Зв'язок латини і юриспруденції

Тенденції розвитку сучасного українського суспільства наглядно показують наскільки гостро громадяни нашої країни відчувають недостатність правових знань. Про це свідчить великий наплив молоді в юридичні навчальні заклади. Стає очевидним загальновідомий факт, що суспільство лише тоді може вважатися цивілізованим, коли воно може забезпечити своїм громадянам не тільки правові гарантії, а й правові знання. Однією з вимог отримання конкурентоздатної середньої, середньотехнічної та вищої юридичної освіти полягає в освоєнні дієздатними громадянами та майбутніми правознавцями понятійно-термінологічного апарату права.

У нашій державі, як і в багатьох інших країнах, правова освіта розпочинається ще в школі. Загальна структура шкільної пограма передбачає вивчення школярами курсу «Основи правознавства». Все це свідчить про постійну увагу керівництва країни до підвищення громадської самосвідомості молодих громадян, стосовно отримання ними основних правових знань у циклі загальних дисциплін. Але вітчизняна педадогічна наука та практика з проведення в школі цього предмету виявилась не зовсім готовою. Непідготовленою виявилась, перш за все, система введення понятійно-термінологічного апарату в тих предметах, в яких він повинен бути засвоєний учнями. Гострота проблеми полягає ще й в непідготовленні викладатського складу працювати з цим апараиом та розповсюджувати його в процесі навчання. Вчителі виявились, також, неготовими використовувати арсенал різноманітних педадогічних методик, засобів і прийомів, які мажна було б застосовувати для формування у свідомості учнів понятійно-термінологічного апарату права та інших дисциплін. На регіональному рівні проблемою правової освіти в школі займаються освітні установи різних рівнів — від Міністерства освіти до середніх навчальних установ. Цією проблемою також займаються інститути підвищення кваліфікації педадогічних кадрів, які розробили методологічні рекоменлації для вчителів.

Як і будь-яка інша наука юриспруденція має свою спеціальну лексику — юридичну термінологію, без знання якої оволодіння правовими знаннями та юридичною професією просто неможливе. Правова термінологія заснована на базі латинської мови, так як бере свій початок з римського права. На основі саме римського права складені багаточисленні поняття цивільного права. Юридичні терміни та поняття, які розповсюджені в усіх країнах світу (наприклад, арбітраж, вето, прокуратура та багато інших) краще всього засвоюються при вивченні римського права.

Видатними юристами III ст. були Павл, Папініан, Ульпіан, Модестін, твори яких дійшли до нашого часу лише у фрагментах. Підсумком багатовікового історичного розвитку юриспруденції стала знаменита кодифікація римського права візантійським імператором Юстініаном.

У 528 — 534 рр., враховуючи умови Східної імперії, Юстініан видає збірку римських законів та імператорських конституцій під назвою «Codex Iustinianum» («Кодекс Юстініана»), яка в XII ст. була перейменована у «Corpus iuris civilis» (СІС) («Звід цивільного права») і стала основою законодавства для європейських народів. Вона складається з чотирьох основних частин: «Institutiones» («Інституції»), «Digesta» («Дігести»), «Codex Iustinianum» («Кодекс Юстініана») та «Novellae» («Новели»).

Джерелом «Інституції» стали «Institutiones» римського юриста Гая. «Digesta» містять уривки з творів 39 класичних юристів і складаються з 50 книжок. «Cdex Iustinianum» — це збірка постанов від Адріана до імператора Юстініана, яка містить 12 книжок. До «Novellae» увійшли всі додаткові накази, видані після 534 року.

У середні віки латинською мовою було укладено багато юридичних документів і трактатів, що становлять основу історії права цього періоду. Це, наприклад, «Lex Salica» («Салічна правда») (V — VI ст.), трактат Т. Брактона «De legibus et consuetudinibus Angliae» («Про закони й звичаї Англії») (XIII ст.), «Maiestas Carolina» («Каролінзька величність») (1355 р., Чехія), «Tripartitum opus iuris consuetudinarii regni Hungariae» («Тричастинний твір звичаєвого права королівства Угорщини») (1517 р., Угорщина), «Formula processus iudicarii» («Формуляр судової процедури») (1523 р., Польща) та багато інших.

Відомо, що чимало своїх листів до іноземних послів та урядів написав саме латинською мовою Богдан Хмельницький. Також, до нас дійшов текст першої конституції Війська Запорізького 1710 року, надрукований латинською мовою.

У середні віки римське право панувало в різних країнах Європи, оскільки воно вважало право приватної власності абсолютним і відстоювало рівність приватних власників перед законом. Велику роль при цьому відігравала абстрактність римського права, яке в перші століття нашої ери втратило риси національно обмеженого, місцевого права і стало придатним для регулювання приватно-власницьких і договірних відносин різних народів.

Відмічаючи роль латинської мови як термінологічного базиса майже всіх сфер науки, потрібно визнати її переважання в утворенні термінів медицини і, особливо, юриспруденції. Юристи вивчають судову медицину, яка безпосередньо пов’язана з латиною. В своїй діяльності їм доводиться мати справу з рецептами, написаними латинською мовою, знайомитися з історією хвороби, висновками судових лікарів та медичних експертів. Тому рекомендується починати навчання з вивчення юридичних термінів, а це означає, що починати потрібно з вивчення латинської мови. Термінологічний словник права дуже великий, а його незнання породжує виникнення труднощів в засвоєнні навіть такого не великого шкільного курсу як «Основи правознавства». Нерозуміння того про, що говорить викладач, незнання понятійно-термінологічного апарату права призводить до відчуття невпевненості студентів в своїх знаннях, втрату інтересу до вивчення курсу правознавства.

Звідси, в подальшому, у молодої людини утворюється нестійка життєва позиція, незнання своїх громадянських прав та обов’язків, тобто різні негативні наслідки. З іншого боку, своєчасне вивчення латинської мови, вільне її використання в процесі навчуння стимулює інтерес до вивчення курсу основ правознавства, активізацію мислення, дозволяє глибше вивчати матеріал сучасних дисциплін юриспруденції, що в майбутньому впевнено відчувати себе на правовій арені.

Роблячи висновок, потреба мотивації вивчення латинської мови як термінологічного базиса юриспруденції є досить вагомою тому, що знання цієї мови або хочаб суттєве зайомство з нею вирішує безліч поблем, які виникають у процесі навчання. Отже, слід зазначити, що латинська мова та її вивчення у вищих навчальних закладах сприяє кращому та грунтовнішому засвоєнню інформації з різноманітниз дисциплін, які вивчаються, перш за все, студетами юридичних факультетів.

Висновок Отже, латинська мова — це мова латинів, стародавніх мешканців Лація, які заселяли невелику частину Центральної Італії. На кордоні Лація та Етрурії, над рікою Тібр, був розташований Рим, заснований у 753 році до н. е. Хоча до сладу римської общини входили ріхні племена, мовою загального спілкування залишалася латинська. Згодом Рим підкорив Грецію, Галію, частину Піренейського півострова, Північну Африку, Малу Азію, Єгипет та інші землі. Врезультаті цього латинська мова вийшла за межі Апеннінського півострова і поширилась на території Західної Європи.

Ровзиненість та широке застосування дали змогу латинській мові протягом багатьох століть залишатися мовою науки і дипломатії, школи та церкви, юриспруденції тощо. Зокрема, слід звернути увагу на те, що латинська мова була міжнародною мовою медицини. На базі латинської мови утворилася група романських (від слова Roma — Рим) мов, куди ввійшли такі мови: італійська, іспанська, португальська, французька, румунська та інші. Вона мала значний вплив на грецьку, немецьку, англійську, українську, російську та інші мови.

Дехто говорить, що латинська мова зараз мертва. Яка ж це мертва мова? Вона пережила тисячоліття в текстах, творах, які збереглись до нашого часу і завдяки яким ми можемо спостерігати розвиток багатьох мов: романських, слов’янських та інших. Наприклад, вчені довели, що із 20 тисяч найбільш вживаних англійських слів 10 400 латинського походження, 2200 грецького і тільки 5400 англосаксонського. Латинський алфавіт вз’ятий за основу майже в усіх європейських мовах.

Латинська мова — це мова Гая Юлія Цезаря і Марка Туллія Ціцерона, Публія Вергілія Марона і Квінта Горація Флакка, Публія Овідія Назона та іних видатних римських письменників та поетів.

Латинські терміни ми використовуємо щоденно. Це такі, як: автор, адвокат, акт, акція, амбулаторія, атестат, аудиторія, диктант, директор, доктор, доцент, екзамен, ефект, імперія, інститут, інструмент, комісія, компроміс, конспект, конституція, конференція, культура, лабораторія, лінія, література, мінус, нотаріус, об'єкт, плюс, позиція, прогрес, професор, процес, ректор, республіка, санаторій, соліст, студент, університет, факультет, федерація, фінал, радіо, трансляція, опера, прокламація, лекція, революція та багато інших.

Хоча латинська мова певною мірою втратила значення міжнародної мови вчених будь-якої спеціальності, що належало їй ще в XVIII ст., але, все ж таки, у ряді наук, а саме хімії, матеметиці, фізиці, зоології, ботаніці, філології, медицині, астрономії, космонавтиці, кібернетиці та юриспруденції, її позиції залишаються непорушними і в наш час. Насамперед, це мова природничонаукової систематики, анатомічної, медичної та фармакологічної номенклатури. Разом з тим, латинська і латинізована грецька лексика служить основним джерелом поповнення бузупинно і прогресивно збагаченої термінології у всіх сферах науки та техніки.

Латинська мова — це основна мова європейської культури та мистецтва від античності до наших днів. Тому, роблячи висновок, неможливо не згадати слова видатного римського вченого, філософа, письменника і політичного діяча Ціцерона «Non enim tam praeclarum est scire latine, quam turpe nescire» — «Не так прекрасно знати латинську мову, як соромно її не знати». Тобто у наш час кожен спеціаліст повинен знати іноземну мову, і не одну, а в цьому допоможе знання латини.