Ефективність становлення ринкових взаємовідносин товарних і переробних підприємств різної форми власності у м'ясопродуктовому підкомплексі АПК

ЕФЕКТИВНІСТЬ СТАНОВЛЕННЯ РИНКОВИХ ВЗАЄМОВІДНОСИН ТОВАРНИХ І ПЕРЕРОБНИХ ПІДПРИЄМСТВ РІЗНОЇ ФОРМИ ВЛАСНОСТІ У М’ЯСОПРОДУКТОВОМУ ПІДКОМПЛЕКСІ АПК

Сучасний розвиток агропромислового комплексу має свої певні переваги і проблеми. До переваг можна віднести те, що АПК за будь-яких умов не тільки функціонував, а й доводив свої можливості у формуванні ринку продовольства. Останніми роками спостерігається певна тенденція до зростання пропозиції аграріїв на ринку продовольства. Сільське господарство є перспективним сектором економіки і Львівської області. Результати аналізу свідчать, що виробництво валової продукції тваринництва сільськогосподарськими товаровиробниками в усіх категоріях господарств зросло у 2008 році, порівняно із відповідним періодом 2007 року, на 1,6 відсотки. Однак, слід зазначити, що виробництво продукції сільського господарства, у тому числі тваринництва, переважно сконцентроване в особистих селянських господарствах. Зокрема, у 2008 році сільськогосподарськими підприємствами області вироблено лише 23,9% валової продукції тваринництва від виробленої в усіх категоріях господарств.

Проблемним залишається питання збалансованості й стабільності виробництва сільськогосподарської продукції за різних, значною мірою і ризикованих кліматичних умов, які суттєво впливають на продуктивні показники, відповідно й економічну результативність діяльності господарств різної форми власності. Треба відзначити, що майже половина господарств зміцніла, значна їх частина влилася в структури асоціацій, холдингів і т.п. Це при тому, що аграрні виробництва пройшли непростий шлях від організованих, спеціалізованих колективних і державних господарств до приватизованих, фермерських. В умовах ринку загострюється проблема удосконалення взаємовідносин товаровиробників із підприємствами переробної галузі.

Дослідженню питань розвитку м’ясопродуктового підкомплексу присвячено праці Березівського П.С., Кириленка І.Г., Мазуренко О. В., Месель-Веселяка В.Я., Саблука П. Т. Але більшість досліджень є теоретичним обґрунтуванням ринкових можливостей сільськогосподарських і переробних підприємств. Недостатньо розробленими залишаються питання цілісної системи становлення ринкових взаємовідносин товарних і переробних підприємств.

Метою досліджень є вивчення і удосконалення виробничо-економічних зв’язків у м’ясопродуктовому підкомплексі АПК з аналізом кон’юнктури ринку продукції м’ясного скотарства, орієнтації підприємств різної форми власності на впровадження маркетингових досліджень ринку, за рахунок чого удосконалювати співпрацю підприємств м’ясопродуктового підкомплексу і домагатися комплексності у виробництві продукції, нарощувати її асортимент, запроваджувати стандарти якості і чітко контролювати їх дотримання. У ході дослідження проведено аналіз і узагальнення вітчизняних і зарубіжних публікацій з питань формування ринку продукції м’ясного скотарства, інтеграції, взаємовідносин товарних і переробних підприємств у м’ясопродуктовому підкомплексі.

Нестача сировини стала однією з причин неповного використання виробничих потужностей м’ясопереробних підприємств і втрати ними сформованих роками сировинних зон. Велика диспропорція між потужностями переробних підприємств і наявними сировинними ресурсами є основною проблемою м’ясопродуктового підкомплексу. Це призвело до нестачі обігових коштів і неможливості оновлення матеріально-технічної бази підприємств. М’ясна промисловість і сільське господарство працюють на застарілому обладнанні, відсталих технологіях, з недостатньою організацією виробництва й управління. На фоні скорочення обсягів виробництва м’ясної продукції виникла проблема її реалізації, зумовлена низькою купівельною спроможністю населення. Вирішення зазначених проблем у м’ясопродуктовому підкомплексі вимагає вжиття продуманих, економічно обґрунтованих організаційних заходів щодо підвищення ефективності виробництва як сільськогосподарськими товаровиробниками, так і м’ясопереробними підприємствами, збільшення обсягів виробництва м’яса до рівня фізіологічної потреби людини, удосконалення цінової та податкової політики держави, а також економічних відносин між усіма ланками даного підкомплексу. За сучасних умов розвитку ринкових відносин проблемним залишається створення ефективної системи взаємовідносин між господарствами різної форми власності, які вирощують тварин на м’ясо і переробними підприємствами.

Товаровиробникам галузі м’ясного скотарства економічно найвигідніше співпрацювати із м’ясопереробними підприємствами, які виготовляють із м’яса різні види готових продуктів харчування. Ефективними ці зв’язки виступають, коли співпраця об'єднує стадії виробництва, переробки та реалізації м’ясної продукції в структурі м’ясопродуктового підкомплексу.

Питання економічних взаємовідносин між сільськими товаровиробниками м’яса і м’ясопереробними підприємствами є актуальними для розвитку цих галузей, особливо в ринкових умовах. Останніми роками активно стверджується, що ділова економічна співпраця між виробниками м’яса і переробними підприємствами — найрезультативніший шлях розвитку м’ясопереробної галузі. Аналіз каналів збуту продукції тваринництва сільськогосподарськими підприємствами засвідчує про пріоритетність переробних підприємств серед інших каналів реалізації.

Однак, прослідковується тенденція до зменшення питомої ваги переробних підприємств у загальному обсязі реалізації худоби за рахунок інших каналів та реалізації на ринку, незважаючи на збільшення обсягу виробництва і продажу продукції тваринництва сільськогосподарськими підприємствами. Таке становище невиправдане, оскільки переробні підприємства мають потужну базу для закупівель, переробки й зберігання продукції. Вони здатні виконувати роль своєрідного споживача для товаровиробників сировини, а одночасно є надійними партнерами для торговельної мережі. При цьому й сільськогосподарські підприємства зацікавлені у надійному, гарантованому збуті продукції. На жаль, спостерігається ситуація, за якої переробні підприємства працюють прибутково, а виробництво яловичини залишається збитковим, що спонукає товаровиробника шукати інших споживачів своєї продукції. А малі м’ясопереробні і ковбасні цехи, невеликі переробні підприємства споживчої кооперації поступово витісняють великі переробні підприємства з ринку заготівель продукції в організованих сільськогосподарських підприємств, не поступаючись при цьому місцем на ринку заготівель сировини у господарствах населення.

Практика діяльності низки сільськогосподарських і м’ясопереробних підприємств доводить, що співпраця між ними є мобілізуючим чинником у досягненні стабільності виробництва, можливості випускати якісну, конкурентоспроможну продукцію і забезпечувати прибутковість. Такі взаємовідносини можуть ефективно розвиватися з підприємствами різної форми власності. Певний позитивний досвід накопичено у Львівській області.

Переробні підприємства ПФ (Білаки), ТОВ «Євро-Вік», ТОВ «Рута», ТОВ «Плай», ЗАТ «Дрогобицький м’ясокомбінат», ТОВ «Барком» й інші економічні відносини із сільськогосподарськими і селянськими підприємствами регулюють за укладеними договорами, в яких обумовлюються умови співпраці, терміни, обсяги, види сировини, яка постачатиметься переробним підприємствам, а також асортимент готової продукції, її якість. Взаємоузгодженою визначається ціна, терміни і форми розрахунків за поставлену сировину.

Зазначені підприємства не є відокремленими в економіці області, не користуються якимись пільгами, вчасно вносять належні податкові платежі і, головне, з бажанням вчаться орієнтуватися в ринкових умовах, працюють із персоналом. Зауважимо, що колективи згаданих підприємств вчасно і ретельно перебудували свою «виробничу» психологію, по-новому оцінюють можливості своїх підприємств, не ізолюються, а працюють із конкурентами. Інтегруючись із сільськогосподарськими товаровиробниками ці переробні підприємства чільне місце відвели питанням якості своєї продукції.

Економічна співпраця із сільськогосподарськими товаровиробниками відкрила можливості м’ясопереробним підприємствам збалансовано вести виробництво продукції, мати певні гарантії ритмічності придбання сировини. Взаємна довіра сільських товаровиробників і переробників сприяє співпраці з банківськими структурами та інвесторами. Завдяки цьому відкриваються можливості отримання кредитів, інвестицій.

На нашу думку, регулювальна роль ринку буде дієвою за умови подолання монополізму переробних, харчових і торгових структур, гармонізації їх діяльності з інтересами товаровиробників сировини.

Комплексний розвиток сільського господарства і м’ясопереробної промисловості можливий і за врахування таких чинників:

• * сільськогосподарська продукція має обмежені терміни зберігання, тому її переробка жорстко регламентована в часі;
• * з одного боку, сільськогосподарська продукція характеризується сезонністю надходження, а з другого, — нею необхідно рівномірно забезпечувати населення протягом року. Це вимагає зберігання значних обсягів продукції в замороженому вигляді.

Проблеми в сировинній, м’ясопереробній галузях створили умови для становлення підприємств нового типу, які вчаться працювати в ринкових умовах, розвивають свої виробництва на основі набутого й узагальненого досвіду. Цей період слід вважати початком становлення підприємництва в м’ясопродуктовому підкомплексі, який започаткував створення підприємств різної форми власності, що різняться за обсягами переробки, асортиментом продукції, чисельністю задіяних працівників, технологічним устаткуванням. Адже і сама суть підприємництва визначається як сукупність специфічних функцій, які спрямовані на оптимальне поєднання, комбінування чинників виробництва й контролю за ними.

Частина підприємств знайшли себе у профільних об'єднаннях. Важливо, що новостворені підприємства організовують свою діяльність вже з урахуванням ринкових відносин, по-новому співпрацюють із виробниками сировини, сільськогосподарськими підприємствами і селянами, інтегруються як партнери, в чому відчувають взаємну економічну вигоду. Розвиток таких інтегрованих формувань сприяє поглибленню концентрації та спеціалізації підприємств, що забезпечує скорочення кількості посередників у процесі просування м’ясної продукції від виробника до споживача, дозволяє ефективніше використовувати виробничо-економічний потенціал господарств і скоротити невиробничі витрати. Участь у такій інтегрованій структурі вигідна і підприємствам торгівлі - учасникам даних формувань, оскільки вони отримують гарантоване постачання відповідної, заздалегідь замовленої продукції. Це дозволить забезпечити доступність готової продукції ширшому колу споживачів. З метою збільшення обсягів реалізації продукції та своєчасного одержання коштів доцільним є розвиток в інтегрованих об'єднаннях фірмової торгівлі.

Питання міжгалузевих відносин в АПК набули надзвичайної актуальності і є пріоритетними. Для подолання тенденції зменшення обсягів виробництва і зниження збитковості виникла об'єктивна необхідність в інтеграції, створенні інтегрованих формувань у м’ясопродуктовому підкомплексі на основі об'єднання і взаємоузгодження інтересів сільськогосподарських товаровиробників, переробників і торгівлі. Інтегровані системи мають низку суттєвих переваг:

• * досягнення органічного поєднання виробництва сільськогосподарської сировини та її переробки в єдиній організаційно-виробничій структурі;
• * забезпечення цільності технологічного ланцюга у виробництві кінцевих продуктів;
• * зменшення залежності переробних підприємств від виробників сільськогосподарської сировини;
• * збільшення можливостей програмування кількісних та якісних показників виробництва сільськогосподарської сировини, що відповідають вимогам переробних підприємств.

Однак, поки що проблема налагодження взаємовідносин у системі АПК вирішується емпіричним шляхом, у вигляді стихійної адаптації форм взаємодії і пошуку моделей інтеграції, прийнятих для практики функціонування підприємств. З огляду на цю обставину, значний інтерес становить вивчення, узагальнення і зарубіжного досвіду розвитку інтеграційних процесів. Ефективними принципами становлення взаємовідносин у м’ясопродуктовому підкомплексі, на нашу думку, є такі:

• 1. Пріоритет споживача у вимогах виробництва продукції: виробництво якісної яловичини і телятини та продуктів їх переробки; випуск продукції в обсязі та асортименті, який задовольнив би потреби споживачів; доступні ціни на продукцію.
• 2. Збалансованість виробництва і переробки продукції м’ясного скотарства: організація взаємовідносин на контрактній основі; безперебійне забезпечення потреб населення в продукції м’ясного скотарства.
• 3. Оптимізація сировинних зон: мінімізація витрат на перевезення сировини; безперебійна поставка сировини.
• 4. Наближення переробки продукції до її виробництва: забезпечення динамічного функціонування підприємств; підвищення ефективності виробництва у сільськогосподарських і переробних підприємствах.
• 5. Скорочення часу виконання договорів партнерами: стимулювання виконання контрактних зобов’язань; відповідальність суб'єктів взаємовідносин.
• 6. Збалансованість матеріально-технічного і технологічного забезпечення виробництва: забезпечення еквівалентного обміну; технічне переоснащення впровадження науковообгрунтованих технологій.
• 7. Паритетність інтересів суб'єктів взаємовідносин: підтримання гарантованих цін на сільськогосподарську продукцію; розроблення порядку розподілу прибутку.

Висновки.

Розвиток інтеграційних процесів орієнтує як сільських товаровиробників, так і переробні підприємства працювати на окупний кінцевий результат. При цьому, спільні зусилля спрямовуватимуться на модернізацію виробництва, впровадження низькозатратних технологій, що позитивно позначиться на кількості, якості та асортименті продукції, дисципліні взаєморозрахунків і виконанні взятих на себе зобов’язань.

Чітке відпрацювання і утвердження схеми взаємовідносин сприяє стабілізації економічного становища безпосередніх учасників співпраці сільських товаровиробників і підприємств переробної галузі.

Важливим фактором ефективного функціонування підприємств, які будують свої взаємовідносини в м’ясопереробному підкомплексі, є паритетність цін на сільськогосподарську і промислову продукцію.

ЛІТЕРАТУРА

• 1. Березівський П.С. Оцінка та прогноз ситуації на внутрішньому ринку продуктів скотарства Карпатського регіону / Березівський П.С. — Львів: ЛДАУ, 1998. — 50 с.
• 2. Кириленко І.Г. Розвиток аграрної політики у нарощуванні та споживанні м’яса і м’ясної продукції в Україні / Кириленко І.Г. // Економіка АПК. — 2004. — № 10. — С. 29−36.
• 3. Месель-Веселяк В.Я. Економічні відносини учасників інтегрованого формування / Месель-Веселяк В.Я., Мазуренко О. В. // Розвиток господарських формувань і організація виробництва в аграрній сфері АПК. — К.: УААН IAE, 1999. — 296 с.
• 4. Саблук П. Т. Формування міжгалузевих відносин: проблеми теорії та методології / Саблук П. Т., Малік В.Й., Валентинов В. Л. — К., 2002. — 294 с.
• 5. Тринько Р.І. Ринок продукції м’ясного скотарства: стан, перспективи розвитку: монографія / Тринько Р.І., Гримак А. В. — Львів, 2009. — 208 с.