Поняття системи та системного підходу

Ознака класифікації систем

Найменування

систем

Зміст систем

1.Ступінь взаємодії системи з зовнішнім середовищем

Ізольовані

системи

(штучні)

Системи, що не мають із зовнішнім середовищем прямого і зворотного зв’язку, без входу і виходу.

Приклад: випробувана в цілком закритій ємності біологічна система (тварина).

Закриті

системи

Системи, що мають із зовнішнім середовищем тільки один зв’язок. Приклад: годинник.

Відкриті

системи

Системи, що мають із зовнішнім середовищем прямий і зворотний зв’язки, вхід і вихід.

Приклади: країна, фірма, людина, машина і т.д.

Розмір системи

Малі системи

Системи з кількістю одиничних компонентів менше 30.

Приклади: фірма з чисельністю співробітників 25 чоловік; авторучка.

Середні системи

Системи з кількістю одиничних компонентів від 31 до 300.

Приклади: фірма з чисельністю співробітників 250 чоловік; пилосос.

Великі складні

системи

Системи з кількістю одиничних компонентів понад 301.

Приклади: корпорація з чисельністю співробітників 15 тис. чол.; автомобіль; людина.

3. Види систем

Біологічні

системи

Живі організми.

Технічні

системи

Вироби, що складаються зі складальних одиниць і деталей, які виконують задані функції.

Соціально;

економічні

системи

Комплексні структури, що складаються з економічних, виробничо-технічних і соціальних структур, які виконують різні цілі.

Наприклад, місто, організація.

Виробничі системи

(як різновид

соціально-економічних систем)

Структури, що складаються з функціональних і виробничих підрозділів, які випускають продукцію або виконують послуги виробничого характеру.

Наприклад, підприємство.

Екосистема

Сукупність факторів природного середовища, методів і засобів забезпечення її життєдіяльності із збереження планети Земля.

4.Ступінь волі системи стосовно зовнішнього середовища

Відносно самостійні,

юридично і

фізично неза;

лежні системи

Системи, що функціонують самостійно і виконують задані функції мети.

Несамостійні системи

(підсистеми)

Системи (підсистеми), що входять у глобальну систему жорстко як невід'ємний компонент.

Наприклад, співробітник відділу, двигун автомобіля.

5. Рівень Спеціалізації системи

Комплексні

системи

Системи, що виконують весь комплекс функцій або робіт зі стадій життєвого циклу об'єкта.

Наприклад, комплексне виробниче об'єднання, яке виконує всі роботи зі стадій життєвого циклу об'єкта, що випускається, (крім власного споживання).

Спеціалізовані системи

Системи, що спеціалізуються на виконанні однієї функції або роботи на одній стадії життєвого циклу об'єкта. Наприклад, банк, маркетингова організація, складальне підприємство.

6. Тривалість функціонування системи

Системи

короткочасної

дії (життя)

Системи, що функціонують короткий проміжок часу, або разового застосування.

Наприклад, біологічна система — метелик; технічна система — шприц.

Дискретні

системи

Системи, що функціонують певний проміжок (інтервал) часу.

Наприклад, автомобіль, людина.

Довгострокові

системи

Системи, тривалість функціонування яких практично не обмежена.

Наприклад, Сонячна система.

7.Спосіб описання системи

Детерміновані (функціональні)

Системи, поводження яких точно описується однозначною функцією.

Статистичні

(ймовірнісні)

Системи, поводження яких опису-ється в термінах розподілу випадкових величин або імовірностей.

Нечіткі (описові)

Системи, поводження яких описується якісно, а не кількісно.

8.Тип використо-вувальних у субстанції системи величин

Фізичні

Системи, що мають речовинну субстанцію.

Абстрактні

Системи, що мають логічну, математичну й інші види нематеріальної субстанції.

Властивості систем

Характеристика, опис властивості системи

I група — Властивості, що характеризують сутність і складність системи

1. Первинність

цілого (системи)

У теорії систем вихідним моментом є припущення, що системи існують як ціле, яке потім можна членувати на компоненти. Ці компоненти існують лише в наслідок існування цілого. Ні компоненти складають ціле, а навпаки, ціле породжує при своєму членуванні компонента системи. Первинність цілого — основний постулат теорії системи. У цілісній системі окремі частини функціонують спільно, складаючи в сукупності процес функціонування системи як цілого.

Неадитивність

системи

Принципова незведеність властивостей системи до суми властивостей складових її компонентів і невиведення властивостей цілісної системи з властивостей компонентів. Кожен компонент може розглядатися тільки в його зв’язку з іншими компонентами системи. З іншого боку, функціонування системи не може бути зведене до функціонування окремих її компонентів. Сукупне функціонування різнорідних взаємозалежних компонентів породжує якісно нові функціональні властивості цілого, що не зводяться до суми властивостей його компонентів.

3. Розмірність

системи

Кількість компонентів системи і зв’язків між ними. У залежності від кількості компонентів системи підрозділяються на малі, середні і великі.

4. Складність

структури системи

Складність структури системи характеризується такими параметрами: кількість рівнів ієрархії керування системою; різноманіття компонентів і зв’язків; складність поводження і неадитивність властивостей; складність опису і керування системою; кількість параметрів моделі керування, її вид; обсяг інформації, необхідної для керування й ін.

5.Твердість системи

Твердість системи характеризується такими параметрами: ступінь зміни параметрів системи за заданий проміжок часу; ступінь впливу на функціонування системи об'єктивних законів і закономірностей; ступінь волі системи й ін.

6. Вертикальна

цілісність

системи

Кількість рівнів ієрархії, зміни які впливають на всю систему; ступінь взаємозв'язку рівнів ієрархії; ступінь впливу суб'єкта керування на об'єкт; ступінь самостійності підсистем системи.

7. Горизонтальна

відособленість

системи

Кількість зв’язків між підсистемами одного рівня, їхня залежність і інтегрованість по горизонталі.

8. Ієрархічність

системи

Кожен компонент (підсистема) може розглядатися як підсистема (система) більш глобальної системи. Наприклад, цех є підсистемою організації як системи, а організація є підсистемою системи більш високого рівня — галузі регіону і т.д. Властивість ієрархічності систем виявляється при структуризації (побудові дерева) і декомпозиції цілей організації і т.д.

9. Множинність (різна глубина) опису системи

Внаслідок складності системи неможливо пізнати всі її властивості і параметри. Тому при аналізі раціонально обмежитися визначеним рівнем ієрархії структури системи.

II група — Властивості, що характеризують зв’язок системи з зовнішнім середовищем

10. Взаємозалежність системи і

зовнішнього середовища

(принцип «чорної шухляди»)

Система формує і виявляє свої властивості тільки в процесі функціонування і взаємодії з зовнішнім середовищем. Система реагує на впливи зовнішнього середовища, розвивається під цими впливами, але при цьому зберігає якісну визначеність і властивості, що забезпечують: відносну стійкість і адаптивність функціонування системи. Без взаємодії з зовнішнім середовищем відкрита система не може функціонувати. Розглядаючи систему як «чорна шухляда», спочатку аналізують і формулюють параметри «виходу» системи, потім визначають вплив зовнішнього середовища на систему, вимоги до її «входу», аналізують параметри каналу зворотного зв’язку й в останню чергу — параметри процесу в системі.

11. Ступінь самостійності

системи

Кількість зв’язків системи з зовнішнім середовищем у середньому на один її компонент або інший параметр. Швидкість відмирання, розподіли або об'єднання компонентів системи без втручання зовнішнього середовища.

1 Відкритість

системи

Інтенсивність обміну інформацією або ресурсами з зовнішнім середовищем; кількість систем зовнішнього середовища, взаємодіючих з даною системою; ступінь впливу інших систем на дану систему.

13. Сумісність

системи

Ступінь сумісності системи з іншими системами зовнішнього середовища (макроі мікросередовища, інфраструктури регіону) по правовому, інформаційному, науково-методичному і ресурсному забезпеченню. Інструментом забезпечення сумісності є стандартизація всіх об'єктів на всіх рівнях ієрархії керування.

III група — Властивості, що характеризують методологію цілеполагания системи

14. Цілеспрямованість системи

Означає побудова дерева цілей соціально-економічних і виробничих систем, дерева показників ефективності технічних систем і ін. Наприклад, критерієм функціонування організації є максимізація знову створеної вартості як суми фонду оплати праці персоналу і прибутку за умови виконання законодавства на основі забезпечення конкурентноздатності товарів і організації.

15 Спадковість системи

Характеризує закономірність передачі домінантних (переважних, найбільш сильних) і рецесивних ознак на окремих етапах розвитку (еволюції) від старого покоління системи до нового. Виділення домінантних ознак системи дозволяє підвищити обґрунтованість напрямків її розвитку. Домінантні і рецесивні ознаки, по суті, є об'єктивними. Суб'єктивність процесу керування цими ознаками виявляється в їхньому дослідженні, виділенні домінантних ознак системи й інвестуванні в їхній розвиток. Це важка комплексна задача. Тому в даний час вивченням спадковості соціально-економічних систем займаються дуже мало.

16. Пріоритет

якості

Практика свідчить, що виживають ті технічні, соціально-економічні системи, які із усіх факторів функціонування і розвитку віддають пріоритету якості різних об'єктів (підсистем).

17. Пріоритет інтересів системи більш високого

рівня

Спочатку повинні задовольнятися (виконуватися) інтереси (мети) системи більш високого (глобального) рівня, а потім — її підсистем.

18. Надійність

системи

Надійність системи (наприклад, організації) характеризується: а) безперебійністю функціонування системи при виході з ладу одного з компонентів; б) збережливістю проектних значень параметрів системи протягом запланованого періоду часу; в) стійкістю фінансового стану організації; г) перспективністю економічної, технічної, соціальної політики, обґрунтованістю місії організації. Надійність технічних систем характеризується безвідмовністю довговічністю, ремонтопридатністю і збережливістю властивостей якості системи протягом запланованого (заданого) терміну. Надійністю соціо-біологічних систем (людини) визначається спадковістю, темпераментом, характером, вихованістю, інтелігентністю, станом здоров’я, параметрами зовнішнього середовища. Очевидно, що більшість факторів надійності систем суб'єктивні, керуються вони фахівцями і менеджерами.

19. Оптимальність

системи

Ця властивість характеризує ступінь задоволення вимог до системи, виконання запланованих цілей, що забезпечують найкраще використання потенціалу системи.

20. Невизначеність інформаційного забезпечення системи

Ця властивість відбиває випадковий, імовірнісний характер стратегічних, тактичних і оперативних ситуацій, параметри яких впливають на виконання місії організації і запланованих цілей. Своєчасність, вірогідність, достатність, надійність і інші параметри інформаційного забезпечення, а також період попередження (прогнозу) є основними факторами ступеня відповідності прогнозних цілей фактичним.

21. Емерджент-ність системи

Цілі (функції) компонентів системи не завжди збігаються з цілями (функціями) системи.

2 Мультиплікативність системи

Результати прояву деяких властивостей системи (наприклад, її безвідмовності) визначаються не додаванням, а множенням відносних значень енного властивості кожного компонента системи.

IV група — Властивості, що характеризують параметри функціонування і розвитку системи

23. Безперервність функціонування і розвитку системи

Система існує, поки функціонує. Усі процеси в будь-якій системі взаємообумовлені. Функціонування компонентів визначає характер функціонування системи як цілого, і навпаки. Одночасно система повинна бути здатною до навчання і саморозвитку. Джерелами розвитку (еволюції) соціально-економічних систем є:

а) протиріччя в різних сферах діяльності;

б) конкуренція;

в) різноманіття форм і методів функціонування.

24. Альтернативність шляхів функціонування і розвитку системи

У залежності від конкретних параметрів ситуацій, виникаючих при стратегічному плануванні й оперативному керуванні, можуть бути кілька альтернативних шляхів досягнення конкретної мети. Окремі, найбільш непередбачені фрагменти, наприклад, програми, плану, мережної моделі і т.д., у зв’язку з високою невизначеністю ситуації рекомендується розробляти по декількох альтернативних шляхах. Альтернативність шляхів функціонування і розвитку систем може мати як об'єктивний, так і суб'єктивний характер.

25. Синергічність системи

Ефективність функціонування системи не дорівнює сумі ефективностей функціонування її підсистем (компонентів). При налагодженій позитивній взаємодії підсистем (компонентів) досягається позитивний ефект синергії - ефект взаємодії, до одержання якого повинні прагнути менеджери. Якщо сума ефективностей підсистем більше ефективності системи, ефект синергії негативний.

26. Інерційність системи

Ця властивість систем характеризується швидкістю зміни вихідних параметрів системи у відповідь на зміни вхідних параметрів і параметрів її функціонування, середнім часом одержання результату при внесенні змін у параметри функціонування.

27. Адаптивність системи

Ця властивість характеризує здатність системи нормально (відповідно до заданих параметрів) функціонувати при зміні параметрів зовнішнього середовища, пристосовність системи до цих змін. Поріг адаптації визначається максимальним рівнем (у відсотках або у частках) зміни параметрів зовнішнього середовища, при якому система продовжує нормально функціонувати.

28. Організованість системи

Організованість характеризується ступенем наближення в заданих умовах показників пропорційності, паралельності, безперервності, прямоточності, ритмічності й інших параметрів організації виробничих і управлінських процесів до оптимального рівня. Неорганізовані системи швидше руйнуються.

29. Рівень

стандартизації

системи

Упровадження нових інформаційних, фінансових, виробничих, управлінських і інших технологій, розвиток глобальної конкуренції ґрунтується на ідеях і принципах стандартизації, що забезпечує сумісність і взаємозамінність даної системи з іншими системами Роль стандартизації особливо підвищується в умовах розвитку міжнародної кооперації на основі міжнародних стандартів.

30. Іноваційний характер розвитку системи

Інноваційна діяльність організації, спрямована на використання природних факторів, праці і капіталу для розробки і впровадження результатів НІОКР, патентів і ноу-хау, є головною умовою економії ресурсів, підвищення конкурентноздатності товарів і життєвого рівня населення. Інноваційний шлях — єдиний шлях розвитку систем.