Проблеми рівноваги між попитом та пропозицією на ринку праці

Вступ

статистичний ринок праця

Україна, як суверенна держава, знаходиться в стадії глибоких економічних реформ з метою побудови соціально-орієнтованої ринкової економіки. Ринкова економіка формується і розвивається, як органічна єдність багатьох ринків: землі, капіталу, житла, товарів, послуг, робочої сили, тощо. Ринок праці є невід'ємною складовою частиною загальноекономічного ринкового механізму. Він характеризується як одне з найбільш складних соціально-економічних явищ суспільства, в якому відбиваються всі сторони його життєдіяльності, проявляється вся різноманітність його інтересів та протиріч. Тому процес його функціонування постійно знаходиться у колі зору держави, оскільки відтворення такого товару, як робоча сила — це відтворення трудових ресурсів і в цілому продуктивних сил суспільства.

Перехід до ринкової економіки в Україні характеризується виникненням і посиленням ряду негативних тенденцій і зокрема зростанням безробіття та неефективної зайнятості, які зумовлюють падіння продуктивності праці. У зв’язку з цим виникає потреба здійснення активної політики в області зайнятості, яка включає в себе соціальний захист населення від безробіття, на основі зростання зайнятості і підвищення за рахунок цього життєвого рівня населення.

Ефективне управління людськими ресурсами стало нині одним з факторів економічного успіху. В концепції економічного розвитку України до 2015 року на найближчу перспективу визначені ключові проблеми ринку праці та запропоновано комплекс заходів щодо формування гнучкого ринку, вдосконалення системи управління сферою зайнятості. Чітко простежується і приоритетний напрямок державної політики на ринку праці - розвиток якості робочої сили як складової частини розвитку людських ресурсів.

У розвиненій ринковій економіці суб'єктами на ринку праці виступають працедавці і працівники або органи, що представляють їх інтереси. Держава виступає як працедавець на державних підприємствах, а також як інвестор, фінансуючи великі соціально значимі проекти і програми. Але головна функція держави полягає в тому, що вона формує, визначає і контролює правила поведінки і регулювання інтересів партнерів на ринку Відповідно до чинного законодавства про зайнятість населення, держава проводить політику сприяння реалізації прав громадян на повну, продуктивну і вільно обрану зайнятість. Необхідне комплексне дослідження чинників, що впливають на формування попиту на робочу силу в країні, виявлення основних проблем, вирішення яких зможе знизити ріст прихованого і явного безробіття. Воно заважає суспільству розвиватися і рухатися вперед з урахуванням своїх потенційних можливостей.

Актуальність роботи полягає в тому, що кардинальне вирішення проблеми рівноваги між попитом та пропозицією на ринку праці обумовлює необхідність обліку всіх чинників, що впливають на відтворення робочої сили і розвиток людських ресурсів, прогнозування розвитку економіки країни і визначення потреб в кадрах на основі статистичних і соціологічних досліджень, що дозволить регулювати формування освітніх потреб молоді з урахуванням їх схильностей та потреб економіки.

Виходячи з цього основною метою даної роботи є вивчення залежності показників попиту та пропозиції на ринку праці України в 2009;2011 роках за допомогою різних статистичних методів аналізу, визначення існуючих проблем рівноваги між попитом та пропозицією на ринку праці та прогнозування показників стану попиту і пропозиції робочої сили на цьому ринку у майбутньому.

Виходячи з мети роботи, основними завданнями роботи є:

— вивчення основ статистичного аналізу показників попиту та пропозиції робочої сили на ринку праці;

— проведення аналізу динаміки показників попиту та пропозиції на ринку праці України в 2009;2011 рр.;

— визначення залежності показників попиту та пропозиції на ринку праці країни методом статистичних групувань;

— проведення аналізу залежності попиту та пропозиції робочої сили від параметрів ринку праці кореляційним статистичним методом;

— проведення індексного аналізу показників попиту та пропозиції робочої сили на ринку праці країни;

— визначення методики прогнозування показників стану попиту і пропозиції робочої сили на ринку праці країни у майбутньому.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних і прикладних питань стосовно функціонування ринкового механізму саморегулювання на прикладі ринку праці України.

Об'єктом дослідження є ринок праці України, особливості формування попиту та пропозиції на цьому ринку в 2009;2011 роках.

1. Теоретичні основи статистичного аналізу показників попиту та пропозиції робочої сили

1.1 Сутність попиту та пропозиції робочої сили, завдання статистики Ринок праці характеризується видом товару, який на ньому продається, його ціною, попитом та пропозицією. Товаром на ринку праці виступає робоча сила, яку роботодавець купує та вступає в соціально-трудові відносини з працівниками з приводу купівлі їх здібностей до праці. Відмінність ринку праці від усіх інших полягає в тому, що відносини купівлі-продажу праці неперервні від моменту найму працівників до їх звільнення. Ринок праці існує як за межами підприємства, організації, установи, так і всередині їх. Він забезпечує функціонування ринкової економіки на засадах дії закону попиту та пропозиції. Його основна функція полягає в забезпеченні через сферу обігу перерозподілу робочої сили між галузями і сферами виробництва та забезпечення роботою всього економічно активного населення, яке в даний конкретний момент пропонує свою робочу силу.

Ринок праці в Україні формується в умовах багатоукладної економіки, яка представлена приватним та господарським, суспільним та індивідуальним сектором. У зв’язку з цим змінюватиметься структура і масштаби ринку праці, особливість якої в Україні полягає в тому, що він функціонує за відсутності ринку капіталу, тому попит на робочу силу відірваний від її пропозиції через відсутність ринкової системи територіально-галузевого перерозподілу інвестицій і праці.

У процесі збалансованості на ринку праці є два аспекти. Один відображає наявність і динаміку робочих місць, а інший пов’язаний з попитом населення на робочі місця, формування якого лежить за межами структурних зрушень і загальної динаміки робочих місць, хоча і є результатом загального рівня соціально-економічного розвитку країни. Вирішення проблем збалансованості попиту і пропозиції робочої сили передбачає також і регулююча дія на систему робочих місць. Регулюючим діям повинне піддаватися перетворення всієї трудової сфери. Використовуючи непрямі регулятори, перш за все кредитно-фінансову і податкову системи, необхідно сприяти створенню нових робочих місць у галузях, що виробляють товари народного споживання і надають послуги.

На ринку праці взаємодіють головним чином роботодавці (суб'єкти власності на засоби виробництва) і наймані працівники, які формують обсяг, структуру та співвідношення попиту і пропозиції робочої сили, інтереси яких тісно переплітаються при визначенні ціни праці та умов її функціонування.

Попит і пропозиції робочої сили — основні складові ринку праці, співвідношення яких формує політику зайнятості в країні та її окремих регіонах. Треба зазначити, що між роботодавцями, найманими працівниками і державою встановляється соціальний діалог, який сприяє забезпеченню ефективного функціонування економіки, регулює її соціальні аспекти, в тому числі, й соціально-економічні відносини на ринку праці.

Основними компонентами ринку праці являються попит та пропозиція робочої сили, вартість та її ціна.

Обсяги пропозиції робочої сили на ринку праці визначаються чисельністю населення, яке пропонує свою робочу силу, а також кількістю робочих місць, на які вони претендують.

Пропозиція робочої сили визначається чисельністю працездатного населення, яке прагне отримати роботу та мати гідну оплату праці. Обсяги пропозиції робочої сили можна дослідити як на рівні підприємства, секторів економіки, видів економічної діяльності, так і на рівні окремих територій.

Формування попиту і пропозиції робочої сили в Україні значною мірою залежить від розвитку освітніх послуг на ринку праці. Проблема розвитку освітніх послуг на ринку праці є важливим та актуальним питанням сьогодення, без вирішення якого неможливе формування якісно нової робочої сили, забезпечення кваліфікованими кадрами економіки країни.

Відповідно до неокласичної теорії, заробітна плата врівноважує попит та пропозицію на ринку праці. Вона відіграє роль механізму, яки справляє вплив на встановлення рівноваги між ними. Важливо оцінити співвідношення між попитом і пропозицією, визначити вплив різних факторів встановлення рівноваги або нерівноваги на ринку праці. Заробітна плата безпосередньо врівноважує попит і пропозицію робочої сили на ринку праці.

Треба відмітити, що рівень оплати праці в деяких видах економічної діяльності досить високий для стимулювання попиту на робочу силу, який відповідав би розмірам потенційної пропозиції праці. Це відбувається внаслідок невисокого рівня науково-технічного прогресу, низької продуктивності індивідуальної праці та значних втрат робочого часу на підприємствах окремих видів економічної діяльності, а також труднощами періоду трансформаційної економіки, порушеннями координації регулювання економічною діяльністю на всіх рівнях.

При оцінюванні ситуації співвідношення оплати праці, попиту та пропозиції значну увагу слід приділяти аналізу заборгованості із заробітної плати, яка в багатьох випадках визначає надлишкову зайнятість на підприємствах тих чи інших видів економічної діяльності.

Вище перелічені проблеми функціонування ринку праці не можливо вирішити без удосконалення його економічного механізму, який повинен спиратися на глибокий аналіз існуючих співвідношень оплати праці, попиту та пропозиції робочої сили і визначених закономірностей їх розвитку. Саме цим питанням повинна займатися статистика.

Виходячи з вище визначеною проблемою взаємозалежності попиту та пропозиції на ринку праці, загальними завданнями їх статистичного аналізу є [9]:

— збирання та оброблення інформації про стан і розвиток ринку;

— оцінювання кон’юнктури ринку, в тому числі визначення та аналіз основних пропорцій ринку;

— вивчення руху робочої сили: обсягу, структури, рівня динаміки та регіональних відмінностей, процесу задоволення попиту на робочу силу;

— виявлення та прогнозування попиту на робочу силу;

— характеристика рівня, співвідношень, структури, коливання та динаміки між попитом і пропозицією робочої сили.

1.2 Система показників, статистичні методи аналізу та інформаційна база Статистичний аналіз показників попиту та пропозиції робочої сили на ринку праці проводиться з метою виявлення стану ринку праці і внутрішніх резервів щодо його поліпшення. Можна назвати шість основних прийомів аналізу попиту та пропозиції робочої сили на ринку праці:

1) горизонтальний часовий аналіз — аналіз динаміки абсолютних та відносних показників ринку праці;

2) вертикальний структурний аналіз — визначення структури показників з оцінкою впливу різних факторів на кінцевий результат, наприклад, визначення структури зайнятості населення за видами економічної діяльності;

3) трендовий аналіз — порівняння кожної позиції статистичної звітності з рядом попередніх періодів та визначення тренду, тобто основної тенденції динаміки показників, очищеної від впливу індивідуальних особливостей окремих періодів за допомогою тренду здійснюється екстраполяція найважливіших показників на перспективний період, тобто перспективний прогнозний аналіз показників стану попиту і пропозиції робочої сили на ринку праці;

4) аналіз відносних показників коефіцієнтів — розрахунок показників, що характеризують попит та пропозицію робочої сили на ринку праці, наприклад, рівень зайнятості, рівень безробіття, показник навантаження на вільне робоче місце, ступені гнучкості національного ринку праці;

5) порівняльний аналіз — порівняння показників попиту та пропозиції робочої сили на ринку праці регіону з показниками попиту та пропозиції робочої сили на ринках праці інших регіонів або із загальними показниками по Україні, порівняння показників попиту та пропозиції робочої сили на ринку праці регіону обласного рівня із показниками попиту та пропозиції робочої сили на ринках праці регіонів місцевого рівня;

6) факторний аналіз — визначення впливу окремих факторів (причин) на результативний показник детермінованих розділених у часі або стохастичних що не мають певного порядку прийомів дослідження. При цьому факторний аналіз може бути як прямим, власне аналіз, коли результативний показник розділяють на окремі складові, так і зворотним синтез, коли його окремі елементи з'єднують у загальний результативний показник.

Оцінити ситуацію з дисбалансом між попитом на робочу силу та її пропозицією на ринку праці, визначити основні його тенденції на найближчі роки можна за допомогою використання статистичних методів аналізу. Необхідність статистичного підходу до аналізу вищезгаданих співвідношень на ринку праці обумовлена тим, що функціонує ринок праці в умовах дії багатьох випадкових факторів, їх варіації та взаємного впливу. Статистичний підхід дозволяє співставити окремі та узагальнюючі показники функціонування ринку праці в часі та просторі, розглянути ступінь змін, зв’язків, взаємозв'язків, тобто відобразити закономірний зв’язок кількісної та якісної сторін функціонування ринку праці, зокрема, існуючі диспропорції між попитом на кваліфіковану робочу силу та її пропозицією на регіональному та державному рівні.

В статистиці для аналізу попиту та пропозиції робочої сили на ринку праці використовуються такі статистичні методи аналізу:

1) метод масового статистичного спостереження — реєстрація масових первинних (наприклад, дані Держаної служби зайнятості) та вторинних (наприклад, дані Державної служби статистики України) даних стовно попиту та пропозиції на ринках праці регіонів та країни в цілому;

2) вибірковий метод — метод, при якому узагальнюючі показники попиту та пропозиції на ринку праці встановлюються для відносно невеликої частини всієї сукупності показників (5−10%);

3) метод статистичних групувань — для вивчення складу та структури попиту та пропозиції, структурних зрушень та закономірностей їх розподілу, виявлення взаємозв`язку між показниками, що їх характеризують попит та пропозицію на ринку праці країни (регіону);

4) метод відносних і середніх величин — використовується, наприклад, для співвідношення попиту на робочу силу на національному ринку праці в 2012 році з величиною попиту на робочу силу на національному ринку праці в 2010 році, який визначено як базовий рік зрівняння;

5) методи екстенсивного та інтенсивного аналізу. Екстенсивний аналіз попиту та пропозиції на ринку праці передбачає дослідження як з демографічного, так і соціально-економічного погляду новоутворених сукупностей — вільних робочих місць і вакантних посад; чисельності громадян, які звернулися до служби зайнятості з питань працевлаштування; працевлаштованих громадян; чисельності працевлаштованих громадян із числа безробітних тощо. Для кількісної характеристики взаємозв'язку новоутворених сукупностей населення застосовують інтенсивний аналіз. За допомогою системи відносних величин інтенсивності оцінюють напруженість, рівень, силу соціальних процесів. При цьому новоутворені сукупності співвідносяться з населенням або групою населення, яке його утворило.

При аналізі ринку праці можна також використовувати економіко-математичні методи аналізу: метод аналітичного групування, кореляційно-регресійний аналіз, множинна кореляція тощо.

Існуюча в Україні багатоцільова Єдина інформаційно-аналітична система «Служба зайнятості» спрямована на покращення інформаційного забезпечення суб'єктів ринку праці. З цією метою використовуються наступні групи показників (індикаторів).

1) До першої групи відносяться показники, що характеризують очікувані обсяги робочої сили, які необхідно враховувати органам державної служби зайнятості при наданні першого робочого місця (у тому числі особам, які підпадають під 5% квоту).

2) До другої групи відносяться показники, що характеризують обсяги та структуру безробіття.

3) До третьої групи відносяться показники, що відображають існуючий кваліфікаційно-професійний дисбаланс робочої сили на ринку праці.

4) До четвертої групи відносяться показники, які оцінюють укомплектованість вакансій на ринку праці.

5) До п’ятої групи відносяться показники, що характеризують процес працевлаштування робочої сили.

6) До шостої групи відносяться показники, що характеризують забезпеченість державної служби зайнятості необхідним персоналом.

На рис. 1.1 представлено блок-схему статистичних показників ринку праці, яка сприятиме визначенню реального співвідношення між попитом і пропозицією на ринку праці.

Рис. 1.1. Групи статистичних показників, що сприятимуть визначенню та оцінюванню співвідношення між попитом та пропозицією на робочу силу [9]

Основними джерелами інформації про функціонування ринку праці є статистична звітність підприємств, закладів, організацій; вибіркові обстеження підприємств, населення (домашні господарства); адміністративні регістри, перепис населення. Вказані джерела різні за охопленням і відповідно меті отримання інформації формують систему показників, на базі якої можливо мати дані про функціонування регіональних ринків праці. При цьому найбільшу увагу приділяють помісячним вибірковим обстеженням населення за питаннями економічної активності, які впроваджені в практику постійної роботи органів державної статистики України з 2004 р. (в 1995;1998 рр. проводилися раз на рік, з 1999;2003 рр. — щоквартально) .

Система показників функціонування ринку праці, формується частково на цій основі та розроблена відповідно стандартним визначенням та критеріям Міжнародної Організації праці з урахуванням національних особливостей соціально-трудових відносин в Україні. У даній системі пріоритет у групуванні показників відданий тим ознакам, які відображають відносини на ринку праці, демографічну ситуацію, економічну діяльність та інші, що забезпечують сферу життєдіяльності країні та регіонів.

Показники, які використовуються в практичній діяльності статистичних органів для аналізу ринку праці знаходяться у відповідному взаємозв'язку між собою.

Показниками попиту на робочу силу є: кількість вільних робочих місць, кількість нових робочих місць, кількість перепрофільованих робочих місць.

Сукупний попит на ринку праці L складається з функціонуючих (N_ф) і вакантних (N_B) робочих місць:

(1.1)

Зазначена сума характеризує наявність робочих місць на ринку праці й означає потребу в працівниках. Визначальним у попиті є кількість вакансій. У процесі аналізу визначається загальний попит на робочу силу, структура попиту в галузево-регіональному розрізі та за підприємствами різних форм власності, професійно-кваліфікаційна та статево-вікова структура робочої сили, тенденції у динаміці.

Для аналізу пропозиції робочої сили використовують абсолютні показники, які характеризують чисельність тих, хто звернувся до служби зайнятості, а також відносні, що характеризують інтенсивність звертання та розраховуються як відношення загальної чисельності зареєстрованих до економічно активного населення в працездатному віці або зайнятого, а також інтенсивність звертань в окремо взятих групах.

Пропозицію на ринку праці формують такі категорії економічно активного населення: 1) безробітні, кількість яких поповнюється випускниками навчальних закладів та раніше зайнятих у домашньому господарстві; 2) ті, хто мають роботу, але незадоволені нею і шукають іншу; 3) зайняті, які ризикують залишитись без роботи (наприклад банкрутство підприємства) і тому шукають нову; 4) зайняті, які шукають додаткову роботу для збільшення свого доходу.

Для розрахунку частки окремої категорії робочої сили, що формує її пропозицію застосовують формулу:

(1.2)

де K_i^S — частка і-тої категорії робочої сили, що формує її пропозицію; L_i^S — кількість і-ї категорії робочої сили, що формує її пропозицію; L^S — загальна кількість пропозиції робочої сили на ринку праці.

Для вивчення складу осіб, які звернулися до служби зайнятості, тобто для характеристики їх складу і розміщення, у статистичному дослідженні ринку праці широко використовують їх групування за різними ознаками: статтю і віком; професією та освітою; причиною звертання; причиною незайнятості.

Співвідношення показників попиту і пропозиції дає змогу відбити кон’юнктуру ринку праці, навантаження на вільні робочі місця і можливе працевлаштування незайнятого населення.

Показники ціни робочої сили: 1) середньомісячна заробітна плата працівників; 2) основна заробітна плата; 3) додаткова заробітна плата; 4) інші заохочуючи та компенсаційні виплати; 5) індекс номінальної заробітної плати; 6) індекс реальної заробітної плати; 7) сума заборгованості із виплати заробітної плати.

Згідно з Резолюцією МОП до інтегрованої системи показників ціни робочої сили треба віднести заробітну плату робітників та службовців, доходи осіб, що працюють як наймані та самостійно зайняті, а також вартість витрат на робочу силу (витрати роботодавця).

Показники працевлаштування громадян, які звернулися до служби зайнятості, використовуються для характеристики процесу працевлаштування громадян, що відбувається через службу зайнятості.

Показники безробіття використовуються для вивчення кількісного та якісного складу безробітних. Для аналізу безробіття використовують абсолютні показники, які характеризують чисельність безробітних, а також відносні показники, що характеризують середню тривалість безробіття, його рівень.

Показники соціальної допомоги безробітним використовуються для характеристики величини та термінів її надання. Для аналізу процесу соціальної допомоги використовують абсолютні показники, такі як загальна величина виплат через безробіття, та відносні показники, наприклад, середній розмір допомоги через безробіття.

Показники використання незайнятого населення на громадських роботах застосовуються для вивчення характеристики чисельності незайнятих, направлених на громадські роботи, а також кількості робочих місць на які укладені договори (угоди).

Показники професійної підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації, що надаються через службу зайнятості, використовуються для характеристики чисельності громадян, які пройшли професійну підготовку, перепідготовку та підвищили свою кваліфікацію.

Крім зазначених показників, для аналізу попиту й пропозиції на ринку праці можуть використовуються і такі, як коефіцієнт навантаження на одне робоче місце і зворотний йому рівень вакантності.

Коефіцієнт навантаження на одне робоче місце розраховується як відношення кількості офіційно зареєстрованих безробітних до кількості вакантних робочих місць:

(1.3)

де, U — кількість офіційно зареєстрованих безробітних Рівень вакантності, навпаки, відображає співвідношення кількості вакансій до кількості претендентів на них:

(1.4)

Зазначені коефіцієнти характеризують наявність незбалансованості на ринку праці. Якщо:

— К_нав < 1 — для національної економіки це означає, що пропозиція робочої сили менше, ніж попит на неї. Безробіття, що виникає при цьому, можна класифікувати як природне, тому що робочі місця є;

— К_нав = 1 — на макрорівні це означає, що всі, хто шукають роботу, можуть бути нею забезпечені, а на ринку праці встановлюється рівновага;

— к_нав > 1 — це ознака циклічного безробіття, пропозиція робочої сили перевищує попит на неї, і чим більше в даному випадку цей показник, тим важче ситуація на ринку праці. Не всі, хто шукають роботу, зможуть її знайти.

Представлені у дослідженні показники попиту і пропозиції робочої сили сприятимуть всебічному статистичному аналізу та оцінюванню функціонування ринку праці в Україні, особливо в частині встановлення раціонального співвідношення між потребою в робочій силі і її пропозицією в різних видах економічної діяльності, в регіонах країни. Результати проведеного дослідження є базою для розроблення ефективних управлінських рішень стосовно стабілізації зайнятості в країні, підвищення рівня працевлаштування незайнятих осіб, забезпечення економічно активного населення робочими місцями.

2. Статистичний аналіз показників попиту та пропозиції робочої сили та вивчення їх залежності від параметрів ринку

2.1 Аналіз динаміки показників попиту та пропозиції на ринку праці в 2009;2011 роках В результаті проведення статистичного аналізу попиту та пропозиції робочої сили в Україні в 2009;2011 рр. нами було з’ясовано, що навантаження на одне вільне робоче місце в Україні протягом цих років практично не змінилося, воно складало 8 осіб в 2009 та 2011 році, в 2010 році - 9 осіб на одне робоче місце (вакантну посаду).

Найбільше навантаження на одне робоче місце спостерігається в Черкаській (від 91 осіб в 2009 до 140 осіб в 2011 роках), Івано-Франківській (від 81 до 39 осіб в 2009 та 2011 рр. відповідно), Хмельницькій (від 61 до 51 особи в 2009 та 2011 рр. відповідно) та Вінницькій (від 48 до 47 осіб в 2009 та 2011 рр. відповідно) областях України. При цьому потрібно відмітити, що в Хмельницькій, Івано-Франківській областях спостерігається позитивна динаміка зменшення навантаження на одно робоче місце (вакантну посаду), в Вінницькій області положення справ із забезпеченням роботою усіх бажаючих практично нічого не змінилося, то в Черкаській області можна спостерігати катастрофічне зростання цього показника до найбільшого значення по всій Україні в 2011 році - до 140 осіб на одне робоче місце (вакантну посаду).

Найменше навантаження на робоче місце (осіб на одне робоче місце в 2009 та 2011 рр. відповідно) можна спостерігати у м. Києві (від 0,2 до 1), м. Севастополь (від 1 до 2), АРК (від 7 до 6), Дніпропетровській (від 5 до 4), Київській (від 8 до 7), Одеській (від 8 до 4) та Херсонській (від 7 до 6) областях України. Єдиний регіон країни де спостерігалася нестача робочих рук — це м. Київ, в 2009;2010 році цей показник був менший одиниці.

Попит на робочу силу за період 2009;2011 рр. мав негативну динаміку до зниження — якщо в 2009 році потреба у працівниках складала 65,8 тис. осіб, то в 2011 році - 59,3 тис. осіб. Зниження попиту спостерігалося, в основному, на посади службовців (з 28,1 тис. осіб в 2009 році до 23,1 тис. осіб на кінець 2011 року), у той же час попит на робітників виробничих спеціальностей не змінився, він складав 27,7 тис. осіб. Також можна спостерігати зменшення попиту на робітників, які не мають спеціальної підготовки — з 10 до 8,5 тис. осіб в 2009 та 2011 рр. відповідно.

Основною проблемою залишається низький попит на робочу силу. Кількість вакансій, заявлених роботодавцями у 2010 році становила 1,2 млн. одиниць та, у порівнянні з 2009 роком, практично не змінилась. В 2011;му роботодавці розмістили на 119% більше вакансій, ніж в минулому році, за підсумками року розрив між кількістю резюме і пропозицій роботодавців склав 27% на користь останніх. В 2011 році більше третини наявних вакансій було зосереджено у АРК, м. Києві, Дніпропетровській, Донецькій та Одеській областях. У решті регіонів частка вакансій, від загальної їх кількості по країні коливалася від 0,8% до 4,4%.

Значною проблемою є невідповідність попиту і пропозиції у професійно-кваліфікаційному розрізі. Так, впродовж досліджуваного періоду на одне вільне робоче місце претендувало: серед професіоналів, кваліфікованих робітників з інструментом — 5 осіб в 2010 році, 4 особи в 2011 році, серед фахівців — 7, серед працівників торгівлі та сфери послуг — 10 в 2010 році, 12 осіб в 2011 році, серед технічних службовців та робітників з обслуговування технологічного устаткування — 14 в 2010 році, 12 осіб в 2011 році, серед кваліфікованих робітників сільського господарства — 32 особи та 36 осіб в 2010 та 2011 рр. відповідно.

Структурні невідповідності між попитом на робочу силу та її пропозицією загострюються в розрізі окремих професій і спеціальностей, також спостерігається дисбаланс між попитом та пропозицією в залежності від пори року. Так, в 2011 році на одну вакансію в сфері ІТ приходилося менше одного кандидата, при цьому найвищий дефіцит спостерігався в літні місяці, коли співвідношення попиту і пропозиції в цій сфері становило 0,4, в то же час найвищий показник активності було зафіксовано в лютому (на одну вакансію припадало в середньому 10 кандидатів) (рис. 2.3)

Рис. 2.3. Попит та пропозиції за спеціальностями ІТ в 2011 році [10]

Рис. 2.4. Попит та пропозиції за спеціальністю «Бухгалтер» в 2011 році [10]

Дані рис. 2.4 свідчать, що протягом 2011 року на дві вакансії для бухгалтерів та фінансистів в середньому претендувало троє кандидатів, при цьому найвищий рівень дефіцитності на спеціалістів з обліку спостерігався в червні та липні (менше одного резюме на вакансію), у той же час найбільший попит на цю спеціальність можна спостерігати на початку наприкінці року (від 28 до 34 претендентів на одну вакансію).

Така ж саме циклічність спостерігається із формуванням попиту на спеціалістів у сфері маркетингу. Так, найбільший дефіцит на маркетологів спостерігався в липні (чотири кандидати на п’ять пропозицій роботодавців), на початку та наприкінці 2011 року — від 30 у січні до 27 в листопаді. Середній протягом року попит-пропозиція — на одну вакансію претендував 1 спеціаліст (рис. 2.5).

Рис. 2.5. Попит та пропозиції за маркетинговими спеціальностями в 2011 році [10]

Практично така ж сама ситуація (відносно великий попит на початку та наприкінці року та практична відсутність його в середині року) спостерігається і за спеціальностями: адміністративний персонал, банкіри, топ-менеджери, виробничі спеціальності та інші.

Рис. 2.6. Попит та пропозиції за медіа-спеціальностями в 2011 році [10]

Якщо порівнювати ринок праці медіа з іншими професійними сферами, то в 2011;му на ньому не спостерігалося сезонного падіння активності кандидатів (рис. 2.6). Протягом року можна спостерігати відносно постійний попит за цими спеціальностями.

Таким чином, за результати аналізу динаміки показників попиту та пропозиції нами встановлено, що на ринку праці спостерігається досить складна ситуація — відсутність раціонального співвідношення між попитом і пропозицією робочої сили.

2.2 Вивчення залежності показників попиту та пропозиції на ринку праці методом статистичних групувань За допомогою методу статистичних групувань здійснимо групування регіонів України за групувальною ознакою — навантаження на одне вільне робоче місце. За основу візьмемо дані за 2011 рік.

Побудуємо ранжирований ряд розподілу регіонів країни (крім даних по Черкаській області) за величиною групувальної ознаки, тобто розташуємо їх за навантаження на одне вільне робоче місце у зростаючому порядку.

Таблиця 2.7 Динаміка навантаження на одне вільне робоче місце (вакантну посаду) за регіонами (на кінець року)

Таблиця 2.8 Ранжирований ряд розподілу регіонів країни за навантаженням на одне вільне робоче місце, осіб/роб.місце

Ранжирований ряд розподілу регіонів дає змогу встановити розмах варіації навантаження на одне вільне робоче місце:

та інтенсивність її зміни при переході від однієї одиниці (регіон) до іншої.

Для зручності аналізу ранжированого ряду розподілу зобразимо його графічно за допомогою огіви Гальтона, в якій на осі ординат відкладають значення групувальної ознаки, а по осі абсцис — номери одиниць сукупності в ранжированому ряді.

Побудуємо графік розподілу регіонів країни за навантаженням на одне вільне робоче місце (рис. 2.7).

Рис. 2.7. Ранжироаний ряд розподілу регіонів країни за навантаженням на одне вільне робоче місце в 2011 році

Досліджувану сукупність регіонів країни поділити на групи безпосередньо за даними ранжированого ряду важко через плавність переходів. Тому спочатку побудуємо інтервальний варіаційний ряд, розділивши всю сукупність на досить невелике число груп з тим, щоб в подальшому, проаналізувавши показники цих груп, вирішити питання щодо їх об'єднання (укрупнення).

Для побудови інтервального варіаційного ряду необхідно визначити число груп і величину інтервалу. Число груп визначимо за формулою Стерджесса:

Тоді величина інтервалу:

Визначимо межі інтервалів для кожної групи.

Мінімальне значення навантаження візьмемо за нижню межу першого інтервалу, а верхнє значення визначимо як

Підрахуємо кількість одиниць у кожному інтервалі (групі). Отриманий інтервальний ряд розподілу запишемо до табл.2.9.

Таблиця 2.9 Інтервальний ряд розподілу регіонів країни за навантаженням на одне вільне робоче місце

З даних таблиці видно, що більшість регіонів України (14 з 26) в 2011 році мали навантаження на одне вільне робоче місце від 1 до 11 осіб/роб.місце, 9 регіонів країни мали навантаження від 12 до 31 особи/роб.місце і лише три регіони — Вінницька, Івано-Франківська та Хмельницька області мали велике навантаження на одно вільне робоче місце — від 32 до 51 особи/роб.місце. Уданій сукупності відсутні дані по Черкаській області стосовно цього показника, який є основним для визначення рівноваги між попитом та пропозицією на ринку праці України в 2011 році. За даними статистики навантаження на одне вільне робоче місце у цьому регіоні країни в 2011 році складало 140 осіб на одне вільне робоче місце, яке вказує на катастрофічний дисбаланс між попитом на пропозицією на даному регіональному ринку праці.

Дамо оцінку виділених груп. Для цього обчислимо показники кожної групи, які розкривають особливості груп для нашої сукупності регіонів:

попит на робочу силу за регіонами, тис. осіб;

попит на робочу силу за категоріями робочих місць, тис. осіб;

Щоб визначити ці відносні показники по кожній групі регіонів, підрахуємо абсолютні підсумки. Підсумки запишемо до табл.2.10.

Таблиця 2.10 Узагальнююча таблиця розподілу регіонів країни за навантаженням на одне вільне робоче місце

Дані узагальнюючої таблиці підтверджують попередні висновки стосовно того, що у більшості регіонів країни в 2011 році (14) була в основному потреба підприємств у працівниках на заміщення вільних робітничих місць (22,5 тис. осіб з 27,7 тис. осіб), 7 регіонів країни із завантаженням на одне вільне робоче місце від 21 до 51 осіб/роб.місце потребували всього 4,1 тис. осіб, з них на робітничі місця всього 2,2 тис. осіб, а в Черкаській області в 2011 році були вільні вакансії всього для 200 осіб, з них 100 осіб на робітничі місця та 100 осіб на посади службовців.

П’ять регіонів країни із навантаженням на одне вільне робоче місце від 11 до 21 осіб/роб.місце мали більшу потребу на заміщення вільних посад службовців — 3000 осіб, у той же час потреба спеціалістів робітничих спеціальностей складала 2900 осіб, на місця, які не потребують професійної підготовки — 500 осіб.

Два регіони країни — Черкаська та Івано-Франківська області в 2011 році зовсім не мали вільних робочих місць для працівників, які не мають професійної підготовки.

2.3 Кореляційний аналіз залежності попиту та пропозиції робочої сили від параметрів ринку За результатами розгляду теоретичних питань стосовно залежності попиту та пропозиції робочої сили від параметрів ринку, нами було встановлено, що попит на робочу силу на конкретному ринку праці залежить від економічної кон’юнктури, співвідношення затрат на оплату праці й капіталу та розвитку технології. Основним фактором, якій суттєво впливає на формування попиту робочої сили конкретному ринку праці є заробітна плата працівників. Виходячи з цього ми можемо з’ясувати кореляційну залежність між цими двома параметрами ринку праці.

Формула однофакторної моделі залежності попиту робочої сили на ринку праці України році від рівня середньої заробітної плати має наступний вигляд:

(2.1)

де b₀, b₁ — параметри моделі.

Параметри регресії знаходимо за формулами:

(2.2) (2.3)

Для визначення цих параметрів моделі необхідно розрахувати наступні значення (таблиця 2.13).

Таблиця 2.13 Розрахунки для визначення параметрів моделі регресії

Тоді параметри регресії будуть наступні:

Таким чином, вибіркова регресійна функція записується у такому вигляді:

Обчислюємо значення для кожного значення Х_і (табл.2.14).

Таблиця 2.14 Обчислення значень регресійної функції для середньої заробітної плати

Побудуємо графік регресійної функції

Рис. 2.8. Кореляційна залежність попиту робочої сили на регіональних ринках України в 2011 році від розміру середньої заробітної плати Таким чином, при зростанні середньої заробітної плати на 1 грн. попит робочої сили на регіональних ринках зростає на 0,0082 тис. осіб або приблизно на 8 осіб.

2.4 Індексний аналіз показників попиту та пропозиції робочої сили

Індексний аналіз показників попиту та пропозиції робочої сили використаємо для встановлення загальної зміни навантаження на одне робоче місце за два роки — 2011 та 2011 рр. та вплив на зміну цього показника кількості незайнятих громадян, які перебували на обліку в державній службі зайнятості та потреб підприємств у працівниках на заміщення вільних робочих місць та вакантних посад. Для вирішення поставленого завдання потрібно:

обчислити індивідуальні індекси кількості незайнятих громадян, які перебували на обліку в державній службі зайнятості та потреб підприємств у працівниках на заміщення вільних робочих місць та вакантних посад;

визначити агрегатні індекси кількості незайнятих громадян, які перебували на обліку в державній службі зайнятості та потреб підприємств у працівниках на заміщення вільних робочих місць та вакантних посад по місяцях і в цілому за рік;

обчислити абсолютні зміни (прирости) навантаження на одне робоче місце по місяцях і в цілому за рік;

використовуючи взаємозв'язок індексів і абсолютних приростів, перевірити правильність визначених показників;

зробити висновки щодо знайдених результатів.

Вхідні дані відображені у табл. 2.17

Таблиця 2.17 Дані для визначення індексів вартісного та фізичного обсягу попиту і пропозиції робочої сили

Обчислимо відносну й абсолютну зміну навантаження на одне робоче місце в 2012 році порівняно із 2011 роком.

а) за рахунок двох факторів: кількості незайнятих громадян, які перебували на обліку в державній службі зайнятості та потреб підприємств у працівниках на заміщення вільних робочих місць та вакантних посад. Для цього визначимо індекс навантаження на одне робоче місце:

Спостерігається збільшення навантаження на одне робоче місце в 2012 році порівняно із 2011 роком на 7,4% .

Різниця між чисельником і знаменником характеризує абсолютне збільшення навантаження на одне робоче місце за два роки:

Абсолютне збільшення навантаження на одне робоче місце за два роки становить 1 особу/роб.місце.

б) внаслідок зміни кількості незайнятих громадян, які перебували на обліку в державній службі зайнятості. З цією метою обчислимо індекс кількості незайнятих громадян, які перебували на обліку в державній службі зайнятості:

За рахунок зміни кількості незайнятих громадян, які перебували на обліку в державній службі зайнятості зміни навантаження на одне робоче місце в 2012 році по відношенню до 2011 не спостерігалося.

Те ж стосується абсолютної зміни цього показника, за рахунок зміни кількості незайнятих громадян, які перебували на обліку в державній службі зайнятості, зміни навантаження на одне робоче місце в 2012 році по відношенню до 2011 не спостерігалося:

в) внаслідок зміни потреб підприємств у працівниках на заміщення вільних робочих місць та вакантних посад:

Абсолютне зниження вартісного обсягу реалізованої продукції внаслідок зміни цін становитиме:

Визначені індекси та абсолютні прирости зв’язані між собою такою рівністю:

Таким чином, в результаті проведення індексного аналізу показників попиту та пропозиції встановлено, що зміни навантаження на одне робоче місце в 2012 році порівняно із 2011 роком відбувалися лише за рахунок потреб підприємств у працівниках на заміщення вільних робочих місць та вакантних посад на 7,4% або на 1 особу/роб.місце.

3. Прогнозування показників стану попиту і пропозиції робочої сили Мета прогнозування показників попиту та пропозиції робочої сили — визначення та кількісна оцінка очікуваного контингенту незайнятого у галузях економічної діяльності населення, який вийде на ринок праці і претендуватиме на вільні робочі місця та посади; розробка можливих варіантів забезпечення продуктивної зайнятості, встановлення прогнозного надлишку працездатного населення працездатного віку з урахуванням потреб суспільного виробництва та економічного стану держави.

Методика прогнозування показників попиту і пропозиції робочої сили на регіональних та національному ринках праці передбачає:

— визначення чисельності працездатного населення працездатного віку на період прогнозування розвитку ринку праці;

— визначення масштабів пропозиції робочої сили з урахуванням коефіцієнту трудової активності працездатного населення працездатного віку;

— визначення потреби в робочій силі на прогнозний період з урахуванням: існуючих вільних робочих місць і вакантних посад, створення нових робочих місць, передбачених програмою соціально-економічного та культурного розвитку регіону на найближчі 3−5 років; вивільнення працівників через плинність кадрів, вступ до навчальних закладів, призов до військової служби тощо; розширення малого і середнього підприємництва, самозайнятості тощо;

— визначення співвідношення між попитом і пропозицією робочої сили на ринку праці, обсягів незайнятого працездатного населення та чисельності і рівнів безробіття.

Для прогнозу попиту і пропозиції на ринку праці будемо використовувати так званий сценарний (варіантний) підхід. Метою такого підходу є забезпечення узгодженості потреби в робочій силі з параметрами соціально-економічного розвитку регіону, динамікою основних його макроекономічних і соціальних показників: працездатне населення працездатного віку, економічно активне населення; обсяги виробництва галузей виробничої та невиробничої сфери, обсяги сумарних інвестицій.

Для визначення прогнозного обсягу пропозиції на регіональних ринках праці країни на період до 2014 року будемо використовувати формулу:

(3.1)

де П_н — чисельність осіб, попит на робочі місця яких не був задоволений у 2011 році; П_з — чисельність звільнених з попереднього місця роботи за власним бажанням та за порушення трудової дисципліни; П_РО — чисельність вивільнених у зв’язку з реорганізацією виробництва і праці; П_вс — чисельність військовослужбовців, звільнених у зв’язку із скороченням чисельності або штату без права на пенсію та з військової кадрової служби; П_вш — випускники загальноосвітніх шкіл, професійних навчально-виховних закладів, ВНЗ, які навчалися з відривом від виробництва; П_і — незайняті з інших причин.

Вихідною інформацією для обчислення пропозиції ринку праці України і складових попиту на робочу силу з боку роботодавців, темпів їх змін на роки, що прогнозуються, є статистичний звіт ф.№ 2-ПН «Працевлаштування незайнятого населення за 2009;2011 рр» [2], а також аналітичні матеріали розвитку ринку праці за 2009;2011 роки, «Програма сприяння зайнятості населення та стимулювання створення нових робочих місць на період до 2017 року».

Прогноз надходження пропозиції робочої сили на ринок праці з окремих джерел базується на динаміці показників приросту (зниження) чисельності осіб, які перебувають на обліку на початок року (включно з безробітними); звільнених від роботи за власним бажанням та за порушення трудової дисципліни; вивільнених із галузей економіки в зв’язку з реорганізацією виробництва;випускників навчальних закладів всіх рівнів акредитації, які навчалися з відривом від виробництва; чисельності осіб, зокрема жінок, які повертаються до робота після закінченім відпустки по догляду за дитиною; надходжень з інших джерел.

Прогноз пропозиції праці з боку незайнятих трудовою діяльністю осіб, які перебувають на обліку на початок прогнозного року, здійснюється на основі визначення змін в темпах приросту (зниження) чисельності цього контингенту за попередній і прогнозний період до 2014 року та середньорічних їх розмірах. Розрахунки будемо здійснювати за формулою:

(3.2)

де П_прпф — чисельність осіб, які пропонували робочу силу у попередньому (до прогнозного) році; І_тп — середньорічний темп приросту (зниження) чисельності осіб, які пропонували робочу силу за попередні 2009;2011 роки.

За даними статистики на обліку Державної служби зайнятості перебувало: на кінець 2008 р. — 876,2 тис. осіб, 2009 р. — 542,8 тис. осіб; 2010 — 564,0 тис. осіб; 2011 — 501,4 тис. осіб.

Темп зниження чисельності осіб, що перебувають на обліку служби зайнятості становить:

Відповідно, середньорічний темп зниження складе 10,7%. Звідси, обсяг пропозиції в 2012 році становитиме:

Для 2013 року темп зниження пропозиції праці становитиме:

Середньорічний темп зниження дорівнюватиме 4,3%. Обсяг пропозиції праці на другий прогнозований рік становитиме:

Для 2014 року темп зниження пропозиції праці становитиме:

Середньорічний темп зниження дорівнюватиме 6,0%. Обсяг пропозиції праці на другий прогнозований рік становитиме:

За даною формулою розраховується також прогноз надходження пропозиції робочої сили на ринок праці з інших джерел: звільнених від роботи за власним бажанням та за порушення трудової дисципліни; вивільнених із галузей економіки в зв’язку з реорганізацією виробництва; випускників навчальних закладів всіх рівнів акредитації, які навчалися з відривом від виробництва;чисельності осіб, зокрема жінок, які повертаються до робота після закінченім відпустки по догляду за дитиною; надходжень з інших джерел (звільнених військовослужбовців, мігрантів, звільнених з ув’язнень тощо).

Прогнозування загального попиту на працю на ринку праці будемо використовувати формулу:

(3.3)

де П_вф — обсяг працевлаштування вивільнених працівників через реорганізацію виробництва; П_зф — обсяг працевлаштування вивільнених працівників за власним бажанням та порушення трудової дисципліни; П_мф — працевлаштування випускників середніх загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних закладів та ВНЗ; П_аф — обсяг працевлаштування військовослужбовців, звільнених за скороченням чисельності або штату без права на пенсію та з військової строкової служби; П_іф — обсяг працевлаштування осіб, незайнятих трудовою діяльністю з інших причин.

Прогнозні показники працевлаштування перелічених груп населення розраховуються аналогічно до прогнозних показників пропозиції, за формулою:

(3.5)

де П_прф — обсяг працевлаштування за рік, що передував прогнозному; І_тп — середньорічний темп приросту (зменшення) обсягу працевлаштування за попередні роки.

Кінцевим результатом побудови прогнозу ринку праці є визначення чисельності незайнятих, які перебуватимуть на обліку в державній службі зайнятості на кінець прогнозного періоду:

(3.6)

де П_прф — обсяг пропозиції праці прогнозного року; Ч_з — чисельність осіб, які знімаються з обліку; Ч_зп — чисельність незайнятих осіб, які звертаються до служби зайнятості з питань працевлаштування.

Розраховані прогнозні розрахунки стану ринку праці України на 2012;2014 роки представлено у табл.3.2.

Таблиця 3.2 Прогнозні показники ринку праці України в 2012;2014 рр., тис. осіб