Джон Беньян. 
Подорож пілігрима

Джон Беньян. Подорож пилигрима

Некий благочестивий чоловік був увергнутий шибениками в в’язниця, і це йому бачення: Посеред поля, спиною до свого житлу у місті Загибель стоїть конкретна людина, зігнений під тяжкою ношею гріхів. У руках нього Книжка. З Книги цієї людина. Християнин, дізнався, місто буде пожжен небесним вогнем і всі жителі його безповоротно загинуть, якщо негайно не виступлять ти дорогою, який від смерті до Життя Вічної. Але він, цей бажаний путь?

Домашние вважали Християнина божевільним, а сусіди зло насміхалися, що він залишив дім у граді Загибель, сам він не знаючи, куди йде. Однак у чистому полі зустрівся йому людей під назвою Євангеліст, яку Християнинові на высившиеся вдалині Тісні врата й звелів йти безпосередньо до ним, куди сворачивая.

Из міста за Християнином пустилися двоє сусідів: Впертий і Згідливий, але перший невдовзі повернув тому, не отримавши наперед від супутників зрозумілого йому відповіді питання, що з «спадщину нетлінне, непорочне» очікує їхнього за Тісними воротами. Згідливий теж залишив Християнина, побачивши, як і той вступив у непролазну багно зневіри — місце шляху до Тісною воріт, куди стікаються нечистоти гріха й страху, овладевающего пробудившимся від затемнення грішником. Ні не сказати про цю багно, ні осушити чи замостить її невозможно.

За багном Християнина чекав Мирської Мудрець. Він спокусив подорожнього промовами у тому, що знає простіший і ефективний спосіб позбутися ноші гріхів, ніж повне грізними небезпеками мандрівка з іншого боку Тісних воріт. Досить лише звернути в селище з гарним назвою Доброзвичайність і розшукати там людини під назвою Законність, який допоміг вже дуже многим.

Христианин послухав недоброго ради, але обхідному згубному шляху його зупинив Євангеліст і скерував на шлях істинний, ступивши який він незабаром дістався Тісних врат.

«Стучите, і відчинять вам», — прочитав Християнин напис над воротами і із серця постукався. Привратник впустив Християнина і навіть трохи підштовхнув їх у спину, бо неподалік височів міцний замок Вельзевула, із якої він і друзі його пускали смертоносні стріли в мешкающих пройти Тісними вратами.

Привратник зазначив Християнинові силою-силенною шляхів, лежачих за воротами, але тільки одне із всіх — прокладений патріархами, пророками, Христом й Закону Його апостолами — вузьке і прямий. У ньому, шляхом істини, і має рухатися далі Христианин.

Через кілька годин Християнин прийшов у будинок, де всі — і кімнати, і предмети у яких — символізувало найважливіші істини, не повідомляючи яких пілігриму не подолати виникали перешкоди, уготованных з його шляху. Значення символів роз’яснив Християнинові господар цього будинку хоча. Толкователь.

Поблагодарив Тлумача і продовживши свій шлях. Християнин невдовзі углядів попереду пагорб, увінчаний Хрестом. Щойно він піднявся до Хреста, як тягар гріхів скотилося з його плечей і сгинуло в могилі, зиявшей біля підніжжя холма.

Здесь ж, у Хреста, три ангела Господнього обступили Християнина, знято з нього дорожнє рубище і одягнули у святкові одягу. Наставивши на подальший шлях, ангели вручили йому ключ Обетования і сувій з пресою, службовець перепусткою в Небесний Град.

По дорозі Християнинові траплялися інші пілігрими, по більшу частину не варті вибраної ними шляху. Так, зустрілися йому Формаліст і Лицемір із країни Марнославство, що тримали шлях на Сіон за славою. Вони стороною минули Тісні врата, оскільки у країні прийнято ходити найкоротшим шляхом — нібито не про них сказано: «Хто не дверима входить у вікно овчий, але перелазит инуде, той злодій і разбойник».

Когда треба було перевалити через гору Складне Становище, формаліст з Лицеміром обрали зручні на цей вид, рівні обхідні дороги — одна звалася Небезпека, іншу Загибель — і пропали.

У самої вершини гори Християнинові зустрілися Боязкий і Недовірливий; ці пілігрими боялися небезпек, якими чревата шлях у Небесний Град, і з малодушність вирішили повернути назад.

С першої небезпекою Християнин зіштовхнувся біля входу до чертог Пишнота: по сторонам стежки тут було прикуті два грізних лева. Християнин злякався було, але воротар дорікнув його маловерием, і він, набравшись духу, целым-невредимым пройшов точно посередині між рыкающими тварями.

Отвага Християнина отримала винагороду привітним прийомом в чертогу і довгої, довгій запівніч, проникливої бесідою з які жили у ньому дівами Мудрістю, Благочестям і Милосердям про велич і доброти Хазяїна, созиждевшего цей чертог. Вранці господарі проводили Християнина ти дорогою, спорядивши бронею і зброєю, що ні старіє і зношується вовек.

Без цих зброї та боєприпасів броні буде непереливки було б Християнинові в долині Приниження, де шлях йому перепинив жахливого обличия ангел безодні Аполлион, затятий ворог Царя, Якому служив Християнин. Пілігрим відважно вступив у поєдинок із супостатом і безпосередньо з ім'ям Господнім на вустах здобув верх.

Далее шлях Християнина лежав долиною Смертної Тіні, де у кромішній пітьмі йому довелося ступати по вузької стежині між страшної трясовиною й бездонної прірвою, минаючи вхід у пекло. Благополучно він обминув і вертеп велетнів Язичництво і Папство, в колишні часи, поки ще були сильні, всуціль усеявших околиці кістками подорожніх, потрапили у тому лапы.

За долиною Смертної Тіні Християнин нагнав пілігрима під назвою Вірний, який, як і Християнин, пройшов Тісними воротами і він устиг вже витримати не випробування. Знайшовши один одного гідних супутників, Християнин з Вірним вирішили продовжити шлях разом. Тож які вони йшли, доки забачили вдалині якийсь город.

Тут їм назустріч вийшов знайомий обом Євангеліст і додав, що у місті цьому один їх прийме мученицьку смерть — прийме її в благо собі: до того вступить в Небесний Град, крім того, уникне скорбей, уготованных що залишився в живих. Звався той град Метушня, і цілий рік йшла тут ярмарок. Вибір товару був величезний: вдома, маєтку, посади, титули, царства, пристрасті, задоволення, плотські утіхи, багаті дружини і чоловіки, життя тіла, і душі; цілодобово безкоштовні видовища: злодійство, вбивство, перелюбство, клятвопорушення… Освітлена ж ярмарок була зловісним багряним светом.

На зазывы продавців пілігрими відповідали, що нічого їй непотрібно, крім істини. Ці слова викликали серед торгуючих вибух обурення. Як порушники спокою Християнин з Вірним були до суду, у якому проти них свідчили Заздрість, Забобони й Угодничество.

По неправедному вироку Вірний був жорстоко страчений, Християнинові вдалося бігти. Та не довго довелося йому у самотині — його нагнав Уповающий з міста Метушня, якого змусило пуститися ти дорогою видовище смерті Вірного; так завжди смерть свідка істини вибудовує йому нових послідовників Христа.

Завидя зручну стежку, що йде начебто точно вздовж їхні шляхи, Християнин умовив Котрий Сподівається перейти її у, що мало не згубило обох: йдучи зручною стежиною, пілігрими опинилися у замку Сумнів. Замок належав велетню Відчай, який полонив їх і тепер взявся мучити, намовляючи накласти він руками і тим припинити страшні мучения.

Христианин був готовий почути Розпачу, але Уповающий нагадав йому заповідь «Не вбий», Тут Християнин згадав про врученому ангелами ключі Обетование і розімкнув їм запори узилища.

Скоро пілігрими вже був у Утішних горах, з вершин яких погано виднілися ворота Небесного Міста. Пастухи Пізнання, Досвідчений, Пильність і Щирий дали Християнинові з Уповающим докладний опис шляху до ним.

Имея отримане з вірних рук опис, подорожани все-таки пішли за чорношкірим людиною в сяючій одязі, посулившим проводити їхню до Небесному Граду, але який завів в хитро розставлені мережі. З мереж пілігримів визволив Ангел Божий, який пояснив, що вони попалися у боргову пастку Спокусника, інакше — Лжеапостола.

Далее Християнин і Уповающий йшли чудний країною Поєднання, про яку говорив пророк Исаия і яку Господь називає Свою. Повітря тут було напоєно чудовими пахощами і дзвенів від чаруючого співу птахів. Усі чіткіше і чіткіше поглядам подорожніх відкривався жаданий Небесний Град. І ось вийшли до річки, яку їм неодмінно потрібно було перейти, — лише двоє, Енох і Ілія, потрапили до Небесний Єрусалим, пройшовши её.

Едва пілігрими вступив у води річки, як Християнин стад тонути і заволав словами Псальмопівця: «Я тону водами глибоких, і хвилі накривають мене з головою! Жах смерті опанував мною!».

Но Ісус Христос не залишив вірних Своїх, і вони благополучно вийшли на протилежний берег. Біля воріт Небесного Міста пілігримів зустріло воїнство Ангелів; небесний хор гримнув пісня: «Блаженні званные на шлюбну вечерю Агнца».

Пилигримы увійшли до ворота і раптом змінилися і облеклись в вбрання, блискучі як золото. Ангели, яких неможливо було тут безліч, оспівали: «Свят, святий, святий Господь Саваоф!».

И було благочестивому людині нове бачення, у якому відкрилася йому доля Христианы, яка захотіла колись поїхати з мужем.

Лишь лише чоловік перейшов річку Смерті, жінка ця стала обмірковувати своє минуле існує і майбутнє; її обтяжувало тягар провини — не тільки собі, а й дітям вона завадила розпочати Життя Вечную.

Как-то уві сні бачила вона Християнина, стоїть між безсмертними і що грає на лірі перед Господом. А вранці у її двері постукав гість під назвою Таємниця і запрошення Хазяїна Небесного Міста дійти Його трапезе.

Соседки осміяли Християнові, дізнавшись, що вона вирушає до небезпечну подорож, і лише одна, звавшаяся Любов, зголосилася йти разом із нею.

За Тісними воротами Християнові з дітьми і з Любов’ю привітав Сам Господь. Він зазначив шлях, яким пройшов Воно й який треба було взяти им.

На цьому шляху жінок із дітьми очікували такі грізні небезпеки, що Тлумач вважав за потрібне обрати в провідники свого слугу під назвою Дух Мужності. Він часто виручав путниц, захищаючи їхнього капіталу від страшних велетнів і чудовиськ, без числа сгубивших пілігримів, він ступив головну до Небесному Граду шлях не через Тісні врата, Повсюду, де ні проходила Християна зі супутниками, вона чула захоплені розповіді про славних подвиги його й його товариша Вірного. Протягом часу шляху сини її взяли його в дружини дочок благочестивих покупців, безліч вони народилися діти. Немовлят, онуків Христианы і Християнина, пілігрими вручили виховання Пастирю, пасшему свої стада на Утішних горах, не бажаючи спустилися у країну Поєднання. Тут, серед чудових садів, осенявших береги ріки Смерті, вони залишались до того часу, поки що до Християни з’явився янгол із звісткою, що Цар очікує її явища до Собі через десять дней.

В належний термін Християна з радісною благоговінням вступив у річку; у тому березі вже чекала колісниця, щоб узяти неї і відвезти в Небесний Град.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.