Туризм як вид дозвіллєвої діяльності

Міністерство культури України Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв

Інститут менеджменту Кафедра менеджменту соціокультурної діяльності та зовнішньокультурних зв’язків КУРСОВА РОБОТА з дисципліни «Теорія і практика соціально-культурної діяльності»

на тему: «Туризм як вид дозвіллєвої діяльності»

Виконала:

Студентка 3-го курсу Заочної форми навчання Групи МСКД — 70/5

Скрипка Ірина Володимирівна Київ 2013

ЗМІСТ Вступ РОЗДІЛ 1. ТУРИЗМ ЯК ВИД ДІЯЛЬНОСТІ

1.1 Туризм в структурі дозвіллєвої діяльності

1.2 Сільський зелений туризм як різновид туристичної діяльності

РОЗДІЛ 2. ТУРИЗМ В УКРАЇНІ

2.1 Участь закладів культури в розвитку зеленого туризму

2.2 Культурно-мистецька акція «Мистецтво одного села»

Висновки Список використаних джерел та літератури

ВСТУП Актуальність теми. У сучасному світі туризм — це багатогранне явище, тісно пов’язане з економікою, історією, географією, архітектурою, медициною, культурою, спортом та іншими науками. Однак жодна з них не може повністю і вичерпно охарактеризувати його як об'єкт власних досліджень і жоден з існуючих соціально-економічних інститутів не в змозі самостійно розв’язати комплекс його проблем. Але відомо, що туризм є популярною формою організації відпочинку, проведення дозвілля, пізнання рідного краю, навколишнього середовища, знайомства з історією, культурою і традиціями певної країни.

В даний час цей вид подорожей зазвичай класифікується як дозвіллєвий туризм. Ймовірно, він спочатку виник в Європі в часи Римської імперії і знову з’явився в епоху Відродження слідом за подорожами Колумба. Саме він був одним з найбільш важливих факторів, що вплинули на розвиток суспільства в ці історичні періоди. Дозвіллєвий туризм швидко розвивається, охоплюючи тепер не тільки багатих, але і середній клас.

Люди почали регулярно подорожувати на відпочинок, лікування, релігійних, освітніх та економічних цілях, так як це було приємно, доступний за ціною і ефективно. Завдяки швидкому розвитку транспортних систем, лібералізації умов праці та зростаючому прагненню до збагачення пройшло не так багато часу, перш ніж міжнародний дозвіллєвий туризм став частиною життя майже всіх верств суспільства.

Туризм входить у число основних інтересів проведення дозвілля у багатьох людей і не виходить за межі економічних можливостей більшості населення. Саме це рухає величезної світової індустрією, призначеної для задоволення потреб та інтересів тих, хто якийсь час знаходиться далеко від дому. Туризм став грати таку важливу роль у житті багатьох людей, що перетворився в унікальну найбільшу світову індустрію.

Стан розробленості проблеми. Питаннями туризму як виду дозвіллєвої діяльності у різні часи приділяли увагу у своїх дослідженнях В. Лабскір [20], В. Руденко [24], Л. Устименко [27], Л. Максанова, О. Бейдик та інші дослідники.

Розвиток сільського зеленого туризму висвітлені в працях Н. Алєшугіна [6], Л. Чернюк [29], І. Панов.

Об'єкт дослідження — туризм як вид дозвіллєвої діяльності. Предмет дослідження — сільський зелений туризм в Україні.

Мета роботи дослідити сільський зелений туризм як вид дозвіллєвої діяльності та участь закладів культури в його розвитку.

Завдання:

— розглянути туризм в структурі дозіллєвої діяльності;

— розглянути сільський зелений туризм як різновид туристичної діяльності;

— визначити роль закладів культури у розвитку сільського зеленого туризму;

— розглянути культурно — мистецьку акцію.

Методи дослідження. У курсовій роботі використовується загальнонаукові методи, а саме: аналіз, порівняння, узагальнення. Та конкретнонаукові: опис, визначення.

Практичне значення курсової роботи полягає в тому, що дослідженнями та рекомендаціями можуть користуватися спеціалісти у сфері туристичної діяльності з метою створення та організації сільського зеленого туризму як виду дозвіллєвої діяльності.

Структура курсової роботи обумовлена логікою викладення та складається з двох розділів, чотирьох підрозділів, вступу, висновків, списку використаної та джерел (31 назв), обсяг роботи 26 сторінок (без списку використаних джерел та літератури).

РОЗДІЛ 1. ТУРИЗМ ЯК ВИД ДІЯЛЬНОСТІ

1.1 Туризм в структурі дозвіллєвої діяльності

Теорія дозвілля на сучасному етапі її розвитку характеризується міждисциплінарністю, спирається на дані багатьох наук: психології, педагогіки, соціології, філософії, географії, економіки. Однак, з другої половини XX ст. дозвілля відокремлюється як самостійна галузь знання, що вивчає значення вільного часу в житті людини, його змістове наповнення, розвиток людини на дозвіллі[ 15, с.4].

У вітчизняних і зарубіжних енциклопедіях та довідниках дозвілля визначається як: «Вільний, незайнятий час, прогулянка, звільненість від справ» (Даль В. ''Словарь живого великорусского языка"); «Частина позаробочого часу, що залишається у людини після виконання необхідних невиробничих обов’язків: пересування на роботу і з роботи, сон, прийняття їжі, інших видів побутового самообслуговування» («Велика радянська енциклопедія»). Зарубіжними вченими вважається, що дозвілля як науковий термін походить від латинського слова «lісеrе», то у перекладі означає «бути дозволеним», французького слова «loisir» («вільний час») та англійського слова «leisure» ' («свобода вибору дій»)[ 7, с.234].

Дозвілля як окремий вид життєдіяльності людини розглядає дозвілля як діяльність (творчу, конструктивну або ж безцільну та асоціальну). Дозвіллєва діяльність відрізняється від інших видів життєдіяльності людини тим, що здійснюється відповідно до потреб індивіда, з метою отримання задоволення. З точки зору прибічників діяльнісної концепції, роль дозвілля полягає у відновленні психічних та фізичних сил людини, підвищенні її освітнього та духовного рівня, здійсненні лише тих занять у вільний час, що відповідають потребам та бажанням людини і приносять їй задоволення у процесі самої діяльності [ 1] .

Культурний відпочинок та подорожування неабияк сприяють духовному збагаченню людини, розширенню її кругозору, розумовому, моральному вдосконаленню, а спілкування з людьми інших національностей ще й зміцнює культурні зв’язки та дружбу народів[ 29, с.5].

Закон України «Про туризм» визначає дане явище як «тимчасовий виїзд особи з місця проживання в оздоровчих, пізнавальних, професійно-ділових чи інших цілях без здійснення оплачуваної діяльності в місці перебування». Часові та правові межі даного поняття доповнюються у визначенні Законом терміну «турист», під яким розуміється «особа, яка здійснює подорож по Україні або до іншої країни з не забороненою законом країни перебування метою на термін від 24 годин до одного року без здійснення будь-якої оплачуваної діяльності та із зобов’язанням залишити країну або місце перебування в зазначений термін» .

Класифікувати види туризму можна за різними ознаками, до найважливіших з яких належать: мста туризму, часові, територіальні характеристики, індивідуальні запити та фінансові можливості клієнтів.

Класифікація видів туризму за індивідуальними запитами Частина туристів обирає для своєї подорожі нетрадиційні маршрути, що має бути передбачено діяльністю туристичного підприємства. Природно, що організувати колективні (групові) виїзди по відпрацьованих маршрутах набагато простіше, але кількість туристів, які надають перевагу індивідуальним подорожам, зростає з кожним днем, і це спонукає туристичні підприємства диверсифікувати свій туристичний продукт.

В основі поділу туризму за такою ознакою, як індивідуальний запит, лежить бажання туриста вплинути на:

— маршрут подорожі - клієнт хоче визначити перелік бажаних місць для відвідування, а інколи і їх послідовність;

— час подорожі - клієнт може обумовити конкретні терміни подорожі (тривалість і дату відправлення), бажані зупинки в окремих пунктах, збільшити або зменшити тривалість транзитних стоянок;

— формування розважальної програми — в окремих випадках турист хоче відвідати спортивні змагання або інші масові видовища, мати повну інформацію про можливість його участі в розважальних заходах у місцях майбутніх зупинок;

— перелік додаткових послуг — оренда засобів пересування (автомобіль, яхта, літак, велосипед тощо), наявність туристичного та спеціального спорядження (водні лижі, акваланги, намети, фото-, кінокамери та інше), вимоги до режиму харчування, проживання, відпочинку. ктеристики, індивідуальні запити та фінансові можливості клієнтів.

Класифікація видів туризму за часовими характеристиками За часовою характеристикою туризм можна класифікувати різними способами. Найбільш суттєвими є сезонність, прив’язка до конкретних подій, час, виділений клієнтом на подорож.

1) Сезонність — один із найважливіших показників в туристичному бізнесі, який означає нерівномірність руху туристів протягом року. При цьому можна виділити два основні критерії підвищеної активності туристів. Це час виїзду туристів до місць відпочинку (прив'язка до певної мети подорожі) і сезонність туристичної активності в даному регіоні.

2) Прив’язка до конкретних подій супроводжує окремі види туризму і примушує працівників туристичної індустрії більш ретельно готуватись до таких подій, особливо коли вони великомасштабні (наприклад, Олімпійські ігри, міжнародні ярмарки, концерти зірок естради тощо).

3) Час, виділений туристом на подорож, може бути обмежений як об'єктивними (тривалість відпустки або кількість вихідних днів), так і суб'єктивними (бажання «розвіятись» на кілька днів) причинами. У відповідності з можливостями і побажаннями клієнта турагент може підібрати найбільш цікавий маршрут, обмежений виділеним часом і наявними можливостями (квитки на авіа або залізничний транспорт, місця в готелях в тих чи інших регіонах і т. ін.)[3 ].

Беручи за основу мету туризму, можна виділити такі види туризму:

1) Екскурсійний туризм — подорож із пізнавальною метою. Це найбільш поширена форма туризму, якою займаються сучасні вітчизняні туристичні фірми. Бажання громадян України ознайомитися з історичними, культурними, природними та іншими пам’ятками різних регіонів України та за кордоном, задовольняється великою кількістю пропозицій туристичних підприємств (фірм, організацій).

2) Рекреаційний туризм — подорож із метою відпочинку, оздоровлення і лікування. Цей вид туризму поширений не тільки в Україні, а й у всьому світі.

3) Діловий туризм — це обслуговування клієнта під час виконання ним професійних обов’язків як за місцем проживання, так і в інших регіонах, що дозволяє більш якісно і з меншими витратами організувати свою діяльність або поїздку.

До сфери ділового туризму належить організація різних конференцій, семінарів, симпозіумів тощо. Тут велике значення має наявність при готельних комплексах спеціальних залів, обладнання для зв’язку (телефони, факси, Інтернет), приміщення для ведення переговорів та ін.

4) Етнічний туризм — поїздки з метою побачень з рідними та близькими. Ця форма туризму пов’язана з відвідуванням і виїздом у віддалені регіони або інші країни. Туристичні організації допомагають з оформленням проїзних квитків, закордонних паспортів, візових формальностей.

5) Спортивний туризм — поїздки з метою участі в спортивних заходах та підтримки улюблених команд. До послуг туристичних фірм звертаються керівники спортивних команд, організатори змагань, об'єднання вболівальників та окремі громадяни.

6) Релігійний туризм — подорож, яка має за мету виконання релігійних процедур, місій, відвідування святих місць та ін. Як правило, туристичні фірми обслуговують, в основному, традиційні маршрути.

7) Пригодницький туризм — туризм пов’язаний із фізичними навантаженнями, а іноді і з небезпекою для життя. При організації таких турів, пригоди можуть бути підготовлені спеціально і забезпечені всіма можливими засобами безпеки. Останнім часом винятком стають подорожі з незапланованими пригодами. В основному, це стосується мисливського туризму, сплавів гірськими річками, подорожей у незаселені та необжиті місця та ін.

8) Соціальний туризм — це подорож із метою участі в громадських заходах (мітинги, демонстрації, публічні виступи, марші).

9) Екологічний туризм — екскурсії та подорожі з турботою про навколишнє середовище. В процесі подорожі екскурсоводи пояснюють необхідність охорони природних ресурсів, важливість захисту навколишнього середовища. В багатьох випадках екотуризм стає супутником і невід'ємною частиною інших видів туризму.

10) Сільський зелений туризм — тимчасове переміщення туристів у сільську місцевість з метою відпочинку та ознайомлення з місцевим способом життя, культурою, традиціями, звичаями. Цей вид туризму часто використовують сім'ї з дітьми, міська молодь, які намагаються вибратись на природу на вихідні дні. До видів туризму за метою можна віднести розважальний, навчальний, військовий, екстремальний, агротуризм та багато інших.

Це далеко не повна класифікація видів туризму за метою подорожей. Ціль туристичної поїздки може бути будь-яка і, якщо туристичне підприємство може організувати виконання поставленої мети шляхом надання відповідних послуг, то туристична подорож здійснюється короткотермінові відпустки [ 2].

1.2 Сільський зелений туризм як різновид туристичної діяльності

туризм зелений культура сільський Етапи розвитку сільського зеленого туризму:

З 1996 р. — популяризація відпочинку в селі та створення сприятливого середовища для розвитку з використанням досвіду країн ЄС.

З 2004 р. — ідентифікація на внутрішньому та міжнародному ринках, впровадження систем якості послуг, створення агротуристичного продукту [ 5].

Кілька років тому у сфері туризму України з’явився термін «сільський зелений туризм», чий розвиток прогресує з кожним роком. Традиція сільського зеленого туризму (далі по тексту — СЗТ) у Європі почала розвиватися близько півтора століття тому. Для України вищезгаданий термін новий, проте буде незайвим нагадати, що традиція цього виду відпочинку існує давно з причини гостинності сільських жителів. Наприклад, ще в кінці ХІХ століття на лікування або відпочинок до Карпат у сільські садиби приїздили відомі поети, митці, науковці, політики: І. Франко, Л. Українка, М. Грушевський, В. Гнатюк. Сьогодні розвитком цієї галузі займається «Спілка сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні». Ця організація концентрує дані з різних регіонів країни, займається його рекламою і популяризацією, проведенням конференцій і тематичних виставок. Одна із важливих функцій Спілки — тренінги та семінари для господарів садиб, від яких залежить якість прийому гостей-туристів, а, відповідно, популяризація цього виду туризму[ 6, с.12].

Чим привабливий СЗТ? «Зелений туризм» — це відпочинок у приватних господарствах сільської місцевості, цікавої туристичними об'єктами. Основне, що приваблює у СЗТ — це комплекс чинників, що сприятливо впливають на людину: оздоровчий, естетичний, пізнавальний. Відпочинок у сільській місцевості - це не курорт із безліччю туристів[ 7, с.48]. Тутешній стан релаксації особливо потрібен жителям міст! Багато туристів із задоволенням зустрічають на селі Новорічні і Різдвяні свята або просто відпочивають у колі друзів чи сім'ї[ 7, с.2].

Переважно затишна атмосфера підкріплена позитивним емоційним впливом навколишньої місцевості: гір, лісів, річок, озер, моря… Дуже часто для вибору місця відпочинку є важливими саме ландшафти та екологія. Часто господарі окрім наданих умов проживання різних категорій і смачного домашнього (а головне — натурального!) харчування пропонують цілий комплекс додаткового обслуговування: збирання ягід і грибів, екскурсії, походи в гори, риболовлю, що урізноманітнюють і збагачують враженнями відпочинок. А хіба не важливий індивідуальний підхід господарів до кожного свого туриста? Особливо добре у селі почуваються діти, які і молочка домашнього, і медку бджолиного, і яблучко з дерева зможуть спробувати[ 9, с.3].

Ціни та умови. Цей вид відпочинку має найдемократичнішу цінову політику. Цінові пропозиції умовно можна поділити на п’ять категорій, залежно від таких умов:

— побутові - наявність ванни (душу), туалету у самому будинку, а також користування холодильником, газовою або електроплитою;

— інфраструктура — як далеко розташоване господарство від жвавих трас, річки, лісу, озера чи моря, наявність поряд медпункту, магазину і т.п.;

— додаткові пропозиції - домашнє харчування, трансфер, екскурсії, походи в гори, вивчення мов, риболовля, катання на конях, домашні овочі і фрукти, молоко, мед;

— сезон — дорожче може коштувати відпочинок під час Новорічних, Різдвяних і Пасхальних свят, у популярному розвинутому регіоні, дешевше — міжсезоння (весна і осінь);

— цінність регіону — наявність визначних пам’яток архітектури, цікавих ландшафтів, екологія[ 21, с.45].

Де і як вибрати відпочинок Якщо вже вирішили наступний уїк-енд чи відпустку використати для відпочинку на селі, то підказок можна знайти декілька. Оскільки поки що туристичні фірми не дуже охоче пропонують такий відпочинок, то рекомендуємо самим зайнятися пошуком — це зовсім нескладно.

Підказка перша: путівники і каталоги із зеленого туризму та журнал «Туризм сільський зелений», що видається Спілкою зеленого туризму. На останній діє передплата і виходить він чотири рази на рік. Подібні каталоги видають і місцеві регіональні організації сільського зеленого туризму. Ці спеціалізовані видання, на нашу думку, є кращими навігаторами, які дають уявлення про регіони та об'єкти відпочинку, їх координати[ 23, с.8].

Підказка друга: завітайте на сайт Спілки: http://www.greentour.com.ua/ чи знайдіть пропозиції на регіональних Інтернет — сторінках.

Підказка третя: приходьте на туристичні виставки, де обов’язково знайдете «свіжі» пропозиції. До вашого відома, у травні цього року в Києві на території Державного музею архітектури і побуту України з успіхом пройшла вже третя всеукраїнська виставка-ярмарок «Українське село запрошує». Крім того, що тут представлені відпочинкові пропозиції різних регіонів України, ця виставка є ще й цікавим фольклорним шоу[ 26, с.4].

Підказка четверта: пропозиції по відпочинку знайдете у центрах туристичної інформації, які з’явилися недавно у деяких обласних центрах[ 28, с.1].

Пропозиції відпочинку в Україні

1. Західний регіон займає переважаюче місце по пропозиціях і попиту. Найбільш популярним районом є Карпати чотирьох областей: Івано-Франківська, Закарпатська, Львівська, Чернівецька. Основне, що привертає тут увагу під час відпочинку взимку — це гірські лижі, можливість зустріти Новий рік і колоритні Різдвяні свята, влітку — незвичайні ландшафти, чисте повітря, вода гірських річок. Різноманітності такому відпочинку додає збирання ягід і грибів, походи в гори, виступи «троїстих музик», відвідини унікальних дерев’яних церков. Найпопулярніші центри СЗТ в Карпатах — Яремче, Татарів, Ворохта, Верховина, Косів, Підзахаричі, Путила, Вижниця, Яблуниця, Ясеня, Рахів, Сколе, Славсько. Якість обслуговування у господарствах СЗТ помітно зростає, вдало просувається і справа з добиранням у ці місцевості.

Цікаві пропозиції є по Береговському району Закарпаття. Ця рівнинна місцевість пов’язана з угорською культурою і славиться вирощуванням овочів, фруктів і, звичайно, виноробством. Прикордонний з Польщею Жовківський район Львівської області пропонує відпочинок у господарствах СЗТ поряд із заповідною горбистою місцевістю, Розточчям, цікавої архітектурними пам’ятками, культовими місцями, скелями і гротами[ 24, с.56].

2. Південний регіон — це, насамперед, літній відпочинок у Криму. Море, сонце, фрукти це ще не все! Родзинкою Криму є його багатоетнічність. Завдяки СЗТ ви зможете торкнутися до життя общин кримських татар, болгар, німців, греків, пізнати їх культуру і побут, покуштувати страви традиційних кухонь, відвідати відомі пам’ятки природи та історії. Миколаївська область пропонує свої послуги у живописній місцевості села Мигія на берегах Південного Бугу. Тут починається ландшафтний природний парк «Гранітно-Степове Побужжя», відомий багатством флори і фауни на скелястих гранітних теренах каньйону річки. Місцевість просто створена для активного відпочинку, особливо скелелазіння і сплаву по порогах. У селі Покровка Очаківського району, що на території ландшафтного парку «Кінбурнська коса», вам запропонують екзотичний відпочинок серед дикої природи. Асоціація фермерів «Придунав'я» запрошує до унікальних куточків природи Ізмаїльського району Одеської області відвідати біосферний заповідник, систему озер, познайомитися з неповторною культурою і звичаями багатьох націй, які тут проживають[ 25, с.93].

3. Поділля заслуговує окремої уваги. Основу цієї історичної території складають три області - Тернопільська, Хмельницька і Вінницька. Незвичайна ця місцевість своїм ландшафтом, сформованим невеликими горами — Кременецькими, Товтрами, Воронякамит, Гологорами, Опіллям і глибокими каньйонами Дністра, Південного Бугу з численними притоками. Через Поділля у сиву давнину проходили торгові шляхи та набігали на Україну турки і татари, тому тут залишилася безліч пам’яток оборонної архітектури, серед яких Кам’янець-Подільська і Хотинська фортеці. Відоме Поділля і спелеологічному світові, адже тут зосередилося більше сотні печер, з яких найвідоміша «Оптимістична», занесена до Книги рекордів Гіннеса, як рекордсмен Європи за довжиною (207 км).

Все це можна побачити, користуючись послугами сільських господарів. Найвідоміші райони прийому туристів на Тернопільщині - околиці Кременця і Почаєва, а також села каньйону Дністра. Хмельничани пропонують свою гостинність в Кам’янець-Подільському районі та селі Гриців. В останньому додатково пропонується активний відпочинок, освітньо-краєзнавчі програми і програми оздоровлення. Центр відпочинку «Подолянка» на Вінниччині - це можливість порибалити, поподорожувати лісом з ночівлями в наметах, навчитися ліпленню з натуральних матеріалів іграшок і сувенірів, посмакувати смачним домашнім хлібом, спеченим у печі на вугіллі[ 20, с.18].

4. У центральному регіоні України теж виділяються кілька територій. Наприклад, Київщина цікава пізнавальним відпочинком недалеко від столиці у Балико-Щучинці Кагарлицького району на живописному березі Дніпра. У цій місцині створюється історико-археологічний комплекс, заснований на матеріалах розкопок поселень трипільської культури. Окремі пропозиції відпочинку в історично відомих місцях знайдете у місті-музеї Переяславі-Хмельницькому[ 13, с.38].

Полтава для туристів пропонує відпочинок на берегах Хорола, Сули, Псла. Головні центри СЗТ — Великі Сорочинці і Диканька — це місця, пов’язані з великим Гоголем, а поруч і столиця українського гончарства — село Опішня Зінківського району. Щоб відпочинок був ще більше насиченим не варто відмовлятися від активного відпочинку верхи, відвідин пам’яток архітектури і природи, наприклад, садиби Кочубеїв у Диканьці, одного з найбільших у Європі скіфських городищ, ландшафтного парку «Диканьський». Зануритися у часи козацтва зможете завдяки відпочинку в селі Могилів Дніпропетровської області, де на берегах Орілі збереглися дві козацькі церкви і залишки давньої фортеці, а неподалік — Орільський природний заповідник. А побувавши в селі Петриківка, познайомитеся з історією відомого петриківського розпису, почуєте розповіді про козаків і отаманів. Батьківщина Тараса Шевченка і центр козацтва Черкащина запрошує на береги річки Рось у місті Корсунь-Шевченківський. Ви зможете косити сіно і спати на ньому, ловити раків, збирати лікарські рослини[ 19, с.23].

5. Східний регіон, Харківщина, пропонує у прикордонних з Росією районах тур «Хозарський шлях» і водний тур «Печенізьке водосховище» з відпочинком на річці Сіверський Донецьк[ 13, с.82].

РОЗДІЛ 2. ТУРИЗМ В УКРАЇНІ

2.1 Участь закладів культури в розвитку зеленого туризму Одним із закладів культури, який популяризує зелений туризм займається «Спілка сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні».

Спілка сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні - це всеукраїнська громадська неприбуткова організація яку було засновано 1996 року з метою популяризації відпочинку в українському селі, сприяння розвитку сільської інфраструктури та самозайнятості сільського населення, збереження культурної спадщини та навколишнього середовища України.

Головні форми роботи спілки — це проведення конференцій, виставок, фестивалів, тренінгів, круглих столів у регіонах України, видання журналу, посібників та інших інформаційних матеріалів.

З часу свого заснування Спілка досягла значних результатів у популяризації сільського відпочинку в Україні. Засновано науково-популярний журнал «Туризм сільський зелений» головним редактором якого є один із ініціаторів та організаторів розвитку сільського туризму в Україні - Володимир Васильєв. За цей час вийшло 40 номерів журналу і на його базі путівники, каталоги та навчальні посібники загальним тиражем близько 150 тисяч примірників. Також видано каталог кращих садиб «Українське село запрошує». У травні 2003 року, за сприяння Спілки було прийнято Закон України «Про особисте селянське господарство», який надає право власникам особистих господарств надавати послуги у сфері сільського зеленого туризму з використанням майна їхніх господарств. Осередки та регіональні відділення Спілки діють у 18 областях України[ 14].

Добрі дороги та близкість до великого мегаполісу — запорука того, що господар садиби митиме свою чесно зароблену копійчину. При чому не лише у вихідні дні та численні свята, але й улітку, коли починається сезон відпочинку, і місто задихається від спеки.

Не кожен городянин у змозі придбати та утримувати протягом року будинок у селі, але майже кожен бажав би, аби, наприклад, улітку родина відпочивала в екологічно чистому місці.

Надати можливість недорогого відпочинку городянам у селі - мета цього ресурсу[ 17, с.53].

Провідне місце серед закладів культури займає Державне агентство України з туризму та курортів (Держтуризмкурорт України). Воно є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України — Міністра інфраструктури України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері туризму та курортів.

Держтуризмкурорт України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства інфраструктури України, іншими актами законодавства України, дорученнями Президента України та Міністра інфраструктури України.

Основними завданнями Держтуризмкурорту України є реалізація державної політики у сфері туризму та курортів, а також внесення пропозицій Віце-прем'єр-міністру України — Міністру інфраструктури України щодо її формування.

Держтуризмкурорт України відповідно до покладених на нього завдань:

1) Видає ліцензії на право здійснення туроператорської діяльності.

2) Здійснює контроль за додержанням ліцензійних умов провадження туроператорської діяльності.

3) Веде реєстр свідоцтв про встановлення категорій об'єктам туристичної інфраструктури.

4) Видає дозволи на право здійснення туристичного супроводу.

5) Готує та поширює інформацію про Україну і її туристичні можливості на міжнародному туристичному ринку та всередині держави.

6) Організовує поширення соціальної реклами в галузі туризму та курортів.

7) Забезпечує створення та ведення Державного кадастру природних територій курортів України, а також бере участь у створенні та веденні Державного кадастру природних лікувальних ресурсів України.

Держтуризмкурорт України з метою організації своєї діяльності:

1) Забезпечує в межах повноважень проведення заходів щодо запобігання корупції і контроль за їх реалізацією в апараті Держтуризмкурорту України.

2) Здійснює в установленому порядку добір кадрів в апараті Держтуризмкурорту України, формує в установленому порядку кадровий резерв на відповідні посади, організовує роботу з підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців та працівників апарату та його підрозділів.

3) Організовує планово-фінансову роботу в апараті Держтуризмкурорту України, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує організацію та вдосконалення бухгалтерського обліку в установленому законодавством порядку.

4) Забезпечує ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів.

5) Здійснює у межах повноважень разом з відповідними центральними органами виконавчої влади контроль за використанням державних коштів, передбачених для реалізації проектів, виконання програм, у тому числі міжнародних.

6) Організовує ведення діловодства та архіву відповідно до встановлених правил.

7) Забезпечує у межах повноважень реалізацію державної політики стосовно державної таємниці, контроль за її збереженням у апараті Держтуризмкурорту України.

8) Забезпечує у межах своїх повноважень виконання завдань мобілізаційної підготовки та мобілізаційної готовності держави.

Держтуризмкурорт України є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Державної казначейської служби України[ 16, с.43−51].

Державне агентство України з туризму та курортів, як ми бачимо надає цілу низку послуг для туристів та туроператорів. Популяризує туристичні маршрути, як і в зеленому сільському туризмі так і в багатьох інших видах туристичної діяльності. Та співпрацює з різними структурними організаціями, наприклад, Державною агенцією промоцій культури України[ 16, с.53].

Яка була створена з метою:

1) Проведення заходів з формування позитивного культурного іміджу України як європейської держави, популяризації української мови та культури.

2) Збирання та розповсюдження інформації щодо можливості співпраці вітчизняних діячів культури, мистецький колективів, осередків культури по вивченості історії України, української культури и мови тощо.

3) Участі у заходах з включенням нових об'єктів культурної спадщини України до списком всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

4) Популяризації українських народних промислів, залучення їх осередків до туристичної інфраструктурі.

5) Залучення представників української діаспорі за кордоном до пропаганди української культури.

6) Організації и здійснення заходів соціального маркетингу української культури.

Основна діяльність, якою займається агенція:

1) Вивчення культурного потенціалу України та залучення його до роботи з популяризації України та формування її позитивного культурного іміджу.

2) Проведення культурно-мистецького заходів, фестивалів, форумів, днів культури и мистецтва, виставок, презентацій, літературно-музичних вечорів, концертів, вистав, лекцій, консультацій та інших заходів.

3) Розробка, просування та наповнення інтернет ресурсів з тематики культури, історії, мистецтва України.

4) Сприяння популяризації української мови та культури із залученням юних форм та методик, зокрема, з переведенням та розповсюдженням кращих зразків вітчизняної літератури у форматі аудіо книг, як в інтернет просторі, так і на медіа-носіях, просування в такий же спосіб кращих творі мистецтва, зокрема, музичного, образотворчого, театрального мистецтва, архітектури.

5) Методична допомога етнічнім українцям та українським громадянам, які мешкають за межами України

6) Запрошення творчих колективів, науковців, народних майстрів діаспори для участі у культурно-мистецького заходах, які проводяться в Україні.

7) Проведення тематичних свят, виставок, фестивалів української культури для туристів та гостей села чи міста.

Державна агенція промоцій культури України, підготувала чимало проектів, акцій, фестивалів і для сільського зеленого туризму. Ось деякі з них: культурно-мистецька акція «Мистецтво одного села»; культурологічно-мистецький захід «Шевченківськими стежками». Всі ці заходи є сільським зеленим туризмом, тому що всі вони проводяться за межами міста, де туристи мають можливість ознайомитися культурою, звичаями та залишиться на одинці з природою[ 30, с.21−25].

Сільський зелений туризм — це прекрасна можливість повернутися до природи, до землі, до свого коріння, суті і стати самим собою. Цю можливість дарує нам наша багата країна[ 27, с.18].

Створення сприятливого середовища для розвитку

1999;2010 рр. — в Указах Президента України та нормативних документах Кабінету Міністрів України приймаються рішення щодо залучення незайнятого сільського населення до діяльності у сфері сільського туризму, щодо заходів державної підтримки розвитку, затверджуються порядок надання послуг з тимчасового розміщення (проживання) та державна цільова програма розвитку українського села на період до 2015 року[ 12, с.11].

2.2 Культурно-мистецька акція «Мистецтво одного села»

У 2001 році з ініціативи управління культури і туризму Вінницької облдержадміністрації, обласного центру народної творчості та Міжнародної громадської організації «Вінницьке земляцтво у Києві» при підтримці Міністерства культури України започаткована Всеукраїнська культурно-мистецька акція «Мистецтво одного села». В її рамках вінничани вже презентували широкому загалу народну культуру села Війтівка Бершадського району. Акція отримала схвальну оцінку Міністерства культури України та була підхоплена іншими областями.

Упродовж наступних років Вінниччина представляла мистецтво сіл Війтівка — Бершадського, Клембівка — Ямпільського, Стіна — Томашпільського, Бубнівка — Гайсинського, Наддністрянське — Мурованокуриловецького, Буша — Ямпільського, Соболівка — Теплицького, Животівка — Оратівського районів[ 31, с.49].

На виконання Плану роботи (заходів) Міністерства культури України на IV квартал 2012 року з 05 по 30 жовтня 2012 року у м. Києві у Національному музеї літератури України відбулась культурно-мистецька акція «Мистецтво одного села».

Організатори: Державна агенція промоції культури України.

Захід відбувається за фінансової підтримки Міністерства культури України.

Мета заходу: підтримка і розвиток культури та історії села, збереження і пропаганда декоративно-прикладного мистецтва, народних звичаїв, традицій та обрядів.

Головним завданням є: привернення уваги до вивчення, збереження і популяризації народної культури села та поповнення духовної скарбниці українського народу кращими зразками народного мистецтва.

Під час культурно-мистецької акції відбулась презентація народної культури села Крищинці Тульчинського району Вінницької області, яке має славну історію і талановитих творчих людей. Село Крищинці справедливо вважається одним з найвідоміших гончарських центрів Подільського краю. Крищинецька земля дала світові талант Івана Тарасовича Гончара, неперевершеного майстра української народної іграшки, основоположника вітчизняної народної керамічної скульптури малих форм, а також його учня і спадкоємця Олексія Григоровича Луцишина (1922; 2001).

В рамках культурно-мистецької акції «Мистецтво одного села» відбулась виставка майстрів народних видів мистецтв, вокальних талантів с. Крищинці. Зокрема своє мистецтво презентували один із кращих гончарів на Вінниччин Сергій Погонець, різьбярі Олександр Кащей та Борис Морозов, майстер соломоплетіння Василь Кішик, художники Володимир Олійник, Миколо Лукашенко, Михайло Довгань та Григорій Зорик, вишивальниці Євдокія Мельник, Ганна Гайдушняк, Лідія Семенюк, Тамара Кальченко, Євдокія Мазур, Наталія Ткач, Світлана Кравцуненко, писанкарка Світлана Мала та ін.

Цільову аудиторію складали науковці, етнографи, фольклористи, художники, історики, учні та студенти, провідні майстри і учасники творчих колективів, туристи та інші.

В рамках заходу було видано буклет у якому викладено історію села та продемонстровано роботи майстрів мистецтв.

Культурно-мистецької акції «Мистецтво одного села» (05−30 жовтня 2012 року, м. Київ, Національний музей літератури України) б широко висвітлювалася засобами масової інформації. Вхід здійснювався на безоплатній основі.

Культурно-мистецька акція «Мистецтво одного села» фінансується за рахунок асигнувань, передбачених Міністерству культури України у Державному бюджеті України на 2012 рік за КПКВК 1 801 170. Здійснення концертно-мистецьких та культурологічних загальнодержавних заходів, заходів з вшанування пам’яті, заходів з виявлення та підтримки творчо обдарованих дітей та молоді, заходів пов’язаних із забезпеченням свободи совісті та релігії, державна підтримка регіональних культурних ініціатив та аматорського мистецтва, поповнення експозицій музеїв та репертуарів театрів, концертних та циркових організацій, забезпечення розвитку та застосування української мови.

Вінницька область має велику зацікавленість серед туристів, які бажають провести час в сільській місцевості та дізнатися про народні звичаї, а при бажанні і навчитися[ 18, с.42].

Наприклад, зупинитись зможемо в агросадибі «Калиновий цвіт». Власниця садиби — Качуринець Валентина Іванівна є членом Спілки сільського зеленого туризму (який ми згадували в першому розділі).

Агросадиба знаходиться за адресою с. Комарівці Барського району Вінницької області. Комарівці знаходяться за 8 км від м. Бар. Навколо села є ліси та озера, де можна гуляти та насолоджуватися красою природних краєвидів. У лісі є грибні місця, цілющі лісові ягоди та лікарські трави. Можна рибалити на місцевому ставку або на орендованому. Господиня гарно співає та знає багато українських народних та сучасних пісень. А ще дуже-дуже смачно готує і знає старовинні рецепти українських страв з приготуванням у печі, а також випікає хліб та пироги. Ви можете це бачити, а при бажанні і навчитися [ 11, с.26].

До послуг: чотири кімнати для проживання (до десяти осіб) можливе розміщення в сусідніх садибах або ночівля на сіні; туалет, ванна, душ у будинку; сучасна та старовинна домашня кухня; піші прогулянки (до 20 км); збирання лікарських рослин, грибів, суниць; оздоровче харчування козиним молоком; вечори відпочинку біля відкритого вогнища (приготування на вогнищі: борщу, плову з овочами або м’ясом, смажене сало на шампурах, шашлики, риба-гриль), організація екскурсій в радіусі 50 км.

Проживання: 90 грн. за одну особу + одноразове харчування 20 грн., дворазове 40 грн. Відстань до магазину: 0.1 км.; водойми 0.2 км.; райцентру 8 км.; столиці 350 км.

Майстер класи:

— по випіканню домашнього хліба та птахів щастя, приготування інших старовинних страв у печі;

— виготовлення ляльок з ниток;

— витинанки;

— флористика;

— виготовлення декоративних гобеленів;

— оздоблення скляної посуди;

— вишивка сувенірів;

— приготування вареників;

— виготовлення ляльок-мотанок;

— відчуйте тишу сільської місцевості, ознайомтесь з традиціями, народними промислами, відчуйте смак української кухні та гостинність сільського населення[ 18, с.37−40].

Восени та влітку Вінницька область користується найбільшою популярністю, так як, можна провести більше часу в піших походах та насолоджуватися природою. Також, невід'ємною частиною для туристів є культурно-мистецька акція «Мистецтво одного села», яка відбувається в осінній період на Вінниччині. Зазвичай, туристи зупиняються в сілі де є агросадиби. Дату та місце проведення можемо дізнатися на сайті Державної агенції промоцій культури України: http://www.culturalstudies.in.ua/uckd_k.php.

Головними перевагами сільського туризму є гостинність місцевого населення, смачна домашня їжа, народні ремесла та конкурентні ціни. Особливо слід відзначити атмосферу сільського родинного життя, затишного та традиційного, доволі старомодного і простого, але дуже гостинного, що суттєво відрізняється від швидкоплинного стилю міського життя.

Сільський туризм в Україні має яскраве національне забарвлення. Кімнати господарів прикрашають предмети ручної роботи, виконані в народних традиціях. Ці роботи становлять значний інтерес з точки зору культурної цінності, і за умови збереження традицій у майбутньому вони можуть стати привабливим чинником, що спонукатиме іноземних туристів до відвідин України, а міських жителів — до відвідин села. А також вирізнить Україну новим агротуристичним та самобутнім продуктом[ 22, с.50].

ВИСНОВКИ В результаті проведеної роботи можна сказати, що туризм як вид дозвіллєвої діяльності є одним із найпопулярнішим видом проведення вільного часу. Під час подорожей і походів як по своїх країнах, так і в інших країнах туристи знайомляться з країною, її людьми, їх життям і національною культурою. Вони розширюють і поглиблюють свої знання в області ботаніки, зоології, географії, геології, метеорології і астрономії, сільського і лісного господарства, історії і культури.

Правильно організована подорож або похід вносить важливий внесок в розвиток загальноосвітньої підготовки. Завдяки постійному переміщенню по місцевості, вмінню користуватися картою і компасом, активній участі в різного роду іграх на місцевості і туристичних змаганнях розширюють кругозір кожного учасника.

Розглянувши участь закладів культури в розвитку сільського зеленого туризму, можна сказати, що розгорнулась широка мережа добре обґрунтованих туристичних баз, тимчасових турбаз, кемпінгів і туристичних станцій. Завдяки великій підтримці державних органів, мережа туристичних баз постійно розширюється, щоб задовольнити потреби населення. Для полегшення формальностей з заявками створені станції районного та обласного масштабів. Для ліпшого орієнтуванні створені вивіски туристичних маршрутів.

Сучасний досвід та наукові дослідження засвідчують, що прискорений розвиток сільського зеленого туризму може відіграти роль каталізатора структурної перебудови економіки, забезпечити демографічну стабільність та розв’язання нагальних соціально-економічних проблем у сільській місцевості. Україні стратегічно важливо швидко подолати відставання у цій сфері і реалізувати наявний багатий туристичний потенціал шляхом проведення виваженої політики державного регулювання, зокрема і на регіональному рівні.

Сільський зелений туризм справляє позитивний вплив на відродження, збереження і розвиток місцевих народних звичаїв, промислів, пам’яток історико-культурної спадщини. Проявляючи інтерес до цих надбань народної культури, нерідко саме жителі міст, які відпочивають у селі, розкривають місцевим жителям справжню цінність культурних пам’яток і таким чином допомагають їх збереженню.

Суттєву роль відіграє сільський зелений туризм у підвищенні культурно-освітнього рівня сільського населення. Готуючись до прийому і обслуговування відпочиваючих, члени селянських родин поповнюють свої знання з ведення домашнього господарства, гігієни та санітарії, приготування їжі тощо, а спілкування з гостями розширює їхній світогляд, дає змогу зав’язати нові знайомства, розширити коло друзів в інших населених пунктах.

Зазначимо, що розвиток сільського туризму в Україні на цей час охоплює райони, що мають для цього соціально-економічні передумови (незайняте населення та наявний приватний житловий потенціал) — Українські Карпати, Слобожанщина, Полісся, Поділля.

Проведення культурно-мистецьких акцій «Мистецтво одного села», має велику зацікавленість серед туристів, так як привернення уваги до вивчення, збереження і популяризації народної культури села та поповнення духовної скарбниці українського народу кращими зразками народного мистецтва. На цих акціях при бажанні можна не тільки ознайомитись, а зробити власними руками глечики, виготовили ляльок з ниток, вишити, робити вінки, оздоблювати посуду, приготування української їжі тощо.

Під туризмом розуміють теорію і практику різного роду походів, сходження на гори і подорожі з метою спортивного суперництва, активного відпочинку, освіти і виховання. Для подорожей у відпустку з використанням громадського або особистого транспорту, в яких головне місце займають розмови і відпочинок, все більше підходить слово туризм. Туризм складає частину фізичної культури і спорту, оскільки він служить проявленням здорового способу життя, розвитку, досконалістю і збереженню фізичної робото здатності і всесторонньої підготовки. В туристичній діяльності в центрі уваги знаходяться різні форми планомірних і організованих туристичних походів, вело туризм, подорожей на човнах і лижних походів. Крім того, туризм пов’язаний з культурними цінностями. Особливо важливе значення туризму заключається в організації дозвілля для молоді.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1) Наукові засади дослідження розвитку рекреаційного господарства регіонуСпосіб доступу: URL.; http://tourlib.net/books_ukr/kravchenko1−1.htm

2) Туризм як вид рекреаційної діяльності. Альтернативні види туризму — Спосіб доступу: URL.; http://tourlib.net/books_ukr/kravchenko1−2.htm

3) Класифікація видів туризму за метою — Спосіб доступу: URL.; http://tourlib.net/books_ukr/kyfjak₃.htm

4) Закон України «Про туризм» — Спосіб доступу: URL.; http://zakon2.rada.gov.ua/laws/anot/324/95-вр

5) Суть і значення сільського зеленого туризму в Україні - Спосіб доступу: URL.; http://podillay.blogspot.com/2012/03/blog-post_3152.html

6) Алєшугіна Н. О. Гостинний та сільський туризм: навчальний посібник./Н.О. Алєшугіна.-К.:Наука, 2010. — 130 с.

7) Бейдик О. О. Словник-довідник з географії туризму, рекреалогії та рекреаційної географії./О.О.Бейдик. — К.: Палітра, 1997. — 130 с.

8) Бейдик О. О. Рекреаційно-туристичні ресурси України./ О. О. Бейдик. — К.: Київський університет, 2001. — 395 с.

9) Войченко І.В. Туризм на порозі ХХІ століття: освіта, культура, екологія. /І.В.Войченко. — К.:КІТЕП, 1999. — 128 с.

10) Гарбар Г. А. Розвиток соціокультурного інституту гостинності українського туризму: навчальний посібник./Г.А.Гарбар.-К.:Наука, 2007. 230 с.

11) Грицак Ю. П. Организация самодеятельного туризма: учебное пособие./Ю.П. Грицак.-К.:Наука, 2000. 190 с.

12) Ґудзь П.В. Економічні проблеми розвитку курортно-рекреаційних територій./П.В. Ґудзь. — Донецьк.: Юго-Восток ЛТД, 2001. — 269 с.

13) Дорогунцов С.І. Розміщення продуктивних сил України. /С.І.Дорогунцов, Ю.І.Пітюренко, Я.Б.Олійник. — К.: КНЕУ, 2000. — 364 с.

14) Державна програма розвитку туризму на 2002;2010 роки. //Туризм і охорона культурної спадщини: Монографія.

15) Ємарченко В.Є. Історія туризму: навчальний посібник./Є.В. Ємарченко.-Харків:Знання, 2007. 285 с.

16) Євдокименко В.К. Регіональна політика розвитку туризму (Методологія формування, механізм реалізації)./В.К. Євдокименко. — Чернівці.: Прут, 1995. — 288 с.

17) Кубушкин Н. И. Менеджмент туризма: учебное пособие./Н.И.Кабушкин.- Минск.:Наука, 2002. 130 с.

18) Лібанова Е. М. Людський розвиток регіонів України. — К.: СПД Савчина, 2002. — 123 с.

19) Лобода М. В. Курортні ресурси України. /М.В.Лобода, Є.О.Колесник. — К.: ЗАТ Укрпрофздоровниця, 2003. — 340 с.

20) Лабскір В.М.Туристичні об'єкти України. /В.М.Лабскір, А.Г.Любієв, О. В. Юшко. — Х.: НГУ ХПІ, 2002. — 157 с.

21) Морозов М. А. Информационные технологии в социально культурном сервисе и туризме: учебное пособие./М.А. Морозов.-М.:Наука, 2002. 358 с.

22) Панов І.М. Екологічний туризм./І.М. Панов. К.:Знання — 2003. — 250 с.

23) Попович С.І. Туристично-екскурсійні ресурси України. / С.І. Попович. — К.: Знання, 2001. — 265с.

24) Руденко В. П. Довідник з географії природно-рекреаційного потенціалу України./В.П. Руденко. — К.: Вища школа, 2008. — 180с.

25) Смаль І.В. Основи географії рекреації і туризму: Навчальний посібник. /І.В. Смаль.- Ніжин.: В-во НДПУ імені Миколи Гоголя, 2004. — 264 с.

26) Ткаченко Т.І. Організація дозвілля в туристичній діяльності індустрії: навчальний посібник./Т.І. Ткаченко.-К.:Наука, 2002. 210 с.

27) Устименко Л. М. Історія туризму: навчальний посібник./М.А.Устименко.-Київ.:Наука, 2008. 430 с.

28) Украина туристическая: Путеводитель. — К.: Укрвнешинтур, 2004. — 64с.

29) Чернюк Л. Г. Розвиток екологічного туризму в Україні./Л.Г. Чернюк. — Ніжин.: Вид-во НДПУ імені Миколи Гоголя, 2004. — 90 с.

30) Цьохма С. Ю. Трансформації рекреаційної діяльності та розвиток регіональних ринків: навчальний посібник./С.Ю.Цьохина.-Сімферополь.:Наука, 2008. 250 с.

31) Юрьев А. П. Планирование туризма: Учебное пособие./А.П.Юрьев. — Донецк.: ДИТБ, 2001. — 194с.