Висновки. 
Поетика заголовку

Заголовок є однією з найважливіших частин тексту. Він є своєрідною торговою маркою, від назви якої залежить успіх твору. Перша річ на яку ми завжди звертаємо увагу — це заголовок. Саме з нього починається наше знайомство з текстом, будь то художній твір, стаття чи книга.

Можна підвести висновок, що заголовок має унікальний статус у будь-якому тексті, незалежно від типу тексту. Він є найважливішим семантичним, психологічним, естетичним, стилістичним його елементом.

На протязі декількох останніх десятиріч заголовок привертає багато уваги з боку дослідників. Окремі роботи, присвячені заголовку, почали з’являтися ще в першій половині минулого століття, але вони були, незалежно від їх значущості, нібито випадковими, не пов’язаними з основними тенденціями в науці того часу, тому проходили непоміченими.

Зростання зацікавленості до заголовку починається у 1960;ті роки, коли у філології почав активно проявлятися системний підхід. Дослідників не міг не зацікавити той факт, що заголовок є одночасно як частиною тексту, так і його окремим елементом. Саме тоді з’явилися питання, які вони намагалися вирішити. Їх можна звести до трьох: 1) що таке заголовок і який його статус; 2) які у нього функції; 3) як він співвідноситься із структурою тексту. Останні роки ця проблематика активно опрацьовується лінгвістами та літературознавцями.

Серед дослідників немає однозначних думок щодо функцій заголовку. У цій роботі були досліджені роботи багатьох лінгвістів, на основі яких можна виділити п’ять головних функцій заголовку: 1) рекламна; 2) інформаційна; 3) репрезентативна; 4) з'єднувальна; 5) функція організації читацького сприйняття. Деякі дослідники виділяють більше функцій. Наприклад функції творення тексту та встановлення контакту з читачем.

Також немає чіткої типологічної класифікації заголовків. Найбільш повну класифікацію надає А.В. Ламзіна: 1) Заголовки, що представляють основну тему чи проблему твору; 2) Заголовки, що представляють основну тему чи проблему твору; 3) Персонажні заголовки; 4) Заголовки, що позначають час та простір.

Оскільки заголовок невід'ємно пов’язаний з текстом, існує два типи зв’язку між текстом та заголовком: 1) імпліцитний; 2) експліцитний.

Слід також зауважити, що у різні часи була «мода» на різні види заголовків. Так, наприклад, у середньовіччі були дуже поширені дескриптивні заголовки. Найяскравішим прикладом є роман Д. Дефо «Робінзон Крузо». Та з часом заголовки ставали все коротше і поступово цей вид заголовків перестали використовувати. На зміну прийшли образні заголовки з ускладненою семантикою — заголовки-алюзії, символи, метафори.

Найпоширенішими заголовками виявилися заголовки-власні назви (сюди входять і заголовки, що вказують на рід занять головного героя або ім'я його роду або родини). Ці заголовки виявилися настілки вживаними, що виникла класифікація заголовків-власних назв.

Розглядаючи заголовок роману «Імперія янголів» можна сказати, що це узагальнено-символічний заголовок. Його можна розглядати як метафору. Він виконує наступні функції: інформаційну, функцію встановлення контакту з читачем, експресивно-апелятивну та естетичну функції. Тут зв’язок між текстом та заголовком імпліцитний, оскільки слово імперія ніде не вживається у тексті. Звичайно слово «янгол» часто вживане, але це пояснюється тематикою роману.

«Імперія янголів»? це змога розкрити тему життя після смерті, яка набула популярності ще на початку середньовіччя (IV-Vст) після розпаду Римської імперії у час становлення феодального строю. Розвитого такого роду літератури спровокувало впровадження християнства, яке стверджувало, що життя не закінчується після смерті, що душа залишається, а всі труднощі земні - лише тимчасові і їх потрібно сприймати як належне.

Оскільки головною тематикою роману є життя після смерті, то слово «янгол» у назві можна розуміти двояко. Це можуть бути або темні янголи, або ж добрі янголи. Але, приймаючи до уваги той факт, що за змістом пекла не існує, будь-яка двоякість розуміння зникає. З цього робимо висновок, що тут, скоріше за все, маються на увазі добрі янголи. Щодо слова «імперія», то у тексті й справді можна прослідити подібну структуру. Устрій може нагадувати імперію з чіткою ієрархією. Але ця ієрархія неповна.

Не дивлячись на негативний підтекст слова «імперія», негативного його проявлення, окрім контролю кожного з рівнів, у тексті немає. Хоча тут частково можна розгледіти імперську структуру, вона не є вирішальною для цілісного сприйняття тексту та його розуміння. Головною ідеєю роману все ж таки стала перемога добра над злом, любові над ненавистю, жагою до нових знань над задоволеністю від того, що вже є.