засобами та запасними частинами;

3. виробництво, переробка та реалізація продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного вжитку, сільськогосподарської продукції; торгівельно-посередницька діяльність у здійсненні купівлі - продажу всіх видів продукції і товарів відповідно до діючого законодавства України; здійснення усіх видів консигнаційної торгівлі й товарообмінних (бартерних) операцій;

4. надання підприємствам, організаціям і населенню виробничих, торгових, транспортно-експедиційних, складських, рекламних, консультаційних, керівних, посередницьких та інших видів послуг;

5. утворення підсобних господарств, закупка у населення вирощування, схов, зберігання, переробка і реалізація сільськогосподарської продукції;

6. організація підприємств громадського харчування;

7. надання транспортних послуг населенню та підприємствам усіх видів власності власним та орендованим вантажним та легковим транспортом по території України, СНД та країн далекого зарубіжжя;

8. зовнішньоекономічна діяльність.

Місія підприємства: потреби споживача на першому місці, потреби компанії - на другому.

Інфраструктура підприємства представлена в табл. 2.1.

Таблиця 2.1 Характеристика інфраструктури підприємства

Основні етапи розвитку підприємства представлені в табл. 2.2.

Таблиця 2.2 Історія розвитку підприємства