Наркоманія

Що таке наркоманія

Наркоманія — це тотальне (тобто беруть участь всі сторони внутрішнього миру, відносин з іншими людьми й способів існування) поразка особистості, до того ж у більшості випадків супроводжується ускладненнями з боку фізичного здоров’я. Це значить, що людина, що йде по шляху наркомана, поступово знищує свої кращі моральні якості; стає психічно не цілком нормальним; втрачає друзів, потім родину; не може придбати професію або забуває ту, котрої раніше володів; залишається без роботи; утягується в злочинне середовище; приносить безодню нещасть собі й навколишньої й, нарешті, повільно й вірно руйнує своє особисте тіло.

Ще одна особливість наркоманії полягає в тому, що вона як патологічний стан у значній мірі необоротна, і ті негативні зміни, які відбулися в душі людини в результаті зловживання наркотиками, залишаються з ним назавжди. У цьому наркоманія схожа на каліцтво: якщо нога ампутована, вона знову не виросте, якщо в результаті наркоманських пригод чистота душі й сімейних відносин загублені, вони не відновляться. Рани в душі гояться куди сутужніше, ніж на шкірі.

До того ж, до великого нещастя для наркоманів, дія наркотиків назавжди «друкується» не тільки в пам’яті, але й в організмі. І якщо давно відмовився від них людина знову вирішить «разок покайфовать», йому неминуче знову прийде пройти через всі кола наркоманського пекла. Тому наркологи намагаються не говорити про «видужалих наркоманів», а віддають перевагу терміну «неактивні наркомани» (тобто ті, що не вживають наркотики, у цей момент).

Знаєте, що найстрашніше в наркоманії? Те, що наркомани (часто також їх рідні) занадто пізно розуміють, що вони не просто «балуються наркотиками», а вже залежать від них. Іноді залежність розвивається через півроку й навіть рік, частіше через 2−3 місяця, але нерідко людина стає наркоманом після першої ж ін'єкції «чорного» розчину. Що буде в конкретному випадку з тим або іншою людиною, ніхто не знає. І ніхто не повинен говорити собі: «Я знаю, що можу спробувати наркотики й нічого страшного не трапиться» .

Така наркоманія. Тому не пробуйте наркотики. Якщо вже спробували, не повторюйте цей небезпечний експеримент над собою. У житті можна знайти досить кайфу, щоб обійтися без його хімічного стимулятора — але дайте собі цей шанс, не зв’язуйтеся з наркотиками.

Що таке наркотики і як вони виглядають

У понятті «наркотик» дотепер існує якась плутанина. Медичний зміст його (засіб для наркозу) не збігається із загальновживаним (засіб для одержання задоволення) — помнете анекдот про те, що сало теж наркотик? Тому всі зацікавлені сторони в домовилися про те, що наркотиками будуть уважатися речовини, включені в Список наркотиків Постійно діючим Комітетом з Контролю за Наркотиками термін «наркотик» набув юридичного сенсу поряд з термінами «сильнодіюча речовина», «психотропна речовина», «одурманююча речовина» і т.д. В інших країнах ситуація така ж (тобто приналежність субстанції до наркотиків визначається національними юридичними документами, і нічим іншим). Законодавством всіх країн зізнаються наркотиками, героїн, ЛСД, препарати конопель, метадон і інші - «у зв’язку зі своєю значною суспільною небезпекою й шкодою, заподіюваною здоров’ю індивідуума» (визначення Всесвітньої Організації Здоров’я).

До наркотиків ті або інші речовини відносять звичайно за наступними критеріями:

— здатність викликати ейфорію (піднятий настрій) або, принаймні, приємні суб'єктивні переживання;

— здатність викликати залежність (психічну й/або фізичну) — тобто бажання знову й знову використовувати наркотик;

— істотна шкода, принесена психічному й/або фізичному здоров’ю регулярно вживає їх;

— можливість широкого поширення цих речовин серед населення;

— споживання зазначеної речовини не повинне бути традиційним у даному культурному середовищі (інакше в першу чергу необхідно було б віднести до наркотиків тютюн і алкоголь).

У цій роботі буде розмова й про «офіційно встановлені» наркотики, і про речовини, які в Список наркотиків не входять — наприклад, про деякі снотворні препарати (реладорм), клеї «Момент», бензині та ін. Зловживання такими речовинами називається «токсикоманія», але із клінічної точки зору воно від наркоманії нічим не відрізняється.

В серйозній медичній монографії про наркоманию, що з’явилася в книгарнях («Наркоманії»; И. Н. Пятницкая, 1994), приводиться така класифікація наркотиків:

1. Седативні (тобто заспокійливі) препарати, куди автор відносить опіатні наркотики й снотворні барбитуратної групи.

2. Стимулюючі препарати — ефедрин, фенамін та ін.

3. Психоделічні препарати (тобто препарати, що змінюють свідомість) — ЛСД, препарати конопель і інші галюциногени.

Це гарна клінічна класифікація, але є інша більш доступна:

1. Похідні коноплі (наркотики, виготовлені з конопель)

2. Опіатні наркотики (наркотики, виготовлені з маку або діючі подібним з ними образом)

3. Снотворно-Седативні наркотики

4. Психостимулятори

5. Галюциногени

6. Летучі Наркотично Діючі Речовини

Нижче всі групи розписані більш докладно.

Препарати конопель.

Зараз у північно-західному регіоні найбільше часто зустрічається зловживання препаратами коноплі. До цих препаратів ставляться:

1. Висушена або не висушена зелена трав’яниста частина конопель, що також називають «марихуана». Це схожі на тютюн, звичайно — світлі зеленувато-коричневі дрібно розмелені сушені листи й стебла. Буває щільно спресована в грудочки, тоді називається «анаша» або «план» .

2. Пресована суміш смоли, пилка й дрібно здрібнених верхівок коноплі («анаша», «гашиш», «план» або «хеш» — жаргонна назва в Петербурзі) — темно-коричнева щільна субстанція, по консистенції нагадує пластилін (але менш пластична), на папері залишає жирні плями.

Є й інші, не настільки розповсюджені. Всі препарати конопель мають досить різкий специфічний захід і гіркий смак. Як правило, їх курять, забиваючи в цигарки разом з тютюном. Діючої (активним) речовиною конопель є алкалоїд тетрагідроканабіол (англійська абревіатура — ТНС).

Опіатні наркотики

Опіатні наркотики (кустарного виготовлення й синтетичні) займають друге після похідні коноплі місце по поширеності в нашім регіоні. Можуть зустрічатися в неопрацьованому виді:

1. «Макова соломка» — дрібно розмелені (іноді до стану пилу) коричнювато-жовті сухі частини рослин: листів, стебел і коробочок.

2. «Ханка» — застиглий темно-коричневий сік макових коробочок (він же опій-сирець), сформований у коржі 1−1,5 див. у поперечнику.

3. «Бинти» або «марля» — просочена опієм-сирцем бавовняна тканина, стає коричневої, якщо до просочення мала світлий колір. Щільна й ламка на дотик.

4. «Героїн» і «метадон» — виготовлені в підпільних лабораторіях наркотики. Білий, сіруватий або коричнюватий порошок у вигляді дрібних кристаликів, на дотик нагадує питну соду. Звичайно гіркий, якщо розведено цукровою пудрою — із солодким присмаком.

Всі неопрацьовані опіатні наркотики з рослинної сировини мають легкий в’язкий ефект при влученні на мову. Містять алкалоїди опіатнього ряду — морфін, кодеїн і трохи інших.

В обробленому виді виглядають як розчини:

1. У випадку кустарного виготовлення з рослинної сировини — коричневий розчин, схожий на більш-менш міцно заварений чай, з виразним, іноді різким заходом оцту. Коли відстоїться, стає світліше й прозоріше, дає осад у вигляді дрібних темних часток. Це і є маючий дурну славу «чорний розчин» або «чорне». (Представляєте, цей розчин багато молодих недурних людей уводять собі прямо у вену — і не бояться ніяких наслідків!)

2. Прозорий розчин в ампулах. Або у флакончиках, схожих на пеніцилінові. Флакончики можуть бути зроблені з темного скла й мати маркування начебто «морфіну гідрохлорид» .

Кодеїн також є опіатним наркотиком, звичайно він зустрічається у вигляді офіційних (тобто виготовлених фабричним способом) таблеток від кашлю й головного болю.

Метадон — синтетичний наркотик опіатної групи. Строго говорячи, метадон не є похідним опію, тому його вірніше називати «опіатно-подібним» наркотиком. Із клінічної точки зору залежність від метадона мало відрізняється від героїнової або опійної залежності.

Опіати звичайно використовують за допомогою ін'єкція (уводять внутрівенно). Рослинну сировину попередньо обробляють хімічними речовинами — органічними розчинниками й ангідридом оцтової кислоти, а порошкоподібні наркотики просто розводять. Рідко солому заварюють у вигляді чаю або ковтають «ханку» сухої. У цей час з’явилася — на щастя! — можливість просто вдихати порошок героїну через ніс. Не хочу сказати, що такий спосіб наркотизації кращий (однаково зловживання не пройде даром і принесе в підсумку незлічимі нещастя), але принаймні таким способом не передаються СНІД, сифіліс і гепатит.

Питання батьків: Що таке димедрол? Оскільки часто зустрічається вживання димедролу й опіатов, пояснюємо, що димедрол — не наркотик. Більше того, це навіть не снотворний препарат. Але його теж використовують для отримання галюцинації.

Снотворно-Седативні засоби

Снотворні препарати зараз зустрічаються тільки у вигляді препаратів, звичайно таблеток. Не всі снотворні препарати є наркотиками в юридичному змісті цього слова, але всі снотворні ліки здатні викликати залежність (звичайно, деякі з них дуже швидко) і можуть виявляти властивості наркотиків.

Найнебезпечнішими серед снотворних є похідні барбітурової кислоти типу барбамілу, фенобарбітала й т.д. Але й інші снотворні, навіть ті, які продаються в аптеках більш-менш вільно (феназепам, радедорм, реланіум, еленіум), при тривалому вживанні або перевищенні рекомендованих доз можуть породити проблеми — психічну й фізичну залежність. А це значить, приймати таблетки хворому прийде постійно й у наростаючій дозі.

Найбільше поширення зі снотворних препаратів серед наркоманів зараз має реладорм. Майте на увазі, до складу реладорма входить циклобарбітал — препарат барбітуратного ряду, і зловживання реладормом є справжньою наркоманією.

У цей час снотворні приймають переважно усередину. На щастя, внутрішньовенне введення потовчених таблеток втрачає популярність серед наркоманів.

Оскільки всі снотворні препарати виготовляються фабричним способом, на їхніх упакуваннях майже завжди є маркування, що включає назву, склад, а іноді й короткий опис. Читайте уважно!

Психостимулятори

Психостимулятори — досить різнорідна група речовин, що має одну об'єднавчу ознаку: у результаті їхнього вживання прискорюється темп мислення (при цьому судження стають легковагими, поверхневими, менш обміркованими). Частина препаратів цієї групи має також здатність спотворювати сприйняття навколишнього, тому близько граничить із галюциногенами. Існують психостимулятори рослинного походження (кока, ефедра, кола), однак у нас вони зустрічаються в основному у вигляді хімічної субстанції (порошків) або таблеток.

1. Ефедрин — білий порошок з гірким смаком, кристалики якого мають довгасту форму. Може зустрічатися у вигляді розчину в ампулах з маркуванням «ефедрин». Також ефедрин утримується в сумно відомому препараті «солутан» і в мазі «сунореф» .

2. Псевдоефедрин і ефедрон — похідні ефедрину. У чистому виді в нас не зустрічаються. Звичайно виготовляються самими наркоманами безпосередньо перед уживанням з того, що перераховано пунктом вище (за допомогою марганцівки й оцтової кислоти). У цьому випадку мають вигляд прозорого розчину (жаргонна назва «біле», «білий розчин») із заходом оцту. Уводять внутрівенно.

3. Фенамін (вітчизняна назва) або амфетамін (міжнародна назва) — препарат, зустрічаються як у вигляді таблеток, так і у вигляді порошку, а може бути розфасований у капсули. Уживають його й усередину, і внутрівенно (що, звичайно, ризикованіше). Вид і колір таблеток і капсул різноманітні. Амфетамін і схожі на нього речовини можуть входити до складу «чудодійних препаратів на травах для схуднення» — будьте обережні!

4. «Екстази», — група похідних амфетаміну, для яких з рекламними цілями вигадане манливе ім'я «екстази». Зустрічаються у вигляді різнобарвних таблеток різноманітної форми. Уживають їх тільки усередину.

5. Кокаїн — білий кристалічний порошок, по виду схожий на питну соду. Звичайно розведений цукровою пудрою або тальком. Потрапивши на мову, викликає відчуття оніміння (як новокаїн). Кокаїн звичайно вдихають («нюхають»), іноді вводять внутрівенно, попередньо розвівши водою. Деякі похідні кокаїну нагрівають на фользі й вдихають дим, що утворився.

Галюциногени

Більше точний термін — препарати, що змінюють свідомість, тому що іноді вони не викликають галюцинацій, а спотворюють самовідчуття наркомана. І він почуває зміненим не тільки навколишній світ, а ще й себе. У групу галюциногенів також входять дуже різні по хімічному складі продукти, деякі з них — натурального походження. У наркоманів більшість галюциногенів носять об'єднуюча назва «кислота» (по-англійському «acid»).

1. Гриби роду Psilotsibum. Містять псилоцін і псилоцібін. На даний момент, видимо, один з найпоширеніших препаратів у нашім регіоні. Доступні тільки наприкінці літа. Виглядають як маленькі коричневі поганки на тонкій ніжці, капелюшок має фіолетовий відтінок. Їхнє зображення часто зустрічається на заборах і в тролейбусах. Наркомани їх їдять смаженими, вареними й сирими. Видимо, уважають, що це — кращий зі способів стати ідіотом.

2. ЛСД (диєтіламід лизергінової кислоти) — «еталонний» галюциноген. Дуже токсичний препарат. ЛСД зустрічається у вигляді прозорого розчину, порошку й у вигляді різнобарвних марок, що нагадують поштові (їхня основа просочена розчином наркотику). ЛСД звичайно приймають усередину, а наші наркомани, буває, уводять внутрівенно.

3. РСР (читається «пи-си-пи», наші наркомани вимовляють іноді «пэ-эс-пэ»), він же фенціклідін. Зустрічається рідко, як і подібні з ним препарати, звичайно у вигляді порошку. На жаль, теж іноді вводиться внутрівенно.

Хочу підкреслити, що всі препарати групи галюциногенів украй згубні для психічного здоров’я.

4.ЛНДР Летучі Наркотично Діючі Речовини описувати не треба. Бензин, ацетон і клей «Момент» бачили все. Тому не будемо витрачати папір.

Для чого приймають наркотики?

Дуже часто підлітки пробують наркотик уперше із цікавості або з «солідарності» з компанією друзів.

Люди, що вживають наркотики свідомо, звичайно очікують двох ефектів.

Перший — одержати можливість розслабитися, відволіктися від повсякденних, іноді дуже непростих, проблем або від трагічних подій.

Другий — можливість випробувати нового, невідомі, відчуття, стимулювати уява, творчі здатності.

Почнемо із другого ефекту. Як і завжди, наркотики обманюють ті, хто розраховує на феєрверк, що не припиняється, дивних відкриттів і станів духу. Для того, щоб це чудо відбулося, світові духовні авторитети, не крім «динозаврів долі» Rolling stones і Beatles, учителів дзен і крішнаітов, нарешті, Кастанеди й Куїнсі, рекомендують працю, роботу над собою, «видавлювання раба по краплі». Джон Фрезер — а це авторитет! — уважає, що віра в одержання надприродних духовних можливостей через уживання наркотичних засобів характерна тільки для дуже примітивних культурних груп. Сумна доля тих, хто намагався підмінити роботу духу або стимулювати її вживанням наркотиків — М. Монро, Е. Прейслі, М. Булгакова, Джима Морісона — список можете продовжити самі. Всупереч очікуванням, наркотики заважають творчому процесу, не даючи зосередитися. А ідеї й зовсім формуються не наркотиками, а попереднім досвідом і знаннями індивіда. У результаті регулярного вживання наркотиків колись активна, що цікавиться миром, живаючи особистість втрачає енергію. Творчі інтереси заміняються турботами про свої фінансові можливості. А уява малює тільки чергову жадану дозу «кайфу».

Правда, існує ситуація, коли без наркотиків дійсно неможливо творити. Так-Так. Це трапляється, коли творити необхідно наркоманові. Йому дійсно, не те що працювати, голови від подушки без наркотиків не підняти — «ламання». От і весь «творчий екстаз» .

Тепер про перший з очікуваних ефектів.

Вірно, що більшість наркотиків мають властивість «відключати від проблем» на короткий час. Вірно, що цей час дійсно дуже коротке, і навіть коли людина пробує наркотик у перший раз, рідко перевищує 12−18 годин. Причому проблеми нікуди не йдуть, а часто тільки заглиблюються. Але іронія ситуації в тім, що наркотики для переважної більшості «попробовавших» самі стають проблемою, і дуже серйозної.

Чому ж так трапляється?

Напевно, поки це невідомо нікому. Може бути, є містичні, сховані від допитливого погляду науки причини відплати за вживання наркотиків, і вони ніколи не стануть нам відомі. Але дещо лікарі все-таки розкопали. Отже:

Існує біологічний механізм формування залежності. Це механізм, що реалізується через процеси, що протікають в організмі - біохімічні, біоелектричні, біомембранні, клітинні, й т.д. Така залежність чомусь називається фізичної. Більшою мірою вона властива наркоманії опіатних наркотиків, снотворним, алкоголю.

Фізична залежність розвиваються в результаті того, що організм «настроюється» на прийом наркотиків і включає їх у свої біохімічні процеси. Пояснити коротко й зрозуміло, що відбувається при цьому, неможливо. Головний принцип простий: наркотики — кожний препарат по-своєму — починають виконувати функції, які раніше забезпечувалися речовинами, що виробляються самим організмом. Тіло хворого, щоб заощадити внутрішні ресурси, припиняє або скорочує синтез цих речовин. Помнете зі шкільної біології - є такі гормони: адреналін, норадреналін та інші. Крім того, при введенні наркотиків порушується баланс великої кількості не таких відомих, але не менш важливих субстанцій: медіаторів серотоніну, ацетилхоліну й дофаміну, «цеглинок» для ДНК; змінюється проникність клітинних стінок для іонів кальцію й багато чого ще відбувається.

Якщо процес «перенастроювання» фізіології організму «під наркотики» зайшов досить далеко, то при їхній відсутності починається абстиненція або «ламання» .

Ще одна особливість: самі наркотики постійно руйнуються ферментними системами й виводяться через нирки, кишечник і легені. Тому «запас наркотиків» в організмі необхідно регулярно «поповнювати». У результаті фізична залежність примушує вживати наркотики регулярно, не даючи ніякого перепочинку. Суб'єктивно, тобто самим хворим наркоманією, це сприймається дуже важко.

Пропустивши час прийому чергової дози, наркоман прирікає себе на болісні страждання. Це не тільки болю, але ще й нестерпні озноби — «внутрішній крижаний холод» без усякої надії на можливість зігрітися, холодний піт, болі в животі з багаторазовим поносом, нудота й блювота, що не припиняється нежить, слабість, ломота в суглобах. Загалом, якщо вам ніколи не доводилося переносити «ламання», згадаєте, із чого починався самий ваш важкий грип і помножте це на харчове отруєння — це буде приблизно четверта частина того, що почуває нещасний на додаток до тих самим болям, які іноді показують у фільмах про життя наркоманів. Для алкогольної фізичної залежності характерний ще й тремор — знаменитий «колотун», коли тремтять не тільки руки, але й все тіло.

Абстиненція, як правило, супроводжується вираженою тривогою з більш-менш вираженої (але не менше 7−10 доби при опіатної або барбітурової залежності) безсонням. От чому наркоманам всіма правдами й неправдами доводиться діставати чергову дозу до твердо встановленого строку. А це найчастіше буває непросто.

Крім фізичної, є ще й психічна залежність. Її дуже важко описати, вона не відчувається під час постійної наркотизації й молодих наркоманів відмовляються в неї вірити. Часто доводиться чути, як, приходячи на лікування, вони просять «тільки переламати» (полегшити абстиненцію) — уважаючи, що після цього легко відмовляться від уживання наркотиків без додаткових зусиль. Багато лікарів-наркологи вважають психічну залежність похідної спогадів про пережиту в сп’янінні ейфорії. Видимо, це вірно, принаймні - для молодих наркоманів, для яких така ейфорія ще можлива.

Особисто мені здається, що в основі головного механізму формування психічної залежності лежить все-таки те саме небажання зіштовхуватися із проблемами, що згадано на початку цієї глави. Адже наркоман, що раніше довгостроково вживав наркотики, після відмови від них випробовує найтяжкий стрес. Стрес пов’язаний з корінною зміною звичного укладу життя. Якщо раніше хлопець міг «піти» у внутрішній мир приємних мрій або хоча б не так гостро відчувати необхідність насущних і невідкладних, але не завжди легких рішень (до того ж що часто змушують жертвувати тією або іншою особистою цінністю), то тепер уже він не захищений. Саме тому більшість хворих зі стажем відновляє прийом наркотиків після лікування. Вони прекрасно усвідомлюють свій «порочне коло» і були б раді вирватися з нього, якби знову змогли навчитися не боятися жити без наркотиків.

Трагедія в тім, що звичайно це вміння губиться назавжди. А головне лихо — що, починаючи вживати наркотики, ніхто в це не вірить і вважає, що його це не торкнеться.

Звичайно, у формуванні психічної залежності беруть участь безліч факторів, у різних людей вони різні й часто не піддаються обліку.

Саме тому кращим захистом від наркоманії є боягузлива, дурна, безглузда, смішна, уперта, категорична відмова «спробувати» .

Література

1.Оржеховская В. М., Бурмака Н. П. Избавление учащихся от наркогенных привычек — К., 1992

2.Гарницкий С. П. Алкоголь, тютюн, наркотики й здоров’я підлітків. — К., 2002

3.Горпинченко И. И. Відверто про таємне. — К., 2002

4.Коростолев Н. Б. От, А до Я. — М., 2003